Функції української мови в сучасній освітній парадигмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

ФУНКЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ ПАРАДИГМІ

Алла НІКІТІНА,

професор кафедри української мови

доктор педагогічних наук, професор

Суспільні процеси в Україні й у світі загалом мають виразні інтеграційні ознаки, зумовлені розвитком новітніх гнучких і динамічних інформаційних технологій. Це стосується різних сфер життєдіяльності українців, зокрема й сучасної освіти.

Як в умовах інтеграції зробити українськомовну освіту здатною до збереження й вдосконалення питомих рис, що відповідають кращим традиціям з урахуванням ментальності учасників освітнього процесу, і в той же час розвивати світові тенденції сучасної освітньої парадигми? Як зберегти в інтеграційних процесах українську мову, у якій відображена національна ментальність - «... своєрідний спосіб мислення і світовідчування, характерний для індивіда як представника мовної спільноти і для всієї спільноти.» [4, с. 87]. Як ефективно використовувати в освітньому процесі притаманні українській мові функції відповідно до вимог і викликів часу?

Відповіді на ці питання є важливими для українських словесників - учителів, які впроваджують реформу загальної середньої освіти, викладачів, які готують майбутніх філологів і фахівців у галузі середньої освіти, учених-лінгвістів і лінгводидактів. Спробуємо в цій публікації окреслити основні функції української мови як засобу навчання в реаліях сьогодення відповідно до сучасної освітньої парадигми.

Парадигма в освіті - це сукупність ідей і понять, що визначають програми освіти. Освіта традиційно містить такі складники, як здобуття знань, умінь, навичок; формування на цій основі світогляду; розвиток пізнавальних здібностей особистості. Для того, щоб зміст освіти став надбанням учнів, потрібна система спеціально дібраних педагогічних впливів - освітнього процесу, який нині зазнає суттєвих змін.

Особливості нової освітньої парадигми полягають у кардинальному перегляді способів здобування знань, в організації взаємодії вчителя / викладача й учнів / здобувачів вищої освіти, у використанні інформаційно-цифрових засобів навчання, у реалізації функцій української мови, за допомогою яких накопичується інформація, формуються знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, ставлення, цінності та інші ознаки компетентної особистості, здатної до самореалізації в суспільстві. Заклади освіти мають бути сконцентровані на виробленні в учнів гнучких, життєво необхідних навичок, спрямованих на ефективну комунікацію, розвиток критичного мислення, планування власної діяльності, проєктування, прийняття рішень і усвідомлення відповідальності за результати діяльності.

Концептуальні засади сучасної освітньої парадигми ґрунтуються на основах науки про самоорганізацію - синергетики (гр. synergeia - спільна дія, взаємодія). Відповідно до такої парадигми освіти пріоритетною метою навчання, розвитку та виховання є не сукупність знань, умінь та навичок, а створення оптимальних умов для вільного саморозвитку особистості людини.

Виразними рисами сучасної освітньої парадигми є перехід від формально-дисциплінарного до проблемно-активного типу навчання, гнучка й розмаїта система освітніх стандартів і спеціальностей, освітніх і навчальних програм, автономія закладів освіти й учасників освітнього процесу, спільна діяльність усіх зацікавлених осіб, індивідуалізація освіти, безперервність її в часі, глобальність у просторі, навчання протягом життя, самонавчання, самореалізація здобувачів освіти.

Для сучасної української освіти також характерна інтеграція (від лат. «integration - доповнення, відбудова цілого; integer - ціле) в основних двох аспектах: цілісності сприймання й пізнання світу, здійснення освітнього процесу у взаємозв'язках і взаємозумовленості різних навчальних дисциплін, а також інтеграції освіти України в світовий освітній простір. У будь-якому випадку інтеграція - це об'єднання частин цілого в упорядковану систему. Важливо, щоб усі частини цілого зберігали свою автономію, не розчинялися під впливом сильніших частин. Це стосується й використання української мови в освітньому процесі.

Мова в освіті є постійним об'єктом наукових досліджень учених. Розуміння й засвоєння функцій української мови здобувачами освіти допомагає їм набувати ключових / загальних і предметних компетентностей, формувати риси української ментальності й засвоювати правила міжкультурної комунікації в глобалізованому світі. Поняття «ментальність» як полідисциплінарне вчені розглядають і пояснюють насамперед з філософського, психологічного, культурологічного, лінгвістичного, педагогічного поглядів. Ментальність відображає своєрідність сприймання й пізнання світу особистістю як частиною певної спільноти, впливає на формування концептуальної й мовної картин світу. З погляду лінгводидактики, «мовна картина світу - сукупність знань, що фіксуються засобами мови, результат переробки інформації про довкілля й саму людину; засіб пояснення знань про світ; сукупність слів, що трактують актуальні для певного народу поняття» [3, с. 158]. мова освіта парадигма навчання

Вислів Ф. Вольтера про те, що чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя, можна використати як аргумент для підтвердження думки про необхідність постійної уваги українців до української мови незалежно від того, скільки й які б мови їм не доводилося вивчати протягом життя. Людина може сформувати в собі кілька мовних особистостей. У здобувачів освіти в Україні насамперед формується українськомовна особистість, а потім мовні особистості, пов'язані з володінням іншими мовами (справедливим є афоризм «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина»).

Призначення й використання мови, тобто її функції в освіті спрямовані на реалізацію провідних ідей, чинних підходів до навчання, способів і засобів організації освітнього процесу. Функції української мови, зумовлені вимогами сьогодення, є педагогічним інструментом формування національної ідентифікації особистості, носія національних, громадянських і державних цінностей. Словесникам важливо звернути увагу на потенційні й цільові можливості української мови загалом і функції мовних одиниць для кодування й декодування інформації в різних ситуаціях навчального спілкування. Учителі зосереджують увагу на тому, як актуалізуються й використовуються функції саме української мови в наш час, як працюють на формування в здобувачів освіти мовної стійкості, коли спостерігаємо посилення ролі іноземних мов у науковому й освітньому просторі.

У визначенні поняття «функції мови», у розумінні взаємозв'язку між функціями вчені не мають суттєвих розбіжностей, а от щодо кількості (понад два десятки) та пріоритетності функцій мови існує розмаїття думок, обґрунтувань, тверджень.

Так, за О. Селівановою, функції мови - це «призначення мови у співіснуванні її носіїв, у суспільстві, житті етносу, культурі. Ф.м. випливають з її семіотичної природи, законів і тенденцій розвитку, ознак і властивостей» [2, с. 647]. Аналіз досліджень різних учених за великий проміжок часу дозволив авторці зазначеної термінологічної енциклопедії назвати головні й допоміжні функції мови. Наприклад, головними функціями переважно визнають комунікативну, пізнавальну (когнітивну), емотивну, метамовну (застосування мовцем мовного коду). Комунікативна функція передбачає реалізацію фактичної, когнітивної, волюнтативної (впливу), акумулятивної (накопичення в мові досвіду поколінь носіїв мов), трансляторної (збереження й передача інформації від покоління до покоління). Когнітивна функція розшаровується на функції знаряддя пізнання, ціннісної орієнтації, номінації, предикації. Емотивна функція пов'язана з естетичною [2, с. 647].

В іншому довідниковому виданні визначено функцію мови як «роль мови, її призначення, використання в суспільстві» [4, с. 194]; названо такі функції, як комунікативна (спілкування, обмін інформацією) апелятивна (вплив на адресата), волюнтативна (вираження волі мовця), емотивна / експресивна (вираження почуттів, емоцій, переживань, суб'єктивної оцінки мовця), когнітивна / пізнавальна (зв'язок мови з мисленням, мислетворення), номінативна (позначення, називання об'єктів дійсності, їхніх властивостей та відношень між ними), поетична, естетична (використання образних можливостей мови для впливу на читача / слухача), фатична (контакто-встановлювальна). «Реалізація названих функцій залежить від використання мови в різних сферах людської діяльності. Суспільні функції мови пов'язані зі статусом національної мови в державі, з використанням її як державної мови» [4, с. 194 - 195].

У педагогіці й українській лінгводидактиці протягом останніх років віддавали перевагу комунікативній функції мови, нею обґрунтовували й важливу для здобувача освіти комунікативну компетентність як здатність ефективно користуватися мовою й невербальними засобами в різних ситуаціях спілкування, застосовувати відповідні знання, уміння, навички, що, незаперечно, є важливим. Однак комунікативної компетентності здобувачі освіти набувають і під час опанування інших мов, готуються до міжкультурної комунікації, яка може бути ефективною за умови володіння мовцями й реципієнтами спільними, зрозумілими знаками, до яких належать і мовні.

Учні з початкової школи засвоюють поняття про важливу роль (функцію) мови як засобу спілкування, моделюють на уроках різні ситуації спілкування, аналізують мовні одиниці. Тобто комунікативній функції мови приділяється значна увага протягом усього навчання української мови в закладах освіти. В основній школі учні ознайомлюються поряд з комунікативною функцією мови ще й з мислетворчою (формування думки), пізнавальною, об'єднувальною, визначають мову як основний засіб спілкування, формування думки й пізнання.

Чинні програми передбачають використання під час навчання української мови різних її функцій. Наприклад, відповідно до програми за рівнем стандарту в десятому класі здобувачі освіти аналізують виражальні можливості української мови й відображення в ній національної культури. У соціокультурній змістовій лінії програми передбачено такі теми: «Як відновити джерела формування високої мовної культури», «Словники - музеї слів (С. Пушик)», «Вишукана мова - моя мрія», «Краса довкілля в слові», «Естетична функція слова», «Мій активний словниковий запас», «Українська мова - стратегічний ресурс України», «Магія українського слова». Наскрізна лінія програми «Громадянська відповідальність» пропонує такі теми: «Відповідальність за мовні вчинки», «Мовний режим у родині й школі», «Мовне обличчя мого міста (села)», «Мова - важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни», «Роль кожного громадянина у процесі розвитку мови», «Мовні обов'язки громадянина України», «Відповідальність за долю мови» [5].

Як бачимо, такий навчальний матеріал свідчить про важливість засвоєння не тільки комунікативної функції української мови в освітньому процесі, але інших, наприклад: трансляторної, що забезпечує збереження й передачу інформації від покоління до покоління, акумулятивної, що сприяє накопиченню в мові досвіду поколінь, а також ідентифікаційної функції, що полягає в ідентифікації носіїв мови в межах певної спільноти, оскільки мова є засобом спілкування лише для носіїв цієї мови, для тих, хто її знає. Особливого значення набули ці функції в наш час, коли українці виборюють своє право на державу, культуру й освіту.

У модельних програмах з української мови, які забезпечують реформування сучасної освіти, передбачено використання в процесі навчання української мови тих її функцій, що забезпечують формування не тільки компетентного мовця, але й відповідального за власні мовні й моральні вчинки, здатного берегти мовну ідентичність. Так, модельна програма [1] пропонує для учнів п'ятого класу такий зміст до теми «Українська мова в житті українців»: 1. Мова в житті людини: пізнання світу засобами мови; вираження себе, свого «Я» за допомогою мови; відчуття належності до українського народу через мову; вираження емоцій і почуттів засобами мови; збереження української культури, втіленої в українському слові; формування моральної й мовленнєвої культури засобами мови; спілкування й обмін інформацією засобами мови. 2. Ціннісне ставлення до мови. Модельна програма пропонує такі теми для написання есе в п'ятому класі: «Мої емоції в мові», «Які слова живуть в мені», «Як мова береже кордони», «Як слово веде мене у світ», «Які можливості дає мені мова», «Яким був би світ без мови», «Що означає дорожити мовою?», «На що здатні слова» тощо.

Словесники на основі модельних програм створюють власні програми, добирають методи й технології навчання з урахуванням різноманітних функцій української мови, які можуть бути реалізовані в різних видах вправ і завдань творчого, пошукового, дослідницького характеру, під час аналізу й створення текстів різних жанрів, типів, стилів, з використанням інформаційно-цифрових технологій тощо. Учителі мають змогу творчо використовувати мову як засіб навчання в різноманітних її функціях для досягнення результатів навчання.

Для збереження особливостей української мови необхідно приділяти особливу увагу засвоєнню учнями властивих українській мові (а не іноземній) лексем, граматичних засобів, етикетних формул, крилатих висловів тощо. Красива за звучанням, багата на лексику й граматичні форми, відшліфовані часом, постійно збагачувана питомими засобами словотворення - українська мова в освіті має всі підстави для подальшого розвитку, збереження самобутності й самодостатності, повного розкриття своїх функцій.

Список використаних джерел

1. Модельна навчальна програма «Українська мова. 5 - 6 класи» для закладів загальної середньої освіти (автори Голуб Н. Б., Горошкіна О. М.). URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/Navchalni.prohramy/2021/14. 07/Model.navch.prohr.5-9.klas.NUSH-poetap.z.2022/Movno-literat.osv.hal/Ukr.mova.5-6kl.Holub.Horoshkina.14.07.pdf (дата звернення: 29.09.2023).

2. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2006. 716 с.

3. Словник-довідник з української лінгводидактики / за ред. М. І. Пентилюк. Київ: Ленвіт, 2015. 320 с.

4. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / за ред. С. Я. Єрмоленко. Київ: Либідь, 2001. 224 с.

5. Українська мова. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. 10 - 11 класи: рівень стандарту. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programidlya-10-11-klasiv (дата звернення: 29.09.2023).

Размещено на Allbest.ru