Розвиток творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва

Размещено на http://allbest.ru

Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ

Кафедра педагогіки, психології, початкової, дошкільної освіти та управління закладами освіти

Розвиток творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва

Біда Олена Анатоліївна доктор педагогічних наук, професор,

завідувач кафедри

Чичук Антоніна Петрівна доктор педагогічних наук,

професор кафедри

Кучай Тетяна Петрівна доктор педагогічних наук,

професор кафедри

м. Берегове

Анотація

Хореографічна освіта представлена у статті як: цілісна, самостійна, багаторівнева, багатоцільова художня система. Показано специфіку хореографічної діяльності, її приналежність до сценічності визначають нестандартність професійної підготовки фахівця-хореографа. Танцювальну техніку представлено як своєрідну мову танцю, усвідомлення важливості опанування якої випливає із завдань, поставлених перед особистістю у ході заняття.

Важливо, щоб формування в танцюриста своєї танцювальної мови відбувалося в культурному контексті, щоб створення танцю не обмежувалося лише вільною імпровізацією, спонтанним втіленням думок і почуттів у танцювальних рухах і сприяло розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва.

Хореографічне мистецтво показано як вид художньо-творчої діяльності з метою розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей, що створює сприятливі умови для вдосконалення фантазії і творчої уяви. За допомогою хореографічного мистецтва можливий розвиток творчих можливостей майбутнього фахівця за умови наполегливої та систематичної роботи на протязі певного періоду навчання.

Навколишній світ є найважливішим образним джерелом для художньої культури, де відбувається художнє освоєння та пізнання дійсності. Саме мистецтво відображає зміни філософсько-естетичної парадигми духовного розвитку, актуалізує трансцендентні параметри культурного мислення, проявляє нові форми національного та індивідуального духовно-творчого буття.

Змістом хореографічної діяльності є рухові дії та операції з опанування танцювальних вмінь і навичок, що виступають основою для створення нових унікальних для дитини хореографічних проявів. Зауважено, що хореографічна діяльність не лише задовольняє потребу здобувачів освіти у руховій активності, а й сприяє їхньому цілісному розвитку та адекватному вираженню в тілесних рухах думок, емоцій та почуттів. Хореографічна діяльність характеризується творчою природою, до якої відносять інноваційність, винахідливість мислення дитини, її розвинені знання, емоції та почуття.

Ключові слова: художньо-естетичні потреби, мистецтво, здобувачі вищої освіти, хореографічне мистецтво, розвиток творчої індивідуальності особистості, креативні можливості, винахідливість мислення дитини.

Abstract

Development of creative individuality of personality through implementation of creative opportunities of choreographic art

Bida Olena Anatoliivna Doctor Pedagogical Sciences, professor, head of the chair of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Berehove

Chychuk Antonina Petrivna Doctor of Pedagogical Sciences, professor of the department of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Berehove

Kuchai Tetiana Petrivna Doctor of Pedagogical Sciences, professor of the department of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Berehove

Choreographic education is presented in the article as: a complete, independent, multi-level, multi-purpose artistic system. The specifics of choreographic activity are shown, its belonging to stage performance is determined by the non-standard professional training of a specialist choreographer. Dance technique is presented as a kind of language of dance, the awareness of the importance of mastering which stems from the tasks set before the individual during the class. It is important that the formation of a dancer's dance language takes place in a cultural context, so that the creation of a dance is not limited to free improvisation, the spontaneous embodiment of thoughts and feelings in dance movements and contributes to the development of the creative individuality of a person through the realization of the creative possibilities of choreographic art.

Choreographic art is shown as a type of artistic and creative activity with the aim of developing the creative individuality of the individual through the realization of creative possibilities, which creates favorable conditions for the improvement of fantasy and creative imagination. With the help of choreographic art, it is possible to develop the creative abilities of a future specialist, provided that he works hard and systematically during a certain period of training.

The surrounding world is the most important visual source for artistic culture, where artistic development and knowledge of reality takes place. Art itself reflects changes in the philosophical and aesthetic paradigm of spiritual development, actualizes the transcendental parameters of cultural thinking, and manifests new forms of national and individual spiritual and creative existence.

The content of choreographic activity is motor actions and operations for mastering dance skills and abilities, which serve as the basis for creating new choreographic manifestations unique to the child. It was noted that choreographic activity not only satisfies the need of students for motor activity, but also contributes to their holistic development and adequate expression of thoughts, emotions and feelings in bodily movements. Choreographic activity is characterized by a creative nature, which includes innovativeness, inventiveness of the child's thinking, his developed knowledge, emotions and feelings.

Keywords: artistic and aesthetic needs, art, students of higher education, choreographic art, development of the creative individuality of the individual, creative possibilities, ingenuity of the child's thinking.

Вступ

Постановка проблеми. Світ навколо нас постійно розвивається й оновлюється, адже все перебуває у невпинному русі. Це незаперечні закони розвитку природи і людства, яких повинна дотримуватися кожна людина, адже рух і розвиток і є саме життя.

Сучасне соціальне середовище вимагає людей, котрі активно мислять і діють, швидко реагують на різноманітні зміни, легко вирішують нестандартні ситуації.

Нашому суспільству просто необхідні креативні особистості з яскраво вираженою творчою індивідуальністю. Кожна така особистість формується у процесі навчання і виховання, зокрема у закладі вищої освіти.

Розвиток творчої індивідуальності практично неможливий без самої творчості. Для того, щоб людина набула певних навичок, сформувала в собі певні якості, набула певних практичних умінь, необхідна постійна і систематична творча діяльність.

Ефективним засобом реалізації цього завдання правомірно вважається хореографічне мистецтво, адже в хореографії фантазія, різноманітність, непередбачуваність відіграють винятково важливу роль, оскільки кожне нове виконання танцю, створення нових елементів лексики та фігур вимагає імпровізаційності, творчості, свіжості [6, с. 161-165].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. При організації хореографічної діяльності проблема вікових особливостей людини та взаємозв'язку змісту висвітлюється у наукових та методичних працях О. Комаровської, Т. Морозовської, Л. Боголюбської, B. Каміна, А. Тараканової та інших.

Питання підготовки в галузі хореографічного мистецтва майбутніх фахівців до хореографічної роботи з учнями різних вікових груп розглядається такими дослідниками як Л. Андрощук, Т. Благова, О. Бурля, О. Мартиненко, М. Рожко, Т. Сердюк, А. Тарасюк, О. Філімонова та ін.

Мета статті показати шляхи розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва.

Виклад основного матеріалу

Термін «хореографія» з'явився у ході історичного розвитку танцювального мистецтва дещо пізніше за термін «танець». Він має декілька значень: професійний танцювальний креативний студент

- запис танцювальних рухів за допомогою особливої системи умовних позначень;

- мистецтво композиції та постановки танців і балетних спектаклів;

- увесь обсяг танцювальних елементів, що входять до певного танцю чи балетної вистави;

- поняття, яке охоплює всі види танцювального мистецтва. Досліджуючи танець, науковці та мистецтвознавці аналізують його з різних позицій: естетичної, історико-культурологічної, соціологічної, психологічної, терапевтичної, педагогічної тощо [6, с. 161-165].

Хореографічна освіта це цілісна, самостійна, багаторівнева, багатоцільова художня система. Специфіка хореографічної діяльності, її приналежність до сценічності визначають нестандартність професійної підготовки фахівця-хореографа. Сьогодні пріоритетними науково-практичними завданнями стають виховання в майбутніх фахівців прагнення до саморозвитку та самовдосконалення, орієнтації на максимально повне виявлення своїх індивідуальних можливостей у професійній сфері, збагачення професійно-інформаційного середовища, формування у здобувачів вищої освіти рефлексивних умінь і критичного мислення. Сучасні соціальні умови висувають особливі вимоги до характеру професійної діяльності фахівця-хореографа і професійно-кваліфікаційної структури його підготовки [2].

Танцювальна техніка виступає як своєрідна мова танцю, усвідомлення важливості опанування якої випливає із завдань, поставлених перед особистістю у ході заняття. Прийняті у хореографії й опановані здобувачем освіти положення рук, ніг, голов и , корпусу ; танцю в альні рухи, сталі традиції розуміння цих рухів не повинні знімати необхідності побудови особистої мови рухів, особистих відкриттів у танці. Коли людина танцює для себе, вона зазвичай рухається виразно, невимушено, граційно. На заняттях із хореографії важливо зберегти цю природну єдність, виразність рухів. Тому викладач має сприяти розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва, бути тактовним і обережним, нічого не нав'язувати танцівникам свої думки, надавати їм можливість вільно виявляти свою ініціативу, використовуючи танцювальну імпровізацію [3, с. 473].

Важливо, щоб формування в танцюриста своєї танцювальної мови відбувалося в культурному контексті, щоб створення танцю не обмежувалося лише вільною імпровізацією, спонтанним втіленням думок і почуттів у танцювальних рухах і сприяло розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва. Велике значення має виховання культури танцювальних рухів, що уможливлюється шляхом творчого опанування культурного досвіду людства у галузі хореографії. Таким чином, розвивальна функція хореографічного мистецтва полягає у його спроможності забезпечувати гармонію фізичного і духовного, естетичного, художнього та творчого розвитку майбутнього фахівця; сприяти вдосконаленню його сутнісних сил, творчих якостей і здібностей, зростанню внутрішніх потенціалів, розвиткові пізнавальної активності й емоційної чутливості, естетичних потреб і смаків, стимулюванні прагнення до самовдосконалення, розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва.

Крім того, танець сприяє фізичному розвиткові студентів, зміцнює їхній опорно-руховий апарат і покращує поставу, формує їхні художньо-пластичні здібності. Це надає йому винятково важливого значення в умовах сучасного інформаційного суспільства, яке дедалі більше «прив'язує» молодь до комп'ютера, спричиняючи її гіподинамію та фізичну недорозвиненість. Впровадження танцю до процесу майбутніх педагогів наряду із заняттями спортом, фізкультурою, аеробікою чи бойовим гопаком сприятимуть оздоровленню студентської молоді, а також естетизації навчально-виховного процесу сучасних професійно-педагогічних закладів освіти [6, с. 161-165]. Одним із видів художньо-творчої діяльності з метою розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей є хореографічне мистецтво, що створює сприятливі умови для вдосконалення фантазії і творчої уяви. За допомогою хореографічного мистецтва можливий розвиток творчих можливостей майбутнього фахівця за умови наполегливої та систематичної роботи на протязі певного періоду навчання. Саме така робота привчає до взаємодопомоги, дисциплінованості, допомагає подолати зайву сором'язливість, сприяє розумінню внутрішнього світу людини. Танець має власний духовно-естетичний, художній та виховний потенціал і є невід'ємною частиною духовної культури.

Характерною особливістю танцю є згуртування, враховуючи індивідуальність кожної особистості. Якщо освітній процес відбувається в колективі, то заняття хореографією значно розвивають почуття відповідальності.

Робота над класичними вправами, як основою хореографічної грамоти є необхідною умовою для розвитку виконавської майстерності, координації рухів та пластичності. Кожен з видів хореографічної діяльності містить елементи творчості. Оволодіння класичним танцем, подальше його використання як виразного засобу в процесі створення хореографічних композицій вимагає розвитку уяви, що опирається на емоційну і образну пам'ять і є необхідною складовою формування творчої особистості [7, с. 26].

Сучасний танець напрям мистецтва танцю, що містить танцювальні техніки. Для сучасного танцю характерною є дослідницька спрямованість, яка зумовлена взаємодією танцю з філософією руху, яка постійно розвивається, та комплексом знань про можливості людського тіла. Рух, своєю чергою, розглядається як засіб вираження внутрішнього стану танцівника і хореографа та слугує для створення індивідуальної хореографічної лексики.

Уявлення про танець як феномен, що виник на перехресті соціокультурних, соціально-психологічних, педагогічних та особистісних координат, дають змогу визначити танець як:

- форму невербального катарсису. З цієї точки зору він виконує такі функції: вивільнення стриманих почуттів, моторно-ритмічний вияв, розрядка та перерозподіл зайвої енергії, активізація та енергетизація організму, зменшення тривожності, напруги, агресії, оздоровлення (психофізична профілактика), саморегуляція;

- спілкування: пізнання людьми один одного, організація міжособистісної взаємодії, формування та розвиток відносин (комунікативна функція);

- засіб вираження та самовираження, адже танець не тільки виражає емоції, символи та ідеї, але й здатен виразити саме цілісність людської сутності, її індивідуальність (експресивна функція);

- культурний знак танець надає можливість зрозуміти, до якої соціальної групи, нації, культури належить людина, і в цьому разі танець виконує такі функції: виражає почуття, відносини та взаємини особистості; розуміння та взаєморозуміння, встановлення, регуляція та діагностика відносин; самопізнання та пізнання інших (ідентифікаційна функція);

- вид просторово-часового мистецтва, художні образи якого створюються за допомогою естетично значущих, ритмічно систематизованих рухів та поз (естетична функція) [5, с. 181-185].

Сьогодення оголило усі проблеми нашого непростого суспільства у всіх його напрямках. Духовний аспект є особливим проявом нашого життя, який віддзеркалює найтонші відтінки психіки сучасної людини. І, безумовно, весь цей конгломерат знаходить своє відображення у мистецтві і у педагогіці мистецтва. Навколишній світ є найважливішим образним джерелом для художньої культури, де відбувається художнє освоєння та пізнання дійсності. Саме мистецтво відображає зміни філософсько-естетичної парадигми духовного розвитку, актуалізує трансцендентні параметри культурного мислення, проявляє нові форми національного та індивідуального духовно-творчого буття. Свої закони осягнення світу, засновані на конкретній відповідності життєвого і художнього матеріалу, створює та впроваджує хореографічне мистецтво і культура. Виражальні засоби танцювальних форм пройшли тривалий еволюційний шлях. Видозмінюючись і збагачуючись, вони згодом утворили систему, яка визначає відповідні знання, виражальні засоби, аудіовізуальну і ритмопластичну основу, формально-технічні принципи, естетику, специфічні риси і можливості хореографічної культури [1, с. 7-10].

Змістом хореографічної діяльності є рухові дії та операції з опанування танцювальних вмінь і навичок, що виступають основою для створення нових унікальних для дитини хореографічних проявів. Зауважимо, що хореографічна діяльність не лише задовольняє потребу здобувачів освіти у руховій активності, а й сприяє їхньому цілісному розвитку та адекватному вираженню в тілесних рухах думок, емоцій та почуттів. Хореографічна діяльність характеризується творчою природою, до якої відносять інноваційність, винахідливість мислення дитини, її розвинені знання, емоції та почуття. Саме тому підвищення рівня естетичного виховання особистості дитини залежатиме від формування в неї таких сфер: когнітивної (знання); мотиваційної (зацікавлене ставлення до хореографічної діяльності); психофізичної (взаємозв'язок між внутрішнім і зовнішнім станом особистості та вміння передавати його у відповідних рухах); емоційно-почуттєвої (емоційна насиченість духовних потреб та емоційне оцінювання зовнішнього та внутрішнього світу дитини, формування емоційно-ціннісної шкали ставлення до світу); активно-творчої (самовиявлення та самореалізація в процесі танцювальної творчості).

Сутність хореографічної діяльності особистості полягає у танцювально-руховій активності, в ході якої набуваються і вдосконалюються не лише спеціальні хореографічні здібності (еластичність м'язів і суглобів, пластичність та краса рухів, виворітність ніг, легкість стрибків тощо), а й формуються вміння відтворювати, інтерпретувати, створювати різноманітні за видами та жанрами танцювальні твори. В процесі їх виконання в здобувачів освітнього простору виховуються естетичні смаки, художнє мислення, естетичне ставлення до мистецтва, формується естетична культура, естетичне сприйняття світу, накопичуються художньо-естетичні знання, розвиваються естетичні почуття, судження та вміння, виражаються внутрішні переживання особистості людини, тобто розкривається її індивідуальність. Отже, хореографічна діяльність особистості спрямована на формування естетично-ціннісного ставлення до танцювального мистецтва, розвиток загальних здібностей.

Ефективність процесу готовності студентів до формування хореографічних умінь закономірно залежить від педагогічних умов [4, с. 283-287]:

- мотивування майбутніх фахівців в галузі хореографічного мистецтва до мистецько-педагогічної діяльності, яка забезпечує послідовне становлення їх творчої індивідуальності; упровадження інноваційних форм і методів навчання, які безпосередньо впливають на формування готовності майбутніх хореографів до розвитку художньо-творчих здібностей та хореографічних умінь дитини;

- активізація рефлексивної діяльності студентів хореографів щодо можливостей формування хореографічних умінь дитини у процесі хореографічної діяльності.

Висновок

Хореографічна освіта представлена як: цілісна, самостійна, багаторівнева, багатоцільова художня система. Показано специфіку хореографічної діяльності, її приналежність до сценічності визначають нестандартність професійної підготовки фахівця-хореографа.

Танцювальна техніка виступає як своєрідна мова танцю, усвідомлення важливості опанування якої випливає із завдань, поставлених перед особистістю у ході заняття.

Важливо, щоб формування в танцюриста своєї танцювальної мови відбувалося в культурному контексті, щоб створення танцю не обмежувалося лише вільною імпровізацією, спонтанним втіленням думок і почуттів у танцювальних рухах і сприяло розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей хореографічного мистецтва.

Одним із видів художньо-творчої діяльності з метою розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей є хореографічне мистецтво, що створює сприятливі умови для вдосконалення фантазії і творчої уяви. За допомогою хореографічного мистецтва можливий розвиток творчих можливостей майбутнього фахівця за умови наполегливої та систематичної роботи на протязі певного періоду навчання.

Навколишній світ є найважливішим образним джерелом для художньої культури, де відбувається художнє освоєння та пізнання дійсності. Саме мистецтво відображає зміни філософсько-естетичної парадигми духовного розвитку, актуалізує трансцендентні параметри культурного мислення, проявляє нові форми національного та індивідуального духовно-творчого буття.

Змістом хореографічної діяльності є рухові дії та операції з опанування танцювальних вмінь і навичок, що виступають основою для створення нових унікальних для дитини хореографічних проявів.

Зауважено, що хореографічна діяльність не лише задовольняє потребу здобувачів освіти у руховій активності, а й сприяє їхньому цілісному розвитку та адекватному вираженню в тілесних рухах думок, емоцій та почуттів. Хореографічна діяльність характеризується творчою природою, до якої відносять інноваційність, винахідливість мислення дитини, її розвинені знання , емоції та почуття .

Сутність хореографічної діяльності особистості полягає у танцювально-руховій активності. Отже, хореографічна діяльність особистості спрямована на формування естетично-ціннісного ставлення до танцювального мистецтва, розвиток загальних здібностей людини.

Подальшого розвитку потребує розгляд видів художньо-творчої діяльності з метою розвитку творчої індивідуальності особистості шляхом реалізації креативних можливостей.

Література

1.Батюк З. С., Батюк Н. О. Збагачення емоційно-естетичного досвіду студентів-хореографів як важливий чинник майбутньої педагогічної діяльності. Сучасні стратегії розвитку хореографічної освіти: матеріали П Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (Умань, 16-17 травня 2015 р.). Умань : ФОП Жовтий О. О. 7-10.

2.Мартиненко О. Методика роботи з хореографічним колективом: теорія і практика: підручник для здобувачів першого рівня вищої освіти спеціальностей 024 Хореографія, 014 Середня освіта (Хореографія). Мелітополь: Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні. 2020.

3.Поклад І. М. Розвиток творчого потенціалу особистості в навчально-виховному процесі. Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти : Матеріали третіх Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань. Ірпінь : Національна Академія ДПС України. 2005. С. 471-473.

4.Разводова М. В. Педагогічні умови готовності студентів педагогічних коледжів до формування хореографічних умінь учнів молодшого шкільного віку. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Випуск 207. 2022. 283-287.

5.Скрипник О. С. Моделювання розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога-хореографа. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. № 62, Т. 2. 2019. 180-185.

6.Царик Т. М., Боремчук Л. І. Розвиток творчої індивідуальності студента засобами хореографічного мистецтва. Інноваційна педагогіка. Теорія і методика професійної освіти. Випуск 15. Т. 2. 2019. 161-165.

7.Цвєткова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю. К. : Альтерпрес. 2010. 324 с.

References

1.Batyuk, Z. S., Batyuk, N. O. (2015). Zbahachennya emotsiyno-estetychnoho dosvidu studentiv-khoreohrafiv yak vazhlyvyy chynnyk maybutn'oyi pedahohichnoyi diyal'nosti. [Enrichment of the emotional and aesthetic experience of choreographer students as an important factor in future pedagogical activity]. Suchasni stratehiyi rozvytku khoreohrafichnoyi osvity: materialy II Vseukrayinskoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi z mizhnarodnoyu uchastyu (Uman', 16-17 travnya 2015 r.). Uman' : FOP Zhovtyy O. O. 7-10. [in Ukrainian].

2.Martynenko O. (2020). Metodyka roboty z khoreohrafichnym kolektyvom: teoriya i praktyka: pidruchnyk dlya zdobuvachiv pershoho rivnya vyshchoyi osvity spetsial'nostey 024 Khoreohrafiya, 014 Serednya osvita (Khoreohrafiya). [Methodology of working with a choreographic team: theory and practice: a textbook for students of the first level of higher education in specialties 024 Choreography, 014 Secondary education (Choreography)]. Melitopol': Vydavnychyy budynok Melitopol's'koyi mis'koyi drukarni. [in Ukrainian].

3.Poklad I. M. (2005). Rozvytok tvorchoho potentsialu osobystosti v navchal'novykhovnomu protsesi. [Development of the creative potential of the individual in the educational process.]. Problemy humanizatsiyi navchannya ta vykhovannya u vyshchomu zakladi osvity. Materialy tretikh Irpins'kykh mizhnarodnykh naukovo-pedahohichnykh chytan'. Irpin' : Natsional'na Akademiya DPS Ukrayiny. 471-473. [in Ukrainian].

4. Razvodova M. V. (2022) Pedahohichni umovy hotovnosti studentiv pedahohichnykh koledzhiv do formuvannya khoreohrafichnykh umin' uchniv molodshoho shkil'noho viku [Pedagogical conditions of readiness of students of pedagogical colleges to form choreographic skills of primary school students]. Naukovi zapysky. Seriya: Pedahohichni nauky. 207. 283-287. [in Ukrainian].

5. Skrypnyk O. S. (2019). Modelyuvannya rozvytku tvorchoyi indyvidual'nosti maybutn'oho pedahoha-khoreohrafa. [Modeling the development of the creative individuality of the future teacher-choreographer]. Pedahohikaformuvannya tvorchoyi osobystosti u vyshchiy i zahal'noosvitniy shkolakh. 62 (2). 180-185. [in Ukrainian].

6. Tsaryk T. M., Boremchuk L. I. (2019). Rozvytok tvorchoyi indyvidual'nosti studenta zasobamy khoreohrafichnoho mystetstva. [Development of the student's creative individuality by means of choreographic art. Innovative pedagogy]. Innovatsiynapedahohika. Teoriya i metodyka profesiynoyi osvity. 15 (2). 161-165. [in Ukrainian].

7. Tsvyetkova L. YU. (2010). Metodyka vykladannya klasychnoho tantsyu. [Methods of teaching classical dance]. K.: Al'terpres. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru