Професійно важливі характеристики особистісної зрілості викладача

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

Професійно важливі характеристики особистісної зрілості викладача

Старченко Ася Володимирівна

Анотація

Особливо важливим є розвиток особистісної зрілості викладача. Професія викладач відноситься до типу «людина-людина». Викладач постійно працює з людьми і тому має володіти не тільки арсеналом професійних методів роботи з особистістю, а ще й низкою певних якостей, як-от: приймати себе та інших, постійно прагнути до саморозвитку та самопізнання, бути незалежним від культури й оточення, у нього має бути сформована критичне мислення та гуманне ставлення до оточуючих.

Стаття присвячена дослідженню професійно важливих характеристик особистісної зрілості викладача, здійснено теоретичний підхід до аналізу проблем особистісного дорослішання та професійного розвитку педагога. Проведено теоретичний аналіз сучасних поглядів на компоненти особистісної зрілості. Визначено основні критерії особистісної зрілості викладача: відповідальність і здатність приймати рішення, прийняття себе та інших, саморозвиток і самоактуалізація, мотивація досягнення, креативність, здатність до емпатії й емоційна стійкість, здатність до рефлексії та самопізнання. Доведено важливість розвитку особистісної зрілості викладача у процесі професійного розвитку.

Ключові слова: особистість, особистісна зрілість, викладач, розвиток, самоактуалізація.

Starchenko Asia Volodymyrivna V.O. Sukhomlynskyi Mykolaiv National University, Mykolaiv

Вступ

Постановка проблеми. Сучасна освіта ставить високі вимоги перед фахівцями педагогічної діяльності. Щоденно ми стикаємося з новими викликами суспільства, саме це призводить до переорієнтації на принципи особистісно орієнтованого підходу до процесу навчання. Організація навчального процесу залежить не лише від професійної компетентності фахівця, а і від рівня його особистісної зрілості. Необхідність посилення уваги до особистісного розвитку працівника освіти полягає у швидкій трансформації освітнього середовища, сучасна школа стає складною соціокультурною організацією, яка не лише виконує функцію навчання, а ще покликана забезпечити психологічний розвиток здобувачів освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Бачення феномена особистісної зрілості ґрунтувалося на дослідженнях Н. Дідик, Ю. Гільбух, Ю. Долинської, Г. Оллпорта, О. Штепи, К. Юнга та ін. Водночас, ми виявили, що досить мало досліджень особистісної зрілості у контексті проблеми розвитку професійно важливих характеристик викладача.

Мета статті - дослідження професійно важливих характеристик особистісної зрілості викладача.

Виклад основного матеріалу

Бачення феномена особистісної зрілості ґрунтувалося на дослідженнях Н. Дідик, Ю. Гільбух, Ю. Долинської, А. Карпова, Г. Оллпорта, О. Штепи, К. Юнга та ін.

В дослідженнях Абрахама Маслоу описано, що зрілість особистості проявляється в самоактуалізації. На його думку, самоактуалізація особистості полягає в максимальній реалізації власних задатків, здібностей і талантів. Представник гуманістичної психології виокремив наступні характеристики самоактуалізованих особистостей: ефективне сприйняття реальності; неупередженість оцінок; спонтанність; прийняття себе, інших, природи; зосередженість на проблемі; відстороненість; демократичний характер; стійкі моральні переконання; незалежність від культури й оточення; почуття гумору; креативність; глибокі переживання, соціальні почуття; вибірковість у взаєминах, дружні стосунки з іншими самоактуалізованими особистостями тощо [8].

О. С. Штепа у своїх дослідженнях виділила десять експлікованих рис зрілої особистості: автономність, глибинність переживань, децентрація, відповідальність, синергічність, контактність, самоприйняття, креативність, толерантність, життєва філософія. Найбільш яскравим показником сформованої особистісної зрілості, на думку О.С.Штепи, є самодетермінація, яка проявляється у взаємоактивації свободи та відповідальності [7].

К. Юнг стверджує, що рисами здорової, зрілої особистості є прагнення до творчості та самовдосконалення, які на думку даного автора іманентно властиві людині і уходять коренями вглиб колективного несвідомого [9].

Зріла особистість має здатність до рефлексії, бере відповідальність за власні вчинки, має здатність до ефективного застосування своїх можливостей, прагне до розвитку, реалізує свій творчий потенціал, володіє прагне до успіху, має емоційно-адекватну реакцію на різні ситуації.

Латвійські психологи А. Карпова та І. Плотнієкс виділяють такі критерії зрілої особистості: активність, розвинута моральна самосвідомість і людяність у соціальних стосунках, творчий підхід до організації життєдіяльності; самостійність, здатність до саморегуляції, компетентність у виборі видів діяльності у відповідності з сучасною ситуацією.

Ю. Гільбух описує наступні компоненти особистісної зрілості: мотивація досягнення, ставлення до свого Я (Я-концепція), почуття громадського обов'язку (патріотизм, інтерес до суспільно-політичного життя, почуття професійної відповідальності, потреба у спілкуванні, колективізм), життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми.

У дослідженнях Н. Дідик виявлено, що феномен особистісної зрілості характеризується такими рисами: самостійність; інтелектуальність; відповідальність, інтернальний локус контролю; самоприйняття; суб'єктність, здатність до вчинку; саморегуляція; трансценденція; креативність; самоактуалізація; філософське почуття гумору; соціабельність; автентичність; нонконформізм; моральність; психічне здоров'я [3].

Але уявлення щодо сутності поняття особистісна зрілість та її критеріїв на сьогодні недостатньо вивчені та систематизовані, що ускладнює проведення досліджень за даною проблематикою, встановлення цілісної картини розвитку особистісної зрілості на всіх етапах онтогенезу. Тому, в нашому дослідженні, ми виділимо основні компоненти особистісної зрілості як вищого рівня розвитку людини, пов'язаного із формуванням і стабілізацією у неї певних якостей, та опишемо кожну з характеристик.

Розглянемо основні компоненти особистісної зрілості, які одночасно можуть виступати й критеріями її сформованості.

Відповідальність і здатність приймати рішення. Саме цей компонент передбачає здатність особистості нести відповідальність за свої дії й рішення в різних сферах діяльності, інтернальний локус контролю. Особистість із такою характеристикою має власну думку, здатна її відстоювати й самостійно приймати рішення. Відповідальна людина завжди усвідомлює свої дії та приймає на себе їх наслідки.

М. Савчин трактує відповідальність як смислове утворення особистості, як загальний принцип співвіднесення (особистісної саморегуляції) мотивів, цілей і засобів життєдіяльності, що не зводяться до правила або кодексу правил поведінки, не є конкретним мотивом або їх сукупністю [5].

Прийняття себе та інших є необхідною умовою зрілості особистості та процесу самоактуалізації. Сутність цієї характеристики полягає в доброзичливому ставленні до оточуючих, поваги до їх цінностей, захоплень і поглядів. Вагомою складовою особистісної зрілості є усвідомлення власних сильних й слабких сторін та їх прийняття [4]. Прийняття себе є важливою складовою життя людини. Приймаючи себе, свої прояви особистість формує в себе адекватний рівень самооцінки та володіє емоційною стабільністю. Якщо ж особа не приймає свої прояви, то вона втрачає почуття внутрішньої єдності, тоді як прагнення до пошуку своїх позитивних властивостей формує цілісну структуру особистості.

Мотивація досягнення. Людина з переважанням мотивації досягнення ставить перед собою реальні конструктивні цілі й налаштовується на їх реалізацію. Зазвичай особистість із мотивацією досягнення впевнена в собі, відповідальна й ініціативна. Мотивація визначає потенційні можливості особистості, обсяг та інтенсивність її вкладу в науково-технічний прогрес, активність або пасивність суб'єкта в професійній діяльності, намічає своєрідну «траєкторію» руху соціально-психологічних установок, визначає професійний розвиток спеціаліста [2]. Мотив досягнення успіху - намагання людини добитися успіхів у діяльності та спілкуванні.

Здатність до рефлексії та самопізнання. Рефлексія - це процес глибинного самопізнання людиною своїх внутрішніх психічних процесів та станів. Через процеси самопізнання ми усвідомлюємо ким ми є, чого ми бажаємо. Через аналіз свої дій та думок ми знаходимо своє місце в суспільстві та будуємо стосунки з іншими. Процес рефлексії сприяє більш глибокому осмисленню себе й інших, побудові ефективної життєвої філософії.

Досить вагомим є феномен рефлексії в професійній діяльності спеціаліста, саме цей процес спрямований на усвідомлення себе, своїх почуттів, станів, відношень з іншими людьми Розвиток рефлексії реалізується через вміння відсторонитись від ситуації, спроможність бачити себе з боку, перетворити себе на об'єкт дослідження.

Саморозвиток і самоактуалізація. На думку вчених, саме цей компонент пов'язаний із актуалізацією здатності до особистісного зростання, спрямованістю на самоактуалізацію. Самоактуалізація особистості - головна задача педагогічної підтримки під час навчального процесу.

Креативність. Виявляється в адаптивності до мінливих умов навколишнього середовища, спроможності діяти незалежно від умов, гнучкій Я- концепції, можливості швидше навчатися й засвоювати матеріал. Креативність викладача виявляється в пошуку нових форм та методів навчання і виховання. Творчість є необхідною складовою успішної професійної діяльності фахівців освіти. Креативність особистості включає в себе здатність шукати оригінальні рішення, швидко пристосуватися до змін, мати свіжий погляд на різні обставини. Саме креативність допомагає дивитися на ситуацію з різних сторін, оцінювати різні варіанти та наслідки, творчо підходити до вирішення проблемних питань.

Висновки

Література: