Підвищення професійного рівня курсантів закладів вищої освіти шляхом залучення до науково-дослідницької діяльності

Размещено на http://allbest.ru

1 Військова академія

2Національний університет «Одеська морська академія»

Підвищення професійного рівня курсантів закладів вищої освіти шляхом залучення до науково дослідницької діяльності

1Ярмолович О.І.

2Ярмолович Ю.Р.

м.Одеса



Вступ

Динамічність розвитку світ порядку передбачає і динамічність формування нових та активних учасників побудови постійно обновлюваного світу. Освіта ніколи не могла перебувати в пасивному або, тим більше, не задіяному стані по відношенню до сучасного процесу формування професіоналів, який стрімко підвищується. В сучасних умовах наша держава потребує фахівців, які мають розвинені здібність аналізувати інформацію, переводячи її в фахові знання.

Актуальність проблеми полягає в розумінні навчання як розвитку мотиваційно-сенсової сфери особистості зв'язаній з продуктивною діяльністю. професійний освіта дослідницький курсант

Сучасні роботодавці чекають випускників ВНЗ, здатних системно мислити, які вміють переробляти великі обсяги інформації і застосовувати на практиці отримані знання, цілеспрямованих фахівців, які готові постійно вчитися, підвищуючи свій професіоналізм.

Професійно досліджувати процеси і явища, формувати об'єктивний результат з метою спрямування знань в оптимально професійному напрямку є підтвердженням сучасного професіоналізму фахівця-викладача. У цьому контексті набувають актуальності як проблеми педагогічного викладацького професіоналізму через формування науково-дослідної діяльності так і проблеми одного з етапів формування фахівця в його професійному напрямку через участь в науково-дослідницькій діяльності.

Здобуття і оновлення знань; розвиток здатності до самостійної ментальної роботи, особливо творчої; вміння аналізувати інформацію для використання результатів в професійній діяльності; здібність адаптуватися до нових умов праці; постійне вдосконалення власної кваліфікації - ці і багато інших якостей є характеристикою сучасного фахівця. Участь у науково-дослідницькій роботи в освітніх закладах сприяє розвитку у майбутніх фахівців всіх вищевказаних професійних навичок.

Постійне реформування сфер працевлаштування випускників ВНЗ призводить до реформування навчальної сфери. Ці зміни стосуються не лише основної освітньої програми, а також підходів до взаємодії всередині освітнього процесу: взаємодію між предметами навчального циклу, між об'єктами навчання (в нашому дослідженні це - курсанти), між викладачами та курсантами.

Науково-дослідницька діяльність (НДД) у вищих навчальних закладах України здійснюється на основі діючих законів України «Про вищу освіту», «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність». Статут вищого навчального закладу базується на завданнях, які представлені в законах України, щодо освітньої діяльності в нашій країні, і висуває перед викладачами вищого навчального закладу обов'язкове завдання залучати курсантів до науково- дослідної діяльності, як складової формування сучасного фахівця [1, 2].

Наукова дослідницька діяльність є важливою складовою функціонування і існування вищих навчальних закладів, оскільки є невід'ємною складовою освітнього процесу НДД здійснюється з метою інтеграції досягнень наукової, навчальної та виробничої діяльності у систему вищої освіти України. Законом України «Про вищу освіту» визначається перелік завдань наукової діяльності у всіх вищих навчальних закладах країни, серед яких особливу увагу привертає належність наукової діяльності до змісту освіти і формування освітніх програм.

Важливими для викладачів-керівників НДД курсантів є пункти про впровадження результатів наукових досліджень у практику. Установчі документи про вищу освіту в Україні роблять особливий акцент на безпосередню участь суб'єктів навчально-виховного процесу в науково-дослідницьких роботах, які проводяться у вищих навчальних закладах. Важливим є пункт про участь всіх суб'єктів науково-дослідних робіт в наукових, науково-практичних, науково-методичних заходах різного рівня [2, 3].

Проаналізувати ефективність використання сучасного підходу до підходу професійної підготовки фахівців, а саме їх залучення до НДД було метою даної роботи. Досягнення мети проходило через відображення нового підходу до НДД, а саме показ не результату наукового дослідження курсантів, а процесу дослідження як складової педагогічної роботи. Залучення курсантів до НДД спрямовано на професійну підготовку майбутніх професіоналів, а саме формування здібності курсантів до самоорганізація в процесі виконання наукового дослідження, їх самоорганізації при досягненні певної дослідницького завдання. Вирішення поставлених завдань дає можливість показати розвиток курсантів в процесі підготовки до професійної діяльності.



Виклад основного матеріалу

Вивчаючи значення науки для освітнього процесу перш за все звернемось до теоретичних основ цього світового явища. Дж. Бернал, британський фізик і соціолог, один з засновників наукознавства, визначив основні іпостасі, в яких виступає наука. За твердженнями Бернал Дж., Капіци П.Л., Ламана І.І., інших наукознавців всі свої функції наука отримала за період розвитку людства. Ось чому Бернал Дж. Вказав, що «дати визначення науки, власно кажучи, неможливо» [4, С,18].

Оскільки наука є результат прогресу людства і представляє такі функції, як культурно-світоглядну, виробничу, соціальну, то в освітній сфері звертається особлива увага на широке використання досліджень науки у розробці програм соціального і економічного розвитку.

Праці, висловлювання відомих в історії людства і сучасних наукознавців Платона, Сократа, Арістотеля, Бекона Ф., Галілея Г., Алексєєва І.С., Бабанського Ю.К., Бернал Дж., Богданової І.Б., Гузій Н. В., Деркач О.О., Капіци П.Л., Ковальчук В.В., Курлянд З.Н., Леммана І.І., Маслій О.М., Ніколаєва Л.Л., Онищенко О.А. і багатьох інших дали можливість вказати на особливість наукових досліджень, як на високо структуроване явище.

Процес наукових досліджень викладача з курсантом є етапом підготовки фахівця до професійної діяльності, при цьому наукове дослідження входить до освітнього процесу і виконує завдання навчального дослідження майбутнього фахівця. При проходженні всіх єтапів навчального процесу викладач і курсант є тими: хто використовує результати зорієнтованих наукових досліджень, які вже існують і використовуються. При такому вони є тими, хто створює результатами наукових досліджень, тобто тими, хто творцями досліджень, які іще будуть зроблені сталими і майбутніми дослідниками. При тому, що наукові дослідження входять в освітній процес особлива увага керівників і дослідників (курсантів) звертається на різницю між науковим і звичайним пізнанням.

Романчиков В.І. звертає увагу на те, що наукове знання передбачає більшу глибину обґрунтування і системності, а наукове дослідження відрізняється від звичайного методами пізнання. Науковий і життєвий досвід відрізняються своєю глибиною, спрямованістю, мовою [5].

Світові наукознавці звернули увагу на одну із складностей наукової діяльності, а саме, як на дію, що

обумовлена різноманітністю визначення її предмету. І.С.Алексєєв дає визначення науки, як сфери людської діяльності, функцією якої є утворення і теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність, що оточує людину [6, С.,956]. Виходячи з визначення І.С.Алексєєва, яке розкриваэ вихідну основу розуміння науки, Ковальчук В.В., вказує на наступні етапи ведення дослідження в освітніх закладах: першим етапом є наукова діяльність, наукова творчість; другим етапом є визначення загальних і специфічних законів природи і суспільства; третім етапом є орієнтація наукової творчості на професійну діяльність [7, С.7].

В збірнику роздумів науковця-фізика, лауреата Нобелевської премії Капіци П.Л., бачимо достатньо короткі і при тому установчі висловлювання відносно науки, зв'язку науки з суспільством, вихованням творчого підходу у молоді, як базового для розвитку науки. В висловлюваннях від 1978, 1976 років Капіца П.Л. вказує, що наука є продуктивною силою суспільства і при тому найважливішим соціальним інститутом. Таке зауваження вчений зробив, орієнтуючись на визначення науки як однієї з форм суспільної свідомості [8, С. 25, 26].

В двадцятому сторіччі філософом І.І.Лемманом було дано визначення науки, як цілісної, самостійної соціальної системи, яка є особливою формою діяльності людства, що об'єднує вчених, техніку, установи. Також вчений вказав, що наука служить пізнанню об'єктивних законів природи, суспільства, людської свідомості з метою передбачення подій та практично-революційного перетворення дійсності. В своїй роботі вчений звернув увагу на те, що наука є не лише діяльністю людини, наука спрямована на отримання певної суми знань. Наука містить в собі результат наукової діяльності. Отримані на кінець дослідження наукові знання, складають їх сукупність і утворюють сучасну наукову картину світу, що сприяє постійному розвитку людства [9, С,56].

Бабанскій Ю.К., Ковальчук В.В., Кравчук О.І., Лемман І.І., Мірскій Е.М., Рассоха І.М., інші вказують на особливу мінливість поняття, що є «наука» і чому термін «наука» часто вживається для позначення окремих галузей наукового знання. Безпосередня мета науки - описувати, пояснювати, передбачати процеси, явища, або результати діяльності. Питання, які висуває дійсність є предметом дослідження, що вивчається науковцями за законами реальності.

Керівництво наукової діяльності тих, хто навчається в вищих навчальних закладах, є планово-програмною роботою і є підтвердженням педагогічного професіоналізму викладача-керівника.

Аналіз сучасних досліджень і публікацій свідчить про те, що в останні роки педагогічний професіоналізм є невід'ємною якістю викладачів вищих навчальних закладів. Комплексна програма підготовки курсантів вбирає в себе особливість роботи певних спеціалізацій, тривалість навчання, порядок оцінки якості знань.

Кожний навчальний аспект вноситься в навчальну програму, навчальний план. Науковому дослідженню (НДД), як складовій освітньої програми в вищому закладі відводиться певна кількість академічних годин. Семененком Л., Кірсановим С. та їх соавторами було проведено дослідження годинної складової навчального процесу через математичну модель Вейбулла-Гнєденко. Дослідники графічно продемонстрували, що зміни годинної складової освітніх програм призводять до якісних змін освіти і рівня якісних показників майбутнього фахівця [11, С.66-74]. Годи праці викладача також трансформуються в якість На початку минулого десятиріччя педагогічний професіоналізм вивчався, як феномен бажаного досягнення викладача ВНЗ.

В сучасній реальності НДД курсантів Військових навчальних закладів сприяє їх умінню аналізувати економічні і моральні фактори, які вплинули на формування, проходження, вирішення військових конфліктів. Уміння і проведення аналізів подій, планів, призводить до реалізації результатів роздумів і досліджень майбутніми професіоналами [12, С.7 ].

Науково-дослідна діяльність курсантів Морських закладів сприяє їх умінню аналізувати технічні, економічні, моральні фактори, які впливають на формування засобів вирішення конфліктів в умовах транспортування товарів, пасажирів водними шляхами [13, С.49].

Линенко А.Ф., Хмель Н.Д. займалися вивченням характеристик керівників наукових праць. Науковці в своїх працях зробили акцент на наступну базову характеристику керівників наукових праць: готовність до безперервної педагогічної праці. Ця особливість керівника і є підтвердженням його уміння зв'язати наукову діяльність, як процес з практичним втіленням, тобто сприйманням через суспільство [14].

Гузій Н. В., Деркач О.О., Маркова А.К. вказують на безперервний професійний розвиток самого викладача особливо в разі його орієнтації на керівництво науковими працями [15].

Складним і обов'язковим аспектом керівника за висновками Курлянд З.Н., Богданової І.Б., Хмелюк Р.І. є позитивна Я-концепція. Орієнтація керівника НДД на позицію позитивної Я-концепції, в першу чергу, сприяє реалізації принципа вищого закладу про перетворення навичок дослідників в професійно спрямованих фахівців [16].

Такі досвідчені науковці-керівники НДД, як Гриньова М.В., Кічук Н.В., Радул В.В. розглядають науково-дослідний навчальний процес як оволодіння компетенціями з організації виховної роботи, визначення цілей, змісту та завдань наукового модуля. В працях цих вчених-педагогів вказується, що набуття молодим дослідником уміння визначати ціль, зміст, постанову завдань наукового модуля є початковим етапом формування самоорганізації майбутнього фахівця.

Проблемами підготовки керівників наукової діяльності тих, хто навчається в вищих навчальних закладах, з позицій лінгво-педагогічних аспектів займаються: Борковська І.Б., Костенко С.М., Завгородня М.Б., Тарнопольский О.Б [17, 18].

Аналіз робіт Ковальчук В.В., Конверського А.Є., М.Г.Лазар, Леммана І.І., Юринець В.Є. та інших пригортає особливу увагу вивченням питань теоретичних засад методології, філософії, соціології при виконанні наукових робіт, що є базою в підготовці керівників НДД [7, 9, 19].

Питанням професійної педагогіки курсантів присвятили свої праці: Головань В.Г., Кравчук О.І., Маслій О.М., Ніколаєва Л.Л., Онищенко О.А., Петров І.М., Ярмолович Ю.Р.. Їх праці орієнтують керівників на вирішення завдань наукових досліджень в умовах певних професійних сфер, а саме дослідження наук воєнних, воєнно-морських і морського транспорту. В своїй праці Головань В.Г., Кравчук О.І., Маслій О.М., Онищенко О.А. вказують на особливості воєнно-наукового дослідження в навчальних закладах Збройних Сил України [20]. В свою чергу Ніколаєва Л.Л., Петров І.М., Ярмолович Ю.Р. орієнтують курсантів на науково-винахідницьку діяльність в гражданських морських навчальних закладах [13, 21, 22].

Проблемами самоорганізації, який в загальному значенні є механізмом процесу еволюції систем, а в нашому випадку - це розвиток науково-дослідної діяльності, тобто одного з елементів всього навчального процесу, займалися вчені різних наукових напрямків. Ільїн Е.Н., Нечаєв М.Н., Шадриков В.Д., Шикун О.Ф. займалися дослідженнями проблеми самоорганізації майбутніх фахівців з точки зору психолого-акмеологічної. Вчені Клімова Є.О., Кудрявцева Т.В., Поваренкова А.В., Сухарева А.В., Шавира Н.А. займалися дослідженнями проблеми співвідношення самоорганізації і професійного самовизначення [ 23, 24].

Особливу увагу пригортають праці вчених, які вивчали проблему формування фахівця з позиції цілісної професійної педагогіки: навчання, виховання, тренування. Так в працях Альбуханової-Славінської К.А., Анциферової О.В., Бодрова В.О., Деркач О.О., Маркової А.К., Сікачева М.Ф., Сухарева О.В. представлено дослідження проблеми беззупинного процесу формування професійної особистості [25, 26].

Натомість, незважаючи на значну кількість досліджень з проблематики методології і організації наукових досліджень, питання керівництва наукових праць у курсантів в сучасних умовах все ще лишається не достатньо вивчене.

Освіту, як світове явище, можна вважати першим «полем» використання, розвитку і підтримки наукових досліджень. Кожний науковий керівник в процесі дослідницької праці з курсантами спирається на методологічні основи, які формувалися поступово з плином часу. В процесі підготовки до НДД молодих дослідників керівник звертає їх особливу увагу на те, що дослідження є процесом і методологічні основи наукових досліджень сформувались як результат світових досягнень і входять в історію людства. Досвід керівництва НДД вказує на важливість такого акцентування оскільки саме НДД є явищем, що має всі характеристики процесу: швидкість, поточність, поступовість, повтори, стагнацію, зупинку, інше. Ковальчук В.В. в своїй роботі, щодо виникнення науки в Європі, вказує на такі характеристики науки, як належність цього явища до людського суспільства, його «молодий» вік - сформувалась достатньо недавно, в 6-5 століття до нової ери. Наука є результатом соціально-економічних, культурних, духовних умов існування людства. Наука існує і розвивається паралельно з розвитком виробництва до рівня розділення розумової фізичної праці. В свою чергу результатом існування науки є методологічна база, яка сприяє подальшому науковому розвитку [7, С. 122].

Праця керівника наукових досліджень базується на певному методологічному матеріалі, який керівник може рекомендувати своїм підлеглим для теоретичного ознайомлення при підготовці до виконання наукового дослідження. Одним з базових методологічних матеріалів при виконанні НДД вважається посібник Конверського А.Є «Основи методології та організації наукових досліджень». Вказаний методологічний посібник пригортає особливу увагу, як звіт рекомендацій щодо проведення наукових досліджень. Зорієнтований посібник для використання керівниками майбутніх науковців і самими курсантами. В цій праці доктор філософських наук Конверський А.Є. висвітлив теоретичні засади методології науково-дослідної діяльності.

В представленому розгорнутому поясненні теоретичної основи наукових досліджень автор надав конкретні рекомендації, щодо виконання кожного кроку починаючому науковцю: вибір і формулювання теми, постанова мети і завдань, визначення робочої гіпотези і проблеми, установа об'єкта і предмета дослідження, виконання теоретичних і практичних наукових досліджень через збір і обробку дослідницького матеріалу і літератури [19, С.42-55].

При тому, що Конверський А.Є., як досвідчений керівник НДД, висвітлив практичні етапи науково-дослідницької роботи курсантів, праця кожного викладача-керівника науково- дослідницької роботи значно складніша і ширша ніж, наприклад, висунути гіпотезу, сформувати мету, зорієнтувати курсанта-дослідника на читання і обробку тематичної літератури [19].

Наукова діяльність є процесом і тому вчені наголошують на тому, що наукові дослідження не мають зупинки, аналіз наукових світових досягнень вказує на необхідність постійної підтримки науки, оскільки це явище людського надбання. Такий простий висновок підтверджує актуальність НДД в освітньому процесі і в той же час вказує на не можливість окреслити коло обов'язків керівника НДД.

