Розвиток мовлення дітей третього року життя у процесі ігрової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток мовлення дітей третього року життя у процесі ігрової діяльності

Ніна Гордій, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і методики дошкільної освіти Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

Особливої уваги потребує питання розвитку мовлення дітей раннього віку з урахування статевих відмінностей. Говорячи про дівчаток і хлопчиків, маємо на увазі існування відмінностей у психології та поведінці. Наявність таких відмінностей обґрунтовано вченими, які виокремлюють два аспекти, в яких проявляються ці відмінності: когнітивний, що передбачає наявність статевих відмінностей у вербальних, просторових і математичних здібностях; соціальний аспект, який характеризується дитячою поведінкою і особистісним розвитком. При цьому відзначається, що у дівчаток краще розвинені вербальні здібності, а у хлопчиків - просторові та математичні. У соціальній поведінці хлопчики характеризуються більш високим рівнем розвитку таких рис, як агресивність і домінантність, а дівчатка більше проявляють дружелюбність і контактність.

Ключові слова: мовлення дітей раннього віку, ігрова діяльність, етапи розвитку сюжетно-рольової гри, статево-рольова диференціація.

The development of speech in third year old children in gaming activities

Nina HORDII, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Theory and Methodology оf Preschool Education Department Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University

The need for communication, mastering prydmetnymy own actions require active child's speech. Expanding the passive vocabulary of the child, increases vocabulary that the child understands the third year of life, there are simple expressions that reveal her available domestic situation, game action. From an early age lays the conditions that contribute to mastering grammatical registration statement.

Speech hountuyetsya game activity on the child's interestfor the game, its rules and actions. During the game develops as dialogic and monologue speech, which is evident in the imagery and expression, which combines linguistic and non- linguistic means. Gradually speech-game actions become creative nature (L. Berezovsky).

Based on the theoretical analysis ofpsychological and educational literature identify the characteristics of language development of boys and girls in the third year of life in the plot-role-playing game.

Timeliness of language development in early childhood defined tasks associated with creating optimal conditions for the full opening speech the potential of every child in the various activities. In konstatuvalnomu stage was defined level of language development in young children. To this end, a set of methods used: observation of various activities for children and their analysis; individual interviews with children; block practical problems; create meaningful speech situations; mathematical methods piggy bank. During the following criteria are defined and their performance.

Diamonolohichnyy criterion involves in casual conversation, conversations, contacts with peers and adults; listening companion, promptly enter into dialogue, support and stop it; ability to understand coherent text, answer questions and ask questions; up stories (for toy story image by a series of scenes pictures). As for soil explanations of gender differences between girls and boys third year in the speech aspect claimed a higher probability of girls. This plot-role-playing game opens great opportunities for language development in young children both boys and girls.

Key words: language development in young children, play, plot-role-playing game, stage level plot-role-playing game, gender stereotypes.

У системі засобів розвитку мовлення дошкільників ігровій діяльності відводиться особливе місце. Її значення у виховному процесі розкрито в роботах педагогів-класиків (А. Коменський, С. Русова, В. Сухомлинський, К. Ушинський та інші), психологів (Ю. Аркін, М. Басов, П. Блонський, Л. Виготський, Н. Виноградов, Д. Ельконін, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе та інші), педагогів (Л. Артемова, А. Бондаренко, Г Григоренко, О. Кононко, І. Луценко, В. Захарченко, Т. Маркова, О. Половіна, Г Швайко, К. Щербакова та ін.).

Лінгвістичний підхід відображає визначення вченими процесу використання ігрових ситуацій у мовленнєвому спілкуванні як стилістично нейтральних, які створюють образний потенціал шляхом актуалізації їх значень, семантичного зрушення, внесення до них емоційно-естетичних відтінків, що досягаються на лексико-семантичному рівні (Е. Баринова, Б. Головін, 1. Ковалик, І. Збарський та ін.).

Лінгводидактичний аспект виокремленої проблеми розкрито у низці дисертаційних досліджень останніх років (О. Аматьєва, Л. Березовська, А. Богуш, Н. Гавриш, В. Захарченко, О. Кононко, Б. Контаутене, К. Крутій, С. Ласунова, Н. Луцан, І. Луценко, Н. Савінова, О. Саприкіна, С. Хаджирадєва та ін.). Науковцями доведено, що використання мовленнєвих висловлювань дітьми в ігрових ситуаціях має позитивний вплив на емоційно-чуттєву сферу життєдіяльності і водночас активізує мовлення дітей. Дитяча гра відображає взаємозв'язок національної культури народу і мови, спілкування і діяльності дитини, що і становить сутність мовленнєво-ігрової діяльності.

Мовленнєво-ігрова діяльність ґрунтується на інтересі дитини до гри, її правил та дій. У процесі гри розвивається як діалогічне, так і монологічне мовлення, яке яскраво виявляється в образності та виразності, яке поєднує в собі мовні і немовні засоби. Поступово мовленнєво-ігрові дії набувають творчого характеру (А. Богуш, Л. Березов- ська). У кінцевому результаті мовленнєво-ігрова діяльність спрямована на розвиток і вдосконалення мовлення дітей.

Мета. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури виявити особливості розвитку мовлення дітей третього року життя у процесі ігрової діяльності.

В основу нашого дослідження покладено науковий доробок М. Лісіної, яка окреслила стадії розвитку потреби дитини в спілкуванні: потреба в увазі та доброзичливості дорослого (перше півріччя життя), у співробітництві (ранній вік), у зацікавленості дорослого інтересами дитини (молодший та середній дошкільний вік), у взаєморозумінні та співпереживанні (старший дошкільний вік). Основними мотивами у спілкуванні дітей раннього та дошкільного віку вважаються пізнавальні та особистісні (Богуш, 2019:117).

Психолог О. Леонтьєв розглядав мову і мовлення, як особисте використання мови з точки зору специфічної діяльності, спілкування як діяльність, використання такого терміну як «мовна діяльність». Досліджуючи мовну діяльність вчені Л. Виготський, О. Леонтьєв, В. Мухіна виокремлюють домовні форми наочно-дієвого інтелекту, так як існують доінтеллектуальні форми звукових реакцій, які ще не виконують інтелектуальних функцій. Таку функцію слова, коли воно вказує на певні ознаки предметів або заміняє їх, психологи називають функцією значення, тобто слово не обмежується вказівкою на окремий предмет, а разом з тим, вводить даний предмет в систему зв'язків і відносин, аналізує та узагальнює його (Кононко, 2017:3).

Формування регулятивної функції мови тісно пов'язано з розвитком цілеспрямованої поведінки, внутрішньої мови і можливості інтелектуальної діяльності (Н. Жукова, Є. Мастюкова, Т. Філічева та інші). Г Розенгард-Пупко вважала, що мова має особливе значення для розвитку сприймання, а розвиток предметних дій неможливий без орієнтації як на окремі ознаки предмета, так і для здійснення предметних дій.

Суттєва різниця проявляється вже з дитинства, хлопчики прагнуть до самостійності, незалежності, дівчатка - до взаємозалежності. Ігри хлопчиків частіше передбачають більшої кількості учасників, а дівчатка віддають перевагу малим групам під час гри, при чому проявляють більше співучасті, частіше ведуть бесіди й імітують взаємини дорослих. Гендерні стереотипи поведінки спостерігаються вже в ранньому віці. В ігровій діяльності більш яскраво спостерігається статева диференціація дітей. Відмінності соціалізації дітей, з одного боку залежать від статеворольової диференціації, що відображається в змісті ігрової діяльності, а з іншого - від гендерного символізму, що проявляється у морально-психологічних якостях. Статево-рольова диференціація здійснюється за допомогою слова, почуття і дії. Науковці відмічають принципові відмінності в психології хлопчиків і дівчаток, що проявляються в різних видах діяльності. Так, у малюванні та ігровій діяльності хлопчики більше використовують символи свободи і подорожей (машини, ракети, літаки, космічні кораблі, вітер, гори, мости), символи ворога (дракони, роботи, монстри), символи сили і боротьби (лук, стріли, фортеця, солдати), символи перемоги (прапор, салют). А зміст ігрової діяльності і малюнків дівчаток наповнено зовсім іншою системою символів: материнства (ляльки, ліжечко), домашнього затишку (будинок, стіл, посуд), жіночої краси (яскраві губи, очі, прикраси) (Титаренко, 1989:23).

Характеризуючи ігрову діяльність дітей раннього і дошкільного віку слід відзначити її особливості. Так, ігри дівчаток частіше опираються на близьку орієнтацію: дівчатка розкладають перед собою іграшки (ляльки, намистинки, гудзики тощо) і грають на обмеженому просторі, їм достатньо маленького куточка. Ігри хлопчиків більш спрямовані на дальню орієнтацію: вони бігають один за одним, кидають, стріляють в ціль, використовуючи при цьому весь навколишній простір. Процеси сприйняття, мислення, пам'яті у дітей різної статі теж розрізняються досить сильно. Дівчатка при вирішенні просторових завдань використовують мовленнєві опори, а при вирішенні мовленнєвих, логічних - образні й емоційні. Хлопчикам просторові завдання легше вирішувати суто просторовими способами (уявний поворот чи певна дія, накладання) (Артамонова, 1995:6).

Н. Аксаріна, Ф. Фрадкіна, С. Новосьолова, розкриваючи етапи розвитку сюжетно-рольової гри у керівництві грою дітей раннього віку, вбачала комплексний підхід, що має включати ознайомлення з довкіллям, зміну розвивального ігрового середовища, спілкування між учасниками. Зміст, співвідношення структурних елементів комплексного підходу має змінюватися в залежності від педагогічних умов. Відтворювальна і сюжетно- відтворювальна гра стає можливою і повноцінною за умови вільної її організації, адже колективні форми керівництва не в змозі передбачити той зміст, який для кожної дитини є найбільш цікавим, емоційно значущим. Тому, для формування ініціативи та самостійності в грі, Є. Звори- гіна пропонує враховувати специфіку ігрових дій, спрямованих на досягнення певної мети з урахуванням ігрових умов. У грі дитина вирішує ряд ігрових завдань, засвоює нові, більш складні способи дії. Головне в ігровому задумі - уявна мета, зрозуміла і близька дитині з її особистого досвіду. Розвиток способів рішення ігрових завдань відбувається за умов: оволодіння предметно-ігровими діями з сюжетно-образними іграшками в ситуації, яку підготував дорослий. При цілеспрямованому формуванні ігрових дій малюки використовують предмети-замінники, уявні предмети, а з 2 років 7 місяців активно замінюють добре засвоєні дії словами. Використання предметів-замінників впливає на взаємодію дітей у грі. Діти, що засвоюють більш складні способи рішення ігрових завдань, нерідко можуть грати парами, а іноді і по троє дітей, так як зміст їх спілкування пов'язано з розумінням ігрових завдань. Результатом становлення гри до кінця 3-го року життя повинна стати здатність дитини самостійно відображати дії дорослого, об'єднувати їх в найпростіший сюжет, беручи на себе відповідну роль, що сприяє розвитку мовленнєвої активності та ініціативності (Семенюк, 2009:15).

Н. Михайленко, І. Кондратець виділяли таку структуру гри: сюжет, ігрові дії, роль, результат. Завдяки активності в ігровій діяльності дошкільнята можуть довго займатися іграшками, якщо виявляють у них властивості, які викликають емоційно-позитивне ставлення, можливість створювати ігрові дії з іграшкою самостійно, роблячи власні маленькі відкриття. Дитина буде активною в ігровій діяльності за умови, якщо новизна не просто вноситься ззовні, а є результатом орієнтовно-дослідницьких дій. Педагогічні умови для розвитку ініціативної сюжетно-рольової гри дітей - це є організоване розвивальне ігрове середовище, що складається з індивідуальних ігрових наборів, які змінюють за необхідністю (Кондратець, 2023:16). Науковці вивчали умови розвитку ігрової діяльності у дітей третього року життя і є підстави стверджувати, що діти цього віку здатні оволодіти високим рівнем ігрової діяльності за умови емоційної мовленнєвої участі дорослого у грі.

На констатувальному етапі було визначенно рівень розвитку мовлення дітей раннього віку. З цією метою використано комплекс методів: спостереження за різними видами діяльності дітей та їх аналіз; індивідуальні бесіди з дітьми; блок практичних завдань; створення мовленнєвих проблемних ситуацій; методи математичної статистики. У ході роботи визначили наступні критерії та їх показники.

Лексичний критерій, який передбачає збагачення словника дитини новою лексикою; активність словника (наявність усіх частин мови, відмінкових закінчень); розуміння значення окремих слів та словосполучень; образність мовлення; засвоєння узагальнювальних понять.

Діамонологічний критерій, який передбачає участь у невимушеній розмові, бесіді, контакти з однолітками і дорослими; уміння слухати співрозмовника, своєчасно вступати в діалог, підтримувати і завершувати його; здатність розуміти зв'язний текст, відповідати на запитання й звертатися із запитанням; складати розповіді (за іграшкою, сюжетною картинкою, за серією сюжетних картинок).

Таблиця 1. Рівні розвитку мовлення у дітей третього року життя (констатувальний етап)

Високий рівень розвитку мовлення було виявлено у 8 дітей (20% - КГ) та 6 дітей (15% - ЕГ). Ці діти не відчували особливих труднощів при виконанні завдань. У дітей спостерігався сталий інтерес до виконання завдань. Рівень розуміння мови відповідав віковій нормі. Діти зосереджено вдивлялися в предмет, брали його в руки, іграшки викликали відповідну реакцію, діти посміхалися і намагалися локалізувати свої дії, легко вступали в контакт і розуміли звернену до них мову. Також спостерігалося відповідність віковій нормі за рівнем обсягу активного словника. Діти безпомилково називали всі картинки, проявляли схильне ставлення до одноліток. Мова дітей зрозуміла для сприйняття, послідовна і мала зв'язок між змістом картинок. Іноді виникали труднощі в ході розповіді за опорними картинками. Як правило, вони виникали у дітей, які ніколи не стикалися з подібними ситуаціями, і отже, не мали уявлення про те, яку дію на ній зображено. Діти використовували різні частини мови: іменники, дієслова, спол учники,прислівники,займенники.

У процесі дослідження було виявлено деякі відмінності в розвитку мовлення дітей різної статі. Так, мовлення дівчаток відрізняється активним використанням іменників, прикметників, швидким збільшенням лексики і вживанням більшої кількості розповідних пропозицій, У мовленні хлопчиків, навпаки, виявлено невелику кількість іменників і прикметників, спостерігається повільне зростання активного словника, але переважають дієслова, що спонукають до дії. Хлопчики частіше використовують спонукальні пропозиції, ніж розповідні. Аналіз отриманих результатів показав, що з більшістю завдань, успішно справляються у групах КГ та ЕГ дівчатка. Вони успішно добирали іменники, дієслова і прикметники, правильно змінювали і утворювали необхідні форми слів. Хлопчики демонстрували активність у доборі іменників, успішніше здійснювали синтаксичні операції, особливо істотні відмінності виявлені при доповненні додаткових складно-підлеглих частин мови. Дівчатка більшою мірою схильні персоніфікувати власне висловлювання, надавати йому певний особис- тісний зміст і закінчену граматичну форму. Хлопчики, навпаки, прагнуть передати у своїй промові тільки необхідну інформацію, виключивши непотрібні деталі.

Особливої уваги заслуговують особливості висловлювань, опосередковані гендерною приналежністю і відповідним соціальним досвідом дітей певної статі. Так, наприклад, дівчатка в більшості випадків невірно добирали дієслова в описах дій, що традиційно вважаються чоловічими (використання транспорту, інструментів), тоді як хлопчики помилялися при описі дій, які найчастіше здійснюють дівчата (пов'язані з побутом). При виявленні особливостей розвитку мовлення дівчаток і хлопчиків враховувалися такі параметри лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів: загальний обсяг висловлювання, коефіцієнт лексичного розмаїття, представленість різних частин мови, кількість і види використовуваних пропозицій. Крім того, аналізувався і смисловий рівень дитячих розповідей, представленість в них гендерних норм і стереотипів поведінки.

- наявність активного словника за допомогою предметних картинок (предмети та іграшки, які добре знайомі дітям);

- уміння утворювати множину іменників з використанням 10 ілюстрацій із зображенням предметів в однині ( наприклад, ведмедик, лялька, ліжко тощо);

- уміння складати зв'язну розповідь за серією сюжетних картинок (серія: «Дівчинка поливає квіти», «Дівчинка і хлопчик збирають фрукти»).

Таблиця 2. Рівні розвитку мовлення у дітей третього року життя (контрольний етап)