Розвиток професійної компетентності майбутніх психологів в умовах переживання криз професійного становлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток професійної компетентності майбутніх психологів в умовах переживання криз професійного становлення

Шель Наталія Василівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблемі професійної підготовки студентів в умовах переживання професійної кризи. Охарактеризовано кризи професійного становлення у студентському віці. Виокремлено основні стадії професійного становлення та особливості їх переживання у майбутніх психологів. Основними кризами професійного становлення у студентському віці визначено кризи учбово-професійної орієнтації (етап оптації); вибору професії (етап професійної підготовки); професійних експектацій (етап професійної адаптації); професійного росту (етап первинної професіоналізації), криза готовності до майбутньої професії. До найбільш поширених психологічних проблем, що детермінують кризу професійного становлення відносять протиріччя через невідповідність ідеального і реального образу професії; компромісний, іноді - несамостійний, вимушений вибір професії ( це в подальшому і стосується і посади); невідповідність професійної компетентності, кваліфікації і рівня домагань фахівця, а також матеріального і морального заохочення; протиріччя між усвідомлюваними та несвідомими компонентами професійного самовизначення.

Розкрито зміст кожної із криз професійного становлення у студентському віці. Проаналізовано стратегії подолання криз професійного становлення та роль конструктивних стратегій подолання криз у розвитку професійної компетентності майбутніх психологів. Професійну компетентність визначено як динамічний процес оновлення професійних знань в умовах викликів сучасного суспільства. Кризи професійного становлення з одного боку несуть в собі напругу і тривогу, а з іншого - пропонують нові можливості, неузгодженість наявних знань буде тим поштовхом до руху вперед, до постійного пошуку нових способів роботи, збагачення власного досвіду все новими і новими випадками психологічної допомоги, відпрацювання навичок і мотивувати розвиватися як професіонал.

Ключові слова: професійне становлення, майбутній психолог, криза, професійна компетентність, конструктивна стратегія подолання кризи.

Abstract

Development of professional competence of future psychologists in the conditions of experienced professional crisis

Schell Natalia Vasylivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology, Donetsk National University named after Vasyl Stus

The article is devoted to the actual problem of professional training of students in the conditions of experiencing a professional crisis. The crisis of professional formation in student age is characterized. The main stages of professional development and the peculiarities of their experience in future psychologists are highlighted. The main crises of professional formation in the student age are defined as crises of educational and professional orientation (optation stage); choosing a profession (stage of professional training); professional expectations (stage of professional adaptation); professional growth (primary professionalization stage), crisis of readiness for the future profession.

The most common psychological problems that determine the crisis of professional development include contradictions due to the discrepancy between the ideal and real image of the profession; compromise, sometimes - non-independent, forced choice of profession (this will also apply to the position in the future); inconsistency of professional competence, qualification and level of demands of the specialist, as well as material and moral encouragement; contradictions between conscious and unconscious components of professional self-determination. The content of each of the crises of professional development in student age is revealed. Strategies for overcoming crises of professional formation and the role of constructive strategies for overcoming crises in the development of professional competence of future psychologists are analyzed.

Professional competence is defined as a dynamic process of updating professional knowledge in the conditions of the challenges of modern society. Crises of professional development, on the one hand, bring tension and anxiety, and on the other hand, they offer new opportunities, the inconsistency of existing knowledge will be the impetus to move forward, to constantly search for new ways of working, to enrich one's own experience with new and new cases of psychological help, to work out skills and motivate to develop as a professional.

Keywords: professional development, future psychologist, crisis, professional competence, constructive strategy for overcoming the crisis.

Постановка питання

На сьогодні тема кризи професійного становлення майбутнього психолога є дуже актуальною. Студент, який вступає на спеціальність «Психологія» має уже певні уявлення про професію, послуги та коло завдань з якими він має працювати. Проте ці уявлення у майбутніх психологів формуються здебільшого під впливом засобів масової інформації, різних розважальних телепрограм, шоу, програм та науково - популярної літератури, мережі Інтернет, соціальних мереж. Уявлення про професію зводяться до формування розуміння професії як способу швидкого заробітку, гонорару, визнання та популярність навіяну із екранів телевізору або дещо викривлене бачення професії через розуміння психолога як менеджера успіху, коуча, медіатора. А тому ті очікування, які попередньо формуються дуже швидко розвінчуються при реальній оцінці ситуації у стінах ВНЗ, при вивченні навчальних дисциплін, проходження виробничих практик та ознайомлення із різними категоріями клієнтів їх запитами та труднощами надання їм психологічної допомоги.

Ознайомлення із напрямками роботи, групами клієнтів, виглядає не так вже і привабливо, як розповідають у соціальних мережах або тренери, які запрошують до себе на різні тренінги у рекламних відеороликах. Виклики сьогодення змінюють види та зміст запитів клієнтів, способи та прийоми роботи із ними у зв'язку із тими подіями, що трапилися в Україні, де крім знань, студент має бути емоційно стійким, витривалим та гнучким в умовах постійної загрози та змін (соціально-економічних, політичних, фінансових). Згодом, в процесі професійної підготовки студент розуміє, що його уявлення про навчання були помилкові, нереалістичні та не відповідають їх власним очікуванням. Він сумнівається у правильності вибору професії, розчаровується в окремих предметах, у нього знижується інтерес та мотивація до навчання. Це є криза професійного становлення, яка здебільшого виявляється в перший рік навчання і може супроводжувати весь етап підготовки у разі не вирішення тих протиріч, що і зумовили кризу. Проте, це тільки одна із причин, що призводить до того, що студент переорієнтується на нові цілі, змінює способи виконання майбутньої діяльності, змінює відносини з оточуючими людьми, навіть може змінити свою професію.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Короткий огляд публікацій за темою дав можливість з'ясувати різноманітність наукових поглядів на проблему професійного становлення особистості у студентському віці, які впливають на особливості та перебіг криз на етапі професійної підготовки. Безпосередньо за тематикою нашого дослідження важливими є: наукові доробки Т.О. Афанасьєвої (2013) стосовно психологічних особливостей криз професійного становлення психолога; результати вивчення О.М. Кокуном (2017) чинників та психофізіологічного забезпечення професійного самоздійснення особистості та особливості професійного становлення майбутніх психологів (2012); наукові праці В.В. Мосійчук (2014; 2019) та О. А. Столярчук (2010; 2020), присвячені вивченню детермінантів кризи професійного становлення, зокрема кризи фахової готовності студентів-випускників.

Перш ніж перейти до аналізу впливу криз професійного становлення у студентському віці, варто перейти до тлумачення цього поняття.

Під професійним становленням фахівця розуміють процес прогресивної зміни його особистості внаслідок соціальних впливів, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самоудосконалення і самоздійснення. Становлення обов'язково передбачає потребу у розвитку і саморозвитку, можливість і реальність її задоволення, а також потребу у професійному самозбереженні [2].

Професійне становлення - це формування професійної спрямованості, компетентності, соціально значущих та професійно важливих якостей і їх інтеграція, готовність до постійного професійного зростання, пошук оптимальних прийомів якісного і творчого виконання діяльності у відповідності до індивідуально-психологічних особливостей людини [2, с. 30].

Для глибшого розуміння процесу професійного становлення особистості насамперед зупинимось на означенні його основних стадій виокремлених у дослідженні Н.Ю. Волянюк [2] : оптація, професійна освіта та підготовка, професійна адаптація, первинна та вторинна професіоналізація, майстерність.

Відповідно до визначення криз, перехід від однієї стадії до іншої породжує нормативні кризові явища. Розглянемо їх психологічні особливості, аналізуючи логіку професійного становлення майбутніх психологів.

Професійне становлення особистості починається зі стадії оптації - формування професійних намірів. У 14-16 років, у віці ранньої юності, оптант починають професійно самовизначатися. Для когось - це все дуже просто і заздалегідь продумано і вирішено, хтось змушений вже професійно визначатися у процесі навчання. На стадії оптації відбувається переоцінка навчальної діяльності: у залежності від професійних намірів змінюється і мотивація. Навчання в старших класах набуває професійно-орієнтованого характеру, а в професійних навчальних закладах вона має чітко виражену навчально-професійну спрямованість. Є всі підстави вважати, що на стадії оптації відбувається зміна провідної діяльності з навчально-пізнавальної на навчально-професійну [6]. Кардинально змінюється соціальна ситуація розвитку. При цьому неминучим може бути зіткнення бажаного майбутнього та реального сьогодення, яке набуває характеру кризи навчально-професійної орієнтації. Старшокласники, які продовжили навчання у 10 - 11-х класах, чітко переживають цю кризу в 16-17 років, перед завершенням шкільної освіти. Джерелом кризи є необхідність вибору способу отримання професійної освіти чи професійної підготовки. Слід підкреслити, що в цьому віці, як правило, вибирається варіант продовження навчання, орієнтованої на певне професійне поле, а не на конкретну професію.

Прикладом такої ситуації може бути орієнтації на сферу діяльності людина-людина, а проте до неї можуть входити велике різноманіття професій (лікар, педагог, психолог, юрист і т.д.). Переживання кризи, рефлексія своїх можливостей призводять до корекції професійних намірів. Вносяться також корективи в уявлення та установки, які вже оформилася до цього віку у їх «Я-концепції». [7]. Вихід із подібної ситуації може мати як деструктивний розв'язок кризи, що приводитиме до ситуативного вибору професійної підготовки чи професії, випадання з нормальної соціальної сфери. Асоціальна поведінка часто є формою компенсації внутрішньо-особистісних конфліктів: переживання своєї неповноцінності, відторгненості, непотрібності. А конструктивний вихід передбачає перегляд своїх інтересів, цінностей усвідомлення справжніх мотивів вибору тієї чи іншої професії.

На стадії професійної підготовки багато студентів переживають розчарування від отримуваної професії. Виникає невдоволення окремими навчальними предметами, з'являються сумніви у правильності професійного вибору, падає інтерес до навчання. Спостерігається криза професійного вибору (проявляється в перший та останній роки професійного навчання). За рідкісним винятком ця криза долається зміною навчальної мотивації на соціально-професійну. Ця криза має прихований та уповільнений характер. Але зміна соціальної ситуації розвитку та перебудова провідної навчально-пізнавальної діяльності у професійно орієнтовану дозволяють виділити її в самостійну нормативну кризу професійного становлення особистості. Після завершення професійної освіти настає стадія професійної адаптації.

Молоді фахівці адаптуються до самостійної трудової діяльності. Кардинально змінюється професійна ситуація розвитку: новий різновіковий колектив, інша ієрархічна система виробничих відносин, нові соціально-професійні цінності, інша соціальна роль та, звичайно, принципово новий вид провідної діяльності. Перші тижні, місяці роботи викликають великі труднощі не тільки у професійній сфері, а і налагоджені спілкування та взаємодії з новим колективом. Всі ці особливості сприяють виникненню кризових явищ, проте основна причина психологічна, що є наслідком розбіжності реального професійного життя зі сформованими уявленнями та очікуваннями, ще на стадії вибору професії. Невідповідність професійної діяльності очікуванням викликає кризу професійних експектацій. Переживання цієї кризи виражається в незадоволеності організацією праці, її змістом, посадовими обов'язками, виробничими відносинами, умовами роботи та зарплатою. Наслідком цієї кризи можуть бути невирішені протиріччя на попередніх етапах професійного становлення майбутнього психолога [7].

Аналізуючи кризи професійного становлення майбутніх психологів дослідники наводять таку класифікацію [1;3]: кризи учбово-професійної орієнтації (етап оптації); вибору професії (етап професійної підготовки); професійних експектацій (етап професійної адаптації); професійного росту (етап первинної професіоналізації); професійної кар'єри (етап вторинної професіоналізації); соціально-професійної самоактуалізації (етап майстерності); втрати професії (етап втрати професійної діяльності) (за Е. Зеєром). Ненормативні кризи зумовлені логікою різноманітних обставин, які руйнують лінію професійного розвитку (це можуть бути різні випадкові події та чинники) Характеризуючи криза учбово-професійної орієнтації варто звернути увагу на зіткненні бажаного майбутнього з реальністю. При проходженні кризи вибору професії спостерігається розчарування в обраній професії (незадоволеність навчальними дисциплінами, сумніви щодо професійного вибору спеціальності, знижується інтерес до навчання). У результаті конструктивного виходу з кризи особистість самовизначається (професійно, за спеціалізацією); самореалізується на рівні професійного навчання; набуває професійної ідентичності. При деструктивному виході з кризи простежується неузгодженість між «Я»-реальним і «Я»-ідеальним; суперечливе ставлення до себе як до особистості та фахівця; нездатність розв'язати внутрішні суперечливості «Я»-образу.

До найбільш поширених психологічних проблем, що призводять до розвитку внутрішньоособистісних конфліктів професійного становлення, дослідники відносять такі [1;4;7;9] :

1) невідповідність ідеального і реального образу професії і самооцінки;

2) «неправильний», іноді - несамостійний, вимушений вибір професії, а згодом також місця роботи і посади;

3) невідповідність професійної компетентності, кваліфікації і рівня домагань фахівця, а також матеріального і морального заохочення;

4) протиріччя між усвідомлюваними та несвідомими компонентами професійного самовизначення.

Повертаючись до питання професійного становлення майбутніх психологів, зазначимо, що останнє відбувається в рамках професійної підготовки у ВНЗ і є доволі складним процесом, що потребує врахування специфіки студентського віку як важливої стадії особистісного розвитку, виявлення сутності етапів та детермінуючих факторів становлення професіонала у сфері психології, визначення ролі і місця здібностей, інтересів, мотивів та індивідно-особистісних особливостей у формуванні професійно важливих якостей спеціаліста, а також оптимізації умов здійснення успішного професійного розвитку.

Увесь процес професійного розвитку науковці розділяють на три великі етапи: 1) професійне самовизначення і вибір професії - тут відбувається зародження того, що виступає потім як професійна компетентність і ефективність; 2) професійне становлення - в цей період відбувається безпосереднє формування професійної компетентності; 3) професійне вдосконалення. Тут більшість проблем розглядається в рамках конкретних професійних дисциплін або ж в акмеології [7].

Так, український науковець О. Кокун при характеристиці кризи професійної орієнтації як передумови успішного професійного розвитку майбутнього фахівця, визначає такі її ознаки як невдале формування професійних намірів і їхня реалізація, несформованість "Я-концепції" і проблеми з її корекцією (особливо неясність зі змістом, протиріччя між совістю і прагненням "красиво пожити" тощо); випадкові доленосні моменти життя (підліток дуже підвладний дурним впливам...) та пропонує способи виходу із неї - це вибір професійного навчального закладу чи способу професійної підготовки; глибока і систематична допомога в професійному й особистісному самовизначенні [7].

Щодо кризи професійного вибору (час навчання в професійному навчальному закладі), то тут автор наголошує на таких особливостях її перебігу як незадоволеність професійною освітою і професійною підготовкою (це може мати такі прояви, що студенту здається, що він отримує не ті знання та не у тому обсязі); перебудова провідної діяльності (випробування студента "свободою" у порівнянні зі шкільними обмеженнями). У сучасних умовах це часто використовується для заробляння грошей, що фактично дозволяє говорити про провідну діяльність для багатьох студентів не як про навчально-професійну, а як про власне професійну. Зміна соціально-економічних умов життя. У студента грошей "об'єктивно" більше, ніж у старшокласника. Але "суб'єктивно" їх постійно не вистачає, оскільки різко зростають потреби і більш виразним (менш "маскованим" як раніш) стає соціально-майновий розрив між однокурсниками. Це ще більше змушує багатьох не стільки вчитися, скільки "підробляти".

Способи подолання цієї кризи автор пропонує такі: зміна мотивів навчальної діяльності, що в свою чергу, на думку має ґрунтуватися на таких положеннях як: орієнтація на майбутню практику; засвоєння великого обсягу знань у ВНЗ відбувається набагато легше тоді, коли в студента є ідея, цікава для нього проблема, мета... Навколо таких ідей і цілей знання як би «кристалізуються» «шліфуються», але без ідеї, без запиту на них знання швидко перетворюються в «купу» знань, що навряд чи сприяє розвитку навчально-професійної мотивації (доречним в умовах сучасного суспільства є участь студентів у різних заходах під керівництвом наставника, або більш досвідчених студентів); корекція вибору професії, спеціальності, факультету... З цієї причини все-таки краще, якщо в студента протягом перших 2-3 років навчання є можливість краще зорієнтуватися і вже після обрати спеціалізацію чи кафедру.

Схожу думку висвітлює Т.О. Корень [8] вказуючи на той факт, що перша нормативна криза, з якою зустрічаються майбутні психологи за час професійної підготовки у ЗВО, виникає на стадії адаптації (пристосування) до нових умов і змісту навчально-професійного процесу, коли студенти засвоюють нову соціальну роль та налагоджують взаємодію один з одним і викладачами. У цей час вони проходять кризу професійного вибору, що проявляється в незадоволеності професійною освітою та професійною підготовкою, що супроводжується прагненням до фінансового самозабезпечення через зростання власних потреб, тому навчання часто відходить на другий план, а власне професійна діяльність - за фахом чи «підробляння» - стає провідною.

Вивченню ще однієї кризи - фахової готовності - присвячені дослідження В.В. Мосійчук [4;5] і О.А. Столярчук [9; 10]. Дослідники детермінацію її вбачають «в загостренні суперечності між усвідомленням студентом наближення початку професійної діяльності та недостатньо сформованою готовністю до цього», внаслідок чого «випускник активно проєктує й рефлексує можливості своєї приналежності до відповідної фахової спільноти». В цей період майбутні психологи можуть відчувати страх та неготовність до роботи через відчуття невпевненості у своїх знаннях та фаховості.

Важливо звернути увагу на роботу В.В. Мосійчук, в якій представлені емпіричні результати психологічних особливостей кризи фахової готовності, на основі яких, автор встановив кілька важливих положень. Так автор стверджує, більше третини студентів-психологів мають ознаки деструктивного її переживання, а основним проявом вважає - професійну фрустрованість; близько половини випускників оцінюють власну готовність до майбутньої професійної діяльності на низькому рівні (стосується мотиваційного компонента - основним проявом є неготовність і страх перед професійними завданнями) і як наслідок, у студентів спостерігається недостатність позитивних емоцій під час фахового навчання та наявність травматичних емоційно негативних переживань тривоги, що і вказує на наявність кризових моментів. Науковець визначає кризи фахової готовності очікуваннями майбутніми психологами (випускниками) важливих життєвих випробувань, повязаних із майбутньою професійною діяльністю (державних іспитів, пошук місця роботи, відповідність наявних фахових знань у студента - вакантній посаді тощо) [4].

Т.О. Афанасьєва основними ознаками професійних криз психолога визначає такі: втрата почуття нового, відставання від життя, зниження рівня професіоналізму, внутрішня розгубленість, усвідомлення необхідності переоцінки себе, зниження власної оцінки, втома, виникнення відчуття вичерпаності своїх можливостей тощо [1].

Як бачимо, із вище наведених досліджень, автори вказують на той факт, що кризи професійного становлення в студентському віці впливають на мотивацію навчання, на ставлення до навчання і як наслідок це не може не позначатися на змісті та обсязі засвоєних знань. Джерелом або причиною криз в студентському віці є невдоволення власними знаннями в майбутній професій, страх та неготовність до професійної діяльності, відчуття нездатності та браку вмінь, навичок. Ці особливості переживання криз професійного становлення впливають на учбову діяльність в цілому і від того, яку стратегію обере для виходу із кризового стану майбутній психолог буде залежати розвиток його професійної компетентності.

Криза професійного становлення - це завжди відкидання старих неадекватних засобів і способів професійної активності. Усі почуття, які виникають під час кризи, негативно впливають на самооцінку та роблять людину, що опинилася в кризі, дуже вразливою. Саме зниження самооцінки та підвищена вразливість дають підставу описувати кризу як стан, що несе небезпеку для особистості. Однак у кризі відкриваються і нові можливості. Людина, що опинилася в кризі, виявляє, що її упорядкований, ретельно вибудуваний світ став хитким і невизначеним. Усі звичні способи, за допомогою яких вона справлялася з труднощами, ставляться під сумнів, і вона змушена шукати нові шляхи вирішення проблем, виробляти нові способи поведінки, які можуть виявитися більш ефективними, ніж попередні.

Криза професійного становлення особистості детермінується процесом адаптації та дезадаптації. Професійна адаптація - це активний процес пристосування особистості до нових зовнішніх умов (до нового колективу, розпорядку дня, нових предметів, викладачів). Дезадаптація супроводжується психологічниим дискомфортом, незадоволеністю навчальними предметами, обсягом знань, організацією навчального процесу загалом. У випадку дезадаптації студент пропускає заняття, незацікавлений предметами, мовчазний. Всі ціознаки вказують, що він не пристосувався до такої форми навчання та до свого колективу. Він буде відчувати себе відчуженим, неповноцінним і знеціненим.

Ознаками так званої дезадаптації є стан напруженості і фрустрації (почуття неподолання труднощів або проблеми), зниження активності студентів у навчанні, втрата інтересу до громадської роботи, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків - втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах. Серед емоцій, характерних для періоду адаптації, відмічають внутрішню напругу, невпевненість у власних силах та емоційну насиченість подіями. Спостерігаються труднощі зосередженості, підвищена тривожність та порушення сну. Відбувається перегляд власної самооцінки.

В процесі професійного навчання у вузі співвідношення «людина - професія», що до тепер визначалося лише уявленнями особистості про обрану професію (не завжди вичерпними, часто інфантильними, ідеалізованими), починає опосередковуватися необхідністю включення цієї особистості в активну, практичну діяльність, формування себе як професіонала, суб'єкта професійного становлення. На цьому етапі починає складатися образ «Я -- як професіонал, який розвивається», формується професійна самоідентичність. Змістом кризи професійної самоідентичності в студентському віці є також загострення суперечностей, що лежать в основі динаміки професійного становлення. Це, зокрема, суперечність між потребою особистості у професійному самовизначенні і відсутністю необхідних професійних знань, умінь та навичок для її задоволення.

І тут не останню роль відіграє мотивація студента до самовдосконалення, постійного оновлення власних знань, розширення репертуару прийомів і способів здійснення майбутньої професійної діяльності. Відчуваючи себе як професійно-компетентного майбутній психолог стає менш вразливим до тих викликів, з якими він зустрічається під час навчання, він стає впевненішим, усвідомлює відповідальність за результати своєї роботи. Прогалини та суперечності у професійних знаннях, вміннях і навичках змушують студента шукати шляхи для оновлення їх, збагачувати свій досвід шляхом звернення до різних інституцій (формальних, інформальних, неформальних), мережа Інтернет. Виклики сьогодення дають поле для випробування своїх можливостей уже безпосередньо у роботі із різними категоріями осіб постраждалих від війни (надання психологічної допомоги внутрішньопереміщеним особам, волонтерство та участь у різних проектах під керівництвом наставників).

У зв'язку із подіями в Україні, з'явилося багато міжнародних проектів, що надають населенню психологічну допомогу. Ці проекти залучають не тільки вже кваліфікованих психологів, але і початківців і також проводять навчання для всіх зацікавлених осіб, хто може, має бажання і можливості надавати психологічну допомогу різним категоріям постраждалих під час бойових дій та долати наслідки війни. Такі проекти можуть слугувати майданчиком для розвитку практичних навичок майбутніх психологів, відпрацьовувати техніки роботи у консультуванні, корекції негативних переживань, просвіта у сфері самодопомоги, тренінгових занять за різними напрямками та запитами постраждалих від війни та їх сім'ям.

Компетентність майбутнього психолога - це динамічний процес оновлення знань, умінь і навичок майбутньої професійної діяльності в умовах викликів сучасного суспільства. А тому суперечності та неузгодженість наявних знань і з необхідними для конкретного завдання чи ситуації, буде тим поштовхом до руху вперед, до постійного пошуку нових способів роботи, збагачення власного досвіду все новими і новими випадками психологічної допомоги, відпрацювання навичок і мотивувати розвиватися як професіонал. Заповнення прогалин у знаннях, навичках, вміннях з однієї сторони буде викликати напругу та тривожність, а з - іншого позитивні переживання, як наслідок вирішення цього протиріччя. Професійна компетентність майбутнього психолога забезпечує готовність працювати у мінливих умовах навколишнього середовища, вирішувати труднощі та здатність швидко реагувати на ті потреби суспільства, які як показує нам практика можуть виникати у сферах, які раніше швидше за все були виключенням або складали невеличку частину запиту психологічних послуг (різні форми насилля, робота із втратою, горем, переміщення, учасники та ветерани бойових дій і т.д.)

Переживання криз професійного становлення у студентів сприяє трансформації елементів ціннісно-смислової сфери особистості; відбувається акумулювання досвіду, його структурування; активізація власних можливостей, творчих здібностей студента; розширення кола форм і засобів практичних навичок і вмінь; і, нарешті, усвідомлення наявності сформованих у неї особистісних змін, які є умовою розвитку професійної компетентності та продуктивної самореалізації у майбутній професії. Для вирішення виникаючих протиріч майбутньому психологу потрібно підвищувати якість виконання діяльності, використовувати нові форми і засоби дій та домагатися їх здійснення. В процесі вирішення кризи професійного становлення формується індивідуальний стиль прояву вольової регуляції та готовності до майбутньої професійної діяльності, який визначає успішність, результативність, якість виконання завдань на етапі професійної підготовки.

Кінцевим наслідком кризи при успішному її подоланні та отриманні позитивного об'єктивного результату є акумулювання та переструктурування досвіду, переоцінка та перегляд свого ставлення та пріоритетів до навчання і як наслідок зміна мотивації до навчання; орієнтація на такі кар'єрні цінності як професійна компетентність, виклик, усвідомлення цінності себе як професіонала в майбутньому та значення професійних знань для ефективного виконання у майбутньому професійної діяльності. Всі ці зміни, що відбуваються із студентом під час переживання кризи - це є поєднання особистісного зростання і суб'єктивного переживанням власного успіху, особистісної цінності і цілісності, є зміцнення почуття впевненості в собі, власної професійної вартості, значущості, а також позитивних змін самої особистості. Поряд з цим відбувається збагачення психологічних ресурсів майбутнього психолога, включення в її “репертуар” нових адаптаційних стратегій поведінки, як реакції на кризові явища, вироблення конструктивних стратегій поведінки, що забезпечують не просто подолання кризи, а забезпечують певний стиль та траєкторію майбутньої професійної діяльності. Всі описані вище ознаки конструктивного переживання криз професійного становлення у студентському віці вказують на поворотний пункт в професійному становленні людини, в її особистісному та професійному розвитку.

Таким чином, професійне становлення особистості студентів як майбутніх фахівців ускладнюється, якщо професія обиралася компромісно, не з власного бажання.

На будь-якій стадії професійного становлення в якості фактору, що детермінує виникнення кризи, найчастіше виділяється соціально-професійна активність. Саме почуття постійної незадоволеності собою, пошук нових форм і способів самоздійснення в професійній діяльності, зосередження на питаннях професійного розвитку, неминуче приводить людину до протиріччя з реальністю, породжує конфлікт із собою.

Кризові явища - невід'ємний атрибут динамічного процесу становлення особистості. Варіантами деструктивного виходу з професійної кризи є ситуації, коли студент-психолог, перебуваючи на етапі входження у самостійну професійну діяльність, починає пливти «за течією» і застрягає на певному рівні особистісно-професійного розвитку, не вбачаючи потреби в подальшому самовдосконаленні, втрачаючи професійну мобільність, ставить перед собою високі цілі без здійснення реальних кроків для їх досягнення, надає психологічній діяльності нехарактерного для неї сенсу [3].

До деструктивного шляху виходу із кризи також відноситься пошук шляхів реалізації себе у позапрофесійній діяльності (у побуті, хобі ті ін.), а також прояв професійно небажаних якостей особистості. Якщо при конструктивному виході із кризи професійно небажані якості долаються особистістю, то при деструктивному вони стають більш вираженими. Породжуючи психічну напруженість, кризи стимулюють професійний розвиток особистості. І здебільшого, переживання кризи професійного становлення в студентському віці сприяє розвитку професійної компетентності і особистість піднімається на вищий рівень свого особистісного та професійного розвитку. А тому, на етапі професійної підготовки майбутніх психологів, варто на ці особливості звертати увагу. За труднощами у навчанні, зниженні інтересу до навчання та навчальних предметів, може приховуватися ознаки криз професійного становлення. Знання психологічних механізмів й особливостей кризових явищ дозволяє враховувати їх, конструктивно долати і супроводжувати. І від того як справиться студент із своїми переживаннями буде залежати - залишиться він у професії і стане фахівцем своєї справи, чи обере інший шлях, навіть до зміни професії.

Література

1. Афанасьєва Т.О. Психологічні особливості криз професійного становлення психолога. Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського. Серія: Психологічні науки. Миколаїв, 2013. Т. 2. Вип. 10. С. 29-32.

2. Волянюк Н.Ю. Психологічні засади професійного становлення тренера викладача: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2006. 34 с.

3. Гутиря М.О. Психологічні особливості нормативних криз фахового навчання студентів-психологів Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія Т.32 (71) № 6. 2021.С. 91-95.

4. Мосійчук В.В. Кризи професійного становлення як умова розгортання самореалізації особистості. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», 2019. № 14.

5. Мосійчук В.В. Нормативна криза фахової готовності: психологічні особливості переживання. Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Вип. 25. Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2014. С. 28-292.

6. Казміренко В. П Програма дослідження психолого-соціальних чинників адаптації молодої людини до навчання у ВНЗ та майбутньої професії // Практична психологія та соціальна робота. 2004. № 6. С. 76-78.

7. Кокун О. М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця : Монографія. Київ : ДП «Інформ.-аналіт. агенство», 2012. 200 с.

8. Корень Т.О. Модель професійного розвитку майбутнього психолога у вищому навчальному закладі. Особистість в єдиному освітньому просторі. Електронний збірник наукових праць Запорізької обласної академії післядипломної педагогічної освіти. 2011. № 3 (4) : Загальна та вікова психологія.

9. Столярчук О.А. Дослідження динаміки криз фахового навчання майбутніх учителів. Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. Кривий Ріг, 2010. Вип. 29. С. 305-311.

10. Столярчук О.А., Коханова О.П. Роль особистісного потенціалу в переживанні студентами криз професійного навчання. Актуальні проблеми практичної психології : збірник статей VI Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції (Глухів, 20-21 лютого 2020 року). Міністерство освіти і науки України, Глухівський НПУ ім. О. Довженка та ін. / ред. кол. : Н.М. Ільїна, Л.М. Коробка, В.М. Поліщук, О.П. Сергєєнкова, В.М. Чернобровкін; відп. ред. Н.М. Ільїна. Глухів: Глухівський НПУ ім. О. Довженка. 2020. С. 155-161.

криза професійний психолог конфлікт

1. Afanasieva T.O. (2013) Psykholohichni osoblyvosti kryz profesiinoho stanovlennia psykholoha. [Psychological features of crises in the professional formation of a psychologist.] Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu im. V.O. Sukhomlynskoho. Seriia: Psykholohichni nauky. Mykolaiv, T. 2. Vyp. 10. S. 29-32.[in Ukraine].

2. Volyanyuk N.Yu. (2006) Psykholohichni zasady profesiinoho stanovlennia treneravykladacha: Avtoref. dys... d-ra psykhol. nauk: 19.00.01 [Psychological foundations of the professional formation of a trainer-teacher: Author's abstract. dis... Dr. Psychol. Sciences: 19.00.01]/ Instytut psykholohii im. H.S. Kostiuka APN Ukrainy. Kiev: 34 s.[in Ukraine].

3. Hutyria M.O. (2021) Psykholohichni osoblyvosti normatyvnykh kryz fakhovoho navchannia studentiv-psykholohiv [Psychological features of normative crises of professional training of psychology students] Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: Psykholohiia T.32 (71) № 6.S. 91-95. .[in Ukraine].

4. Mosiichuk V.V. (2019) Kryzy profesiinoho stanovlennia yak umova rozghortannia samorealizatsii osobystosti. [Crises of professional formation as a condition for the development of self-realization of the individual.] Zbirnyk naukovykh prats «Problemy suchasnoi psykholohii». № 14. [in Ukraine].

5. Mosiichuk V.V. Normatyvna Kryza fakhovoi hotovnosti: psykholohichni osoblyvosti perezhyvannia. [Crises of professional formation as a condition for the development of selfrealization of the individual.] Zbirnyk naukovykh prats K-PN U imeni Ivana Ohiienka, Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. Vyp. 25. Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2014. S. 28-292. [in Ukraine].

6. Kazmirenko V.P. (2004) Prohrama doslidzhennia psykholoho-sotsialnykh chynnykiv adaptatsii molodoi liudyny do navchannia u VNZ ta maibutnoi profesii [Research program of psychological and social factors of adaptation of a young person to university studies and future profession] // Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota. № 6. S. 76-78. [in Ukraine].

7. Kokun O.M.(2012) Psykholohiia profesiinoho stanovlennia suchasnoho fakhivtsia: Monohrafiia. [Psychology of professional development of a modern specialist: Monograph.] Kyiv: DP «Inform.-analit. ahenstvo»/ 200 s.[in Ukraine].

8. Koren T.O. (2011) Model profesiinoho rozvytku maibutnoho psykholoha u vyshchomu navchalnomu zakladi. Osobystist v yedynomu osvitnomu prostori. [Model of professional development of a future psychologist in a higher educational institution. Personality in a single educational space.]. Elektronnyi zbirnyk naukovykh prats Zaporizkoi oblasnoi akademii pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity. № 3 (4): Zahalna ta vikova psykholohiia. [in Ukraine].

9. Stoliarchuk O.A. (2010) Doslidzhennia dynamiky kryz fakhovoho navchannia maibutnikh uchyteliv. [Study of the dynamics of crises in professional training of future teachers. Higher and secondary school pedagogy] Pedahohika vyshchoi ta serednoi shkoly: zb. nauk. pr. Kryvyi Rih, Vyp. 29. S. 305-311. [in Ukraine].

10. Stoliarchuk O.A., Kokhanova O.P. (2020) Rol osobystisnoho potentsialu v perezhyvanni studentamy kryz profesiinoho navchannia. [The role of personal potential in the students' experience of professional training crises.] Aktualni problemy praktychnoi psykholohii: zbirnyk statei VI Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi Internet-konferentsii (Hlukhiv, 20-21 liutoho 2020 roku). Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy, Hlukhivskyi NPU im. O. Dovzhenka ta in. / red. kol.: N.M. Ilina, L.M. Korobka, V.M. Polishchuk, O.P. Serhieienkova, V.M. Chernobrovkin; vidp. red. N.M. Ilina. Hlukhiv: Hlukhivskyi NPU im. O. Dovgen S. 155-161. [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru