Розвиток інтересу студентів до мистецько-професійної діяльності на особистісно орієнтованих засадах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток інтересу студентів до мистецько-професійної діяльності на особистісно орієнтованих засадах

Горбенко С.С., Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова)

Вступ

вчитель-творець виховання молоді

Інтеграція України до європейського освітнього простору вимагає оновленням змісту фахової підготовки вчителя, який усвідомлює свою професійну відповідальність, відданий своїй професії. Серед усіх напрямків такої діяльності особливе місце належить фахівцю мистецького напряму. Саме мистецтво є засобом формування світоглядних уявлень і ціннісних орієнтацій людини, власного творчого розвитку, бо в процесі художньої діяльності вона створює для себе щось нове, а значить ця діяльність постає як творча, спрямована на самозмінення, саморозвиток, формує життєво- творчу позицію особистості. Перше осмислення сутності педагогіки мистецтва відбулося в часи античності, коли давньогрецькі філософи почали активно вводити його до змісту освіти молодих людей з метою збереження здоров'я їх душ і досягнення ними калокагатії як ідеалу особистісного розвитку й мети виховання. Мистецтво є тою силою, яка може потрясти, вразити людину до глибини душі та змінити її. У цьому контексті мистецтво повинно займати достойне місце в сучасних підходах до освітніх процесів, удосконалення людини і суспільства. Як переконує Г.Філіпчук, «найбільш розвинуті країни Європи, зокрема, Франція, має традиційно сильно розвинуту мистецьку освіту. Однією з пріоритетних державних програм є «Мистецтво та культура в школі», основне завдання якої - створення належних умов для художньо-культурного виховання, доступ молоді до культурного надбання Франції і світу» [6, с.471]. Саме тому в педагогічних закладах вищої освіти основним завданням освітнього процесу стає підготовка вчителя-творця, вихователя, фасилітатора, ментора, здатного вийти за межі шкільних предметів, стати для учнів активним носієм національної культури і духовно-матеріальних традицій українського народу. Особлива роль у цьому, за нинішніх обставин, належить педагогу мистецького напряму, інтерес до якого, в останні роки, почав знижуватися. Тому є необхідність і потреба у розробці всіх необхідних заходів для підвищенні інтересу до цього напрямку підготовки фахівців.

Виклад основного матеріалу

Феномен «інтерес» є одним із постійних сильнодіючих мотивів людської діяльності (від лат. interest - має значення, важливо), особливо значуща причина дій індивіда. Вченими визначено, що інтерес до мистецтва присутній в усіх процесах пізнання, основою якого є мотивований інтерес [2]. Інтерес до мистецтва характеризується як реалізація мистецької потреби, що «пов'язана з такими особистісними властивостями, як емоції, ставлення, бажання, здібності» [2]. На думку психологів І.Булах, О. Ковальова Є. Натанзона, П. Рудіна, головною ознакою інтересу, його суттю може бути тільки стійке позитивне емоційне ставлення особистості до певного об'єкта. Під професійним інтересом розуміють стійку соціально-психологічну орієнтацію особистості на певний вид діяльності, яка виявляється в усвідомленому, позитивному відношенні до вибраної професії.

Психологи відмічають, що сформованість в особистості зацікавленого ставлення допрофесії, до самої себе впливає на формування психологічних складників, щовиступають підґрунтям розвитку суб'єктної активності індивіда, його ціннісних орієнтацій, типу особистісної спрямованості, внутрішньої мотивації, саморегуляції, саморефлексії, високої самооцінки тощо.

Інтерес перекликається з поняттям «потреба». На думку В. Сіренка, потреба та інтерес мають одну підставу, але потреба виступає як життєво необхідна функція суб'єкта, а інтерес включає в себе дану необхідність не безпосередньо, а як необхідність задоволення потреби суб'єкта. Спільним між потребою та інтересом є те, що вони не існують поза їх носіями і спрямовані на певний об'єкт (освіту, культуру, цінності, відносини, звичаї тощо). Відмінним між ними є те, що інтереси виступають лише у людини. Потреби орієнтовані, перш за все, на предмет їх задоволення, а інтереси спрямовані на ті соціальні інститути, від яких залежить розподіл цінностей і благ, що забезпечують задоволення потреб [5, с. 55-56].

З інтересами пов'язана проблема співвідношення інтересів і цінностей. Ціннісні орієнтації особистості є професійною характеристикою та впливають на всі аспекти людської психіки: від пізнавальної потреби (А. Маслоу ) до мотивації учинків індивіда (Є.Ільїн). Цінності розглядають і як феномен, що формується на основі інтересів, і як системозапочатковуючий елемент у їх формуванні. Тому формування у студентів стійкого інтересу, до обраної професії, потреб у навчанні підростаючого покоління, передачі їм свого досвіду спілкування з творами мистецтва, виховання духовності, готовності працювати після закінчення університету саме за обраним фахом є одним з важливих завдань нашої освіти. До того ж, інтерес безпосередньо впливає на успішність оволодіння спеціальністю, є одним з найсильніших мотивів вчення та спричиняє морально- естетичне і емоційне задоволення від навчальної діяльності.

Для розвитку у майбутніх учителів мистецьких дисциплін (музики, образотворчого мистецтва, хореографії), інтересу до обраної професії необхідна особистісна спрямованість освітнього процесу в стінах університету. Це є мотивація до професії вчителя, головним у якій виступає орієнтація на розвиток особистості учня, прагнення стати, бути й залишатися вчителем, що допомагає йому, в першу чергу, оволодіти ціннісним потенціалом навчального матеріалу, комунікативними навичками, проникнутися інтересами учнів, зацікавитися різними видами мистецтва та методами їх освоєння тощо. Розвитку педагогічної спрямованості сприяє взаємозв'язок мотивації з професійним інтересом.

Педагогічна спрямованість розглядається вченими як у вузькому, так і широкому значеннях. У відносно вузькому сенсі даний феномен визначається як професійно значуща якість, яка займає центральне місце в структурі особистості вчителя і обумовлює його індивідуальну особистісну своєрідність. У більш широкому - як система емоційно- ціннісних відносин, що задає ряд домінуючих мотивів особистості вчителя, які спонукають його до її утвердження в педагогічній діяльності та спілкуванні [3 ].

Як свідчить наш педагогічний досвід, така спрямованість торкається, в першу чергу, нової парадигми освіти - гуманістичної, згідно якої головна увага професорсько-викладацького складу приділяється не предметній спрямованості освітнього процесу, а особистісній. Студенти проявляють значний інтерес до її змісту, особливостей, форм і методів навчання, характеру комунікативної взаємодії учитель - учень, викладач - студент.

До номенклатури особистісної спрямованості інтересу майбутнього фахівця в стінах ВНЗ включаємо такі основні позиції:

- набуття умінь розвитку інтересу до мистецької діяльності дитини як відображення потреби в ній;

- формування психолого-педагогічної спостережливості ;

- виховання педагогічного такту, організаторських здібностей,

- цілеспрямованості, здатності до самооцінки;

- набуття педагогічної компетентністі щодо ефективної практичної реалізації особистісного підходу до мистецького навчання і виховання.

Структура педагогічної спрямованості майбутнього вчителя мистецьких дисциплін, у даному випадку, може торкатися таких аспектів:

1) характеру мотивації на формування інтересу учнів до мистецької діяльності;

2) спрямованості навчальної роботи на форми самовдосконалення та самореалізації учнів у сфері мистецтва;

3) спрямованості на зміст, особливості мистецьких предметів, їх історію розвитку тощо.

Особливий інтерес для студентів представляють дослідження педагогічної спрямованості в руслі гуманістичної психології (Р.Бернс, Д.Дьюї А.Маслоу, К.Роджерс та ін.). Спрямованість особистості розглядається ними як прагнення особистості до самоактуалізації. Зокрема К.Роджерс аналізує проблему цінностей учителя як таку, що конституює утворення особистості, яка спрямовує зміст своєї діяльності в педагогічне русло. Аналізуючи суперечливу природу системи цінностей людини, К. Роджерс приходить до кількох важливих висновків: загальні для людей ціннісні устремління гуманістичні по своїй природі і полягають в удосконаленні розвитку самої людини; вся система позитивних цінностей лежить не поза учнем, а в ньому самому. Тому вчитель, на думку К. Роджерса, не може задати, а може лише створити умови для їх прояву [4, с.247].

Однієї із найголовніших закономірністей формування професійного інтересу майбутнього вчителя є залежність від рівня і якості знань та здатності встановлювати взаємоповажливі суб'єкт суб'єктні взаємини з учнями різних вікових категорій. Серед різноманітних шляхів і засобів формування професійних інтересів майбутнього вчителя мистецьких дисциплін є: змістовне і цікаве викладання фахових предметів у закладах вищої освіти; новизна навчального матеріалу; історизм; демонстрація практичного застосування знань викладачем, застосування нових чи нетрадиційних форм навчання, мультимедіа-систем; використання інтерактивних комп'ютерних засобів; вміння демонструвати досягнення учнів та їх оцінювати, створення ситуацій успіху тощо.

Для формування інтересу до майбутньої професії викладачі вишів у процесі навчальної роботи зі студентами мають використовувати ряд методів. Це методи усвідомлення цінностей мистецтва (бесіди, пояснення, аргументації, розповіді, обговорення, демонстрації, мистецького узагальнення, дискусії, переконування, інформації); методи стимулювання практичної мистецької діяльності учнів (ціннісно-смислових порад, ситуацій вільного вибору, орієнтації на перспективу, слухової наочності, проб і помилок, переорієнтації, емоційної драматургії, контрастних співставлень, моделювання художньо-творчого процесу та ін.).

Професійний інтерес студентів - майбутніх учителів мистецьких дисциплін, рівень їх освіченості визначається тим, наскільки викладачам закладів вищої освіти удається, по-перше, зорієнтувати навчальний процес на розвиток особистості студента у відповідності з його можливостями, здібностями та довузівською підготовкою. По-друге, використовувати сучасні технології навчання які передбачають особистісно-діяльнісний підхід в ході викладання усіх фахових навчальних предметів. По-третє, ставити такі навчальні цілі, які є складовими навчально- виховного процесу в закладі загальної середньої освіти в контексті її гуманізації і які б стимулювали пізнавальну активність студентів. По-четверте, структурувати навчальну інформацію із предметів спеціального циклу у вигляді проблемно-ситуаційної моделі, діалогізації, спрямованості на майбутню практичну діяльність.

Особистісно орієнтований підхід до розвитку професійного інтересу майбутніх фахівців освітньої галузі «Мистецтво» передбачає реалізацію ряду педагогічних умов:

• переорієнтація викладачів ЗВО на пріоритет гуманізації освітнього процесу в своїй повсякденній роботі;

• надання студентам реальної можливості самореалізації власного творчо-педагогічного потенціалу;

• визнання пріоритету індивідуальності, самоцінності студента, який є суб'єктом професійної мистецько-педагогічної підготовки;

• створення креативного середовища в ході професійної підготовки студентів на засадах особистісного підходу;

• орієнтація на самобутність та неповторність кожного студента;

• реалізація в освітньому процесі принципів демократизації, діалогізації, індивідуалізації, диференціації. Означений підхід зацікавлює студентів та зобов'язує у процесі освоєння фахових дисциплін орієнтуватися на такі чинники в майбутній практичній діяльності: а) уміння вбачати в учневі закладу загальної середньої освіти активного суб'єкта освітнього процесу; б) здатність до розвитку в кожного індивіда навичок самопізнання, самовизначення, самокерування власною діяльністю та створення атмосфери успішності кожної дитини; в) уміння організовувати мистецьке навчання і виховання як спільну діяльність, спрямовану на розв'язання особистісно важливих, для кожного учня, проблем; д) бути співучасником процесу мистецького пізнання; е) набуття навичок створення фасилітаційних ситуацій на різного роду мистецьких заняттях, вибирати комплекс умов, що сприяють прояву спектру позитивних емоцій; є) здатність до співставлення власних особистісних якостей з вимогами особистісно орієнтованого підходу до мистецького навчання і виховання учнів; з) уміння творчо змінювати свою особистість на основі сучасних мистецтвознавчих та психолого-педагогічних знань; к) здатність усвідомлювати перспективу свого професійно- компетентнісного зростання в умовах інновацій, реалізовувати і розвивати власні педагогічні здібності у відповідності з вимогами часу. Компетентнісний підхід доповнює ті інноваційні підходи, методи, які допомагають гармонійно поєднувати знання, уміння, навички, здібності, способи діяльності з позитивним досвідом для реалізації поставлених цілей. З поміж ключових компетентностей які приваблюють майбутнього вчителя мистецьких дисциплін ми виокремлюємо компетентність комунікативну. Вона характеризується толерантністю, сприйняттям плюралізму, вмінням педагогічно доцільно відстоювати свої переконання, встановлювати плідні взаємовідносини з дітьми та змінювати їх у відповідності із станом розвитку учнів, добиватися взаєморозуміння тощо. Це можливо за умови вільного володіння майбутнім учителем необхідним запасом комунікативних умінь, що є частиною його компетентності. До них належать уміння спілкуватися, слухати, розуміти, відчувати, знаходити контакт, творчо і винахідливо діяти в неординарних педагогічних ситуаціях, створювати атмосферу підтримки учнів і т. ін.

Принагідно зазначити, що університетська освіта повинна готувати фахівця мистецького напряму, що любить свою професію, відданий їй та спроможний реалізовувати особистісно-зорієнтовану освітню парадигму за наступними принциповими положеннями які сприяють розвитку його інтересу:

• зміст професійної освіти передбачає використання сучасних інноваційних технологій мистецького навчання і виховання;

• нинішня мистецька освіта повинна мати випереджувальний характер, що забезпечується рівнем компетентності та розвитком екстра функціональних якостей кожного студента;

• особистісно орієнтований підхід до мистецько- педагогічної освіти має передбачати максимальне збереження індивідуальних особливостей, здібностей та досвіду студентів, їх потреб у самоорганізації самовизначенні та саморозвитку;

• організація освітнього процесу має вибудовуватися за принципом свободи вибору студентом навчального матеріалу з фаху, способів його пошуку у відповідності з інтересами, можливостями, індивідуальними здібностями;

• створення умов у стінах вишу для самореалізації майбутнього фахівця, що максимально модулюють його подальшу професійну діяльність;

• створення ситуацій успіху кожному студенту в процесі аудиторної та поза аудиторної роботи.

Навчання в умовах реалізації нової парадигми освіти сприяє формуванню професійного інтересу студентів у практичному вимірі якщо їх увага фокусується, по відношенню до дитини в умовах закладу загальної середньої освіти, на таких позиціях:

S особистість учня є унікальним явищем, тому вона достойна поваги;

*S розвиток учня є метою мистецько-освітньої системи закладу загальної середньої освіти;

*S створення в процесі мистецького навчання максимально можливої атмосфери успішності дитини і високий рівень підтримки її досягнень;

f учень є активним і вільним суб'єктом мистецько-освітнього процесу, а не пасивно та слухняно засвоюючим об'єктом навчання і виховання;

f дитину вчать не тому, що думати, а тому, як думати і мислити;

f досягнення кожного учня оцінюються не у порівнянні з іншими дітьми, а в динаміці тільки його особистих позитивних змін, за різними джерелами і в різний час.

Як свідчить наш практичний досвід, студент проявляє інтерес до мистецько-педагогічної діяльності тоді, коли пріоритетом у його професійній підготовці стає створення умов для включення до його особистісних структур свідомості, критичності, мотивованості, смислотворчості, рефлексії тощо. Завдяки цим факторам починається процес педагогічної творчості, визначення ціннісних педагогічних пріоритетів, його місця в діалогових взаємовідносинах з дітьми, ролі у формуванні особистісних якостей учнів і т. ін. Окрім того, з нашої точки зору, розвиток інтересу до мистецько-педагогічної діяльності буде ефективнішим якщо викладачі закладів вищої освіти ставлять на передній план особистість студента, як центральну постать художньо- педагогічного процесу, використовують діалоговий стиль спілкування, виховуючи в ньому навички рівноправних суб'єкт-суб'єктних стосунків. Тобто, студент у стінах університету зобов'язаних навчитися бачити людські риси і художні здібності учня, зародки його естетичної позиції; включати життєвий досвід вихованця в його відношення із навколишнім світом та у процес сприймання творів мистецтва; зосереджувати на учневі всю свою увагу, знання, зусилля і навички.

Розвиток професійного інтересу студентів потребує збільшення часу на самостійну роботу майбутніх учителів яка дає можливість включати до змісту навчальних предметів певних завдань для самостійного опрацювання двох типів: на розвиток музично-творчих здібностей студентів; на формування готовності майбутніх учителів до розвитку творчих здібностей учнів закладів загальної середньої освіти. До факторів, які гальмують реалізацію засобів, форм, прийомів і методів формування інтересу студентів до майбутньої професійної діяльності слід віднести відсутність цілісних знань про гуманізацію освітнього процесу, недооцінювання сучасних досягнень мистецької педагогіки, недостатнє осмислення змісту, принципів, прийомів та методів особистісно орієнтованої мистецької освіти, недостатнє використання творчих видів діяльності та ін.

Висновки

Таким чином, процес розвитку інтересу до мистецько-професійної діяльності у майбутнього вчителя потребує інноваційних, прогресивних підходів у організації та змісті освітнього процесу в закладах вищої освіти, відмови від імперативного підходу до навчання і виховання. Завданням сьогоднішнього дня є глибокий аналіз особливостей організації гуманістично-спрямованого освітнього процесу у вишах та виявлення ефективних педагогічних умов формування професійно значущих якостей особистості вчителя мистецьких дисциплін, що відповідали б вимогам часу.

Список використаних джерел

1. Ващенко Г.Г. Виховна роля мистецтва // Твори: в 4-х тт.. - К.: Школяр - «Фада» ЛТД, 2000. - Т.4. Праці з педагогіки та психології. - 416 с.

2. Літовка О. П. Дослідження професійної позиції майбутнього вчителя через категорію особистості / О. П. Літовка // Наук. вісн. Ужгор. нац. ун-ту : Педагогіка, соціальна робота. - 2015. - Вип. 37. - С. 99 - 104.

3. Панасенко Е. Гуманізація педагогічної освіти у вищій школі / Е. Панасенко //Рідна школа. - 2002. - No 8-9. - С.13-15.

4. Роджерс К., Фрейберг Дж. Свобода учиться: новая идеология и политика образования - человекоцентрированный психологический подход / Пер. с англ. А.Б Орлова и др. - М.: Смысл, 2002. - 527 с.

5. Сіренко В.Ф. Інтереси і влада: Монографія. - К.: Оріяни, 2006. - 536 с.

6. Філіпчук Г.Г. Національна освіта : особистість і суспільство. Зб. наук. праць. - Чернівці6 Зелена Буковина, 2013. - 844 с.

Размещено на Allbest.ru