Переосмислення змісту середньої освіти в новій українській школі: виклики та перспективи екологізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Переосмислення змісту середньої освіти в новій українській школі: виклики та перспективи екологізації

Шаповал Лариса Василівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри природничих дисциплін і методики навчання, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, м. Переяслав

Анотація

У статті розкрита актуальність проблеми в сучасному світі через зростання екологічних проблем та необхідність формування екологічної свідомості здобувачів середньої освіти.

Розглянуто значення екологізації освіти на різних рівнях, принципи та методи впровадження екологічної складової в освітній процес, а також роль різних предметів у формуванні екологічної свідомості.

Відображено методи реалізації екологічної освіти.

Розкрито основні принципи екологізації освіти, включаючи науковість, доступність змісту та практичну спрямованість. Наголошено на важливості усвідомлення здобувачами освіти екологічних принципів та навичок природокористування (розвиток відповідальної поведінки для збереження природи та виховання екологічної свідомості та громадянської активності). Охарактеризовано принципи екологізації різних освітніх галузей (принцип єдності, відповідальності, поважного ставлення до світу природи, самоцінності живого, людяності).

Розглянуто методи та стратегії екологізації змісту навчання у різних освітніх галузях. Намічено перспективи екологічної освіти у шкільних предметах, таких як географія, математика, фізика, українська та зарубіжна мови, мистецтво і інші. Показано підходи до екологізації їх змісту. Розкрито значення використання мистецтва, музики, технологій тощо для формування екологічної культури.

Вказано на потребу в органічному включенні екологічних питань у всі аспекти навчання і виховання. Розкрита необхідність використання міжпред- метних зв'язків.

Висвітлено підходи до формування екологічної компетентності учнів та необхідність інтеграції цінностей сталого розвитку в освітній процес.

Визначено методи та стратегії екологізації змісту навчання: інтеграція екологічних аспектів у навчальні програми та створення екологічних навчальних матеріалів та ресурсів.

Вказано на важливість інтердисциплінарного підходу до вивчення екологічних проблем. Проаналізовано можливості інтеграції екологічних цінностей у різні освітні галузі (визначено компетентнісний потенціал в освітніх програмах). екологізація освіти виховання

Ключові слова: екологічна освіта, екологічне виховання, екологізація змісту середньої освіти, Нова українська школа, методи та стратегії екологізації змісту навчання, інтеграція екологічних цінностей у різні освітні галузі, Державний стандарт базової середньої освіти.

Shapoval Larysa Vasylivna PhD. in Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Natural Sciences and Methods of Teaching, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav

RECONCEPTION OF THE CONTENT OF SECONDARY

EDUCATION IN THE NEW UKRAINIAN SCHOOL: CHALLENGES AND PROSPECTS OF ECOLOGIZATION

Abstract. The article reveals the relevance of the problem in the modern world due to the growth of environmental problems and the need for the formation of environmental awareness among students.

The importance of environmentalization of education at different levels, the principles and methods of introducing an ecological component into the educational process, as well as the role of various subjects in the formation of ecological consciousness are considered.

The methods of implementation of environmental education are reflected.

The main principles of environmentalization of education are revealed, including scientificity, accessibility of content and practical orientation. The importance of awareness of ecological principles and nature management skills (development of responsible behavior for nature conservation and education of environmental consciousness and civic activity) is emphasized. The principles of environmentalization of various educational fields are characterized (the principle of unity, responsibility, respect for the natural world, self-worth of living things, humanity).

Prospects of environmental education in school subjects such as geography, mathematics, physics and others are outlined.

Approaches to greening educational components, such as mathematics, Ukrainian and foreign languages, and art, are shown.

The importance of using art, music, technologies, etc. for the formation of ecological culture is revealed. Methods and strategies of environmentalization of learning content in various educational fields are considered.

The need for organic inclusion of environmental issues in all aspects of education and training is indicated. The necessity of integrating environmental issues into all educational subjects and the use of interdisciplinary connections is revealed.

Approaches to the formation of students' environmental competence and the need to integrate the values of sustainable development into the educational process are highlighted.

Methods and strategies of environmentalization of educational content are defined: integration of environmental aspects into educational programs and creation of ecological educational materials and resources.

The importance of an interdisciplinary approach to the study of environmental problems is indicated. The possibilities of integrating environmental values into various educational fields were analyzed (the competence potential in educational programs was determined).

Keywords: ecological training, ecological education, environmentalization of the content of secondary education, New Ukrainian school, methods and strategies of environmentalization of the content of education, integration of ecological values in various educational fields, State standard of basic secondary education.

Постановка проблеми

Дотепер екологічна освіта в Україні лише частково враховувала наслідки невірного уявлення про природу як нескінченний ресурс, ігноруючи потенційно катастрофічні наслідки такого підходу. Такі наслідки вже спричинили незворотні зміни в навколишньому середовищі та вимагають радикального перегляду підходів до екологічної освіти. Цей перегляд включає як загальні принципи та зміст екологічної освіти, так і підготовку фахівців на всіх рівнях та у всіх сферах, щоб забезпечити належний рівень техногенно-екологічної безпеки.

Проблема екологізації змісту освіти набуває все більшої актуальності у сучасному світі через зростання екологічних викликів, таких як забруднення повітря, води та ґрунтів, втрата біорізноманіття, зміна клімату та інші. Ці проблеми мають серйозний вплив на здоров'я людей, стан екосистем та загальний стан планети. Екологічна освіта стає важливим інструментом для підготовки майбутніх поколінь до розуміння та вирішення екологічних викликів, що стоять перед суспільством. Тому актуальність цієї проблеми полягає у необхідності формування у здобувачів освіти екологічної свідомості та відповідальності для збереження природних ресурсів та забезпечення сталого розвитку планети.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Екологічні проблеми завжди привертали увагу науковців і філософів різних часів і культур.

Особливості відносин між природою, суспільством та людиною описано у публікаціях С. Рудишина, М. Мойсеєва, М. Реймерса.

Проблему екологізації освітнього процесу та її перспективи розглянуто у працях О. Бондаренка, Г. Пустовіта, С. Совгіри. Ряд авторів, таких як Р. Гуревич, В. Ільченко, І. Козловська, В. Сидоренко досліджували процеси екологізації окремих наук. Ці дослідження у подальшому стали основою для впровадження екологічного змісту в освітній процес.

О. Висоцька [1], В. Підліснюк, Н. Пустовіт, Н. Стецула [5] та ін. вчені вважають, що переорієнтація освіти на питання сталого розвитку пов'язана з проблемами формування в учнів цінностей, навичок та поведінки, спрямованих на сталий розвиток. Згідно з їхнім поглядом, розгляд екологічної освіти як частини викладання біологічних та географічних дисциплін вже застаріло. Натомість, екологічна освіта повинна бути розглянута як навчання в галузі навколишнього середовища та освіта для сталого розвитку.

В їхньому розумінні мета екологічної освіти полягає у формуванні екологічної культури як у кожної особи, так і суспільства в цілому, сприяючи розвитку екологічного мислення та свідомості. Ці цінності базуються на повазі до природи як унікальної та універсальної цінності. Основне завдання екологічної освіти, вважають вони, полягає не лише у вивченні екології як наукової дисципліни або механічному накопиченні фактів та відомостей про екологію, а в вихованні ціннісного ставлення до природи.

Проте, незважаючи на усі теоретичні зусилля дослідників у галузі екологічної складової освіти в Україні, на практиці вони залишаються недостатньо реалізованими. Шкільна освіта продовжує залишатися досить консервативною у плані її екологізації.

Мета статті - розкрити основні підходи до екологізації змісту середньої освіти в Новій українській школі.

Виклад основного матеріалу

У найзагальнішому тлумаченні "екологі- зація" є науково обґрунтованою людською діяльністю, спрямованою на раціональне управління взаємодією між суспільством, технікою, виробництвом і природою.

Екологізація освіти у сучасному світі розглядається як комплексний процес, спрямований на оптимізацію та гармонізацію відносин між людиною, суспільством та природою. Основні напрями цього процесу в контексті модернізації освіти в Україні в першій половині ХХІ століття можна розглядати наступним чином:

*інтеграція екологічних аспектів (екологічних тем, понять та принципів) у навчальні програми і зміст навчання на всіх рівнях освіти;

*створення екологічних навчальних матеріалів та ресурсів. Розробка та поширення навчальних посібників, підручників, відеоуроків та інших навчальних матеріалів з екологічною тематикою;

**розвиток екологічної свідомості учнів, вчителів, батьків та громадськості через проведення екологічних заходів, проектів, акцій, екскурсій та інших форм роботи;

*створення, розширення та удосконалення екологічної інфраструктури навчальних закладів, включаючи обладнання класів, лабораторій, майданчиків, біологічних станцій тощо;

*розвиток дослідницьких та проєктних напрямків у навчанні (сприяння розвитку дослідницьких та проєктних підходів у навчанні, зокрема з екологічної тематики, що сприяє активному залученню учнів до вивчення проблем екології та їхнього розв'язання).

Екологізація освіти спрямована на формування екологічно грамотного здобувача освіти, який розуміє важливість збереження природи та вміє діяти відповідально щодо навколишнього середовища. Вона також сприяє підготовці кваліфікованих кадрів, які здатні розробляти та реалізовувати стратегії збереження природи та вирішувати екологічні проблеми сучасного світу.

Основні принципи побудови змісту сучасної екологічної освіти можуть бути наступними.

Принцип науковості і доступності змісту. Зміст екологічної освіти повинен бути науково обґрунтованим, але одночасно доступним для розуміння учнів. Зміст екологічної освіти повинен базуватися на наукових дослідженнях та фактах. Він повинен відображати сучасні наукові уявлення про стан довкілля, екосистеми, кліматичні зміни та інші екологічні питання. Це дозволить уникнути поширення міфів або недостовірної інформації. З іншого боку, екологічні знання мають бути адаптовані до потреб та можливостей учнів усіх вікових груп та рівнів освіти.

Принцип системності, наскрізності, інтегративності. Цей принцип передбачає системний виклад екологічних знань упродовж навчання у ЗЗСО починаючи від початкової і закінчуючи профільною школою не лише у предметах природничого циклу, а й в усіх інших. При цьому має бути не лише вивчення екології як окремої дисципліни, але й інтеграція екологічних питань в інші предмети та курси навчання, введення екологічної проблематики на всіх рівнях навчання. Такий підхід сприяє формуванню екологічної культури та свідомого ставлення до навколишнього середовища учнів усіх вікових груп. Екологізація освіти передбачає не лише додавання тем з екологічним змістом до існуючих програм, але й інтеграцію екологічних принципів та цінностей в усі аспекти освітнього процесу, об'єднання всіх аспектів освіти, включаючи зміст навчання, методику викладання, організацію шкільного середовища та зв'язок з реальними проблемами навколишнього середовища. Зміст екологічної освіти повинен бути інтегративним, що дозволяє синтезувати різноманітні знання в єдиній цілісній картині, повинен включати елементи природничих (біології, географії, фізики, хімії), суспільних, наук, наук про мислення (філософія, логіка, психологія) тощо.

Принцип практичної спрямованості. Екологічна освіта повинна забезпечувати можливість застосування здобутих знань у реальному житті.

