Педагогічні підходи до розвитку духовного потенціалу студентів-медиків у світлі формування здоров’язбережувальної культури майбутнього лікаря

Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні підходи до розвитку духовного потенціалу студентів-медиків у світлі формування здоров'язбережувальної культури майбутнього лікаря

Добридень Оксана Володимирівна кандидат філософських наук, доцент кафедри мовної підготовки та гуманітарних наук, Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро,

Колдунов Ярослав Вікторович кандидат філософських наук, викладач кафедри мовної підготовки та гуманітарних наук, Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро

Анотація

педагогічний духовний потенціал студент-медик

У статті розглядаються проблеми і перспективи педагогічних підходів до розвитку духовного потенціалу здобувачів вищої медичної освіти і обґрунтовується пряма обумовленість усвідомленого розвитку духовного потенціалу студентів-медиків із здоров'язбережувальною культурою майбутнього лікаря.

Стверджується, що духовний потенціал здобувача вищої медичної освіти формується як сукупність моральних, когнітивних, мотиваційно- вольових і емоційних властивостей здобувача вищої медичної освіти, які стабільно репрезентуються в тому числі в професійному середовищі у ставленні до хворих і залишаються незмінними під тиском деструктивних обставин внутрішнього світу і зовнішнього середовища.

Пропонується розглядати здоров'язбережувальну культуру лікаря як систему здоров'язбережувальних знань і практичних навичок лікаря, що живиться духовним потенціалом особистості, вимагає високого рівня загальної культури і освіченості, критичного мислення та інформаційної мобільності у пов'язаних із здоров'язбереженням сферах.

Наголошується, що головним живильним елементом здоров'язбережу- вальної культури лікаря є його духовний потенціал.

Звернено увагу на те, що духовний потенціал особистості визначає, чи буде професійне знання використовуватись на засадах сумлінності, ґрунтуватись на людиноцентричних цінностях, підтверджуватись власною повсякденною здоров'язбережувальною практикою.

Констатується, що задля ефективної реалізації методів педагогічних підходів, знання професійного медичного спрямування повинні спиратись на потужні можливості філософських і соціально-гуманітарних наук, головною місією яких і є формування цілісної особистості з розвиненим духовним потенціалом.

Ключові слова: педагогічні підходи, духовний потенціал, студенти- медики, здоров'язбережувальна культура лікаря

Abstract

Dobryden Oxana Volodymyrivna PhD in social philosophy, associate professor, the department of Language training and Humanities, Dnipro State Medical University, Dnipro

Koldunov Jaroslav Viktorovych PhD in social philosophy, the department of Language training and Humanities, Dnipro State Medical University, Dnipro

PEDAGOGICAL APPROACHES TO THE DEVELOPMENT OF THE

The paper examines the problems and prospects of pedagogical approaches to the development of the spiritual potential of students of higher medical education and substantiates the direct conditionality of the conscious development of the spiritual potential of medical students with the health-preserving culture of the future doctor.

It is claimed that the spiritual potential of the higher medical education student is formed as a set of moral, cognitive, motivational, volitional and emotional properties of the higher medical education student, which are stably represented, including the professional environment, in their attitude towards patients and remain unchanged under the pressure of destructive circumstances of the inner world and external environment.

It is proposed to consider the health-preserving culture of the doctor as a system of health-preserving knowledge and practical skills of the doctor, which is fed by the spiritual potential of the individual, requires a high level of general culture and education, critical thinking and information mobility in areas related to health- preservation.

It is emphasized that the main nourishing element of the health-preserving culture of the doctor is their spiritual potential.

Attention is drawn to the fact that the spiritual potential of an individual determines whether knowledge will be used conscientiously, on the basis of human- centered values, and confirmed by their everyday health-preserving practice.

Keywords: pedagogical approaches, spiritual potential, medical students, health-preserving culture of a doctor

Постановка проблеми

Одним з наболілих питань сьогодення для українців залишається проблема безпеки і здоров'язберігання в умовах психосоціальних викликів. Характерною особливістю проблеми безпеки і здоров'язберігання є її неминуща актуальність. Тим паче, якщо йдеться про фізичне і психічне здоров'я молоді. Небезпеки, з якими стикнулась Україна, вимагають постійної наукової рефлексії для встановлення подальших потенційних факторів ризику і пошуку оптимальних шляхів для збереження і розвитку здорової молодої генерації. У колі зазначеного дискурсу на особливу увагу заслуговує питання формування здоров'язбережувальної культури майбутнього лікаря у світлі підготовки не просто конкурентоспроможних фахівців від медицини, а високоосвічених лікарів-гуманістів з розвинутим духовним потенціалом. Адже, як слушно наголошується у дослідженні О. Христенко, «досягнення благополуччя людини та суспільства першочергово залежить від світоглядної позиції та професіоналізму лікарів» [1, с. 115].

Формування духовної культури студентів-медиків відбувається в складних обставинах соціально-економічних трансформацій і психоемоційних викликів, з одного боку, і під впливом культури суспільства надмірного споживання - з іншого. Молодь опиняється у вирі факторів, що здебільшого не співпадають з людиноцентричними імперативами медицини. Таким чином, у студентському середовищі виокремлюється окрема група студентів, що характеризується проявом якостей, докорінно протилежних положенням етичного кодексу лікаря: споживацьке ставлення до професії і як наслідок недбальство у виконанні обов'язків, нешанобливість і неуважність до хворих тощо.

За таких обставин украй необхідним є оновлення освітньої парадигми у світлі розвитку духовного потенціалу як одної з провідних вимог у формуванні здоров'язбережувальної культури лікаря, оскільки особистісно орієнтований системний підхід у вихованні моральних цінностей необхідно застосовувати упродовж усього освітнього процесу у вищому навчальному закладі. З цього приводу українські дослідники Н. Поліщук та Н. Коляда переконують, що «виховати у студента високу вимогливість до себе, вміння вести здоровий спосіб життя і піклуватися про здоров'я своє й інших - одне із завдань вищої школи.» [2, с. 185].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науково-педагогічні працівники закладів вищої медичної освіти, усвідомлюючи необхідність здійснення постійного оновлення наукового дискурсу у сфері духовно-ціннісних орієнтирів майбутніх лікарів і втілюючи наукові доробки у практичну педагогічну діяльність, проводять вже традиційні щорічні міжнародні науково-практичні конференції, зокрема «Філософія релігії та медицини в постсекулярну добу» (Національний медичний університет ім. О. Богомольця), «Соціально-етичні та деонтологічні проблеми сучасної медицини (немедичні проблеми в медицині)» (Запорізький державний медико-фармацевтичний університет), «Проблема людини у соціально-гуманітарному і медичному дискурсах» (Харківський національний медичний університет), «Духовність. Знання. Професіоналізм» (Дніпровський державний медичний університет). В збірниках матеріалів конференцій висвітлюються різні аспекти проблеми формування духовного потенціалу і здоров'язбережувальної культури лікаря.

В контексті аналізу різних граней зазначеної проблематики актуальними є наукові розвідки таких дослідників як: Л. Іванченко, Я. Іванушко, О. Ісаєва, М. Грицько, Н. Коляда, Г. Кухар, Н. Поліщук, П. Сікорський, О. Шевченко, О. Терещенко, Є. Назимок, Т. Пасько, Р. Слухенська, Н. Терентьєва, Л. Фоміна та інші.

Мета статті - проаналізувати особливості застосування педагогічних підходів в розвиткові духовного потенціалу здобувачів вищої медичної освіти і обґрунтувати пряму обумовленість усвідомленого розвитку духовного потенціалу студентів-медиків із здоров'язбережувальною культурою майбутнього лікаря.

Виклад основного матеріалу

Зацікавленість з боку дослідників проблемами і перспективами питання розвитку духовного потенціалу здобувачів вищої медичної освіти розгортається в сфері більш глобальної проблеми - проблеми духовної кризи сучасного світу, яка призводить до кризових станів у галузях економіки, політики, освіти, соціальній сфері тощо.

Очевидність прямої залежності контенту здоров'язбережувальної культури майбутнього лікаря від духовного потенціалу студента-медика не потребує додаткових доказових тез. Цей факт підтверджується багатьма науковими розвідками і, власно кажучи, самим життям. Адже, результатом відсутності сумлінності у ставленні до обраного шляху і відповідальності навіть за своє власне здоров'я у студентів-медиків призводить до недотримання етичних норм у медичній практиці, що повністю знецінює значущість почесної професії лікаря і може призвести, щонайменше, до помилкових діагнозів. Так, приміром, колектив сучасних українських дослідників Є.В. Назимок, Я.Г. Іванушко, Т.В. Пасько зазначає з приводу обумовленості згаданих феноменів: «Від духовно-творчого потенціалу майбутніх лікарів нині залежить не лише якість виконання ними професійних функцій і соціальних ролей, але й рівень їхнього особистісного саморозвитку й професійного самовдосконалення впродовж усього життя» [3, с. 58]. Таким чином, проблемним полем для дослідження є, передусім, педагогічні підходи, які можна застосовувати упродовж професійної підготовки студентів-медиків, аби збільшити простір педагогічного впливу на розвиток духовного потенціалу особистості й тим самим створити всі умови для формування якісної здоров'язбережувальної культури майбутнього лікаря.

У педагогічному дискурсі прийнято розрізняти такі класичні педагогічні підходи: компетентнісний, особистісно-діяльнісний, культурологічний, аксіологічний, акмеологічний. Визначимось з розумінням головних понять пропонованої статті, щоб систематизувати головні сектори, на які спрямовуватимуться зазначені педагогічні підходи. Пропонуємо розглядати духовний потенціал здобувача вищої медичної освіти як сукупність моральних, когнітивних, мотиваційно-вольових і емоційних властивостей здобувача вищої медичної освіти, які стабільно репрезентуються, в тому числі в професійному середовищі, у ставленні до хворих і залишаються незмінними під тиском деструктивних обставин особистого характеру і зовнішнього середовища.

Здоров'язбережувальна культура лікаря - це система здоров'язбережу- вальних знань і практичних навичок лікаря, що живиться духовним потенціалом особистості, вимагає високого рівня загальної культури і освіченості, критичного мислення та інформаційної мобільності у пов'язаних із здоров'я- збереженням сферах. На думку авторів статті, головним живильним елементом здоров'язбережувальної культури лікаря є його духовний потенціал.

Професійні знання, уміння і навички гарантовано надає вищий медичний освітній заклад, про що свідчить отриманий диплом. І тільки духовний потенціал особистості визначає, чи будуть професійні знання використовуватись на засадах добросовісності, ґрунтуватись на людиноцентричних цінностях і підтверджуватись власною повсякденною здоров'язбережувальною практикою. На продовження цієї тези влучним є висловлювання Н.О. Терентьєвої: «Здоров'язбереження вбачаємо інтегральним показником якості освіти громадян» [4, с. 217]. Підхід до здоров'язберігання як до інтегрального показника якості освіти дає розуміння, що вести якісно здоровий спосіб життя може виключно освічена людина.

У контексті медичної професійної діяльності система здоров'язберігання в цілому і здоров'язбережувальна культура набувають нових сенсів. Дотримання класичних догматів здоров'язбережувальної культури характеризує лікаря не тільки як освічену людину, але і як відповідальну, урівноважену і акуратну у своїй риториці з пацієнтами і колегами, гармонійно орієнтовану у міжособистісній взаємодії, як людину з моральним стержнем. Саме така людина ретельно стежитиме за власним балансом душі й тіла і навчатиме інших, добросовісно супроводжуватиме хворих у оздоровчо-лікувальному процесі.

Таким чином, головним завданням закладу вищої медичної освіти є створення умов для всебічного розвитку не тільки професійних компетентностей, а і тих якостей особистості, які гарантуватимуть, що фахові знання будуть використані на користь суспільству. Однак, сучасні вітчизняні науковці неодноразово привертали увагу до втрати педагогічної ефективності внаслідок надмірного зосередження на компетентнісному підході. Так, наприклад, П. Сікорський доводить одномірність компетентнісного підходу: «Акцентування уваги на компетентнісному підході пов'язане з тим, що зміст освіти в середніх та вищих школах надто затеоретизований, у результаті випускники вищої школи не завжди спроможні розв'язувати життєві проблеми. Важливими є особистісно-орієнтований і діяльнісний підходи, оскільки спрямовуватимуть навчальні технології на врахування індивідуальних особливостей суб'єктів учіння, виховання відповідальності, дисциплінованості і працьовитості» [5, с. 100]. Аби уникнути затеоретизованості, вважаємо доцільним коло методів компетентнісного підходу упродовж здійснення педагогічної діяльності, спрямованої на розвиток духовного потенціалу студента-медика, активно поєднувати з методами інших підходів.

Задля забезпечення такого поєднування педагогічних підходів, знання професійного медичного спрямування повинні спиратись на потужні можливості філософських і соціально-гуманітарних наук, головною місією яких і є формування цілісної особистості з розвиненим духовним потенціалом.

Безперечна значущість світової філософської думки у розв'язуванні проблемних питань сучасності, в тому числі й проблеми кризи духовності та здоров'язберігання, є визнаною у наукових колах. Голова ЮНЕСКО Одрі Азуле, звернувшись до громадськості у 2020 році, зазначила: «Філософія являє собою основний метод, завдяки якому кожна людина може пізнати себе і знайти своє місце у світі...Ми як ніколи потребуємо її саме в розпал невизначеності, адже, вивчаючи світ, вона допомагає нам протистояти будь-яким проявам редукціонізму і дозволяє «дивитися у майбутнє»» [6].

Важливим фактором у залученні до заходів, що одночасно сприяють розвитку духовного потенціалу і в цілому формуванню здоров'язбережу- вальної культури є мотивування здобувачів вищої медичної освіти. Як зазначають О.В. Шевченко, Л.П. Іванченко, С.Г. Іванченко і О.В. Терещенко, «мотивацією для фізичного самовдосконалення юнаків є: високий рівень досягнутих результатів у фізичному саморозвитку; повага з боку однокурсників до досягнутих результатів; оволодіння ефективними прийомами та методами фізичного розвитку» [7, с. 73]. Підтримуючи думку авторів, зауважимо, що в умовах психосоціальних викликів відбувається мотиваційне вигорання студентів на фоні емоційного знесилення. При цьому збільшується роль філософських і соціально-гуманітарних дисциплін, а також позааудиторної роботи зі студентами. Приміром, занурення у світ філософії сприятиме позбавленню від емоційної інертності та байдужості. Завдяки професіоналізму педагога студент має можливість подолати розгубленість, зневіреність і посилити оптимістичне сприйняття світу, відтворюючи у власній практичній діяльності славетний досвід мудреців-філософів. Підкреслюючи важливість свідомого внутрішнього вибору, дослідники А. Чичук, І. Орос і О. Біда зазначають, що «успішність формування здоров'язберігаючої компетентності полягає у здатності особистості протистояти тиску оточення» [8, с. 198]. Тобто викладач повинен довести студенту, що майбутній лікар мусить всупереч обставинам зберігати спокій і рівновагу, володіти навичками вольової саморегуляції, не просто протидіючи оточенню, що перебуває у депресивному стані, а активно допомагаючи їм переборювати деструктивні стани.

Розвиток і зміцнення світоглядно-ціннісної сутності студента-медика через поєднання педагогічних підходів і вибудовування їх у послідовну систему можна прослідкувати на прикладі педагогічної діяльності у Дніпровському державному медичному університеті. Отже, вихідним пунктом освітнього процесу завжди залишатиметься отримання знань на аудиторних заняттях згідно з навчальними планами і програмами. Окрім здобуття професійних знань, здобувачам вищої медичної освіти пропонуються обов'язкові та вибіркові дисципліни з циклу філософських і соціально- гуманітарних наук. Не дивлячись на те, що блок обов'язкових філософських і соціально-гуманітарних дисциплін досить обмежений і складається з курсів «Філософія», «Основи біоетики» та «Історія України та української культури», він викликає зацікавленість серед здобувачів вищої медичної освіти перших курсів. Про це свідчить той факт, що на старших курсах студенти, виходячи з власних побажань, вже свідомо обирають такі вибіркові дисципліни як «Медична субкультура», «Професійна етика та деонтологія», «Етичні проблеми в медицині», «Медична етика», «Логіка» тощо. Як бачимо, студентів переважно турбують проблеми культури і моралі, що дозволить ефективно виконувати педагогічні завдання у світлі аксіологічного і культурологічного педагогічних підходів. Підкреслюючи важливість культурологічного підходу у підготовці студентів-медиків, О.С. Ісаєва і М.І. Грицько зазначають: «культурологічний підхід сприяє реалізації принципів культуровідповідності і культуротворчості цінностей у вищій школі, представляє культуру як зміст освіти у всій її повноті та розмаїтті, дозволяє використовувати її як основу навчання і виховання, створює умови для збагачення суб'єктів навчання відомостями про культуру, допомагає студентам сформувати власну культурну самосвідомість, ставлення до інших національностей чи культур, забезпечує вкорінення особистості у соціальному і національно-культурному планах» [9, с. 99].

Вагомою складовою педагогічного процесу в контексті ефективного розвитку духовного потенціалу та формування здоров'язбережувальної культури є освоєння практик із досягнення рівноваги душі та тіла на засадах філософії Стародавнього світу, методів здоров'язберігання із світової культурної спадщини. В цьому контексті популярними серед студентів є, приміром, одна з тем історико-філософського курсу, а саме «Філософія медицини», упродовж якої серед іншого розглядаються старовинні давньоіндійські практики, що згодом стали відомими як аюрведична медицина. В цілому філософські науки є особливо значущими у питаннях формування духовних орієнтирів і здоров'язберігання. «Здоров'язбереження як соціальне явище потребує свідомого звільнення від апатії, спустошення, депресії. Філософія в свою чергу допомагає відшукати себе в нестабільному світі, відновити свій внутрішній ресурс, використовуючи психосоціальні виклики як можливість пізнати себе і вдосконалити... Педагоги мусять залучати молодь до опанування філософськими знаннями як стратегічним навігатором. Місія філософії - наставництво у подоланні синдрому відкладеного життя, ствердження надихаючих ціннісних орієнтирів і сприяння виведенню повсякденного життя з формату «виживання»» [10, с. 64].

Виходячи з того, що головними індикаторами здоров'язбережувальної культури є поєднання особистої системи цінностей і духовного потенціалу, рівня загальної культури та освіченості, критичного мислення і рівня інформованості у пов'язаних із здоров'язберіганням сферах, є зрозумілими сектори, куди необхідно спрямовувати всі форми педагогічної діяльності.

З метою практичної реалізації тих тез, що проголошуються на заняттях з циклу філософських і соціально-гуманітарних дисциплін, у ДДМУ на підставі комплексного річного плану здійснюється позааудиторна гуманітарно- виховна робота, пріоритетним завданням якої є формування культурної творчої особистості з критичним мисленням, почуттям відповідальності, прагненням до балансу душі та тіла, готовністю надавати підтримку тим, хто цього потребує. Таким чином, завдяки національно-патріотичному вихованню, сприянню волонтерським ініціативам, організації змістовного культурного дозвілля і реалізації спортивних проєктів, завдяки створенню умов для ефективної діяльності організацій студентського самоврядування здійснюється прямий розвиток духовного потенціалу студентів за участю всіх класичних педагогічних підходів.

Яскравим прикладом системності у розвитку духовного потенціалу студентів-медиків і його інкорпорації у здоров'язбережувальну культуру майбутнього лікаря є волонтерські ініціативи студентів ДДМУ, коли можемо спостерігати результати навчання і виховання. Традиційно студенти ДДМУ спрямовують волонтерські ініціативи на опікування знедоленими дітьми у дитячих будинках, у обласній і міських дитячих лікарнях, на допомогу людям похилого віку, соціально незахищеним людям, пораненим бійцям у шпиталях тощо. Особлива роль відводиться волонтерським проєктам: «Милосердя», «Допоможемо воїну», «Добро поруч». За цими назвами стоїть потужна спільна робота студентів і викладачів ДДМУ. Спільно із викладачами також проводяться просвітницькі лекції для школярів з темами «Як вберегтися від стресу під час війни», «Безпека в інтернеті», «Здоровий спосіб життя - вибір успішних і щасливих», «Уроки стоматологічного здоров'я» тощо.

Таким чином, основні потужності вищого закладу медичної освіти необхідно спрямовувати на засвоєння професійних навичок за умови обов'язкового розвитку духовного потенціалу, що у подальшому забезпечить випуск фахівців з високим рівнем здоров'язбережувальної культури.

Висновки

Виходячи з того, що кількість небезпек для здоров'я людини буде тільки розростатися, вкрай необхідним є свідоме осмислення причинно- наслідкових взаємозв'язків між подіями і обставинами, які визначають якість і активність дій у здоров'язберіганні. У педагогічній практиці головним формуючим фактором здоров'язбережувальної культури є розвиток духовного потенціалу молодої людини,

На жаль, сьогодні спостерігаються тенденції із скорочення годин педагогічного навантаження в циклі філософських і соціально-гуманітарних дисциплін, що неодмінно озветься згодом у занадто затеоретизованих кадрах медичної галузі. Бачиться доцільним збільшення обов'язкових курсів філософських і соціально-гуманітарних дисциплін з метою розширення сфери аудиторного педагогічного простору задля зміцнення педагогічних резервів щодо розвитку духовного потенціалу студентів-медиків.

Література

1. Христенко О. Духовність і тілесність людини в контексті системи цінностей майбутніх медиків // Український педагогічний журнал. 2023. №3. С. 114-122.

2. Поліщук Н., Коляда Н. Волонтерська здоров'язбережувальна діяльність як форма соціального становлення студентської молоді // Соціальна робота та соціальна освіта. №1(6), 2021, С.184-191.

3. Назимок Є.В., Іванушко Я.Г., Пасько Т.В. Розвиток духовного і творчого потенціалу майбутніх лікарів як педагогічна проблема // Імідж сучасного педагога. №2(179), 2018, С. 57-60.

4. Терентьєва Н.О. Здоров'язбережувальний простір як інтегральна передумова якості освіти і життя // Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. 2019. Вип. 1(157). С. 215-221.

5. Сікорський П. Основні педагогічні підходи та їх вплив на формування навчальних технологій // Освітні обрії. 2021. Вип. 1(52). С. 96-100.

6. The importance of philosophy in times of crisis, theme of World Philosophy Day 2020. 18 November 2020. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000374875_eng

7. Шевченко О.В., Іванченко Л.П., Іванченко С.Г., Терещенко О.В. Педагогічні підходи до розвитку культури здорового способу життя у здобувачів вищої освіти // Вісник Глухівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. 2022. Вип. 50. С. 68-77.

8. Чичук А., Орос І., Біда О. Зміст здоров'язбережувальної компетентності студентської молоді // Соціальна робота та соціальна освіта. №2(11), 2023, С.194-201.

9. Ісаєва О.С., Грицько М.І. Культурологічний підхід як важлива складова у підготовці студентів-медиків // Теорія та методика професійної освіти. 2023. Вип. 55. Т.2. С. 97-99.

10. Добридень О. В. Освітній потенціал філософії у світлі здоров'язбереження студентської молоді в умовах психосоціальних викликів сьогодення. Духовно-інтелектуальне виховання і навчання молоді в ХХІ столітті: міжнар. період. зб. наук. пр. / за заг. ред. В. П. Бабича,

О.М. Хвостиченка. Харків: НДВП «Інтелект-Експрес-Капітал», 2023. Вип. 5. С. 61-64.

References

1. Khrystenko O. (2023). Dukhovnist' i tilesnist' lyudyny v konteksti systemy tsinnostey maybutnikh medykiv [Spirituality and physicality of a person in the context of the value system of future doctors], Ukrainian Pedagogical Journal. №3, s. 114-122, [in Ukrainian].

2. Polishchuk N., Kolyada N. (2021). Volonters'ka zdorov"yazberezhuval'na diyal'nist' yak forma sotsial'noho stanovlennya student-s'koyi molodi [Volunteer health care activity as a form of social development of student youth], Social work and social education. №1(6), s.184-191, [in Ukrainian].

3. Nazimok E.V. fvanushko YA.G., Pas'ko T.V. (2018). Rozvytok dukhovnoho i tvorchoho potentsialu maybutnikh likariv yak pedahohichna problema [Development of spiritual and creative potential of future doctors as a pedagogical problem], The image of a modern teacher. №2(179), s.57-60, [in Ukrainian].

4. Terent'yeva N.O. (2019). Zdorov"yazberezhuval'nyy prostir yak intehral'na peredumova yakosti osvity i zhyttya [Health-saving space as an integral prerequisite for the quality of education and life], Bulletin of the Chernihiv Collegium National University. Series: Pedagogical sciences, №1(157), s. 215-221, [in Ukrainian].

5. Sikors'kyy P. (2021). Osnovni pedahohichni pidkhody ta yikh vplyv na formuvannya navchal'nykh tekhnolohiy [Basic pedagogical approaches and their influence on the formation of educational technologies], Educational horizons, №1(52), s. 96-100, [in Ukrainian].

6. The importance of philosophy in times of crisis, theme of World Philosophy Day 2020. 18 November 2020. https://unesdoc.unesco.org/ark:/48223/pf0000374875_eng [in English].

7. Shevchenko O.V., Ivanchenko L.P., Ivanchenko S.H., Tereshchenko O.V. (2022). Pedahohichni pidkhody do rozvytku kul'tury zdorovoho sposobu zhyttya u zdobuvachiv vyshchoyi osvity [Pedagogical approaches to the development of a healthy lifestyle culture among students of higher education], Bulletin of the Glukhiv National Pedagogical University, Series: Pedagogical sciences, Vol. 50, s. 68-77, [in Ukrainian].

8. Chychuk O., Oros I., Bida O. (2023). Zmist zdorov'yazberezhuval'noyi kompetentnosti student-s'koyi molodi [The content of health care competence of student youth], Social work and social education. №2(11), s.194-201, [in Ukrainian].

9. Isayeva O.S., Hryts'ko M.I. (2023). Kul'turolohichnyy pidkhid yak vazhlyva skladova u pidhotovtsi studentiv-medykiv [Basic pedagogical approaches and their influence on the formation of educational technologies], Theory and methodology of professional education, Vol. 55, s. 97-99, [in Ukrainian].

10. Dobryden O.V. (2023). Osvitniy potentsial filosofiyi u svitli zdorov'yazberezhennya student-s'koyi molodi v umovakh psykhosotsial'nykh vyklykiv s'ohodennya [The educational potential of philosophy for the health-preserving culture of students in conditions of psychosocial challenges], Spiritual and intellectual education and training of youth in the 21st century. s. 61-64, [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru