Результати емпіричного дослідження компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний Таврійський університет імені В. І. Вернадського

РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ

Анна Кравченко викладач кафедри фізичного

виховання, спорту та здоров 'я людини

Анотація

У статті представлені результати емпіричного дослідження компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні. Виділено комунікативну, перцептивну та інтерактивну складові компетентності, які було розглянуто на когнітивному, особистісному та поведінковому рівнях. За результатами діагностування когнітивної складової компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні виявлено недостатній рівень знань опитаних як про психологічні особливості професійного спілкування, так і про його комунікативну, перцептивну та інтерактивну сторони. За результатами діагностування особистісної складової у професійному спілкуванні діагностовано низку особистісних характеристик, що можуть негативно впливати на рівень компетентності. Зокрема, у майбутніх фізичних терапевтів виявлено недостатню емпатійність, рефлексивність, дефіцит лідерських якостей, переважання неефективних стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях тощо. Дослідження поведінкового компоненту компетентності майбутніх фізичних терапевтів показало, що найбільш розвинені комунікативні вміння опитаних, на другому місці інтерактивні, а на третьому - перцептивні вміння майбутніх фізичних терапевтів. Встановлено, що найбільш розвиненими виявилися поведінковий компонент інтерактивної та комунікативної компетентності. Найменш розвиненими виявилися когнітивний компонент перцептивної компетентності та когнітивний компонент інтерактивної компетентності. Зроблений висновок про необхідність цілеспрямованого розвитку компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні.

Ключові слова: професійне спілкування, майбутні фізичні терапевти, комунікативна сторона професійного спілкування, перцептивна сторона професійного спілкування, інтерактивна сторона професійного спілкування.

Annotation

компетентність спілкування професійний терапевт

Anna Kravchenko Lecturer at the Department of physical education, sports and human health, V. I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv, Ukraine,

RESULTS OF AN EMPIRICAL STUDY OF THE COMPETENCE OF FUTURE PHYSIOTHERAPISTS IN PROFESSIONAL COMMUNICATION

The article presents the results of an empirical study on the competence of future physical therapists in professional communication. The communicative, perceptive, and interactive components of competence, which were examined at cognitive, personal, and behavioral levels, are highlighted. The diagnosis of the cognitive component of competence in professional communication among future physical therapists revealed an insufficient level of knowledge about the psychological aspects of professional communication, as well as its communicative, perceptive, and interactive sides. The diagnosis of the personal component in professional communication identified a number of personal characteristics that could negatively affect the level of competence. Specifically, future physical therapists showed a lack of empathy, reflectiveness, a deficit of leadership qualities, and a predominance of ineffective behavior strategies in conflict situations, among others. The study of the behavioral component of competence showed that the most developed were the communicative skills of respondents, followed by interactive skills, and thirdly, the perceptive skills of future physical therapists. It was found that among the most developed of the studied components of competence in professional communication were the behavioral component of interactive communicative competence. The least developed were the cognitive component of perceptive competence and the cognitive component of interactive competence. The conclusion is made about the necessity of targeted development of competence of future physical therapists in professional communication.

Keywords: professional communication, future physical therapists, communicative aspect of professional communication, perceptive aspect of professional communication, interactive aspect of professional communication.

Постановка проблеми

Важливою складовою лікувального процесу є спілкування медичного працівника і пацієнта. Від спілкування з лікарем пацієнт очікує задоволення своєї потреби зрозуміти що з ним відбувається, чому і що треба робити щоб знову відчути себе здоровим та повернутися до звичного життя. Під час консультативної, діагностичної та лікувальної взаємодії лікаря та пацієнта реалізується психологічна потреба кожної людини, яка переживає проблеми зі здоров'ям, почути авторитетну фахову думку, поділитися своєю стурбованістю і страхами, отримати професійну підтримку щоб заспокоїтися, зменшити тривогу, прийти до душевної рівноваги. Професійність лікаря у спілкуванні з пацієнтом, його родичами та колегами проявляється в умінні активно слухати співбесідника та проявляти толерантність до його думок, зацікавлено сприймати отримувану інформацію, демонструвати емпатію, людяність та щирість, ефект постійної присутності. Майбутні фізичні терапевти повинні навчитися професійно спілкуватися під час навчання у закладі вищої освіти. Проте, на відміну від країн Євросоюзу та США, в Україні оволодінню майбутніх фізичних терапевтів секретами професійного спілкування не приділяється достатньої уваги. Для того щоб визначитися відносно того на скільки гостро стоїть проблема компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні в нашій країні, було проведене спеціальне емпіричне дослідження участь у якому взяли 127 майбутніх фізичних терапевтів, які навчаються у Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз спеціальної літератури [1-5] дозволив сформувати модель компетентності майбутнього фізичного терапевта у професійному спілкуванні і підібрати батарею методик для її дослідження. Компетентність майбутнього фізичного терапевта у професійному спілкуванні складається з комунікативного, перцептивного та інтерактивного компонентів, кожен з яких представлений на когнітивному (знання, вміння, навички), особистісному (особисті якості) та поведінковому (прояви знань, вмінь, навичок та особистісних якостей у професійному спілкуванні) рівнях. Для дослідження когнітивного компоненту компетентності майбутніх фізичних терапевтів (МФТ) у професійному спілкуванні було використано авторський опитувальник. В особистісному компоненті досліджувалися комунікативні установки (методика В. В. Бойко), комунікативні та організаторські схильності (КОС-1), рівень емпатійних здібностей (В. В. Бойко), рівень розвиненості рефлексивності (А. В. Карпов), мотиваційні орієнтації у міжособистісних комунікаціях (І. Д. Ладанов, В. А. Уразаєва), лідерські здібності (Є. Жариков, Є. Крушельницький), домінуючий стиль поведінки особистості в конфліктних ситуаціях (К. Томас), спрямованість особистості (опитувальник Смекала-Кучери). Поведінковий компонент компетентності МФТ у професійному спілкуванні було досліджено за допомогою модифікованого варіанта опитувальника з оцінки рівня виразності умінь спілкування А. М. Дохояна. Порівняльний аналіз рівнів сформованості структурних компонентів компетентності у спілкуванні проводився за допомогою методики системно-структурного аналізу складних об'єктів (В. А. Семиченко).

Мета статті - виявити наявний рівень розвитку компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні.

Виклад основного матеріалу

Для дослідження когнітивного компоненту складових компетентності МФТ у професійному спілкуванні було використано авторський опитувальник. Аналіз даних наведених табл. 1 свідчить, що студенти мають недостатній рівень знань психологічних особливостей професійного спілкування. При цьому 80,31% опитаних добре орієнтуються у його загальних характеристиках.

Таблиця 1

Результати діагностування розвиненості когнітивного компоненту компетентності МФТ у професійному спілкуванні

Значно гірші показники знання деталей - комунікативних, перцептивних і інтерактивних особливостей професійного спілкування фізичного терапевта. Низький рівень розуміння перцептивних особливостей професійного спілкування продемонстрували 62,99% опитаних. Рівень знання комунікативних та інтерактивних особливостей професійного спілкування виявився дещо вищим, але також незадовільним. Низький рівень знань продемонстрували 44,88% та 47,24% опитаних відповідно.

Результати діагностування сформованості комунікативних установок МФТ наведені у табл. 2. У значної кількості студентів діагностовано високий та середній рівні комунікативної установки на «обумовлений негативізм у судженнях про інших людей» (81,1%), що свідчить про їх стійку готовність до упередженого ставлення до пацієнтів. При цьому значна кількість опитаних має високий та середній рівні установки на «схильність до необгрунтованих узагальнень негативних фактів у сфері взаємостосунків з іншими людьми» (82,68%), що може свідчити про певні відхилення в адаптаційних процесах до майбутньої професійної діяльності. Значна кількість опитаних потрапили під протиепідемічні обмеження пов'язані з COVID-19 та не змогли якісно пройти виробничу практику на 2-3 курсах навчання. Протиепідемічні заходи та тривале онлайн навчання, скоріше за все, негативно вплинули і на показники установки на «негативний досвід спілкування».

Таблиця 2

Результати діагностування сформованості негативних комунікативних установок МФТ у професійному спілкуванні

Інтегральний показник 2,07

Також було досліджено рівень сформованості у МФТ загальної комунікативної толерантності. Отримані результати свідчать про наявність досить значної кількості студентів (23,62%), які мають низький рівень загальної комунікативної толерантності. Тобто, у багатьох випадках МФТ відчувають труднощі у встановленні і підтриманні контактів у процесі професійного спілкування, що може сприяти виникненню комунікативних бар'єрів і знижувати продуктивність професійної діяльності.

Результати діагностування рівня сформованості комунікативних та організаційних схильностей МФТ наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

Результати діагностування рівня сформованості комунікативних та організаційних схильностей МФТ

Інтегральний показник 1,91

Отримані результати свідчать, що у значної кількості МФТ комунікативні та організаційні схильності розвинені переважно на середньому та низькому рівні. Студенти з недостатніми комунікативними та організаційними якостями відчувають труднощі у встановленні контактів з пацієнтами та колегами, не прагнуть до спілкування з ними, скуто почувають себе серед незнайомих та малознайомих людей. Значна їх частина уникає самостійно приймати важливі рішення та проявляти ініціативу. Студенти з середнім рівнем розвиненості комунікативних і організаційних якостей демонструють більшу готовність до контактів, проте також потребують подальшого вдосконалення.

Результати діагностування рівня емпатійних здібностей МФТ наведені у табл. 4.

Таблиця 4

Результати діагностування рівня емпатійних здібностей МФТ

Як свідчать результати дослідження, у 82,68% опитаних раціональний канал емпатії розвинений посередньо або недостатньо. Тобто, значна кількість МФТ відчувають труднощі з формуванням неупередженого ставлення до партнера з професійної взаємодії, що ускладнює професійне спілкування. Студенти з недостатньо розвиненим раціональним каналом емпатії не завжди відчувають інтерес до пацієнтів та колег. Емоційний канал емпатії розвинений у МФТ дещо краще. Високий і середній рівень розвиненості емоційного каналу емпатії мають 78,74% опитаних. Такі студенти вміють співпереживати та співчувати пацієнтам і колегам. Вони здатні встановлювати емоційні зв'язки, що дозволяє краще зрозуміти внутрішній світ пацієнтів і колег, спрогнозувати їх поведінку та ефективно вплинути на неї. Найбільш розвинений у МФТ інтуїтивний канал емпатії. У 81,1% опитаних виявлено високий і середній рівні його розвиненості. Такі студенти розуміють поведінку партнерів і готові адекватно діяти в умовах недостатньої інформації про них. Уявлення про партнерів формуються на рівні інтуїції, що дозволяє уникнути негативного впливу стереотипів на відміну від осмислених спроб зрозуміти партнера.

У дослідженні також виявлено, що емпатійність значної кількості МФТ залежить від установок, які перешкоджають емпатії та ускладнюють роботу емпатійних каналів. Так, 85,04% опитаних мають недостатню здатність до емпатії, відчувають труднощі зі створенням у спілкуванні атмосфери відкритості, довіри, задушевності. Створенням атмосфери напруження ускладнюють словесно-емоційний обмін у професійному спілкуванні 37,80% опитаних. Схильні уникати контактів, не цікавляться партнерами зі спілкування, індиферентно ставляться до переживань і проблем оточуючих 33,86%.

Результати діагностування рефлексивності (див. табл. 5) свідчать, що у 81,89% опитаних вона на середньому та низькому рівні. Рефлексивність суттєво впливає на ефективність професійного спілкування МФТ. Так, студенти з низьким і середнім рівнем рефлексивності недостатньо аналізують свої невдачі у професійному спілкуванні, що стає причиною постійного відтворення недоліків і помилок у професійній діяльності. Вони завчасно не готуються до спілкування у складних ситуаціях, не планують майбутні дії, не прогнозують їх ймовірні результати тощо.

Таблиця 5

Результати діагностування рівня рефлексивності МФТ

Результати діагностування мотиваційних орієнтацій МФТ у міжособистісних комунікаціях (див. табл. 6), свідчать про недостатній рівень їх розвитку, що негативно впливає на зміст і результати професійного спілкування.

Таблиця 6

Результати діагностування мотиваційних орієнтацій у міжособистісних комунікаціях МФТ

Так, нерозвиненість мотиваційних орієнтацій сприяє тому, що МФТ несхильні сприймати партнерів з професійного спілкування як рівноправних, адекватних, щирих, приємних у спілкуванні людей, не розраховують на їхню допомогу. На їх думку, не всі партнери з професійного спілкування адекватно реагують на ситуацію, тому їх не завжди цікавлять проблеми партнера, його точка зору, вони не намагаються встановлювати з ними добрі взаємовідносини.

Результати діагностування лідерських здібностей МФТ наведені у табл. 7. У нашому дослідженні лідерство розглядалося в якості професійної взаємодії, яка проявляється у здатності МФТ до поєднання різних джерел впливу на пацієнтів та колег з метою спонукання до ефективного розв'язанн я професійних завдань. У 28,35% учасників дослідження діагностовано низький рівень лідерських здібностей. Такі студенти уникають рішучих, ініціативних, самостійних дій, не схильні до самостійного прийняття рішень, не завжди вимогливі до себе та інших, не готові брати відповідальність за результати своєї діяльності на себе. З урахуванням важливості проявів лідерства у взаємодії МФТ з пацієнтами, відсутність лідерських здібностей може негативно відображатися на ефективності процесу реабілітації.

Таблиця 7

Результати діагностування рівня лідерських здібностей МФТ

Інтегральний показник 1,90

Результати діагностування способів врегулювання МФТ конфліктів у професійному спілкуванні наведені у табл. 8.

Таблиця 8

Результати діагностування домінуючого стилю поведінки МФТ в конфліктних ситуаціях

Інтегральний показник 2,01

Переважання у конфлікті стилю поведінки «суперництво» свідчить, що МФТ, які його використовують (11,02%), не зацікавлені у співпраці з іншими людьми, здатні на вольові рішення і намагаються задовольнити власні інтереси за рахунок інтересів інших, шляхом нав'язування їм власного рішення проблеми з опорою на свої вольові якості. Домінування у конфлікті стилю поведінки «уникання» (17,32%) проявляється через відмову МФТ від співпраці з відстоювання своїх прав та інтересів і полягає в ухиленні від визнання та вирішення конфлікту. Переважання в конфлікті стилю поведінки «пристосування» (22,05%) свідчить, що такі МФТ співпрацюють з іншою людиною і не намагаються при цьому відстоювати власні інтереси. Тобто МФТ вважає, що результат справи значно більш важливий для іншої людини, ніж для нього, тому він не зможе захистити свої інтереси. Високий рівень прояву у конфлікті стилю поведінки «співробітництво» (14,96%), вказує на те, що МФТ активно беруть участь у вирішенні конфлікту і відстоюють свої інтереси, але намагаються при цьому співпрацювати з іншою стороною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи порівняно з більшістю інших підходів до конфлікту, оскільки передбачає спочатку з'ясування всіх потреб, турбот та інтересів обох сторін, а потім їх обговорення. Нарешті, МФТ, які демонструють високий рівень розвиненості домінуючого стилю поведінки у конфлікті «компроміс» (17,32%), готові поступатися своїми інтересами для того, щоб частково задовольнити інтереси іншої сторони, розраховуючи на таку ж реакцію. Порівняно зі співробітництвом компроміс досягається на більш поверхневому рівні.

Результати діагностування інтерактивної спрямованості особистості МФТ наведені у табл. 9. Як свідчать дані, що отримано, високий та середній рівень спрямованості МФТ на справу діагностовано у 81,10%, спрямованості на себе - у 78,74%, а спрямованості на спілкування - у 71,65% опитаних. Спрямованість МФТ на справу (15,75%) сприяє позитивним результатам професійної взаємодії. Такі студенти вибудовують її виходячи із зацікавленості у вирішенні професійних завдань, намагаються виконувати свою роботу якнайкраще, у взаємодії орієнтуються на ділову співпрацю з пацієнтами та колегами, демонструють здатність відстоювати власну думку і захищати інтереси справи.

Таблиця 9

Результати діагностування інтерактивної спрямованості особистості МФТ

Інтегральний показник 1,96

Як свідчать результати дослідження поведінкового компонента складових компетентності МФТ у професійному спілкуванні, найбільш розвиненими у МФТ постають комунікативні вміння - 87,40% опитаних показали високий та середній рівень, на другому місці інтерактивні вміння - 79,53%, на третьому - перцептивні вміння з показником 73,23%. Водночас, найбільша кількість опитаних - 26,77%, - показали низький рівень розвиненості саме перцептивних вмінь. Порівняно з показниками когнітивного компоненту, показники поведінкового компоненту дещо вищі. На наш погляд, отримані результати можна пояснити бажанням піддослідних давати соціально бажані відповіді. Адже, при діагностуванні когнітивного компоненту компетентності у професійному спілкуванні від студентів вимагалися знання, водночас при діагностуванні поведінкового компоненту діагностику було побудовано на самооцінці МФТ своїх вмінь.

Для того щоб визначити загальний рівень розвиненості компонентів складових компетентності МФТ у професійному спілкуванні, за методикою

В. А. Семиченко для кожної складової професійного спілкування і кожного її компоненту було розраховано інтегративний показник (див. табл. 10).

Таблиця 10

Інтегральний показник розвиненості складових компетентності МФТ у професійному спілкуванні

Як свідчать проведені розрахунки, найбільш розвинені у МФТ поведінковий компонент інтерактивної компетентності - 2,06 балу та поведінковий компонент комунікативної компетентності - 2,00 бали. Найменш розвиненими виявилися когнітивний компонент перцептивної компетентності - 1,45 балу та когнітивний компонент інтерактивної компетентності - 1,69 балу.

Висновки

Результати дослідження свідчать, що в цілому рівень розвиненості усіх складових компетентності майбутніх фізичних терапевтів у професійному спілкуванні перебуває на рівні нижче середнього (< 2) і потребує подальшого розвитку. Досить високі показники особистісного компоненту усіх складових компетентності майбутніх фізичних терапевтів дозволяють стверджувати про наявність у них суттєвого особистісного потенціалу для розвитку.

Література

1. Балицький І. І. Методичні рекомендації науково-педагогічному складу щодо формування культури професійного спілкування у майбутніх офіцерів-прикордонників / І. І. Балицький // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Сер.: Педагогічні та психологічні науки. 2013. № 3. С. 17-25. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znpnapv_ppn_2013_3_4

2. Рембач О. Теоретико-методичні аспекти формування культури професійного спілкування майбутніх офіцерів внутрішніх військ у вищих навчальних закладах МВС / О. Рембач, О. Тогочинський // Вісник Академії управління МВС. 2009. № 1. С. 138-152. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ucnavs_2009_1_12

3. Кочина В.В. Компетентнісний підхід у формуванні культури професійного спілкування майбутніх інженерів-педагогів транспортної галузі / В.В. Кочина // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка. 2015. № 23. С. 66-71. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Potip_2015_23_115

4. Северинюк В. М. Сутність та особливості культури професійного спілкування майбутніх учителів у контексті сучасної педагогічної науки / В. М. Северинюк // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2013. Вип. 31. С. 341-346. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_31_48

5. Локарєва Г. В. Проблема формування у майбутніх журналістів культури професійного спілкування як ознаки комунікативної компетентності / Г. В. Локарєва // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2013. Вип. 30. С. 221-228. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pfto_2013_30_36

References