Реалізуючи цей принцип, екологічна освіта може передбачати практичні вправи, спостереження, дослідження та експерименти, які дозволяють учням здобувати практичні навички та вміння. Це може бути вивчення екосистем у місцевому середовищі, вимірювання якості повітря або води, вплив екологічних чинників на живі організми тощо. Окрім того, це можуть бути практичні проекти та ініціативи, спрямовані на збереження навколишнього середовища, прибирання місцевих територій, відновлення екосистем, проведення екологічних кампаній або розвиток екологічної свідомості в спільноті, співпраця з місцевими громадами та організаціями.

Екологічна освіта має допомагати учням розуміти, як їхні дії впливають на навколишнє середовище та як вони можуть приймати раціональні рішення для збереження природи. Це означає, що вони повинні мати можливість застосовувати свої знання в реальних ситуаціях, наприклад, приймаючи участь у програмах відновлення екосистем або впроваджуючи енергоефективні технології в їхньому повсякденному житті.

Принцип гуманізації. Система екологічної освіти повинна сприяти формуванню філософського мислення та переосмисленню принципу людино- центризму, формуванню гармонійної людини, яка розуміє свою відповідальність перед природою та суспільством.

Принцип гуманізації екологічної освіти передбачає, що освітній процес має сприяти не лише набуттю знань з екології, але й формуванню глибокого розуміння та поваги до природи, а також відчуття відповідальності за її збереження та балансоване використання.

Назвемо деякі аспекти принципу гуманізації екологічної освіти.

Повага до природи та її життя. Екологічна освіта повинна сприяти формуванню у людей поваги та любові до природи, розумінню її цінності та унікальності. Важливо, щоб учні розуміли, що природа - не лише джерело ресурсів для людей, але й самостійна жива система, яку потрібно берегти та поважати.

Екологічна освіта має сприяти формуванню учнівської етичної свідомості, що базується на повазі до природи, справедливості та відповідальності перед майбутніми поколіннями. Учні повинні розуміти етичні аспекти взаємодії людини з природою та моральні наслідки своїх дій.

Екологічна освіта має сприяти розвитку особистості кожного учня, його/її емпатії, критичного мислення, творчості та готовності до дії на благо навколишнього середовища. Цей принцип підкреслює важливість розвитку не лише когнітивних, а й емоційних та соціальних аспектів особистості.

Екологічна освіта має сприяти формуванню в учнів усвідомлення важливості співпраці та спільної відповідальності за долю планети. Виходячи з Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року [4] однією з її цілей є забезпечення проведення докорінної та системної реформи загальної середньої освіти. І одним із ключових напрямів її є запровадження нового принципу педагогіки партнерства, що ґрунтується на співпраці учня, вчителя і батьків. Учні повинні розуміти, що збереження навколишнього середовища - це завдання, яке можна досягти лише шляхом спільних зусиль та співпраці усіх членів суспільства.

Державний стандарт базової середньої освіти [2] та проєкт Державного стандарту профільної освіти містять ряд вимог до обов'язкових результатів навчання учнів у природничій освітній галузі. Серед них важливим є усвідомлення учнями різноманітності та закономірностей природи, а також розуміння ролі природничих наук і техніки в житті людини. Також важливою є сформованість відповідальної поведінки, спрямованої на сталий розвиток суспільства. Відповідно до цих документів учні мають знати про різноманіття природи та її закономірності, оцінювати довкілля як джерело здоров'я, добробуту та безпеки для людини і суспільства, а також використовувати отримані знання і досвід для вирішення життєвих проблем. Ці вимоги визначені на основі компетентнісного підходу.

Серед компетентностей однією з ключових є екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення учнями екологічних основ природокористування, необхідності дотримання правил поведінки у природі, її охорони, ощадливого і бережливого використання природних ресурсів, розуміння взаємозв'язку господарської діяльності і стану довкілля, важливості збереження природи для забезпечення сталого розвитку суспільства.

Для кожної освітньої галузі (мовно-літературної; математичної; природничої; технологічної; інформатичної; соціальної і здоров'язбережу- вальної; громадянської та історичної; мистецької; фізичної культури) визначено компетентнісний потенціал, що забезпечує формування умінь та ставлень учнів. Аналіз компетентісного потенціалу екологічної компетентності в кожній з освітніх галузей дає можливість констатувати різний підхід авторів цього документу до складу змісту умінь та ставлень - від переважно умінь теоретичного характеру до суто практичних. Охарактеризуємо деякі з них.

Так, наприклад, у технологічній освітній галузі екологічна компетентність має чітку практичну спрямованість: учень має розумно і раціонально використовувати природні ресурси, ощадливо використовувати матеріали, долучатися в доступний спосіб до безвідходного виробництва, вторинної переробки матеріалів і т. ін.

Соціальна та здоров'язбережувальна освітня галузь передбачає формування низки умінь, наявність чи відсутність яких у здобувачів освіти можна визначити, користуючись педагогічними методологічними інструментами: уміння раціонально використовувати природні ресурси, дотримуватися правил безпечної поведінки у природі, виявляти залежність між станом довкілля і рівнем безпеки, здоров'я та добробуту суспільства, визначати та аналізувати стан довкілля, рівень його проблем, загроз і ризиків для особистої безпеки, здоров'я, добробуту, приймати відповідальні рішення щодо їх уникнення для себе й оточуючих.

У той же час у природничій освітній галузі вимоги до умінь учнів сформульовані дещо загально і абстрактно: вони полягають формуванні в здобувачів освіти здатності визначати та аналізувати проблеми довкілля, відповідально та ощадно використовувати природні ресурси, реагувати на виклики, пов'язані із станом довкілля, ініціювати розв'язання локальних екологічних проблем, реалізовувати екологічні проєкти, прогнозувати екологічні наслідки результатів діяльності людини. На нашу думку, ці уміння у освітній галузі, що є «профільною» для формування екологічної компетентності, мають бути чіткіше і конкретніше сформульованими.

Бачимо, що об'єднуючим умінням екологічної компетентності для різних освітніх галузей є уміння відповідально та ощадно використовувати природні ресурси.

Стратегічною ціллю №1 державної екологічної політики України на період до 2030 року визначено «формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва», що записано в Законі України від 28.02.2019 № 2697-VIII [3] .

Якими методами можна перевірити рівень сформованості уміння відповідально та ощадно використовувати природні ресурси?

Насамперед, можна провести бесіду з учнями про важливість збереження природних ресурсів, про їхнє розуміння та готовність діяти відповідально.

Спостереження за поведінкою учнів допоможе з'ясувати, як вони використовують ресурси під час практичних занять, перерв та під час їхньої звичайної діяльності в школі.

Наприклад, під час перерви в класі учитель навмисно залишає увімкненою електричну лампочку або інші електроприлади. Учні, які свідомо вимикають апаратуру, коли вона не потрібна, демонструють уважне ставлення до енергозбереження, у той час як інші можуть проявляти безтурботність.

Інший випадок: під час перерви деякі учні залишають відкритим кран води, тим часом як інші уважно закривають його після використання. Учні розповідають про способи збереження води вдома, такі як вимикання кранів під час чищення зубів. Ті, хто вживає такі заходи, проявляють більшу уважність до збереження водних ресурсів. Під час прогулянки на природі деякі учні активно долучаються до прибирання сміття на стежках, водночас інші можуть викидати відходи на землю без думки про наслідки для природи. Після обіду деякі учні викидають всі відходи до одного контейнера, а інші ретельно сортують пластик, папір та скло, що показує рівень усвідомленості ними важливості сортування сміття. Відповідальне використання паперу проявляється у тому, як учні роблять записи в зошитах. Ті, хто вміло використовує папір з обох сторін, або використовує перероблений папір, проявляють більшу уважність до ефективного використання ресурсів. Ці ситуації допоможуть визначити, наскільки учні усвідомлюють важливість збереження природних ресурсів та здоров'я довкілля.

Також учні можуть проводити дослідження щодо місцевих екологічних проблем, наприклад, забруднення води або повітря, і розробляти проекти для їх вирішення або мінімізації впливу.

Проведення анкетування, спрямованого на оцінку ставлення учнів до ощадливого використання природних ресурсів, сортування сміття, поводження зі сміттям на відпочинку, використання вторинних матеріалів тощо може надати додаткову інформацію вчителеві про рівень сформованості у них екологічної компетентності.

Вивчаючи стан екологізації змісту навчальних дисциплін на рівні базової школи, ми намагалися виявити міжпредметні зв'язки та врахувати екологічні ідеї та поняття в обсязі кожного предмету.

Використовуючи математику, пропонуємо фокусуватися на вирішенні цікавих задач з природничим змістом. Також корисно проводити математичні екскурсії з елементами практичної роботи на місцевості. Це дозволяє учням безпосередньо сприймати об'єкти і явища, що сприяє формуванню їх розуміння кількісних відношень і просторових форм, які є основою логічних і практичних дій.

Екологізація математики може передбачати:

-обчислення використання води (учні можуть вивчати своє власне споживання води за день, тиждень або місяць, обчислювати загальний об'єм використаної води для вимірювання власного впливу на середовище.

-геометричне моделювання екосистем (школярі можуть створювати прості геометричні моделі екосистем, такі як озера, ліси або поля, і вивчати їх взаємодію та вплив на довкілля);

-математичні розрахунки вуглецевого сліду (за допомогою простих формул здобувачі освіти можуть розраховувати кількість викидів CO2,

-спричинених їхнім щоденним життям, використанням автомобіля чи електротехніки;

-вивчення статистики відходів (учні можуть збирати та аналізувати дані про відходи у їхньому шкільному середовищі, обчислювати середню кількість відходів на учня за день та розробляти плани їхнього зменшення; можуть обчислити кількість відходів, які виникають від упаковки продуктів, а також вивчити можливості їх переробки та використання більш екологічних альтернатив);

-обчислення енергоефективності (учні можуть вивчати споживання електроенергії в своїй школі або вдома, обчислювати середні витрати за місяць та шукати способи зменшення споживання);

-геометричні завдання на тему збереження природних ресурсів (завдання можуть включати побудову геометричних фігур, що максимально ефективно використовують площу чи об'єм матеріалу, щоб зменшити відходи та енергію, потрібну для виробництва);

-моделювання росту населення (за допомогою простих математичних моделей учні можуть вивчати вплив зростання населення на навколишнє середовище та шукати способи його збалансування з природними ресурсами);

-математичні ігри та головоломки з екологічною тематикою (розв'язання математичних головоломок та ігор, де ключовими елементами є екологічні питання, допоможуть учням краще розуміти важливість збереження природи та раціонального використання ресурсів).

Ці напрями можуть сприяти розумінню важливості математичних методів у вирішенні екологічних проблем та розвитку підходів до ощадного та відповідального використання природних ресурсів.

Що стосується хімії, то необхідно переглянувшии її зміст, звернути увагу на хімічні аспекти екології та переорієнтувати експерименти і завдання з хімії на екологічні проблеми. Також важливо розглянути нові можливості кабінету хімії у контексті екологізації шкільної освіти.

На уроках мови та літератури можна використовувати творчі завдання, такі як створення екологічних творів, казок чи описів природи рідного краю, а також організовувати поетичні спостереження в природі та збагачувати чуттєвий досвід учнів через живописні образи. Для екологізації змісту української мови можна ввести до збірника диктантів тексти з природничою інформацією, а також включити конкурси та вікторини на краще знання загадок, прислів'їв та приказок про рослини, тварини та охорону природи. Також можна запропонувати вправи з еколого-натуралістичною тематикою.

Екологізація змісту іноземної мови може здійснюватися за декількома напрямками. Зокрема, це може бути читання та обговорення текстів (використання аутентичних текстів або статей про екологічні питання на мові оригіналу); діалоги, рольові ігри та ситуативні вправи, де учні будуть обговорювати екологічні питання, висловлювати свої думки та пропозиції щодо захисту природи. Це допоможе розвивати навички спілкування іноземною мовою, розширюючи активний словник та вивчаючи нові конструкції мови. При цьому поряд з формуванням здатності спілкуватися рідною та іноземними мовами, учні можуть поглиблювати знання про базові екологічні принципи і норми.

Пісні та відеоролики іноземною мовою про екологічні проблеми можуть стати засобом мотивації та розвитку навичок аудіювання.

Залучаючись до інтерактивних вправ та ігор, розв'язування кросвордів, вікторин, учні можуть використовувати іноземну мову для відповідей на питання про екологію.

Велике значення має формування екологічних знань у процесі вивчення образотворчого мистецтва, музики та технологій. Малювання з натури у природному середовищі, виготовлення саморобок із природного матеріалу, споглядання творів мистецтва та слухання музики - все це сприяє художньому усвідомленню природничої та соціальної дійсності, розвитку моральних і естетичних почуттів учнів, а також їхньої здатності виражати своє ставлення до природи за допомогою творчих засобів. Використання творів мистецтва в освітньому процесі школи сприятиме зміні традиційного сприйняття людиною мистецтва з утилітарно-прагматичного на естетико-екологічне та активно- творче.

Шляхом духовного розвитку особистості мистецтво повинно виховувати в людині творче та відповідальне ставлення до живого світу, розглядаючи його як неодмінну складову власного існування. Мистецтво, має викликати в учнів почуття людяності, добра, а також неповторності особистісного сприйняття краси природи, сприяти гармонізації життя. Це проявляється, передусім, у руйнуванні стереотипів, грубого мислення та у подоланні споживацьких імперативів. Основою сприйняття краси природи повинно стати безпосереднє усвідомлення людиною гармонійного взаємозв'язку природних явищ та їх художнього відображення. Саме мистецтво повинно сприяти формуванню в учнів морально-естетичного ставлення до природи, розвитку емоційної пам'яті, благородства вчинків.

При цьому кожен шкільний освітній компонент повинен реалізувати свій зміст на основі ключових принципів, а саме:

-принципу єдності (все пов'язане з усім): кожна людина є частиною природи, а порушення її єдності може призвести до загибелі людства;

-принципу відповідальності: кожна людина повинна нести відповідальність за свої дії в навколишньому середовищі, а діяти потрібно так, щоб наслідки не були руйнівними для майбутнього життя;

--принципу поважного ставлення до світу природи: основою гармонії людини та природи є поважне ставлення до навколишнього світу та до інших людей;

-принципу самоцінності живого: кожна жива істота має право на життя (людина не має права вирішувати, який вид є більш цінним для неї, оскільки кожна живе істота має право на існування);

-принципу людяності:відчуття себе людиною передбачає

усвідомлення власної гідності, коли неможливо здійснювати дії, що завдають шкоди живому світу та природі загалом, принижуючи нашу людську гідність.

Таким чином, екологізація змісту сучасної середньої освіти - це впровадження екологічних аспектів у всі навчальні програми, формування екологічного мислення здобувачів освіти

Системний та синергетичний підхід до екологізації змісту освіти включає в себе синтез природничих та гуманітарних наук для створення цілісної картини світу. Він передбачає зростання ролі міжпредметних зв'язків, систематизацію інформації та світоглядний аналіз стану сучасної науки.

Ключовим чинником успішної екологічної освіти має бути глибоке захоплення гармонією та мудрістю природи. Вчитель може виступати як важливий каталізатор цього захоплення, створюючи стимулююче середовище для учнів. Підкреслення досконалості та мудрості природи, наголошення на красі та різноманітності природи через фотографії, відео та інші візуальні матеріали може допомогти вчителям розвивати захоплення до природи у своїх учнів.

Висновки

Наразі екологічна освіта зосереджена в основному в шкільних курсах біології, географії, хімії, інтегрованих природничих курсах і часто ці знання викладаються окремо від інших предметів, без врахування їх потенціалу. Тому треба більше уваги приділяти інтеграції екологічної освіти у всі предмети навчання. Це допоможе глибше розуміти екологічні проблеми та шляхи їх вирішення, розвивати міжпредметні зв'язки та підвищувати зацікавленість учнів до питань екологічного характеру. Такий підхід також сприятиме розвитку системного мислення та практичних навичок учнів.

Сучасна екологічна освіта повинна не лише забезпечувати гармонійне поєднання природничої та гуманітарної освіти, але й, шляхом звернення до сутності людини та її духовності, сприяти формуванню у людей цілісного уявлення про світ.

Екологічні знання мають втілюватися в освіті та вихованні шляхом двох взаємопов'язаних напрямків: теоретичного розуміння природи та практичного усвідомлення меж та наслідків людської діяльності.

Перспективною є змішана модель екологічної освіти, оскільки поєднує у собі кілька підходів до включення екологічного змісту в навчальний процес.

В цій моделі екологічний зміст не лише представлений у кожному навчальному предметі як окремі аспекти, але й включений у спеціальні інтегровані курси, що передбачені на кожному етапі навчання. Такий підхід дозволяє створити цілісну освітню програму, яка охоплює різні аспекти екологічної тематики, відповідаючи потребам учнів на різних етапах їхнього розвитку. Змішана модель надає можливість глибокого та системного розуміння екологічних питань, сприяє формуванню екологічної свідомості та культури учнів.

Література:

1.Висоцька О. Освіта для сталого розвитку. Дніпропетровськ: Роял Принт, 2011. 200 с.

2.Державний стандарт базової середньої освіти. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.osvita.ua/legislation/ser_osv/76886/.

3.Закон України від 28.02.2019 № 2697-VIII Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: tps://ips.ligazakon.net/document/T192697?an=154.

4.Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258/.

5.Стецула Н. Екологізація освіти як ключова тенденція сталого розвитку суспільства. Молодь і ринок. 2020. № 6-7 (185-186). С. 115-121.

References:

1.Vysotska, O. (2011). Osvita dlia staloho rozvytku [Education for sustainable development]. Dnipropetrovsk: Roial Prynt [in Ukrainian].

2.Derzhavnyi standard bazovoi serednoi osvity [State standard of basic secondary education] (2020) (n.d.). ru.osvita. Retrieved from http://ru.osvita.ua/legislation/ser_osv/76886/ [In Ukrainian].

3.Zakon Ukrainy vid 28.02.2019 № 2697-VIII Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2030 roku [Law of Ukraine dated February 28, 2019, No. 2697-VIII on the Basic Principles (Strategy) of State Environmental Policy of Ukraine for the Period until 2030] (2019) (n.d.). ips.ligazakon.net. Retrieved from: tps://ips.ligazakon.net/document/ T192697?an=154 [In Ukrainian].

4.Kontseptsiia realizatsii derzhavnoi polityky u sferi reformuvannia zahalnoi serednoi osvity “Nova ukrainska shkola” na period do 2029 roku [The concept of implementation of state policy in the field of general secondary education reform "New Ukrainian School" for the period until 2029] (2016) (n.d.). osvita.ua. Retrieved from https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258/ [In Ukrainian].

5.Stetsula, N. (2020). Ekolohizatsiia osvity yak kliuchova tendentsiia staloho rozvytku suspilstva. [Environmentalization of education as a key trend of sustainable development of society]. Molod' i rynok - Youth and market, 6-7, 115-121 [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru