Чинники удосконалення процесу формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у педагогічних закладах вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ЧИННИКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ У ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Кошлаба Артем Петрович аспірант кафедри

педагогіки та освітнього менеджменту

м. Умань

Анотація

дослідницький компетентність професійний викладач

В статті визначено та обґрунтовано чинники удосконалення процесу формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у педагогічних закладах вищої освіти, наголошується на значущості та необхідності забезпечення дослідницького аспекту професійної підготовки.

На основі аналізу підходів науковців, розглядаємо дослідницьку компетентність як цілісну, інтегративну здатність, характеристику особистості, що виявляється в готовності зайняти активну дослідницьку позицію та ефективно здійснювати власну дослідницьку діяльність.

У процесі роботи над дослідженням проаналізовано сучасний стан формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у педагогічних закладах вищої освіти; виокремлено позитивні та негативні тенденції даного процесу.

Акцентується увага на провідному значенні професорсько-викладацького складу щодо формування дослідницької компетентності та впливу освітнього середовища університету на даний процес.

Зроблено висновки про те, що чинниками удосконалення процесу формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів є: активізація пошукової, навчально-дослідної діяльності з метою забезпечення глибокого і повного оволодіння обраною спеціальністю, формування навичок самостійного проведення наукових досліджень і творчого підходу до вирішення актуальних науково-практичних та теоретичних проблем; залучення здобувачів освіти до активної участі у науково-дослідній діяльності кафедр та факультетів університету у складі науково-дослідних центрів та лабораторій, наукових проблемних груп, наукових гуртків, шкіл на засадах командної взаємодії та партнерської діяльності; надання організаційної, методичної та практичної допомоги майбутнім викладачам у реалізації творчих ідей, пропозицій тощо; популяризація досягнень науки і техніки, посилення наукового аспекту в підготовці сучасних фахівців.

Подальших наукових розвідок потребує проблема обґрунтування та перевірка організаційно-педагогічних умов формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у закладах вищої освіти.

Ключові слова: науково-дослідницька діяльність, компетентність, дослідницька компетентність, чинники удосконалення процесу формування дослідницької компетентності, майбутні викладачі, тенденції формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів, форми науково-дослідницької діяльності.

Annotation

Koslaba Artem Petrovich PhD student at the Deраrtment оf Pedаgоgy а^ Eduсаtіоn Mаnаgement, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

FACTORS OF IMPROVING THE PROCESS OF FORMING THE RESEARCH COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS IN PEDAGOGICAL HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

The article identifies and substantiates the factors of improving the process of forming the research competence of future teachers in pedagogical institutions of higher education, emphasizes the importance and necessity of ensuring the research aspect of professional training.

Based on the analysis of the approaches of scientists, we consider research competence as a holistic, integrative ability, a characteristic of a personality that manifests itself in the readiness to take an active research position and effectively carry out their own research activities.

In the course of the study, the current state of formation of research competence of future teachers in pedagogical institutions of higher education is analyzed; positive and negative trends in this process are highlighted.

The attention is focused on the leading role of the teaching staff in the formation of research competence and the influence of the university educational environment on this process.

It is concluded that the factors of improving the process of forming the research competence of future teachers are: intensification of search, educational and research activities in order to ensure deep and complete mastery of the chosen specialty, formation of skills of independent research and creative approach to solving topical scientific, practical and theoretical problems; attracting students to actively participate in the research activities of departments and faculties of the university as part of research centers and laboratories, scientific problem groups, scientific circles, schools on the basis of teamwork and partnerships; providing organizational, methodological, and practical assistance to future teachers in implementing creative ideas, proposals, etc.; popularizing the achievements of science and technology, strengthening the scientific aspect in the training of modern specialists.

Further scientific research is needed to substantiate and test the organizational and pedagogical conditions for the formation of research competence of future teachers in higher education institutions.

Keywords: research activity, competence, research competence, factors of improvement of the process of forming research competence, future teachers, trends in the formation of research competence of future teachers, forms of research activity.

Постановка проблеми

Однією з провідних тенденцій розвитку вітчизняної освіти є посилення уваги до здійснення педагогами науково-дослідницької роботи, що сприятиме досягненню основної мети системи вищої освіти України - підготовці компетентних, креативних, конкурентоспроможних викладачів.

Закон України «Про освіту» (2017) визначає компетентність як динамічну комбінацію знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність [1, с. 134].

У Концепції розвитку педагогічної освіти в Україні наголошується, що завданням третього (освітньо-наукового чи освітньо-творчого) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка педагогів-дослідників для усіх складників освіти, які здатні розв'язувати комплексні проблеми в галузі педагогічної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, що передбачає глибоке переосмислення наявних та створення нових цілісних знань та/або професійної практики. Педагоги-дослідники мають бути здатними здійснювати аналітичне осмислення стану та перспектив розвитку сфери освіти (відповідної спеціальності), створювати та впроваджувати новий зміст освіти та новітні методики (технології) навчання, поєднувати власну педагогічну (науково-педагогічну, мистецько-виконавську) діяльність на високому професійному рівні з поширенням нових знань і кращої практики в педагогічній спільноті, продовженням традицій національної мистецької виконавської школи. Особливим завданням третього (освітньо-наукового) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка наукових та науково-педагогічних працівників на рівні, що відповідає міжнародним, зокрема, європейським вимогам до докторів філософіїУдокторів мистецтва, які мають забезпечити якість вищої педагогічної освіти та наукових досліджень у сфері освіти [2, с. 9].

Отже, проблема формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Змістові характеристики понять «компетентнісний підхід», «дослідницька компетентність», «дослідницька компетентність педагогів», критерії та показники її сформованості досліджували Н. Варга, М. Головань, Л. Козак, І. Криворучко, С. Сисоєва, В. Сухомлинський, С. Толочко, Н. Хамітов, Ж. Чернякова, В. Яценко, J. Gaff, A. Pruitt-Logan, L. Sims, D. Denecke та ін. [3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 12].

Як справедливо наголошував В. Сухомлинський, справжній педагогічній творчості властиві риси дослідження, творчого узагальнення своєї праці. Стає майстром педагогічної праці найшвидше той, хто відчув у собі дослідника. Якщо хочете, щоб педагогічна праця давала радість, введіть кожного педагога на щасливу стежку дослідження [8, с. 34].

Вчена Н. Варга наголошує, що формування дослідницької компетентності викладача вищої школи США це неперервний процес, який відбувається протягом його професійної підготовки через застосування певних форм і методів навчання. Використовуються: лекції і семінари, побудовані за моделлю «навчання як дослідження», практика, індивідуальна, групова і самостійна робота, консультація, наукове керівництво, підготовка наукової роботи, виконання дослідження, аналіз конкретного випадку, портфоліо, дослідницький проєкт, проблемне навчання, майстерня, виконання дослідницьких завдань та ін. [3].

У дослідженнях І. Криворучко проаналізовано формування дослідницької компетентності майбутніх учителів інформатики, зокрема, виокремлено критерії (мотиваційно-ціннісний, змістовий, інформаційний, діяльнісний, поведінковий, оцінювально-рефлексивний) та показники сформованості [7].

Науковці Gaff J. G., Pruitt-Logan A. S., Sims L. M., Denecke D. D. досліджуючи сучасні підходи до підготовки докторів філософії, акцентують увагу на тому, що аспірантура в Сполучених Штатах - це велике і надзвичайно успішне підприємство, що приваблює студентів майже з усіх країн світу і слугує основним джерелом досліджень та інновацій, які підтримують економічний розвиток і підвищують якість життя. Відмінною рисою докторського ступеня завжди була і залишається вимога продемонструвати майстерність у своїй галузі та застосувати знання для проведення оригінальних досліджень [12].

Методологічні підходи та принципи формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії визначено у дослідженнях Ж. Чернякової. Вчена виокремлює та характеризує провідні методи, форми, засоби формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії на прикладі вивчення навчальної дисципліни «Academic Writing» («Академічне письмо») [11].

Однак, необхідно проаналізувати чинники, що впливають на формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у педагогічних закладах вищої освіти.

Мета статті - визначити та обґрунтувати чинники формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у педагогічних закладах вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Світоглядні орієнтири сучасного науковця в значній мірі визначено фундаментальними філософськими знаннями та етичними засадами науково-дослідницької та освітньо-викладацької діяльності. Базові філософські знання про природу наукової та науково-технічної творчості, розкривають вплив науки на розвиток сучасних суспільних стратегій.

У наукових розвідках Н. Хамітова проаналізовано відмінності між поняттями «наукова філософія» та «філософія науки». Дослідник наголошує, що наукова філософія - це системне категоріально-понятійне осягнення буття людини, культури і світу загалом, а філософія науки - це окрема галузь філософського знання, що концептуально вивчає такий соціокультурний феномен як «наука» в різноманітності його проблем та виявів, що здатна актуалізувати концептуальну інноваційну думку в науковій спільноті, сприяти гуманістичній консолідації цієї спільноти й суспільства в цілому, що є вкрай важливим для розвитку цивілізаційної суб'єктності нашої країни та пошуку адекватних відповідей на сучасні гібридні виклики і загрози, особливо в умовах війни [10, с. 64, 70].

Характеризуючи студентську молодь, науковці В. Будак та О. Олексюк наголошують, що студентство є складовою частиною молоді, її специфічною групою, що має особливі умови життя, побуту і праці, суспільну поведінку і психологію, систему ціннісних орієнтацій та виокремлюють суперечності притаманні студентському віку, що можуть, на наш погляд, ускладнювати формування дослідницької компетентності: між розвитком інтелектуальних і фізичних сил здобувачів освіти і жорстким лімітом часу та економічних можливостей для задоволення збільшених потреб (соціально-психологічна); між прагненням до самостійності у доборі знань і досить жорсткими формами і методами підготовки спеціаліста певного профілю (дидактична); між великою кількістю інформації, що надходить різними каналами, розширює знання здобувачів освіти, і відсутністю часу, а іноді бажання розумової переробки, що призводить до поверховості у знаннях і мисленні та вимагає спеціальної роботи викладачів щодо поглиблення знань і вмінь студентів загалом. Таким чином, «саме викладачі мають допомогти студентові стати суб'єктом діяльності, в основі якої лежить саморух, самоствердження, самовдосконалення» [13, с. 37-39].

Дослідники (Н. Варга, М. Головань, С. Толочко, Ж. Чернякова та ін.) розглядають термін «компетентність» як «уміння», «властивість», «якість особистості», «інтегративне утворення», «риса», «ознака особистості»; найбільш доречним вважаємо тлумачення даного терміну як «здатність особистості», яку можна використовувати на практиці у реальних умовах.

Вчені С. Сисоєва, Л. Козак розглядають дослідницьку компетентність як інтегровану особистісно-професійну якість фахівця, що відображає мотивацію до наукового пошуку, рівень володіння методологією педагогічного дослідження, особистісно-значущими якостями дослідника, зокрема такими, як інноваційне мислення, здатність до творчої та інноваційної діяльності [6, с. 10].

Дослідницька компетентність входить до складу ключових, тобто таких, що необхідні для виконання будь-якої професійної діяльності. Актуальною є думка С. Толочко про те, що дослідницька компетентність педагога є невіддільним компонентом загальної і професійної освіченості - характеристики особистості педагога, здатного ефективно відтворювати та здійснювати способи дослідницької діяльності з метою пошуку знань з вирішення освітніх проблем, побудови освітнього процесу у відповідності цінностей-цілей сучасної освіти, місією освітнього закладу, освітнього результату, який потрібно досягти [9].

Дослідницьку компетентність майбутніх викладачів розглядаємо як цілісну, інтегративну здатність, характеристику особистості, що виявляється в готовності зайняти активну дослідницьку позицію та ефективно здійснювати власну дослідницьку діяльність.

Узагальнення поглядів науковців щодо структури дослідницької компетентності викладача закладів вищої освіти свідчить, що вчені виокремлюють низку компонентів (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, процесуально-діяльнісний, інформаційно-комунікаційний, комунікативний, особистісно-творчий, професійно-рефлексивний).

Основними цілями ефективної науково-дослідної діяльності є підвищення якості професійної підготовки, формування у майбутнього фахівця здатності думати самостійно і творчо. Загалом їх можна сформулювати як комплекс компонентів (дослідницькі, експериментальні, теоретичні знання, вміння та компетентності майбутнього педагога; діалектична логіка та наукове мислення; науковий світогляд та методи наукового пізнання; професійний та культурний світогляд фахівця через інтеграцію освітнього, наукового прогресу; позитивна мотивація, стійкий інтерес до спеціальності, науково-дослідницької роботи, усвідомлення її суспільної значущості; навички публічних виступів, участь у наукових дискусіях; осучаснення професійної підготовки в процесі оновлення змістової сторони освітнього стандарту тощо.

У процесі роботи над дослідженням проаналізовано сучасний стан формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у педагогічних закладах вищої освіти; виокремлено позитивні та негативні тенденції даного процесу, до позитивних належать:

- збільшення кількості здобувачів освіти, що беруть участь у загальноєвропейських програмах наукових досліджень, виконанні спільних наукових проєктів міжнародного рівня;

- збільшилась частка викладачів, котрі виконують міжнародні наукові проєкти, одержують гранти на наукові дослідження за кошти зарубіжних фондів й установ;

- урізноманітнився спектр видів і форм науково-дослідницької роботи студентів;

- зросло оприлюднення результатів досліджень викладачів і студентів у міжнародних рецензованих наукових виданнях;

- в результаті входження України в Європейський освітній простір зросла частка самостійної навчальної роботи студентів.

Водночас, відзначаємо негативні тенденції: відбувається падіння престижності науки у студентському середовищі; повільне оновлення матеріально-технічного забезпечення наукової роботи в університетах; непопулярність ініціативної науково-дослідницької діяльності у студентському середовищі; повільний перебіг інтеграційних процесів між вищою освітою і наукою; малий відсоток випускників пов'язують своє майбутнє з науковою діяльністю; зменшення державного фінансування науки в університетах та ін.

Під впливом освітнього середовища університету у студента з'являється бажання займатись науково-дослідницькою діяльністю, відбувається формування його готовності до наукового пошуку. Освітнє середовище має значення для ціннісного ставлення студентів до науки, отримання здобувачами вищої освіти наукових результатів, компетентностей.

Провідне значення, щодо формування дослідницької компетентності належить професорсько-викладацькому складу, впливу освітнього середовища університету на даний процес.

Надзвичайно важливим є вивчення здобувачами ступеня «доктор філософії» низки дисциплін, які належать до обов'язкових та вибіркових компонентів освітніх програм («Філософія науки та інновацій», «Методологія та методика наукових досліджень», «Освітні інновації у вищій школі», «Професійно-педагогічна компетентність викладача», «Сучасні тенденції розвитку теорії і методики професійної освіти», «Методика підготовки наукових публікацій», «Сучасна системи наукової інформації» та ін.); участь майбутніх викладачів в організації і проведенні наукових олімпіад, конкурсів наукових робіт, вебінарів, семінарів, конференцій; написанні есе, рефератів, виконанні завдань, що містять елементи наукових досліджень; участь в роботі студентських наукових гуртків, лабораторій, центрів університету; конкурсі наукових грантів на університетському, регіональному, всеукраїнському, міжнародному рівнях; підготовці та захисті випускних кваліфікаційних робіт, що пов'язані з проблематикою наукових досліджень випускових кафедр університету, науково-дослідних підрозділів університету, факультетів, інститутів; публікація та рецензування тез і статей та ін.

На нашу думку, різноманіття форм науково-дослідницької діяльності сприяє побудові індивідуальної дослідницької траєкторії, передбачає здійснення дослідницької діяльності з урахуванням власних можливостей, потреб, методів її реалізації, тобто індивідуального темпу, рівня, термінів здійснення, плану виконання, способів оприлюднення та впровадження отриманих результатів роботи. Індивідуальна дослідницька траєкторія дозволяє врахувати індивідуальні пошукові потреби й особистісно-професійні запити здобувача освіти - дослідника, його досвід та рівень підготовки, психофізіологічні та когнітивні особливості, спрогнозувати професійний розвиток на основі вирішення освітніх проблем на науковій основі [14].

Висновки

Таким чином, до чинників удосконалення процесу формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів належать: активізація пошукової, навчально-дослідної діяльності з метою забезпечення глибокого і повного оволодіння обраною спеціальністю, формування навичок самостійного проведення наукових досліджень і творчого підходу до вирішення актуальних науково-практичних та теоретичних проблем; залучення здобувачів освітнє до активної участі у науково-дослідній діяльності кафедр та факультетів університету у складі науково-дослідних центрів та лабораторій, наукових проблемних груп, наукових гуртків, шкіл на засадах командної взаємодії та партнерської діяльності; надання організаційної, методичної та практичної допомоги у реалізації творчих ідей, пропозицій тощо; популяризація досягнень науки і техніки, посилення наукового аспекту в підготовці сучасних фахівців.

Окреслено можливості побудови індивідуальної дослідницької траєкторії майбутніх викладачів, що передбачає здійснення дослідницької діяльності з урахуванням власних можливостей, потреб, методів її реалізації, тобто індивідуального темпу, рівня, термінів здійснення, плану виконання, способів оприлюднення та впровадження отриманих результатів роботи.

Стаття не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Дослідницької уваги потребує проблема обґрунтування та перевірка організаційно-педагогічних умов формування дослідницької компетентності майбутніх викладачів у закладах вищої освіти.

Література

1. Закон України «Про освіту». Відомості Верховної Ради України. 2017. 25 вересня.

2. Про затвердження концепції розвитку педагогічної освіти. URL https://mon.gov.ua/ ua/npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti

3. Варга Н. І. Форми і методи формування дослідницької компетентності майбутнього викладача вищої школи США в магістратурі. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота. 2020. Випуск 2(47). С. 33-38.

4. Головань М. С. Модель формування дослідницької компетентності майбутніх фахівців у процесі професійної підготовки Педагогічні науки теорія історія інноваційні технології 2012. Суми імені А. С. Макаренка. С. 196-205.

5. Головань М. С., Яценко В. В. Сутність та зміст поняття «дослідницька компетентність». Теорія та методика навмання фундаментальних дисциплін у вищій школі: збірник наукових праць. Кривий Ріг, 2012. Випуск VII. С. 55-62.

6. Сисоєва С. О. Розвиток дослідницької компетентності викладачів вищої школи: навчальний посібник / С. О. Сисоєва, Л. В. Козак. Київ, ун-т ім. Б.Грінченка. Київ: ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС», 2016. 156 с.

7. Криворучко І. І. Критерії та показники сформованості дослідницької компетентності майбутніх учителів інформатики. Актуальні питання у сучасній науці. 2023. № 4(10). С. 326-337.

8. Kyrychenko, V. І, Kovhanych, Н. Н. (2019). Pedahohika, spriamovana u maibutnie [Future-oriented pedagogy], Praktyko oriientovanyi posibnyk. Kharkiv: «Drukarnia Madryd», 2019. 145 s. [in Ukrainian],

9. Толочко C. В. Компетентність педагогів: порівняльна характеристика сучасного світового й вітчизняного досвіду. Педагогічні науки. 2018. Вип. LXXXII. Т. 1. С. 186-194.

10. Хамітов H. В. Академічна філософія як наука і мистецтво. Вісник НАН України, 2022, № 4. С. 59-73.

11. Чернякова Ж. Ю. Формування дослідницької компетентності майбутніх докторів філософії у процесі докторської підготовки. Теорії та технології інноваційного розвитку професійної підготовки майбутнього вчителя в контексті концепції «Нова українська школа»: монографія / за заг. ред. А. А. Сбруєвої. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021. С. 465-491.

12. Gaff J. G., Pruitt-Logan A. S., Sims L. М., Denecke D. D. Preparing future faculty in the humanities and social sciences. A guide for change. Washington: Council of Graduate Schools Association of American Colleges and Universities, 2003. 130 p.

13. Будак В. Д., Олексюк О. Є. Особливості студентської молоді як суб'єкта освітнього простору університету. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. 2018. № 4 (63). С. 34-42.

14. Гагарін М. І., Кошлаба А. П. Особливості формування дослідницької компетентності студентської молоді у педагогічних закладах вищої освіти. Перспективи та інновагцї науки. Київ: 2023. Вип. 12(30). С. 159-167.

References

1. Zakon Ukrainy «Pro osvitu». [Law of Ukraine "On Education"]. (2017). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 25 veresnia. [in Ukrainian],

2. Pro zatverdzhennia kontseptsii rozvytku pedahohichnoi osvity. URL https://mon.gov.ua/ ua/npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitku-pedagogichnoyi-osviti [in Ukrainian].

3. Varha, N. I. (2020). Formy і metody formuvannia doslidnytskoi kompetentnosti maibutnoho vykladacha vyshchoi shkoly SShA v mahistraturi [Forms and methods of formation of research competence of the future teacher of the higher school of the USA in the master's degree], Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia: «Pedahohika. Sotsialna robota». issue 2. (47). 33-38. [in Ukrainian],

4. Holovan, M. S. (2012). Model formuvannia doslidnytskoi kompetentnosti maibutnikh fakhivtsiv u protsesi profesiinoi pidhotovky [Model of formation of research competence of future specialists in the process of professional training], Pedahohichni nauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii. Sumy: SumDPU imeni A. S. Makarenka, 5(23), 196-205 [in Ukrainian],

5. Holovan, M. S., Yatsenko, V. V. (2012). Sutnist ta zmist poniattia «doslidnytska kompetentnist». Teoriia ta metodyka navchannia fundamentalnykh dystsyplin u vyshchii shkoli [The essence and content of the concept of "research competence"]: zbimyk naukovykh prats. Kryvyi Rih. issue VII. 55-62. [in Ukrainian],

6. Sysoieva, S. O. (2012). Sfera osvity yak ob'iekt naukovoho doslidzhennia. Osvitolohiia: vytoky naukovoho napriamu [The field of education as an object of scientific research. Education: the origins of the scientific direction], Kyiv: Edelveis. 336 s. [in Ukrainian],

7. Kryvoruchko I. I. (2023). Kryterii ta pokaznyky sformovanosti doslidnytskoi kompetentnosti maibutnikh uchyteliv informatyky [Criteria and Indicators of Formation of Future Computer Science Teachers' Research Competence], Aktualnipytannia и suchasnii nautsi. №4(10). 326-337. [in Ukrainian],

8. Kyrychenko, V. I., Kovhanych, H. H. (2019). Pedahohika, spriamovana u maibutnie [Future-oriented pedagogy], Praktyko oriientovanyi posibnyk. Kharkiv: «Drukamia Madryd», 2019. 145 s. [in Ukrainian],

9. Tolochko, S. V. (2018). Kompetentnist pedahohiv: porivnialna kharakterystyka suchasnoho svitovoho y vitchyznianoho dosvidu [Competence of teachers: comparative characteristics of modern world and domestic experience]. Pedahohichni nauky. issue. LXXXII. T. 1. S. 186-194. [in Ukrainian].

10. Khamitov N. V. (2022). Akademichna filosofiia yak nauka i mystetstvo [Academic philosophy as science and art]. VisnykNAN Ukrainy, № 4. 59-73. [in Ukrainian].

11. Cherniakova, Zh. Yu. (2021). Formuvannia doslidnytskoi kompetentnosti maibutnikh doktoriv filosofii u protsesi doktorskoi pidhotovky [Formation of research competence of future doctors of philosophy in the process of doctoral training]. Teorii ta tekhnolohii innovatsiinoho rozvytku profesiinoi pidhotovky maibutnoho vchytelia v konteksti kontseptsii «Nova ukrainska shkola»: monohrafiia. A. A. Sbrueva (Ed.). Sumy: Vyd-vo SumDPU imeni A. S. Makarenka. 465-491. [in Ukrainian].

12. Gaff J. G., Pruitt-Logan A. S., Sims L. M., Denecke D. D. (2003). Preparing future faculty in the humanities and social sciences. A guide for change. Washington: Council of Graduate Schools Association of American Colleges and Universities. 130 p. [in English].

13. Budak V. D., Oleksiuk O. Ye. (2018). Osoblyvosti studentskoi molodi yak sub'iekta osvitnoho prostoru universytetu [Peculiarities of student youth as a subject of the educational space of the university]. Naukovyi visnyk MNU imeni V. O. Sukhomlynskoho. Pedahohichni nauky. № 4 (63). 34-42. [in Ukrainian].

14. Haharin M. I., Koshlaba A. P. (2023). Osoblyvosti formuvannia doslidnytskoi kompetentnosti studentskoi molodi u pedahohichnykh zakladakh vyshchoi osvity [Peculiarities of Formation of Research Competence of Students in Pedagogical Higher Education Institutions]. Perspektyvy ta innovatsii nauky. Kyiv: Vyp. 12(30). 159-167. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru