Формування професійної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання засобами цифрових технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Державний навчальний заклад Сумське вище професійне училище будівництва та автотранспорту

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Маринченко Євгеній Олегович доктор філософії, доцент

кафедри професійної освіти та технологій

сільськогосподарського виробництва

Федорченко Михайло Сергійович майстер виробничого навчання



Анотація

цифровий технологія професійний компетентність

Сучасні тенденції розвитку освіти висувають нові вимоги до підготовки майбутніх педагогів професійного навчання. Їхня професійна компетентність має ґрунтуватися на знаннях і вміннях використовувати цифрові технології в освітньому процесі.

Мета даного дослідження полягає розкритті шляхів та методів формування професійної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання.

Для досягнення цієї мети було застосовано комплекс методів дослідження, зокрема аналіз наукової літератури, вивчення педагогічного досвіду.

В результаті дослідження було обґрунтовано значення цифрових технологій для підвищення ефективності та індивідуалізації навчання, розвитку критичного мислення, креативності та комунікативних навичок студентів. Розкрито основні напрямки формування цифрової компетентності майбутніх педагогів професійного навчання.

Розкрито сутнісні характеристики цифрової компетентності педагогів професійного навчання, проаналізовано сучасні виклики, що ускладнюють її формування. До таких викликів віднесено: недостатнє оснащення навчальних закладів сучасною технікою та програмним забезпеченням; неготовність частини викладачів до використання цифрових технологій у навчанні; відсутність чіткої системи методичного забезпечення процесу формування цифрової компетентності; недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує цю сферу.

Водночас, визначено ряд можливостей, які сприяють формуванню цифрової компетентності: розвиток інформаційно-комунікаційних технологій та їх доступність; зростання мотивації педагогів до використання цифрових інструментів; наявність онлайн-ресурсів та платформ для професійного розвитку; підтримка з боку держави та освітніх інституцій.

Формування цифрової компетентності майбутніх педагогів професійного навчання - це необхідний крок у розвитку сучасної освіти. Це дозволить підготувати кваліфікованих фахівців, готових використовувати передові технології для досягнення високих результатів у своїй професійній діяльності.

Ключові слова: цифрові технології, компетентність, педагог професійного навчання.



Annotation

Marynchenko Yevhenii Olegovich Doctor of Philosophy, Associate Professor of the Department of Vocational Education and Technologies of Agricultural Production, Glukhiv National Pedagogical University named after Oleksandr Dovzhenko,

Fedorchenko Mykhailo Serhiyovych master of industrial training, Sumy State Higher Vocational School of Construction and Motor Vehicles

FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURE VOCATIONAL TEACHERS USING DIGITAL TECHNOLOGIES

Modern trends in the development of education put forward new requirements for the training of future teachers of professional education. Their professional competence should be based on knowledge and skills to use digital technologies in the educational process.

The purpose of this study is to reveal the ways and methods of forming the professional competence of future teachers of vocational education.

To achieve this goal, a complex of research methods was applied, in particular, the analysis of scientific literature, the study of pedagogical experience.

As a result of the study, the importance of digital technologies for increasing the efficiency and individualization of learning, development of critical thinking, creativity and communication skills of students was substantiated. The main directions of the formation of digital competence of future teachers of professional education are revealed.

The essential characteristics of the digital competence of vocational education teachers are revealed, and modern challenges complicating its formation are analyzed. Such challenges include: insufficient equipping of educational institutions with modern equipment and software; the unpreparedness of some teachers to use digital technologies in education; lack of a clear system of methodological support for the process of forming digital competence; imperfection of the legal framework regulating this sphere.

At the same time, a number of opportunities have been identified that contribute to the formation of digital competence: the development of information and communication technologies and their availability; growing motivation of teachers to use digital tools; availability of online resources and platforms for professional development; support from the state and educational institutions.

Formation of digital competence of future teachers of vocational training is a necessary step in the development of modern education. This will make it possible to train qualified specialists who are ready to use advanced technologies to achieve high results in their professional activities.

Keywords: digital technologies, competence, professional training teacher.



Постановка проблеми

У Законі України «Про освіту» визначено, що «якість вищої освіти відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом вищої освіти та/або договором про надання освітніх послуг». В умовах освітніх реформ в Україні основна увага зосереджена на компетентнісному підході [1].

Професійна освіта відіграє значну роль в системі освіти України, адже саме вона готує майбутніх педагогів для сфери професійного навчання.

Серед ключових проблем аграрної галузі виділяють питання забезпечення якісних послуг, що, в свою чергу, веде до зростання вимог до компетенції фахівців цієї сфери. Це пояснюється збільшенням обсягу інформації, а значить і знань, якими повинні володіти випускники закладів освіти.

Відомо, що в умовах жорсткої конкуренції вижити можуть лише ті підприємства, які постійно вдосконалюють, підтримують та покращують якість продукції та послуг, орієнтуючись на пріоритети споживачів.

З метою реалізації завдань нашого дослідження було проведено аналіз науково-педагогічних джерел та спеціалізованої літератури, здійснено їх розподіл за різними аспектами досліджуваної проблеми.

В результаті опрацьовано джерела, які умовно можна поділити на два напрямки.

Перший напрямок: дослідження джерел, які розкривають поняття «професійна компетентність».

Другий напрямок: наукові дослідження, зосереджені на висвітленні питань використання цифрових технологій у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання формування професійної компетентності фахівців висвітлено у наукових працях багатьох дослідників, як українських, так і зарубіжних.

Витоки компетентнісного підходу сягають 60-х років ХХ століття, а його засновником вважають відомого американського вченого Ноама Чомскі.

В Україні тему компетентнісної освіти досліджували такі науковці, як: Л. Васильєва, О. Бєляєва, О. Глузман, О. Овчарук, Г. Ігнатенко, О. Ляшенко, В. Семеніхін, В. Марущак, В. Ковальчук, М. Шорта, тощо.

Мета статті - розкрити шляхи та методи формування професійної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання.

Виклад основного матеріалу

В ході дослідження проблем компетентності, яку науковці трактували як здатність до максимально ефективного застосування знань, а також порівнювали з тлумаченнями в інших країнах, було виокремлено такі ключові типи компетентності особистості:

• Професійна: пов'язана з успішною діяльністю в певній сфері.

• Життєва: необхідна для ефективного вирішення життєвих завдань.

• Соціальна: що дозволяє налагоджувати конструктивну взаємодію з іншими людьми.

О. Глузман систематизує та узагальнює ключові принципи компетентнішого підходу, окреслюючи його практичну, діяльнісно-технологічну, освітню та оцінювальну функції в системі навчання [2].

На симпозіумі в м. Берн Хатмахер [1] окреслив перелік компетентностей, які є спільними для всіх професій та спеціальностей:

Компетентності, пов'язані з життям у багатокультурному суспільстві: o Сприйняття відмінностей.

o Повага до інших.

o Толерантність до інших культур, мов та релігій.

Компетентності, пов'язані з інформатизацією суспільства:

o Володіння інформаційними технологіями.

o Здатність критично оцінювати інформацію, що поширюється масмедіа та рекламою.

o Здобувати релевантну інформацію.

Компетентності, що реалізують здатність і бажання неперервного навчання:

o Як умови підтримувати професійну конкурентоспроможність.

С. Гончаренко визначає компетентність як сукупність знань і вмінь, необхідних для успішної професійної діяльності, а також як здатність аналізувати результати власної діяльності та ефективно користуватися інформацією [3].

За словами М. Шорта компетентність можна розглядати з чотирьох позицій: як сукупність навичок і вмінь, необхідних для виконання конкретної діяльності; як збірку знань і навичок у фаховій області без використання оцінювальних критеріїв; як поєднання аналогічних компонентів з використанням стандартів; і як суміш особистих рис і характеристик.

Згідно з О. Красільніковою, компетентність означає здатність кваліфікованого працівника виконувати конкретні види робіт у відповідній професії, досягаючи необхідних якісних і кількісних результатів праці. Це досягається завдяки використанню наявних особистих фахових знань, вмінь і навичок [4].

За В. Овчаруком, компетентність людини включає систему знань, умінь, навичок і цінностей, набутих під час освітнього процесу. Ці елементи дозволяють особі визначати та розв'язувати проблеми, що є характерними для певної сфери діяльності, незалежно від контексту або ситуації.

У монографії М. Рашкевича "Болонський процес та нова парадигма вищої освіти" розглядається поняття компетентності як динамічне поєднання знань, розуміння, навичок, умінь та здатностей. Автор підкреслює прямий зв'язок між розвитком компетентності та освітньою програмою, в освоєнні якої передбачається досягнення очікуваних результатів навчання.

У наукових роботах Л. Селевко узагальнюється ряд визначень та сучасних технологій у контексті компетентнісного підходу, і він пропонує власне визначення компетентності як "інтегральної якості особистості, що виявляється у загальній здатності та готовності до діяльності, що базується на знаннях і досвіді, набутому в процесі навчання і соціалізації, і спрямована на самостійну й успішну участь у діяльності".

М. Сидорчук, проводячи ґрунтовний історичний аналіз, робить важливий висновок щодо дефініцій компетентності. Він зауважує, що в західній культурі компетентність розглядається як некласичний феномен, який коріниться у суспільній освітній практиці та відображає існуючий баланс інтересів суспільства (зокрема, держави), освітніх установ, роботодавців та споживачів послуг [5].

Підсумовуючи аналіз наукових праць, які висвітлюють різноманітні аспекти трактування поняття "компетентність", важливо зазначити, що це поняття не є однозначним, оскільки різні автори надають різноманітні визначення. Однак, загальним усвідомленням є те, що компетентність визначається як готовність та здатність особи до виконання різноманітних функцій, які є необхідними для успішного виконання посадових обов'язків чи завдань у певній сфері діяльності. У випадку педагогічної сфери, компетентність означає готовність майбутнього педагога до професійної діяльності та здатність вирішувати завдання у професійній галузі, що включає в себе як знання, так і вміння, а також особистісні якості.

О. Овчарук, аналізуючи зарубіжний досвід, наводить перелік ключових компетентностей, які включають інформаційну, соціально-психологічну, громадянську, комунікативну, методологічну, життєву, професійну та психологічну (рефлексивну) компетентності. Основні компоненти цих ключових компетентностей включають комплекс знань, умінь, навичок, взаємовідносин, цінностей, ставлень та інших чинників, які визначають особистісні та суспільні аспекти життя та діяльності людини і є важливими для особистого та суспільного прогресу.

Висновок, отриманий після аналізу науково-педагогічних джерел, у контексті дослідження поняття "професійна компетентність" полягає в тому, що це сукупність знань, вмінь та навичок, які визначають результат професійної діяльності з урахуванням психологічних особливостей та професійної позиції. Цей висновок підкреслює важливість розуміння не лише технічних аспектів професії, але й врахування особистісних рис та психологічних факторів у контексті успішного виконання професійних завдань.

Звичайно, із настанням цифрового суспільства виникають нові вимоги до майбутніх педагогів професійного навчання. Щоб успішно конкурувати на сучасному ринку праці, фахівці повинні мати не лише традиційні педагогічні знання, але й володіти компетенціями в галузі цифрових технологій. Це означає не лише уміння користуватися цифровими інструментами, але й здатність їх ефективно впроваджувати у освітній процес, розвивати цифрову грамотність студентів та створювати інтерактивне, цікаве навчальне середовище. Тому сучасна педагогічна освіта повинна акцентувати увагу на розвитку цифрових компетенцій у майбутніх педагогів, щоб вони були готові до викликів сучасного дидактичного середовища [1].

Одним із найперспективніших шляхів удосконалення підготовки майбутніх фахівців автотранспортного профілю є впровадження активних формі методів навчання, що зараз набуває інтенсивного використання у закладах освіти. Здатність знайти потрібну інформацію для правильної оцінки ситуації, вміння її аналізувати, приймати рішення і швидко довести ці рішення до виконавців можливе за допомогою використання інформаційних технологій.

У результаті інформатизації освіти змінюються відносини студент-викладач, студент-студент, студент-навколишнє середовище, студент-джерела інформації. У такий спосіб забезпечується не тільки освоєння студентом певної суми знань, а й формування умінь і навичок отримувати й опрацьовувати нові дані, розвиток навичок мислення високого рівня: аналізувати, синтезувати, оцінювати.

Так, наприклад, заклади професійно-технічної освіти, що готують робітників харчової галузі, мають змогу продавати свої послуги місцевій громаді, а саме: продавати їжу, надавати ресторанні послуги, обслуговувати заходи тощо. Якщо для контролю над повним циклом виробництва закладу освіти не вистачає виробничих потужностей та матеріально-технічної бази, цілком можливо обмежитись виробництвом проміжної продукції або послуг. Наприклад, можна виробляти колеса для велосипедів, а не самі велосипеди. Така ситуація вимагатиме від керівництва закладів освіти налагоджувати співпрацю з підприємствами, які купуватимуть їхню продукцію, або намагатися продавати продукцію на географічно ширшому ринку.

З огляду на розвиток автомобільної індустрії в Україні, можна зробити висновок, що основна орієнтація щодо кадрового забезпечення спрямовується на обслуговуючий персонал транспортних засобів. Тоді перед закладами освіти постає питання підготовки майбутніх фахівців, що відповідали б сучасним вимогам та умовах ринку праці.

В Україні не застосовано комплексного підходу до прогнозування потреб виробничої й невиробничої сфер у майбутніх фахівцях, враховуючи структуру державної економіки, а новітній ринок праці України характерний істотною фахово-кваліфікаційною розбалансованістю.

У цьому контексті пропонуємо співпрацю між ринком праці та освітньою галуззю як ідею фахового мотивування студентів стосовно конкурентності на ринку праці. Соціальним аспектом формування мотивації успіху у професійній діяльності є: «спеціалізація студентів на другому курсі навчання в закладі освіти».

Важливою перевагою в освітньому процесі вважаємо:

- введення практично спрямованих спеціалізованих курсів з перспективою обрання здобувачами освіти предмету за особистим бажанням та відповідно до інтересів;

- «підсилення практичної спрямованості підготовки студентів за допомогою впровадження занять, де досліджуватимуться й вирішуватимуться актуальні робочі ситуації; використання тренінгів фахової майстерності;

- для старшокурсників введення до навчального плану моделі ділових діалогів та ігор із бізнес-партнерами; впровадження вибіркових профільних курсів за вимогами практики, бізнесу й зазапитами працедавців;

- вдосконалення системи проходження технологічної практики, впровадження невідривної від процесу навчання практики у фахово спрямованих осередках роботи майбутніх фахівців;

- уніфікація вимог ринку праці з критеріями належної підготовки фахівців;

- впровадження організації науково-практичних семінарів з важливих питань фахової діяльності й розвиткуякоїсь сфери господарства за участі адміністрації, викладачів закладів освіти, вчених, студентів, фахівців, бізнесменів, роботодавців і підприємців».

Зокрема, запровадити у практику підготовки фахівців написання комплексних міждисциплінарних, а також практично спрямованих дипломних проєктів з можливим захистом на тих підприємствах чи фірмах, за матеріалам яких виконувався проєкт.

