Фахова компетентність сучасних агроінженерів в умовах розвитку вітчизняного сільського господарства

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет біоресурсів та природокористування

Фахова компетентність сучасних агроінженерів в умовах розвитку вітчизняного сільського господарства

Олександр Дьомін

Анотація

У цій статті порушується питання, яке тривалий час залишалося поза увагою освітянської спільноти незалежної України. Йдеться про необхідність адаптації формування фахової компетентності інженера-аграрника до кардинальних змін у вітчизняному сільському господарстві, що відбулися з часу здобуття Україною незалежності. За цей період значні реформи в сільському господарстві призвели до зміни форм власності від колективної та державної до приватної. Як наслідок, сучасні приватні сільськогосподарські компанії функціонують і розвиваються за суворими законами ринкової економіки. Це означає, що основною метою такого управління є, перш за все, максимізація прибутку. В результаті такого не завжди прогресивного розвитку змінюється професійна освіта технічного персоналу в аграрному секторі, яка створювалася десятиліттями. Наприклад, розрив зв'язків між приватними сільськогосподарськими підприємствами та аграрними закладами освіти, порушення умов, необхідних для відтворення родючості ґрунтів сільськогосподарськими підприємствами, економія висококваліфікованих кадрів та частковий перехід до компетенції агроінженерів задач професійної діяльності з агрономії, агрохімічного обслуговування, захисту рослин та інших подібних завдань. Цих змін достатньо, щоб зрозуміти, що існують серйозні проблеми у формуванні фахових компетентностей майбутніх фахівців з аграрної інженерії у закладах аграрної освіти. Була зроблена спроба виявити сучасні обов'язки агроінженера у вітчизняному сільському господарстві та визначити вимоги до його професійної підготовки.

Ключові слова: агроінженер, формування фахових компетентностей, сільське господарство, сільськогосподарська техніка, агрокомпанії, технологічні процеси.

Вступ

Постановка проблеми. На сьогоднішній день спеціалізована освіта в галузі сільськогосподарської інженерії, що пропонується в аграрних навчальних закладах країни, мало чим відрізняється від аналогічної освіти інженерів-механіків сільськогосподарського виробництва за радянських часів. Однак за останні два десятиліття в аграрному секторі відбулися фундаментальні зміни в структурі власності, сільськогосподарській техніці та вимогах до професійної підготовки інженерів-аграрників. У зв'язку з цим питання формування фахової компетентності інженерів сільськогосподарського профілю набуває все більшої актуальності, оскільки вона повинна відповідати вимогам сучасного сільського господарства.

Мета статті - провести аналіз напрямів господарювання і розвитку вітчизняних агропідприємств, на основі якого визначити основні вимоги до фахових компетентностей сучасного агроінженера.

Виклад основного матеріалу

Реальність сільськогосподарського виробництва в Україні має кілька особливостей. По-перше, варто відзначити контрастні розміри сільськогосподарських підприємств, як з точки зору оброблюваної площі, так і з точки зору врожайності та виробництва: деякі невеликі сільськогосподарські підприємства мають земельні банки в 0,5-1,5 тис. га, в той час як інші агрокомпанії є величезними, з понад 400 000 га власної і орендованої землі (Kernel, UkrLandFarming та інші) (Агрохолдинги України. Рейтинг агрохолдингів за кількістю землі, 2023). Інженерна робота малих сільськогосподарських підприємств має дуже широке коло професійних обов'язків. Керівникам малих сільськогосподарських підприємств невигідно утримувати цілий штат інженерів. У більшості випадків є лише один-два висококваліфіковані спеціалісти з рослинництва та тваринництва. Тенденція до подальшого скорочення тваринництва призвела до того, що було прийнято рішення обмежити огляд роботи інженера лише рослинництвом. Якщо людина з дипломом бакалавра сільського- подарської інженерії працевлаштовується в невелику сільськогосподарську компанію, вона повинна виконувати обов'язки щонайменше агронома, агронома із захисту рослин, менеджера та спеціаліста з пестицидної служби на додаток до обов'язків інженера-механіка.

При роботі в агрохолдингах, незалежно від їх розміру, обов'язки агроінженера дещо схожі на широкі обов'язки інженера-механіка у колгоспах і радгоспах радянських часів. Різниця полягає в тому, що в сучасних агрохолдингах понад 80% наявної сільськогосподарської техніки припадає на імпортні сільськогосподарські машини, знаряддя та енергетичні засоби провідних світових виробників (Kuhn, New Holland, John Deere, Amazone, Klaas, Lemken, Kverneland, Fendt, Challenger, Massey Ferguson, Holmar та ін.). Це пов'язано з тим, що техніка вітчизняних виробників становить лише близько 20% від загального обсягу. Існує усталений структурний устрій сучасних агрохолдингів. В середньому на кожні 3 000 га ріллі припадає один агроінженер і один агроном. Залежно від специфіки кожного відділення агропідприємства, в означеному відділенні може бути один-два висококваліфікованих помічника. Якщо парк техніки філії налічує понад 15 самохідних машин (тракторів, комбайнів), то інженерна служба доповнюється керівником машинно-тракторної бригади, тобто ще одним дипломованим інженером- механіком. Обов'язки інженера-механіка в агрохолдингу дуже широкі. Він повинен володіти достатніми знаннями та уміннями, щоб дотримуватися всіх правил і норм експлуатації техніки; суворо стежити за операторами машинних агрегатів, щоб налаштувати сільськогосподарську машину на заданий режим роботи; допомагати оператору машини визначити причину поломки і вжити заходів щодо усунення несправностей у разі їх виникнення; правильно визначити причину виходу з ладу і вміти самостійно ремонтувати сільськогосподарську техніку, вироблену в Україні або ту, що збереглася з країн минулого СНД. Вміти ремонтувати імпортну техніку (Kuhn, New Holland, John Deere, Amazone, Claas, Kverneland, Challenger, Massey Ferguson, Holmer та ін.) шляхом визначення причини несправності, вибору відповідних запасних частин з каталогу та замовлення їх. У разі необхідності - агроінженер повинен вміти безпомилково визначати випадки коли необхідно викликати фахівця по ремонту із сервісного центру, попередньо пояснивши йому сутність проблеми.

Ще одним недоліком сільськогосподарського виробництва є умови праці. Більшість аграрників, включаючи інженерів, змушені працювати під відкритим небом і дихати дуже забрудненим повітрям (запилені ґрунтові дороги, подрібнені рослинні рештки від збиральних машин). Всі ці фактори спонукають наше дослідження визначити типові виклики, з якими стикається сучасний агроінженер, як основу для розробки напрямів, що дозволять формувати необхідні компетентності для роботи в описаних умовах відразу після закінчення навчання.

З цією метою було проведено незалежний аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств, що спеціалізуються у секторі рослинництва в Україні, який виявив, що більшість великих господарств мають такі характерні риси:

> зосередженість на найбільш прибуткових культурах - кукурудзі, соняшнику, пшениці та сої;

> експортна виручка сільськогосподарських підприємств зростає в середньому на 20% щорічно;

> поступове виснаження ґрунтів, оскільки класична сівозміна практикується рідко;

> коливання посівних площ безпосередньо залежить від коливань світових цін на окремі види врожаю сільськогосподарських культур;

> вітчизняні сільськогосподарські підприємства стають залежними від іноземних інвесторів як складової частини великих підприємств, оскільки вони залучають значні обсяги зовнішнього капіталу;

> продаж пакетів акцій іноземними інвесторами призводить до частої зміни власників сільськогосподарських підприємств, що негативно впливає на розвиток населених пунктів, на території яких господарюють означені агрохолдинги;

> у деяких випадках працівники приватних сільськогосподарських підприємств зазнають нещадної експлуатації з боку власників та управлінців цих підприємств.

Типовий приклад останньої з наведених характерних рис є вимога власниці однієї з крупних агрофірм, що спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, до водіїв-перевізників вказаних коренеплодів - робити не менше 8 їздок за добу при мінімальній тривалості однієї їздки - 3 години. Тобто водії повинні були інтенсивно працювати по 24 години на добу протягом всього терміну збирання цукрових буряків на площах означеної агрофірми під загрозою звільнення в разі не виконання вказаної вимоги. Щоб підтвердити наші висновки пропонуємо провести огляд господарської діяльності десяти найбільших вітчизняних агрокомпаній за банком земельних площ (табл. 1).

Таблиця 1

Як показують наші спостереження, з метою скорочення витрат керівники сучасних невеликих сільськогосподарських підприємств (до 2500 га) не наймають повний штат висококваліфікованих фахівців (інженерів-електриків, інженерів-механіків, агрономів, агрономів із захисту рослин, інженерів з техніки безпеки), як це було в колгоспах і радгоспах радянських часів.

Замість означеного штату вузькоспеціальних інженерів обирають одного висококваліфікованого фахівця, наприклад, агроінженера або агронома, платять йому відносно високу зарплату і вимагають від нього вирішення широкого кола проблем, пов'язаних не тільки з технікою, але й з агрономією, захистом рослин, екологією та охороною праці. Тому сучасний агроном повинен також розбиратися в техніці, а агроінженер відповідно в агрономії та захисті рослин.

Аналіз сучасного процесу сільськогосподарського виробництва показує, що майбутнє вітчизняного аграрного сектору - не за холдингами з іноземними інвестиціями чи великими агропідприємствами, метою яких є, перш за все, максимізація прибутку, а за малими та середніми сільськогосподарськими підприємствами, які за належної підтримки з боку держави можуть допомогти зупинити занепад внутрішнього аграрного ринку та сприяти подальшому розвитку українського села.

Тобто, саме малі та середні сільськогосподарські підприємства повинні бути здатні це зробити. Основою успіху та економічного процвітання таких господарств мають стати патріотично налаштовані, фахово компетентні кадри з дипломом фахівця з агроінженерії. Вони мають забезпечити, окрім отримання прибутку від діяльності сільськогосподарських підприємств, відновлення родючості ґрунтів земельних фондів, створення достатньої кількості робочих місць у сільській місцевості та відродження соціальних і культурних елементів життя селян.

Отже, перспективи розвитку вітчизняного сільського господарства напряму залежать від якості підготовки фахівців з аграрної інженерії та формування у них фахових компетентностей відповідно до сучасних вимог.

Література

Агрохолдинги України. Рейтинг агрохолдингів за кількістю землі. (2023). Режим доступу: https://tripoli.land/ua/agrokholdingi-ukrainy (Agroholdings of Ukraine. Rating of agricultural holdings by the amount of land. (2023). URL: https://tripoli.land/ua/agrokholdingi-ukrainy).

Пастухов, В.И. (2013). Современные требования к квалификации инженера сельскохозяйственного производства. Вісник Українського відділення Міжнародної академії аграрної освіти, 1, 25-34 (Pastukhov V.Y. (2013). Modern requirements for the qualifications of an agricultural production engineer. Bulletin of the Ukrainian branch of the International Academy of Agrarian Education, 1, 25-34).

Що таке EBITDA? (2017). Ділові новини. Режим доступу: https://uteka.ua/ua/publication/news-14-delovye-novosti-36-chto-takoe- ebitda (What is EBITDA? (2017). Business news. URL: https://uteka.ua/ua/publication/news-14-delovye-novosti-36-chto-takoe- ebitda)

Summary

Professional competence of modern agricultural engineers in the conditions of the development of domestic agriculture.

This article raises an issue that has been neglected by the educational community of independent Ukraine for a long time. It is about the need to adapt the formation of the professional competence of an agricultural engineer to the drastic changes in domestic agriculture that have taken place since Ukraine gained independence. During this period, significant reforms in agriculture led to a change in forms of ownership from collective and state to private. As a result, modern private agricultural companies function and develop according to the strict laws of the market economy. This means that the main goal of such management is, first of all, profit maximization. As a result of this not always progressive development, the professional education of technical personnel in the agricultural sector, which was created for decades, is changing. For example, the severing of ties between private agricultural enterprises and agrarian educational institutions, the violation of the conditions necessary for the reproduction of soil fertility by agricultural enterprises, the saving of highly qualified personnel and the partial transfer to the competence of agricultural engineers of the tasks of professional activity in agronomy, agrochemical maintenance, plant protection and other similar tasks . These changes are enough to understand that there are serious problems in the formation of professional competences of future agricultural engineering specialists in agricultural education institutions. An attempt was made to reveal the modern duties of an agricultural engineer in domestic agriculture and to determine the requirements for his professional training. Key words: agricultural engineer, formation of professional competences, agriculture, agricultural machinery, agricultural companies, technological processes.

Размещено на Allbest.ru