Вдосконалення професійних компетентностей майбутнього лікаря при вивченні вибіркової дисципліни "Розвиток клінічного мислення у внутрішній медицині (за моделлю CBCR)"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вдосконалення професійних компетентностей майбутнього лікаря при вивченні вибіркової дисципліни "Розвиток клінічного мислення у внутрішній медицині (за моделлю CBCR)"

Мергель Тетяна Василівна кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішньої медицини №2 та медсестринства, Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ

Юсипчук Уляна Василівна кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішньої медицини №2 та медсестринства, Івано-Франківський національний медичний університет, м. Івано-Франківськ

Анотація

У статті висвітлено основні підходи до розуміння феномену клінічного мислення, як найважливішої практичної навички, що визначає професіоналізм та кваліфікацію майбутнього лікаря, яку необхідно постійно розвивати в процесі навчання й удосконалювати впродовж усієї подальшої лікарської діяльності. мислення професіоналізм навчання

Клінічне мислення (КМ) означає розумову здатність особи за будь-яких обставин шляхом мобілізації свого і чужого досвіду, досягнень науки, глибокого аналізу і синтезу отриманої інформації успішно вирішувати професійну задачу: верифікувати ту чи іншу нозологію, призначити, та здійснювати ефективне лікування. КМ є невід'ємною частиною професійного становлення студента-медика та зростання його компетентності в умовах модернізації медичної освіти та впровадження проекту "Mumeena" програми "Tempus", тому кафедра внутрішньої медицини №2 та медсестринства пропонує впровадження вибіркової дисципліни "Розвиток клінічного мислення у внутрішній медицині (за моделлю CBCR)", пріорітетними завданнями якої є створення передумов для виникнення мотивації творчого та аналітичного мислення майбутніх лікарів. Клінічне мислення формується в процесі навчання та професійної пізнавальної діяльності, що поєднує синтез науки і практику. Вивчення саме цієї вибіркової дисципліни сприяє розвитку нових підходів у навчанні, удосконаленню методичних технологій викладання, що спонукає випускників оволодіти на більш високому рівні професійними навичками, ораторськими здібностями, вміло використовувати елементи ділового спілкування, а також бути конкурентоспроможними, комунікабельними і швидко адаптуватися до сучасних умов роботи.

Ключові слова: клінічне мислення, внутрішня медицина, професійне мислення.

Merhel Tetiana Vasylivna Candidate of Medical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department Department of Internal Medicine No2 and Nursing, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk

Yusypchuk Uliana Vasylivna Candidate of Medical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department Department of Internal Medicine No2 and Nursing, Ivano-Frankivsk National Medical University, Ivano-Frankivsk,

IMPROVING THE PROFESSIONAL COMPETENCIES OF THE FUTURE DOCTOR WHEN STUDYING THE ELECTIVE DISCIPLINE "DEVELOPMENT OF CLINICAL THINKING IN INTERNAL MEDICINE (ACCORDING TO THE CBCR MODEL)

Abstract. The article highlights the main approaches to understanding the phenomenon of clinical thinking, as the most important practical skill that determines the professionalism and qualification of a future doctor, which must be constantly developed during the training process and improved throughout the entire further medical activity. Clinical thinking (CM) means the mental ability of a person under any circumstances to successfully solve a professional task by mobilizing one's own and others' experience, scientific achievements, in-depth analysis and synthesis of received information: to verify this or that nosology, prescribe and implement effective treatment. CM is an integral part of the professional formation of a medical student and the growth of his competence in the conditions of the modernization of medical education and the implementation of the "Mumeena" project of the "Tempus" program, therefore the Department of Internal Medicine № 2 and Nursing offers the introduction of the elective discipline "Development of clinical thinking in internal medicine (according to the CBCR model)", the priority tasks of which are to create prerequisites for the emergence of motivation for creative and analytical thinking of future doctors. Clinical thinking is formed in the process of learning and professional cognitive activity, which combines the synthesis of science and practice [1]. The study of this elective discipline contributes to the development of new approaches to education, improvement of teaching methods, which encourages graduates to master professional skills, oratorical abilities at a higher level, skillfully use elements of business communication, as well as be competitive, communicative and quickly adapt to modern working conditions.

Keywords: clinical thinking, internal medicine, professional thinking.

Постановка проблеми. Сучасний стан суспільного розвитку, однією з особливостей якого виступає багаторазове збільшення інформаційних потоків, змушує формулювати принципово нові пріоритети в підготовці спеціалістів вищої школи, в тому числі, медичної. Інформаційне суспільство вимагає від освіти під час підготовки конкурентноздатних фахівців не лише нових умінь і знань, але й перебудови стратегічної діяльності. Враховуючи зміни в системі охорони здоров'я, які відбуваються останнім часом, методика викладання внутрішньої медицини на випускних курсах також повинна удосконалюватись і відповідати сучасним вимогам, а також сприяти професійному розвитку майбутніх лікарів [2].

Для ведення належної медичної практики випускнику вищого навчального закладу необхідно володіти кількома важливими складовими. Це ґрунтовні теоретичні знання, професійні маніпуляції, професійні навички спілкування, здатність ефективно працювати в команді, демонструвати належну етичну поведінку. Клінічне мислення - це процес розмірковування та прийняття рішень в медичній практиці. Іншими словами - це здатність лікаря приймати рішення на основі наявної інформації з метою отримання найбільш сприятливого результату. Навчання студентів клінічному мисленню в закладах медичної освіти повинно бути комплексним, наскрізним, потребує особливих підходів до навчального процесу і спеціальної підготовки викладачів [3].

Для розпізнавання хвороб лікарі, крім фізичних, інструментальних та лабораторних методів обстеження, використовують клінічне мислення. Навчання логіки мислення пронизує всі гуманітарні та суспільні предмети вищої школи і є основною базою для формування логіки лікаря як найважливішої професійної риси майбутніх фахівців. Стиль та особливості мислення формуються протягом усього періоду навчання, однак вираженого професійного відтінку вони набувають на старших курсах. Мислити самостійно, приймати самостійне рішення, обґрунтовувати його, а іноді й доводити свою власну точку зору чи свою думку треба навчати студента, починаючи з першого курсу, з перших занять у вищому навчальному закладі. Перед викладачем клінічної кафедри стоїть завдання не лише донести до студентів теоретичні знання про різні нозологічні форми захворювань, але і розвинути в них КМ і практичні навички. На початку самостійної практичної діяльності в мисленні молодих лікарів проявляються особливості, запозичені в їхніх учителів. Нерідко особливості мислення вчителів залишаються базисом КМ їхніх учнів на все подальше професійне життя. Ця обставина покладає на викладачів кафедр особливу відповідальність при формуванні напрямків КМ у студентів. Надзвичайно актуальним стає це питання на шляху реалізації концепції переходу системи підготовки лікарів на європейські стандарти задля інтеграції в європейський освітній простір [4]. Однією зі складових заходів, спрямованих на виконання цієї програми, є підвищення якості підготовки лікарів.

Метою статті є висвітлення підходів до розуміння принципів клінічного мислення як найважливішої практичної навички, що визначає професіоналізм і кваліфікацію майбутнього лікаря, яку потрібно постійно розвивати в процесі навчання й удосконалювати впродовж усієї подальшої лікарської діяльності.

Виклад основного матеріалу. Формування клінічного мислення - складний діалектичний суперечливий процес, оволодіння яким є одним із найскладніших і найважливіших завдань медичної освіти взагалі та основним питанням педагогіки викладачів медичних вузів. Викладачі вищих навчальних закладів намагаються навчити студентів не лише певним конкретним теоретичним знанням, без яких неможлива майбутня професійна діяльність спеціаліста, а й принципам професійного мислення, користуючись якими вони зможуть вирішувати практично важливі завдання, які будуть поставлені життям у випадку розв'язання як стандартних, так і нестандартних клінічних ситуацій.

Клінічне мислення - це своєрідний вид розумової діяльності лікаря, який передбачає особливі форми аналізу та синтезу, пов'язані з необхідністю зіставити загальну картину будь-якої хвороби з виявленим симптомокомплексом захворювання, а також уміння швидко та своєчасно визначити природу захворювання і прийняти необхідне рішення про призначення адекватного лікування або ж надання невідкладної допомоги. Кінцева мета підготовки лікаря у стінах вищого навчального медичного закладу чітко визначена. Серед головних бачимо завдання навчити майбутнього фахівця засадам клінічного мислення і окреслити найкоротший шлях його вдосконалення. Цьому студент навчається з перших кроків перебування на теоретичних кафедрах, де мислити клінічними категоріями він зможе лише при успішному засвоєнні спеціальних теоретичних дисциплін. При розв'язанні задачі, описі мікропрепарату, вивченні будови клітин, тощо, студент вперше зустрічається з проблемною ситуацією і успішно її вирішує. На кафедру внутрішньої медицини №2 та медсестринства студенти приходять частково збагачені засобами формування клінічного мислення. Продовжуючи цю важливу роботу в клініці, дотримуємося суворої послідовності.

Процес КМ базується на таких факторах як досвід і навчання, індуктивне та дедуктивне мислення, інтерпретація фактів та інтуїція. Індуктивний метод - це засіб дослідження, при якому від спостереження окремих фактів та явищ переходять до встановлення загальних правил і законів. Дедуктивний метод - це спосіб дослідження, при якому окремі положення логічно виводяться із загальних положень. Лікар-терапевт розвиває своє КМ в основному в трьох напрямках: діагностичному, лікувальному та профілактичному.

Основні принципи діагностичного мислення: симптомний, синдромний, алгоритму, нозологічний. Специфіка клінічного мислення вимагає й особливих шляхів його формування - навчання в клініці та безпосередня робота з хворим. Від лікаря-діагноста повсякденна робота з хворими вимагає ретельної і точної спостережливості, вміння і здатності побачити симптом, синдром та швидко оцінити їхнє діагностичне значення. Це може зробити лише той студент, який добре знає про ці ознаки (семіотику) та має аналітико- синтетичний тип сприйняття і спостереження (вміє побачити не лише ту чи іншу ознаку, а й клінічну картину захворювання вцілому, знає та вміє верифікувати його), може включити їх у логічну дидактичну схему і дати їм патогенетичне обґрунтування. У процесі діагностики використовують доказові методи обстеження і найменш обтяжливі для хворого, а за необхідності можуть бути використані сучасні дороговартісні інструментальні методи дослідження. Діагностичний пошук - найважливіша частина діяльності лікаря, а тому цьому напрямку надається багато часу й уваги на різних курсах навчання в медвузах. Студенти вивчають різні діагностичні прийоми та методи, семіотику, фізичні методи обстеження (основа КМ - анамнестичні дані, огляд, пальпація, перкусія, аускультація), клінічну інтерпретацію результатів лабораторних та інструментальних досліджень, методику проведення диференційного діагнозу. Без цих знань та вмінь не можливий діагностичний творчий пошук. Лікувальний напрямок КМ включає побудову найбільш раціонального й адекватного плану лікування, вибору засобів та методів, які характеризуються найвищою ефективністю в кожному конкретному випадку.

Результати дослідження. Головними методами формування КМ на кафедрі внутрішньої медицини №2 та медсестринства при викладанні вибіркової дисципліни "Розвиток клінічного мислення у внутрішній медицині" є практичні заняття, а також самостійна робота студента (праця з підручниками, монографіями, журналами з подальшим обговоренням їх із викладачем). Самостійна робота студентів належить до активних методів навчання, оскільки розкриває індивідуальні здібності, активізує творчу діяльність, розвиває пізнавальну діяльність, готовність до самоосвіти та формує самостійне клінічне мислення. Самостійна робота студентів сприяє більш якісному формуванню професійного розуміння майбутньої діяльності лікаря, зокрема лікаря сімейної медицини та загальної практики.

Процес КМ багатогранний і розпочинається із самого початку зустрічі з хворим, а не в кінці її і передбачає наявність у студента певної бази даних. Завдання лікаря - з'ясувати, що з хворим, яка в нього патологія. У спрощеному вигляді КМ охоплює п'ять етапів прийняття рішення: вивчення скарг хворого, анамнезу та результатів фізичного обстеження всіх органів і систем; призначення діагностичних тестів, кожному з яких притаманна певна точність та інформативність; узагальнення клінічних знахідок і результатів лабораторних та інструментальних досліджень для розробки можливих варіантів діагнозу; порівняльна оцінка ризику та переваг альтернативних варіантів подальших досліджень; складання плану лікування з урахуванням фінансових можливостей пацієнта. На другому етапі лікар може вибрати серію діагностичних тестів, які допомагають дослідити можливі гіпотези, що виникли під час збору анамнезу та проведення фізичного обстеження. Отримані клінічні дані слід зіставити з результатами лабораторних досліджень, щоб визначити ті патологічні стани, між якими слід проводити диференційну діагностику. Найбільш важливиішим у діагностичному процесі є виявлення ключових діагностичних критеріїв, які є основою КМ.

Синдромний принцип діагностики полягає в розпізнаванні та розмежуванні захворювань, де КМ пов'язане з патологічними процесами і хворобами, які мають спільний провідний синдром. Перевага синдромного принципу КМ полягає в тому, що синдроми відрізняються один від одного і діагностична помилка неможлива. Названий етап клінічного мислення є максимально ефективним для встановлення діагнозу.

Основу будь-якого діагностичного процесу складає алгоритм. Кожний лікар, установлюючи діагноз, діє за певними алгоритмами, яких він був навчений або розробив сам у процесі своєї практичної діяльності. Особливо цінне використання в навчальному процесі вже готових алгоритмів розпізнавання, створених досвідченими фахівцями. Діагностичний алгоритм- це певна послідовність розумових операцій та дій для встановлення діагнозу тих захворювань, що проявляються провідним синдромом. Алгоритм КМ має низку принципових особливостей, що дозволяє за мінімуму його етапів віддиференціювати всі найбільш значимі хвороби, які проявляються названим синдромом. Названий алгоритм відповідає етапам КМ лікаря. Провідною метою діагностичного алгоритму того чи іншого синдрому є встановлення доказового діагнозу найкоротшим шляхом. Ось тому такі алгоритми містять мінімум ключових ознак, які розміщені в певній послідовності. Діагностичний алгоритм на кожному етапі має розгалуження, щодо якого формується КМ лікаря. На кожному етапі алгоритму розглядають тільки один або невелику групу споріднених симптомів (синдромів) і дають однозначну відповідь. Такі алгоритми використовуються на практичному занятті в процесі навчання студентів правильності визначення діагнозу, що дає можливість усунути низку діагностичних помилок, дозволяє навчити студента новим прийомам та методам, указати шляхи правильного клінічного мислення, знайти оптимальний шлях установлення діагнозу.

Від мистецтва володіння методами диференційного діагнозу залежать кваліфікація лікаря і якість надання медичної допомоги хворим. Головна складність діагностики полягає в тому, що багато внутрішніх хвороб не мають постійних синдромів та ознак. Якщо до цього додати, що одні й ті ж синдроми й ознаки характерні для багатьох хвороб, то стане зрозумілим необхідність удосконалення КМ лікаря - уміння бачити за окремими симптомами, синдромами причини їх виникнення. Виявлені ознаки групуються за ступенем їхньої ймовірної важливості та за передбачуваним зв'язком одної з іншою.

Діагностичний алгоритм спрощується, якщо виявлені ознаки можуть бути об'єднані в один-два синдроми, а серед виявлених симптомів є патогномонічний для будь-якої хвороби. Великі складнощі виникають, якщо у хворого поєднуються хвороби, тоді симптоми або синдроми можуть нашаровуватися або перехрещуватися.

Процес професійної підготовки висококваліфікованого лікаря не обмежується діагностичною сферою і передбачає широке використання алгоритмів щодо формування різноманітних професійних умінь та навичок (лікування хвороб, для екстремальних станів, невідкладної допомоги), що сприяє розвитку КМ, дозволяє відпрацьовувати та контролювати стандарти професійної діяльності лікаря.

Найбільш важливою складовою навчання є самостійна курація хворих із визначенням діагнозу, тактики ведення хворого, плану обстежень та призначення лікування. Викладач повинен слідкувати за напрямком клінічного мислення студента, створюючи умови для колективної дискусії, аналізу дій і побудові алгоритму ведення пацієнта, що дозволяє охопити декілька клінічних ситуацій під час практичного заняття. Досить важливим для студентів випускних курсів є участь в консиліумах, де розбираються нестандартні і важкі випадки, патологоанатомічних конференціях, консультаціях досвідчених доцентів та професорів, самостійне заповнення медичної документації. Такий підхід у навчанні сприяє швидкій адаптації майбутнього лікаря до умов роботи, визначення галузі, в якій студент має недостатні знання, що створює умови безперервного розвитку і удосконалення професійних навичок.

Розвитку клінічного мислення сприяють активні технології, серед яких провідне місце займає аналіз ситуацій, один із найбільш ефективних і поширених методів організації активної пізнавальної діяльності студентів [2]. Даний метод показав свою ефективність у навчанні та розвитку клінічного мислення у студентів 5-го курсу на базі кафедри внутрішньої медицини №2 та медсестринства Івано-Франківіського національного медичного університету. Метод аналізу конкретних ситуацій розвиває здатність до аналізу життєвих і професійних завдань. Стикаючись із конкретною ситуацією, студент повинен визначити: чи є в ній проблема, у чому вона полягає, визначити своє ставлення до ситуації, запропонувати варіанти вирішення проблеми. Робота в групі з аналізу ситуації дозволяє студентам не тільки краще засвоїти матеріал, але й розглядати різноманітні можливості та підходи до вирішення тієї чи іншої практичної задачі або проблеми. Технології аналізу ситуацій сприяють розвитку аналітичних здібностей та критичного мислення, а також більш осмисленішому поєднанню теоретичних знань з практикою, формувати здібність оцінювати альтернативні варіанти в умовах невизначеності, точно виражати свою точку зору й аргументувати її, формувати алгоритми вирішення комплексних завдань, що має важливе значення для практичної діяльності майбутнього фахівця. Серед інноваційних технологій, які активізують навчальний процес, побудованих на аналізі ситуацій, у даний час найбільш часто використовуються: метод ситуаційного аналізу, що включає аналіз конкретних ситуацій (ситуаційні задачі, ситуаційні вправи), метод ситуаційного навчання - метод кейсів, метод навчальної дискусії, метод програвання ролей, ігрове проектування [1]. Вищезазначені методики, а також метод клінічних рольових ігр, активно впроваджені в практику кафедри внутрішньої медицини №2 та медсестринства та, на нашу думку, сприяють більш ефективному розвитку клінічного мислення, уміння висловлювати та відстоювати свою точку зору, оперативно проводити інформаційний пошук та робити вірні, обґрунтовані висновки.

Перспективною технологією є методика навчальної дискусії. Дискусією нерідко називають обговорення-суперечку, зіткнення точок зору, позицій, підходів і т.д. Головними рисами навчальної дискусії є те, що вона являє собою цілеспрямований і впорядкований обмін судженнями, думками в групі заради пошуку істини, причому кожен з присутніх по-своєму бере участь в організації цього обміну ідеями. Зокрема, цікаво проходять дискусії, у котрих одна частина студентів відстоює медикаментозні методи лікування захворювання, наприклад, ішемічної хвороби серця, а інша доводить переваги хірургічних втручань при цих станах, наприклад, стентуванню коронарних судин та аортокоронарному шунтуванню. Педагоги, орієнтовані на розвиток творчого мислення, рекомендують будувати навчальну дискусію так, щоб давати студентам можливість самим приймати рішення, самим аналізувати різні ідеї та підходи, будувати дії у відповідності зі своїми рішеннями. Навчальна гра в медичній освіті повинна стати тим інтегральним методом навчання і контролю, який в умовах наближених до реальних, об'єктивно виявить здатність учня до реальної конкретної професійної діяльності.

Таким чином, навчання у медичному вузі вимагає не лише якісної професійної підготовки майбутніх лікарів, а й виховання таких якостей, які сприятимуть подальшому формуванню особистості фахівця. Всі предмети, що викладаються в університеті дуже важливі і є складовою розвитку майбутнього медичного працівника. Для стабільного розвитку країни необхідно мати висококваліфікованих фахівців, тому тема професійної підготовки в університеті завжди була і буде актуальною, бо саме університети покликані забезпечити державу такими цінними кадрами.

Висновки

1. Вивчення вибіркової дисципліни "Розвиток клінічного мислення у внутрішній медицині (за моделлю CBCR)" на кафедрі внутрішньої медицини №2 та медсестринства сприяє розробці нових підходів навчання студентів V курсу медичного факультету, удосконаленню методичних технологій викладання, що спонукає випускників оволодіти на більш високому рівні професійними навичками, ораторськими здібностями, вміло знаходити та систематизувати інформацію, використовувати елементи ділового спілкування, а також бути конкурентоспроможними, комунікабельними і швидко адаптуватися до сучасних умов роботи.

2. Необхідність формування висококваліфікованого медичного фахівця в умовах вищої школи - завдання, що потребує належного рівня викладання з обов'язковим прикладним супроводом, внутрішньої мотивації самого студента, бажання до комунікабельності та професійної амбіціозності.

4. Удосконалення методів формування і розвитку клінічного мислення разом із удосконаленням організації й матеріально-технічного забезпечення клінічної практики є досить актуальним і важливим організаційно-методичним завданням, вирішення якого спрямоване на підвищення ефективності надання медичної допомоги. Найбільшого ефекту можна досягти, використовуючи не різноспрямовані, а доповнюючи один одного методи, що складають цілісну систему.

Література

1. Головенко А.М. Клінічне мислення у вирішенні сучасних медичних проблем: навч. посіб. / А.М. Головенко, А. І. Шевченко, А. І. Мельник. - К., 2020. - 264 с.

2. Культура наукового мовлення майбутнього магістра як складник його професійної компетентності / Г. Білавич, Б. Савчук, В. Ільницький, Н. Федчишин // Гірська школа Українських Карпат. - 2020. - No 23. - С. 75-81.

3. Леонтьєв В. Клінічне мислення в роботі лікаря: навч. посіб. для студентів медичних вузів / В. Леонтьєв. - К. : Медкнига, 2018. - 256 с.

4. Ліщук Н.М. Формування клінічного мислення у вирішенні сучасних медичних проблем: навч. посіб. / Н.М. Ліщук, Н.Ю. Коломоєць, М.К. Хрущ. - К. : Видавничий дім "Слово", 2019. - 344 с.

References:

1. Holovenko, A.M., Shevchenko, A.I., & Melnik, A.I. (2020). Klinichne myslennia u vyrishenni suchasnykh medychnykh problem [Clinical thinking in solving modern medical problems]. Kyiv [in Ukrainian].

2. Bilavych, H., Savchuk, B., Ilnytskyi, V., & Fedchyshyn, N. (2020). Kultura naukovoho movlennia maibutnoho mahistra yak skladnyk yoho profesiinoi kompetentnosti [Culture of scienti c speech of the future master as a component of his professional competence]. Karpat - Mountain School of Ukrainian Carpathians, 23, 75-81 [in Ukrainian].

3. Leontev, V. (2018). Klinichne myslennia v roboti likaria [Clinical thinking in a work of a doctor]. Kyiv [in Ukrainian].

4. Lischuk, N.M., Kolomoets, N.U., & Khrusch, M.K. (2019). Formuvannia klinichnoho myslennia u vyrishenni suchasnykh medychnykh problem [Formation of clinical thinking in solving modern medical problems]. Kyiv: Vydavnychyi dim "Slovo" [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru