Формування екологічної компетентності майбутніх медичних фахівців в умовах глобальної екологічної кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування екологічної компетентності майбутніх медичних фахівців в умовах глобальної екологічної кризи

Лінєвич К.А., Черкаська медична академія

Вступ

У нинішніх умовах екологічна ситуація в Україні, що виникла переважно під впливом антропогенних чинників, є вкрай важкою та нестабільною. Забруднення біосфери, епідемії, пандемія, а тепер ще і активні бойові дії із застосуванням різних видів зброї, значно порушують природну рівновагу, сповільнюють процеси самовідновлення та погіршують стан здоров'я населення. Залишається сподіватися на можливість ефективного захисту від усього цього, на своєчасну профілактику можливих порушень та на індивідуальні спроможності власного імунітету. У цьому контексті великі надії покладаються на професіоналізм, компетентність, добросовісність медичних фахівців, що надають допомогу населенню і, в умовах стаціонару, своєчасно підкажуть, грамотно прояснять, як же можна не допустити негативного екологічного впливу, зміцніти внутрішній опір та вижити в умовах порушеного стану. А для цього заклади медичної освіти повинні надати майбутнім медичним фахівцям кваліфіковані екологічні знання та навчити використовувати ці знання у професійній діяльності.

Дослідженню питань екологічної освіти молоді, формування екологічної компетентності приділяли увагу сучасні науковці Бойченко С.В., О.І. Бондар, В.М. Запорожан, О.Ю. Руда, Л.М. Титаренко, Н.М. Черновол та ін.

Результати проведеного науковцями аналізу сучасного стану екологічних знань студентів медичних закладів освіти свідчать про те, що проблемі формування екологічної компетентності, зорієнтованої на майбутню професію, приділяється недостатньо уваги. Дослідники відзначають, що у чинних освітніх програмах підготовки студентів екологічним проблемам відводиться незначне місце, вони вивчаються фрагментарно, в межах окремих дисциплін та розглядаються відірвано від реального життя. освіта екологічний виховання

Метою нашого дослідження, що спирається на Закон "Про вищу освіту", Концепцію екологічної освіти, галузеві стандарти вищої освіти, Концепцію сталого розвитку України, є пошук оптимальних шляхів вдосконалення системи екологічної освіти та виховання, які спрямовані на забезпечення необхідної мотивації студентів до глибокого розуміння екологічних проблем в умовах глобальної екологічної кризи.

Виклад основного матеріалу. У реаліях сучасного життя науковці, екологи все частіше використовують поняття "криза", аналізуючи глибокі руйнівні зміни, що відбуваються у навколишньому середовищі.

Екологічна криза - це небезпека, спричинена суттєвим порушенням гомеостазу природного середовища. Це катастрофічне загострення екологічної ситуації, що може не тільки погіршити природні умови людської життєдіяльності, а і загрожувати існуванню людини як біологічного виду та призвести до руйнації біосфери, загибелі всього живого на Землі.

Екологічні кризи антропогенного походження є результатом негативного впливу діяльності людини на природне середовище. Людству вже давно зрозуміло, що біосфера має вичерпні можливості саморегуляції, тому зростання інтенсивності діяльності людини в природі може загрожувати глобальною екологічною катастрофою.

Причини антропогенних екологічних криз видатні екологи В. Вернадський, Е. Майр, Ю. Одум пояснювали тим, що людина набула специфічних форм адаптації до природи і володіє такими засобами та механізмами впливу на довкілля, котрі неминуче спричиняють в ньому зміни. Тобто, негативна дія антропогенних екологічних криз обертається на саму людину, як суб'єкта негативного впливу на екосистеми. Отже, людина може і має використати свої адаптивно-універсальні можливості для регулювання своїх стосунків з природою. Такий підхід до осмислення антропогенних екологічних криз є перспективним і продуктивним тому, що дозволяє включити до чинників впливу людини на біосферу найрізноманітніші прояви її життєдіяльності, а не лише розвиток науки, техніки і технології [1].

Причини розвитку глобальної екологічної кризи - перенаселення планети, перезабруднення біосфери, перевиснаження природних ресурсів, криза духовної культури, втрата біорізноманіття [2].

Теоретико-методологічним обґрунтуванням можливості існування людини ХХ 1 століття в екологічно безпечному світі може вважатися так звана "коеволюційна парадигма". Тобто, коеволюція - це такий спільний розвиток людства і біосфери, який не порушує рівновагу в біосфері, а забезпечує збереження людського роду як біологічного виду і умови для подальшого розвитку людства.

Після проведених досліджень екологічної ситуації у світі Комісією ООН з довкілля (ЮНЕП) в 1987 році була прийнята Концепція сталого розвитку суспільства. Україна приєдналась до Концепції сталого розвитку в 1997 р.

Концепція сталого розвитку України базується на таких основних принципах:

-забезпечення гармонізації співіснування людини і природи;

- невід'ємності захисту навколишнього середовища у процесі розвитку суспільства;

- відповідальності держави за погіршення стану навколишнього середовища у процесі розвитку суспільства;

- нарощування національного потенціалу країни для забезпечення сталого розвитку;

-здійснення заходів щодо екологізації господарської діяльності, усунення причин забруднення, а не їх наслідків (екологічна конверсія промисловості і сільського господарства);

- проведення оцінки екологічних наслідків усіх видів діяльності, які можуть негативно вплинути на навколишнє природне середовище;

- регіональні і локальні завдання екорозвитку повинні бути підпорядковані глобальним і національним цілям запобігання екологічній кризі та оптимізації середовища існування людини (принцип "мислити глобально - діяти локально");

- екологічна безпека суспільства тісно пов'язана з рівнем культури і вихованості людей в цьому суспільстві [3].

Перехід до сталого розвитку потребує безумовного викорінення стереотипів мислення, які нехтують можливостями біосфери і породжують безвідповідальне ставлення до забезпечення екологічної безпеки. На думку деяких вчених, рух людства до сталого розвитку - ноосферогенез - повинен привести в кінцевому результаті до передбаченої В. І. Вернадським ноосфери - сфери розуму [4].

Визнання Концепції сталого розвитку суспільства однією з національних стратегій нашої держави потребує певних змін у свідомості і діяльності кожного громадянина, перебудови системи економічних та соціальних відносин та активнішої участі у прийнятті рішень стосовно довкілля. Формування екологічної компетентності різних верств населення визнано актуальним завданням у Декларації Тисячоліття ООН, Стратегії ЄЕК ООН з освіти для сталого розвитку.

Рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України від 20.12.2001 року затверджена Концепція екологічної освіти, яка набуває сьогодні великої актуальності. За цією концепцією екологічна освіта повинна бути спрямована на розвиток гармонійних взаємовідносин людини з природою з обов'язковим дотриманням екологічного права і використанням наукових знань.

Екологічна освіта - це комплекс дій, методів, засобів, що спрямовані на вивчення особливостей функціонування природних екосистем та здатності людини керувати ними та своєю поведінкою для сталого розвитку і життя.

Велике значення у забезпеченні цілісного розвитку екологічно озброєного студента має ще і екологічне виховання, що полягає у формуванні почуттів відповідальності за природу, розуміння необхідної гармонії людини з природою, готовності до відновлення втраченої екологічної рівноваги. А екологічна освіта та екологічне виховання формують екологічну компетентність майбутнього фахівця.

Екологічна компетентність як особистісна характеристика - це здатність особистості приймати рішення і діяти у життєвих ситуаціях так, щоб завдавати довкіллю якомога меншої шкоди [2]. Науковці мають різні підходи до розуміння цього поняття. Так, під екологічною компетентністю розуміють: спроможність особистості приймати екологічно доцільні рішення; прояв екологічної культури людини у сфері професійної діяльності; характеристику, що дозволяє сучасній людині підпорядковувати свою діяльність принципам сталого розвитку.

Л. Титаренко трактує поняття екологічної компетентності як здатності застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відчуття відповідальності за екологічні наслідки власної професійної і побутової діяльності [5].

Загалом екологічну компетентність можна визначити як набуте цілісне особистісне утворення, що у процесі самореалізації в усіх сферах буття виявляє здатність особистості самостійно, оперативно і ефективно мобілізовувати знання і досвід задля виокремлення екологічних проблем чи відповідної життєвої ситуації, прийняття рішень і діяльність на основі пріоритету екологічних цінностей, усвідомленого почуття власної причетності до екологічних проблем і відповідальності за результати своїх дій і вчинків в інтересах особистої екологічної безпеки, практичного поліпшення стану навколишнього середовища та сталого розвитку [2].

Отже, визначення екологічної компетентності можна уточнити: екологічна компетентність - це вияв екологічної культури у "зоні відповідальності" особистості.

Формування екологічної компетентності студента передбачає дотримання морально-етичних та правових норм, правил, законів, форм і принципів раціонального природокористування, формування активної екологічної позиції особистості щодо пропаганди та популяризації природоохоронної діяльності на локальних та загальнодержавному рівнях [6, с. 242].

Останнім часом екологічна компетентність стала визнаним у світі критерієм та інтегрованим показником якості екологічної освіти.

Важливу роль у формуванні екологічних знань майбутніх медичних фахівців має навчальна дисципліна "Медична біологія", яка, разом із суто біологічними питаннями, розкриває медико-біологічні аспекти екології людини. Вивчення дисципліни забезпечує набуття компетентностей про основні біологічні явища, процеси, структури на різних рівнях організації живої матерії; розвиток умінь застосовувати знання про особливості онтогенезу людини, впливу шкідливих тератогенних чинників на ембріогенез; здатність використовувати набуті знання про біологію паразитів людини на практиці під час діагностування найбільш поширених паразитарних захворювань та для організації профілактики цих хвороб; здатність оцінювати вплив екологічних чинників на здоров'я людини; розуміння сучасних теоретичних основ появи спадкової патології, діагностики, лікування та профілактики.

Медичний працівник має бути гармонійно розвинутим, мати науковий стиль мислення, високу екологічну культуру та спрямовувати свою професійну діяльність на рівновагу з навколишнім середовищем.

Практичне значення для майбутніх медичних фахівців мають екологічні знання щодо причин сучасної екологічної кризи. Тому вважаємо необхідним пояснити студентам, що "... суспільством для виробництва і споживання використовується така кількість речовин та енергії, яка у десятки і сотні разів перевищує суто біологічні потреби людини. Тобто основною причиною сучасної екологічної кризи є саме кількісна експансія людського суспільства, високий рівень та швидке нарощування сукупного антропогенного навантаження на природу" [7, с. 510].

В умовах зростання спадкових, паразитарних та екологічних захворювань серед населення, майбутні медичні фахівці повинні засвоїти особливості причин, клінічних ознак, діагностики та профілактики цих хвороб та розуміти зв'язок захворюваності населення з екологічними змінами у довкіллі.

Тому необхідно акцентувати увагу на зв'язок між екологічними проблемами та станом здоров'я населення, закономірності розвитку екозалежних захворювань, заходи профілактики захворювань, пов'язані із негативним впливом шкідливих екологічних чинників [8].

Так, під час вивчення теми "Екологія людини, її предмет, завдання і зв'язок із медициною" закладаються теоретичні основи екології, розглядаються основні екологічні фактори довкілля, що можуть негативно впливати на організм людини: інтенсивне забруднення атмосферного повітря, техногенні, хімічні, фізичні та біологічні фактори. Впродовж теми пояснюємо студентам відмінність понять "екозалежні" та "екозумовлені" хвороби. Екозалежні - це захворювання, перебіг яких ускладняється на фоні зміненого середовища. До цих хвороб можна віднести порушення внутрішньоутробного розвитку плода, патології вагітності, а також серцево-судинні, онкологічні, ендокринні захворювання, що виникають у різні періоди життя людини. Екозумовлені - це захворювання, що спричинені безпосередньо дією екологічного фактору. До них належать природно-вогнищеві інфекції, ендемічні хвороби, а також захворювання, що зумовлені впливом шкідливих хімічних речовин, біологічних алергенів, радіації.

Пояснюючи вплив антропогенних факторів середовища, наводимо деякі статистичні дані. Так, розвиток хімічної, металургійної, нафтопереробної та іншої промисловості, атомної енергетики, різних видів транспорту, призвів до руйнівного впливу на довкілля, умови проживання і здоров'я людини. Антропогенні екологічні фактори, за даними ВООЗ формують до 25 % патології людини, а в окремих промислово розвинених регіонах навіть і більше, зокрема близько 90 % всіх новоутворень виникає внаслідок дії шкідливих факторів, куріння, харчування, способу життя [9].

Вивчення теми сприяє формуванню такої компетентності, як здатність до оцінювання впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини. Здобувачі освіти набувають вмінь використовувати власну професійну діяльність задля збереження навколишнього середовища.

Під час вивчення теми "Мінливість, її форми та прояви" розглядаються особливості дії фізичних, хімічних та біологічних мутагенних чинників на організм людини. Студенти-медики усвідомлюють генетичну небезпеку забруднення навколишнього середовища мутагенними чинниками. Звертаємо увагу, що до хімічних мутагенів, які пошкоджують геном людини, належать деякі лікарські засоби, пестициди, сільськогосподарські отрутохімікати, переважна більшість канцерогенів, а саме бензопірен, бензол, фенольні сполуки, вінілхлорид, сажа, смоли, що здатні викликати розвиток злоякісних пухлин. Пояснюємо, що хімічні мутагени мають високу стійкість в середовищі, велику проникну здатність, доступність до геному і викликають переважно генні мутації. Обговорюючи на практичному занятті особливості дії фізичних мутагенів, розглядаємо питання екологічних й медико-біологічних наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, акцентуємо увагу на те, що на фоні радіаційного навантаження, зростання рівнів шуму та електромагнітних випромінювань вплив хімічних мутагенів посилюється.

Вивчення біологічних мутагенів дає можливість студентам усвідомити, що антропогенні зміни середовища, його забруднення викликають еволюцію хвороб та їх збудників. За таких обставин з'являються не тільки нові форми та види збудників, але і змінюється епідеміологія існуючих інфекцій та інвазій.

Розглядаючи питання порушень онтогенезу та їх місця в патології людини під час вивчення теми "Біологія індивідуального розвитку", майбутні медичні фахівці розуміють власну роль у профілактиці тератогенезу та виникненні спадкових патологій. Зокрема, студенти усвідомлюють, що під впливом інфекційних захворювань (СНІДу, туберкульозу, венеричних хвороб), а також куріння, вживання алкоголю, наркотиків, тератогенних чинників середовища можливе порушення запліднення і виникнення аномалій розвитку. Патологія вагітності, поява уроджених аномалій спричинені також забрудненням атмосферного повітря хімічними речовинами; електромагнітними полями; шумом; нестачею або надлишком мікроелементів у зовнішньому середовищі; іонізуючою радіацією. Тому, у професійній діяльності медичного фахівця, його роль полягає в пропагуванні здорового способу життя та профілактиці порушень розвитку.

Отже, під час вивчення медичної біології розкриваються медико-біологічні аспекти екології людини, що забезпечує формування екологічного мислення, розуміння антропогенного впливу на природне середовище та небезпечних наслідків цього впливу на здоров'я людини.

Які педагогічні умови, форми і засоби навчання є необхідними у справі формування екологічної компетентності? Найбільш ефективними шляхами реалізації екологічної освіти та виховання у системі підготовки медичних фахівців вважаємо наступні:

-характер організації педагогічного процесу, що має забезпечувати не тільки засвоєння професійних знань і умінь, але й стимулювати розвиток екологічної мотивації студентів;

- міждисциплінарна інтеграція освітнього процесу (міжпредметні зв'язки циклів загальної та спеціальної підготовки у вивченні питань екологічного спрямування), що сприяє вдосконаленню екологічної освіти. Ще В. Вернадський підкреслював, що ріст наукових знань стирає межі між окремими науками і вони дедалі більше спеціалізуються не за науками, а за проблемами;

- введення у зміст предметів професійно значущого матеріалу екологічного спрямування. Здобувачі освіти мають усвідомлювати власну причетність до екологічних проблем та вчитися їх виявляти на побутовому, професійному рівнях та у повсякденній діяльності;

- формування знань основних положень природоохоронного законодавства та правового поля діяльності в екологічній сфері;

- активізація освітнього процесу шляхом переходу від інформативного методу викладання до проблемного та дослідницького;

- застосування інноваційних прийомів, методів та форм навчання, як от інформаційно-комунікаційні технології, для вирішення професійних завдань (для пошуку необхідної інформації, оформлення результатів роботи у вигляді комп'ютерних презентацій, веб-сайтів, флеш-роликів тощо) [10, С. 538];

- широке використання методів активного навчання: розв'язування професійних екологічних задач, аналіз екологічних ситуацій проблемного характеру, ігрові технології, дискусії;

- наближення освітньої діяльності студентів до професійної, формування їхньої творчої активності;

- виконання дослідницьких завдань екологічного спрямування у період виробничої практики;

-участь у роботі студентського наукового гуртка, що сприяє розвитку наукового мислення та аналітичних здібностей для подальшої наукової взаємодії у медичній сфері [10, С. 539];

- виконання екологічних проектів для збору даних, спостережень за природними і соціальними явищами,

порівняльного вивчення подій, фактів, розробка спільних пропозицій і прийняття колективних рішень, які сприяють усвідомленню власної потреби в діяльності, спрямованої на захист та збереження довкілля;

- впровадження форм енвайронментальної освіти (організація волонтерської діяльності, проведення нетворкінгів, квестів, екологічних ярмарок тощо);

- постійне інформування студентів про стан компонентів природного середовища, перебіг екологічних процесів та їх вплив на рівень здоров'я населення;

- проведення відкритих екологічних заходів, тематичних виставок, засідань гуртків, екологічного загону, а також екскурсій у природу;

- участь здобувачів освіти у регіональних та міжнародних екологічних семінарах, конференціях, тренінгах;

- залучення студентів до поширення екологічних знань серед населення.

Висновки

Екологічна освіта та виховання повинні бути спрямовані на формування особистості, яка у повсякденному житті та у професійній діяльності дотримуватиметься норм екологічно грамотної поведінки.

Екологічні знання є професійно необхідними, тому що формують у студентів-медиків науковий світогляд, сприяють правильному розумінню причин виникнення екологічної кризи, поширення екозалежних та екозумовлених хвороб та стимулюють розвиток інтересу до пошуку ефективних шляхів відновлення порушеної екологічної рівноваги.

Формуванню екологічної компетентності майбутніх медичних фахівців сприяє міждисциплінарна інтеграція знань циклів загальної та спеціальної підготовки, що усуває бар'єри між навчальними предметами та створює надійну базу для розвитку системного уявлення про природу.

Проведене дослідження не завершує аналіз проблеми формування екологічної компетентності майбутніх медичних фахівців. У подальшому актуальними є дослідження сучасних форм, методів вдосконалення екологічної роботи в медичних закладах освіти.

Список використаних джерел

1. Сидоренко Л. І. Сучасна екологія: наукові, етичні та філософські ракурси. Навчальний посібник. Київ, 2002. URL: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Cidorenko/Cid-ekol-6.html (дата звернення 07.02.2023).

2. Бондар О. І., Барановська В. Є., Єресько О.В. та ін. Екологічна освіта для сталого розвитку у запитаннях та відповідях: науково-методичний посібник для вчителів / за ред. О. І. Бондаря. Херсон: Грінь Д. С., 2015. 228 с. URL: http://dea.edu.ua/img/source/24122015.pdf (дата звернення 08.02.2023).

3. Димань Т.М. Екологія людини. К.: Академія, 2009. 376 с. URL: https://library.vspu.edu.ua/polki/akredit/kaf_3/haeckiy2.pdf (дата звернення 08.02.2023).

4. Хаєцький Г.С. Екологія людини: Курс лекцій для студентів географічних спеціальностей педагогічних університетів. Вінниця: ФОП "Корзун Д.Ю.", 2014. 306 с. URL: https://library.vspu.edu.ua/polki/akredit/kaf_3/haeckiy2.pdf (дата звернення 08.02.2023).

5. Титаренко Л.М. Формування екологічної компетентності студентів біологічних спеціальностей університету: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.07 / Інститут проблем виховання АПН України. Київ, 2007. 20 с. URL: http://www.disslib.org/formuvannja-ekolohichnoyi-kompetentnosti- studentiv-biolohichnykh-spetsialnostej.html (дата звернення 18.02.2023).

6. Якуба М.С. Теорія і практика формування екологічної компетентності студентів у закладах вищої освіти. Сучасні методи та форми організації освітнього процесу у закладах вищої освіти: збірник матеріалів Всеукраїнської науково- методичної конференції (15 червня 2022 року) / оргком. Н.М. Черненко, О.М. Соловейчук. Одеса: Університет Ушинського, 2022. С. 241-243. URL: http://dspace.pdpu.edu.ua/ handle/123456789/15359 (дата звернення 26.02.2023).

7. Олійник Я. Б., Шищенко П.Г., Гавриленко Я.Б. Основи екології: підручник. К.: Знання, 2012. 558 с. URL: https://pidru4niki.com/1943092637987/ekologiya/osnovni_ ekologozalezhni_zahvoryuvannya_lyudini (дата звернення 28.02.2023).

8. Снісар О.А. Формування екологічної свідомості та екологічної культури студентів-медиків / О.А. Снісар, О.Т. Шевченко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Педагогіка. 2017. № 1. С. 160-166.

9. Екологічно залежні та екологічно зумовлені захворювання: веб-сайт. URL: http://um.co.ua/12/12-8/12- 80035.html (дата звернення 05.03.2023).

10. Лінєвич К. А., Шевченко О.Т. Комунікативна компетентність як складова фахової підготовки студентів- медиків. Grail of Science. 2023. №24. С. 535-540.

Размещено на Allbest.ru