А.Є.Конверський рекомендує керівникам робити акценти на тому, що розвиток науки відбився в сформованості апарату наукової діяльності. Автор посібника вказує керівникам, що актуально показати курсантам методологію як систему діяльності науки. А.Є.Конверський звертає увагу керівників на показ курсантам різних методів дослідження, які є сукупністю прийомів і організації засвоєння, пізнання дійсності. Важливо ознайомити курсантів з термінологією, яка є апаратом демонстрації досягнень і окремою умовою наукових підходів [19, С. 49-55].

В свою чергу, в своїх методологічних роботах Юринець В.Є. робить акцент на формування математичних моделей в процесі наукового дослідження соціально-економічної системи існування країни або її підсистем, до яких відносяться різні підприємства, установи, організації, фірми, компанії, корпорації. Юринець В.Є., викладач класичного навчального закладу, рекомендує керівникам і виконавцям наукових робіт звернути особливу увагу на актуальність використання математичних моделей в наукових дослідженнях. Юринець В.Є., як і інші методисти радять бути обачними з технічною складовою при оформленні наукових результатів, що вказує на розповсюдженість недоліків в цьому питанні [27, С. 33-39].

Позиції Конверського А.Є., Юринця В.Є. і інших методистів, щодо багатоплановості наукової діяльності, підтверджуються практикою. Викладач-керівник завжди, незважаючи на невелику за розмірами, проблемами, часом НДД курсантів, реалізує не одну а декілька цілей. Такий висновок робиться, виходячи з розгляду наукової діяльності як складової освітнього процесу.

Аналіз науково-методичних робіт показує, що керівник, орієнтуючи курсантів на виконання певних наукових завдань, досягнення певної наукової мети, в свою чергу, реалізує науково-педагогічні завдання. Вміння організовувати наукову діяльність для курсантів також є навчальним методом, який виконує керівник. Важливими принципами формування фахівця через наукову роботу є організація наукової діяльності.

Ми згодні з позицією Конверського А.Є., щодо багатоплановості наукової діяльності, особливо коли ця діяльність є складовою освіти. Конверський А.Є. вважає, що наукові дослідження потрібно сприймати не тільки як шлях до наукового відкриття, але наукове пояснення явищ природи, які були зафіксовані людством, або наукове передбачення явищ за для їх реалізації в існуванні людського суспільства. [19, С. 5-7].

Вивчення робіт доктора педагогічних наук Гузій Н.В., в яких автор аналізує оригінальну українську і зарубіжну літературу (Барбина Є.С., Марини М., Дьяченко Б.А., Сластьоніна В.А., Соложина А.В.) стосовно підготовки професійних кадрів для вищих навчальних закладів, показало, що викладач, який бере на себе навантаження керівника науково- дослідної діяльності курсантів має бути наділеним комбінацією професійно важливих особистісних якостей, здібностей, знань, умінь, навичок викладача [15, С. 117, 129-131].

Аналіз робіт Дьяченко Б.А. допоміг Гузій Н.В. вказати, що складна «діалектична взаємодія» педагогічного мислення, педагогічних здібностей, професійних знань і умінь, індивідуально-особистісних характеристик викладача реалізуються в творчій педагогічній діяльності, тобто через керівництво НДД.

Як ми побачили і Гузій Н.В., і Дьяченко Б.А. не тільки в цілому вказують на індивідуально-особистісну характеристику викладача-керівника, але й роз'яснюють це поняття [15, С. 29]. Наступні людські якості: духовність, інтелігентність і гуманізм ці автори виділяють як формуючі індивідуально-особистісної характеристики викладача і так, що сприяють здійсненню його, як керівника НДД.

Високий рівень розвиненості цих ж якостей вказує на високий рівень педагогічного професіоналізму керівника НДД. Вказаний симбіоз людських якостей і вказаних набутих навичок за цими авторами розглядається як можливість бути і викладачем, і керівником науково-дослідної діяльності. Як викладач англійської хочу пригадати відому англійську поговорку “А rolling stone gathers no moss”, значення якої в нашому випадку може трактуватись як “практика завжди вносить свої корективи в життя, як що щось робити”. Гузій Н.В. в своїй праці, повторюючи думку Соложина А.В. визначає, що сукупність особистих якостей викладача, в навантаження якого входить і керівництво НДД, потребує новітнього (принципового) відношення до професійної справи [15, С. 31].

Гузій Н.В., Конверський А.Є, інші за Соложиним А.В., вказують на досягнення стабільних результатів наукової праці у студентів/ курсантів базується на принциповості керівника, як індивідуально-особистісній якості людини. Хочемо підкреслити, що позиція Соложина А.В., представлена в ряді проаналізованих нами роботах, вказує на зв'язок морально- психологічних якостей викладача-керівника з його рівнем професійних знань і навичок. Теоретичні дослідження і аналіз особистого досвіду показав, що керівник науково дослідної роботи курсантів є викладач з високим рівнем педагогічного професіоналізму, фаховий рівень, якого базується на розвиненій індивідуально-особистісній характеристиці.

Дану роботу ми орієнтуємо на дослідження науки як світового явища, яке використовується в освітньому процесі, і займає важливу роль в формуванні нових фахівців. Особливість даної статті полягає в об'єкті наукового дослідження, а саме формування професіоналізму курсантів різних професійних напрямів (військового і морського транспорту) в процесі залученні їх до НДД. Об'єктом при виконання НДД курсантів Військової і Морської академій є підготовка до розуміння і сприймання професійно спрямованих наук, а саме воєнних і морських.

Праці Конверський А.Є., Кравчук О.І., Головань В.Г., Маслій О.М., Онищенко О.А., Петренко В.М., Шевченко О.М. продемонстрували проведені ними наукові досліджень в військових навчальних закладах. Автори в своїх працях вказують, що підготовка військових професіоналів має складний і різнобічний характер. Особливий акцент ці автори роблять на участь курсантів в науково-дослідній діяльності, як важливій складовій освітнього фахового процесу [12, 20].

Автори навчального посібника “Методологія та організація наукових досліджень”, виданого в Військовій одеській академії, вказують, що об'єктом дослідження воєнної науки є війна, безпосереднє її ведення всіма військовими засобами і способами. Дослідники воєнної науки вважають її суспільною наукою. Вони вказують: «збройна боротьба є всебічним випробуванням всіх матеріальних і духовних сил, змаганням не тільки військових, але ... моральних сил протиборчих сторін» [20, С. 138].

Предметом дослідження курсантів Одеської морської академії за працями Гусакова С.В., Ніколаєвої Л.Л., Петрова І.М., Ярмолович Ю.Р. є морські науки, що досліджують практичні аспекти функціонування морського транспорту, які втілюються в вирішенні комплексу питань теорії і практики комерційної експлуатації судна, пов'язаних із виконанням перевезень вантажів та пасажирів у системі міжнародного торговельного судноплавства. В своїх працях викладачі-керівники НДД Морської академії роблять акцент на розвиток інтеграційних процесів у всіх регіонах світу Результат інтеграційних змін виявив актуальність дослідження і спроби вирішення курсантами нагальних проблем морського судноплавства в рамках НДД протягом навчального процесу [13, С. 31]. Питання морського судноплавства на коротких або довгих дистанціях, агентського сервісу, комерційної експлуатації судна постійно потребують враховування комплексності, системності в нових економічних реаліях [21, 22, 28]. Це вказує на те, що НДД в навчальному процесі є етапом системи підготовки до обслуговування флоту.

Викладачі-керівники НДД морської галузі Ніколаєва Л.Л., Петров І.М., Цимбал М.М., Ярмолович Ю.Р., підтримуючи позицію сучасних науковців кажуть, що наука має дві важливі складові. Теоретичний і практичний науковий досвід дає змогу вченим рекомендувати, представляти ці складові, як систему наукових знань і систему наукової діяльності. Обидві складові переплітаються протягом виконання наукового дослідження в навчальному закладі. Керівник і виконавець дослідження отримують результат лише по завершенні всього циклу обох систем.

Теоретичні джерела за обраною темою виділяють складові наукової діяльності: сам процес наукового пізнання, методологічні принципи наукових досліджень, логіку наукового пізнання, технологію наукового дослідження, організацію дослідження, принципи і психологія наукової творчості. Кожна із складових наукової діяльності, яку курсанти виконують протягом їх навчального процесу, спрямована на розвиток уміння «молодих» фахівців аналізувати і виробляти тактики аналізу стандартних і, особливо, нестандартних подій в професійному процесі. Курсанти, які навчаються в закладах ЗСУ, отримують навички рішення завдань для підготовки і ведення бойових дій. Курсанти, які навчаються в закладах спрямованих на працю в морському транспорті, набувають навички рішення завдань для підготовки і ведення перевозки грузів водними шляхами.

Переважна більшість першокурсників - це вчорашні школярі. З одного боку, школа покликана розвивати пізнавальні і творчі здібності особистості, орієнтуючись не тільки на засвоєння визначеної суми знань. З іншого боку, введення підсумкової атестації знань випускників у формі тестів стимулює підміну декларованих навчальних цілей на інші, а саме на підготовку до здачі тестів. В реальності, особливу увагу при підготовці і виконанні тестів випускники шкіл звертають не на засвоєння навчальних предметів, а на запам'ятовування відповідей на певні питання. Як результат, вищі навчальні заклади отримують абітурієнтів, які погано підготовлені, як до засвоєння пропонованої навчальної програми, так і адаптації до форм і методів вузівського навчання в цілому. Дослідження проблеми протиставляння розвитку різних освітніх систем, які призводять до розвитку особистості не декларованої, а реальної мети не є метою нашого дослідження. Але праця з вчорашніми школярами, а тепер курсантами дали нам можливість сконцентрувати увагу на одній складовій системи навчання, а саме - системі дослідницької діяльності курсантів. У нашому дослідженні вивчався вплив досвіду ведення дослідницької діяльності курсантів на їхню соціальну і учбову успішність в умовах навчання в Військовій і Морській академіях міста Одеси. Окремо досліджувався зв`язок досвіду виконання дослідницької роботи курсантами з виникненням у них труднощів в навчальному процесі.

Спираючись, перш за все, на програму Міністерства Освіти і Науки України відмітимо, що навчання курсантів вищих закладів - це не самоосвіта окремої молодої людини за бажанням. В працях багатьох вчених робиться наголос на проблему індивідуального свавілля в продовж навчального процесу з яким стикаються курсанти, як перших , так і наступних курсів. Підкреслимо, що навчання в вищому закладі - це систематична, керована викладачем самостійна діяльність курсанта. Керованість самостійного навчання стає домінантною, особливо в сучасних умовах переходу до багатоступінчастої підготовки фахівця вищої освіти.

Дослідницькі уміння тісно пов'язані з уміннями професійної самоорганізації. Є Клімов під професіоналізмом розуміє не тільки високий рівень знань, умінь і результатів людини в певній галузі діяльності, але і як певну системну організацію його психіки [29, С. 99].

Розглядаючи професійний саморозвиток Сластьонін В.А. визначає, що це процес, в якому відбувається інтеграція. Сластьонін В.А. вказує, що в процесі інтеграції зовнішня професійна підготовка поєднується з внутрішнім рухом психології людини в умовах особистісного її становлення [30, С. 12].

При вивченні процесу формування професійної самоорганізації нашу увагу пригортає позиція і тлумачення О. Ігнатюк 75, с. 45. У своєму дослідженні вчений доходить висновку, що професійно-особистісний саморозвиток майбутніх фахівців здійснюється тільки при умові самомотивації. В умовах навчального закладу розвиток професійного мислення, як умова прагнення до професійної самоорганізації відбувається механізмами самопізнання, самоорганізації, самоосвіти, самооцінки, саморегуляції. Реалізації творчого потенціалу, різноманітних форм дослідницької діяльності та інших способів інтенсифікації процесу формування майбутніх фахівців відбувається при умові опосередкованого т'ютерства, тобто через якісну участь у НДД [31, С. 45].

Вивчення різноманітних позицій, щодо процесу професійної самоорганізації ми розуміємо його, як показник особистої зрілості людини-фахівця, що характеризується активним відтворенням себе, відповідністю життєвих виборів індивідуальним особистостям, узгодженням обраної професії і здібностей, прийнятого стилю діяльності і реалізації динамічних особливостей, прагненням пізнати себе, умінням цінувати й ефективно використовувати час, виділяти пріоритети в професійній діяльності. Під успішністю навчання ми розуміємо не тільки одержання гарних і відмінних оцінок за здані в період сесії іспити, або заліки, але швидку адаптацію до нової форми навчання. Теоретичні засади і наш практичний досвід вказують на розуміння адаптації в навчальний процес курсантами, як відсутність у них проблем в розподілі свого часу і пов'язане з цим уміння планувати навчальні справи. Окремою складовою є уміння у курсантів реалізувати більшу частину особисто задуманого, що відбивається на особисто запланованому. Уміння працювати з науковою, методичною, навчальною літературою входить в успішність професійного особистого навчання.

Перевірка теоретичних засад з теми нашого дослідження проходила методами опитування курсантів і зрізів якості знань з дисципліни «Іноземна мова (англійська)» і « Іноземна мова за професійною спрямованістю (англійська)». Дослідження проходило в обох закладах протягом навчального року, який включав в себе аудиторні, самостійні заняття та проходження професійної практики. Місцем проведення експерименту були Військова Академія і Національний університет «Одеська Морська академія».

До виконання досліджень були залучені курсанти другого курсу денної форми навчання різних спеціальностей обох навчальних закладів загальною кількістю 31 особа (з осіб, що навчались на курсі). В дослідженні приймали участь курсанти за особистим бажанням (21 особа) та контрольна група, курсанти, яким пообіцяли підвищити бал на іспитах (10 осіб). Наприкінці учбового року виявилось, що частина курсантів з групи № 2 (9 осіб) відмовились від участі в виконанні НДД. Під час аналізу результатів їх виділили в окрему групу. Окрім особистого бажання критерієм відбору курсантів в нашому опитуванні був їх досвід виконання дослідницької діяльності. Ряд курсантів, які згодились приймати участь в дослідницькій діяльності вважали, що мали такий досвід. Вони вказували, що отримали цей досвід в умовах шкільного навчання, або навчання в коледжі. Відмітимо зразу, що під науковою діяльністю в довузівських навчальних закладах багато хто з курсантів вважають написання і читання рефератів. Наявність досвіду дослідницької діяльності курсанти корелюють з наступними факторами:

- відповідністю профілю ліцею/ коледжу/ ВНШ дослідження обраної спеціальності;

- швидкою адаптацією до вузівської форми навчання;

- наявністю умінь у пошуку інформації і роботі з довідковою і навчальною літературою;

- умінням успішно реалізувати велику частину задуманого;

- позитивними ( гарними і відмінними) результатами за підсумками зданих іспитів під час сесій;

- думкою курсантів, що набутий досвід дослідницької діяльності допомагає їм справлятися з проблемами, що виникають при навчанні в вищому закладі.

В якості критеріїв оцінювання результатів залучення курсантів до участі в НДД використовували середній бал.

Рис. 1. Середній бал в групах за результатами модульних контролів



Показник якості знань в кожній групі, отриманий під час проведення модульного контролю (4 рази на рік) демонструється на малюнку 1.

Група № 1 - курсанти, що приймали участь в НДД за власним бажанням (12 осіб)

Група № 2 - курсанти, які виказали бажання займатись НДД але за кілька занять відмовились (9 осіб)

Група № 3- курсанти, яких стимулювали залучитися до НДД (10 осіб)

Загальна кількість курсантів 275 (58 в ВА та 217в НУ «ОМА»), оцінювання проводили за п'ятибальною шкалою шляхом модульного контролю з дисципліни “Іноземна мова”. Всього було проведено 4 модуля протягом учбового року.

Як група курсантів, що залучилась до участі в НДД за власним бажанням так і ті, що працювали завдяки стимулюванню продемонструвала стійке зростання рівня знань. Рівень знань тих курсантів, які відсторонились від участі у НДД з особистих причин практично не змінився.

Кількість звернень курсантів за консультацією до викладача за кожний місяць протягом учбового року показана на малюнку 2.

Рис. 2. Кількість звернень за консультацією протягом учбового року



Група № 1 - курсанти, що приймали участь в НДД за власним бажанням (12 осіб).

Група № 2 - курсанти, які виказали бажання займатись НДД але за кілька занять відмовились (9 осіб).

Група № 3- курсанти, яких стимулювали залучитися до НДД (10 осіб).

Загальна кількість курсантів 275 (58 в ВА та 217в НУ «ОМА», до НДД залучено 31 особу загалом), за розкладом консультації надаються двічі на тиждень в режимі онлайн.

Кількість звернень до викладача для консультування, як відображення зацікавленості результатами навчання була практично незмінною в групі №1. Група №2, яка працювала завдяки стимулюванню демонструвала поступове зменшення звернень-консультувань. В групі №3, що обрала відмову від участі в НДД з особистих причин кількість звернень до викладача знизилась значною мірою, що є показником відсутності зацікавлення курсантів до додаткової професійної діяльності.

Таким чином можна визнати, що участь у виконанні НДД призводить до підвищення рівня знань та залученості курсантів до учбового процесу незалежно від їх початкового рівня знань.

У структурі самоосвітньої діяльності ми виділили виконавський, виконавчо-управлінський, управлінський рівні. Кожний з визначених рівнів характеризується позицією, курсантів, що залежить від якості управлінських процедур. Спираючись на праці Щедровицького Г.П., Анісімова О.С. управлінські процедури ми визначили за ступенем розвитку рефлексії.

В процесі навчальної діяльності, пред`являючи зовнішні критерії, педагог має можливості для впливу на самоосвіту курсантів, які завжди знаходяться в позиції «суб`єкта дій». Така залежна позиція курсантів передає виконавський рівень самоосвітньої діяльності. Розвиток рефлексії, як один з результатів навчальної діяльності, сприяє зміні позиції курсантів. Усвідомлення курсантами необхідності критеріальної самооцінки своєї діяльності призводить до зміни їх інтелектуальних і ціннісних критеріїв. Курсанти особистий досвід дослідницької діяльності використовують в нових навчальних умовах, що сприяє виробленню власних критеріїв всього навчального процесу. Спостереження процесу трансформування критеріїв свідчить про становлення механізму самоврядування. Засвоєння загальних способів дій, перехід від нормо реалізації до нормо конструктування означає про набуття самостійного визначення норм майбутньої діяльності і перехід курсантів на позицію розвитку керуючого їх особистою діяльністю. Така позиція є позицією суб'єкта власної діяльності, який знаходиться в стані розвитку механізму самоорганізації.

Професіоналізм керівника НДД курсантів сприяє зміні підходів курсантів до організації навчального процесу і обумовлює необхідність змін технологій особистого контролю також зміни підходу до оцінювання навчальної діяльності, що є для багатьох курсантів проблемою. Проведене дослідження показало, що якісна - детальна праця керівника наукового дослідження є одним з шляхів зміни само оцінювання навчальної діяльності курсантами. Така зміна базується на запропонованій керівником моделі самоосвіти. Уміння змінити відношення до оцінювання дослідження є кроками до самоорганізації в професійній підготовці і майбутній самостійній професійній діяльності.

Досвід показав, що формування моделі самоорганізації відбувається достатньо швидко не тільки у курсантів з досвідом дослідницької діяльності набутим в школі, ліцеї, коледжі, тобто до вступу до вищого навчального закладу, але і тих, хто не займався НДД. Формування умінь і навичок, що здобуваються курсантами в результаті НДД, залежить від багатьох причин: від наукових і навчальних здібностей самого дослідника, від професіоналізму керівника, від особливостей організації дослідницької діяльності, від особливостей характеру курсанта, а саме його самостійності.

У професійних педагогічних науково-методичних публікаціях, присвячених оцінці існуючої ситуації навчання і його результатам, нерідко можна зустріти досить типові критичні зауваження до кваліфікації курсантських і студентських наукових праць і їх активності в цьому напрямку. Так багато хто відзначає пасивність, що існує в курсантській аудиторії.

Така внутрішня і зовнішня пасивність часто пов`язана з відсутністю мотивації до дослідницької діяльності. Часто вкрай низька кількість курсантів, які починають виконання дослідження знаходиться у зв'язку з небажанням самостійно освоювати зміст літератури, яка включена в навчальну програмну, позапрограмну, а також дослідницьку літературу.

Пасивність курсантів до дослідницької праці знаходиться у зв`язку з небажанням і невмінням пошуку додаткового матеріалу і залученням його до демонстрації в навчальних заходах: семінарах, лабораторних заняттях, колоквіумах, конференціях та інших заходах.

Опит курсантів показав їх небажання складати індивідуальні програми особистого дослідження, а потім пошагово, планомірно їх виконувати. Керівниками НДД фіксується така важлива причина пасивного відношення курсантів до наукової діяльності, як не бажання відволікатись від самого навчального процесу, пропускати заняття, запізнюватись, бути не достатньо готовими до відповідей в програмних навчальних заходах. Досвід курсантів показав і таку причину пасивності до наукової діяльності, як не бажання напружуватись більше ніж потрібно для отримання гарної оцінки при виконанні стандартних програмних завдань.

Усі вище відзначені особливості курсантської активності, які були з'ясовані на початку їх наукової діяльності, ми можемо зв`язувати з недостатнім засвоєнням навчальної діяльності в цілому і з окремими їх компонентами.

Аналіз опиту (257 особ) показав, що розвиненість самостійної, автономної позиції курсантів в умовах навчання є особистим показником їх готовності, як до НДД так і до майбутньої професійної діяльності. Представлений аналіз експерименту ( контрольних зрізів, опитувань) відбиває показники відповідальності курсантів перед їх професійним майбутнім через їх готовність до додаткової дослідницької діяльності в умовах сьогоденного навчання. Проблема розвитку мотиваційної складової до навчання, як і проблема особистісного ментального розвитку, за висловлюваннями багатьох викладачів - є проблемою нестабільної сучасності.

Рішення проблем, які відмічаються педагогами, навчання в ВНЗ бачиться в реорганізації процесу вузівської підготовки, залученні методів і форм проведення занять, що були б спрямовані на розвиток інтелектуальної ініціативності, відповідальності за своє навчання і її результати, сприяли б конструюванню курсантами нових знань, виробленню індивідуальних освітніх стратегій і т.н. що в більш узагальненому виді представляється як планомірний перехід від керування навчальною діяльністю педагогом до її самоврядування курсантом. Аналіз досвіду ведення науково-дослідної діяльності вказує на можливість переходу до самоврядування, також і самоорганізації курсантами в разі операціоналізації в сукупності всіх педагогічних завдань.

В останні роки організація навчально-дослідної роботи стала справою достатньо розповсюдженою і, на жаль, не тою, що призводить до якісного наукового і педагогічного результату. Певна кількість курсантів починають займатися НДД і достатньо швидко кидає, хоча керівник посприяв виконанню якісної дослідної роботи.

Розмови з курсантами, опитування показали, що причини таких поступків полягає в не умінні самостійно реалістично зважити всі складнощі дослідного процесу.

Однією з особливостей наукової робот з курсантами - є представлення ними наробіток їх керівника, що входить в складову самоорганізації курсантів. Професіоналізм викладача-керівника полягає в умінні організувати повноцінне педагогічне керівництво, а не тільки обмежитись лише забезпеченням методологічного рівня дослідження. Тільки в таких умовах можливо розраховувати на формування нових інтелектуальних і дослідницьких умінь курсантів, розвиток їх професійної особистості в цілому. Виходячи з особистого досвіду і з наробіток науковців, професійне органічне педагогічне керівництво дослідницької діяльності стає не ціллю, а засобом формування професіонала. Цей засіб допомагає і молодій людині - курсанту і досвідченій - керівнику НДД в соціальній і психологічній адаптації до умов перебування, тобто навчання в ВНШ.



Висновки

Незважаючи на те, що самоорганізація кожного суб'єкта унікальна, педагогічна підтримка процесів його становлення надзвичайно важлива. Професіонал з керування наукової діяльності сприяє самоосвітній діяльності курсанта. В умовах самоосвітньої керованої діяльності у курсанта з'являється модель як самоврядування своєю власною діяльністю не зважаючи на те навчальна, чи професійна є ця діяльність. Дослідження теми показало, що для курсантів викладачі-керівники в умовах науково-дослідної діяльності до вже існуючої професійної мотивації, додають іще один компонент - зв'язок наукового дослідження з навчальним процесом. Розвиток професійних особистісних здібностей курсантів через самоусвідомлення, тобто самоорганізацію призводить до формування фахівців в певних професійних сферах.



Список використаних джерел

1. Закон України про освіту від 28.09.2017. ВР України. URL: http://ru.osvita.ua/legislation/law/2231/

2. Про вищу освіту: Закон України від 24.03.2022. Федерація Металургів України. URL: http://fedmet.org/ analytics/zakon-ukraini-pro-vishhu-osvitu/

3. Про затвердження порядку застосування заходів щодо сприйняття захисту прав інтелектуальної власності від 09.06.2020. ВР України. URL: https://mof.gov.ua/uk/promoting_ the_protection_of_intellectual_property_rights-474

4. Бернал Дж. Наука в истории общества. - М., 1956. - С.735.

5. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень: навч. Посіб. Київ: вид. «Центр учбової літератури», 2007. - 254с.

6. Алексеев И.С. Наука. БСЭ. 3-е изд. 1974. Т. 17. С. 956-969.

7. Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень. навч. посіб. К.: Видав. Дім “Слово”, 2009. 240с.

8. Всё простое - правда... Афоризмы и размышления П.Л.Капицы.. .Сост. П.Е.Рубинин.М.: изд-во Моск.физ.-тех.ин-та, 1994.152с.

9. Лемман И.И. Наука как социальный институт. Л.: Наука, 1965. 177с.

10. Тильчак Т. Наука і суспільство: трансформація цінностей у сучасному світі. Історичний факультет. С.193-195. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/11433/1/17Til% C3%A7ak.pdf

11. Liliia Semenenko, Serhii Kirsanov, Petro Onofriichuk, Mykola Vasianovych & Ihor Levchenko. Methodological Approach to Substantiating the Volume of Academic Hours for the Educational Process in Higher Military Educational Institutions Using the Weibull- Gnedenko Nonlinear Mathematical Model. Journal of Curriculum and Teaching Vol. 11, No. 2; 2022 р. 66-74. URL:https://www.sciedupress.com/ j ournal/index.php/j ct/article/view/21524/13279

12. Петренко В. М. Методика воєнно-ідеологічної підготовки : навч. посіб. Суми: Сумський державний університет, 2017.480с.

13. Петров І.М. Теоретичні основи експлуатації засобів морського транспорту у сервісних ергатичних системах. Дисертація на здобуття наукового ступеню д.т.н.. Одеса., 2021. 498с.

14. Хмель Н.Д. Теория и технология реализации целостного педагогического процесса. Семинар. 19. 11.2012.

15. Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм у системі підготовки освітянських кадрів: здобутки, пошуки, перспективи: монографія керівн. авт. кол. Н. В. Гузій. К., 2015. 432 с.

16. Курлянд З. Н. Формирование и развитие профессиональной устойчивости учителя : автореф. дисс. на соискание ученой степени докт. пед. наук. М., 1993. 32 с.

17. Тарнопольский О.Б. Методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності у вищому мовному закладі освіти: навч. посіб. К., 2006. 248с.,

18. Завгородняя М.Б. Влияние фактора «вид науки» на композиционные особенности англоязычных научных журнальных статей. Записки з романно-германської філології - випуск 7 ювілейний, присвячений 135 річчю ОДУ ім. І.І.Мечникова. Одеса, 2000. С.95 - 101.,

19. Конверського А.Є. Основи методології та організації наукових досліджень: навч.посіб.: К.: Центр учбової літератури, 2010. 352с.

20. Кравчук О.І., Головань В.Г., Маслій О.М., Онищенко О.А. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посіб.: Військова академія, Одеса, 2016. 392.

21. Николаева Л.Л. Коммерческая эксплуатация судна: учебник. Одесса: Фенікс, 2006. 754 с.

22. Ярмолович Ю. Р. Аналіз проекту методики розрахунку ставок портових зборів, які справляються у морських портах України. ЕКОНОМІКА: реалії часу, Одеса, 2021. №4. С. 91-97.

23. Ігнатюк О.А. Формування готовності майбутнього інженера до професійного самовдосконалення: теорія і практика: монографія/ Харків, 2009. 432с.

24. Климов Е.А. Психология профессионала. Воронеж, 1996. 400с.

25. Жаровцева Т.Г. Самоврядування в навчальній діяльності студентів: збірник наукових праць/ Одеса, 2010, С. 119-123,

26. Мирончук Н. М. Основи самоорганізації у професійній діяльності. нав.-метод. посіб.: Житомир, 2020. 133 с.

27. Юринець В.Є. Методологія наукових досліджень: навч. посіб.: Львів, 2011. 178с.

28. Гусаков С.В., Кравченко А.В. Обґрунтування ролі та значення судноплавства на короткі дистанції для розвитку портів. Економічний вісник Донбасу / Маркетинг и логістика № 1 (63) 2021.

29. Климов Е.А. Психология профессионала. М., Воронеж : НПО "МОДЕК", 1996. 400с.

30. Сластёнин В.А. Профессиональное саморазвитие учителя. Сибирский педагогический журнал. 2005. №2. С. 3-12

Размещено на Allbest.ru

...