Структура професійної мобільності майбутніх учителів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Структура професійної мобільності майбутніх учителів

Фрицюк Андрій Васильович

аспірант

Анотація

професійний мобільність майбутній учитель

У статті здійснено аналіз думок різних дослідників щодо визначення структури професійної мобільності вчителя. Наголошено, що в дослідженнях науковців не існує єдино прийнятої структури професійної мобільності, тим більше, професійної мобільності майбутніх учителів. Відмінності спостерігаються як в загальних підходах, так і в окремих показниках. Доведено, що загалом до структури професійної мобільності відносять: здатність особистості досить швидко й успішно оволодівати новою технологією, набувати знання та вміння, які забезпечують ефективність нової професійної діяльності; рухливість особистості, спроможність її до динамічного нарощування власного ресурсу, до швидкого пересування, змін; ознаки кар'єрного просування та розвитку індивіда; процес переходу індивіда або професійної групи з однієї професійної позиції в іншу. Доведено, що одним з показників професійної мобільності є креативність - одна з яскравих індивідуальних якостей особистості, риса, яка визначає гнучке і конструктивне сприйняття, мислення та поведінку людини. Майже всі дослідники погоджуються з тим, що креативність є однією з провідних рис особистості інтегративно-комплексного характеру, яка пов'язана практично з усіма іншими її рисами. Вона проявляється на різних рівнях несвідомому, свідомому, орієнтувально-перетворювальному та дослідницькому як в індивідуальній діяльності, так і в соціально-рольовому плані. Підсумовано, що для того, щоб оцінити рівень сформованості професійної мобільності майбутніх учителів важливо уточнити відповідні критерії, які можуть бути мірилом для визначення цієї якості. Ці критерії мають бути максимально об'єктивними й містити основні та найбільш значущі ознаки професійної мобільності майбутніх учителів. Крім того, вони мають бути чіткими, точними, охоплювати типові характеристики досліджуваного явища. Структурними компонентами професійної мобільності майбутніх учителів визначено: мотиваційний, знаннєвий, праксеологічний, особистісний, рефлексивний.

Ключові слова: майбутні вчителі, професійна підготовка, професійна мобільність, структура професійної мобільності, компоненти.

Frytsiuk Andriy Vasyliovych graduate student, Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Structure of professional mobility of future teachers

Abstract

The article analyzes the opinions of various researchers on defining the structure of the teacher's professional mobility. There is no single structure of professional mobility in the research of scientists. There are differences in general approaches and in individual indicators. It has been proven that the structure of professional mobility includes: the ability of an individual to quickly and successfully master new technology, acquire knowledge and skills that ensure the effectiveness of new professional activities; the mobility of the personality, its ability to dynamically increase one's own resources, to move quickly, to change; signs of career advancement and individual development; the process of transition of an individual or a professional group from one professional position to another. It has been proven that one of the indicators of professional mobility is creativity - one of the bright individual qualities of a person, a trait that determines a person's flexible and constructive perception, thinking and behavior. Almost all researchers agree that creativity is one of the leading personality traits. It has a complex character, and it is also connected with all other personality traits. Creativity manifests itself at different levels: unconscious, conscious, research. It manifests itself in individual activity. To diagnose the level of professional mobility of future teachers, it is necessary to clarify the criteria of professional mobility. Criteria are defined to measure this quality. These criteria should be as objective as possible. The criteria should correspond to the main features of the professional mobility of future teachers. The criteria of professional mobility should be clear, precise, and cover the typical characteristics of the studied phenomenon. Structural components of professional mobility of future teachers are defined as: motivational, cognitive, praxeological, personal, reflective.

Keywords: future teachers, professional training, professional mobility, structure of professional mobility, components.

Постановка проблеми

Необхідність формування у майбутніх учителів професійної мобільності науковці пояснюють, перш за все, модернізацією у сфері освіти, що пов'язано з формування людини нової формації. Саме це висуває особливі вимоги до вчителів, адже саме їхня діяльність впливає на формування майбутньої нації. Крім того, загальновідомим є той факт, що гідне місце в житті й професійній діяльності, зокрема, легше знаходить та людина, яка здатна самостійно приймати рішення, ефективно виконувати їх і відповідати за результати. Нині для суспільства характерний період, коли важливою може виявитися здатність до швидкої зміни напряму професійної діяльності. Саме на це має бути спрямована підготовка майбутніх учителів у процесі навчання в закладах вищої освіти. Такий підхід пов'язаний, у першу чергу, з формуванням професійної мобільності майбутніх педагогів [3].

Адже фахівець, який здобув вищу педагогічну освіту, - це не лише професіонал у своїй галузі, а й високоосвічена людина, здатна до ефективної участі в інноваційних процесах, яка вміє передбачати, своєчасно та адекватно інтерпретувати умови, що швидко змінюються, творчо підходити до вирішення нових завдань, успішно прогнозувати передбачувані результати своєї діяльності, адаптуватися до інноваційних процесів у галузі освіти [7, с. 266], що потребує, з-поміж іншого, високого рівня професійної мобільності.

Проблема формування професійної мобільності вчителя нині є однією з найактуальніших у психологічній та педагогічній науці. Адже саме вчитель сприяє розвиткові особистості кожного учня, самостійно здійснює підбір педагогічних засобів, форм і методів, що є найефективнішими для повноцінного розвитку кожного. А це потребує від нього професійної мобільності. Зміна цінностей та освітньої парадигми сприяють актуалізації проблеми формування професійної мобільності вчителя як інтегративної якості особистості, що необхідна для його успішної життєдіяльності в умовах сучасного ринку праці [11, с. 187]. Важливим є визначення структури професійної мобільності майбутніх учителів для діагностики досліджуваної якості й подальшого формування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема професійної мобільності фахівця в педагогіці не є новою. Низка вітчизняних науковців досліджували професійну мобільність як особистісну якість, що стосується: майбутніх учителів (Н. Білик, Н. Брижак, Н. Головня, І. Горбачова, О. Кіліченко, Н. Грицькова, Ю. Клименко, Н. Денисенко, О. Козлова, О. Єгорова, О. Корнієнко, Ю. Єрмак, Р. Кравець, І. Крашеніннік, О. Лівшун, Ю. Музиченко, Є. Приступа, С. Криштанович, Р. Пріма, Л. Прядко, О. Тимченко, Л. Фамілярська, І. Червінська, М. Шмир та ін.; майбутніх соціальних педагогів (О. Беспалько); викладачів вищої школи (В. Гринько, О. Ієвлєв, Т. Павлиш, С. Хоминець, І. Хорєв та ін.); магістрів педагогіки вищої школи (Н. Коробко та ін.); викладачів інформатики у системі науково-методичної роботи коледжів (Т. Павлиш та ін.); майбутніх педагогів у професійно-технічних закладах (І. Шелудько та ін.); вихователя дошкільного закладу(Н. Луцан); фахівця сфери фізичної культури і спорту (І. Квасниця та ін.) Крім того, досліджували професійну мобільність фахівця як науково-педагогічну проблему (В. Володавчик та ін.) тощо. З педагогічної точки зору дослідники вивчають дане поняття з різних позицій: як проблему педагогічної освіти спеціалістів різних профілів, як інтегровану якість особистості, як оволодіння конкретними уміннями швидкої перебудови власних дій у відповідності до змін, що відбуваються в суспільстві [14].

Однак, варто констатувати, що процес підготовки до професійної мобільності майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін не виступав предметом окремого наукового пошуку.

Метою статті є аналіз різних підходів до визначення структури професійної мобільності майбутніх учителів.

Виклад основного матеріалу

Мобільність є складовою професійної самореалізації вчителя, завдяки якій реалізуються його потреби досягнення успіху й розкриття творчого потенціалу в педагогічній діяльності. Н. Білик вважає, що професійна мобільність учителя - це готовність до оперативної реалізації оптимальних способів виконання різноманітних завдань у межах своєї професії, володіння професійними прийомами і вміннями та ефективне їх використання з метою виконання будь-яких завдань [2, с. 22].

Узагальнивши результати аналізу наукових підходів Л. Фамілярська виділяє базові їх позиції, а саме, що мобільність педагога: визначається соціальними та особистісними чинниками; виступає як результат цілеспрямованого саморозвитку; є механізмом особистісної гнучкості та адаптації до змін в умовах професійного середовища; є умовою неперервності розвитку особистості [14].

Варто зазначити, що професійна мобільність є інтегративною особистісною якістю майбутніх педагогів. Тому структура поняття «професійна мобільність майбутніх учителів» є досить складною. У дослідженні важливо визначити компоненти й показники професійної мобільності майбутніх учителів з метою подальшої діагностики досліджуваної якості.

Для визначення власної структури професійної мобільності майбутніх учителів розглянемо підходи дослідників до вивчення структури досліджуваного поняття.

Так, наприклад, І. Квасниця визначає такі функціонально пов'язані компоненти професійної мобільності майбутніх фахівців, а саме: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний, відповідні критерії: мотиваційно-ціннісний, знаннєвий, операційно-діяльнісний, особистісно-рефлексивний та відповідні їм показники [8, с. 220].

Професійна мобільність, на думку науковців, містить мотиваційно-цільовий, змістовий, особистісно-діяльнісний, процесуальний, управлінський, оцінно-результативний елементи, зумовлені особливостями діяльності вчителя і характером вимог, які висуваються до особистості майбутнього педагога, що виражається у змісті, формах і методах навчального процесу, відбір яких вимагає їх адекватності структурним компонентам мобільності. За ефективні компоненти процесу формування професійної мобільності педагога слід приймати: установку на професійно-педагогічне вдосконалення (мотиваційно-ціннісний компонент); інтелектуальну та творчу активність (креативний компонент); вміння проектувати власну професійно-педагогічну діяльність та передбачити її наслідки (діяльнісний компонент); здатність до осмислення власних професійних і особистісних можливостей (рефлексивний компонент) [9, с. 70].

Н. Латуша в структурі професійної мобільності називає такі складові, як: активність, тобто, готовність до діяльності, до освоєння нових форм і видів діяльності; адаптивність, як здатність пристосовуватися до мінливих умов діяльності, готовність до змін; відкритість до нового, невідомого, відмова від стереотипів; комунікативність, як здатність і готовність встановлювати нові зв'язки та контакти з суб'єктами освітньої діяльності; креативність, як готовність до перетворення; компетентність, як здатність гнучко орієнтуватися в професії, готовність до продовження навчання, самонавчання, саморозвитку, самоосвіти [10].

О. Лівшун виокремлює такі компоненти професійної мобільності майбутнього вчителя: особистісний - адаптивність, комунікативність, самостійність, пристосовність, цілеспрямованість, критичне мислення, інструментальний - ініціативність, здатність до самопізнання, саморозвитку, самоосвіти, готовність до ризику, діяльнісний - рефлексивність, креативність, проективність, прогнозування, цілепокладання, гнучкість, пластичність [11].

І. Горбачовою визначено зміст структурних компонентів професійної мобільності вчителів ЗНЗ, а саме: мотиваційно-актуалізаційного, компетентнісно-діяльнісного, рефлексивно-адаптивного. Мотиваційно-актуалізаційний компонент професійної мобільності вчителя. Мотиви професійної мобільності вчителя: прагнення до професійного самоствердження і позиціонування власного «Я», бажання вдосконалювати себе й займатися інноваційною діяльністю, самоактуалізація ресурсних можливостей. Особистісні якості: адаптивність, активність, емоційна стійкість, ініціативність, рішучість, самостійність, сила волі, схильність до ризику, цілеспрямованість. Компетентнісно-діяльнісний компонент професійної мобільності вчителя. Компетенції професійної мобільності вчителя як сукупність знань, вмінь, навичок, а саме: професійні й методичні знання й уміння, здатність їх застосовувати на творчому рівні; знання про суть, компоненти, види, шляхи формування професійної мобільності особистості; знання про акме і професійну «Я»-концепцію; вміння професійної мобільності (інтелектуальні, творчі, комунікативні, акмеологічні). Рефлексивно-адаптивний компонент професійної мобільності вчителя. Уміння рефлексії на основі адекватної самооцінки, самоконтролю і самоорганізації, котрі забезпечують адаптивність учителя до змін у освітній сфері [4].

На основі зіставлення низки думок авторів характерними ознаками мобільності педагога Л. Фамілярська визначає: властивості і якості особистості (відкритість, гнучкість, оперативність, адаптивність, комунікативність, рефлексивність); уміння (самоконтролю, саморегуляції, самооцінювання, цілепокладання, проектування, управління); здібності (конструктивність у спільній взаємодії, мисленні, проектуванні необхідних змін розвитку педагогічної ситуації, в мікросоціумі) [14, с. 18].

С. Хоминець вважає, що структура професійної мобільності педагога містить такі компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, рефлексивний. Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає сформовану потребу в професійній мобільності, що містить ціннісне ставлення до навчально-професійної діяльності, спрямованість на професійне вдосконалення та зростання, прояв вольових якостей (цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, рішучість). Когнітивно-діяльнісний компонент - це основа професійної мобільності, знання і досвід застосування фахових компетентностей у різних ситуаціях, здатність оперативно переключати увагу і спрямовувати її на певний вид діяльності, ініціювати, підтримувати позитивні контакти з іншими суб'єктами професійної діяльності. Рефлексивний компонент передбачає здатність оцінювати результати власної діяльності, рівня професійної мобільності [18, с. 205].

