Сучасні цінності, які набувають підлітки у процесі навчання в закладах середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

Психолого-педагогічні поняття громадянського виховання студентів

Тищенко Олена Іванівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри юридичної психології

м. Київ

Анотація

У статті висвітлюється визначення понятійного апарату громадянського виховання при аналізі взаємовідносин основних понять педагогіки, а саме: освіти, навчання, виховання та соціалізації. Громадянське виховання визначається у дослідженні як цілеспрямований педагогічний вплив, спрямований на розвиток особистісних якостей студентів, що здійснюється з метою формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, соціальних моделей поведінки, набуття здібностей особистої самореалізації та участі у суспільних демократичних процесах.

Мета статті - визначити поняття «виховання» і «громадянське виховання» у категоріальному апараті, надати їх переосмислення у контексті сучасних соціокультурних умовах.

Методологічною основою статті є загальні психолого-педагогічні положення про сутність і розвиток особистості в процесі життєдіяльності, теоретичні положення сутності і закономірності розвитку особистості, її соціалізації, принцип системного підходу, який набув значного поширення в сучасних наукових розробках, шлях дослідження пізнання, застосування принципів світогляду до духовної творчості і практики. Методологія пізнання українського патріотизму нерозривно пов'язано з теоретичним осмисленням історії України як держави. Нами було використано порівняльний та історичні методи дослідження. Громадянське виховання містить соціальні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою є формування в молоді любові до рідної країни, що мають здійснювати, насамперед, сім'я, заклади освіти, непримушене соціальне оточення через передавання певних культурних традицій. Громадянське виховання ґрунтуються на гуманістичних принципах, що відображаються в появі нових понять, а саме: психолого-педагогічна підтримка, психолого-педагогічний супровід, особистісний образ молодої людини, суб'єктний досвід особистості, виховний простір, життєва виховна ситуація, подія як фактор виховання, інтелектуально-моральне поле колективу.

Критеріями громадянського виховання є соціальний досвід, який складається не лише з практичних навичок участі в суспільному житті, а також із рівня розвитку патріотичних якостей особистості.

До складу соціального досвіду, крім знань про суспільство, входять знання про різні види соціальної діяльності та практика, а також досвід творчості, емоційно-чуттєвих і ціннісних якостей.

Наукова новизна дослідження полягає у переході сучасного виховання від регулюючих функцій спеціальних психолого-педагогічних умов і вимог, системи виховних заходів і стихійного впровадження інноваційних форм діяльності студентів до організації особистого соціального досвіду в процесі створення виховних ситуацій. Такі ситуації потребують від вихованців відповідальну соціальну поведінку, формують особистий соціальний досвід.

Висновки. Громадське виховання акумулює соціалізацію людини у процесі її міжособистісної взаємодії, у навчально-виховному процесі, позанавчальною діяльністю, а також організацію громадянської діяльності молоді у громадах.

Сучасне громадське виховання передбачає відсутність обов'язкової форми, діалогічність комунікації, різноманітні підходи, врахування індивідуальних та вікових особливостей студентів. Виховний простір є багатовимірним і поліфункціональним утворенням, через яке впроваджується вплив усіх факторія виховання та інших чинників на процес становлення, розвитку та самореалізації особистості. Саме цей простір, де здійснюється процес виховання особистості, визначає його спрямованість і характер. У зв'язку з цим сфера виховного простору є ширшою, ніж система освіти, охоплюючи та об'єднуючи інтереси всіх суб'єктів суспільствам саме: влади, засобів масової інформації, громадських організацій та суспільних інституцій.

Отже, розвиток понятійного апарату громадянського виховання як важливої категорії є вимогою часу. Напевно є необхідність продовження подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Ключові слова: громадянин, патріотизм, загальнолюдські цінності, виховання, соціалізації,освіта.

Abstract

Tyshchenko Olena Ivanivna Ph.D in Pedagogy, Associate Professor, Lecturer of the Department of Legal Psychology of the National Academy of Internal Affairs, Kyiv

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL CONCEPTS OF STUDENT CIVIC EDUCATION

The purpose of the article is to define the concepts of "education" and "civic education" in the categorical apparatus, to provide their reinterpretation in the context of modern socio-cultural conditions.

He methodological basis of the article is the general psychological and pedagogical provisions about the essence and development of personality in the process of life, theoretical provisions of the essence and regularities of personality development, its socialization, the principle of the system approach, which has gained considerable popularity in modern scientific developments, the way of researching cognition, applying the principles of worldview to spiritual creativity and practice. The methodology of learning Ukrainian patriotism is inextricably linked with the theoretical understanding of the history of Ukraine as a state. We used comparative and historical research methods. Civic education includes social, organizational and other aspects. The main component is the formation of love for the native country in young people, which should be carried out, first of all, by the family, educational institutions, and a relaxed social environment through the transmission of certain cultural traditions. Civic education is based on humanistic principles, which are reflected in the emergence of new concepts, namely: psychological and pedagogical support, psychological and pedagogical support, personal image of a young person, subjective experience of an individual, educational space, life and educational situation, event as a factor of education, intellectual and moral field of the team.

The criteria of civic education are social experience, which consists not only of practical skills of participation in public life, but also of the level of development of patriotic qualities of the individual. The composition of social experience, in addition to knowledge about society, includes knowledge about various types of social activity and practice, as well as experience of creativity, emotional-sensual and valuable qualities.

The scientific novelty of the study consists in the transition of modern education from the regulatory functions of special psychological and pedagogical conditions and requirements, the system of educational activities and the spontaneous introduction of innovative forms of student activity to the organization of personal social experience in the process of creating educational situations. Such situations require responsible social behavior from pupils, form personal social experience.

Conclusions. Community education accumulates the socialization of a person in the process of interpersonal interaction, in the educational process, extracurricular activities, as well as the organization of civic activities of youth in communities.Modern social education involves the absence of a mandatory form, dialogic communication, various approaches, taking into account the individual and age characteristics of students. The educational space is a multidimensional and multifunctional entity, through which the influence of all factors of education and other factors on the process of formation, development and self-realization of the individual is introduced. It is this space, where the process of personality education is carried out, that determines its orientation and character. In this regard, the field of educational space is wider than the education system, covering and uniting the interests of all subjects of society, namely: government, mass media, public organizations and public institutions.

Therefore, the development of the conceptual apparatus of civic education as an important category is the need of the hour. There is probably a need to continue further scientific research in this direction.

Keywords: citizen, patriotism, universal human values, upbringing, socialization, education.

Постановка проблеми

Становлення системи громадянського виховання особистості відбувається в умовах розвитку і переосмислення розуміння основних категорій психології та педагогіки - навчання, виховання, розвитку шляхом впровадження принципів громадяно-формуючого підходу у процесі виховання. Впродовж останніх років процес педагогічного пошуку передбачав відхід від застарілих концепцій, стереотипного мислення у сприйнятті основних категорій та понять педагогіки, у тому числі й виховання. У наукових колах тривають дискусії щодо розуміння термінів «виховання», «громадянське виховання»; пошук нових підходів, теоретичних концепцій відносно означення їх ролі і місця у процесі підготовки молодого покоління до успішної життєдіяльності у суспільстві. Такий активний науковий пошук відображає як неоднозначність процесів, що відбуваються у педагогічній теорії та практиці, так і свідчить про творчий науковий пошук, який створює сприятливі теоретико-практичні засади удосконалення системи виховання громадянських якостей молоді.

Аналіз основних досліджень і публікацій

Над проблемою виховання працювала велика кількість науковців. Нові ідеї виховання ґрунтуються на гуманістичних принципах, що відображається у появі нових понять, в яких, закладено нові смисли виховання: педагогічна підтримка, педагогічна допомога і супровід, особистісний образ дитини, суб'єктний досвід особистості; виховний простір, домінанти буття, якість буття, дводомінантність виховного процесу; життєва ситуація вихованця, особистісний досвід, особистісно-орієнтована виховна ситуація, діалогічність виховання; подія як фактор виховання; виховний простір, інтелектуально-моральне поле колективу. Беручи за основу визначені вітчизняними науковцями концептуальні підходи до означення ролі та місця виховання як важливої категорії педагогіки, конкретизувати понятійний апарат громадянського виховання особистості. Незважаючи на широке коло наукових досліджень комплексне вивчення феномену громадянського виховання педагогічної еліти як важливого пріоритету освітньої політики України не було здійснено, що й обумовило актуальність нашої статті.

Мета статті - визначити поняття «виховання» і «громадянське виховання» у категоріальному апараті психології та педагогіки, надати їх переосмислення у контексті сучасних соціокультурних умовах.

Виклад основного матеріалу

Демократичний устрій держави вимагає від людей не тільки політичної активності, а й усвідомленого ставлення до власної ролі у суспільному житті. Дослідники зазначають певну синонімічність понять «виховання» та «освіта», зокрема у визначенні суті виховання у широкому значенні. Воно включає навчання і формування в учнів духовних і моральних якостей. В процесі виховання у широкому розумінні, і в системі освіти можна виділити пізнавальний компонент, який забезпечує оволодіння учнями знаннями та здібностями світоглядного і морального характеру. Специфічними є відмінності, пов'язані із результатами цих взаємопов'язаних процесів, що привели до змістового розмежування цих понять.

Педагогічне явище "освіта" в історичній ретроспективі молодше явища виховання. Впродовж тисячолітньої історії вироблялось особливе, притаманне українській культурі ставлення до загальнолюдських цінностей і способів передачі їх від покоління до покоління, пріоритетом якого є увага до етичних проблем та морального виховання. Поняття «виховання», як і поняття «освіта», «навчання», «учіння», «передавання та освоєння соціального досвіду», наголошує на суб'єктивному елементі онтогенезу, на його залежності від цілеспрямованої людської діяльності, яка цей процес забезпечує, відповідних застережень щодо смислів цих понять не робиться, тоді можливе фактичне їх ототожнення як між собою, так і з поняттями формування та розвитку особистості[1;2]. Дослідники зазначають, що громадянське виховання засноване на системі культурних, традиційних, філософських і релігійних цінностей, які визначають вектор виховних зусиль, зосереджених на формуванні громадянина [3]. Громадянське виховання має на меті формування особистості з високим рівнем моральності, критичного мислення та почуття власної гідності, яка буде поважати демократичні цінності, державні закони, права і свободи людей. Результатом громадянського виховання має бути свідомий громадянин, який характеризується готовністю і здатністю до продуктивної діяльності на благо суспільства і держави [4]. Викладач у вищій школі має бути виразником і поборником ідеї розбудови правової демократичної держави, цінностей громадянського суспільства, мати якості соціального посередника, котрий допомагає молодій людині обрати оптимальну індивідуальну траєкторію самореалізації з урахуванням запитів спільноти (громади). Тому, теперішні реалії розвитку державної освітньої політики з питань громадянського виховання педагогічної еліти актуалізують втілення в освітньому процесі цінностей виховання вільного громадянина, який визнає і усвідомлює свої права й обов'язки в суспільстві, ідеї рівності, суспільного блага, свободи вибору і національної злагоди.

Надважливою є ідея про те, що сучасна освіта має забезпечувати громадянське виховання особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, шановливо ставиться до вітчизняних традицій, історії та мови, почуває гордість і відповідальність за свою Батьківщину, виявляє повагу до культури інших національностей, дотримується норм міжетнічних та міжособистісних відносин [5].Сучасна вітчизняна педагогічна теорія розглядає навчання й виховання в єдності; це передбачає не заперечення специфіки навчання й виховання, а глибоке пізнання суті, функцій, організації, засобів, форм і методі в навчання і виховання. Виховуюче навчання є одним із принципів навчання і має на меті: організацію процесу навчання, при якій забезпечується органічний взаємозв'язок між набуттям учнями знань, умінь і навичок, засвоєнням досвіду творчої діяльності й формуванням емоційно- ціннісного ставлення до світу, один до одного, до навчального матеріалу.

Навчальний процес покликаний забезпечити розвиток пізнавально - інтелектуальної сфери особистості, сприяє осмисленню базових світоглядних ідей та розширенню її уявлень, знань індивідуального досвіду. Першо- початкові етапів виховання - розумового, морального й естетичного не здійснюється поза навчанням відповідними актами поведінки і дій. Дослідники розглядають навчання й виховання як елементи єдиного педагогічного процесу. Навчання передбачає засвоєння знань, умінь і навичок, а виховання - цінностей, формування особистісного, суб'єктивного змісту елементів досвіду, що його засвоює особистість. Взаємозв'язок навчання і виховання забезпечує нерозривність у педагогічному процесі. Навчання - це система формування інтелектуальних і технологічних здібностей, а виховання справляє вплив на становлення характеру людини. Соціальні норми та цінності, які засвоюють студенти у процесі виховання підлягають негайному застосуванню у власній практикі. На відміну від цього, у процесі навчання студенти не завжди засвоюють істотні компоненти соціального досвіду. Виховання характеризується віддаленістю результатів: почуття, переконання і риси характеру формуються тривалий час. Результати вихованні важко діагностувати і прогнозувати, вони залежать від індивідуальних особливостей вихованців.

Ефективність виховання залежить від багатьох стихійних чинників й умов соціального середовища, що впливають на розвиток особистості. Важливим є прямий взаємозв'язок результатів виховання і формування компетентностей вихованців. Дослідники наголошують, що зародження і становлення виховання відбувається у межах значно ширших, ніж виховання, процесів, від характеру яких механізм виховання повністю залежить, оскільки є їх складовою частиною. Це - процеси соціалізації - системи цілісного соціального формування індивіда. Соціалізація як контекст виховання. У цьому значенні соціалізація передбачає вибіркове засвоєння особистістю різних впливів, не тільки організованих, але й стихійних. Щодо цього виховання розуміється як цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, частина процесу соціалізації, планомірне створення умов для відносно цілеспрямованого розвитку і духовно-ціннісної орієнтації людини у процесі її соціалізації. Складові процесу соціалізації : стихійна соціалізація, відносно спрямована соціалізація, відносно соціально контрольована соціалізація (виховання); самозміни особистості. Соціалізація як контекст освіти. Термін «освіта» включає навчання і виховання як взаємопов'язані складові процесу освіти .

Навчання передбачає: засвоєння знань, умінь і навичок, об'єктивних значень елементів культури. Виховання передбачає засвоєння цінностей, що приводить до формування особистісного, суб'єктивного смислу того, що засвоюється під час навчання. Освіта розглядається як процес та результат цілеспрямованого, педагогічно організованого процесу соціалізації людини, що здійснюється в інтересах людини і суспільства . Соціалізація як складова виховання поряд із цілеспрямованим педагогічним впливом і процесом самовиховання. Соціалізація - процес передачі суспільством індивіду досвіду виду. Виховання -процес, що включає соціалізацію, окрім соціалізації, воно включає процес активного впливу виховання на досвід виду, тобто процес самовиховання. Взаємодія соціалізації самовиховання опосередкована ще одним процесом -професійною діяльністю педагога. Суть цієї діяльності - у координації процесів соціалізації та самовиховання.

Змістом соціалізації як аспекту та складової педагогічного процесу є цілеспрямований вплив на формування суспільних орієнтацій, установок, визначень і диспозицій особистості, що відбуваються завдяки її поетапному входженню в систему суспільних відносин, діяльностей, статусів і позицій. Виховання є складовою соціалізації особистості, що протікає як під впливом керованих та некерованих факторів. Коли стихійна соціалізація відбувається безперервно, виховання -процес дискретний, перервним, обмежений у просторі і часі. громадянський виховання педагогічний самореалізація

Наявність суперечливих теоретичний концепцій виховання, дискусії щодо розуміння цього терміна відображають неоднозначність процесів, що відбуваються у педагогічній теорії та практиці. Вважаємо за потрібне окреслити найголовніші позиції: розуміння виховання як примусово- нормативного процесу формування особистості, який ґрунтується на яскравих прикладах, зразках поведінки, дисципліні, контролю за діяльністю і поведінкою, практики заохочень та покарань; звуження сфери виховання, практика обмеження виховання позаурочною діяльністю та позакласними заходами, додатковою освітою; спроба звести виховання до спеціальної «соціальної роботи» (подолання виховними засобами результатів неефективної соціалізації, перевиховання дітей та підлітків із девіантною поведінкою); відмова від виконання як спеціально організованого педагогічного процесу (заперечення особливої виховної діяльності і . визнання саморозвитку, самовизначення дітей та дорослих у взаємодії); протиставлення виховання спеціальній технології педагогічної підтримки. Ця позиція реалізується прихильниками гуманістичної педагогіки і повної довіри до дитини. Педагогічним засобом такого подання є співпраця педагога і вихованців, на основі якої виникають процеси самодіяльності, самопізнання, самовираженні, самоорганізації, самоконтролю, саморозвитку і самовизначення.

Виховання впливає на розвиток особистості. У зв'язку з цим розглянемо виховання у трьох значеннях: широкому соціальному, широкому педагогічному і вузькому педагогічному. Виховання у широкому педагогічному значенні-навчально-виховний процес, у результаті чого розвивається інструментальна та мотиваційно-ціннісна сфери особистості, тобто засвоюються певні знання, виробляються вміння, навички, здібності, формуються переконання, ціннісні орієнтації, ідеали, потреби, риси характеру. Таке виховання включає навчання та виховання у вузькому значенні, мета якого забезпечити розвиток мотиваційно-ціннісної сфери особистості (переконань, ціннісних орієнтацій, ідеалів, рис характеру, вольових якостей). У широкому значенні виховання охоплює увесь процес формування особистості, зокрема організацію її інтелектуально пізнавальної діяльності, оволодіння знаннями, духовно-моральний розвиток і формування якостей особистості. У цьому значенні воно виступає синонімом «освіта», забезпечуючи одночасно і навченість, і вихованість студентів. У вузькому значенні виховання є специфічним процесом формування у вихованців особистісних (моральних, естетичних,санітарно-гігієнічних) властивостей та якостей. У такому значенні воно характеризується не лише специфічними змістовими особливостями, але й своєрідними методами його практичної реалізації .

Відновлення позиції виховання як центральної категорії педагогіки стимулює творчі пошуки та нові підходи до предмета педагогіки як науки, її завдань, методів, а також розвитку понятійно-термінологічного апарату виховання, зокрема громадянського виховання, його ролі в соціально-гуманітарному знанні і суспільній практиці. Вітчизняні дослідники відмовляються від визначення виховання як цілеспрямованого, систематичного впливу вихователя на вихованця з метою формування особистості й доходять висновку, що за сучасних умов повинен застосовуватися новий підхід до процесу виховання. Необхідно зазначити, що важливим об'єктом педагогічної діяльності є відносини, що зумовлюють необхідність спеціальної виховної роботи, спрямованої на їх формування. Громадянські якості вихованців формуються у процесі власної життєдіяльності і залежать від тих відносин, які наповнюють цю діяльність. Головним засобом виховання є організація життєдіяльності і відносин вихованців. Молода особистість, з одного боку, є об'єктом виховання відносно мети виховної діяльності педагога, а з другого боку-як свідома та активна особистість є суб'єктом власної діяльності. Вихователю потрібно узгоджувати з нею спільну діяльність, співпрацювати і взаємодіяти.

У сучасному вихованні відбувається перехід від регулюючих функцій спеціальних педагогічних умов і вимог, системи виховних заходів і стихійного впровадження інноваційних форм діяльності до організації особистого соціального досвіду у процесі створення виховних ситуацій. Такі ситуації потребують від вихованця виявлення ставлення, здійснення відповідальної соціальної дії, формування особистого соціального досвіду. Вихованню покликане сприяти становленню у підростаючого покоління соціально прийнятних ціннісних відносин, а отже, забезпечувати когнітивний, емоційно- ціннісний та діяльнісно-поведінковий компоненти громадянської компетентності особистості, становлення її комунікативної культури, сприяти формуванню соціально прийнятних моделей поведінки у суспільстві.

У нашому дослідженні ми визначаємо громадянське виховання як цілеспрямований педагогічний вплив, спрямований на розвиток особистісних якостей учнів, який справляється з метою формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, соціально прийнятних моделей поведінки, набуття здатностей особистої самореалізації та участі в суспільних демократичних процесах. Громадянське виховання спрямоване на формування соціально важливих, громадянських якостей особистості, та має на меті досягнення інших завдань виховного процесу - успішної соціалізації молодого покоління в сласних умовах і саморозвитку особистості як суб'єкта діяльності.

Відповідно зміст громадянського виховання як багатоаспектне поняття реалізується комплексно, на всіх рівнях навчально-виховного процесу як наскрізна ідея, а саме: навчальні курси громадянської освіти; інтеграція елементів громадянознавчого змісту в існуючі предмети; наявність демократичного шкільного клімату; відповідно організована позашкільна та позакласна роботи; участь вихованців у діяльності місцевих громадських організацій та місцевої спільноти. Головним результатом громадянського виховання є соціальний досвід, який складається не лише з практичних навичок участі в суспільному житті, але й з рівня розвитку громадянських якостей особистості. До складу соціального досвіду, крім знань про суспільство, входять знання про способи різних видів соціальної діяльності і способи їх здійснення, а також досвід творчості та досвід емоційно-чуттєвих та орієнтаційно-ціннісних відносин. Процес виховання акумулює весь спектр соціалізації людини, а також її міжособистісну взаємодію та інтеграцію у місцеву спільноту. Громадянське виховання, передбачає залучення особистості до спеціально організованих соціальних обставин і відносин, що дають змогу засвоювати соціальний досвід і формувати індивідуальний спосіб його перетворення у процес розвитку. Громадянське виховання, на нашу думку, забезпечує процес організованої соціалізації, успішну життєдіяльність особистості та її повноцінну інтеграцію в соціумі.

Громадянська соціалізація молоді - процес, що здійснюється не тільки у спеціально організованому середовищі, але й за його межами. Важливою особливістю сучасного етапу є розвиток та реалізація громадянських компетентностей учнівської молоді, насамперед перш за все на місцевому рівні, у місцевій громаді. Це передбачає залучення до справи громадянського виховання та здійснення відповідних програм різних учасників, представників різних соціальних верств на засадах міжсекторального партнерства. Такий виховний процес набуває якісно нових ознак і виходить за межі традиційного розвитку у навчальному закладі, відокремлення виховного процесу від суспільства, місцевої спільноти та обмеження виховання винятково місією школи.

В якості критеріїв і показників розвитку громадянської компетентності вихованців гуртків гуманітарного напряму виділені критерії: 1) когнітивний (повнота і глибина знань про громадянське суспільство і державу, громадянські права та обов'язки, суспільні норми); 2) мотиваційноособис- тісний (наявність соціально значимих мотивів до громадянської діяльності; сформованість громадянських якостей (національна гідність, громадянський обов'язок, толерантність, патріотизм, гуманізм та ін.); 3) діяльнісно- поведінковий (наявність досвіду громадянської діяльності, ступінь розвитку соціальної активності, ініціативність). Типові рівні (низький, середній і високий) відображають сутнісні зміни у розвитку громадянської компетентності вихованців у результаті діяльності керівника гуртка [5;6].

Результативний компонент моделі громадянського виховання охоплює результати педагогічної діяльності у закладі позашкільної освіти за гуманітарним напрямом. Його метою є створення системи відстеження позитивної динаміки у зростанні рівня сформованості громадянської компетентності і вихованості в учнів, що відвідують відповідні гуртки. Відповідно до рекомендацій американських вчених з Інституту Хадсона, система громадянської освіти і виховання має включати такі компоненти: 1) наявність навчально-методичного забезпечення за різноманітними напрямами функціонування демократичного суспільства; 2) реалізація проєктів, покликаних сприяти усвідомленню учнями демократичних ідей, що були реалізовані у певних соціально-політичних інститутах ократії у власній державі; 4) створення умов для формування в учнів розуміння сучасного стану розвитку демократії у світі та її альтернатив [7].

Варто звернути увагу, що ефективна реалізація моделі громадянського виховання у гуртках гуманітарного напряму тісно пов'язана із рівнем кваліфікації педагогів позашкільної освіти, що має відповідати сучасним вимогам: керівник гуртка має бути фахівцем у певному напрямі та глибоко освіченою і творчою особистістю, він повинен відстежувати та реалізовувати новітні тенденції у освіті. У зв'язку зі специфікою професійної діяльності педагогів гуманітарного напряму, гостро стоїть проблема пошуку особливих підходів до організації та змісту підвищення їхньої кваліфікації.

Висновки

Громадське виховання акумулює соціалізацію людини у процесі її міжособистісної взаємодії, у навчально-виховному процесі, позанавчальною діяльністю, а також організацію громадянської діяльності молоді у громадах.

Сучасне громадське виховання передбачає відсутність обов'язкової форми, діалогічність комунікації, різноманітні підходи, врахування індивідуальних та вікових особливостей студентів. Виховний простір є багатовимірним і поліфункціональним утворенням, через яке впроваджується вплив усіх факторія виховання та інших чинників на процес становлення, розвитку та самореалізації особистості. Саме цей простір, де здійснюється процес виховання особистості, визначає його спрямованість і характер. У зв'язку з цим сфера виховного простору є ширшою, ніж система освіти, охоплюючи та об'єднуючи інтереси всіх суб'єктів суспільствам саме: влади, засобів масової інформації, громадських організацій та суспільних інституцій.

Отже, розвиток понятійного апарату громадянського виховання як важливої категорії є вимогою часу. Напевно є необхідність продовження подальших наукових досліджень у цьому напрямі.

Література

1. Бойчук М. А. Запровадження громадянської освіти в Україні як необхідна умова виховання демократії.

2. Бобрицька В.І. Феномен громадянської освіти у філософському, соціальному й освітньому контекстах. Освітній дискурс. Випуск 11(3). / В.І. Бобрицька.- К, Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2019 -С. 7-19.

3. Концепція розвитку громадянської освіти в Україні.

4. Кравченко Т. В. Громадянське виховання у працях українських та британських учених. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2018. VI (68), Issue: 164.

5. 5.Опарін Д.В.,Шевченко О. А. Модель громадського виховання учнів у гуртках гуманітарного напряму позашкільної освіти:наукові записки. / Д.В.Опарін,О.А. Шевченко - Кропивницький: Серія: педагогічні науки. Випуск 207,2022.- 420с.

6. Ремех Т. О. Основні завдання громадянської освіти як складника освітньої галузі нового стандарту. Електронний збірник наукових праць ЗОІППО. № 3(45). 2021.

7. Федорова Є. В. Основні завдання громадянського виховання студентів з особливими потребами.

References

1. Boichuk, M. A. (2011). Zaprovadzhennia hromadianskoi osvity v Ukraini yak neobkhidna umova vykhovannia demokratii [Introduction of civic education in Ukraine as a necessary condition for education of democracy].

2. Bobrytska V.I.(2019). The phenomenon of civic education in philosophical, social and educational contexts.[ Educational discourse]. Issue 11(3). Kyiv:Publishing house of the NPU named after M.P. Drahomanova: [in Ukrainian].

3. Kontseptsiia rozvytku hromadianskoi osvity v Ukraini [Concept of development of civic education in Ukraine].

4. Kravchenko, T. V. (2018). Hromadianske vykhovannia u pratsiakh ukrainskykh ta brytanskykh uchenykh [Civic education in the works of Ukrainian and British scientists]. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. VI (68), Issue: 164. [in Ukrainian].

5. Oparin D. V. Shevchenko O. A.(2022). Model of public education in humanitarian groups Of afterschool education institutions. [ Education in humanitarian groups ]. Academic notes. Series: « Pedagogical Sciences»:[in Ukrainian].

6. Remekh, T. O. (2021). Osnovni zavdannia hromadianskoi osvity yak skladnyka osvitnoi haluzi novoho standartu [The main tasks of civic education as a component of the educational field of the new standard]. Elektronnyi zbirnyk naukovykh prats ZOIPPO. № 3(45).

7. Fedorova, Ye. V. (2013). Osnovni zavdannia hromadianskoho vykhovannia studentiv z osoblyvymy potrebamy [The main tasks of civic education of students with special needs.].

Размещено на Allbest.ru