Формування публічного мовлення старшокласників на текстовій основі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування публічного мовлення старшокласників на текстовій основі

Наталія Грицак, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Анотація

Ключові слова: публічне мовлення; формування публічного мовлення; українська мова; текстотворення; мовленнєві уміння і навички; старшокласники; мовна особистість; робота з текстом.

The formation of public speech of senior high school students on a text basis

Nataliia Hrytsak, Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk

Group work with the elements of research activity helps by form ing senior high school students' abilities to work in a team, to formulate tasks correctly, to solve particular speech situations, and to glean different syntactic / stylistic constructions. Attention was paid that the accomplishment of creative tasks should be combined with the discussion of problematic issues. The expediency of using an educational discussion as an effective means of forming senior high school students' public speaking on a text basis is proven. It is shown that holding a press conference is important in theformation of high school students' public speech on a text basis.

Key words: public speech; formation of public speech; Ukrainian language; text creation; speech abilities and skills; senior high school students; speech personality; work with text.

Постановка проблеми

Проблема формування публічної комунікації є предметом низки сучасних наукових праць українських дослідників. Науковці зосереджують увагу на теоретичному висвітлення цього питання та практичній реалізації в навчальному процесі закладів освіти. Можемо увиразнити ключові аспекти окресленої проблеми у сучасній лінгводидактиці, зокрема, вивчення змістового наповнення поняття публічне мовлення, риторична компетентність (Н. Голуб, О. Горошкіна, О. Караман, С. Караман, О. Корчова, І. Кухарчук, Л. Лучкіна, Е. Палихата та інші), розроблення ефективних методів і прийомів навчання риториці учнів (Л. Галаєвська, О. Попова, Л. Симоненкова, Е. Палихата та інші), формування риторичної компетентності учнів на уроках української мови (В. Герман, В. Нищета, М. Пентилюк, О. Кучерук, О. Устименко та інші), риторична компетентність як складник професійної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури (С. Горобець, О. Кучерук, Н. Подлевська, О. Ранюк та інші).

Попри чималу кількість наукових студій з риторики, риторичної компетентності, формуванні риторичної компетентності учнів, вдосконаленні риторичної підготовки майбутніх учителів- філологів, розвиток мовної особистості проблема формування саме публічного мовлення учнів старших класів на текстовій основі розкрита недостатньо. Справедливо констатує Л. Галаєвська, що «текстотворчий підхід є поліфункційним і передбачає засвоєння мовних знань і формування мовленнєвих умінь та навичок на основі текстів; усвідомлення структури тексту і функцій мовних одиниць у ньому; формування вмінь та навичок сприймати, аналізувати, відтворювати, створювати, редагувати власні висловлення; у кінцевому ж результаті - сприяє формуванню й розвитку комунікативної компетентності учня» [2, с. 71].

Мета статті - розкрити особливості формування публічного мовлення старшокласників на текстовій основі.

Виклад основного матеріалу

Слід зазначити, що у сучасній лінгводидактиці запропоновано різні тлумачення риторичної компетентності. І. Кухарчук і Л. Лучкіна розглядають риторичну компетентність як «здатність усвідомлено створювати, вимовляти текст різних жанрів відповідно до мети і ситуації публічного мовлення. Це вищий рівень комунікативної компетенції» [5, с. 151].

Н. Подлевська і О. Ранюк у контексті вдосконалення риторичної компетентності майбутнього вчителя- філолога слушно зазначають, що це «комплекс практичних умінь студента-філолога, що засвоїв необхідний блок теоретичних знань і реалізує їх у реальності, зокрема, це дає можливість йому успішно та ефективно взаємодіяти з іншими суб'єктами спілкування» [7, с. 121]. Суголосною є думка Л. Башманівської, яка підкреслює важливість риторичної компетентності у професійному зростанні студентів-словесників. Вагомо, що дослідниця розробила концептуальну модель риторичної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури. Авторкою визначено концептуальні ідеї формування риторичної компетентності студентів, вироблено критерії контролю і оцінювання (мотиваційний, когнітивно-риторичний, риторично-діяльнісний), увиразнено способи і засоби навчання, зокрема, самостійне опрацювання «бібліотеки риторичних знань»; сторітелінг; риторизація діалогу; створення комп'ютерної презентації до виступу; кейс-метод; укладання словника афоризмів; рольова гра та інші [1]. Зазначимо, що запропоновані способи навчання є ефективними й для формування публічного мовлення учнів старших класів.

З'ясуванню змістового наповнення поняття риторична компетентність сприятиме ґрунтовна стаття О. Корчової, де авторка послуговуючись теоріями і концепціями психології, філософії, соціології, соціолінгвістики, педагогіки, лінгвістики виокремлює домінантні ознаки дефініцій «риторична компетентність» і «комунікативна компетентність». Цікавим є підхід О. Корчової до тлумачення риторичної компетентності на основі лінгвістичних методів дослідження семантики мовних одиниць. Учена проєктує семіотичний трикутник С. Огдена - І. Річардса на аналітичну модель значення риторичної компетентності. Використовуючи функціональний, операційний, діяльнісно- антропоцентричний підходи О. Корчова вибудовує категоріально-понятійне поле риторичної компетентності. Виходячи з такої позиції, близьким для нас є твердження О. Корчової про те, що риторична компетентність - це «найвищий інтегральний рівень комунікативної компетентності - особистісну здатність до нормативного, й елокутивного мовлення відповідно до комунікативної ситуації зі збереженням психологічного комфорту спілкування» [4, с. 198].

Для цілісного розуміння сутності риторичної компетентності слід розглянути її структуру. Так, О. Кучерук увиразнює такі компоненти, як-от мотиваційний, когнітивний, емоційно-вольовий, мовленнєво-поведінковий, мовно-естетичний, морально-ціннісний, рефлексійний [6]. При цьому слушно додає, що елементами цих складників є риторичні знання, уміння, досвід, здібності, потреби, наміри, ціннісні орієнтації, емоційне й інтелектуальне ставлення особи до дійсності [6].

Для нашої розвідки вагомою є стаття В. Герман і О. Устименко, де презентована методика формування риторичної компетентності учнів старшої школи [3]. Автори виокремлюють ключові напрями формування риторичних умінь старшокласників, а саме: риторична діяльність, риторична ситуація, риторичний діалог, риторичний текст, риторична рефлексія, аргументуючи тим, що разом ці напрями інтегруються через опанування мовленнєвих жанрів. Погоджуємося з думкою дослідників, що ефективними в формуванні риторичної компетентності є використанням інтерактивних методів навчання, зокрема метод «очікування», метод «мікрофон», метод «два - чотири - всі разом», метод «коло ідей», метод «навчаючи - учусь».

Студіювання наукових праць з проблеми формування риторичної компетентності дало змогу розробити структуру публічного мовлення учнів 10-11 класів на текстовій основі (рис. 1).

Рис. 1. Структура публічного мовлення старшокласників на текстовій основі

Систематизація, узагальнення і поглиблення мовленнєвих умінь і навичок у старшокласників закладів загальної середньої освіти відбувається за допомогою активного послуговування усіма видами мовленнєвої діяльності: говорінням, аудіюванням, письмом і читанням. Для формування публічного мовлення важливим є розвиток двох видів мовленнєвої діяльності - говоріння і слухання, тобто вироблення умінь сприймати, розуміти й успішно реагувати на почуте. Під час роботи над формуванням публічного мовлення учні розвивають логічне мислення, слухову пам'ять, збагачують та уточнюють свій словниковий запас, удосконалюють комунікаційні вміння.

Продукування мовленнєвої діяльності здійснюється за допомогою певних умов, стимулів, допоміжних засобів, так званих допоміжних опор як засобів спонукання до породження мовленнєвої діяльності. Цими допоміжними опорами є природна або штучна ситуація, засоби образотворчого мистецтва або їх сюжетна серія, прочитаний, почутий чи написаний текст, запропонована тема, що потребує уточнення, обговорення, пояснення.

Великим потенціалом формування публічного мовлення старшокласників, стимулом продукування усномовленнєвого висловлювання володіє текстовий матеріал художнього твору, який пропонує:

1) тему, акумульовану в змісті художнього твору, як основу для створення учнями власного тексту;

2) вербальне забезпечення, що сприяє збагаченню словникового запасу старшокласників і послуговуванню ним під час створення тексту-монологу, реплік діалогу і полілогу;

3) сюжет художнього твору як своєрідний генератор ідей текстотворення, джерело натхнення побудови усного висловлювання тощо.

Щоби старшокласники зуміли побудувати монолог, попередньо повторюємо знання про види монологічного мовлення (промова, доповідь, лекція, повідомлення тощо), їхні жанри та структуру.

1) схарактеризувати (описати) ... образ-персонаж художнього твору;

2) описати позитивні (негативні) вчинки ...

3) розповісти ...

4) розказати ...

5) дати оцінку (роздум) діям ... героя художнього твору;

6) зосередити увагу на умовах, у яких проживає/ють герой /герої.

Для формування вмінь і навичок продукування публічного мовлення у формах діалогів і полілогів попередньо повторюємо знання старшокласників про діалог, полілог, їхню структуру.

1) Робота в парах для побудови діалогів; дайте відповідь на запитання:

- Чи правильно розмовляє герой зі співрозмовниками?

- У спілкуванні з ким він допускає помилки (лексичні, стилістичні, орфоепічні)? Як Ви можете пояснити наявність помилок у мовленні персонажа?

- Які вчинки персонажа твору не відповідають Вашій системі етичних координат?

- Які вчинки героя заслуговують визнання?

- У чому Ви вбачаєте актуальність цього твору?

- Чи з особливостей типу мовлення образа-персонажа можна реконструювати його освіту, взаємини у сім'ї, родині, коло спілкування, змоделювати тип поведінки, визначити особистісні інтереси тощо?

- Чи мовлення головного героя слугує для Вас прикладом?

2) Робота в групах (наприклад, п'ятеро учнів) для створення полілогів: обговоріть питання:

- Увиразніть типові лексичні помилки персонажа твору.

- Увиразніть типові стилістичні помилки персонажа твору.

- Прокоментуйте світоглядну концепцію образів-персонажів. Проілюструйте її цитатами з художнього твору.

- Які загальнолюдські риси притаманні головному герою?

- Чи хотіли б Ви особисто зустрітись з героєм / героями твору? Які б питання Ви йому / їм поставили?

- Чи хотіли б Ви зустрітись з автором твору? Які б питання Ви йому поставили? Чому?

Для створення полілогів також можна розподілити клас на дві групи, кожна з яких обирає тему для обговорення. У середині групи учнів можна поділити на мікрогрупи. Наприклад, одна група шукає і добирає цитати з художнього твору; друга група готує запитання; третя група розмірковує над ілюстративним доповненням; четверта група знаходить аргументи для підтвердження виголошеної тези; п'ята група висловлює особистісне (емоційно-оціночне) ставлення до заявленої теми комунікації. На наступних уроках учням можна запропонувати самостійно поділитись на мікрогрупи, роздати відповідні завдання, продумати коло питань для обговорення тощо.

1) Автор зосереджує увагу на актуальній темі.

2) Письменник висвітлює такі питання.

3) У творі зроблено наголос на ..

4) До вагомих аргументів варто додати.

5) Погоджуємося з думкою.

6) Висловлені думки дають змогу констатувати.

7) У ході дискусії доведена думка.

8) Учасники діалогу підкреслили важливість.

9) Отже, робимо висновок...

Формування публічного мовлення старшокласників на текстовій основі буде ефективним за умови використання діяльнісного підходу. Так, доцільно старшокласникам пропонувати завдання, які спрямовані на розвиток інтелектуально-мовленнєвих і творчих здібностей учнів. Крім цього такі завдання зорієнтовані на формування вмінь логічно і послідовно висловлювати власну думку, встановлювати асоціативно-смислові зв'язки, використовувати різноманітні мовленнєві конструкції, залежно від конкретної мовленнєвої ситуації добирати різні типи публічного мовлення. Наведемо окремі приклади завдань.