Продюсування театрального мистецтва дітей з особливими освітніми потребами як спосіб їх соціалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Продюсування театрального мистецтва дітей з особливими освітніми потребами як спосіб їх соціалізації

Production of theater art children with special educational needs as a way of their socialization

Порядченко Леся Анатоліївна (Lesya Poryadchenko),

кандидат педагогічних наук, доцент АРТ АКАДЕМІЇ

сучасного мистецтва імені Сальвадора Далі

(Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor

Art of the Academy of Contemporary Art named after Salvador Dali)

На сьогоднішній день соціальна компетентність особистості є вагомим чинником її взаємовідносин у суспільстві, становлення її як повноцінного члена соціуму, а відтак і громадянина держави. Розвиток соціальної активності людини-індивіда починається ще з періоду дошкільного дитинства і продовжує удосконалюватися під час навчання в школі.

Однією з головних умов повноцінної соціалізації особистості є спілкування та взаємодія в соціумі: з членами родини, з однолітками та іншими представниками соціальних груп населення, що в певний проміжок часу задовольняють спільні потреби та інтереси. Відтак, перебуваючи в родині, дошкільному навчальному закладі чи школі, дитина вчиться взаємодіяти з іншими людьми, спілкуватися, налагоджувати стосунки з ними, виконувати колективні доручення, що дає їй змогу відчути себе повноцінним членом суспільства.

На сьогоднішній день гостро постає проблема соціалізації дітей з особливими освітніми потребами. Адже діти, в яких є порушення зору, слуху чи опорно-рухової системи не зажди мають можливість відвідувати дошкільні навчальні заклади чи заклади загальної середньої освіти, а відтак і проблема соціалізації цих дітей залишається відкритою. Ці діти більшість часу проводять дома з батьками і рідними, перебувають на домашньому індивідуальному навчанні, вони не можуть повноцінно спілкуватися з однолітками, виконувати різні соціальні ролі в суспільстві, а це призводить до того, що, потрапляючи в, здавалося б, звичні життєві ситуації, вони не можуть знайти рішення.

На нашу думку, одним із найефективніших способів соціалізації дітей з особливими освітніми потребами є залучення їх до театрального мистецтва. Адже театральне мистецтво спрямоване на виявлення творчого потенціалу кожної особистості окремо і через взаємодію з іншими членами колективу. Поринаючи у світ мистецтва, дитина забуває про всі проблеми і негаразди, які оточують її в реальному житті, розкриває свої здібності, таланти і разом з тим учиться взаємодіяти в колективі, приймати рішення, спілкуватися з іншими членами соціуму. Залучення дитини до театральної діяльності розкриває перед нею навколишній світ у його багатогранності та різноманітності, а це сприяє становленню її соціальної компетентності, що полягає насамперед в успішному виконанні дитиною відповідних її вікові соціальних ролей.

Особлива активізація свідомості засобом театралізованої діяльності зумовлюється тим, що театр - явище соціальне, він відтворює дійсність і оцінює зображуване, прагнучи виявити його сутність: дитина осмислює та аналізує соціальне оточення, що відтворюється в такій діяльності. Значення театралізованої діяльності перш за все в тому, що під час занять розвивається сукупність різноманітних соціально важливих якостей особистості. Сформована творча діяльність може бути перенесена в інші сфери життя особистості. Сценічне мистецтво за своєю природою зумовлює розвиток почуття колективізму, навчає умінню підпорядковувати свої особисті інтереси загальній справі. Тобто дитина відчуває відповідальність, оскільки спільний інтерес залежить від кожного [1, с. 46].

Зважаючи на вищезазначений аналіз проблеми дослідження, нами було висунуто припущення, що залучення дітей з особливими освітніми потребами до театральної діяльності сприятиме їх соціалізації та усвідомленню себе як повноцінних членів соціуму.

Метою даної статті є доведення ефективності соціальної реабілітації дітей з особливими освітніми потребами шляхом залучення їх до театрального мистецтва.

Для реалізації поставленої мети нами було організоване і проведене експериментальне дослідження, спрямоване на виявлення рівнів соціалізації дітей з особливими освітніми потребами та підвищення рівня їх соціальної активності шляхом залучення до театральної діяльності.

Дослідження проводилося на базі спеціальної загальноосвітньої школи «Надія» м. Києва і Київського палацу дітей та юнацтва. У дослідженні брали участь 20 дітей різновікових груп, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та 20 дітей різновікових груп, що відвідують заклади загальної середньої освіти і театральні гуртки м. Києва.

На першому етапі дослідження на базі спеціальної школи «Надія» було проведено первинне анкетування дітей задля виявлення рівня їх соціальної адаптації в суспільстві. Дітям були поставлені питання:

1. Чи складно тобі перебувати у незнайомій місцевості?

2. Як ти почуваєшся в компанії незнайомих людей?

3. Чи легко тобі почати першим розмову з незнайомцем?

4. Чи відчуваєш труднощі, коли треба відповісти на запитання незнайомої людини?

Результати показали, що у дітей, які не мають можливості повноцінно спілкуватися в соціумі, виконувати різні соціальні ролі в суспільстві, рівень соціальної адаптації був наближений до низького. Вони не мали уявлення, як будуть виходити зі становища, яке може трапитись з ними в незнайомій для них обстановці, не знали, як вступати в комунікацію з іншими людьми, щоб вирішити соціальні проблеми. Двадцятьом учням запропонували взяти участь у підготовці до спектаклю разом із дітьми, які відвідують театральні гуртки.

У ході експерименту діти обох груп разом розучували театральну постановку, спілкувалися між собою, взаємодіяли, розігрували ролі, комунікували. Це сприяло об'єднанню всіх членів колективу. Результатом спільної діяльності дітей з особливими освітніми потребами та учнів- гуртківців стала спільна постановка п'єси «Мрія» за мотивами твору Олександра Гріна «Пурпурові вітрила», представлена на базі Київського палацу дітей та юнацтва (режисер-постановник - керівник театрального гуртка дітей з особливими освітніми потребами О. Гутник).

У результаті експерименту було проведено контрольне опитування учнів спеціальної школи «Надія» за тими ж питаннями анкети, що й на початку дослідження. Результати показали якісні зміни рівня розвитку соціальної активності тих дітей, які були залучені до театрального мистецтва, на відміну від решти опитуваних, що продовжували лише індивідуальні заняття в школі. Позитивним фактором виявилося і поєднання дітей з особливими освітніми потребами з учнями-гуртківцями задля вирішення спільних завдань. Діти стали більш відкритими до спілкування, більш соціалізованими. Вони перестали боятися ставити запитання, давати на них відповіді, знаходити спільні рішення. А головне - вони розкрили свої таланти і здібності, продемонстрували свій потенціал соціальної і творчої активності.

Отже, експериментальне дослідження підтвердило висунуте припущення, що залучення до театральної діяльності дітей з особливими освітніми потребами сприятиме їх соціалізації і утвердженню себе як повноцінного члена суспільства.

Використані джерела

театральний особливий освітній соціалізація

1. Артемова Л.В. Театр і гра. Вдома, у дитячому садку, в школі. Київ: Томірс, 2002. 291 с.

2. Гандзілевська Г.Б. Соціалізація обдарованих молодших школярів через самореалізацію в учнівському колективі. Наукові записки. Серія Педагогіка і психологія. Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2009. Вип. 13. С. 86-96.

3. Ларин В.И. Социализация младших школьников средствами искусства / В.И. Ларин. Минск: Наука, 2002

4. Михайлова А. Театр в эстетическом воспитании младших школьников: пособие для учителей мл. кл. Москва: Просвещение, 1995. 128 с.

Размещено на Allbest.ru