Особливості роботи в дитячому хореографічному колективі: педагогічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості роботи в дитячому хореографічному колективі: педагогічний аспект

Демещенко Віолета Валеріївна, кандидат історичних наук, доктор філософії (PhD, історія), доцент, завідувач відділу культурної антропології Інституту культурології Національної академії мистецтв України (Київ, Україна)

Анотація

дитячий хореографічний колектив педагог

Порушено питання особливостей творчої роботи дитячого хореографічного колективу та впливу на нього досвідченого педагога-хореографа. Розглянуто аспекти дитячої психології та формування свідомості дитини в процесі її навчально-практичної та концертної діяльності. Зазначено, що основою дитячої практичної діяльності є оволодіння досвідом поведінки в соціумі та свідоме утвердження себе як непересічної творчої особистості, яка є носієм культури та засад мистецтва танцю.

Ключові слова: мистецтво хореографії, танець, творчість, психологія, дитина, педагогіка.

Annotation

Violeta Demeschenko

(Kyiv, Ukraine)

FEATURES OF CHILD WORK CHOREOGRAPHIC TEAM: PEDAGOGICAL ASPECT

This article considers the peculiarities of the creative work of children's choreographic team and the influence of an experienced teacher-choreographer. Aspects of child psychology and the formation of the child's consciousness in the process of its educational, practical and concert activities are considered. It is noted that the basis of children's practical activities is to master the experience of behavior in society and consciously establish themselves as an outstanding creative person who is the bearer of culture and principles of dance.

Keywords: art of choreography, dance, creativity, psychology, child, pedagogy.

Творчість загалом, а дитяча особливо, є важливим моментом усвідомлення дитиною уявлень про навколишній світ, що її оточує. Пізнання нею соціуму та входження в нього відбуваються за допомогою різних форм педагогічної діяльності, однією з яких є мистецтво хореографії.

Загалом дитяча мистецька творчість є актуальною та важливою в системі педагогічного виховання. Завдяки їй дитина може виявити свої здібності, реалізувати творчі потенції та проявити свою індивідуальність і схильність до певного виду мистецької діяльності.

Упродовж ХХ століття науковці різних країн вивчають особливості формування дитячої культури як певного соціального феномену. У 1960-х роках навіть з'явилося таке нове поняття, як дитяча субкультура, що породило цілий пласт наукових досліджень.

Констатуємо той факт, що картина світу сучасних дітей зазнає змін, саме це й визначає нові педагогічні підходи щодо виховання обдарованої особистості. Насамперед це формування в неї уявлень про світ, що її оточує, зі своїми ціннісними моделями поведінки та пізнавальними конструктами.

Електронні засоби комунікації, якими володіють сучасні діти з раннього дитинства, зумовлюють формування в них іншого механізму сприйняття світу, а отже, і його усвідомлення. Це відбувається внаслідок сучасної урбанізації, у зв'язку із чим звужується поле реальної, а не віртуальної дитячої гри, а з ним й освоєння життєвого простору.

Питання феномену дитячої культури як особливого соціального явища та впливів на нього педагогіки досліджує багато науковців, зокрема: Ф. Арьєс, В. Абраменкова, П. Брюхнер, Л. Виготський, М. Каган, Е. Куруленко, І. Кон, М. Мід, М. Осоріна, Л. Обухова, С. Судзукі, Д. Фельдштейн. Це питання вивчали й українські науковці: О. Берегова, С. Волков, Л. Варяниця, Т. Гаєвська, В. Демещенко, Я. Левчук, Н. Корисько, С. Садовенко, С. Шалапа й ін.

Перші кроки соціалізації сучасної дитини відбуваються різними шляхами та саме в той активний спосіб, де вона може виявити свої здібності й таланти до самореалізації. Це можуть бути такі види мистецтва, як музика, спів, малювання, театральне та хореографічне мистецтво, а також спорт.

Вважають, що з погляду дитячої психології хореографічне мистецтво для дитини найпривабливіше. Для неї це особливий багатоманітний світ: активності, краси, чарівності, звуків, світлових фарб, яскравих костюмів і казкових персонажів, а з цим й образності.

Для здоров'я дітей заняття хореографією є дуже корисними : вони сприяють їх фізичному, духовному й естетичному розвитку, розвивають акторські навички, формують любов до праці, що є вкрай необхідним для соціалізації майбутніх громадянин.

Для освітнього процесу в позашкільних закладах освіти мистецького спрямування визначальними є такі принципи навчання і виховання, що максимально сприяють залученню гуртківців до творчої роботи:

- науковість (зв'язок і взаємодія навчального процесу з наукою): навчальний матеріал педагог подає відповідно до програми на основі науково-методичного підходу;

- активність: активна роль особистості в ході засвоєння знань, формування вмінь і навичок, їх повноцінна й ефективна реалізація на практиці, включення дитини в безперервний процес самотворення;

- індивідуальний підхід: оптимальні умови для ефективного навчання та практичної творчої діяльності кожної дитини в ході організації фронтальних і групових форм роботи з урахуванням вікових особливостей;

- синтез інтелектуальної та практичної діяльності: набуті вихованцями теоретичні й практичні знання з мистецтва хореографії трансформуються у внутрішні стимули, підґрунтя для нових можливостей пізнання, свідомої творчої діяльності, що потребує значних інтелектуальних зусиль і відкриває широкі перспективи для саморозвитку та самовдосконалення;

- єдність свідомості та поведінки: формування дитини в процесі її навчально-практичної та концертної діяльності, основою якої є оволодіння досвідом поведінки в соціумі та свідоме утвердження себе як непересічної творчої особистості, яка є носієм культури та засад мистецтва танцю;

- суб'єкт-суб'єктна взаємодія: рівноправне партнерство, співробітництво та співтворчість між педагогом і вихованцем у процесі навчальної діяльності;

- оптимальний вибір змісту, форм, методів і засобів навчання відповідно до освітніх запитів, інтересів і можливостей вихованців тощо [1, 66-67].

Моніторинг ефективності навчального процесу хореографічних гуртків, творчих об'єднань, що систематично залучають вихованців до творчої й експериментальної діяльності, дає змогу відстежити якісні зміни, що сприяють розвитку творчої активності учнів:

- висока результативність пізнавальної та творчої діяльності: високий рівень знань, умінь і навичок вихованця; сформована творча компетентність, індивідуальність; прагнення до поглибленого вивчення дисциплін, суміжних із профілем творчого об'єднання - хореографія;

- прагнення до творчого оволодіння новими знаннями та вміннями: цілеспрямованість і системність у пізнавальній і творчій діяльності;

- вияв готовності до співпраці та співтворчості з педагогом і дитячим колективом; професійна орієнтація та допрофесійна підготовка особистості тощо;

- високий рівень самоосвітньої діяльності: постійний самоаналіз і самооцінка власної діяльності;

- подальше прагнення до творчого самовдосконалення: системне планування самоосвіти; урахування в змісті самоосвіти власного рівня теоретичної і практичної підготовки тощо [2].

Хореографічна педагогіка передбачає застосування особливої (оригінальної) методики викладання, з урахуванням вікових особливостей розвитку дитини, тобто анатомо-фізіологічних і психологічних.

Індивідуальність дитини, зокрема її здатність до розумової діяльності, специфіка характеру, коло інтересів, залежать від її віку.

Дитяча вікова градація має такий віковий розподіл:

1) від 3-х до 6-ти років - це дошкільний вік;

2) від 6-ти до 12-ти років - це молодший шкільний вік;

3) від 12-ти до 15-ти років - це середній шкільний вік (підлітковий);

4) від 15-ти до 17 ти років - старший шкільний вік (юнацький) [1, 427].

Такий розподіл є дуже важливим для вибору підходів, методик та програм у хореографічному вихованні. Так, наприклад, у роботі з дошкільнятами варто застосовувати наочний метод - показувати рухи; мова педагога повинна бути лаконічною та одночасно образною, емоційно-виразною, а форма уроку має бути ігровою.

Щоб утримувати увагу дитини, потрібно уникати одноманітності, необхідно досить часто змінювати темп і ритм ведення заняття, прищеплювати юним вихованцям навички дисциплінованості, організованості та самостійності, а також уникати надмірних фізичних навантажень.

Важливим завданням для педагога в процесі виховання юного танцівника є мотивація дитини до подальшої творчої діяльності. Успішність роботи педагога з дітьми залежить від професійних знань і правильного використання співвідношень форм і методів навчання відповідно до віку дитини.

Дитячу активність слід виховувати неспішно, обережно, послідовно. Хореографічні завдання для дітей повинні бути максимально зрозумілими. Лише свідома взаємодія педагога з учнем забезпечить потрібну активність і гармонійний естетичний розвиток дитини.

Сучасна освіта має бути спрямована на розробку та впровадження в педагогічну практику ефективних технологій розвитку інтелектуальних і творчих здібностей юної особистості, формування її пізнавальної та творчої активності. Одне з провідних місць у цьому процесі посідає система позашкільної освіти (гуртки, творчі об'єднання), що забезпечує дитині надійний спосіб пізнання її творчих можливостей, розвиток інтелектуальних здібностей, формує творчу індивідуальність і, як наслідок, сприяє подальшому професійному самовизначенню .

Література

1. Шалапа С. В., Демещенко В. В. Теорія і методика викладання спортивного танцю : метод. посіб. Київ : СІК Груп, 2017. 332 с.

2. Шалапа С. В., Корисько Н. М. Методика роботи з хореографічним колективом : підручник Ч. 2. Київ : НАКККіМ, 2015. 220 с.

Размещено на Allbest.ru