Теоретичний аналіз сучасних підходів до викладання акушерства та гінекології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний медичний університет

кафедра акушерства та гінекології ім. І.Д. Ланового,

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИКЛАДАННЯ АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

Курташ Наталія Ярославівна кандидат медичних наук, доцент

Пахаренко Людмила Володимирівна доктор медичних наук, професор,

Басюга Ірина Омелянівна кандидат медичних наук, доцент,

Жураківський Віктор Миколайович кандидат медичних наук, доцент,

Ласитчук Оксана Миколаївна кандидат медичних наук, доцент

м. Івано-Франківськ

Анотація

Проблема ефективного викладання та навчання являється однією з найважливіших в сучасних реаліях за яких проходить підготовка студентів медиків. Зокрема, обставини навчання студентів пов'язані з різноманітними обмеженнями та переживанням високого рівня стресу. При цьому роль знань, умінь та навичок лікаря в поточних умовах важко переоцінити, оскільки, надаючи медичну допомогу в умовах надзвичайної ситуації чи екстремальних умовах, навички та вміння будуть відповідати рівню їх засвоєння, який варто забезпечити ще в період навчання в університеті. Зокрема, важливо організувати навчальний процес так, щоб студенти крім здобуття теоретичних знань, отримали можливість покращувати та відточувати до досконалості техніку виконання різноманітних медичних процедур. Відтак, актуалізується необхідність використання нових підходів до викладання медичних дисциплін, зокрема, курсу акушерства та гінекології. метод викладання акушерство гінекологія

У статті представлені результати теоретичного аналізу інноваційних методів викладання основних тем курсу акушерства та гінекології. Зокрема, аналізуються методи, які передбачають активну участь студентів у процесі навчання шляхом залучення до процесу обговорення клінічних випадків чи в рамках проблемно-орієнтованого навчання. Розкриваються особливості використання методу моделювання у процесі формування та розвитку практичних навичок пов'язаних із процесом проведення діагностичних і лікувальних процедур. Також. представлено шляхи ефективного використання віртуальної реальності та електронних ресурсів у процесі викладання курсу акушерства та гінекології.

Автором підкреслюється, що стрімкий розвиток науки і техніки, зокрема в галузі медицини зумовлює виникнення нових викликів, які пов'язані з ускладненням і урізноманітненням діагностичних і лікувальних методів. Відтак, випускники вищих закладів медичної освіти зустрічаються з труднощами, що насамперед пов'язані з проведенням фізичного огляду та різноманітних процедур передбачених планом лікування. Зараз практичні клінічні навички інтернів оцінюються особливо критично через що сформованих на лекціях навичок фіксації та узагальнення інформації недостатньо для комплексного ведення пацієнта. Зокрема, крім клінічних умінь та навичок студентам важливо розвивати клінічне мислення, навички прийняття рішень, комунікації, розв'язання конфліктів і роботи в команді. Оскільки значна увага приділяється клінічним навичкам студентів-медиків на національному рівні, можна зробити висновок, що практичні здібності стають більш важливими в медичній освіті. Специфічний характер акушерських та гінекологічних захворювань, а також складність анатомічних структур та деяких концепцій роблять вивчення гінекології та акушерства особливо важким процесом. Враховуючи згадані факти необхідно шукати нові підходи, які забезпечують формування достатнього рівня компетентності не тільки на теоретичному, а й на практичному рівнях.

Ключові слова: акушерство, гінекологія, викладання, моделювання, клінічні навички.

Annotation

Kurtash Nataliia Yaroslavivna Candidate of Medical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Obstetrics and Gynecology named after ID. Lanovoy, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk

Pakharenko Lyudmyla Volodymirivna Doctor of medical sciences, professor, professor of the Department of Obstetrics and Gynecology named after ID. Lanovoy, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk

Basiuha Iryna Omelyanivna Candidate of medical sciences, associate professor, associate professor of the Department of Obstetrics and Gynecology named after ID. Lanovoy, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk

Zhurakivskyi Viktor Mykolayovych Candidate of medical sciences, associate professor, associate professor of the Department of Obstetrics and Gynecology named after ID. Lanovoy, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

Lasytchuk Oksana Mykolaivna Candidate of Medical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Obstetrics and Gynecology named after ID. Lanovoy, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk

THEORETICAL ANALYSIS OF MODERN APPROACHES TO TEACHING OBSTETRICS AND GYNECOLOGY

The problem of effective teaching and learning is one of the most important in modern realities in which medical students are trained. In particular, the circumstances of students' learning are associated with various restrictions and experiencing a high level of stress. At the same time, it is difficult to overestimate the role of a doctor's knowledge, abilities and skills in the current conditions. Because, providing medical assistance in emergency situations or extreme conditions, the skills and abilities will correspond to the level of their assimilation, which should be ensured even during the period of study at the university. In particular, it is important to organize the educational process so that students, in addition to acquiring theoretical knowledge, have the opportunity to improve and perfect the technique of performing various medical procedures. Therefore, the need to use new approaches to teaching medical disciplines, in particular, the course of obstetrics and gynecology, is becoming urgent.

The article presents the results of a theoretical analysis of innovative methods of teaching the main topics of the obstetrics and gynecology course. In particular, methods are analyzed that involve active participation of students in the learning process by involving them in the process of discussing clinical cases or in the framework of problem-oriented learning. The peculiarities of using the modeling method in the process of formation and development of practical skills related to the process of conducting diagnostic and treatment procedures are revealed. Also. Ways of effective use of virtual reality and electronic resources in the course of teaching obstetrics and gynecology are presented.

The author emphasizes that the rapid development of science and technology, in particular in the field of medicine, leads to the emergence of new difficulties, which are associated with the complication and diversification of diagnostic and treatment methods. Therefore, graduates of higher medical education institutions face difficulties, which are primarily related to conducting a physical examination and various procedures provided for in the treatment plan. Currently, the practical clinical skills of interns are evaluated especially critically, which is why the skills of recording and summarizing information formed at lectures are not sufficient for comprehensive patient management. In particular, in addition to clinical skills and abilities, it is important for students to develop clinical thinking, decisionmaking skills, communication, conflict resolution and teamwork. As much attention is paid to the clinical skills of medical students nationally, it can be concluded that practical skills are becoming more important in medical education. The specific nature of obstetric and gynecological diseases, as well as the complexity of anatomical structures and some concepts, make the study of gynecology and obstetrics a particularly difficult process. Taking into account the mentioned facts, it is necessary to look for new approaches that ensure the formation of a sufficient level of competence not only at the theoretical, but also at the practical level.

Keywords: obstetrics, gynecology, teaching, modeling, clinical skills.

Постановка проблеми

Сучасні реалії викладання медичних дисциплін характеризуються шіидкими змінами, доповненнями та поглибленнями медичних знань, технологій лікування та досліджень. Зокрема, спостерігається трансформація підходів до діагностики та терапії, а також розробка нових процедур і протоколів надання допомоги у кожній галузі медицини. Водночас, галузь акушерства та гінекології зосереджується на вивченні новітніх методів лікування небезпечних синдромів різного генезу, що становлять небезпеку для вагітних жінок і їхніх дітей, а також жінок репродуктивного віку, у близькій та віддаленій часовій перспективі. Особливої уваги потребують алгоритми, які сприятимуть більш точному прогнозуванню можливих варіантів розвитку гінекологічної патології, а також її наслідків у кожному конкретному клінічному випадку. Відтак, лікарю важливо володіти сучасними технологіями, які можуть використовуватися з метою всестороннього аналізу факторів, які здійснюють вплив різної інтенсивності на розвиток і характер протікання захворювань гінекологічного профілю. Підбір ефективної стратегії лікування вимагає крім детального збору анамнезу та якісної діагностики ще й врахування контексту життя пацієнтки, її потреб, загального стану здоров'я та можливостей для слідування рекомендацій. При цьому, враховуючи кризові явища у суспільстві, а також обмеження, що пов'язані з активними бойовими діями на окремих територіях, вимушеним переселенням чи неможливістю евакуації, актуалізують потребу в підвищенні можливостей і якості надання дистанційної медичної допомоги. Розвиток і досягнення телемедицини відкривають нові можливості для застосування та вивчення прогресивних методів лікування незалежно від місця перебування лікарів, оскільки вони можуть обмінюватися досвідом в режимі реального часу та консультуватися з колегами, що перебувають в інших країнах. Звідси випливає висновок про необхідність розробки нових підходів до викладання та навчання спеціалістів у галузі медицини, які б забезпечили підготовку до ефективного навчання протягом життя, що допоможе швидко оволодівати новими досягненнями науки у галузі акушерства та гінекології, а також відповідати викликам сучасності. Першочергово, важливо сформувати надійний фундамент базових знань, умінь та навичок, як на теоретичному, так і на практичному рівнях у студентів вищих навчальних закладів медичного профілю, враховуючи ситуацію та обставини за яких проходить їхнє навчання. Дане завдання можливо виконати шляхом інтеграції досвіду нових методів викладання та навчання медицині, які можна використовувати у очному та дистанційному форматах, залежно від умов і вимог навчальних планів, програм і навчального процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Оглядова стаття написана на основі аналізу сучасних публікацій у галузі акушерства та гінекології, зокрема методологічних засад викладання даного курсу. При цьому розглядалися іноземні публікації, які стосуються нових підходів до викладання медичних дисциплін як в традиційному форматі, так і дистанційно, в умовах карантинних обмежень. Водночас на основі опрацювання наукових публікацій виокремлено провідні сучасні методи викладання курсу акушерства та гінекології. Наступним кроком виступало узагальнення даних щодо їх практичного використання на основі переваг і недоліків кожного методу. а також їх опису й характеристики з подальшим представленням рекомендацій щодо їх практичного використання. Загалом опрацьовано 15 публікацій з обраної проблематики дослідження.

Так, Гордон Джеймс та співавтори мають позитивні напрацювання із використанням симуляційних тренінгів для навчання студентів-медиків, а Анет Бюрджес із колегами бачить перспективи у гібридному навчанні у вигляді створення програм проблемного навчання, а також наголошує на перевагах викладання та навчання у студентів, об'єднаних у малі когорти у форматі командного навчання. Стефані Чітенге Чітенге із командою однодумців зосередилась на аспектах системного оцінювання навчальних програм проблемного навчання і, як основу взяла зворотній зв'язок від студентів. Підсумки такого огляду виявили загальну оцінку «добре» від студентів, хоча більшість вказували на непослідовність сесій програм системного навчання. Тож, сформована думка у певних колах про вибір тієї чи іншої методики для імплементації сучасного підходу для студентів медичних вищих навчальних закладів потребує системного аналізу для впровадження в педагогічну практику.

Відтак, метою наукової розвідки виступає теоретичний аналіз сучасних методів викладання акушерства та гінекології.

Виклад основного матеріалу

Результати аналізу публікацій присвячених проблемі ефективного викладання акушерства та гінекології свідчить про те, що традиційний підхід здебільшого передбачає механічне заучування та запам'ятовування поданого в лекції матеріалу, що враховуючи сучасні темпи оновлення даних, може принести мало користі в практичній діяльності лікаря після завершення навчання в університеті. Водночас, навчальні цілі все ще досягаються за допомогою ретельного навчання. З іншого боку, практика показує, необхідність розвитку навичок критичного та клінічного мислення у студентів ще на етапі навчання в університеті. Відтак, традиційний підхід до викладання у вигляді готових лекцій стає малоефективним у контексті подолання викликів сучасності та вимог до компетентності молодого лікаря. При цьому, сучасні технології навчання передбачають активну участь студента у процесі засвоєння знань чим забезпечують вищу мотивацію до навчання, розвиток необхідних практичних навичок, як клінічних, так і комунікативних і соціальних. Застосування новітніх методів навчання створює умови для ефективного засвоєння навчального матеріалу та розкриття здібностей студентів.

Використання воркшопів або іншими словами практикумів у процесі викладання акушерства та гінекології передбачає активну участь студентів у процесі навчання. Зокрема, вони використовують раніше здобуті знання та навички на практиці з метою вирішення поставленого завдання. Водночас викладач займає позицію фасилітатора, визначаючи тематику, цілі та етапи проведення практикуму. Особливе місце під час проведення навчальних занять у даному форматі займають дискусії та методики проведення мозкового штурму, що дозволяє студентам актуалізувати та систематизувати поточні знання для кращого всестороннього розуміння тематики заняття з акушерства та гінекології. Функції викладача в навчальному процесі обмежуються організаційною, консультативною, контролюючою та допоміжною, які виконуються по мірі виникнення необхідності в них. Ключова мета використання формату воркшопів для проведення навчальних занять полягає у створенні умов для максимального відпрацювання та засвоєння передбачених його програмою навичок. При цьому, важлива попередня теоретична підготовка студентів до такого заняття, оскільки в його структурі відсутні теоретичні компоненти.

Моделювання, як метод навчання

Технології моделювання відрізняються особливою цінністю у процесі викладання та вивчення медицини. Зокрема, шляхом використання технологій моделювання можливе створення необхідних умов для формування та удосконалення практичних навичок, які необхідні майбутнім лікарям для надання ефективної медичної допомоги у реальних клінічних умовах. Водночас студенти відпрацьовують необхідні вміння у безпечному середовищі, де вони можуть діяти як в реальних умовах, розглядаючи різні варіанти проведення окремих процедур та реакцій пацієнтів на маніпуляції. Однак, у випадку моделювання відсутній ризик завдання реальної шкоди пацієнту в процесі навчання, що забезпечує зниження рівня стресу під час вивчення нових тем і їх швидше засвоєння. При цьому, під час використання технологій моделювання у процесі викладання медичних дисциплін, викладач може використовувати значну кількість інструментів. Зокрема. моделювання ситуацій може здійснюватися з використанням віртуальної реальності, анатомічних моделей і описів стандартних патологій на прикладі окремих пацієнтів із типовим протіканням захворювання. Результати досліджень свідчать про те, що використання методів моделювання сприяє підвищенню рівня опанування умінь та навичок, розвитку клінічного мислення та навички прийняття рішень у нестандартних ситуаціях [1]. Також, у ситуації моделювання студенти мають можливість багаторазово повторювати алгоритми дій у випадку тієї чи іншої клінічної ситуації, а також удосконалювати, необхідні за визначених обставин, навички, що дозволяє довести необхідні для виконання певних процедур уміння до високого рівня точності й швидкості відтворення. Відтак. студенти стають більш впевненими у собі, своїх уміннях й навичках, що дозволяє поступово переходити від стандартного підходу до виконання процедур у типових ситуаціях до творчого і нового, який необхідних у нетипових випадках [2]. Також, завдяки технологіям моделювання студенти мають можливість відпрацювати послідовність своїх дій у випадку складних ситуацій у галузі акушерства та гінекології, що часто неможливо зробити у реальних умовах без ризику для пацієнтів. Інструменти віртуальної реальності корисні під час вивчення особливостей діагностики, консервативного та хірургічного лікування у випадку виявлення гінекологічної патології різного ступеня важкості розвитку. При цьому, студенти можуть удосконалити навички, які необхідні для ведення пацієнтів у післяопераційний період і на етапі реабілітації. Варто підкреслити, що окрім набуття практичного досвіду, використання технологій моделювання у викладанні акушерства та гінекології дозволить сформувати навички злагодженої командної роботи у випадках, які вимагають залучення спеціалістів різних профілів, розвинути та удосконалити навички комунікації та координації, лідерські якості та ефективні стратегії співпраці з колегами.

Дікман стверджує, що студенти, які під час вивчення медичних дисциплін залучаються до розв'язання змодельованих завдань, відрізняються вищими показниками впевненості у собі, компетентності, особистої ефективності, підготовки до дій у екстремальних та надзвичайних ситуаціях, адаптивності, гнучкості та прийняття обґрунтованих рішень в умовах невизначеності, дефіциту часу та інформації [3]. Отже, технологію моделювання можна розглядати, як основний та найефективніший метод навчання студентів-медиків і їх підготовки до реальної практичної діяльності в умовах невизначеності та надзвичайних ситуацій, що особливо важливо у нинішніх реаліях.

Особливий інтерес вчених у галузі методики викладання викликає метод використання імітаційних моделей, розробкою яких активно займається значна частина вищих навчальних закладів у галузі медицини. Варто підкреслити, що першочергово дані моделі розроблялися для використання у процесі викладання гінекології та акушерства. Ключова мета застосування імітаційних моделей полягає у наочному та доступному представлені теоретичного абстрактного матеріалу, який передбачений навчальною програмою. Водночас, імітаційні моделі сприяють підвищенню рівня інтересу та мотивації до навчання серед студентів медиків. Шляхом інтеграції імітаційних моделей у навчальний процес можна підвищити якість навчального курсу за рахунок створення нових можливостей для формування та розвитку практичних клінічних навичок, здобуття яких передбачене програмою курсу акушерства та гінекології. Зокрема, імітаційні моделі можуть використовуватися у процесі розгляду навчальних тем, які присвячені проведенню гінекологічних оглядів, веденню пологів, а також діагностиці та лікуванню гінекологічної патології. Отже, за допомогою імітаційних моделей можна забезпечити виконання навчальних завдань, які пов'язані з проведенням діагностичних і лікувальних процедур. Під час роботи з імітаційними моделями можливе багаторазове повторення інструкцій, які стосуються проведення маніпуляції та відпрацювання точності техніки її виконання. Завдяки використанню імітаційних моделей можливе зниження тривалості часу необхідного для проведення передбачених курсом процедур під час взаємодії з реальним пацієнтом, що значно знижує ризики дискомфорту для всіх учасників процесу, недовіри та конфліктів зумовленим лікарськими помилками чи недостатнім рівнем компетентності студента-практиканта. Однак, у випадку використання даного методу навчання відсутні умови для формування та покращення навичок комунікації з пацієнтом, оскільки студенти працюють з моделями без прояву індивідуальних реакцій на обстеження та проведення лікувальних процедур, зокрема пов'язаних з їх психоемоційним і фізичним компонентами. Відтак. необхідно комбінувати форми навчання із використанням моделей та взаємодією з реальними пацієнтами.

Отже, моделювання являє собою створену ілюстрацію справжнього світу для досягнення цілей навчання шляхом експериментування.

Основний принцип симуляційного навчання полягає у використанні засобів моделювання для імітації реальних клінічних сценаріїв. Незважаючи на те, що медичне моделювання досить нове, симуляція вже давно використовується в інших професіях з високим ризиком, наприклад в авіації. Медична симуляція дозволяє отримати клінічні навички через передбачувану практику, а не в стилі навчання підмайстра. Це може допомогти як заміна реальним пацієнтам і клінічним сценаріям. Перешкоди, які оточують обмежені клінічні умови, заохочують використання моделювання у доклінічному навчанні. Однією з найважливіших переваг даного методу виступає абсолютна свобода для слухачів щодо процесу виконання роботи та можливість повторювати помилки без шкоди для пацієнта [4].

Хоча моделювання може симулювати справжні клінічні сценарії, воно може стати першим практичним досвідом для студентів, які потребують координації, терпіння, співпраці та ефективного керівництва, таке обладнання для використання даного методу навчання, як манекени, програмне забезпечення та приміщення, може бути дорогим і потребувати належного обслуговування. Підготовка та організація заняття може зайняти багато часу та потребувати достатнього обладнання для рівних можливостей всіх студентів. Викладачі також повинні навчитися використанню обраного обладнання.

Однак, впровадження методів моделювання поряд із традиційними дидактичними лекціями показало зниження кількості помилок і підвищення ефективності проведення медичних процедур. Тому доцільно використовувати техніку моделювання у процесі вивчення складних медичних процедур для отримання кращих результатів лікування пацієнтів. Навчання, засноване на моделюванні, має впроваджуватися на початку вивчення фундаментальних наук, що дозволить отримати більше практичного псевдоклінічного впливу. Студентський ентузіазм можна підсилити меншими розмірами груп у поєднанні з мінімальними навчальними вказівками, що дозволяє студентам самостійно керувати завданнями, щоб збільшити їхню участь і дискусії з однолітками.

Технологія “Перевернутої кімнати ”

Аналіз сучасних підходів до викладання медичних дисциплін свідчить про зростання популярності методів навчання, які сприяють активізації взаємодії між студентами та викладачем і клінічному обґрунтуванню. При цьому спостерігається зміна черговості процесів пов'язаних із аудиторним і самостійним навчанням. Студенти ознайомлюються із тематикою заняття шляхом прочитання відповідної рекомендованої літератури та перегляду відібраних викладачем записів. Сама аудиторна робота полягає у активному обговоренні кейсів та розв'язанні поставлених поблем. Платформи дистанційного навчання створюють можливості для поглибленого самостійного опрацювання необхідних для аудиторної роботи даних. Зокрема. студенти крім читання лекційного матеріалу отримують можливість обговорювати прочитане та його розуміння на спеціально створених форумах, а також ставити запитання й отримувати на них відповіді від викладача. З метою перевірки отриманих знань можуть використовуватися тестові завдання. Варто підкреслити, що використання методу “перевернутої кімнати” у поєднанні з системою дистанційного навчання відрізняється кращими результатами.

Підхід до викладання медичних дисциплін із використанням технології “перевернутої кімнати” передбачає попереднє надання студентам теоретичних матеріалів для самостійного опрацювання. Відтак, аудиторна робота полягає у використанні активних методів навчання, серед яких провідне місце займають завдання для обговорення та розв'язання проблемно-орієнтованих задач. За результатами емпіричного дослідження ефективності використання даного методу у процесі вивчення медичних дисциплін відзначалося покращення показників здатності до самоосвіти, рівня розвитку критичного мислення та використання ефективних стратегій взаємодії під час роботи в команді [5]. При цьому, студенти можуть працювати над вивченням попередньо надісланого їм матеріалу в зручному для себе темпі, що сприяє його кращому засвоєнню та формуванню ментальних моделей на основі ключових категорій і концепцій теми, які допоможуть інтеграції отриманих під час обговорення та розв'язання практичних завдань знань в єдину та цілісну систему, що сприяє покращенню загальних результатів навчання. Варто підкреслити, що активна позиція студента у процесі вивчення дисципліни акушерства та гінекології із використанням методу “перевернутого класу” сприяє підвищенню показників мотивації до навчання та кращому розумінню розглянутої в такий спосіб теми. Отже, дана технологія навчання дозволяє персоналізувати процес вивчення нового матеріалу та забезпечує студентам можливість отримувати необхідні знання у комфортному для них режимі з опорою на їх провідні стратегії навчання.

Однак, використання комбінації методів дистанційного навчання та “перевернутої кімнати” забезпечує краще засвоєння виключно теоретичних знань і за умови обговорення кейсів може сприяти розвитку клінічного мислення. Водночас для досягнення навчальних цілей, які пов'язані з практичними компонентами навчальної програми дані методи малоефективні, що важливо враховуючи значну кількість клінічних випадків у акушерстві та гінекології. які пов'язані з необхідністю оперативного втручання, за допомогою яких надається основна медична допомога при невідкладних і критичних станах.

Одним і способів компенсації цього недоліку виступає використання коротких відео з оглядом особливостей протікання, патогенезу, діагностики та лікування окремих гінекологічних захворювань. Завдяки опрацюванню відеоматеріалів студенти отримують можливість сформувати цілісне уявлення про фізіологічні процеси пов'язані з розвитком найбільш поширених захворювань гінекологічного профілю та ознайомитися із алгоритмами їх лікування. Розбиття процесу самостійного вивчення матеріалу при використанні системи дистанційного навчання у поєднанні з методом “перевернутої кімнати” дозволяє поглибити знання студентів. Розбір конкретних клінічних випадків і доступ до необхідної для надання медичної допомоги інформації забезпечує найкращі показники засвоєння матеріалу передбаченого програмою курсу. При цьому покращується розуміння студентами розглянутих кейсів, активізується процес обговорення та підвищується його ефективність. Відтак, дана комбінація методів сприяє як кращому засвоєнню теоретичних знань, так і практичних навичок збору анамнезу й діагностики, а також підбору лікувальних стратегій. Студенти мають змогу оцінити результати свого навчання, визначити свої сильні та слабкі сторони, а також отримати можливість почути зворотний зв'язок і конструктивну критику як від своїх колег, так і від викладачів, щоб досягти необхідних покращень у знаннях, уміннях та навичках.

Однак, даний метод викладання часто критикують через низький рівень залучення викладача в навчальний процес і відсутність умов для відпрацювання практичних клінічних навичок. При цьому, значну роль відіграють і відмінності в когнітивних здібностях, які студенти можуть використовувати під час дистанційного навчання порівняно з друкованим матеріалом, такі як порівняно нижча оптимізація часу та відволікання, а також знижена здатність до концентрації. Відтак, викладачам потрібно ретельніше готувати та організовувати умови для проведення навчання із використанням описаного методу. Необхідність самостійного вивчення матеріалу та відсутність його достатнього пояснення зі сторони викладача може зумовити прояви розчарування та невдоволення зі сторони студентів.

Умовою ефективного використання “методу перевернутої кімнати” виступає однаково високий рівень мотивації та активності в процесі навчання від двох сторін навчального процесу. Зокрема, короткі тести в системі дистанційного навчання та на початку аудиторних навчальних занять сприяє підвищенню мотивації та старанності у процесі самостійного опрацювання запропонованого викладачем матеріалу. Також, корисними будуть можливості для рефлексії та отримання зворотного зв'язку від викладача.

Використання інтелект-карт у процесі викладання акушерства та гінекології

Метод створення інтелект-карт сприяє розвитку системного мислення у студентів та їх здатності до побудови конкретних стратегій ведення пацієнта на етапах діагностики, лікування та реабілітації. Водночас дана методика сприяє розвитку творчого мислення й підходу до вирішення проблем пацієнта. Інтелект-карти розглядаються як графічний інструмент для узагальнення та представлення знань з певної теми, а також зв'язків між її ключовими поняттями і концепціями. При цьому вони можуть використовуватися у процесі конспектування та структурування лекційного матеріалу, інформації під час самостійного навчання з метою кращого запам'ятовування.

Метод проблемно-орієнтованого навчання

Проблемно-орієнтоване навчання являється сучасною освітньою моделлю, яка поєднує взаємодоповнюючі освітні принципи у формі клінічної проблеми. Ефективність проблемно-орієнтованого навчання зумовлена інтегративним, самостійним і комплексним характером навчання студентів. Ключовою відмінністю даного методу від інших виступає постановка перед студентами проблеми ще до лекції, яка стосується шляхів її розв'язання. Загалом у рамках використання даного методу, студентів ділять на маленькі групи, які отримують від викладача інструкції щодо проблеми та умов її розв'язання. Після отримання вихідних даних студенти мають час для самостійного пошуку інформації щодо конкретної проблематики. Відтак, закладається основа для самостійного навчання студентів і формується навички самоосвіти протягом життя. Студенти-медики повинні спільно конструювати своє власне бачення та розуміння рефлексивних знань через соціальну взаємодію замість пасивного засвоєння попередньо заготовленого викладачем матеріалу.

У процесі використання методу проблемно-орієнтованого навчання студенти залучаються до аналізу заготовлених викладачем клінічних випадків. Зокрема, у процесі їх розгляду вони пропонують власні ідеї щодо підходів до діагностики, лікування та ведення пацієнтів із описаною гінекологічною патологією, що передбачає необхідність наявності певної бази знань із фундаментальних курсів, які присвячені вивченню анатомії, фізіології, паталогічної анатомії, внутрішніх захворювань та інших. При цьому, у процесі розв'язання поставленої задачі студенти поступово отримують нові порції інформації, яка необхідна для наступного етапу розв'язання описаної проблеми. Проблемно-орієнтоване навчання у процесі викладання курсу акушерства та гінекології базується на активній участі студентів на етапах планування, організації та оцінки процесу вирішення поставленої проблеми. Описаний підхід передбачає розв'язання студентами автентичних, реальних та відкритих проблем задач, розгляду та аналізу якомога більшої кількості варіантів дій у представленому випадку. Основними цілями проблемно-орієнтованого навчання виступає розширення та поглиблення теоретичних знань, розвиток клінічного мислення та наукового мислення, оцінювання, підвищення рівня грамотності та здатності до самостійного навчання впродовж життя. Водночас використання методу проблемно-орієнтованого навчання забезпечує глибше усвідомлення цінності командної роботи, навичок міжособистісного спілкування, емоційної та соціальної компетентності.

Відтак, під час використання даного методу, викладач займає позицію інструктора, який заповнює прогалини у знаннях майбутніх лікарів і розширює їхні уявлення про діагностичні та лікувальні процедури по мірі необхідності їх використання у запропонованій ситуації. Однією із переваг даного підходу виступає створення умов за яких студенти можуть актуалізувати засвоєні на попередніх курсах знання та інтегрувати їх з матеріалом курсу по акушерству та гінекології. Як наслідок, погляд студентів на клінічні випадки стає більш різностороннім, а підхід до побудови стратегій лікування і супроводу пацієнтів більш системним і комплексним. Метод проблемного навчання показав хороші результати, зокрема, він забезпечує формування навичок пошуку та аналізу інформації, систематизації наявних знань, критичного мислення, розв'язання проблем, клінічного мислення, комунікації, роботи в команді та прийняття рішень.

Застосування описаного методу підтверджено дослідженнями, як використання потужної стратегії підтримки когнітивних процесів вищого порядку серед членів групи, а застосування знань і навичок діагностичного мислення здійснюється на основі конкретних випадків для вирішення різноманітних клінічних проблем [6]. Як наслідок, студенти розвивають кращі навички клінічного мислення, ефективного використання часу і систематизації клінічних знань. Такі навички та атрибути являються особливо важливими для подальшої практики, оскільки потреба в безперервній медичній освіті стає загальновизнаною та необхідною, щоб впоратися з вибухом медичної інформації та технологій.

Труднощі використання методу проблемно-орієнтованого навчання першочергово пов'язані з оцінюванням результатів розв'язання представлених проблем і надання всім студентам однакових можливостей щодо доступу до необхідної інформації. При цьому перевантаження даними може зумовити прояви втоми, розсіяної уваги, а також знизити ефективність засвоєння передбачених заняттям знань і їх якість. Водночас даний підхід вимагає від студентів докладання свідомих зусиль та прийняття на себе відповідальності за прийняті рішення, вибір стратегії розв'язання клінічної проблеми й підготовки до оцінювання, що може супроводжуватися підвищенням рівня їх стресового навантаження. Відтак, для досягнення навчальних цілей із використанням методу проблемно-орієнтованого навчання важливо забезпечити належний рівень співпраці між студентами та викладачем, готовність студентів до виконання запропонованих викладачем завдань із попереднім заповненням прогалин у знаннях, уміннях і навичках, а також взаємооцінювання і роботи у команді. Додатковим результатом викладання із використанням даного підходу виступає формування професійної ідентичності майбутніх медиків, підвищення їх компетентності, впевненості в собі та формування основи для подальшого професійного зростання і розвитку.

Навчання із використанням кейсів

Використання кейсів у процесі викладання курсу акушерства та гінекології передбачає ознайомлення студентів з незвичайною ситуацією або цікавим клінічним випадком протікання захворювання. Даний метод використовується у поєднанні з презентаціями, особливо під час розгляду захворювань. Вибір кейсів може зумовлюватися орієнтацією на розгляд та аналіз типового, рідкісного чи не типового захворювання, а також розбір та обговорення індивідуальних, складних і дрібних випадків. Роль тематичних досліджень пов'язана із необхідністю представлення клінічного випадку на основі його глибокого, інтенсивного аналізу та деталізації. Використання даного методу дозволяє оцінити здатність студентів до застосування теоретичних знань на практиці, зокрема аналізу сутності проблеми у описаному клінічному випадку. Критерії оцінювання допомагають переоцінці підходів до діагностики та лікування розглянутих захворювань, а також отриманню зворотного зв'язку. Щодо практичного застосування даного методу, рекомендовано приділяти близько 35-45 хвилин на розгляд та обговорення одного клінічного випадку. При цьому перед студентами ставиться завдання встановити діагноз на основі представленої на початку розгляду кейсу інформації, на основі анамнезу, сформулювали стратегію та план лікування, обговорити пов'язані з ним процеси (зокрема госпіталізації, діагностичних і лікувальних процедур, хірургічного лікування, реабілітації після виписки). Використання кейсів вимагає від викладачів вибору відповідних репрезентативних, типових, цільових та автентичних клінічних випадків відповідно до рівня знань, умінь та навичок студентів, комплексного аналізу та узагальнення клінічних даних, а також завершення навчання написанням історії до типового випадку [7]. Такий підхід сприяє зменшенню труднощів пов'язаних із засвоєнням знань щодо діагностики та лікування гінекологічних захворювань.

Забезпечення інтерактивності процесу розгляду та аналізу кейсів можливе за умови вибору одного студента на роль кожного стандартизованого пацієнта з представлених кейсів. Водночас інші студенти можуть виступати в ролі лікарів. Відтак, можливе відпрацювання навичок збору анамнезу та спілкування з пацієнтом на основі описаного кейсу. Завдання “пацієнта” полягає у ретельному вивченні історії хвороби з метою реалістичного представлення відповідної симптоматики. При цьому, інші студенти у ролі лікарів вивчають її з метою встановлення точного діагнозу й вибору стратегії лікування. Інші студенти з однієї команди записують отримані дані в медичну карту, що сприяє розвитку навичок ведення медичної документації.

Використання розгляду кейсів і навчання на основі конкретних випадків може виступати частиною традиційного навчання. Презентація кейсів у рамках проведення традиційних дидактичних лекцій сприяє підвищенню рівня мотивації до навчання. При цьому, окрім історій хвороби та симптомів захворювання студенти можуть ознайомитися із ефективними методами його діагностики на основі аналізу результатів лабораторних та інструментальних досліджень. Особливо корисним даний підхід виступає у контексті розвитку здатності студентів до проведення критичного аналізу, що є важливим для успішної роботи кожного лікаря. Недоліком даного методу виступають витрати часу на підготовку кейсів, а також поділ студентів на групи й організацію їх роботи. Перешкодою у процесі самостійного навчання студентів може стати й схильність викладача до домінування у навчальному процесі.

Цифрові т ехнології у процесі викладання акушерст ва та гінекології

Розмаїття інтерактивних ресурсів із картами, моделями та можливостями для різностороннього аналізу клінічних випадків, а також мобільні додатки, електронні бібліотеки та віртуальні лабораторії можна ефективно використовувати з метою поглиблення та закріплення студентами передбачених навчальною програмою знань. Зокрема, цифрові технології допомагають студенту детальніше розглянути та повторити матеріал за межами аудиторії, обравши найбільш зручний для нього формат подачі інформації залежно від його провідної репрезентативної системи та пам'яті. Відтак, студенти можуть використовувати аудіокниги, відео та інтерактивні атласи, віртуальні лабораторії з метою більш якісного та ефективного вивчення особливостей діагностики та лікування найбільш поширених гінекологічних і акушерських патологій. Водночас симуляції у віртуальних лабораторіях сприяють відпрацюванню передбачених навчальних курсом умінь та удосконалення навичок збору анамнезу, критичного та клінічного мислення, а також прийняття рішень [8].

Віртуальна реальність, також, може комбінуватися з методом моделювання з метою підвищення стандартів навчання. Такий підхід найкраще представити як концепцію передової технології для полегшення взаємодії людини та віртуальної реальності з метою ефективного зменшення розриву між практичним і теоретичним навчанням шляхом залучення студентів до процесу навчання в псевдореалістичних умовах [9]. Описаний підхід значно відрізняється за рівнем розвитку, автентичності та синергією кінцевого користувача з віртуальним фоном. Розуміння використання тактильного зворотного зв'язку може викликати відчуття опору під час використання інструментів у змодельованому середовищі. Подібні технологічні принципи використовуються при навчанні лікарів-інтернів роботі з лапароскопічним та ендоскопічним обладнанням.

Соціальні медіа являються загальнодоступним простором, у якому кінцеві користувачі створюють онлайн-спільноти для ефективного обговорення. Ці онлайн-спільноти допомагають поширювати інформацію, думки та різний інший вміст. Існує багато платформ соціальних медіа, таких як Twitter, Facebook, YouTube та онлайн-блоги. Соціальні медіа стали невід'ємною частиною сучасних медичних товариств, лікарень і правозахисних груп. Зобов'язання щодо підвищення рівня й якості освіти є більш важливим, ніж будь-коли раніше, тому включення соціальних медіа в сучасну освітню систему обов'язкове. Платформи соціальних медіа можуть допомогти у процесі традиційної передачі знань та покращити дистанційне навчання. Студенти та учні всіх прошарків зазвичай шукають в Інтернеті подробиці про хвороби, методи лікування та пов'язану з ними фізіологію. Крім того, багато організацій зрозуміли, що підтримка живих твітів або ведення блогів медичних конференцій, а також надання можливостей для широкого розповсюдження контенту може значно перевершити особисте відвідування заходів медичної тематики.

Використання комп'ютерних технологій у процесі викладання сприяє підвищенню рівня засвоєння знань посередництвом використання відео-лекцій провідних світових спеціалістів у галузі акушерства та гінекології. При цьому студенти можуть користуватися перевагами величезних освітніх ресурсів, доступних через Інтернет. Ці онлайнресурси можна використовувати для практичного вивчення клінічних процедур, демонстрації анатомічних розтинів, а також для асинхронного навчання за допомогою онлайн-лекцій. Ресурси охоплюють широкий спектр тематичних матеріалів, починаючи від особистих домашніх відео до спеціалізованого вмісту, наданого різними організаціями охорони здоров'я та клініцистами для професійної освіти.

Конспекти лекцій можуть викладатися на онлайн-ресурсах, як в текстовому варіанті, так і у вигляді презентацій для наочної демонстрації навчального матеріалу. Відповідно студенти отримують до них необмежений доступ і можуть повернутися у процесі підготовки до іспитів чи при потребі повторення окремих навчальних тем. Використання презентацій ефективне в рамках пояснення етіології, патогенезу, симптоматики, діагностики та лікування гінекологічних захворювань.

Скрінкасти являються цифровими записами. Зокрема, вони крім слайдів презентації поєднуються з аудіозаписами розповідей експертів щодо описаної в них проблематики. Він забезпечує отримання необхідної інформації з активізацією різних репрезентативних систем та в окремих випадках може виступати заміною традиційних дидактичних лекцій.

Онлайн-зустрічі забезпечують можливість взаємодії в реальному часі з аудиторією та лектором посередництвом повідомлень в чаті та озвучення відкритих запитань. Також, такі зустрічі можна записувати та надсилати студентам для можливості повторення теми шляхом перегляду записів.

Однак, попри значне наповнення електронних ресурсів матеріалами медичної тематики вони можуть виступати тільки доповнювальним компонентом освітнього процесу, оскільки ключову роль в досягненні навчальних цілей посідають фундаментальна медична освіта та практичний клінічний досвід. Також, за використання даного методу відсутні можливості для прямої взаємодії з викладачем і розвитку навичок комунікації. Небезпеку становить і не перевірена інформація з інтернет-джерел. Відтак, перед наданням студентам переліку електронних навчальних ресурсів, доцільно їх перевірити й проаналізувати. Одним із способів розв'язання проблеми з достовірністю інформації може бути надання доступу до матеріалів медичних відеоконференцій, де виступають визнані науковці та лікарі-практики.

Місце спостереження у процесі викладання акушерства та гінекології

Демонстрація у процесі викладання медичних дисциплін передбачає дотримання ключового принципу медицини “Не нашкодь”. При цьому основний акцент робиться на вивчення послідовності та техніки виконання медичних процедур передбачених навчальною програмою. Зокрема, студентам потрібно адаптуватися до мінливих умов клінічної практики в яких маніпуляції можуть супроводжуватися різними реакціями зі сторони пацієнта, готовність до яких простіше сформувати шляхом створення умов для спостереження за роботою професіоналів. Ефективність даної стратегії пояснюється системою дзеркальних нейронів у премоторній корі головного мозку, яка відіграє провідну роль у запам'ятовуванні механічних дій, які попередньо спостерігалися [10]. За допомогою спостереження студенти можуть вивчити алгоритми виконання необхідних маніпуляцій без прямого контакту з інструментами та пацієнтами. При цьому у них присутня можливість отримувати моментальний зворотний зв'язок, бачити результати та наслідки дій. Однак, ефективнішою в контексті формування практичних навичок виконання передбачених курсом процедур, можливе тільки за умови поєднання спостереження з практичним відпрацюванням продемонстрованих навичок.

Водночас саме спостереження займає провідне місце у процесі вивчення особливостей проведення складних процедур. Практика рухових навичок стає важливим атрибутом для покращення виконання медичних процедур, а розуміння механізму, що лежить в основі цих рухових дій, відіграє вирішальну роль у створенні кращих систем навчання. Стратегії, отримані за допомогою цієї техніки, ведуть до гнучких можливостей і оптимізують мотивацію за рахунок покращення процесів когнітивної обробки інформації. Також, сприяє розвитку навичок завдяки візуально-просторовому зображенню, що, як наслідок, створює яскраві образи робочої пам'яті.

При цьому основні труднощі у використанні даного методу пов'язані з відсутністю контролю за увагою студентів і їх інтересом, що можуть легко та швидко перемикатися на інші подразники за умови відсутності достатньої мотивації до навчання. Також, для організації заняття з демонстрацією проведення складних процедур необхідно витратити значні часові ресурси. Хоча формуються певні зв'язки між рухами за якими спостерігає студент та їх результатами, зв'язки з моторною периферією чи аферентним зв'язком відсутні. Отже, навчання за допомогою спостереження необхідно поєднувати з іншими формами ефективного формування практичних навичок, зокрема моделювання та симуляції, а також практики в клінічних умовах [11-15].

Висновки

Сучасні підходи до викладання акушерства та гінекології забезпечують переорієнтацію з підходу орієнтованого на викладача із традиційними дидактичними лекціями на підхід, який орієнтований на студента та його активну участь в процесі отримання та засвоєння знань. Зокрема, замість споглядання за наочними демонстраціями викладача, студенти отримують можливість аналізувати реальні клінічні проблеми, шукати стратегії діагностики, лікування та ведення при захворюваннях гінекологічного профілю шляхом розгляду кейсів, моделювання та проблемно-орієнтованого навчання. Водночас метод моделювання сприяє кращому формуванню практичних навичок і їх відточенню до високого рівня якості й точності виконання. Симуляційне навчання дозволяє засвоїти та покращити техніку виконання діагностичних і лікувальних процедур. Однак, при відсутності практики в реальних клінічних умовах неможливий розвиток необхідних для успішної лікарської практики комунікативних навичок. Метод проблемно-орієнтованого навчання та робота з кейсами сприяють розвитку клінічного мислення й здатності до аналізу історії хвороби, навичок збору анамнезу, прийняття рішень щодо підходів до лікування, формування плану лікування й ведення відповідної медичної документації. При цьому, студенти отримують можливість покращити навички роботі в команді. Попри написане вище, проблемно-орієнтоване навчання та розгляд кейсів підвищують ефективність засвоєння теоретичних знань, але практичні клінічні навички не розвиваються. Електронні ресурси дозволяють студентам отримати необмежений доступ до навчального матеріалу та пояснень провідних вчених світу. Також, електронні ресурси у поєднанні з методом “перевернутої кімнати” сприяють формуванню здатності до самостійного навчання та навичок освіти протягом життя, що важливо для лікаря в сучасних умовах. Спостереження забезпечує розуміння алгоритмів і послідовності дій під час виконання різноманітних процедур і дозволяє сформувати чітке уявлення про них на етапі ознайомлення з технікою виконання. Звідси випливає висновок про необхідність комплексного поєднання описаних методів у процесі викладання акушерства та гінекології з метою досягнення всіх навчальних цілей, які охоплюють як теоретичну, так і практичну складову.

Література

1. Al-Elq A. H. Simulation-based medical teaching and learning. J Family Community Med. 2010 Jan;17(1): рр. 35-40. https://doi.org/10.4103/1319-1683-68787

2. Gordon J. A., Wilkerson W. M., Shaffer D. W., Armstrong E. G.. “Practicing” medicine without risk: students' and educators' responses to high-fidelity patient simulation. Acad Med. 2001 May;76(5): рр. 469-472. https://doi.org/10.1097/00001888-200105000-00019

3. Dieckmann P., Patterson M., Lahlou S. et al. Variation and adaptation: learning from success in patient safety-oriented simulation training. Adv Simul 2, 21. 2017. https://doi.org/10.1186/s41077-017-0054-1

4. Mulugeta L., Drach A., Erdemir A., Hunt C. A., et al. Credibility, Replicability, and Reproducibility in Simulation for Biomedicine and Clinical Applications in Neuroscience.Frontiers in Neuroinformatics. 12(18), 2018, pp. 1-16. https://doi.org/ 10.3389/fninf.2018.00018