Формування комунікативної компетентності у майбутніх бакалаврів соціальної роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса

Кафедра іноземних мов професійного спрямування

Формування комунікативної компетентності у майбутніх бакалаврів соціальної роботи

Набока Олена Миколаївна

кандидат філологічних наук, доцент

завідувачка кафедри

Орлов Віталій Володимирович

старший викладач

Анотація

У статті розглядається проблема формування комунікативної компетентності у майбутніх бакалаврів соціальної роботи. Комунікативну компетентність майбутніх бакалаврів соціальної роботи розкриваємо як здатність до спілкування державною та іноземною мовами на основі етичних норм, мовних та спеціальних знань, мовленнєвих умінь, що дає можливість результативно взаємодіяти з усіма зацікавленими особами (клієнтами, експертами) в процесі професійної діяльності. Структуру компетентності представлено такими компонентами, як-от особистісний (ціннісні норми, мотиви, емоції), теоретичний (знання мовних норм, соціальні професійно важливі знання), діяльнісний (вміння спілкуватися та взаємодіяти). Розкриваючи особистісний компонент, слід наголосити на важливості вияву гуманного ставлення до іншої людини, поваги до її ідентичності, культури, представником якої вона є, традицій. Мотиви відображають інтерес до соціальної роботи, прагнення вирішувати проблеми, допомагати іншим. Серед емоцій провідними є альтруїстичні та гностичні. Теоретичний компонент містить знання державної та іноземної мови, основних концепцій, теорій, позицій. Діяльнісний компонент віддзеркалює вміння в говорінні, письмі, читанні, аудіюванні з демонстрацією гнучкості, виразності, чіткості. У ситуації виникнення у співрозмовника труднощів майбутній бакалавр соціальної роботи здатний допомогти, навести додаткові запитання, попросити висловити деякі уточнення. Серед методів формування комунікативної компетентності майбутніх бакалаврів соціальної роботи важливою є самостійна робота, яку ми розуміємо як здатність програмувати виконання студентом індивідуальних завдань, що сприяє більшій позитивній мотивації, рефлексії, визначенню прийомів, які впливають на професіоналізм.

Має педагогічний сенс класифікувати завдання самостійної роботи, що дозволить упроваджувати їх послідовно - від менш складних, до тих, які вимагають широких знань та вияву творчості. Нами було запропоновано такі самостійні завдання: аналітично-підготовчі, дослідницькі, продуктивно-творчі.

Ключові слова: компетентність, комунікативна, бакалавр, робота, соціальна, формування, самостійне завдання.

Naboka Olena Mykolaivna Doctor of Philosophy in Linguistics, Associate Professor, Head of the Department of Foreign Languages for Specific Purposes, Odessa I.I. Mechnikov National University, Odesa

Orlov Vitalii Volodymyrovych Senior Lecturer at the Department of Foreign Languages for Specific Purposes, Odessa I.I. Mechnikov National University, Odesa

Formation of communicative competence of future bachelor of social work

Abstract

The article examines the problem to form the communicative competence in future bachelors of social work. We reveal the communicative competence of future bachelors of social work as the ability to communicate in state and foreign languages on the basis of ethical norms, language and special knowledge, speaking skills, which makes it possible to effectively interact with all interested persons (clients, experts) in the process of professional activity. The structure of competence is represented by such components as personal (value norms, motives, emotions), theoretical (knowledge of language norms, socially and professionally important knowledge), operational (ability to communicate and interact). Revealing the personal component, one should emphasize the importance of showing a humane attitude towards another person, respect for his identity, the culture of which he is a representative, traditions. Motives reflect interest in social work, desire to solve problems, help others. Altruistic and gnostic are the leading emotions. The theoretical component includes knowledge of the state and foreign languages, basic concepts, theories. The active component reflects skills in speaking, writing, reading, and listening with a demonstration of flexibility, expressiveness, and clarity. In a situation where the interlocutor has difficulties, the future bachelor of social work can help, ask additional questions, and ask for some clarifications. Among the methods to form the communicative competence of future bachelors of social work, independent work is important, which we understand as the ability to program the student's performance of individual tasks, which contributes to greater positive motivation, reflection, and the identification of techniques that affect professionalism. It makes sense to classify the tasks of independent work, which will allow us to implement them consistently - from less complex to those that require extensive knowledge and creativity. We were offered the following independent tasks: analytical and preparative, research, productive and creative.

Keywords: competence, communicative, bachelor, work, social, formation, independent task.

Постановка проблеми

комунікативний компетентність здобувач освіта

Важливим завданням сьогодення є створення умов для оволодіння майбутніми фахівцями здатністю до ефективної взаємодії та спілкування, що зумовлює пріоритетність проблеми формування комунікативної компетентності у здобувачів вищої освіти.

Особливого значення окреслена проблема набуває саме в аспекті професійної підготовки бакалаврів соціальної роботи, що зумовлене щоденною актуалізацією комунікативних умінь у цих фахівців, їхньою включеністю у процес взаємодії та співпраці з іншими людьми.

Вирішення заявленої проблеми пов'язане з такими значущими практичними проблемами, як забезпечення готовності до встановлення позитивної емоційної атмосфери в процесі спілкування, здатності до співтворчості, розвиток аналітичного мислення, формування прагнення до оволодіння іноземними мовами, що значно підвищує конкурентоспроможність здобувачів вищої освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні питання у розрізі досліджуваного феномена розглядалися з позиції формування соціальної, соціокультурної, соціально-психологічної компетентностей, комунікативних здібностей, готовності до міжкультурної взаємодії тощо [1], [2], [3], [4], [5].

Утім проблема формування комунікативної компетентності майбутніх бакалаврів у сфері соціальної діяльності потребує більш ґрунтовного вивчення.

Мета статті - розкрити наукові позиції щодо сутності поняття «комунікативна компетентність», її структуру та самостійні завдання задля її ефективного формування.

Виклад основного матеріалу

Дослідження наукового фонду переконує в тому, що існує декілька підходів щодо висвітлення сутності комунікативної компетентності бакалаврів соціальної роботи та сумісних з цим понять.

Науковці наголошують на тому, що, наприклад, соціальна компетентність [1] відображає знання особистості про світ, себе, власне місце в ньому, поведінку та її сценарії. Ця компетентність передбачає готовність до соціальної адаптації, інтегруванні загального соціального й власного унікального досвіду. На нашу думку, така інтеграція не може відбуватися без володіння комунікацією та вміннями чіткого, послідовного, ясного, логічного усного та письмового висловлення власних думок та коректного сприйняття повідомлень (в усній та письмовій формах).

Крім того [2], характеризуючи соціокультурну компетенцію, небезпідставно підкреслює, що вона відображає поєднання таких важливих компетентній, як соціолінгвістична, країнознавча, лінгвокраїнознавча, що забезпечують краще розуміння людиною закономірностей розвитку культури саме як процесу створення, збереження і передачі цінностей, знань про здобутки, традиції, звичаї свого народу та інших народів світу. Науковець правомірно наполягає й на тому, що важливою складовою цієї компетенції є володіння здатністю до комунікації іноземною мовою на базі використання знань про культурне різноманіття та спадщину різних народів [2, с. 9].

До того ж [3] правомірно під соціально-психологічною компетентністю розуміти здібність до сприйняття та аналізу соціальних ситуацій та людей, котрі їх створюють; до цього феномена варто відносити й прогнозування поведінки учасників соціального оточення, тактик взаємодії та співпраці, впровадження безконфліктних стосунків [3, с. 65].

Розкриваючи комунікативні здібності, науковець [4] акцентує на тому, що вони відображають психологічні та психофізіологічні особливості студента, котрі дозволяють йому активного спілкуватися з іншими, передавати та сприймати інформацію, ефективно взаємодіяти, чітко усвідомлюючи в комунікації власну роль та ролі співрозмовників.

На іншомовному спілкуванні наголошує [5]; з позиції науковця це спілкування відображає професійну взаємодію з обміну знаннями на основі зворотного зв'язку, етикету носіїв мови з урахуванням можливостей впливу (пізнавального й емоційного характеру) на співрозмовника.

Набуває неабиякої актуальності у аспекті розвитку комунікативної компетентності у майбутніх бакалаврів соціальної роботи й формування комунікативної культури особистості. Науковці слушно зазначають, що комунікативну культуру варто розуміти як компонент професійної культури майбутніх фахівців, котрий сприяє більш високій конкурентоздатності, спроможності ефективно розв'язувати виробничі завдання з опорою на вміння спілкуватися й співпрацювати з іншими. До структури комунікативної культури дослідники відносять мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-практичний, рефлексивно-саморегулятивний компоненти, котрі системно віддзеркалюють ціннісні орієнтації особистості здобувача вищої освіти, його знання, комунікативні вміння, здатність до самоаналізу, саморегулювання, розуміння поведінки співрозмовників тощо [6, с. 126].

Існує позиція експертів Ради Європи відносити до комунікативної компетентності лінгвістичний, соціолінгвістичний та прагматичний компоненти. У цій структурі лінгвістичний компонент віддзеркалює знання лексики, фонетики, морфології, синтаксису; так само дослідники сюди відносять когнітивну організацію та спосіб зберігання знань у пам'яті та їхнє відтворення. До того ж соціолінгвістичний компонент відображає правила ввічливості, регулювання стосунків між представниками різних культур, релігій, поколінь, статей, соціальних груп тощо. Прагматичний компонент відбиває володіння особливостями дискурсу, вміннями ідентифікувати різні типи текстів, жанри, того, що створює ефект іронії, пародії [7, с. 17-18].

Дослідницький інтерес викликає й наукова позиція [8, с. 92], згідно з якою фахівці гуманітарної галузі мають демонструвати вміння вступати до спільної комунікативної взаємодії з метою збагачення внутрішнього морального простору співрозмовників, сприяти реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню, що також є частиною комунікативної компетентності.

Наприклад, висвітлюючи сутність комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземних мов, М. Князян наполягає на тому, що володіння нею дозволяє розв'язувати професійно-педагогічні завдання завдяки високому рівню розвитку культури спілкування, аналізувати велику кількість наукових джерел (у тому числі й іншомовних), що забезпечує вихід й у сферу міжнародного співробітництва, збагачувати лінгвістичні, психолого-педагогічні, методичні знання шляхом спілкування та взаємодії з експертами відповідних сфер професійної діяльності, вдосконалювати себе як фахівця-дослідника.

На думку науковця, «основу комунікативної компетентності становлять академічні, культурологічні, лінгвістичні, соціолінгвістичні, риторичні, професійно орієнтовані психолого-педагогічні знання; вміння відповідно до норм вибудовувати стратегії своєї мовленнєвої поведінки в багатомовному просторі на основі виявлення загальнолюдських цінностей та ідеалів» [8, с. 94].

Набуває значення в ракурсі нашого дослідження й висвітлення проблеми підготовки майбутніх соціальних робітників до взаємодії з іншими людьми. Зокрема С. Михнюк правомірно пропонує розуміти це поняття як спільну дію кількох учасників, при цьому результат дії одного з них здійснює вплив на інших людей та змінює їхній стан, спілкування, поведінку або діяльність. У праці соціального робітника поєднуються таки види взаємодії, як-от педагогічна, психологічна та комунікативна [9, с. 139].

Для розкриття специфіки комунікативної компетентності саме майбутніх бакалаврів соціальної роботи звернемося до аналізу вимог, що подані в стандарті вищої освіти спеціальності 231 «Соціальна робота», у термінах програмних результатів навчання. Так, наприклад, зазначається, що випускник має вміти усно й письмово спілкуватися державною та іноземною мовами з професійних питань. До того ж наголошується на взаємодії з іншими людьми у процесі комунікації, а саме здатності забезпечувати довірливі взаємини на основі етичних принципів та вимог соціальної роботи, надаючи іншим психологічну підтримку. Важливим у ракурсі формування комунікативної компетентності є також готовність налагоджувати співпрацю з експертами різних професійних груп. Значущим є також і здатність у ході спілкування розкривати потенціал, сильні сторони клієнтів, залучаючи їхні індивідуальні ресурси, як і ресурси соціальної групи задля вирішення проблем та виходу із складної життєвої ситуації [10].

Отож, виходячи з аналізу наукових джерел, запланованого в стандарті результату професійної підготовки здобувачів вищої освіти, маємо змогу стверджувати, що комунікативна компетентність майбутніх бакалаврів соціальної роботи є здатністю до спілкування державною та іноземною мовами на основі етичних норм, мовних та спеціальних знань, мовленнєвих умінь, що дає можливість результативно взаємодіяти з усіма зацікавленими особами (клієнтами, експертами) в процесі професійної діяльності.

Наголосимо також, що структуру компетентності репрезентують з таких складових, як-от знання, вміння, цінності, ставлення, емоції, етичні норми, що дає змогу систематизувати їх у такі компоненти: особистісний (ціннісні норми, мотиви, емоції), теоретичний (знання мовних норм, соціальні професійно важливі знання), діяльнісний (вміння спілкуватися та взаємодіяти).

Розкриваючи особистісний компонент, варто зауважити, що ціннісні норми є тими сенсами, орієнтирами, які передають гуманне ставлення до іншої людини, повагу до її ідентичності, культури, представником якої вона є, традицій, у яких виховувалася.

Мотиви у цьому компоненті відображають інтерес до соціальної роботи, прагнення вирішувати проблеми, допомагати іншим.

Серед емоцій провідними є альтруїстичні та гностичні (що відтворюють емпатію, толерантність, любов, а також бажання пізнавати більше інформації про професійну сферу).

Натомість теоретичний компонент містить знання державної та іноземної мови, що передбачає володіння ними на достатньому та високому рівні. До мовних знань варто віднести володіння граматичними правилами української та англійської мов, лексичними одиницями, котрі зустрічаються у професійній діяльності соціального робітника. До того ж комунікація не відбуватиметься, якщо здобувач вищої освіти не буде орієнтуватися в тих основних концепціях, теоріях, положеннях, - всій сукупності базових знань, котрими він має володіти, закінчуючи навчання за освітньою програмою.

Діяльнісний компонент цілком логічно містить вміння в говорінні, письмі, читанні, аудіюванні з демонстрацією гнучкості в побудові та переформулюванні своїх думок, вживанні фразеологічних зворотів, передачею різних нюансів повідомлення, швидкою реакцією на повідомлення інших із збереженням високого рівня граматичної корекції. До того ж мовлення має бути спонтанним, виразним, чітким, без двозначності. У разі виникнення у співрозмовника труднощів майбутній фахівець здатний допомогти, навести додаткові запитання, попросити висловити деякі уточнення. Повідомлення здобувача вищої освіти є логічно послідовними; він вживає слова-конектори, може обґрунтувати, сформулювати висновок.

Переходячи до методів формування комунікативної компетентності майбутніх бакалаврів соціальної роботи, слід особливу увагу звернути на таку форму організації освітнього процесу, котра до того ж є й ефективним методом викладання мов, як-от самостійна робота.

Сутність самостійної роботи висвітлюємо як здатність без безпосереднього контролю програмувати виконання студентом індивідуально зорієнтованих завдань, що сприяє більшій позитивній мотивації, рефлексії, самокорекції, визначенню тих напрямів та методичних прийомів самоосвіти, котрі впливають на підвищення конкурентоспроможності здобувачів вищої освіти.

Нами було розроблено систему самостійної роботи для навчальної дисципліни «Іноземна мова» для спеціальності 231 «Соціальна робота».

Має педагогічний сенс класифікувати завдання самостійної роботи, що дозволить упроваджувати їх послідовно - від менш складних, до тих, які вимагають широких знань та вияву творчості. У науковій праці [11, с. 673-674] нами було запропоновано такі самостійні завдання: аналітично-підготовчі, дослідницькі, продуктивно-творчі.

Отже, аналітично-підготовчі самостійні завдання передбачали добір наукових джерел, наприклад, за темами «Знайомство із соціальною роботою», «Значення соціальної роботи в суспільстві», «Сімейне життя» аналіз лексичних одиниць, укладання словників термінів, підготовку невеликих повідомлень про основні категорії соціальної роботи, її зв'язок з іншими науками, вимоги до особистості соціального робітника.

Натомість дослідницькі завдання були зорієнтовані на вивчення текстів, відео контенту за різними темами освітнього компонента «Іноземна мова» для першого (бакалаврського) рівня. Так, студенти мали дослідити інформацію за темами, як-от «Вимоги до діяльності соціального робітника», «Добровільні організації», «Будинок для людей похилого віку», «Соціальні служби України», «Соціальні служби Великої Британії», здійснити її аналіз, систематизувати, порівняти, сформулювати висновки та відобразити у доповідях, рефератах. Здобувачі вищої освіти мали також на базі набутих знань розробити програми дебатів та дискусій й організувати їх на заняттях.

Крім того продуктивно-творчі завдання спрямовували на добір статей за темами «Інститут сім'ї», «Навмисно бездомні», «Історія державної служби України», «Історія британської державної служби», «Соціальні послуги», «Особисті потреби», написання анотацій, резюме, надання критичної оцінки. На додаток за вказаними темами відбувалися своєрідні прес-конференції, протягом яких одна група студентів (які мали ролі експертів) відповідала на запитання та робила коментарі тверджень іншої групи студентів (котрі виконували функції журналістів). Викликало інтерес у здобувачів вищої освіти самостійне завдання на проведення мозкового штурму з проблем: подолання навмисної бездомності; покращення умов у будинках для людей похилого віку; волонтерська діяльність у соціальній сфері.

Висновки

Таким чином, комунікативна компетентність майбутніх бакалаврів соціальної роботи є здатністю до спілкування державною та іноземною мовами на основі етичних норм, мовних та спеціальних знань, мовленнєвих умінь, що дає можливість результативно взаємодіяти з усіма зацікавленими особами (клієнтами, експертами) в процесі професійної діяльності. Компонентами цієї компетентності є особистісний (ціннісні норми, мотиви, інтерес до соціальної роботи, прагнення вирішувати проблеми, допомагати іншим, альтруїстичні та гностичні емоції), теоретичний (знання лексики та граматики української та англійської мов, володіння базовими поняттями, що відтворюються в мовленнєвій діяльності соціального робітника), діяльнісний компонент (вміння оформлювати власне спонтанне мовлення в говорінні, письмі, читанні, аудіюванні відповідно до вимог правильності, гнучкості, багатства, виразності, чіткості, зв'язності; здатність допомогти спврозмовнику, навести додаткові запитання, попросити висловити деякі уточнення). Провідним методом формування вказаної компетентності вважаємо самостійну роботу, котру було доцільним упроваджувати протягом викладання освітнього компонента «Іноземна мова» з використанням аналітично-підготовчих, дослідницьких, продуктивно-творчих завдань.

Перспективи дослідження вбачаються у розкритті системи організації самостійної роботи в ході викладання іноземної мови здобувачам вищої освіти другого (магістерського) рівня для спеціальності 231 «Соціальна робота».

Література

1. Мудрик А.К. Соціальний інтелект та соціальна компетентність. Практична психологія та соціальна робота. 2005. № 3. С. 4-6.

2. Колодько Т.М. Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2005.20 с.

3. Лєпіхова Л.А. Соціально-психологічна компетентність у цілеспрямованій поведінці особистості. Практична психологія та соціальна робота. 2005. № 3. С. 65-69.

4. Вітюк Н.Р. Психологічні особливості формування комунікативних здібностей у майбутніх вчителів: автореф. дис... канд. псих. наук: 19.00.07. Рівне, 2002. 20 с.

5. Гапоненко Л.П. Формування готовності студентів вищих педагогічних закладів до іншомовного спілкування: автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04. Кривий Ріг, 2003. 20 с.

6. Галацин К., Хом'як А. Інтерактивні технології формування комунікативної культури майбутніх фахівців у процесі вивчення англійської мови: навч.-метод. посіб. Луцьк: Вежа-Друк, 2019. 160 с.

7. Un Cadre europeen commun de reference pour les langues: apprendre, enseigner, evaluer. Paris: Les Editions Didier, 2001. 192 p.

8. Князян М.О. Система формування самостійно-дослідницької діяльності майбутніх учителів іноземних мов у процесі ступеневої підготовки: дис. ... докт. пед. наук: 13.00.04. Ізмаїл, 2007. 445 с.

9. Михнюк С.В. Взаємодія як базовий вид професійної діяльності соціального працівника: аналіз поняття. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2020. Випуск 75. С. 136-141. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/32408/Mykhniuk_136-141.pdf?sequence= 1&isAllowed=y.

10. Стандарт вищої освіти України. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. Галузь знань - 23 «Соціальна робота», спеціальність - 231 «Соціальна робота»: Наказ Міністерства освіти і науки України від 24.04.2019 р. № 557. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/2019/04/25/231-Sotsial.robota-bakalavr-VO.18.01.pdf.

11. Набока ОМ. Теоретичні засади та інструментарій організації самостійної роботи з навчальної дисципліни «Academic English» для майбутніх магістрів міжнародних відносин. Вісник науки та освіти. Серія «Філологія», Серія «Педагогіка», Серія «Соціологія», Серія «Культура і мистецтво», Серія «Історія та археологія». 2023. Випуск № 7(13). С. 668-678. URL: https://doi.org/10.52058/2786-6165-2023-7Q3)-668-678.

References

1. Mudryk A.K. Sotsialnyi intelekt ta sotsialna kompetentnist [Social intelligence and social competence]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota. 2005. № 3. S. 4-6.

2. Kolodko T.M. Formuvannia sotsiokulturnoi kompetentsii maibutnikh uchyteliv inozemnykh mov u vyshchykh pedahohichnykh navchalnykh zakladakh [Formation of sociocultural competence of future teachers of foreign languages in higher pedagogical educational institutions]: avtoref. dys... kand. ped. nauk: 13.00.04. Kyiv, 2005.20 s.

3. Liepikhova L.A. Sotsialno-psykholohichna kompetentnist u tsilespriamovanii povedintsi osobystosti [Socio-psychological competence in purposeful behavior of the individual]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota. 2005. № 3. S. 65-69.

4. Vitiuk N.R. Psykholohichni osoblyvosti formuvannia komunikatyvnykh zdibnostei u maibutnikh vchyteliv [Psychological features of the formation of communicative abilities in future teachers]: avtoref. dys... kand. psykh. nauk: 19.00.07. Rivne, 2002. 20 s.

5. Haponenko L.P. Formuvannia hotovnosti studentiv vyshchykh pedahohichnykh zakladiv do inshomovnoho spilkuvannia [Formation of readiness of students of higher pedagogical institutions for foreign language communication]: avtoref. dys... kand. ped. nauk: 13.00.04. Kryvyi Rih, 2003. 20 s.

6. Halatsyn K., Khomiak A. Interaktyvni tekhnolohii formuvannia komunikatyvnoi kultury maibutnikh fakhivtsiv u protsesi vyvchennia anhliiskoi movy [Interactive technologies of formation of communicative culture of future specialists in the process of learning English]: navch.-metod. posib. Lutsk: Vezha-Druk, 2019. 160 s.

7. Un Cadre europeen commun de reference pour les langues: apprendre, enseigner, evaluer. Paris: Les Editions Didier, 2001. 192 p.

8. Kniazian M.O. Systema formuvannia samostiino-doslidnytskoi diialnosti maibutnikh uchyteliv inozemnykh mov u protsesi stupenevoi pidhotovky [The system of formation of independent research activities of future teachers of foreign languages in the process of graduate training]: dys. ... dokt. ped. nauk: 13.00.04. Izmail, 2007. 445 s.

9. Mykhniuk S.V. Vzaiemodiia yak bazovyi vyd profesiinoi diialnosti sotsialnoho pratsivnyka: analiz poniattia [Interaction as a basic type of professional activity of a social worker: analysis of the concept]. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P. Drahomanova. Seriia 5. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy. 2020. Vypusk 75. S. 136-141. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/32408/Mykhniuk_136-141.pdf?sequence= 1&isAllowed=y.

10. Standart vyshchoi osvity Ukrainy. Pershyi (bakalavrskyi) riven vyshchoi osvity. Haluz znan - 23 «Sotsialna robota», spetsialnist - 231 «Sotsialna robota»: Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 24.04.2019 r. № 557. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/zatverdzeni%20standarty/2019/04/25/231-Sotsial.robota-bakalavr-VO.18.01.pdf.

11. Naboka O.M. Teoretychni zasady ta instrumentarii orhanizatsii samostiinoi roboty z navchalnoi dystsypliny «Academic English» dlia maibutnikh mahistriv mizhnarodnykh vidnosyn [Theoretical principles and tools for organizing independent work in the academic discipline "Academic English" for future masters of international relations]. Visnyk nauky ta osvity. Seriia «Filolohiia», Seriia «Pedahohika», Seriia «Sotsiolohiia», Seriia «Kultura i mystetstvo», Seriia «Istoriia ta arkheolohiia». 2023. Vypusk № 7(13). S. 668-678. URL: https://doi.org/10.52058/2786-6165-2023-7(13)-668-678.

Размещено на Allbest.ru