Треба сказати, що «якість» і «конкурентоспроможність» робочої сили є різними поняттями. Конкурентоспроможність робочої сили є категорією ринкової економіки, що відтворює рівень розвитку конкуренції на ринку праці, натомість, якість робочої сили та трудового сервісу - ознака людського чинника виробництва в усіх сферах економіки. Якість робочої сили є сукупністю кваліфікаційних ознак (ступінь освіти, фахові знання, вміння і навички, мобільність, досвід виробництва), персональних і робочих ознак (стан здоров'я, хист до навчання й освоєння нових видів діяльності, нововведення, мотивація, відповідальність, дисципліна) персоналу.

В європейських країнах проводиться дещо подібна робота щодо приведення системи освіти у відповідність із потребами регіональних ринків праці. Між закладами освіти та підприємствами Європи сформований комплекс ефективних практик співпраці у таких сферах, як освіта, наука, матеріально-технічне забезпечення, культура. Прикладами такої співпраці ринку праці та закладів освіти можуть бути:

- участь у формуванні освітніх програм;

- організація навчальних практик і стажувань на підприємствах;

- підвищення кваліфікації викладачів закладів вищої освіти на підприємствах;

- участь фахівців - представників підприємств в освітньому процесі (проведення лекцій, практичних занять, лабораторних занять, майстер-класів тощо);

- створення спільних навчально-виробничих та дослідницьких підрозділів напідприємствах;

- створення у закладах освіти підрозділів для підвищення кваліфікації працівників підприємств;

- модернізація виробничого та навчального обладнання за передовими технологіями;

- спільні наукові дослідження за профілем виробничої діяльності підприємств;

- створення спільних наукоємних компаній;

- фінансова участь підприємств у підготовці спеціалістів для своїх потреб; укладання тристоронніх договорів (студент - заклад освіти - підприємство)із наступним працевлаштуванням випускників;

- впровадження дуальної форми навчання;

- впровадження освіти впродовж життя;

- участь в організації культурних заходів тощо.

Ефективність взаємодії закладів вищої освіти і підприємств значно зростає, коли підприємства переходять з позиції сторонніх спостерігачів і виключно споживачів освітніх послуг на позицію зацікавлених учасників освітніх та інноваційних процесів. У цьому випадку підприємства сприяють оволодінню студентами комплексом професійних компетентностей, які відповідають вимогам сучасного ринку праці. Максимальне узгодження взаємних інтересів закладів вищої освіти і підприємств сприяє удосконаленню підготовки фахівців та забезпеченню кадрових потреб ринку праці. Тому впровадження цих практик у країнах Євросоюзу дало можливість європейським закладам вищої освіти підвищити її якість відповідно до вимог сучасної інноватики.

В Україні на сьогодні партнерство між закладами освіти та представниками бізнесу перебуває на досить низькому рівні.

Процес співпраці з підприємствами неефективний внаслідок таких чинників:

- нерозуміння закладами освіти та підприємствами аспектів побудови ефективних видів співпраці;

- несформованість у більшості роботодавців розуміння необхідності й економічної ефективності інвестицій у розвиток людського потенціалу;

- необхідність впровадження нових форм співпраці між закладами освіти та підприємствами, які відповідають новим економічним умовам та інноваційному характеру сучасної економіки.

Економічна ситуація в Україні потребує приведення освітнього процесу у закладах вищої освіти у відповідність до потреб регіональних ринків праці.

Кожен випускник сільськогосподарського профілю зосереджується на виборі місця праці. Це можуть бути станції технічного обслуговування, автотранспортні підприємства, дилерські центри тощо, основними напрямками діяльності яких є технічне обслуговування та ремонт автомобілів. Проте, майбутніх педагогів професійного навчання необхідно швидко приймати рішення щодо поставлених завдань, а також управляти фінансовою складовою у цій галузі, а в перспективі розробляти бізнес-плани та стратегії розвитку підприємства загалом.

Тому здатність використовувати програмно-цільові методи управління автотранспортним підприємством забезпечується шляхом розвитку підприємницької компетентності та її інтеграції у професійну компетентність майбутніх педагогів професійного навчання засобами інформаційних технологій. Для оптимізації опанування підприємницькою компетентністю майбутніх педагогів професійного навчання пропонуємо використання активних методів навчання під час проведення занять зі спецдисциплін.

Сучасні виклики мають переконати викладачів професійного навчання у використанні інноваційних методів роботи зі здобувачами освіти.

Таким чином, виділяємо основні цілі формування професійної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання засобами цифрових технологій:

- цільова мотивація особистості щодо використання цифрових технологій у процесі розвитку майбутніх педагогів професійного навчання;

- реалізація компетентнісного підходу у процесі формування готовності майбутніх педагогів професійного навчання до професійної діяльності;

- підготовка викладачів до формування професійної компетентності майбутніх педагогів професійного навчання засобами цифрових технологій;

- активізація особистісно-орієнтованого підходу до підготовки майбутніх педагогів професійного навчання засобами цифрових технологій;

- міждисциплінарний характер навчання, що базується на реалізації інтеграційних процесів;

- активне використання цифрових технологій у процесі навчальної і технологічної практики студентів на провідних підприємствах (дилерських центрах, авторемонтних майстернях, автотранспортних підприємствах);

- реалізація активної участі роботодавці в освітньому процесі та оцінюванні якості освіти.

На великих станціях технічного обслуговування автомобілів із появою складного діагностичного та ремонтного устаткування стає актуальною необхідність у послугах фахівців з різноманітною спеціалізацією в автомеханіці.

Так, майбутній педагог професійного навчання є спеціалістом, який має спеціальні знання, вміння і навички, необхідні для викладання в аграрній галузі. Він є відповідальним за результати своєї діяльності і готовий застосовувати свої знання та досвід для якісного і продуктивного навчання студентів. Крім того, такий педагог завжди прагне до професійного зростання і розвитку, щоб ефективно вирішувати професійні завдання та відповідати вимогам сучасного освітнього середовища в аграрній галузі.

Справді, використання цифрового освітнього середовища наразі є предметом активних наукових досліджень і широкого обговорення у наукових працях, присвячених розвитку концептуального апарату освіти з інформатизації. Ця концепція вже стала необхідною складовою наукових пошуків і діяльності освітніх закладів. Вона відображає одну із найважливіших реалій сучасної освіти, а саме - сучасні світові тенденції, що пов'язані з розвитком цифрових технологій. Ця концепція визначає нові можливості та виклики, що постають перед освітою в умовах цифрової трансформації суспільства [1].

Підсумовуючи, можемо стверджувати, що інформатизація суспільства та діяльності освітніх закладів не лише спонукає до створення нових цифрових технологій навчання, але й суттєво впливає на формування змісту, організаційні форми, методи навчання та управління. Цей процес також призводить до кардинальних змін у діяльності студентів і педагогів, відкриваючи нові можливості для ефективного навчання та розвитку в сучасному цифровому середовищі.

Так, використання цифрових технологій під час підготовки майбутніх педагогів професійного навчання може бути реалізоване через різні напрями, включаючи:

- використання технологій у позанавчальній роботі: Це може включати в себе розваги, вправи, тести та інші інтерактивні засоби, які допомагають студентам засвоювати матеріал, розвивати вміння та навички, а також сприяють засвоєнню нових знань;

- апробація електронних засобів навчання: Це включає в себе використання різноманітних програм, додатків, веб-сайтів та інших цифрових інструментів для створення навчального контенту, який може бути використаний для навчання студентів;

- робота з текстовими програмними засобами навчання: Це може включати в себе використання електронних підручників, онлайн-ресурсів, цифрових бібліотек та інших інструментів для навчання і підготовки студентів.

- розробка електронного супроводу навчальних занять: Це означає створення електронних матеріалів, які можуть використовуватися для підтримки та підготовки до навчальних занять, включаючи презентації, відео уроки, інтерактивні завдання тощо.

Ці напрями сприяють ефективному використанню цифрових технологій у процесі навчання майбутніх педагогів професійного навчання, що дозволяє покращити якість освіти та підготовку фахівців до сучасних викликів у цифровому суспільстві.

Використання нових навчальних матеріалів і методів в технічній освіті зростає, але їх розповсюдження та прийняття у цільових групах залишається проблемою.



Висновки

Відомості, зібрані з науково-педагогічної та спеціальної літератури, вказують на те, що досліджень про застосування цифрових технологій у процесі підготовки майбутніх педагогів професійного навчання недостатньо.

Результати дослідження підтверджують, що впровадження цифрових технологій у процес професійної підготовки педагогів сприяє підвищенню якості освіти та підготовки висококваліфікованих фахівців. Такий підхід також сприяє розвитку інноваційного освітнього середовища, яке відповідає потребам сучасного суспільства та ринку праці.

Отже, впровадження цифрових технологій у процес підготовки майбутніх педагогів професійного навчання є не лише актуальним, але й необхідним кроком для подальшого розвитку освіти та підвищення її якості.

Подальше дослідження буде спрямоване на розкриття механізмів і особливостей впровадження цифрових технологій у освітній процес майбутніх педагогів професійного спрямування.



Література

1. Yevhenii Marynchenko, Tetiana Serha, Tetyana Chumak, Anna Makogin, Vasyl Salabai. (2023). Psychological aspects of the landscape of modern organizational and pedagogical conditions of training of specialists through the integration of education, science and production in Ukraine. AD ALTA-Journal of Interdisciplinary Research. 2023. Vol.13. Issue 1, Special Issue XXXIV. Рр. 207-216. URL: https://www.magnanimitas.cz/13-01-xxxiv

2. Глузман О. В. Базові компетентності: сутність та значення в життєвому успіху особистості. Педагогіка і психологія, 2, 2009. 51-61 с.

3. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. Київ-Вінниця, 2008. 278 с.

4. Красільнікова О. Компетентнісний підхід як основа філософії освіти. Вісник Київського національного торговельно-економічного університету, 1, 2018. 147-156 с.

5. Сидорчук Н. Г. Порівняльний аналіз понять «компетенція» та «компетентність» як складних психолого-педагогічних феноменів. Проблеми освіти, 1, 2015. 78-81 с.

References

1. Yevhenii Marynchenko, Tetiana Serha, Tetyana Chumak, Anna Makogin & Vasyl Salabai. (2023). Psychological aspects of the landscape of modern organizational and pedagogical conditions of training of specialists through the integration of education, science and production in Ukraine. AD ALTA-Journal of Interdisciplinary Research, 13(1), Special Issue XXXIV, 207-216. URL: https://www.magnanimitas.cz/13-01-xxxiv

2. Gluzman, O. V. (2009). Bazovi kompetentnosti: sutnist ta znachennia v zhyttievomu uspikhu osobystosti. [Basic competences: essence and importance in the life success of an individual]. Pedahohika i psykholohiia - Pedagogy and Psychology, 2, 51-61 [in Ukrainian].

3. Honcharenko, S. U. (2008). Pedahohichni doslidzhennia: Metodolohichni porady molodym naukovtsiam. [Pedagogical research: Methodological advice to young scientists]. KyivVinnytsia [in Ukrainian].

4. Krasilnikova, O. (2018). Kompetentnisnyi pidkhid yak osnova filosofii osvity. [Competency approach as the basis of the philosophy of education]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho torhovelnoekonomichnoho universytetu - Bulletin of Kyiv National Trade and Economic University, 1, 147-156 [in Ukrainian].

5. Sydorchuk, N. H. (2015). Porivnialnyi analiz poniat «kompetentsiia» ta «kompetentnist» yak skladnykh psykholoho-pedahohichnykh fenomeniv. [Comparative analysis of the concepts of «competence» and «competence» as complex psychological and pedagogical phenomena]. Problemy osvity - Issues of Education, 1, 78-81 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...