Як системну якість особистості фахівця, що поєднує знання, уміння, здібності, особистісні якості, ціннісні орієнтації тощо, розуміє професійну мобільність Т. Прохоренко, наголошуючи при цьому, що головним чинником є внутрішня свобода особистості, її вміння відкинути сформовані стереотипи та поглянути на життєву і професійну ситуацію по-новому, нестандартно, інколи виходячи за межі буденності. Це під силу лише творчій людині, яка має високий рівень креативності [13, с. 169].

Креативність - це одна з яскравих індивідуальних якостей особистості, риса, яка визначає гнучке і конструктивне сприйняття, мислення та поведінку людини.

Майже всі дослідники погоджуються з тим, що креативність є однією з провідних рис особистості інтегративно-комплексного характеру, яка пов'язана практично з усіма іншими її рисами. Вона проявляється на різних рівнях несвідомому, свідомому, орієнтувально-перетворювальному та дослідницькому як в індивідуальній діяльності, так і в соціально-рольовому плані. Дослідники виявили численні зв'язки креативності з різноманітними якостями особистості. Так, наприклад, у сприйнятті це, передусім, цілісність, синтетичність, свіжість, самостійність, здатність бачити те, чого не бачать інші, неупередженість та гострота. Для креативної особистості характерна яскрава саморегуляція сприйняття, спрямованість творця на вирішення якоїсь проблеми або завдання, “чіпкість” уваги, яка може бути тривалою і стійкою. Така сильна домінанта у процесі виконання завдання, особливо творчого, часто є причиною неуважності, тому що центр уваги пов'язаний не з навколишньою дійсністю, а з об'єктом креативного інтересу. Причому креативна особистість, немовби скануючи навколишнє, складає цілісну картину побаченого [16].

Визнано, що дивергентне мислення є центральною ланкою творчості. Таке мислення найчастіше інтуїтивне, на відміну від конвергентного - логічного і послідовного в етапності розв'язання певної проблеми. Дивергентне мислення спрямоване на розшук нез'ясованого, виходить за межі стандарту, шукає невідомих шляхів, чутливе до схожості та різниці між об'єктами, знаходить декілька варіантів розв'язання, намагається з нових позицій розглянути відоме і застаріле. Воно тісно пов'язане з активністю пізнавальних процесів і високою чутливістю сенсорики [16]. Вважаємо креативність одним із показників професійної мобільності майбутніх учителів.

Нам імпонує визначення Т. Прохоренко, яка розглядає професійну мобільність, як системну якість фахівця, що містить низку знань, умінь, здібностей, особистих якостей, ціннісних орієнтацій, що виявляються у внутрішній свободі, вмінні відкинути стереотипи та нестандартно аналізувати й бачити ситуацію, творчо та креативно її вирішувати [13, с. 169]. Креативність та гнучкість поглядів є значущими якостями фахівця спеціальної освіти, що забезпечують можливість бути мобільним у професії, швидко вирішувати нестандартні ситуації, визначати раціональні шляхи досягнення мети.

Сукупність трьох елементів у структурі професійної мобільності виокремлює в дослідженні О. Безпалько. Як складники вона визначає особистісний (гнучкість розуму, комунікабельність, емоційна стабільність), інструментальний (прагнення до саморозвитку, професійна ініціативність, готовність до ризику), діяльнісний (приймати рішення в нестандартних ситуаціях, самостійно вирішувати професійні проблеми) компоненти [1].

Соціальним замовленням сучасного українського суспільства є особистість конкурентоспроможного педагога, орієнтованого на безперервний саморозвиток і самовдосконалення. Тому важливою складовою навчально-виховного процесу в педагогічних вищих навчальних закладах має бути забезпечення відповідної підготовки майбутніх учителів, формування їхньої готовності до безперервного професійного саморозвитку.

Необхідно, щоб сучасний учитель теоретично й практично був здатний проаналізувати свої професійні можливості й на цій основі зміг сформувати програму власного подальшого професійного зростання на будь-якому етапі професійної діяльності. У зв'язку з цим виникає необхідність в організації такої системи фахової підготовки майбутніх педагогів, яка б забезпечувала цілеспрямований процес формування їхньої готовності до безперервного професійного саморозвитку, що передбачає здатність постійно вдосконалювати свої особистісні та професійні якості й виявляється в бажанні та спроможності постійно підвищувати рівень професійної майстерності [15].

Процес професійного саморозвитку особистості у філософії розглядають як духовно-практичне перетворення з метою повноти індивідуального самовдосконалення. Філософський аспект аналізу саморозвитку пов'язаний з пізнанням його фундаментальних онтологічних характеристик, з'ясуванням закономірностей саморозвитку. У психології процес саморозвитку особистості трактують як необхідну умову самореалізації особистості, як елемент психологічної реальності, спрямований на осягнення місця й функції саморозвитку в цілісному процесі життєдіяльності. У педагогічних дослідженнях саморозвиток особистості аналізують з урахуванням активного впливу соціального середовища, трактуючи його як прагнення людини збагатити свої індивідуальні якості за допомогою тих видів діяльності, які сприяють їх формуванню чи вдосконаленню. Педагогічні дослідження спрямовані на пошук можливостей впливу на спонукання особистості до саморозвитку, ознайомлення її з засобами саморозвитку [17].

Відзначимо, що професійна мобільність учителя - це інтегральна якість педагога, яка передбачає розвинуті фахові здібності і особистісні риси, здатність ефективно використовувати систему узагальнених професійних прийомів для виконання завдань у педагогічній галузі, а також готовність переходити від одного виду діяльності до іншого в сфері «людина-людина». Структура професійної мобільності педагога містить такі компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, рефлексивний. Мотиваційно-ціннісний компонент передбачає сформовану потребу в професійній мобільності, що містить ціннісне ставлення до навчально-професійної діяльності, спрямованість на професійне вдосконалення та зростання, прояв вольових якостей (цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, рішучість). Когнітивно-діяльнісний компонент - це основа професійної мобільності, знання і досвід застосування фахових компетентностей у різних ситуаціях, здатність оперативно переключати увагу і спрямовувати її на певний вид діяльності, ініціювати, підтримувати позитивні контакти з іншими суб'єктами професійної діяльності. Рефлексивний компонент передбачає здатність оцінювати результати власної діяльності, рівня професійної мобільності [18, с. 205].

У структурі професійної мобільності вчителя І. Горбачова визначає такі структурні компоненти, а саме: мотиваційно-актуалізаційний, компетентнісно-діяльнісний, рефлексивно-адаптивний [4].

При цьому, мотиваційно-актуалізаційний компонент професійної мобільності вчителя розкрито як мотиви професійної мобільності вчителя: прагнення до професійного самоствердження і позиціонування власного «Я», бажання вдосконалювати себе й займатися інноваційною діяльністю, самоактуалізація ресурсних можливостей. Особистісні якості: адаптивність, активність, емоційна стійкість, ініціативність, рішучість, самостійність, сила волі, схильність до ризику, цілеспрямованість. Компетентнісно-діяльнісний компонент професійної мобільності вчителя представлено як компетенції професійної мобільності вчителя - сукупність знань, вмінь, навичок, а саме: професійні й методичні знання й уміння, здатність їх застосовувати на творчому рівні; знання про суть, компоненти, види, шляхи формування професійної мобільності особистості; знання про акме і професійну «Я»-концепцію; вміння професійної мобільності (інтелектуальні, творчі, комунікативні, акмеологічні). Рефлексивно-адаптивний компонент професійної мобільності вчителя схарактеризовано як уміння рефлексії на основі адекватної самооцінки, самоконтролю і самоорганізації, котрі забезпечують адаптивність учителя до змін у освітній сфері [4, с. 163].

Н. Денисенко теоретично обґрунтовано необхідність виокремлення в структурі професійної мобільності вчителя таких структурних компонентів: мотиваційно-ціннісного, знаннєвого, процесуального, професійно-комунікативного, креативно-моделюючого [6].

Зауважимо, що дослідження Н. Денисенко стосується майбутніх учителів фізичної культури. Однак, на нашу думку, виокремлені науковцем компоненти є, до певної міри, універсальними, тобто, прийнятними для визначення структури професійної мобільності вчителів різних спеціальностей. Саме з урахуванням цієї універсальності структуру професійної мобільності, визначену Н. Денисенко, екстрапольовану на вчителів різних спеціальностей можна представити так: мотиваційно-ціннісний компонент характеризує наявність мотивів навчання та отримання якісної освіти відповідно до обраної освітньо-професійної програми першого (бакалаврського) рівня вищої освіти; задоволеність процесом навчання у закладі вищої освіти; визначає упевненість майбутніх учителів у змісті отриманих знань для успішної роботи за фахом; розкриває інтелектуальну динаміку особистісного розвитку здобувача вищої освіти в умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в Новій українській школі, і як наслідок, спонукають їх до професійної самореалізації та удосконалення майстерності з урахуванням зацікавлених сторін (стейкхолдерів). Знаннєвий компонент передбачає наявність у майбутніх учителів ґрунтовних і системних знань, здобутих під час вивчення теорії і методики вивчення фахових дисциплін, основ педагогічної майстерності тощо. Процесуальний компонент характеризує наявність загальних, спеціальних (фахових) компетентностей, їхній обсяг порівняно з еталонним переліком освітнього стандарту та програмні результати навчання, якими повинні оволодіти майбутні учителі для проектування освітнього процесу в школі. Професійно-комунікативний компонент передбачає наявність у майбутніх учителів прийомів професійної комунікації, які забезпечать створення комфортної атмосфери для спілкування з учасниками освітнього процесу, їхню здатність до толерантного та доброзичливого контактування з учнями, їхніми батьками, колегами-вчителями, методистами педагогічної практики, спрямованих на усвідомлення важливості обраної професії. Креативно-моделюючий компонент характеризує наявність професійно важливих якостей, спрямованих на генерування нових ідей, що дає можливість здобувачам вищої освіти знаходити нестандартні способи розв'язування складних і проблемних педагогічних ситуацій у сфері освіти [6, с. 423-424].

В основному, можна погодитися з Т. Павлиш, яка основними структурними компонентами професійної мобільності педагога визначає мотиваційний, когнітивний, комунікативний, технологічний та рефлексивний [12].

Узагальнюючи думки різних дослідників, можна стверджувати, що загалом до структури професійної мобільності відносять: здатність особистості досить швидко й успішно оволодівати новою технологією, набувати знання та вміння, які забезпечують ефективність нової професійної діяльності; рухливість особистості, спроможність її до динамічного нарощування власного ресурсу, до швидкого пересування, змін; ознаки кар'єрного просування та розвитку індивіда; процес переходу індивіда або професійної групи з однієї професійної позиції в іншу [5].

Висновок

Підсумуємо, що для того, щоб оцінити рівень сформованості професійної мобільності майбутніх учителів важливо уточнити відповідні критерії, які можуть бути мірилом для визначення цієї якості. Важливо пам'ятати, що критерії мають бути максимально об'єктивними й містити основні та найбільш значущі ознаки професійної мобільності майбутніх учителів. Крім того, вони мають бути чіткими, точними, охоплювати типові характеристики досліджуваного явища.

Варто сказати, що в дослідженнях науковців не існує єдино прийнятої структури професійної мобільності, тим більше, професійної мобільності майбутніх учителів. Відмінності спостерігається як в загальних підходах, так і в окремих показниках. Отже, структурними компонентами професійної мобільності майбутніх учителів нами визначено: мотиваційний, знаннєвий, праксеологічний, особистісний, рефлексивний.

Перспективним для подальших досліджень є напрям, що стосується розроблення педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів.

Література

1. Безпалько О.В. Компоненти професійної мобільності майбутніх соціальних педагогів. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 11 «Соціальна робота. Соціальна педагогіка»: зб. праць. Вип. 14. Ч. 2. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. С. 73-80.

2. Білик Н. Підвищення кваліфікації як механізм неперервного розвитку професійної мобільності вчителя. Вісник кафедри ЮНЕСКО «Неперервна професійна освіта ХХІ століття». Випуск 2 (2020). С. 18-23.

3. Брижак Н.Ю. Професійна мобільність як фахова якість майбутнього вчителя. Науковий вісник Ужгородського національного університету: Серія: Педагогіка. Соціальна робота. Гол. ред. І.В. Козубовська. Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2016. Вип. 1 (38). С. 67-70.

4. Горбачова І.І. Формування професійної мобільності вчителів на засадах акмеологічного підходу в системі методичної роботи загальноосвітніх навчальних закладів: дис. … канд. пед. наук; спец.: 015 - профeсiйнa освiтa (зa спeцiaлiзaцiями), Харків. 2018. 250 с.

5. Демянчук М. Проблема професійної мобільності у підготовці майбутніх фахівців сестринської справи. Збірник наукових праць Національної академії державної прикордонної служби України. Серія: Педагогічні науки. 2019. № 1 (16). С. 95-106.

6. Денисенко Н. Теоретичні і методичні засади формування професійної мобільності майбутніх учителів фізичної культури: дис. … д-ра пед. наук. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ. 2021.

7. Єгорова О.В. Формування професійної мобільності здобувачів вищої педагогічної освіти у процесі навчання іноземної мови. Педагогічні науки: теорія та практика. № 1 (41), 2022. С.265-272. URL: https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/f5e17316-a6f0-4ed1-9d8d-0a0c11f21442/content.

8. Квасниця І. Формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту у закладах вищої освіти: дис. … д-ра філосф. Хмельницький. 2021.

9. Козлова О.Г., Малецька Т.В., Козлов Д.О. Професійна мобільність майбутнього вчителя як педагогічна проблема. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2015, № 7 (51). С. 63-72.

10. Латуша Н.В. Професійна мобільність як чинник професійної успішності молодого фахівця. URL: http://int-konf.org/konf022015/1010-latusha-n-vprofesyna-moblnst-yak-chinnik-profesynoyiuspshnost-molodogo-fahvcya.html.

11. Лівшун О.В. Професійна мобільність як невід'ємна складова розвитку технічних творчих здібностей майбутнього вчителя трудового навчання. Журнал «Наукові інновації та передові технології». (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка»). № 6(8) 2022. С. 184-193.

12. Павленко М.С. До проблеми сутності поняття «розвиток професійної мобільності». Молодий вчений, 2017. № 1, 494-498.

13. Прохоренко Т.Г. Професійна мобільність як фактор професійної успішності. Вісник Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”. 2017. № 4 (35). С. 167-174.

14. Фамілярська Л. Мобільність сучасного вчителя: теоретико-методологічний аспект. Педагогічний процес: теорія і практика (серія: Педагогіка). № 4 (55), 2016. С. 16-20.

15. Фрицюк В.А. Готовність до професійного саморозвитку майбутнього вчителя як важливий чинник підвищення якості підготовки фахівців у педагогічних ВНЗ. Інженерні та освітні технології. Щоквартальний науково-практичний журнал. Тематичний випуск: «Сучасна вища освіта: реалії, проблеми, перспективи». Кременчук: КрНУ, 2015. Вип. 3 (11). С. 92-95.

16. Фрицюк В.А. Проблема креативності у педагогічних дослідженнях. Педагогічна думка. Львів, 2009. № 1. С. 32-38.

17. Фрицюк В.А. Формування мотивації професійного саморозвитку майбутніх педагогів у творчому освітньому середовищі ВНЗ. Вісник Вінницького політехнічного інституту. 2016. № 6 (129). С. 107-114.

18. Хоминець С.І. Методи формування професійної мобільності майбутнього педагога у вищій школі. Науковий вісник Ужгородського національного університету: серія: Педагогіка. Соціальна робота / гол. ред. І. Кузьма. Ужгород: Говерла, 2020. Вип. 2 (47). С. 204-208.

References

1. Bezpalko O.V. (2012). Komponenty profesiinoi mobilnosti maibutnikh sotsialnykh pedahohiv [Components of professional mobility of future social teachers]. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P. Drahomanova. Seriia 11 «Sotsialna robota. Sotsialna pedahohika»: zb. prats. Vyp. 14. Ch. 2. K.: NPU imeni M.P. Drahomanova, S. 73-80. [in Ukrainian].

2. Bilyk N. (2020). Pidvyshchennia kvalifikatsii yak mekhanizm neperervnoho rozvytku profesiinoi mobilnosti vchytelia [Advanced training as a mechanism for the continuous development of the teacher's professional mobility]. Visnyk kafedry YuNESKO «Neperervna profesiina osvita KhKhI stolittia». Vypusk 2. S. 18-23. [in Ukrainian].

3. Bryzhak N.Yu. (2016). Profesiina mobilnist yak fakhova yakist maibutnoho vchytelia. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu [Professional mobility as a professional quality of the future teacher]: Seriia: Pedahohika. Sotsialna robota. Hol. red. I.V. Kozubovska. Uzhhorod: Vydavnytstvo UzhNU «Hoverla», Vyp. 1 (38). S. 67-70. [in Ukrainian].

4. Horbachova I.I. (2018). Formuvannia profesiinoi mobilnosti vchyteliv na zasadakh akmeolohichnoho pidkhodu v systemi metodychnoi roboty zahalnoosvitnikh navchalnykh zakladiv [Formation of professional mobility of teachers based on the acmeological approach in the system of methodical work of general educational institutions]: dys. … kand. ped. nauk; spets.: 015 - profesiina osvita (za spetsializatsiiamy), Kharkiv. 250 s. [in Ukrainian].

5. Demianchuk M. (2019). Problema profesiinoi mobilnosti u pidhotovtsi maibutnikh fakhivtsiv sestrynskoi spravy [The problem of professional mobility in the training of future nursing specialists]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoi akademii derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: Pedahohichni nauky. № 1 (16). S. 95-106. [in Ukrainian].

6. Denysenko N. (2021). Teoretychni i metodychni zasady formuvannia profesiinoi mobilnosti maibutnikh uchyteliv fizychnoi kultury [Theoretical and methodical principles of formation of professional mobility of future physical education teachers]: dys. … d-ra ped. nauk. Natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni M.P. Drahomanova, Kyiv. [in Ukrainian].

7. Yehorova O.V. (2022). Formuvannia profesiinoi mobilnosti zdobuvachiv vyshchoi pedahohichnoi osvity u protsesi navchannia inozemnoi movy [Formation of professional mobility of students of higher pedagogical education in the process of learning a foreign language]. Pedahohichni nauky: teoriia ta praktyka. № 1 (41), S. 265-272. https://dspace.hnpu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/f5e17316-a6f0-4ed1-9d8d-0a0c11f21442/content [in Ukrainian].

8. Kvasnytsia I. (2021). Formuvannia profesiinoi mobilnosti maibutnikh treneriv-vykladachiv z vydu sportu u zakladakh vyshchoi osvity [Formation of professional mobility of future trainers-teachers in the field of sports in institutions of higher education]: dys. … d-ra filosf. Khmelnytskyi. [in Ukrainian].

9. Kozlova O.H., Maletska T.V., Kozlov D.O. (2015). Profesiina mobilnist maibutnoho vchytelia yak pedahohichna problema [Professional mobility of the future teacher as a pedagogical problem]. Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii. № 7 (51). S. 63-72. [in Ukrainian].

10. Latusha N.V. Profesiina mobilnist yak chynnyk profesiinoi uspishnosti molodoho fakhivtsia [Professional mobility as a factor in the professional success of a young specialist]. URL: http://int-konf.org/konf022015/1010-latusha-n-vprofesyna-moblnst-yak-chinnik-profesynoyiuspshnost-molodogo-fahvcya.html. [in Ukrainian].

11. Livshun O.V. (2022). Profesiina mobilnist yak nevidiemna skladova rozvytku tekhnichnykh tvorchykh zdibnostei maibutnoho vchytelia trudovoho navchannia [Professional mobility as an integral component of the development of technical creative abilities of the future teacher of labor education]. Zhurnal «Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii». (Seriia «Derzhavne upravlinnia», Seriia «Pravo», Seriia «Ekonomika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Pedahohika»). № 6(8). S. 184-193. [in Ukrainian].

12. Pavlenko M.S. (2017). Do problemy sutnosti poniattia «rozvytok profesiinoi mobilnosti» [To the problem of the essence of the concept "development of professional mobility"]. Molodyi vchenyi, № 1, 494-498. [in Ukrainian].

13. Prokhorenko T.H. (2017). Profesiina mobilnist yak faktor profesiinoi uspishnosti [Professional mobility as a factor of professional success]. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho”. № 4 (35). S. 167-174. [in Ukrainian].

14. Familiarska L. (2016). Mobilnist suchasnoho vchytelia: teoretyko-metodolohichnyi aspekt [Mobility of the modern teacher: theoretical and methodological aspect]. Pedahohichnyi protses: teoriia i praktyka (seriia: Pedahohika). № 4 (55), S. 16-20. [in Ukrainian].

15. Frytsiuk V.A. (2015). Hotovnist do profesiinoho samorozvytku maibutnoho vchytelia yak vazhlyvyi chynnyk pidvyshchennia yakosti pidhotovky fakhivtsiv u pedahohichnykh VNZ [Readiness for professional self-development of the future teacher as an important factor in improving the quality of training of specialists in pedagogical universities]. Inzhenerni ta osvitni tekhnolohii. Shchokvartalnyi naukovo-praktychnyi zhurnal. Tematychnyi vypusk: «Suchasna vyshcha osvita: realii, problemy, perspektyvy». Kremenchuk: KrNU, Vyp. 3 (11). S. 92-95. [in Ukrainian].

16. Frytsiuk V.A. (2009). Problema kreatyvnosti u pedahohichnykh doslidzhenniakh [The problem of creativity in pedagogical research]. Pedahohichna dumka. Lviv, № 1. S. 32-38. [in Ukrainian].

17. Frytsiuk V.A. (2016). Formuvannia motyvatsii profesiinoho samorozvytku maibutnikh pedahohiv u tvorchomu osvitnomu seredovyshchi VNZ [Formation of motivation for professional self-development of future teachers in the creative educational environment of universities]. Visnyk Vinnytskoho politekhnichnoho instytutu. № 6 (129). S. 107-114. [in Ukrainian].

18. Khomynets S.I. (2020). Metody formuvannia profesiinoi mobilnosti maibutnoho pedahoha u vyshchii shkoli [Methods of formation of professional mobility of the future teacher in higher education]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu: seriia: Pedahohika. Sotsialna robota / hol. red. I. Kuzma. Uzhhorod: Hoverla, Vyp. 2 (47). S. 204-208. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru