Розвиток цифрової культури педагогів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України

РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІВ

ГЕРМАНСОН ГАЛИНА аспірантка

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: доктор педагогічних наук, професор

кафедри менеджменту освіти та права Центрального інституту

післядипломної освіти Рябова Зоя Вікторівна

м. Київ

Анотація

Наше життя з кожним роком стає все більше цифровим. Перехід від класичного до цифрового навчання та виховання учнів називається «Цифровою трансформацією освіти». Цифрова трансформація освіти охоплює всі галузі: від дистанційного навчання за допомогою різних цифрових інструментів до розробки уроків і методичних матеріалів за допомогою штучного інтелекту.

Переосмислення практик навчання та виховання здобувачів освіти вимагає переосмислення педагогами цифрової культури. Щоб запроваджувати нові інструменти та автоматизовані навчальні інструменти, освіті потрібні педагоги, які постійно навчаються та вміють користуватися такими інструментами, на основі розвинутої цифрової культури.

Отже, цифрова культура педагога - це вміння та якості вчителя, сформовані під впливом цифрових інструментів та інноваційних технологій.

Педагоги з цифровою культурою: використовують засоби цифрового спілкування, щоб зробити процес навчання ефективнішим, швидшим та легшим; створюють «справжні цифрові зв'язки» з учнями, колегами, батьківською спільнотою; автоматизують навчально-виховні процеси; створюють інклюзивне онлайн-середовище.

Нами виокремлені такі складові цифрової культури педагогів: 1) цифрова компетентність; 2) використання цифрових технологій в процесі навчання учнів; 3) використання цифрових технологій у співпраці з колегами; 4) модифікація існуючих та створення нових цифрових ресурсів; 5) професійний розвиток за допомогою цифрових ресурсів; 6) академічна доброчесність, авторське право та захист даних у навчально-виховному процесі.

Цифрова культура дозволяє педагогам «рости», швидко та ефективно впроваджувати інновації та адаптувати навчально -виховні процеси до потреб в освіті та цифровому середовищі загалом. Перехід на цифрові технології вирізняє «цифрового педагога» серед інших. Освітні установи стають все більш цифровими і цифрова трансформація в освіті реалізується найкраще, коли вона підкріплена надійною цифровою культурою педагогів. Вчителі та викладачі, які найкраще підготовлені до змін, використовують сучасні інструменти цифрової трансформації, відчувають себе впевнено та комфортно, вивчаючи нові технології та постійно адаптують свої навчально-виховні процеси та вміння.

Ключові слова: цифровізація; цифрова культура педагога; академічна доброчесність; авторське право; кібербезпека.

Annotation

Galina Hermanson graduate student of the University of Educational Management of the National Academy of Sciences of Ukraine Kyiv, Ukraine SCIENTIFIC GUIDE: Doctor of Pedagogical Sciences, Professor of the Department of Education Management and Law of the Central Institute of Postgraduate Education DZVO "University of Education Management" of the National Academy of Sciences of Ukraine Ryabova Zoya Viktorivna

DEVELOPMENT OF DIGITAL CULTURE OF TEACHERS

Our Lives are becoming More and More Digital Every Year. The Transition from Classical to Digital Learning and Education of Students is Called "Digital Transformation of Education". The Digital Transformation of Education Covers all Areas: from Distance Learning with the Help of Various Digital Tools to the Development of Lessons and Methodological Materials with the Help of Artificial Intelligence.

Rethinking the Practices of Teaching and Educating Students Requires a Rethinking of Digital Culture by Educators. To Implement new Tools and Automated Learning Tools, Education Needs Educators who are Constantly Learning and Able to use Such Tools, Based on a Developed Digital Culture.

Therefore, the Digital Culture of a Teacher is a Teacher's Skills and Qualities Formed Under the Influence of Digital Tools and Innovative Technologies.

Educators with a Digital Culture: use Digital Communication Tools to Make the Learning Process more Efficient, Faster and Easier; Create "Real Digital Connections" with Students, Colleagues, Parent Community; Automate Educational Processes; Create an Inclusive Online Environment.

We have Singled out the Following Components of the Digital Culture of Teachers: 1) Digital Competence; 2) the Use of Digital Technologies in the Process of Teaching Students; 3) Use of Digital Technologies in Cooperation with Colleagues; 4) Modification of Existing and Creation of New Digital Resources; 5) Professional Development Using Digital Resources; 6) Academic Integrity, Copyright and Data Protection in the Educational Process.

Digital Culture Allows Teachers to "Grow", Quickly and Effectively Implement Innovations, and Adapt Educational Processes to the Needs of Education and the Digital Environment in General. The Transition to Digital Technologies Distinguishes the "Digital Teacher" from Others. Educational Institutions are Becoming Increasingly Digital, and Digital Transformation in Education is Best Realized when it is Supported by a Reliable Digital Culture of Teachers. Teachers and Lecturers who are Best Prepared for Changes use Modern Tools of Digital Transformation, feel Confident and Comfortable Learning new Technologies and Constantly Adapt their Educational Processes and Skills.

Keywords: Digitalization; Digital Culture of the Teacher; Academic Integrity; Copyright; Cyber Security.

Постановка проблеми

З початком пандемії COVID-19 цифровізація всіх сфер життя людини почала розвиватися надзвичайно швидкими темпами. Цифрові технології стали невід'ємною складовою освітнього середовища. Подорож до цифрової досконалості зачепила усі освітні галузі, а педагоги одночасно розвивають свою цифрову культуру. Разом з тим, без ретельного та досконалого планування переходу від класичної освіти до цифрового освітнього середовище, цифровізація може завдати шкоди окремим об'єктам чи суб'єктам освіти. Наприклад, недотримання академічної доброчесності, кібербулінг та інші цифрові загрози можуть спіткати кожного учасника цифрового освітнього середовища.

Тому знання всіх тонкощів цифровізації, дотримання цифрової культури педагогами закладів освіти є важливим етапом цифровізації усього освітнього середовища.

Розвиток цифрової культури педагогів - це впровадження культури співпраці, інклюзивності, гнучкості та відкритості як у навчальному закладі, так у співпраці між педагогами та навчальними закладами, задля розвитку інновацій у різних формах.

Щоб досягти цієї мети і впевнено сказати, що педагоги досконало володіють цифровою культурою, потрібно вирішити нагальні виклики цифрової нерівності такі, як доступність, грамотність, навички, одночасно протистоявши поверненню до «класичного» навчання.

«Пост-цифровий» погляд на освіту наголошує на культурі, де можна розвинути різноманітні взаємозв'язки між технологіями, педагогікою та середовищем, у якому ми всі живемо, навчаємось і працюємо. Це визнання внутрішньої мережевої природи сучасного світу далеке від жорстких відмінностей між «онлайн» і «кампусною» освітою, які ми ще бачимо в окремих галузях освіти.

Тож виникає запитання: що потрібно робити, щоб подолати розрив між класичною та цифровою освітою та як розвивати цифрову культуру педагога ? Саме цій проблемі присвячена дана стаття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналізуючи різноманітні закордонні та державні джерела ми помітили, що поняття цифрової культури досліджували вчені багатьох країн. Зокрема: M. Vincent [1], D. Rowles, T. Brown [2], G. Creeber, R. Martin [3], M. Hand [4], G. Doukidis et al. [5], D. Silver, D. Gauntlett [6]. Вказані вище науковці обґрунтували основні поняття цифровізації та запропонували власні трактування низки важливих термінів, які пов'язані з цифровізацією.

Серед наших українських вчених цифрову культуру, цифрову грамотність та цифрову компетентність досліджували Гаврілова Л.Г., Топольник Я. В. [ 7]. Базелюк О.В. описував формування цифрової культури педагогічних працівників у закладах професійної освіти [8], Астаф'єв А. О. досліджував питання розвитку цифрової культури українського соціуму [9], Трушкіна Н., Чернух Д. описували цифрову культуру компаній, уточнили ряд термінологій та дефініцій.

Що стосується цифрової культури педагогів, то це питання досліджено на сьогодні недостатньо. Оскільки більшість вчених акцентують увагу у своїх дослідженнях лише на одну сторону цифровізації - цифрову компетентність педагогів і ототожнюють це поняття з цифровою культурою. Разом з тим поняття цифрової культури педагогів значно ширше і потребує глибших досліджень.

Мета статті

цифровий культура педагог освіта

Мета статті полягає в аналізі поняття «цифрова культура педагога», вимірюванні рівня цифрової культури педагогів та закладу освіти на основі розроблених моделей цифрової культури, знаходженні залежності моделі розвитку цифрової культури закладу освіти від типу навчального закладу та форми навчання.

Теоретичні основи дослідження

Зі збільшенням темпів поширення цифрових методів навчання та виховання учнів в умовах пандемії COVID -19 та війни в Україні, коли класичне очне навчання є обмеженим, цифрова стратегія освітнього середовища швидко стає однією з найактуальніших тем у сфері освіти. Одним із основних компонентів надійної цифрової стратегії в освіті є сильна цифрова культура педагогів.

Цифрова культура - це базова основа сучасної світової культури, котра є невід'ємною складовою усіх без виключення суспільних процесів. Саме тому дослідження явища цифрової культури та її впровадження мають вагоме значення для подальшого розвитку країни, її наукового, освітнього й виробничого потенціалу [10].

Поняття « цифрова культура педагога » у науковій і методичній літературі використання переважно як синонім цифрової грамотності Наприклад, В. Ребрина [11] визначає цей освітній феномен як уміння працювати із сучасною цифровою технікою і володіти сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями та виокремлює такі складові цифрової культури:

- комп'ютерна грамотність;

- інформаційна грамотність (інформаційна культура);

- мультимедійна грамотність;

- грамотність комп'ютерної комунікації [7].

Цифрова культура педагога - вміння працювати з сучасною цифровою технікою і володіти сучасними інформаційно -комунікаційними технологіями. Іншими словами сучасний вчитель повинен мати так звану ІКТ -компетентність [11].

Проаналізувавши вище наведення поняття цифрової культури, стає очевидним, що цифрова культура педагога - поняття значно ширше. Дане поняття включає не лише цифрові компетентності педагога, а й інші елементи. Цифрова культура педагога містить наступні складові:

• цифрову компетентність;

• використання цифрових технологій в процесі навчання учнів;

• використання цифрових технологій у співпраці з колегами;

• модифікація існуючих та створення нових цифрових ресурсів;

• професійний розвиток та підвищення кваліфікації за допомогою цифрових ресурсів;

• академічна доброчесність, авторське право та захист даних у навчально-виховному процесі.

Виходячи з вище наведених елементів цифрової культури педагога, можна навести наступне визначення цифрової культури педагога.

Цифрова культура педагога - це вміння, якості та компетентності вчителя, сформовані за допомогою цифрових інструментів та інноваційних технологій, які полягають у професійному розвитку та тісній цифровій взаємодії з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Для опису та побудови моделі цифрової культури педагога та закладу освіти нами розроблений інструмент оцінки цифрової культури (ОЦК).

Інструмент ОЦК -- це інструмент, який допоможе визначити та структурувати цифрову культуру закладу освіти та педагогів.

Дана структура зосереджена на чотирьох різних моделях цифрової культури педагога та закладу освіти: команда, адхократія, ринок та ієрархія (рис.1).

Рис. 1 Типи цифрової культури педагогів закладу освіти

Наведені вище моделі є планом, якому слід слідувати навчальним закладам на шляху до глобальної цифровізації усіх освітніх процесів. Читаючи описи кожної структури, ви зможете визначити характерні риси навчальних закладів, у яких ви працювали або ж модель цифрової культури закладу, в якому ви працюєте на даний час.

Ці чотири моделі надзвичайно допомагають керівникам закладів освіти, які хочуть керувати цифровою культурою своєї освітньої установи. Розуміння типу цифрової культури, яку той чи інший керівник прагне запровадити чи розвивати у своєму закладі, може допомогти знайти правильні інструменти розвитку цифрової культури у педагогів.

Модель 1: «Команда» - це культура, яка зосереджена навколо згуртованої педагогічної команди. Це той випадок, коли педагогічний колектив схожий на сім'ю і такому колективу характерні такі якості: лояльність, наставництво та взаємна підтримка один одного.

Однією з найбільших сильних сторін «команди» є менталітет «все разом». В такому закладі розподіляють ролі, в ході яких одні педагоги надають допомогу і підтримку іншим. Вчителі отримують нові цифрові навички в результаті того, що навчаються на роботі. Це призводить до створення міцного колективу з рядом навичок спілкування.

Всі педагоги такого закладу розуміють, що цифрова культура важлива, працюють разом і спільно запроваджують цифрову трансформацію на всіх рівнях закладу освіти. В такому закладі найкраще запроваджувати цифрову культуру не як окрему сутність, а як частину глобальної цифрової стратегії - як спосіб ведення справ.

Модель 2: «Адхократія» - це культура закладу освіти, яка зосереджена на динамічному, інноваційному та перспективному середовищі, в якому педагоги постійно навчаються новим компетентностями, умінням і навичка, в тому числі цифровим, постійно розвиваючи свою цифрову культуру.

Освітні заклади з такою цифровою культурою завжди навчаються новому, не бояться труднощів, першими впроваджують цифрові методи навчання та виховання, до помилок відносяться, як до досвіду, постійно удосконалюючи освітній процес. Адхократичні заклади добре є лідерами з впровадження цифровізації, вони не бояться невдач, оскільки вважають їх частиною діджиталізації.

Педагоги в таких закладаю є генераторами нових ідей, до яких прислухається керівництво. Замість стандартного підходу до цифрових технологій педагоги вибудовують таку стратегію та цифрову культуру, яка відповідає сучасним потребам нового покоління.

Модель 3: «Ринок» - це культура закладу освіти, яка побудована навколо результатів. Це конкурентне цифрове середовище, орієнтоване на індивідуальні досягнення кожного учасника навчально-виховного процесу.

Орієнтація на результат такої моделі цифрової культури означає, що лідери будуть сприйнятливі до впровадження новітніх цифрових технологій задля підвищення ефективності освітніх процесів, які допомагає реалізувати цифрова стратегія. Стимулювання цифрових досягнень окремих педагогів також може допомогти, оскільки ця культура характеризується індивідуальністю.

Модель 4: «Ієрархія» - це традиційна цифрова культура, в якій структура управління, яка йде зверху вниз, гарантує, що всі виклики цифровізації будуть поступово впроваджені.

У такому закладі цінується ефективність. Разом з тим, новітні процеси і технології впроваджують повільно, поступово, починаючи з адміністративної ланки. Щоб звичайному педагогу впровадити певну цифрову технологію, потрібно довести усім, хто знаходиться в такій структурі вище, потенційну цінність проекту, описати ефективність нової технологій, підкреслити ризики незапровадження цього процесу змін, щоб її почали впроваджувати з верхівки такої «ієрархії».

Результати дослідження

Опис наведених вище моделей цифрової культури закладів освіти було представлено 40-ка педагогам (по 10 з одного навчального закладу) з навчальних закладів загальної середньої освіти міста Києва: державних та приватних, з очною та дистанційною формою навчання. Педагогів попросили обрати ту модель, яка, на їх думку, впроваджена в їхньому освітньому закладі і найбільш точно описує цифрову культуру їхнього закладу. Результати дослідження наведені в таблиці 1.

Як видно з таблиці 1 у кожному навчальному закладі є своя модель цифрової культури. Дана модель залежить від форми закладу: приватний чи державний, та форми навчання: очна та дистанційна.

Таблиця 1

Розподіл педагогів ЗДО відповідно до обраної ними моделі цифрової культури ЗО