Оцінка ризиків та бачення перспектив мистецької освіти в Україні в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ризиків та бачення перспектив мистецької освіти в Україні в умовах війни

Романенкова Ю.В., Таранник А.О., Київський столичний університет імені Бориса Грінченка, Василенко В.М., Національний авіаційний університет

Вступ

З кінця лютого 2022 р. українська освіта опинилася у тому становищі, коли потрібно або робити радикальні кроки, або забути про існування. Ще у 2019 р., коли світ поглинув шок, пов'язаний із пандемією, сфера освіти опинилася в дуже скрутному стані - довелося швидко та радикально перебудовуватися, підлаштовуватися під реалії, щоб не втратити ціле покоління, а зараз уже можемо сказати - кілька поколінь, бо паростки, які дала ситуація тих днів, дадуть про себе знати через роки. Проблему неможливості реалізації освітнього процесу через пандемію вирішили за допомогою введення дистанційної форми освіти, он-лайн заняття унеможливили припинення навчання взагалі. Складність пристосування до умов без безпосереднього очного спілкування по-різному сприймалася на рівні середньої та вищої освіти, на рівні науково-педагогічного складу та здобувачів освіти. Але з часом до цього студенти почали звикати, і процес звикання створив значно більшу загрозу - адаптація до умов призвела до атрофування багатьох необхідних для навчання здібностей, і головне - притуплення відчуття відповідальності за якість, оскільки є багато пом'якшуючих обставин. Пандемія поклала початок кризовому стану в освіті, бо суто технічні проблеми спровокували серйозний ланцюг інших негараздів, який стрімко посилювався. А з початком повномасштабної агресії ситуація швидко погіршується. Був період, коли можна було ставити питання не просто про стрімке зниження рівня освіти, але про ризик втрати її перспектив взагалі.

Неможливість занять у навчальних аудиторіях, технічні проблеми, як то низька якість, слабкі потужності або взагалі відсутність технічних можливостей для онлайн освіти, нестача розробленого з урахуванням вимог дистанційного формату навчального процесу навчально-методичного забезпечення, брак кадрового забезпечення - все це і чимало інших аспектів стало результатом того, що спіткало сферу освіти в умовах війни, а почалося ще з пандемією. І комплекс цих проблем, які доповнюються ще кількома дуже серйозними, ледь не руйнівними, факторами, провокує необхідність термінового впливу на ситуацію. Загальна картина цілком співпадає з тим, що відбувається і у галузі безпосередньо дизайн-освіти в Україні. Впродовж кількох років дизайн був серед фаворитів вітчизняного освітнього поля, але реалії воєнних років спровокували переоцінку, система цінностей сучасної молоді потерпає від вимушених змін.

дизайн війна соціум навчальний

Виклад основного матеріалу

На відміну від мистецької освіти загалом, варто враховувати, що дизайн-освіта є досить молодою галуззю освітнього поля, можна сказати, що вона дуже стрімко змінюється, реагуючи на динамічні трансформації у галузі дизайну. Якщо підготовку власне дизайнерів можна вважати за логічне продовження художньо-промислової освіти [9, с. 73-74], то цей процес триває біля століття, з 20-х рр. ХХ ст. Але насправді випуски справжніх фахівців суто дизайнерського напрямку можна відстежувати набагато пізніше, лише останні пару десятків років. А ось центрами дизайн-освіти майже одразу стали Київ, Львів, Харків, до яких доєдналися Винниця, Івано-Франківськ, Луцьк, Одеса, Черкаси, тощо. З урахуванням того, що станом на початок 2022 р. спеціальність 022 «Дизайн» була серед найпопулярніших, мало який ЗВО не ризикнув скористатися затребуваністю цієї сфери для популяризації своєї структури та використати як шанс на закріплення в освітньому просторі. ЗВО, де здійснюється підготовка, наприклад, за спеціальностями 023 («Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація») та 022 («Дизайн», постійно стикаються з проблемою нерівномірного попиту на них, абітурієнти стрімко втрачають інтерес до мистецької освіти, тоді як дизайн ще продовжує бути популярним. У цьому, на жаль, неабияке значення відіграє прагматизм молоді, яка зацікавлена передусім у тому, щоб можна було легко та вигідно продати продукт своєї креативності, творчої діяльності, тому мистецтво «чистої води», мистецтво заради мистецтва давно не є привабливим, воно сприймається виключно як хобі, але не як справа життя.

Інакше справи складаються з дизайном. Дизайн інтер'єру (просторовий дизайн), дизайн середовища, ландшафтний дизайн, графічний дизайн, дизайн меблів, дизайн аксесуарів, зростаюча популярність ІТ-дизайну, гейм-дизайну, дизайн костюму та аксесуарів, дизайн ювелірних виробів, UX/UI-дизайн і багато ще варіантів сучасних освітніх програм щорічно з'являються у ЗВО та намагаються і надалі популяризувати спеціальність. Але з початком повномасштабної агресії система домінант різко змінюється. Останній час, із 2019 р., коли система онлайн навчання змусила перебудовувати, адаптувати до нової реальності освітній процес, система домінант уже підлягали трансформації, і, на жаль, не на краще. А після кінця лютого 2022 р. питання катастрофічно загострюється. Після початку війни та ієрархія цінностей, яка існувала до 2019, і тим більше, до 2022 р., різко змінилася. Спеціальності, які мають на меті підготовку фахівців, чия сфера діяльності спрямована на першочергові потреби воюючої держави, посіли основне місце. Значущості набувають ті спеціальності, які можуть дати країні фахівців, що необхідні для відновлення держави. Тому дизайн трохи посунувся у списку затребуваних сфер діяльності. І сумніви щодо його виживання вже є реальною загрозою.

Серед основних проблем, які потребують вирішення, ще до початку війни фахівці зазначають нестачу матеріально-технічної бази ЗВО, яка б забезпечувала нормальні умови для якісного навчального процесу (застаріле обладнання, відсутність сучасного програмного забезпечення, дефіцит аудиторного фонду при очному навчанні та неготовність у технічному аспекті до якісного он-лайн викладання), невідповідність методів навчання вітчизняних ЗВО та зарубіжних, що призводить до проблем із працевлаштуванням [6, c.177], низку інших.

Але заради справедливості відмітимо, що все ж крім невідповідності умов та складностей із матеріально-технічним забезпеченням, існує ціла низка морально-етичних, виховних проблем. З початком воєнних дій дуже багато молоді залишило країну - намагаючись врятуватися від війни, молода генерація часто пробує свої сили в інших державах, і далеко не завжди знаходить там роботу за фахом. Тобто ми маємо справу з відтоком молодої, перспективної частки соціуму, а дизайн, з урахуванням його стрімкої динаміки змін та швидкого застарівання та втрати актуальності, робить ставки передусім на молодь. Старше покоління, віковий ценз якого від сорока років, значно складніше підлаштовується під запити сучасної дизайн-освіти, і саме це доволі давно стало серйозною проблемою - ЗВО, де НПП має вік від 60 і більше, рідко коли можуть запропонувати якісну підготовку дизайнерів. Звісно, досвід має величезне значення, стара школа, академічна виучка, традиції мистецької профільної базової освіти є підвалинами, без яких неможливо підготувати творчу особистість, фахівця. Тому уточнимо одразу, що в даному разі йдеться про забезпечення викладання профільних, практично-орієнтованих дисциплін, пов'язаних із знанням актуального на сьогодні програмного забезпечення, тенденцій світового дизайну, запитів ринку, сучасних трендів. А це все притаманне більшою мірою молодому та середньому поколінню, численні представники якого, на жаль, сьогодні залишають країну, і повертаються далеко не всі. А ті, хто працює в Україні, навіть залишаючись у галузі дизайну, не мають стимулів передавати свої знання та навички студентству - адже заробітня платня викладача ЗВО на сьогодні не спонукає молодь віддавати сили педагогічній діяльності.

Обираючи дизайн, студент розраховує на гідну оплату своєї праці в майбутньому, а ця перспектива не має нічого спільного викладацькою діяльністю, принаймні, в державній царині. Тим більше, що навчання на контрактній формі (а це переважно так) коштує доволі дорого, і молодь думає передусім про те, чи варто витрачати кошти для того, щоб потім не мати можливості нормально забезпечувати себе. На сьогодні приватні студії, вебінари, навіть приватні он-лайн освітні ресурси часто дають більше, ніж державна установа сери освіти, бо вони краще оснащені та позбавлені формалізації в побудові навчального процесу, наближаючи його до зарубіжних моделей. Тобто кадрове питання загострюється максимально.

Наступна проблема, яка, на сьогодні стає критичною, випливає з попереднього аспекту. Це сприйняття майбутнім дизайнером себе в соціумі, розуміння ролі та значення його місії, самоідентифікація як творчої особистості, самопозиціонування. Дизайн як самостійна спеціальність є доволі молодим, а це тягне за собою неоднорідність, спірність розуміння його концептуальних засад. На сьогодні дуальність розуміння базових засад дизайну призводить до розщеплення свідомості молодого фахівця та хибності його самопозиціонування. Студентоцентричні засади сучасної освіти вимагають максимального врахування думки студента про те, що саме йому необхідно знати та вміти передусім, він формується або як виконавець технічної галузі, або як творець. Звичайно, з самого початку формування переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищих освіти, цей перелік періодично підлягав змінам. І дизайн опинився класифікованим у галузі знань «культура і мистецтво». А це тягне за собою передусім наявність базової мистецької підготовки. А з таким позиціонуванням не згодні навіть деякі самі дизайнери.

Звідси і незгода з наповненням освітніх програм, навчальних планів, передусім - з наявністю в них освітніх компонентів мистецького блоку. Сучасний дизайнер часто-густо асоціює себе більшою мірою з програмістом, але не з митцем. При цьому, це не залежить від того, йдеться про дизайнера ювелірних виробів чи дизайнера інтер'єру, фахівця з UX/UI дизайну чи ландшафтного дизайнера. Усе частіше можна почути від студента, що йому необхідні знання суто вузько професійного спрямування, знання інструментів, програмного забезпечення, але він не хоче витрачати час на філософію, історію мистецтв чи живопис. Цей нездоровий прагматизм, який нагадує концепцію лікаря з твору Дж. Свіфта, тягне за собою різке зниження загальної ерудиції, інтелектуальної планки майбутнього фахівця, звуження його світогляду, що з часом може призвести до перетворення творчої особистості на виконавця технічного завдання.

Якісний продукт у такого фахівця неможливий. Прагматизм, монетизація всіх процесів, стрімке зниження рівня духовності, нівелювання творчого початку, на жаль, характеризують усе більшу частку молодих фахівців. І вони часто відмовляються позиціонувати себе як творчі особистості, вони - програмісти, технічні виконавці, конструктори (в широкому сенсі), які, знаючи достатню кількість програм, володіючи суто технічно інструментарієм, вважають себе вправі братися за виконання дизайн-проекту. При цьому нерідко не володіючи ані азами композиції, ані вміючи будувати, не знаючи конструкцію, не вправляючись із кольором, бо не штудіювали колористику, не маючи підготовки в галузі академічного рисунку перспективи живопису. Хибне позиціонування себе в галузі та розташування самого дизайну в професійній «табелі про ранги» призводить до руйнації якості та загальних установок в освітньому полі загалом.

Останнім часом з'явилася ще одна причина, через яку стає все менше можливою якісна освіта, коли ЗВО доводиться уже навіть не запрошувати, а затягувати ледь не силоміць абітурієнтів на творчі спеціальності. Це поява т.зв. альтернативи - курсів, воркшопів, онлайн майстер-класів тощо, які спрямовані на те, щоб підготувати фахівця за рекордно стислий термін, за принципом «як стати дизайнером за 3 дні», «як стати мистецтвознавцем за тиждень», «історія мистецтв за годину», «як стати графічним дизайнером з нуля» тощо. Здавалось би, ці гіперсучасні розробки мають стати в нагоді, і молодь їх дуже активно використовує. Не замислюючись найчастіше над тим, що ведуть такі курси часто-густо люди, які самі здобули навички в галузі аналогічним чином, без належного досвіду, без базової освіти, без комплексного розуміння поставленого завдання та грамотності в обранні методів його вирішення. І, на жаль особливо актуальними ці ресурси стали саме під час війни - адже багато бажаючих отримати навички швидко, дистанційно, безболісно для затрати часу та енергії. Відповідальності за якість у даному випадку чекати складно.

Здавалося б, ці ресурси мають бути допомогою фахівцю, а насправді йдеться про підміну понять - замість ґрунтовного, комплексного знання, заснованого на синтезі теорії, практики та досвіду, отримується швидко визріваючий, але нестиглий продукт, який не виховує, а розбещує, не допомагає, а шкодить. Адже на ще не сформовану свідомість юного споживача цього продукту впливає головна ідея - можна навчатися за пару місяців основним азам, не витрачаючи час на інше, і заробляти гроші на тих операціях, які навчився робити. Навіть на генерування ідей витрачати енергію не доводиться - адже значно легше дати завдання штучному інтелекту. Думка про те, що можна легко та швидко отримати в руки освіту, знання дійсно розбещує. І уже втрачається межа між отриманням знань, освіти та прагматичним отриманням диплому як ознакою наявності цієї освіти. Дизайн як популярна, затребувана спеціальність передбачає не так багато бюджетних місць у ЗВО, більшою мірою це контрактна форма навчання. А це тягне за собою ще одну проблему, що лежить у морально-етичній площині. Студент, сплачуючи за навчання, здавалось би, має бажати отримати максимальну кількість знань, навичок, досвіду, що б виправдовувало його затрати. Але насправді нерідко трапляється навпаки - витрачені кошти сприймаються як запорука успіху, і докладання зусиль для забезпечення якісного результату навчання не завжди бачиться обов'язковим як додаток до сплаченої вартості навчання. Тобто знов спостерігається редукціонізм підходу отримання відповідної кваліфікації.

Молодь перестає думати, фантазувати, креативно мислити, наявність легко доступних інструментів, монетизація будь-якого продукту як кінцева мета спричиняють не лише духовне виснаження, спустошення, але і спотворену систему цінностей. Інструмент стає самоціллю, швидкість отримання поверхових навичок породжує думку про те, що комплексна, ґрунтовна профільна освіта не потрібна, що спричиняє катастрофічне падіння цікавості до магістерських освітніх програм. Під час війни велика кількість студентів поїхати за межі країни - при можливості і навчатися вони продовжують там. Можливість порівняти, синтезувати, збагатитися є великим надбанням, хоча в даному випадку причини були жахливими. Але, на жаль, далеко не всі збираються повертатися назад. Певний відсоток продовжує навчатися дистанційно і в Україні.

Висновки

Величезна перемога, якщо молодь, що отримає зарубіжний досвід, повертається відновлювати країну, інтегруючи свої знання та досвід у вітчизняний культурний ґрунт. Але, на жаль, так відбувається не завжди. І дизайн - це сфера, в якій часто молода генерація знаходить себе поза Батьківщиною. Горе та біль країни для багатьох відкрили вікно можливостей. Звідси все менше студентів вступають на магістерські програми в Україні, все частіше доводиться вводити експериментальні освітні продукти, щоб пригорнути увагу молоді і завадити відтоку. Мистецька освіта в Україні на сьогодні - це, на превеликий жаль, часто не самодостатня сфера отримання знань та навичок, вона нерідко стає лише способом отримати диплом про вищу освіту і далі реалізувати себе абсолютно в інших сферах. Заклади вищої освіти стоять перед дуже складним вибором. З одного боку, треба чути запити молоді, осучаснювати методику підготовки фахівців, йти в ногу з зарубіжним освітнім продуктом, відчувати новинки освітнього процесу та намагатися екстраполювати їх у власне освітнє поле, адаптуючи під свої реалії. Але, з іншого боку, є й небезпека того, що цілковите підпорядкування запитам студентства без намагань переконати та впевнити, призведе до руйнації системи мистецької освіти та перетворення її на процес, для якого головна цінність - можливість суцільної монетизації арт-продукту. Система цінностей стрімко трансформується, і цей процес стає жахливо безповоротнім.

Слабка перепона, але, мабуть, чи не єдина на сьогодні - урізноманітнення освітніх програм, нові ідеї, концептуально свіжі освітні продукти, які б могли зацікавити вибагливу молодь, утримати її. Утримати в межах мистецької сфери, утримати на теренах власної держави, утримати в рамках освіти, а не легкого отримання документів про неї шляхом вкладання коштів і ««докладання зусиль. Звісно, деякі проблеми мистецької, дизайн-освіти вирішити зараз дуже складно. Передусім це проблема забезпечення гідної сучасної матеріально-технічної бази закладів. Адже під час війни фінанси спрямовуються на зовсім інше, злочинно витрачати гроші на те, від чого не залежить напряму боєздатність країни. Тому освітній процес, у тому числі й нові програми, переважно тримаються на «голому ентузіазмі». І це, на жаль, дуже відчутно. Якщо майбутні митці, які навчаються, до прикладу, на спеціальності 023, не мають можливості бути забезпеченими фарбами, пензлями, папером, не мають коштів на сплату натури, не можуть виїжджати на пленери (які і так майже неможливі через небезпеку мобільності), то дизайнери відчувають цей брак фінансування ще глибше - адже програмне забезпечення, комп'ютери, якими користуються студенти у стінах навчальних закладів, коштують набагато дорожче, і придбати необхідне на сьогодні мало який заклад може собі дозволити. Виникає, так би мовити, подвійний когнітивний дисонанс: з одного боку, студент не може примиритися з тим, що сплачує кошти зате, що навчатиметься за застарілими комп'ютерами або користуватиметься власним гаджетом, з іншого боку заклад не здатен витрачати кошти навіть у разі їх наявності на те, що напряму не пов'язано з потребами армії, які станом на сьогодні на першому місці для країни.

Але, на жаль, процес катастрофічно прогресує. І воєнний стан, що унеможливлює повноцінне фінансування досить дорогих дизайнерських освітніх програм, гідне забезпечення кадрового потенціалу ЗВО, лише провокує його пришвидшення. Зміна системи цінностей, спровокована війною у державі, накладає певну відповідальність на тих, хто перебуває в Україні, і не лише на передовій, а й на творчому, на освітньому фронті. І багато в чому духовне, культурне майбутнє країни залежить від того, наскільки вдало ці фронти будуть утримані.

Список використаних джерел

1. Авер'янова Н., Гук Л. Дизайнерська освіта в Україні: проблеми професійної підготовки. Молодий вчений. 2021. Вип. 2 (90). С. 167-170.

2. Антонович Є. Дослідження синтезу дизайну і технологій у системі неперервної дизайн-освіти. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Мистецтвознавство. 2011. Вип. 2. С. 205-213.

3. Вища освіта в Україні: зміни через війну: аналітичний звіт. Авт.: Ніколаєв Є., Рій Г., Шемелинець І. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023. 94 с.

4. Даниленко В. Дизайнерська освіта України: перехід у нову якість. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. 2017. Вип. 3. С. 4-10.

5. Дизайн-освіта майбутніх фахівців: проблеми та перспективи. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції. 11-12 квітня 2018 року. Полтава : ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2018. 309 с.

6. Дяченко А. Недоліки української Проблематика та перспективи вітчизняної дизайн-освіти та шляхи її вдосконалення. Наукові записки Міжнародного гуманітарного університету, 2020. Вип. 32. С.176-180.

7. Кузнецова В., Шеверницька Н. Сучасні тенденції мистецької освіти. ВісникХДАДМ. 2017. Вип. 3. С. 15-19.

8. Освіта України в умовах воєнного стану. Інноваційна та проєктна діяльність: Наук.-метод. зб. За заг.ред. Шкарлета С. Київ-Чернівці: «Букрек». 2022. 140 с.

9. Прусак В. Становлення та розвиток дизайн-освіти в Україні (кінець ХХ - початок ХХІ ст.). Вісник Львівської Національної Академії Мистецтв. 2017. Вип. 31. С.71-82.

10. Татіївський П. Особливості становлення та перспективи розвитку дизайну в Україні: Дис... канд. техн. наук: 05.01.03. НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського. Київ, 2002. 190 с.

11. Тригуб О. Актуальні проблеми фахової підготовки майбутніх дизайнерів у закладах вищої освіти України: теоретичні та прикладні аспекти. Молодь і ринок, 2020. Вип. 1(180). С. 159-165.

12. Фурса О. Дизайн-освіта в Україні: менеджмент і структура. Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент. 2020. Вип. 16. С. 5-20.

13. Що не так з освітою в дизайні? Розповідають студенти.

14. Як українська дизайн-освіта адаптується в Європі під час війни. Магазин. 10.09.2022.

Размещено на Allbest.ru