Адаптація дітей з особливими освітніми потребами до навчального процесу в початковій школі: виклики та стратегії підтримки

Размещено на http://www.allbest.ru

Адаптація дітей з особливими освітніми потребами до навчального процесу в початковій школі: виклики та стратегії підтримки

Вишник Ольга Олександрівна кандидат педагогічних наук, доцент, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, м. Глухів

Жданова Анна Анатоліївна старший викладач кафедри психології та педагогічної освіти, Приватний заклад вищої освіти «Міжнародний класичний університет імені Пилипа Орлика», м. Миколаїв

Дьоміна Ганна Анатоліївна кандидат психологічних наук, доцент, Український державний університет імені М. П. Драгоманова, м. Київ,

Анотація

Адаптація дітей з особливими освітніми потребами (ООП) до навчального процесу в початковій школі є важливою умовою забезпечення їхнього повноцінного розвитку та інтеграції в суспільство. Стаття присвячена аналізу викликів та стратегій підтримки, необхідних для успішної адаптації цієї категорії учнів. Висвітлено теоретичні аспекти інклюзивної освіти та практичні підходи до адаптації, включаючи модифікацію навчальних програм, методик навчання та навчального середовища. Основною метою дослідження є проаналізувати явище адаптації дітей з ООП до навчального процесу в умовах початкової школи, з акцентом на створення інклюзивного освітнього середовища, що сприяє рівноправному здобуттю освіти. Дослідження зосереджується на аналізі сучасних підходів до інклюзивної освіти, викликах, з якими стикаються учасники освітнього процесу, та стратегіях подолання цих викликів. Особлива увага приділяється ролі вчителя в процесі адаптації дітей з ООП, їх підготовці та підтримці з боку освітніх інституцій.

У статті представлені результати аналізу науково-педагогічної літератури та нормативно-правових документів, які визначають основні напрями розвитку інклюзивної освіти в Україні та світі. Основні виклики, що виникають під час адаптації дітей з ООП до шкільного середовища, включають необхідність адаптації навчальних матеріалів, методів навчання та оцінювання, а також створення психологічно комфортного середовища для дітей. Стратегії підтримки адаптації охоплюють різні аспекти, від організаційних змін у школі до індивідуального супроводу кожної дитини з ООП. Значну роль відіграє підготовка педагогічних кадрів, здатних ефективно працювати в інклюзивному класі, використовуючи індивідуальний підхід та сучасні технології навчання. Висновки дослідження підкреслюють необхідність комплексного підходу до адаптації дітей з ООП, що включає законодавчу, організаційну, педагогічну та психологічну підтримку, з метою створення умов для їх успішної інтеграції в освітній процес та суспільство в цілому. Дане дослідження надає загальне уявлення про зміст статті, її цілі, методологію та основні висновки, підкреслюючи важливість інклюзивної освіти та адаптації дітей з особливими освітніми потребами. особливий освітній адаптація інклюзивний

Ключові слова: інклюзивна освіта, адаптація, освітня інклюзія, освіта, освітній процес, учні з ООП, особливості, доступ.

Vyshnyk Olha Oleksandrivna Сandidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Hlukhiv

Zhdanova Anna Anatoliivna Senior Lecturer of the Department of Psychology and Pedagogical Education, Private higher educational institution «Pylyp Orlyk International Classical University», Mykolaiv

Domina Hanna Anatoliyivna Candidate of Psychological Sciences, Docent, Ukrainian State Drahomanov University, Kyiv

ADAPTATION OF CHILDREN WITH SPECIAL EDUCATIONAL NEEDS TO THE EDUCATIONAL PROCESS IN PRIMARY SCHOOL: CHALLENGES AND SUPPORT STRATEGIES

Abstract

The adaptation of children with special educational needs (SEN) to the educational process in primary school is a crucial condition for ensuring their full development and integration into society. This article is dedicated to analyzing

the challenges and support strategies necessary for the successful adaptation of this category of students. It highlights the theoretical aspects of inclusive education and practical approaches to adaptation, including the modification of curricula, teaching methods, and the learning environment.

The main goal of the research is to analyze the phenomenon of adaptation of children with SEN to the educational process in primary school settings, with an emphasis on creating an inclusive educational environment that facilitates equal access to education. The study focuses on analyzing contemporary approaches to inclusive education, the challenges faced by participants in the educational process, and strategies for overcoming these challenges. Particular attention is given to the role of the teacher in the adaptation process of children with SEN, their preparation, and support from educational institutions. The article presents the results of an analysis of scientific-pedagogical literature and normative-legal documents that define the main directions for the development of inclusive education in Ukraine and the world. The main challenges arising during the adaptation of children with SEN to the school environment include the need to adapt educational materials, teaching and assessment methods, as well as creating a psychologically comfortable environment for the children. Support strategies for adaptation cover various aspects, from organizational changes in schools to individual support for each child with SEN. The preparation of teaching staff, capable of effectively working in an inclusive classroom using an individual approach and modern teaching technologies, plays a significant role. The conclusions of the research underline the necessity of a comprehensive approach to the adaptation of children with SEN, which includes legislative, organizational, pedagogical, and psychological support, with the aim of creating conditions for their successful integration into the educational process and society as a whole. This study provides an overall understanding of the content of the article, its objectives, methodology, and main conclusions, emphasizing the importance of inclusive education and the adaptation of children with special educational needs.

Keywords: inclusive education, adaptation, educational inclusion, education, educational process, students with SEN, features, access.

Постановка проблеми. Кожна дитина, у тому числі ті, що мають особливості розвитку, володіє необхідним конституційним правом на здобуття освіти в Новій українській школі в місці свого проживання з урахуванням забезпечення всіх необхідних умов для їх навчання. Це право, яке діє в багатьох країнах світу, зокрема в Україні з 2012 року, підкріплене рядом нормативно-правових актів: Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, Концепцією розвитку інклюзивної освіти, Концепцією Нової української школи.

За результатами аналізу науково-педагогічної літератури (таких авторів, як А. Колупаєва, С. Найда, О. Мартиненко, З. Шевців та ін.) та нормативно- правових документів, сучасна міжнародна освітня політика виділяє два ключові напрямки у навчанні дітей з інвалідністю: інклюзію та інтеграцію. Модель інклюзивної освіти в Україні, що розвивалася завдяки зусиллям громадських організацій, поступово здобуває популярність. Умови інклюзив¬ного навчання передбачають інтеграцію учнів з особливими освітніми потребами та їх визнання як рівноправних членів класного колективу, забезпечуючи доступ до навчальних програм, підтримку та супровід шкільного психолога та команди психолого-педагогічного супроводу.

Важливу роль в інклюзивній дидактиці відіграє Саламанська декларація, яка встановлює, що всі діти, незважаючи на свої особливості [11], повинні навчатися разом [10], що є фундаментальним принципом інклюзивної освіти. Школи, що практикують інклюзію, мають враховувати різноманітність потреб учнів, забезпечувати якісну освіту для всіх, розробляти кваліфіковані навчальні плани та організовувати навчальні заходи, використовуючи ресурси громад. Інклюзивна освіта, заснована на різноманітності шкільного колективу [1], включає індивідуальні методи навчання [3], адаптовані навчальні програми та спеціально підібрані навчальні матеріали, що відповідають освітнім потребам дітей з особливостями.

У ролі вчителя в інклюзивному освітньому середовищі зазначається необхідність не робити відмінностей між учнями з інвалідністю та іншими дітьми [2], активно залучаючи їх до колективної діяльності та групових проєктів, незалежно від форми навчання - очної, дистанційної, змішаної чи індивідуальної. Важливо використовувати різні стратегії колективної участі у спільних заходах та уроках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концепція інклюзивної освіти являє собою одне з ключових втілень демократичних принципів у світовій освітній практиці, ґрунтуючись на фундаментальному переконанні, що кожна дитина має значення та є активним учасником суспільства. Основа інклюзивного навчального процесу полягає у трьох компонентах: інклюзивній культурі, політиці та практиці. Інклюзивна культура базується на філософії та цінностях інклюзивної освіти, які є загальноприйнятими серед усіх працівників освітнього закладу, забезпечуючи доступність інклюзивної освіти для всієї громади. Інклюзивна політика має відображати принципи інклюзії у всіх шкільних документах, стратегіях та процесах інституційного розвитку. Шкільні документи повинні містити чітку стратегію розвитку інклюзивного освітнього середовища для дитини [4]. Інклюзивна практика передбачає виклики для освітньої системи та навчальних закладів, мобілізуючи згуртованість персоналу, поліпшення навчального плану, методів навчання, а також розвиток професійних навичок вчителів.

Теоретичні аспекти інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами знайшли своє відображення у працях таких вітчизняних науковців, як Ю. Бондаренко, О. Боряк, В. Бондар, Т. Дегтяренко, Т. Євтухова, А. Колупаєва, Ю. Косенко, З. Ленів, І. Луценко, В. Ляшенко, І. Малишевська, Л. Прядко, О. Савченко, С. Сидоренко, В. Синьов, Є. Синьова, О. Столяренко,

О. Федоренко та ін. Ці дослідження охоплюють широкий спектр питань, пов'язаних з освітою осіб з особливими потребами, їх соціалізацією, адаптацією соціальних норм, специфікою роботи вчителів у сфері інклюзивної освіти, урахуванням особливостей психолого-педагогічної підтримки, організацією навчального процесу, різноманітністю методів та форм навчання, участю батьків та іншими аспектами.

Мета статті - проаналізувати явище адаптації дітей з особливими освітніми потребами до навчального процесу в початковій школі.

Виклад основного матеріалу. Сучасний підхід до освіти та місця людини в соціумі є важливою характеристикою інноваційного розвитку будь- якого суспільства. В сучасному світі освіта набуває рис загальності, доступності та рівності, особливо у високорозвинутих країнах. Основу концепції освітньої інклюзії складають глибокі концептуальні корені, що знаходять своє відображення в теоріях соціальної справедливості, прав людини, соціальних систем, соціального конструктивізму, структуралізму, інформаційного суспільства та соціальної критики. Згідно з цими теоріями, освіта розглядається як суспільне благо, що вимагає надання рівних можливостей для доступу до цієї важливої соціальної цінності. Подолання соціальної нерівності в такому контексті передбачає створення можливостей для здобуття значущого місця в суспільстві через освіту.

У сучасних умовах гнучка індивідуалізована система навчання дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітніх закладах може стати засобом подолання соціальних та академічних проблем цієї категорії осіб. Інклюзивна освіта, спираючись на зазначене концептуальне підґрунтя, починає офіційно займати паритетне місце в освітній системі, включаючи розробку державної інклюзивної політики, систем управління та підтримки національних освітніх програм [5]. Формування державної стратегії інклюзивної освіти передбачає подолання як соціальних, так і організаційних бар'єрів, включаючи вдосконалення професійної підготовки вчителів, підвищення рівня освіти батьків та громадськості, адаптацію шкільних приміщень для потреб дітей з інвалідністю та науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу.

Ключ до успіху в інклюзивному класі полягає в розумінні того, що кожна дитина має свої інтереси, здібності та віддає перевагу різним способам засвоєння інформації згідно зі своїм унікальним пізнавальним стилем.

Наступним кроком є пошук ефективних технологій навчання в інклюзивному середовищі, що включає розробку адекватних стратегій навчання та методів репрезентації нової інформації, відповідно до індивідуальних особливостей кожного учня.

У рамках концепції Нової української школи, яка відображена на сайті Міністерства освіти і науки України, велика увага приділяється створенню інклюзивного простору як ключовому аспекту нової освітньої парадигми. Цей підхід акцентує на важливості забезпечення рівного доступу до якісної освіти для всіх учнів, без урахування їхніх індивідуальних потреб та особливостей. Важливим елементом є компетентне педагогічне моделювання інклюзивного навчання, щоб забезпечити високу якість освітніх послуг для кожного учня.

Перехід до шкільного навчання є стресовим моментом для всіх учнів, особливо для тих, хто має особливі освітні потреби. Згідно з поглядами С. Єфімової, адаптація до школи включає перебудову мотиваційної, пізнавальної та емоційно-вольової сфер дитини в процесі переходу до систематизованого шкільного навчання. Після вступу до школи життя дитини кардинально змінюється, оскільки навчання стає основним процесом. Такі заняття вимагають від дитини значно більше зусиль для реалізації та дотримання правил, а також розвитку комунікативних навичок для взаємодії з однолітками та педагогами.

Діти, які мають досвід спілкування, розвинену мову, сформовані пізнавальні мотиви та вміння регулювати власну поведінку, зазвичай адаптуються до шкільних умов без особливих труднощів. Водночас діти з недостатньою підготовкою можуть зіткнутися з проблемами адаптації, що може призвести до дезадаптації та навіть до виникнення «шкільних неврозів» [9]. Спостереження за першокласниками показують, що адаптація проходить по-різному: більшість дітей (56 %) здатні адаптуватися протягом двох місяців, демонструючи увагу, доброзичливість і послух, а також виконуючи навчальні вправи та завдання. Однак у них також можуть виникати проблеми з однокласниками або вчителями, пов'язані з бажанням розважатися і відпочивати, а не продовжувати навчальний процес.

Зазвичай до кінця жовтня більшість учнів (близько 56 % за даними спостережень) починають приймати свій статус учня та активно здійснювати поставлені перед собою цілі та завдання. Проте, існує значна група дітей (близько 30 %), які виявляють труднощі з адаптацією до шкільного середовища. Ці учні часто дозволяють собі відволікатися на уроках, гратися, бігати, а також можуть конфліктувати з однокласниками та вчителями, плакати чи залишати клас. Внаслідок проблем з поведінкою, ці діти мають складнощі з засвоєнням навчального матеріалу, і лише до кінця першого півріччя починають адаптуватися.

Ще 14 % учнів належать до третьої групи, яка виявляє неуважність і проблеми психологічного характеру. Ці діти можуть перешкоджати проведенню уроків, поводячись таким чином, що викликають скарги від батьків та інших учнів через свою поведінку, яка «заважає іншим» та «зриває уроки».

Головними формами адаптації до навчання у початковій школі є:

1. Адаптація дитини до умов навчальної діяльності, включаючи фізичні та інтелектуальні навантаження. Цей аспект адаптації залежить від віку дитини, рівня її загального розвитку, впливу сімейних умов та підготовки до шкільного навчання, яке могло відбуватися як у дошкільних закладах, так і в домашніх умовах.

2. Адаптація до нових соціальних взаємин та зв'язків включає просторово-часові аспекти (наприклад, денний режим, спеціальне місце для зберігання шкільних речей, підготовка до уроків), особово-смислові взаємини (наприклад, ставлення до дитини в класі, спілкування з однолітками та дорослими) та характеристики діяльності та спілкування дитини (наприклад, стиль поведінки батьків, особливості сімейного мікроклімату, соціальна компетентність дитини).

Забезпечення успішної адаптації в школі вимагає комплексного підходу, що включає як підготовку дитини до навчального процесу, так і підтримку соціальних і психологічних аспектів її розвитку.

Адаптація дітей до нових умов пізнавальної діяльності у школі - це багатогранний процес, що включає різні аспекти розвитку дитини. Основні фактори, що впливають на цей процес:

1. Актуальний освітній рівень дитини, включаючи знання, уміння та навички, здобуті в дошкільній установі.

2. Інтелектуальний розвиток, що є ключовим для здатності дитини успішно адаптуватися до нових навчальних вимог.

3. Здатність до навчання та опанування уміннями та навичками навчальної діяльності, яка визначає, наскільки легко дитина зможе асимілювати новий навчальний матеріал.

4. Допитливість як основа пізнавальної активності, яка стимулює бажання дитини вчитися та досліджувати нове.

5. Сформованість творчої уяви, що сприяє креативному підходу до навчання та вирішення проблем.

6. Комунікативні здібності, важливі для взаємодії з вчителями та однолітками.

Щодо адаптації дитини з особливими освітніми потребами (ООП), особливо важливим є процес соціалізації. Навчитися контактувати та активно спілкуватися з іншими однолітками є ключовим для легшої адаптації та

соціалізації дитини з ООП. Учні з ООП, які не стикаються з глибокими освітніми труднощами, можуть успішно розвиватися в масовій загально¬освітній школі за умови отримання відповідної педагогічної та соціальної підтримки.

Інклюзивне навчання має на меті розвиток особистості кожного учня, зокрема через формування етичних уявлень, адекватних форм поведінки, та залучення учнів до освітньої діяльності, сприяючи розвитку їх психічних функцій та самостійності [8]. Освітня реформа в Україні, відповідно до закону «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020, забезпечує доступ до якісної освіти для дітей з ООП, дозволяючи їм бути активними учасниками загальної освітньої системи. Це включає можливість формування індивідуаль¬них навчальних планів з урахуванням потреб та талантів кожного учня.

Зростання чисельності дітей з інвалідністю та різними особливими освітніми потребами (ООП) є важливим викликом сучасної освіти [5]. Це ставить перед суспільством завдання забезпечення можливостей для кожної дитини реалізувати свій потенціал та стати повноцінним учасником суспільства.

Інклюзивна освіта відіграє ключову роль у цьому процесі, дозволяючи дітям з інвалідністю навчатися у звичайних загальноосвітніх закладах разом зі своїми однолітками [6]. Такий підхід сприяє не лише здобуттю якісної освіти, але й розвитку навичок соціальної взаємодії.

Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року передбачає індивідуальний підхід до навчання кожного учня. Це означає, що учні та/або їхні батьки мають право ініціювати розробку індивідуального навчального плану, який буде створено командою психолого-педагогічного супроводу, затверджено педагогічною радою та директором закладу.

Успіх у навчанні дітей з ООП залежить від здатності педагогів адаптувати методи навчання, навчальне середовище та навчальні матеріали до їхніх спеціальних потреб. Це включає адаптації або модифікації базових навчальних планів та програм, методичних рекомендацій та конспектів уроків, формуючи індивідуальну програму розвитку дитини. Центральне місце у такій системі займає індивідуальний підхід до кожної дитини, її особливостей, талантів та потреб.

Адаптація та модифікація в інклюзивному навчанні - це ключові стратегії, що допомагають учням з особливими освітніми потребами (ООП) ефективно інтегруватися в навчальний процес. Важливо розрізняти ці два підходи:

Адаптація. Цей процес полягає в зміні методик навчання, способів подачі та демонстрації матеріалу, але без зміни самої освітньої програми. Дитина з ООП засвоює такий же обсяг знань, як і її однокласники. Адаптація може включати зміну послідовності формування навичок, використання спеціальних методик, а також пристосування навчальних матеріалів до пізнавальних можливостей учня. Це може означати спрощення інструкцій, індивідуалізацію матеріалів чи додавання візуальних підказок.

Модифікація. У цьому випадку відбувається зміна або спрощення змісту освітньої програми. Це може включати скорочення матеріалу або викорис¬тання спрощених версій завдань. Модифікація забезпечує можливість дитині з ООП продуктивно брати участь у навчальній діяльності, попри можливі відмінності в рівні засвоєння матеріалу порівняно з іншими учнями.

Важливо зазначити, що адаптація чи модифікація не включає практики, які ізолюють дитину з ООП або позбавляють її можливості активної участі в навчальному процесі [7]. Наприклад, відправлення дитини до ресурсного класу без необхідності, пропонування беззмістовних завдань, виконання завдань за дитину або виключення дитини з активної участі у святах та заняттях не вважаються адекватними формами адаптації чи модифікації.

Метою інклюзивного навчання є забезпечення рівних можливостей для всіх учнів, незалежно від їхніх особливих потреб, для розвитку їхніх здібностей і потенціалу в рамках загальної освітньої програми.

Висновки

Протягом останнього десятиліття інклюзивна освіта значно утвердилася в українському освітньому просторі. П'ять років тому кількість інклюзивних класів була вдесятеро менша, ніж сьогодні, що свідчить про динамічний розвиток інклюзивної освіти в Україні. Ця тенденція підкреслює важливість концепції толерантності, яка стала основою для створення умов, що дозволяють всім учасникам освітнього процесу активно взаємодіяти та сприяти якісному управлінню та плануванню освітньої діяльності.

Створення інклюзивного середовища в школах передбачає не лише наявність учнів, які потребують спеціальної підтримки, але й готовність інших учнів, викладачів, батьків та інших партнерів співпрацювати та підтримувати інтеграцію дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Це включає підготовку педагогів та інших працівників до роботи в інклюзивному середовищі, а також активну участь батьків і спільноти у процесі освіти. Умови для створення інклюзивного середовища можна умовно поділити на педагогічні, психологічні та соціальні:

1. Соціальні умови зосереджуються на забезпеченні фізичного доступу до освітніх закладів та безперешкодного переміщення в них, що є критично важливим для дітей з ООП.

2. Психологічні умови передбачають створення толерантного та емоційно підтримувального освітнього середовища, яке мотивує та сприяє ефективній взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

3. Педагогічні умови включають адаптацію навчальних програм, підручників, методик навчання до потреб дітей з ООП, використання

спеціальних навчальних матеріалів, а також надання додаткової підтримки через послуги асистента вчителя.

Успішна інтеграція дітей з ООП в загальноосвітній процес залежить від комплексного підходу до створення відповідних умов, що враховують як фізичні, так і психологічні аспекти навчання та соціалізації. Залучення всіх учасників освітнього процесу до створення інклюзивного середовища є ключем до реалізації потенціалу кожної дитини.

Література

1. Бовкуш К. П. Модель формування готовності майбутнього вчителя початкової школи до взаємодії учнів в умовах інклюзивного навчання. Пед. науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2015. № 6. С. 67-74.

2. Бойчук Ю. Д. Інклюзивна компетентність майбутнього вчителя основ здоров'я : монографія. Харків : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2015. 117 с.

3. Демченко І. І. Теоретичні і методичні засади підготовки майбутнього вчителя початкових класів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти: автореф. дис. д. пед. наук: 13.00.04; 13.0о.0з. Умань, 2016. 46 с.

4. Єфімова, С. М. Як зробити школу інклюзивною? Досвід проектної діяльності : методичний посібник. Київ, ТОВ « Видавничий дім «Плеяди», 2012. 152 с.

5. Кучерук О. Інклюзивна компетентність майбутнього вчителя основ здоров'я як результат його підготовки до професійної діяльності в умовах інклюзивного навчання. Наук. зап. Кіровоград. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Винниченка. Серія: Пед. науки. 2013. Вип. 121 (1). С. 109-112.

6. Ленів З. П. Підготовка висококваліфікованих кадрів для забезпечення якісної освіти дітям з порушеннями психофізичного формування: інклюзивний аспект. Рідна школа. 2014. № 7. С. 16-17.

7. Міненок А. Психолого-педагогічні аспекти професійного самоформування майбутнього вчителя початкової школи в умовах впровадження інклюзивної освіти. Педагогіка і психологія проф. освіти. 2016. № 3. С. 69-79.

8. Gryshova І. Ju., Negodenko V. S., Shestakovska T. L. The methodological principles of determining the level of performance of the functions of consumerism. Науковий вісник Полісся. 2017. № 3 (11). Ч. 1. С. 62-67.

9. Koutsouris G., Stentiford L., Norwich B. A critical exploration of inclusion policies of elite UK universities. British Educational Research Journal. 2022. № 48 (1). Р. 1-18. Available at: https://doi.org/10.1002/berj.3799

10. Cotan A., Aguirre A., Morgado B., Melero N. Methodological strategies of faculty members: moving toward inclusive pedagogy in higher education. Sustainability. 2021. № 13 (6). Р. 1-13. Available at: https://doi.org/10.3390/su13063031

11. Nilholm C. Research about inclusive education in 2020. How can we improve our theories in order to change practice? European Journal of Special Needs Education. 2021. Vol. 36. № 3. Р. 358-370. Available at: https://doi.org/10.1080/08856257.2020.1754547

References

1. Bovkush K. P. (2015) Model formuvannia hotovnosti maibutnoho vchytelia pochatkovoi shkoly do vzaiemodii uchniv v umovakh inkliuzyvnoho navchannia [Model of formation of readiness of the future primary school teacher for interaction of pupils in the conditions of inclusive training]. Ped. nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii - Ped. sciences: theory, history, innovative technologies ,6, 67-74. [in Ukrainian]

2. Boichuk Yu. D. Inkliuzyvna kompetentnist maibutnoho vchytelia osnov zdorovia : monohrafiia [Inclusive competence of the future teacher of basics of health]. Kharkiv : KhNPU im. H. S. Skovorody, 2015. 117 s. [in Ukrainian]

3. Demchenko I. I. (2016) Teoretychni i metodychni zasady pidhotovky maibutnoho vchytelia pochatkovykh klasiv do profesiinoi diialnosti v umovakh inkliuzyvnoi osvity [Theoretical and methodical principles of preparation of the future teacher of initial classes to professional activity in the conditions of inclusive education]: avtoref. dys. d. ped. nauk: 13.00.04; 13.00.03. Uman, 46. [in Ukrainian]

4. Yefimova, S. M. (2012). Yak zrobyty shkolu inkliuzyvnoiu? Dosvid proektnoi diialnosti : metodychnyi posibnyk [How to make a school inclusive? Experience of project activity: methodical guide.]. Kyiv, TOV « Vydavnychyi dim «Pleiady», 152. [in Ukrainian]

5. Kucheruk O. (2013) Inkliuzyvna kompetentnist maibutnoho vchytelia osnov zdorovia yak rezultat yoho pidhotovky do profesiinoi diialnosti v umovakh inkliuzyvnoho navchannia [Inclusive competence of the future teacher of basics of health as a result of his preparation for professional activity in the conditions of inclusive education]. Nauk. zap. Kirovohrad. derzh. ped. un-tu im. Volodymyra Vynnychenka. Seriia Ped. nauky - Kirovograd. state ped. un-tu them. Volodymyr Vinnychenko. Series: Ped. science, 121 (1), 109-112. [in Ukrainian]

6. Leniv Z. P. (2014) Pidhotovka vysokokvalifikovanykh kadriv dlia zabezpechennia yakisnoi osvity ditiam z porushenniamy psykhofizychnoho rozvytku: inkliuzyvnyi aspekt [Training of highly qualified personnel to provide quality education for children with psychophysical disorders: an inclusive aspect]. Ridna shkola - Native school, 7, 16-17. [in Ukrainian]

7. Minenok A. (2016) Psykholoho-pedahohichni aspekty profesiinoho samorozvytku maibutnoho vchytelia pochatkovoi shkoly v umovakh vprovadzhennia inkliuzyvnoi osvity [Psychological and pedagogical aspects of professional self-formation of the future primary school teacher in the implementation of inclusive education]. Pedahohika i psykholohiiaprof. оsvity - Pedagogy and psychology prof. education, 3. 69-79. [in Ukrainian]

8. Gryshova, І. Ju., Negodenko, V. S., Shestakovska, T. L. (2017). The methodological principles of determining the level of performance of the functions of consumerism. Науковий вісник Полісся, 3 (11): 1, 62-67. [in English].

9. Koutsouris, G., Stentiford, L., Norwich, B. A (2022). critical exploration of inclusion policies of elite UK universities. British Educational Research Journal, 48 (1), 1-18. Available at: https://doi.org/10.1002/berj.3799 [in English].

10. Cotan, A., Aguirre, A., Morgado, B., Melero, N. (2021). Methodological strategies of faculty members: moving toward inclusive pedagogy in higher education. Sustainability, 13 (6), 1-13. Available at: https://doi.org/10.3390/su13063031 [in English].

11. Nilholm, C. (2021). Research about inclusive education in 2020. How can we improve our theories in order to change practice? European Journal of Special Needs Education, 36, 3, 358-370. Available at: https://doi.org/10.1080/08856257.2020.1754547 [in English].

Размещено на Allbest.ru