Педагогічний супровід міжособистісної взаємодії учнів початкової школи як предмет наукового дослідження

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Київський столичний університет імені Бориса Грінченка

Педагогічний супровід міжособистісної взаємодії учнів початкової школи як предмет наукового дослідження

Нечепоренко К.О., аспірантка

м. Київ

Анотація

У статті висвітлено результати теоретичного аналізу стану дослідженості наукової проблеми педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів початкової школи. Розкрито сутнісні поняття дослідження: «супровід», «педагогічний супровід», «взаємодія», «міжособистісна взаємодія», «міжособистісна взаємодія дітей молодшого шкільного віку» та роль вчителя початкових класів щодо налагодження міжособистісної взаємодії учнів /учениць. Уточнено психологічні та педагогічні аспекти організації та формування навичок взаємодії між учнями в освітньому процесі початкової школи, а також розкрито важливість створення сприятливого освітньо- пізнавального середовища. Подано узагальнені результати теоретичних студій із, заявленої в статті наукової проблеми, які засвідчують значний інтерес дослідників до таких аспектів, як: педагогічний супровід у підготовці вчителів до професійно-педагогічної діяльності та здійснення різних активностей здобувачів загальної середньої освіти; міждисциплінарний характер педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії дітей молодшого шкільного віку під час різних видів навчально-пізнавальної діяльності.

У контексті наукової проблематики статті поняття «педагогічний супровід міжособистісної взаємодії» ми розглядаємо як доцільно організований процес, що забезпечує умови, адекватні до потреб, інтересів та індивідуального і вікового рівнів учнів початкової школи з метою виховання (розвитку) різних форм обміну емоціями й інформацією, діями у групі та команді задля досягнення спільних результатів і особистісного розвитку.

Сутність та зміст поняття « педагогічний супровід міжособистісної взаємодії учнів початкової школи» визначено з опорою на розуміння того, що молодший шкільний вік - особливий і найсприятливіший сенситивний період для вибудовування міжособистісної взаємодії на морально-етичних засадах, що надалі сприятиме формуванню в здобувачів початкової освіти навичок роботи в команді задля вирішення спільних завдань, здатності досягати компроміси у вирішенні дискусійних питань, терпимості до різноманіття, прийняття людини як найвищої цінності, неприпустимості до булінгу та маніпуляцій у спілкуванні.

Ключові слова: супровід, педагогічний супровід, взаємодія, міжособистісна взаємодія, міжособистісна взаємодія дітей молодшого шкільного віку.

Abstract

Pedagogical support of interpersonal interaction of primary school students as a subject of scientific research

Necheporenko K.O., PhD student, Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University, Kyiv

The article highlights the results of theoretical analysis of the state of research of the scientific problem of pedagogical support of interpersonal interaction of primary school students. The essential concepts of the study are revealed: "support", "pedagogical support", "interaction", "interpersonal interaction", "interpersonal interaction of primary school children" and the role of primary school teachers in establishing interpersonal interaction of pupils. The psychological and pedagogical aspects of organising and forming the skills of interaction between pupils in the educational process of primary school are clarified, and the importance of creating a favourable educational and cognitive environment is revealed.

The article summarizes the results of theoretical studies on the scientific problem stated in the article, which demonstrate the significant interest of researchers in such aspects as: pedagogical support in preparing teachers for professional and pedagogical activities and implementation of various activities of general secondary education students; interdisciplinary nature of pedagogical support of interpersonal interaction of primary school children during various types of educational and cognitive activities. In the context of the scientific issues of the article, we consider the concept of "pedagogical support of interpersonal interaction" as an appropriately organised process that provides conditions adequate to the needs, interests and individual and age levels of primary school students in order to educate (develop) various forms of exchange of emotions and information, actions in a group and team to achieve common results and personal development. The essence and content of the concept of "pedagogical support of interpersonal interaction of primary school students" is defined based on the understanding that primary school age is a special and most favourable sensitive period for building interpersonal interaction on moral and ethical principles, which will further contribute to the formation of primary education students' teamwork skills to solve common problems, the ability to reach compromises in resolving controversial issues, tolerance for diversity, acceptance of a person as the highest value, unacceptable.

Keywords: support, pedagogical support, interaction, interpersonal interaction, interpersonal interaction of children of primary school age.

Постановка проблеми

У сучасних концепціях розвитку освіти, зокрема й початкової, велика увага приділяється розвитку соціальних та комунікативних навичок учнів, вибудовуванню сприятливого освітнього середовища для налагодження їхнього взаєморозуміння та співпраці, конструктивної міжособистісної взаємодії. Зважаючи на актуальність заявленої проблематики, різноманіття індивідуальних потреб та особливостей учнів початкової школи, а також сучасні технології, що можуть впливати на комунікацію дітей молодшого шкільного віку, важливо дослідити особливості розробки та впровадження ефективного педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії у початковій школі.

З-поміж особистісно значущих активностей, які сприяють вибудовуванню власної системи взаємозв'язків в учнівському та соціальному середовищах, зокрема й під час роботи в команді, акцентуємо увагу на міжособистісній взаємодії учнів початкової школи в різних видах діяльностей. Молодший шкільний вік - особливий і найсприятливіший сенситивний період для вибудовування міжособистісної взаємодії на морально-етичних засадах , що надалі сприятиме формуванню в здобувачів початкової освіти навичок роботи в команді задля вирішення спільних завдань, здатності досягати компроміси у вирішенні дискусійних питань, терпимості до різноманіття, прийняття людини як найвищої цінності, неприпустимість булінгу та маніпуляцій у спілкуванні.

Окремі аспекти педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів початкової школи в узагальненому вигляді та на рівні стратегій відображені у законодавчих і нормативних документах - Законах України: «Про вищу освіту» (2014); «Про освіту» (2017), Державному стандарті початкової освіти (2018), Концепції розвитку педагогічної освіти (2018); Концепції Нова українська школа (2018); Про повну загальну середню освіту (2020), Стратегії розвитку Київського столичного університету імені Бориса Грінченка на 2023-2027 роки.

У контексті заявленої в статті наукової проблематики поняття «педагогічний супровід міжособистісної взаємодії» ми розглядаємо як доцільно організований процес, що забезпечує умови, адекватні до потреб, інтересів та індивідуального і вікового рівнів учнів початкової школи з метою виховання (розвитку) різних форм обміну емоціями й інформацією, діями у групі та команді задля досягнення спільних результатів і особистісного розвитку.

Варто відзначити, що в Концепції «Нова українська школа» (НУШ) [11], виснувано новий підхід до організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти (початкова школа). Зокрема, цей документ містить ідею про врахування індивідуальних потреб кожного учня та акцент на пріоритет розвитку його соціальних та комунікативних компетентностей. З урахуванням цього, дослідження міжособистісної взаємодії учнів початкової школи в контексті Нової української школи має на меті створення оптимального педагогічного супроводу, спрямованого на підтримку та розвиток міжособистісної взаємодії учнів. Оскільки Нова українська школа ґрунтується на індивідуальному підході до кожного учня, ефективний педагогічний супровід міжособистісної взаємодії учнів стає важливим чинником для створення підтримуючого та стимулюючого навчального середовища. Тому важливою є готовність учителів до забезпечення ефективного педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів щодо спільного вирішення пошукових і проблемних завдань, обміну власними міркуваннями та ідеями, слухання та розуміння один одного. Педагогічний супровід в Новій українській школі ґрунтується на гуманістичних цінностях, ключовою та найвищою цінністю з-поміж інших є людина. У процесі міжособистісної взаємодії в учнів молодшого шкільного віку розвиваються: базова (етична) культура, готовність взаємодіяти в соціальних середовищах, сприйняття та повага до інших ровесників і дорослих людей.

Дослідження міжособистісної взаємодії учнів початкових класів розглядаємо в контексті освітніх трансформацій в НУШ. Розвиток особистості кожного учня, його соціальні навички, емоційний стан та успішність навчання значним чином залежать від ціннісного забарвлення міжособистісної взаємодії, що є продуктом розвитку в освітніх (розвивальних) середовищах. На розвиток міжособистісної взаємодії учнів різні види освітньої діяльності, організовані та здійснені вчителем у різних середовищах, а саме: предметному, природному, інформаційному, соціальному та просторі власного «Я особистості» у початковій школі. Нові знання, отримані за результатами дослідження сприятимуть обґрунтуванню та розробленню рекомендацій для вчителів початкових шкіл щодо ефективного педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковому полі педагогіки поняття «педагогічний супровід» є домінуючим поряд з психологічною та соціальною допомогою й підтримкою, що ґрунтується на міждисциплінарних ідеях гуманістичної філософії та психології про людину як творця особистісного розвитку. В контексті проблематики статті, його сутність випливає із розуміння першорядності здатності людини до саморозвитку та особистісного зростання, реалізації внутрішнього потенціалу та унікальності кожної людини, зокрема дитини. У працях сучасних українських учених висвітлено різні аспекти взаємодії між учнями у процесі навчання у початковій школі. Так Н. Гришина, Л. Долинська, Т. Дуткевич, Л. Матяш-Заяц, Н. Чепелєва, приділяють увагу психологічному аналізу структури міжособистісної взаємодії та її природи в різних формах організації навчання учнів у початковій школі. Дослідження щодо міжособистісних відносин у психології знаходиться в науковому полі сучасних українських учених С. Максименка, І. Беха. Вивчення питань міжособистісної комунікації та розвитку понять, таких як «кризовий момент» та «професійний розвиток» знаходиться в колі наукових інтересів Еріка Ерікссона. У сучасному науковому полі спостерігається зростання інтересу українських і зарубіжних дослідників до різних аспектів педагогічного супроводу у процесі професійно-педагогічної підготовки вчителів, зокрема й обґрунтування сутності провідного поняття та його структури (Г. Іванюк, М. Князян, В. Ковальчук, О. Хромченко, В. Фрицюк, Донал Гаргер, Джон Хатті). У контексті проблематики статті науковий інтерес становлять дослідження з інтегративної технології психологічної допомоги особистості (О. Коваленко, О. Таран). Зазначена проблема є міждисциплінарною і ґрунтується на наукових здобутках сучасних психологів: психологічна характеристика структури міжособистісної взаємодії та її природа (М. Обозов, Карл Роджерс); провідні механізми міжособистісної взаємодії, типи, стилі та стратегії (Н. Гришина, Т. Дуткевич). Попри значний інтерес у сучасних наукових середовищах до проблеми, бракує досліджень практико-орієнтованого спрямування.

Мета статті - висвітлення стану дослідженості в наукових джерелах проблеми педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів початкової школи, уточнення перспектив наукового пошуку зазначеної проблематики в контексті проектної діяльності.

Виклад основного матеріалу

психологічний педагогічний міжособистісний початковий учень

Для дослідження, заявленої вище за текстом наукової, проблеми важливо уточнити поняттєвий апарат. Тому нами виокремлено групи джерел - довідкові та теоретичні, що характеризують сутність наукових понять, а саме: «супровід», «педагогічний супровід», «взаємодія», «міжособистісна взаємодія», «міжособистісна взаємодія дітей молодшого шкільного віку».

Вивчення довідкових джерел засвідчує таке: згідно з «Тлумачним словником української мови» (за ред. В. Яременка, 1999 р.) поняття «супровід» визначається як «дія або група людей, що супроводжує когось або щось, супроводжує якусь дію, явище або товариство» [16, с.84]; дещо іншу інтерпретацію зазначеного вище за текстом поняття подано у «Педагогічному словнику», за редакцією С. Гончаренка (2011), а саме: поняття «супровід» подано як «дію, що супроводжує, а також як додавання чогось до чогось або його поєднання з іншою дією» [4, с.86]. У «Педагогічному словнику», за редакцією С. Гончаренка (2011) поняття «взаємодія» розглядається як така, що представляє собою одну із загальних форм взаємозв'язку між явищами, що виявляється у взаємному впливі одного об'єкта чи явища на інший. Безумовно, взаємодія між людьми відіграє важливу роль у формуванні їхніх особистісних якостей. У наведеному вище за текстом словнику також зазначається, що властивості певного конкретного об'єкта. Варто зауважити, що трактування людини, як об'єкта є застарілим і не відповідає сучасним педагогічним і психологічним концепція. У «Філософському словнику», за ред. В. Шинкарук (2002 р.) зазначено, що взаємодія - це концепт у філософії, який описує процеси впливу різних об'єктів один на одного, їх взаємну взаємозалежність і зміни в стані або переходи, а також породження одним об'єктом іншого; це форма взаємовідносин, що може бути як безпосередньою, так і опосередкованою, зовнішньою або внутрішньою [23, с.186]. У «Педагогічному словнику», за редакцією С. Гончаренка (2011) поняття «педагогічна взаємодія» розглядається як «одне з ключових понять педагогіки і науковий принцип, який лежить в основі виховання»; «як дуже складний процес, який складається з багатьох компонентів - дидактичних, виховних і соціально-педагогічних взаємодій»; «як обумовлена, опосередкована навчально- виховною діяльністю, цілями навчання і виховання» [4, с.348].

Дещо ширше подано трактування поняття «педагогічна взаємодія» в «Енциклопедії освіти», за редакцією В. Кременя, (2021), саме: поняття «педагогічна взаємодія» розглядається як « узгоджена діяльність учителя та учнів, спрямована на досягнення спільних освітніх цілей і результатів та вирішення важливих завдань»; як: «система синергетичної взаємодії суб'єктів освітнього процесу, що розгортається на рівні різних діяльнісних підсистем і спрямована на навчання, освіту, виховання, розвиток, формування особистості» [7, с.830].На підставі заявлено вище, встановлено: ключові характеристики педагогічної взаємодії описано як спільну діяльність вчителів, учнів і їхніх батьків, спрямовану на досягнення певної педагогічної мети, що ґрунтується на встановлених нормах і цінностях. Її результатом є зміни в цінностях, переконаннях, навчально-пізнавальній активності й особистісному розвитку та поведінці учнів.

За результатами теоретичного аналізу нами з'ясовано актуальний стан дослідження наукової проблеми педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів, зокрема і молодшого шкільного віку у різних видах освітньої діяльності. Так, у праці «Педагогічний супровід дітей дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема» науковиця Л. Козак у статті «Педагогічний супровід дітей дошкільного віку як психолого-педагогічна проблема» подає визначення «супроводу», як є метод, що забезпечує створення умов для оптимальних життєвих виборів суб'єктів в різних ситуаціях. На думку дослідниці поняття «педагогічний супровід» - це технологія взаємодії між учасниками освітнього процесу (вчителями, дітьми, батьками), спрямована на розвиток позитивних рис особистості дитини, акцентуючи увагу на її потенціалі, свободі та самостійності. Ця технологія прагне сформувати у дитини навички саморегуляції та адаптивності у різних життєвих ситуаціях [10, с.47].

Дещо інше трактування поняття «педагогічний супровід» подано у статті «Змістово-технологічне забезпечення психолого-педагогічного супроводу особистісного та професійного розвитку майбутніх педагогів». Відповідно до проблематики дослідження, інтерес становить виснувано вченою Г. Іванюк, поняття «педагогічний супровід» як «доцільно організований процес психолого- педагогічного забезпечення суб'єктності здобувачів вищої освіти задля їхнього особистісного і професійного розвитку в контексті виконання майбутніми педагогами трудових функцій» [8, c.4]. Дослідницький інтерес становлять описані основні характеристики щодо компонентів педагогічного супроводу спрямованого на розвиток особистості, а саме: змістового, що ґрунтується на цінностях і технологічного (процесуально-діяльнісного) .

У міждисциплінарному вимірі розкрито поняття педагогічного супроводу у праці «Сутнісні характеристики соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості» дослідниці І. Рогальської. Автор зазначеної праці, акцентує увагу на одній з ключових особливостей педагогічного супроводу - його ролі посередника між соціальним середовищем і особистим світом дитини, забезпечуючи її захист, підтримку та позитивне самопочуття у різних ситуаціях, включаючи небезпечні [20, с.231].

І. Рогальська стверджує, що унікальність педагогічного супроводу проявляється у важливості самостійного вибору дитиною свого життєвого шляху. Вона підкреслює, що дорослим важливо цінувати природні процеси розвитку дитини, сприяти їх розкриттю, а не перешкоджати. Зокрема, вважає, що дорослим необхідно бути спостерігачами, співучасниками та дослідниками цих процесів. Головне завдання, як вважає науковиця, полягає у формуванні в дітей здатності і готовності усвідомлювати свої можливості і потреби та робити самостійні вибори. Важливо, щоб педагоги не вмішувалися у ці вибори, а навчили дитину ставити і досягати своїх особистих цілей, враховуючи цінності, які прийняті в суспільстві, а супровід здійснювався у процесі різноманітних занять, спрямованих на розвиток особистості [20, с.232].

Дещо інші акценти описує дослідниця Т. Сєдова у праці «Ціннісні орієнтації педагогічного супроводу», а саме- у педагогічному супроводі акцент ставлять на розвитку особистості через конкретизацію функцій, які відображають специфіку певної педагогічної системи. Ці функції стають все більш деталізованими, набуваючи форм технології дії, або педагогічної технології. Таким чином, педагогічний супровід розвитку особистості реалізується у процесі її виховання, навчання та розвитку. Цей процес також має своє інституційне втілення та потребує в підготовці вчителів до його реалізації [21, с.15]. Це розуміння педагогічного супроводу відображає його функціональний аспект та структурну складову, що створює основу для формування в майбутніх учителів розуміння педагогічного супроводу й осмисленого наповнення цього процесу ціннісним змістом.

У статті «Концептуальні засади психолого-педагогічного супроводу: принципи і техніки» сучасна українська вчена К. Крутій розглядає «педагогічний супровід» як «вид педагогічної діяльності, спрямований на навчання вихованців самостійно планувати свій життєвий шлях та освітній процес», «інтегральний процес створення необхідних соціальних та психолого-педагогічних умов для досягнення успішного й гармонійного розвитку кожної дитини». На думку авторки зазначеної статті, основна мета педагогічного супроводу полягає в «створенні умов для успішного та продуктивного прогресу дитини в її життєвому шляху. Він допомагає дитині усвідомлювати свою особистість, розуміти самого себе та інших, а також освоювати взаємовідносини з однолітками та дорослими» [12, с.186].

Водночас, у статті «Cамореалізація особистості як соціально-психологічний феномен» науковиця Л. Долинська визначає «педагогічний супровід» як «систему заходів, що впливають на процеси освіти з метою зниження відхилень від оптимальної траєкторії їх розвитку», «підтримку учнів у формуванні власної розвивальної сфери, де відповідальність за дії покладається на самого учня». Таке авторське тлумачення розмежовує поняття педагогічного супроводу від педагогічної допомоги, підтримки чи керівництва [5, с.19].

Дослідниця В. Квас у праці «Психолого-педагогічний супровід як умова модернізації самостійної роботи студентів» зазначає, що педагогічний супровід є складовою «механізмів тривалої двосторонньої педагогічної взаємодії». Вона виділяє певні характеристики цієї взаємодії: активну участь усіх учасників, спільність та взаємореферентність, багатогранність, подібність інтерпретацій, гнучкість та перевагу використання «м'яких» методів [9, с.65].

Згідно із науковими ідеями Г. Іванюк, модель педагогічного супроводу базується на взаємодії вчителя та учнів і вважається динамічною, оскільки розглядається не лише як зразок, але й як ефективний механізм, який забезпечує успішний особистісний розвиток на різних етапах навчання. Для кожного етапу навчання загальні цілі ставляться у більш конкретному контексті завдань, які відображають особливості супроводу [8, с.5].

У педагогічному супроводі «Гуманістичний підхід до розвитку дітей» науковиця С. Кулачківська виокремлює три взаємопов'язані компоненти, а саме: систематичний моніторинг стану учня і динаміки його особистісного розвитку в освітньому середовищі школи; створення умов для розвитку міжособистісної взаємодії; підтримка учнів шляхом створення спеціальних психолого-педагогічних умов. Згідно з науковою позицією авторки, поданої вище за текстом статті, умови педагогічного супроводу включають такі аспекти, як: використання адаптивної системи навчання в поєднанні з індивідуальною траєкторією навчання; організацію навчально-пізнавальної діяльності з використанням проблемного викладу та групових форм навчання; активну міжособистісну взаємодію учнів; використання вчителем освітніх технологій, адаптованих до потреб учнів та умов навчання [13, с.90].

На підставі аналізу наукових досліджень, І. Гарвасюк у статті «Психологічний супровід обдарованої дитини» визначила основні компоненти педагогічного супроводу ,сутність яких полягає в підтримці процесу самовизначення та творчої активності особистості; супроводі розвитку суб'єктності (формування компетентності) людини та якості її продуктивної діяльності як суб'єкта; підтримці особистісного зростання індивіда та його міжособистісної взаємодії відповідно до соціальних стандартів [3, с.50].

Як зазначає науковиця В. Васильцова, у статті «Психолого-педагогічний супровід в Новій українській школі» існують різні форми педагогічного супроводу. Зокрема, за рівнем участі дорослого з-поміж них можна виділити такі, як: прямий супровід, що відбувається через педагогічне спілкування. Особливість цього виду полягає в тому, що вчитель у спілкуванні з дітьми молодшого шкільного віку уникає фраз з підтекстом та звертається безпосередньо до конкретної особи, а не до всього класу. Метою такого супроводу є спільний пошук конструктивних рішень вирішенні актуальних ситуацій. Непрямий педагогічний супровід здійснюється опосередковано, наприклад, за допомогою різних текстів (байок, прислів'їв, афоризмів), що спонукають людину до самостійного вирішення проблеми, не ображаючи її гідність [2, с.29].

Педагогічний супровід нами розглядається як цілеспрямована та безперервна взаємодія між педагогами і учнем, що побудована на основі системної діагностики його інтересів, мотивів і здібностей . Ця взаємодія спрямована на створення умов для розкриття й розвитку особистісного потенціалу учня/учениці в освітньому середовищі закладу загальної середньої освіти на всіх етапах навчання. Основна мета полягає у тому, щоб учні набували досвіду самостійного та відповідального розв'язання актуальних проблем, які виникають у процесі їхнього навчання.

Педагогічний супровід є важливим аспектом у процесі навчання та розвитку особистості. Він не лише надає допомогу та підтримку учням у їхньому особистісному розвитку, але й сприяє активній взаємодії між учасниками освітнього процесу. Розуміння сутності поняття « взаємодія» в контексті педагогічного супроводу допомагає краще зрозуміти, як вчителі, учні та інші учасники навчального середовища спілкуються, співпрацюють та впливають одне на одного з метою досягнення спільних цілей.

Важливість взаємодії учнів початкових класів розглядаємо необхідною складовою їхнього соціального становлення, на підставі того, що молодший шкільний вік є природно сприятливий для розвитку навичок міжособистісної взаємодії в середовищі однолітків

Дослідники І. Дуда та Н. Петрик у статті «Особливості міжособистісних відносин в інклюзивну класі початкової школи» розглядають поняття «взаємодія» як процес, під час якого об'єкти (суб'єкти) безпосередньо або опосередковано впливають один на одного, унаслідок чого виникає взаємне визначення їхніх характеристик та зв'язків [6, с.86].

Сучасний український вчений І. Бех у праці «Молодший школяр у виховному просторі міжособистісних взаємин» ідентифікує різні типи взаємодії, які можна узагальнити наступним чином: співробітництво - обидва учасники активно сприяють один одному в досягненні своїх і загальних цілей; протиборство - партнери стоять один проти одного, заважаючи досягненню цілей кожного; ухиляння від взаємодії - обидві сторони уникають активної взаємодії; односпрямована взаємодія - одна сторона підтримує іншу в досягненні її цілей, тоді як друга уникає взаємодії з першою; контрастна взаємодія - одна сторона намагається сприяти іншій, а друга активно протистоїть першій (іноді ця протистояння може приймати різні форми); компромісна взаємодія - обидва учасники демонструють елементи сприяння і протидії.

Отже, цільова взаємодія учасників спільної діяльності розглядається як важлива складова психологічного аналізу їхніх відносин та впливу на спільний об'єкт діяльності [1, с.2].

У статті «Гармонізація міжособистісних стосунків дітей молодшого шкільного віку» М. Мальцева визначає поняття «міжособистісну взаємодію» як «особистісні зв'язки між людьми, які проявляються в способах взаємодії та впливу, що виявляють люди один на одного під час спільної діяльності та комунікації» [14, с. 145].

Ми поділяємо наукову позицію Стівена Родгерс ,висвітлену в праці «Freedom to learn», який зазначає, що міжособистісна взаємодія - це процес взаємодії між двома або більше особами, який відбувається на різних рівнях: емоційному, когнітивному, поведінковому та соціальному. Цей процес включає у себе сприйняття, спілкування, взаємодію та вплив на одне одного [26, с.78].

Суголосні, до наведених вище, міркування висловлює Американський психолог Роберт Стернберг у праці «What de we mean by gibtedness? A pentagonal implicit theory», він зазначає, що міжособистісна взаємодія проявляється у формі різних типів стосунків, таких як дружба, кооперація, співпраця тощо. Вона визначається як взаємодія між особистістю та іншими людьми, а також взаєминами між індивідами, що виникають внаслідок цієї взаємодії [27, с.105].

У контексті розуміння впливу навчально-пізнавальних (освітніх) середовищ на міжособистісну взаємодію учнів/учениць інтерес становлять узагальнення американського психолога Джона Петерсона, який розробив соціометричну систему та зробив вагомий внесок у мікросоціологію міжособистісних взаємин. У статті «Couseling the Gifted. Handook of Giftedness in Children» автор підкреслював, що вплив нашого соціального та культурного середовища настільки всебічний і глибокий, що кожна група до певної міри переповнена колективізмом. З іншого боку, жодна група не може існувати, не маючи певної міри індивідуальної суб'єктивності для можливості виразити індивідуальний спротив даному соціальному ладу [25, с.223].

У руслі наукової проблематики статті інтерес становлять узагальнення І. Дуди, який вважає, що людина завжди відчуває себе частиною загального цілого. Проте бути наодинці з самим собою цілком відчутно відрізняється від перебування серед інших людей. У спільноті людська природа трансформується - змінюються її реакції на зовнішні події, відчуття, думки, навіть змінюється вираз обличчя, і виникають абсолютно нові психічні процеси, які можуть проявлятися тільки під час взаємодії [6, с.50].

Класик української педагогіки В. Сухомлинський зауважує, що дитина навчається спілкуватися та формує свою самооцінку через спільні справи та працю. Він підкреслює, що ключове значення мають гуманні відносини між учнями та між вихователями та вихованцями. На основі цих взаємин формуються загальні уявлення про добро та зло та розвиваються певні моральні цінності взаємин між людьми [22, с.70].

Дослідниця Н. Петрик у статті «Особливості міжособистісних відносин в інклюзивному класі початкової школи» розглядає міжособистісну взаємодію як результат спілкування, яка, як відомо, визначається не просто зовнішньою взаємодією людей, але й особистісними взаємовідносинами між його учасниками. Він описує спілкування та відносини як процес взаємодії між людьми (мовний, трудовий), а категорія властивостей, що виявляються вибірково, по-різному, інколи навіть суперечливо, але водночас достатньо стійко, називається відносинами. У спілкуванні проявляються відносини людини з різною активністю, вибірковістю, позитивним або негативним характером [6, с.51].

Роль вчителя початкової школи полягає у підтримці міжособистісної взаємодії між учнями та є чинником їхнього соціального та особистісного розвитку. Вчитель виступає фасилітатором та посередником між учнями щодо формування позитивної міжособистісної взаємодії, сприяє створенню сприятливого комунікативного середовища, що характеризується атмосферою довіри, безпеки і поваги між дітьми. У процесі доцільно організованого педагогічного супроводу варто підтримувати формування в учнів дотримання правил етикетної міжособистісної взаємодії, культури спілкування та сприяти розвитку емпатії учнів. Учитель створює сприятливі умови для взаєморозуміння й толерантності у процесі спілкування підчас виконання ними різних навчально-пізнавальних завдань учнів. З метою забезпечення педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів учителі використовують різноманітні методи та прийоми, а саме: тренінги етикетного спілкуватися; виконання групових завдань, пошукові та навчальні проекти (парні, групові, колективні).

Результати теоретичних студій дали змогу з'ясувати стан розробленості наукової проблеми педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів початкової школи. З використання методів-теоретичного аналізу, співставлення, синтезу, узагальнення виявлено, що українські та зарубіжні дослідники публікують наукові доробки з різних аспектів заявленої наукової проблеми. Джерельну базу теоретичного дослідження становлять дві групи джерел, а саме: довідкові та теоретичні. Попри низку наукових досліджень різних аспектів, у науковому полі немає цілісного викладу педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів початкової школи в проєктній діяльності.

Висновки

У сучасній педагогічній науці відводиться значна роль розумінню та аналізу взаємодії між учнями початкової школи, оскільки це є ключовим. Педагогічний супровід цього процесу стає важливим аспектом для вчителів та педагогів, оскільки він впливає на освітній процес, адаптацію до шкільного середовища та розвиток міжособистісних вмінь. Становлення особистості учня тісно пов'язане з взаємодією з оточуючими його однолітками. Педагогічний супровід не має єдиного та повного наукового опису. Він охоплює різні аспекти з педагогіки, психології та соціології. Педагогічний супровід міжособистісної взаємодії учнів початкової школи відіграє важливу роль у формуванні соціальних навичок, розвитку емпатії та сприяє збереженню позитивного психологічного клімату в класі. Дослідження в цьому напрямку є актуальним і може принести нові знання задля розроблення рекомендації для вчителів. Перспективними можуть бути дослідження особливостей педагогічного супроводу міжособистісної взаємодії учнів початкової школи в різних видах навчально-пізнавальної діяльності, зокрема в проектній діяльності

Література

1. Бех І. Молодший школяр у виховному просторі міжособистісних взаємин. Початкова школа. 2000. №5. С. 1-3.

2. Васильцова В., Леонтьєва Т., Психолого-педагогічний супровід в Новій українській школі. Людинознавчі студії. Серія «Педагогіка». 2023. №16(48), с. 28-34.

3. Гарвасюк І.Г. Психологічний супровід обдарованої дитини. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2014. №3 (22). К. С. 46-50.

4. Гончаренко С.У. Український педагогічний енциклопедичний словник. Вид. 2-ге, доповн. й виправл. Рівне: Волин. обереги, 2011. С. 552.

5. Долинська Л. В. Cамореалізація особистості як соціально-психологічний феномен. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. 2019. Вип. 3. С. 18-25.

6. Дуда І.В., Петрик Н.А. Особливості міжособистісних відносин в інклюзивну класі початкової школи. Молодий вчений. 2018. №14. С. 49-52.

7. Енциклопедія освіти. Акад. пед. наук України; головний ред. В. Кремень. 2-ге вид., допов. та перероб. К.: Юрінком Інтер, 2021. 1144 с.

8. Іванюк Г.І., Антипін Є.Б., Венгловська О.А., Куземко Л.В., Савченко Ю.Ю. Змістово-технологічне забезпечення психолого-педагогічного супроводу особистісного та професійного розвитку майбутніх педагогів. Журнал «Перспективи та інновації науки» (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина») №9(27) 2023. С.4-9

9. Квас В.М. Психолого-педагогічний супровід як умова модернізації самостійної роботи студентів. Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки». 2011. Вип. 206. С. 64-68

10. Козак Л.В. Педагогічний супровід дітей дошкільного віку як психолого- педагогічна проблема. Журнал «Перспективи та інновації науки» (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина») №1(6) 2022, с.45-49

11. Концепція Нової української школи.

12. Крутій К. Концептуальні засади психолого-педагогічного супроводу: принципи і техніки. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. Слов'янськ: СДПУ, 2010. Ч. 1. С. 185-198.

13. Кулачківська С.Є. Гуманістичний підхід до розвитку дітей. Дошкільне виховання. 2012. №7. С. 15.

14. Мальцева М.В. Гармонізація міжособистісних стосунків дітей молодшого шкільного віку. Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Педагогіка і психологія: зб. наук. праць. - Випуск 743 / Редкол.: І. С. Руснак та ін. Чернівці, 2019. С. 145- 50.

15. Мальцева М.В. Детермінанти міжособистісних відносин дітей молодшого шкільного віку. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / За ред. С.Д. Максименка. К.: Видавництво «Фенікс», 2018. Т. ХІІ. Вип. 15. Ч. ІІ. С. 211 - 218.

16. Новий тлумачний словник української мови. Т.4. К.: АКОНІТ, 1999. 68 с.

17. Освітнє середовище як чинник становлення обдарованої особистості: [монографія] Р.О. Семенова, Л.О. Музика, Д.К. Корольов та ін..; [за ред.. Р.О. Семенової]. К.: Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 228 с.

18. Педагогічний словник За ред. М.Д. Ярмаченка. К.: Пед. думка, 2001. 51 с.

19. Психолого-педагогічний супровід і підтримка в умовах модернізації освітньо-виховного простору.

20. Рогальська І. Сутнісні характеристики соціально-педагогічного супроводу соціалізації особистості. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. Слов'янськ: СДПУ, 2010.Ч. 1. С.230-236.

21. Сєдова Т.Д. Ціннісні орієнтації педагогічного супроводу: досвід харківських шкіл (за результатами відкритого конкурсу-захисту проектів): Методичний посібник для заступників директорів ЗНЗ та вчителів, які працюють з обдарованими дітьми. Харків, 2009. 40 с.

22. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві. Вибр. твори: Т.2. Київ, 1976. 124 с.

23. Філософський енциклопедичний словник. Акад. пед. наук України; головний ред. В.І. Шинкарук. К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАНУ, 2002. 1045 с.

24. E. Erikson. Socio-emotional development of personality. СіпсіппаЬ, Ohio: South Western College Publishing, 1999. P. 68-79

25. Peterson J.S. Couseling the Gifted. Handook of Giftedness in Children: Psychoeducational Theory, Research, and Best Practices. J.S. Peterson, S.M.Moon. Ed. S.I. Pfeiffer. Nev York: Springer Sciens + Business Media, LLC, 2008. P. 223-245.

26. Rodgers C., Jerome Freiberg H. Freedom to learn. Third Edition. Macmillan College. Publishing Company, 1994. 527 р.

27. Sternberg, R.J. What de we mean by gibtedness? A pentagonal implicit theory. Gifted Child Quarterly, 25 (3), 1995. Р.103-107.

References

1. Bekh I. (2000). Molodshyi shkoliar u vykhovnomu prostori mizhosobystisnykh vzaiemyn [Junior schoolchildren in the educational space of interpersonal relationships]. Pochatkova shkola - Primary school, 5, 1-3 [in Ukrainian].

2. Vasyltsova V., & Leontieva T., (2023). Psykholoho-pedahohichnyi suprovid v Novii ukrainskii shkoli. [Psychological and pedagogical support in the New Ukrainian School]. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» - Humanities studies. Series "Pedagogy", 16(48), .28-34 [in Ukrainian].

3. Harvasiuk I.H. (2014). Psykholohichnyi suprovid obdarovanoi dytyny [Psychological support of a gifted child]. Osvita ta rozvytok obdarovanoi osobystosti - Education and development of a gifted personality, 3 (22), 46-50 [in Ukrainian].

4. Honcharenko S.U. (2011). Ukrainskyi pedahohichnyi entsyklopedychnyi slovnyk [Ukrainian Pedagogical Encyclopaedic Dictionary]. (2nd ed rev.). Rivne: Volyn. oberehy [in Ukrainian].

5. Dolynska L.V. (2019). Camorealizatsiia osobystosti yak sotsialno-psykholohichnyi fenomen [Self-realisation of personality as a social and psychological phenomenon]. Naukovyi chasopys NPUimeni M. P. Drahomanova Seriia 12: Psykholohichni nauky -Scientific Journal of the Drahomanov National Pedagogical University. Series 12: Psychological Sciences, 3, 18-25 [in Ukrainian].

6. Duda I.V., & Petryk N.A. (2018). Osoblyvosti mizhosobystisnykh vidnosyn v inkliuzyvnu klasi pochatkovoi shkoly [Features of interpersonal relations in an inclusive primary school classroom]. Molodyi vchenyi-Youngscientist, 14, 49-52 [in Ukrainian].

7. Kremen. V. (Eds.). (2021). Entsyklopediia osvity [Encyclopaedia of education], Akad. ped. nauk Ukrainy; 2-he vyd., dopov. ta pererob. K.: Yurinkom Inter [in Ukrainian].

8. Ivaniuk H.I., & Antypin Ye.B., & Venhlovska O.A., & Kuzemko L.V., & Savchenko Yu.Iu. (2023). Zmistovo-tekhnolohichne zabezpechennia psykholoho-pedahohichnoho suprovodu osobystisnoho ta profesiinoho rozvytku maibutnikh pedahohiv [Content and technological support of psychological and pedagogical support of personal and professional development of future teachers] Zhurnal «Perspektyvy ta innovatsii nauky» (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna»)-Journal "Perspectives and Innovations of Science" (Series "Pedagogy", Series "Psychology", Series "Medicine"), 9(27), 4-9 [in Ukrainian].

9. Kvas V.M. (2011). Psykholoho-pedahohichnyi suprovid yak umova modernizatsii samostiinoi roboty studentiv [Psychological and pedagogical support as a condition for the modernisation of students' independent work]. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia «Pedahohichni nauky»-Bulletin of Cherkasy University. Series "PedagogicalSciences", 206, 64-68 [in Ukrainian].

10. Kozak L.V. (2022). Pedahohichnyi suprovid ditei doshkilnoho viku yak psykholoho-pedahohichna problema [Pedagogical support of preschool children as a psychological and pedagogical problem]. Zhurnal «Perspektyvy ta innovatsii nauky» (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna»)-Journal "Perspectives and Innovations of Science" (Series "Pedagogy", Series "Psychology", Series "Medicine"), 1(6), 45-49 [in Ukrainian].

11. Kontseptsiia Novoi ukrainskoi shkoly [The concept of the New Ukrainian School].

12. Krutii K. (2010). Kontseptualni zasady psykholoho-pedahohichnoho suprovodu: pryntsypy i tekhniky [Conceptual foundations of psychological and pedagogical support: principles and techniques]. Humanizatsiia navchalno-vykhovnoho protsesu: zbirnyk naukovykh prats -Humanisation of the educational process: a collection of scientific papers. Sloviansk: SDPU, 1, 185-198 [in Ukrainian].

13. Kulachkivska S.Ie. (2012). Humanistychnyi pidkhid do rozvytku ditei [Humanistic approach to the development of children]. Doshkilne vykhovannia-Preschool education, 7, 15 [in Ukrainian].

14. Maltseva M.V. (2019). Harmonizatsiia mizhosobystisnykh stosunkiv ditei molodshoho shkilnoho viku [Harmonisation of interpersonal relations of primary school children.]. I.S. Rusnak et al (Eds.) Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu- Scientific Bulletin of Chernivtsi University. Series: Pedagogy and psychology: a collection of scientific works, 743, (pp. 145-150) Chernivtsi [in Ukrainian].

15. Maltseva M.V. (2018). Determinanty mizhosobystisnykh vidnosyn ditei molodshoho shkilnoho viku. Aktualni problemy psykholohii [Determinants of interpersonal relations of primary school children]. S.D. Maksymenko (Eds.). Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy-Actual problems ofpsychology: Collection of scientific papers of the H.S. Kostiuk Institute of Psychology of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine (Vols. 12), 15, partII (pp. 211-218) K.: Vydavnytstvo «Feniks» [in Ukrainian].

16. Yaremenko V.V. (1999). Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [New Explanatory Dictionary of the Ukrainian Language]. (Vols. 4) K.: AKONIT [in Ukrainian].

17. Semenova R.O., & Muzyka L.O., & Korolov D.K. (2014). Osvitnie seredovyshche yak chynnyk stanovlennia obdarovanoi osobystosti [Educational environment as a factor in the formation of a gifted personality] R.O. Semenova (Eds.). K.: Kirovohrad: Imeks-LTD [in Ukrainian].

18. Yarmachenko M.D. (Eds.). (2001). Pedahohichnyi slovnyk [Pedagogical Dictionary]. K.: Ped. Dumka [in Ukrainian].

19. Psykholoho-pedahohichnyi suprovid i pidtrymka v umovakh modernizatsii osvitno- vykhovnoho prostoru [Psychological and pedagogical support and assistance in the context of modernisation of the educational space].

20. Rohalska I. (2010). Sutnisni kharakterystyky sotsialno-pedahohichnoho suprovodu sotsializatsii osobystosti [Essential characteristics of social and pedagogical support of personality socialisation]. Humanizatsiia navchalno-vykhovnohoprotsesu: zbirnyk naukovykhprats-Humanisation of the educational process: a collection of scientific papers. Sloviansk: SDPU, 1, 230-236 [in Ukrainian].

21. Siedova T. D. (2009). Tsinnisni oriientatsii pedahohichnoho suprovodu: dosvid kharkivskykh shkil (za rezultatamy vidkrytoho konkursu-zakhystu proektiv): Metodychnyi posibnyk dlia zastupnykiv dyrektoriv ZNZ ta vchyteliv, yaki pratsiuiut z obdarovanymy ditmy [Value orientations ofpedagogical support: experience of Kharkiv schools (based on the results of an open competition for the defence of projects): Methodological manualfor deputy principals and teachers working with gifted children]. Kharkiv [in Ukrainian].

22. Sukhomlynskyi V.O. (1976). Sto porad vchytelevi [One hundred tips for teachers] (Vols. 2) Kyiv [in Ukrainian].

23. Shynkaruk V.I. (Eds.). (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical Encyclopaedic Dictionary]. Akad. ped. nauk Ukrainy. K.: Instytut filosofii im. H.S. Skovorody NANU [in Ukrainian].

24. E. Erikson. Socio-emotional development of personality. Cincinnati, Ohio: Southwestern College Publishing, 1999. P. 68-79

25. Peterson J.S. Couseling the Gifted. Handook of Giftedness in Children: Psychoeducational Theory, Research, and Best Practices. J.S. Peterson, S.M.Moon. Ed. S.I. Pfeiffer. Nev York: Springer Sciens+Business Media, LLC, 2008. P. 223-245.

26. Rodgers C., Jerome Freiberg H. Freedom to learn. Third Edition. Macmillan College. Publishing Company, 1994. 527 r.

27. Sternberg, R. J. What de we mean by gibtedness? A pentagonal implicit theory. Gifted Child Quarterly, 25 (3), 1995. R.103-107.

Размещено на Allbest.Ru