Адаптивні технології в педагогічній діяльності суб’єктів управління освітнім процесом

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Кафедра музично-інструментальної підготовки вчителя

Адаптивні технології в педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом

Жога Р., д. філос., викладач



Анотація

Статтю присвячено педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом у контексті застосування адаптивних технологій. Автором проведено аналіз наявних у сучасному науковому дискурсі праць щодо використання адаптивних технологій в освіті та зроблено висновок про недостатність розгляду проблеми використання адаптивних технологій в педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом.

Акцентовано увагу на проблемах, викликаних вторгненням в Україну сусідньої держави-агресора. Відмічено зниження рівня готовності випускників шкіл до засвоєння програм вищої професійної освіти, недостатній рівень освітньої мотивації. Наголошено на необхідності оптимізації освітнього процесу відповідно до існуючих реалій та застосуванні адаптивних педагогічних технологій в системі вищої освіти.

Запропоновано низку адаптивних технологій покликаних підвищити якість педагогічної діяльності суб'єктів управління освітнім процесом в умовах невизначеності та нестабільності: забезпечення адаптивності опанування освітньою інформацією; послідовність засвоєння освітньої інформації, створення підказок; забезпечення адаптивності оцінювання; місце і роль моніторингу в адаптивних технологіях; способи залучення здобувачів освіти до самоконтролю, самокоригування та саморозвитку; створення адаптивного контенту та його суть; дидактична функція визначення послідовності засвоєння освітньої інформації; створення адаптивного освітнього контенту; створення адаптивного освітнього середовища, суть його адаптивності; розроблення адаптивного оцінювання та інструментарій адаптивного оцінювання; приклад розробленої адаптивної технології.

Автором наголошено на необхідності врахування індивідуальних можливостей здобувачів освіти, рівня їхнього розвитку, працездатності та аналітично-рефлексивних дій.

Перспективами подальших досліджень автор вбачає визначення шляхів практичного застосування запропонованих адаптивних технологій в педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом.

Ключові слова: адаптивні технології, адаптивне навчання, адаптивні процеси, вторгнення в Україну, застосування адаптивних педагогічних технологій, управління освітнім процесом.



Abstract

Adaptive technologies in the pedagogical activities of subjects of management of the educational process

R. Zhoga, PhD, teacher of the Department of Musical and Instrumental Teacher's Training of the Communal Institution «Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council

The article is devoted to the pedagogical activities of subjects of management of the educational process in the context of the application of adaptive technologies. The author analyzed the works available in the modern scientific discourse on the use of adaptive technologies in education and concluded that the problem of the use of adaptive technologies in the pedagogical activity of subjects of management of the educational process is insufficient.

Attention is focused on the problems caused by the invasion of Ukraine by a neighboring aggressor state. A decrease in the level of readiness of school graduates to master programs of higher professional education, an insufficient level of educational motivation, was noted. The need to optimize the educational process in accordance with existing realities and the application of adaptive pedagogical technologies in the higher education system is emphasized.

A number of adaptive technologies designed to improve the quality of pedagogical activities of educational process management subjects in conditions of uncertainty and instability are proposed: ensuring the adaptability of mastering educational information; sequence of assimilation of educational information, creation of hints; ensuring adaptability of assessment; the place and role of monitoring in adaptive technologies; methods of engaging education seekers in self-control, self-correction and self-development; creation of adaptive content and its essence; didactic function of determining the sequence of assimilation of educational information; creation of adaptive educational content; creation of an adaptive educational environment, the essence of its adaptability; development of adaptive assessment and adaptive assessment tools; an example of developed adaptive technology.

The author emphasized the need to take into account the individual capabilities of education seekers, their level of development, work capacity and analytical and reflective actions.

The author sees the prospects of further research as determining the ways of practical application of the proposed adaptive technologies in the pedagogical activity of the subjects of the management of the educational process.

Keywords: adaptive technologies, adaptive learning, adaptive processes, invasion of Ukraine, application of adaptive pedagogical technologies, management of the educational process.



Вступ

В умовах соціально-політичної кризи, трансформації світового суспільства перед закладами вищої освіти гостро постає питання підготовки конкурентоспроможних фахівців. Реалізація таких суспільних запитів зумовили потребу у пошуку нових методів та стратегій організації освітнього процесу. Особливої актуальності при цьому набуває використання адаптивних технологій, як одного з засобів удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців.

Водночас, ситуацію суттєво ускладнює вторгнення в Україну сусідньої держави-агресора, використання дистанційного навчання, що вимагає запровадження більш дієвих стратегій в організації освітнього процесу. На підґрунті цього актуалізується питання застосування адаптивних технологій в педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблеми використання адаптивних технологій в системі освіти присвячено значна кількість праць науковців: соціальна адаптація знаходиться в колі наукових інтересів К. Андросович, І. Галецької, Г. Ільїної, Л. Ткаченко, В. Шульги, І. Якимової, менеджмент освіти вивчають Т. Бондаренко, Г. Єльникова, М. Жук, Г. Кравченко, С. Кретович [1; 2; 5; 8].

Окрему групу становлять дослідження, присвячені адаптивному навчанню в контексті професійної підготовки здобувачів освіти (Н. Бахмат, В. Бондар, О. Винничук, М. Лазарєв, Т. Лазарєва, М. Літвінова, Т. Опалюк, Г. Симонова, Л. Сидорук, Я. Сікора, Т. Собченко, Т. Франчук, І. Шапошнікова) [3; 4; 11; 14].

Проблему освітньої адаптації під час військових дій вивчають М. Левченко, О. Ковтун, А. Кокарєва, Т. Корнішева, І. Крамаренко, І. Купіна, Н. Мельник, Л. Помиткіна, І. Сілютіна, С. Феденько, А. Форостян, Н. Фроленкова, [10; 12; 13; 15].

Не дивлячись на цінні теоретичні результати, отримані в працях науковців залишається не достатньо дослідженою проблема використання адаптивних технологій в педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом.

Через зазначені проблеми останнім часом спостерігається зниження рівня готовності випускників шкіл до засвоєння програм вищої професійної освіти, не достатній рівень освітньої мотивації. Це підсилює необхідність використання адаптивних освітніх технологій в контексті підготовки конкурентоспроможних фахівців.

Мета статті: розглянути суть адаптивних технологій в педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом, запропонувати приклади адаптивних педагогічних технологій.



Виклад основного матеріалу

адаптивний педагогічний індивідуальний освітній студент

Адаптивний підхід ґрунтуються на досвіді взаємодії особистості з навколишнім середовищем. Потреба в адаптації виникає тоді, коли проявляється та усвідомлюється протиріччя між зовнішніми обставинами та усталеними характеристиками суб'єкта, які не дозволяють йому в повній мірі реалізувати необхідні функції. Оскільки фізичне та соціальне оточення постійно впливає на особистість, процес адаптації не припиняється протягом всього життя людини. В контексті зазначеної проблеми, а саме в умовах воєнної агресії зі сторони сусідньої держави, адаптаційні процеси набувають актуальності в усіх сферах життя, зокрема в системі освіти. Така ситуація зумовила вплив на розвиток освітнього середовища, активізацію адаптаційних процесів та визначила подальшу стратегію функціонування освітньої системи. У подальшому дослідженні ми керуємось тим, що адаптивне навчання - це процес ефективної взаємодії особистості з освітнім середовищем під час якого відбувається його професійне становлення, самоактуалізація та формування важливих особистісних якостей [9, с. 268].

Спираючись на існуючий досвід управління адаптивними процесами в умовах воєнного стану колектив науковців (Г. Єльникова, М. Жук, С. Кретович) пропонує «тріаду» взаємодії та взаємовпливу учасників освітнього процесу: адаптивні процеси - сутнісна основа пристосування - у чому полягає розвиток освіти [8]. Відбувається урізноманітнення сфер, інформаційних потоків і трансформація соціальних груп. Суттю пристосування науковці визначають соціально-економічні перетворення в суспільстві, оскільки кожний інформаційний потік належить певній економічній сфері.

Продовжуючи думку науковців та спираючись на власний педагогічний досвід ми пропонуємо низку адаптивних технологій покликаних підвищити якість педагогічної діяльності суб'єктів управління освітнім процесом в умовах невизначеності та нестабільності.

1. Забезпечення адаптивності опанування освітньою інформацією.

Забезпечення адаптивності опанування освітньою інформацією може бути досягнуте за допомогою наступних підходів:

- різнорівневі завдання: надання здобувачам освіти завдань різної складності та рівня вимог дозволяє адаптувати освітній процес до їхніх індивідуальних потреб і здібностей. Використання спрощених завдань для розуміння концепцій початкового рівня, розвитку критичного мислення та творчого потенціалу стимулює тих, хто навчаються до активного навчання і забезпечує адаптивність у процесі опанування матеріалу;

- підказки та підтримка: включення підказок, пояснень і додаткових ресурсів допомагає здобувачам освіти у вирішенні завдань та розумінні складних понять. Підказки можуть надаватися поетапно, посилюючи підтримку в разі потреби. Це дозволяє тим, хто навчається самостійно працювати, але з можливістю отримання додаткової допомоги, якщо це необхідно;

- гнучка послідовність засвоєння: забезпечення можливості вибору послідовності засвоєння матеріалу дозволяє тим, хто навчається працювати за власним ритмом та обирати теми або блоки матеріалу, які є для них більш цікавими або актуальними. Це допомагає підтримувати мотивацію здобувачів і стимулює їх до більш ефективного опанування інформації;

- створення «набору» завдань: розробка набору різноманітних завдань та ресурсів забезпечує можливість вибору здобувачами освіти. Вони можуть вибирати завдання залежно від своїх інтересів, стилю навчання та потреб. Наприклад, створення декількох варіантів завдань для кожної теми або надання можливості вибору між друкованими матеріалами, відеолекціями чи інтерактивними модулями дозволяє здобувачам персоналізувати свій навчальний досвід.

Всі ці підходи спільно сприяють забезпеченню адаптивності опанування освітньою інформацією, враховуючи індивідуальні потреби та характеристики тих, хто навчаються.

2. Послідовність засвоєння освітньої інформації, створення підказок.

Послідовність засвоєння освітньої інформації та створення підказок є важливими елементами для забезпечення адаптивності навчального процесу. Нижче наведено більш детальні відомості про кожен з цих аспектів:

- послідовність засвоєння освітньої інформації: ефективна послідовність засвоєння інформації відіграє важливу роль у навчанні. Часто матеріал подається поетапно, починаючи з простих концепцій та переходячи до більш складних. Засвоєння базових понять передує вивченню більш детальної інформації. Крім того, можуть використовуватись методи візуалізації, такі як діаграми, схеми або графіки, для допомоги у структуруванні та розумінні матеріалу. Важливо враховувати індивідуальні особливості студентів та їхній рівень попередніх знань, щоб адаптувати послідовність засвоєння до їхніх потреб і здібностей;

- створення підказок: підказки є важливим інструментом для забезпечення адаптивності навчання. Вони можуть бути включені в навчальні матеріали або надаватися в режимі реального часу під час виконання завдань. Підказки допомагають здобувачам освіти зрозуміти правильний шлях розв'язання завдань, надають пояснення або навіть вказують на джерела додаткової інформації для подальшого вивчення. При створенні підказок слід враховувати рівень складності завдань та індивідуальні потреби здобувачів, щоб забезпечити оптимальну підтримку та сприяти їхньому успіху.

3. Забезпечення адаптивності оцінювання.

Забезпечення адаптивності оцінювання є важливим аспектом в освітньому процесі. Основна мета адаптивного оцінювання полягає в урахуванні індивідуальних особливостей здобувачів освіти, рівня знань і навичок та забезпеченні можливості оцінювання їхнього прогресу:

- різнорівневі завдання: використання завдань різної складності дозволяє тим, хто навчається продемонструвати свої знання та навички на рівні, який відповідає їхнім здібностям. Завдання можуть мати різні рівні складності, від простих до складних, або бути індивідуально підібраними для кожного здобувача на основі його поточного рівня володіння матеріалом;

- формувальне оцінювання: формувальне оцінювання є процесом постійного збирання інформації про прогрес здобувачів освіти протягом певного терміну навчання. Це може включати короткі відповіді, самостійні завдання, практичні вправи тощо. Цей підхід дозволяє викладачам отримувати зворотний зв'язок про навчальні потреби здобувачів і адаптувати навчання на основі цієї інформації;

- використання різних методів оцінювання: використання різних методів оцінювання, таких як тестування, метод проектів, портфоліо, допомагає враховувати різні типи інтелектуальних здібностей та навичок тих, хто навчається. Необхідно надавати можливість вибору здобувачам між різними типами завдань або акцентувати на розвитку певних навичок в рамках індивідуального навчального плану;

- зворотний зв'язок та індивідуальна консультація: забезпечення можливості зворотного зв'язку та надання індивідуальних консультацій допомагає тим, хто навчається, отримувати індивідуальну підтримку та розуміти свої сильні та слабкі сторони. Це дозволяє викладачам адаптувати оцінювання та навчання для кожного здобувача окремо, забезпечуючи ефективну навчальну підтримку.

Адаптивність оцінювання залежить від того, як педагоги створюють різнорівневі завдання, надають зворотний зв'язок та індивідуальну підтримку, враховують потреби та можливості кожного здобувача. При цьому важливо створювати сприятливу інклюзивну навчальну атмосферу, де ті, хто навчаються відчувають індивідуальний педагогічний супровід і стимулювання до досягнення успіху.

4. Місце і роль моніторингу в адаптивних технологіях.

Моніторинг в адаптивних технологіях відіграє важливу роль у визначенні прогресу тих, хто навчається, оцінюванні їхніх досягнень та адаптації освітнього процесу до їхніх потреб і можливостей. Він дозволяє викладачам збирати, аналізувати та використовувати дані про освітній прогрес здобувачів для прийняття інформованих рішень щодо навчання та надання індивідуальної підтримки.

Основні завдання моніторингу в адаптивних технологіях включають:

- визначення початкового рівня: моніторинг допомагає педагогам встановити початковий рівень знань і навичок здобувачів освіти перед початком навчання. Це дозволяє адаптувати навчальний матеріал та завдання до потреб і можливостей тих, хто навчається;

- стеження за прогресом: моніторинг допомагає викладачам відстежувати освітній прогрес здобувачів під час навчання. Він включає оцінювання, ведення журналу, спостереження за роботою підопічних та збір даних про їхні досягнення;

- виявлення потреб і труднощів: моніторинг допомагає виявити індивідуальні потреби та труднощі здобувачів освіти, які виникають під час навчання. Викладачі мають можливість використовувати дані моніторингу для ідентифікації сфер пізнання, в яких ті, хто навчаються потребують додаткової підтримки або розширення матеріалу;

- адаптація освітнього процесу: на основі зібраних даних, моніторинг дозволяє педагогам адаптувати освітній процес до потреб тих, хто навчається. Це може включати налаштування рівня складності завдань, надання додаткових ресурсів або зміну методів навчання для забезпечення ефективної підтримки кожного здобувача;

- оцінювання та зворотний зв'язок: моніторинг дає можливість здійснювати оцінювання здобувачів освіти та надавати зворотний зв'язок щодо їхніх досягнень. Це дозволяє їм отримувати інформацію про свої успіхи та виявляти сфери, які потребують доопрацювання.

5. Способи залучення здобувачів освіти до самоконтролю, самокоригування та саморозвитку.

Залучення здобувачів освіти до самоконтролю, самокоригування та саморозвитку є важливою складовою ефективного навчання. Розглянемо деякі способи залучення тих, хто навчається до цих процесів:

- встановлення мети та самооцінка: заохочення здобувачів до визначення конкретних навчальних цілей та оцінювання свого власного прогресу. Це сприяє зосередженню на досягненні результатів та визначенню сфер, які потребують більшої уваги;

- рефлексія та ведення щоденника: спонукання тих, хто навчається до ведення щоденника або письмового фіксування навчальних досягнень, вражень, планів та цілей. Регулярна рефлексія допомагає осмислювати власний освітній процес, виявляти свої сильні сторони та слабкі місця, розробляти стратегії саморозвитку;

- самооцінка завдань та робіт: залучення здобувачів освіти до самооцінки виконаних завдань та робіт, включаючи самокоригування. Виявлення власних помилок, їх виправлення активують процес навчання на власних помилках, який дає можливість розвитку критичного мислення, адекватної самооцінки та вміння самостійно вирішувати проблеми;

- самостійне дослідження та розширення знань: сприяння самостійному дослідженню та поглибленню знань здобувачів в позаурочний час. Прогрес цього чинника забезпечує доступ здобувачів до додаткових матеріалів, ресурсів, рекомендованих джерел інформації та надання можливості самостійного вивчення певних тем, які їх цікавлять;

- підтримка саморозвитку: залучення тих, хто навчається, до саморозвитку, надання їм можливості вибору додаткових завдань, проєктів чи досліджень, які вони можуть здійснювати в межах власних інтересів та потреб, створюють сприятливу навчальну атмосферу, де здобувачі відчувають свободу вибору та мають можливість розвивати свої індивідуальні здібності.

6. Створення адаптивного контенту та його суть.

Створення адаптивного освітнього контенту передбачає розробку матеріалів, які можуть пристосовуватися до потреб та особистих характеристик здобувачів освіти, забезпечуючи їм індивідуалізований освітній досвід. Адаптивність контенту полягає у здатності реагувати на потреби та можливості кожного конкретного здобувача, надаючи йому оптимальну навчальну інформацію та підтримку.

Основні складові адаптивного освітнього контенту включають:

- гнучку структуру: адаптивний контент має гнучку структуру, що дозволяє здобувачам освіти вибирати порядок та швидкість засвоєння матеріалу. Він може бути організований у вигляді модулів, що дозволяють тим, хто навчаються вибирати послідовність вивчення та переходити до наступних розділів, враховуючи їх потреби та рівень засвоєння;

- індивідуалізоване навчання: адаптивний освітній контент надає можливість здобувачам освіти навчатися на своєму власному рівні та у відповідності до своїх потреб. Пропонуються додаткові завдання або матеріали для поглиблення знань, або ж можливість надавати додаткову підтримку та пояснення тим, хто потребує додаткової допомоги;

- автоматичне оцінювання: адаптивний контент передбачає систему автоматичного оцінювання, яка дає змогу здобувачам одержувати оперативну зворотну інформацію про власний освітній прогрес та результати. Це дозволяє тим, хто навчається, відстежувати свої досягнення та коригувати свою навчальну стратегію;

- підказки та допомога: адаптивний контент має можливість забезпечувати різні види підказок та допомоги, які допомагають здобувачам освіти опанувати матеріал та виконати завдання. Це можуть бути пояснення, інтерактивні демонстрації, візуалізації або навіть індивідуальні консультації з викладачем.

Адаптивний освітній контент забезпечує індивідуалізований підхід до навчання, враховує потреби, рівень засвоєння матеріалу та інтереси кожного здобувача освіти, дозволяючи йому вчитися в комфортному темпі та отримувати необхідну підтримку. Це сприяє більш ефективному та якісному навчанню.

7. Дидактична функція визначення послідовності засвоєння освітньої інформації.

Дидактична функція визначення послідовності засвоєння освітньої інформації полягає у встановленні логічного порядку, в якому навчальний матеріал має бути представлений здобувачам освіти. Ця функція спрямована на структурування навчального процесу та забезпечення оптимальної послідовності опанування важливих концепцій, понять, теорій та навичок.

Основні аспекти дидактичної функції визначення послідовності засвоєння освітньої інформації включають:

- логічний розподіл матеріалу: визначення послідовності дає можливість упорядкувати навчальний матеріал таким чином, щоб здобувачі освіти засвоювали його від простого до складнішого, від загального до конкретного. Це допомагає забезпечити логічний перехід від базових понять до більш складних концепцій та створює підґрунтя для розвитку системного мислення;

- урахування попередніх знань: визначення послідовності засвоєння освітньої інформації має враховувати попередні знання та навички тих, хто навчається. Важливо побудувати освітню траєкторію, що ґрунтується на вже наявних знаннях та досвіді здобувачів, щоб забезпечити їм поступовий перехід до нового матеріалу та відповідний рівень складності;

- прогресивна складність: визначення послідовності допомагає забезпечити прогресивне нарощування складності матеріалу. Поступове ускладнення допомагає здобувачам освіти в комфортному режимі розширювати свої знання та навички, сприяє засвоєнню більш глибокого розуміння та відповідному розвитку когнітивних навичок;

- інтерактивність: визначення послідовності засвоєння освітньої інформації передбачає включення різних інтерактивних елементів, завдань, які залучають здобувачів освіти до активної участі у процесі навчання. Це включає дискусії, групову роботу, практичні завдання та інші форми активного залучення, що сприяють поглибленню розуміння та практичному застосуванню отриманих знань.

Визначення послідовності засвоєння освітньої інформації є важливим аспектом адаптивних технологій, оскільки дозволяє підлаштовувати освітній процес під індивідуальні потреби та можливості кожного здобувача, сприяючи ефективному та глибокому засвоєнню матеріалу.

8. Створення адаптивного освітнього контенту.

Основні характеристики адаптивного освітнього контенту:

- індивідуалізація: адаптивний контент створюється з урахуванням індивідуальних потреб та особливостей кожного здобувача освіти. Він надає можливість налаштування змісту, рівня складності, швидкості навчання та інших параметрів, що відповідають індивідуальним потребам того, хто навчається;

- гнучкість: адаптивний контент має можливість пристосовуватися до різних пристроїв, платформ, розмірів екранів та інших технічних особливостей. Він може бути доступним через різні канали комунікації, такі як веб-сайти, мобільні додатки, соціальні мережі тощо;

- динамічність: адаптивний контент змінюється в реальному часі, реагуючи на дії та відповіді того, хто навчається. Він може пропонувати додаткові вправи, завдання або пояснення, відповідно до потреб та прогресу здобувача освіти;

- варіативність: адаптивний контент передбачає різні варіанти та альтернативи, що дозволяють здобувачам обирати найбільш зручну та ефективну освітню траєкторію. Він може містити різні рівні складності, додаткові матеріали, підказки, відео чи аудіо засоби, що допомагають усвідомленню та засвоєнню інформації.

Адаптивний контент забезпечує індивідуальний, гнучкий та ефективний підхід до навчання, сприяючи засвоєнню та застосуванню освітньої інформації кожним здобувачем освіти.

9. Створення адаптивного освітнього середовища. Суть його адаптивності.

Адаптивність освітнього середовища полягає в його гнучкості, здатності реагувати на індивідуальні особливості, потреби та здібності здобувачів освіти.

Основні аспекти адаптивності створення освітнього середовища включають:

- індивідуалізація: створення можливостей для індивідуального навчання і розвитку, враховуючи потреби, інтереси та особливості кожного здобувача освіти. Це може включати використання завдань різних рівнів складності, диференціювання матеріалу, розробку індивідуальних навчальних планів або персоналізоване навчання, прогнозування персональної освітньої траєкторії, використання додаткових освітніх ресурсів (факультативи, гуртки тощо);

- гнучкість: здатність адаптувати освітній процес, змінюючи послідовність, темп, методи та засоби навчання відповідно до навчального прогресу тих, хто навчається. Гнучкість дозволяє підлаштовувати навчання під конкретні обставини, індивідуальні стилі навчання та рівень володіння матеріалом;

- залучення до самостійної роботи: створення умов для самокерування та саморозвитку здобувачів освіти. Адаптивне освітнє середовище надає можливості для самостійного вивчення матеріалу, самоконтролю, самооцінки та самокоригування. Досягненню цього сприяє розробка індивідуальних завдань, ресурсів та інструментів для самостійної роботи;

- взаємодія та співпраця: забезпечення можливостей для взаємодії та співпраці між усіма учасниками освітнього процесу. Адаптивне освітнє середовище сприяє колективному навчанню, спільному вирішенню завдань, обміну думками та взаємній підтримці між здобувачами освіти;

- постійний моніторинг та оцінка: здійснення систематичного спостереження, моніторингу та оцінки прогресу тих, хто навчається з метою вчасного виявлення відхилень з метою внесення коректив у освітній процес. Це дозволяє адаптувати навчання, надавати додаткову підтримку або відкликати більш складні завдання в залежності від індивідуальних досягнень та потреб здобувачів освіти.

Адаптивне освітнє середовище прагне створити оптимальні умови для навчання та розвитку кожного здобувача освіти, забезпечуючи індивідуалізацію, гнучкість, активну взаємодію, самостійну роботу та систематичний моніторинг освітнього прогресу.

10. Розроблення адаптивного оцінювання. Інструментарій адаптивного оцінювання.

Адаптивне оцінювання використовує різноманітний інструментарій для оцінки навчальних досягнень здобувачів освіти. Основні інструменти адаптивного оцінювання включають:

- адаптивні тести: тести, які адаптуються до рівня володіння навчальним матеріалом здобувачем освіти. Починаючи з певного початкового рівня складності, тест пропонує питання, які адаптуються в залежності від правильності або неправильності відповідей того, хто навчається. Такий тест дозволяє більш точно оцінити рівень знань та навичок здобувача освіти, враховуючи його індивідуальні потреби;

- проектні завдання: це завдання, результатом виконання якого є розв'язання проблеми, створення певного проекту або продукту. Адаптивне оцінювання передбачає гнучкість у виборі теми проекту, його складності та оцінювання різних його аспектів, враховуючи індивідуальні освітні запити здобувачів освіти.

- портфоліо: портфоліо є збіркою різних робіт, завдань та досягнень того, хто навчається за певний період. В контексті адаптивного оцінювання портфоліо використовується для визначення прогресу здобувача, розвитку навичок та здібностей. Портфоліо має гнучкий характер і відображає інтереси та потреб здобувача, враховуючи його індивідуальний шлях розвитку;

- самооцінка завдання: адаптивне оцінювання може включати такі елементи, як самооцінка того, хто навчається та завдання різної складності на різних рівнях. Здобувачі оцінюють свої знання, вміння, навички та виконують завдання на різних рівнях складності, що дозволяє адаптувати оцінювання до їхнього поточного рівня засвоєння матеріалу.

Інструментарій адаптивного оцінювання дає можливість враховувати індивідуальні особливості, потреби та здібності здобувачів освіти, забезпечуючи більш точне оцінювання їхнього освітнього прогресу.

11. Приклад розробленої адаптивної технології.

Створена технологія призначена для індивідуалізації процесу отримання музично-педагогічної освіти, забезпечуючи адаптацію змісту та методів навчання до освітніх запитів здобувачів освіти.

Дидактична функція запропонованої технології полягає в створенні персоналізованого освітнього процесу, враховуючи індивідуальні потреби та початковий рівень підготовки здобувачів освіти. Запропонована технологія включає такі складові:

- адаптивний контент: матеріали та ресурси для навчання структуровані за рівнем складності, обсягом і адаптовані до поточного рівня підготовки здобувачів. Вони мають доступ до різних матеріалів, що відповідають їхнім потребам і забезпечують поступове просування на наступні рівні опанування музичного мистецтва. Використовується адаптований нотний матеріал;

- індивідуалізація: включає використання завдань різних рівнів складності, диференціювання матеріалу, розробку індивідуальних навчальних планів або персоналізоване навчання, створення персональних освітніх траєкторій, використання додаткових освітніх ресурсів (факультативи, гуртки тощо);

- інтерактивні завдання: пропонуються інтерактивні завдання різної складності, що сприяють активному залученню тих, хто навчається до освітнього процесу. Завдання адаптуються до рівня засвоєння здобувача та надають можливість для самоконтролю та самокоригування;

- оцінювання: система оцінювання адаптується до потреб того, хто навчається, враховуючи його індивідуальний прогрес. Оцінки надаються з урахуванням якості виконання завдань, самооцінки здобувача та його розвитку в різних аспектах музичної освіти.

Запропонована адаптивна технологія спрямована на підготовку майбутніх учителів музичного мистецтва в закладах вищої педагогічної освіти. Вона дає можливість здобувачам самостійно визначати свій темп навчання, забезпечуючи комфортні умови для опанування музичних знань та вмінь.



Висновки

Отже, існує необхідність в:

- осучасненні педагогічних технологій, які будуть ефективними та дієвими в умовах воєнної агресії та нестабільності;

- оптимізації освітнього процесу відповідно реалій, що склались;

- застосуванні адаптивних педагогічних технологій в системі вищої освіти. Запропоновано низку адаптивних технологій покликаних підвищити якість педагогічної діяльності суб'єктів управління освітнім процесом в умовах невизначеності та нестабільності.

Перспективи подальших досліджень будуть спрямовані на визначення шляхів практичного застосування запропонованих адаптивних технологій в педагогічній діяльності суб'єктів управління освітнім процесом.



Використані джерела

1. Андросович К.А. Психологічні чинники соціальної адаптації першокурсників в умовах освітнього середовища професійно-технічного навчального закладу: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05 Східноукраїнський нац. університет ім. В. Даля. Сєвєродонецьк, 2015. 274 с.

2. Андросович К.А., Ткаченко Л.І., Ільїна Г.В., Якимова І.О., Шульга В.М. Соціальна адаптація обдарованої особистості: від дитинства до юності. Інститут обдарованої дитини НАПН України, м. Київ, Україна. 2021.

3. Бахмат Н., Сидорук Л. Формування сучасних уявлень про адаптивне освітнє середовище закладу вищої освіти. Освітній простір України, 2019. №2 15, С. 17-25

4. Бондар В.І., Шапошнікова І.М., Опалюк Т.Л., Франчук Т.Й. Адаптивне навчання студентів професії вчителя: теорія і практика: монографія / за ред. В.І. Бондаря. Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2018. 308 с.

5. Бондаренко Т.В. Особливості організації та управління освітнім процесом закладу передвищої освіти. Адаптивні технології управління навчанням: збірник матеріалів дев'ятої міжнародної конференції. Одеса-Київ, 25-27 жовтня 2023 р. Київ: ІЦО НАПН України, 2023. С.62-64.

6. Галецька І.І. Психологічні чинники соціальної адаптації. Соціогуманітарні проблеми людини. 2005. №1. С. 91-100.

7. Єльникова Г., Рябов О. (2020). Деякі питання організації адаптивного навчання в навчальних закладах. Адаптивне управління: теорія і практика. Серія Педагогіка, 10 (19).

8. Єльникова Г.В., Жук М.В., Кретович С.С. Адаптивне управління закладами освіти в умовах воєнного стану в Україні. Adaptive Management: Theoryand Practice. Series Pedagogics.2023. №16 (31).

9. Жога Р.А. Адаптивні технології в музично-педагогічній освіті. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський зб. наук. праць молодих вчених / Дрогобицький держ. пед. ун-т імені Івана Франка; ред.-упоряд.: М. Пантюк та ін. Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2021. Вип 42. Т. 1. С. 265-270.

10. Крамаренко І., Корнішева Т., Сілютіна І. Адаптація дистанційного навчання у вищій школі до умов воєнного стану. Перспективи та інновації науки, 2022. №4 (9). С. 192-205.

11. Лазарєв М.І, Лазарєва Т.А. Адаптивні базові моделі формування професійних дій у майбутніх фахівців. Адаптивне управління: теорія і практика. Серія Педагогіка. 2022. №13(25).

12. Левченко М. Феденько С., Форостян А. Особливості соціальної адаптації здобувачів вищої освіти до освітнього процесу в умовах воєнного стану. Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка / [редактори-упорядники М. Пантюк, А. Душний, В. Ільницький, І. Зимомря]. - Дрогобич: Видавничий дім «Гельветика», 2022. Вип. 52. Том 2. С. 185-192.

13. Помиткіна Л., Мельник Н., Ковтун О., Кокарєва А. Психологічна адаптація викладачів та студентів до освітнього процесу в постпандемічний період та в умовах військових дій. Наукові перспективи (Naukovi perspektivi), 2023. №8 (38). С. 719-728.

14. Сікора Я. Сутність адаптивної системи професійної підготовки майбутніх фахівців з інформаційних технологій. Наука і техніка сьогодні, 2022. №13 (13). С. 367-380.

15. Фроленкова Н., Купіна І. Адаптація дітей дошкільного та молодшого шкільного віку до навчання в умовах воєнного стану. Перспективи та інновації науки. 2022. №7 (12). С. 471-482.



References

1. Androsovych K.A. Psykholohichni chynnyky sotsialnoi adaptatsii pershokursnykiv v umovakh osvitnoho seredovyshcha profesiino-tekhnichnoho navchalnoho zakladu: dys. ... kand. psykhol. nauk: 19.00.05 Skhidnoukrainskyi nats. universytet im. V. Dalia. Sievierodonetsk, 2015. 274 s.

2. Androsovych K.A., Tkachenko L.I., Ilina H.V., Yakymova I.O., Shulha V.M. Sotsialna adaptatsiia obdarovanoi osobystosti: vid dytynstva do yunosti. Instytut obdarovanoi dytyny NAPN Ukrainy, m. Kyiv, Ukraina. 2021.

3. Bakhmat N., Sydoruk L. Formuvannia suchasnykh uiavlen pro adaptyvne osvitnie seredovyshche zakladu vyshchoi osvity. Osvitnii prostir Ukrainy, 2019. №15, S. 17-25.

4. Bondar V.I., Shaposhnikova I.M., Opaliuk T.L., Franchuk T.Y. Adaptyvne navchannia studentiv profesii vchytelia: teoriia i praktyka: monohrafiia / za red. V.I. Bondaria. Kyiv: Vyd-vo NPU imeni M.P. Drahomanova, 2018. 308 s.

5. Bondarenko T.V. Osoblyvosti orhanizatsii ta upravlinnia osvitnim protsesom

zakladu peredvyshchoi osvity. Adaptyvni tekhnolohii upravlinnia navchanniam: zbirnyk materialiv deviatoi mizhnarodnoi konferentsii. Odesa-Kyiv, 25-27 zhovtnia 2023 r. Kyiv: ITsO NAPN Ukrainy, 2023.S.62-64.

6. Haletska I.I. Psykholohichni chynnyky sotsialnoi adaptatsii. Sotsiohumanitarni problemy liudyny. 2005. №1. S. 91-100.

7. Ielnykova H.V., Riabov O. Deiaki pytannia orhanizatsii adaptyvnoho navchannia v zakladakh osvity. Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka. Seriia: Pedahohika 2020. Vyp. 10 (19)

8. Ielnykova H.V., Zhuk M.V., Kretovych S.S. Adaptyvne upravlinnia zakladamy osvity v umovakh voiennoho stanu v Ukraini. Adaptive Management: Theory and Practice. Series Pedagogics. 2023. №16(31).

9. Zhoha R.A. Adaptyvni tekhnolohii v muzychno-pedahohichnii osviti. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zb. nauk. prats molodykh vchenykh / Drohobytskyi derzh. ped. un-t imeni Ivana Franka; red.-uporiad.: M. Pantiuk ta in. Drohobych: Vydavnychyi dim «Helvetyka», 2021. Vyp 42. T. 1. S. 265270.

10. Kramarenko I., Kornisheva T., Siliutina I. Adaptatsiia dystantsiinoho navchannia u vyshchii shkoli do umov voiennoho stanu. Perspektyvy ta innovatsii nauky, 2022. №4 (9). S. 192-205.

11. Lazariev M.I, Lazarieva T.A. Adaptyvni bazovi modeli formuvannia profesiinykh dii u maibutnikh fakhivtsiv. Adaptyvne upravlinnia: teoriia i praktyka. Seriia Pedahohika. 2022. №13(25).

12. Levchenko M. Fedenko S., Forostian A. Osoblyvosti sotsialnoi adaptatsii zdobuvachiv vyshchoi osvity do osvitnoho protsesu v umovakh voiennoho stanu. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka / [redaktory-uporiadnyky M. Pantiuk, A. Dushnyi, V. Ilnytskyi, I. Zymomria]. - Drohobych: Vydavnychyi dim «Helvetyka», 2022. Vyp. 52. Tom 2. S. 185-192.

13. Pomytkina L., Melnyk N., Kovtun O., Kokarieva A. Psykholohichna adaptatsiia vykladachiv ta studentiv do osvitnoho protsesu v postpandemichnyi period ta v umovakh viiskovykh dii. Naukovi perspektyvy (Naukovi perspektivi), 2023. №8 (38). S. 719-728.

14. Sikora Ya. Sutnist adaptyvnoi systemy profesiinoi pidhotovky maibutnikh fakhivtsiv z informatsiinykh tekhnolohii. Nauka i tekhnika sohodni, 2022. №13 (13). S.367-380.

15. Frolenkova N., Kupina I. Adaptatsiia ditei doshkilnoho ta molodshoho shkilnoho viku do navchannia v umovakh voiennoho stanu. Perspektyvy ta innovatsii nauky. 2022. №7 (12). S. 471-482.

Размещено на Allbest.Ru

...