Ефективні методи розвитку хореографічних здібностей у майбутніх педагогів-хореографів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективні методи розвитку хореографічних здібностей у майбутніх педагогів-хореографів

Мельник Валерія Віталіївна

магістрантка

Харківського національного педагогічного університету

імені Г.С. Сковороди

Проблема визначення шляхів підвищення ефективності підготовки здобувачів вищої освіти спеціальності 024 «Хореографія» є актуальною у зв'язку з тенденціями розвитку системи вищої освіти України.

Початок роботи - це задум, потреба митця висловитись на певну тему. У своєму найпростішому вигляді танець - це рух людини під звуковий супровід: плескання в долоні, тупотіння ніг, вигукування, пізніше - під музику. І навіть тоді - це спосіб передачі інформації. З давнини й дотепер рушійною силою для початку висловлювання через танець є сильна емоція. Тож під впливом емоції народжується задум.

Відповідно до теоретичного аналізу основних закономірностей психічного, фізичного та музично-рухового розвитку визначено основні освітні завдання: розвивальні, навчальні, виховні.

Практика професійної підготовки майбутніх вчителів хореографії засвідчує наявність в освітньому просторі України низки суттєвих суперечностей: між необхідністю виховання майбутнього покоління України як представників сучасної нації співгромадян - носіїв різних культур, мов, традицій, способів життя, світоглядів; соціальним запитом на вчителя хореографії, здатного до ефективної професійної діяльності в умовах багатокультурності суспільства; необхідністю враховувати в ході формування міжкультурної компетентності специфіку майбутньої професійної діяльності вчителя хореографії та нерозробленістю педагогічних умов і методичного забезпечення цього процесу.

Аналізуючи процес навчання студентів хореографічної спеціалізації, виділимо низку ефективних форм розвитку й удосконалення творчих здібностей, сутність яких полягає у формуванні активної діяльності здобувачів, результатом якої є народження нових мистецьких цінностей. Напрями такої роботи містять колективну творчу діяльність та виконання індивідуальних творчих завдань. Методика колективної творчої діяльності являє собою передусім змагання у творчості, дає можливість навчити здобувачів прислухатися одне до одного, робити всіх співавторами. Індивідуальні завдання здобувачів - один з основних засобів удосконалення якості підготовки молодих спеціалістів. Завдання потрібно давати майбутнім педагогам-хореографам з урахуванням їхніх можливостей, інтересів та вмінь, направлених на їх подальший розвиток і вдосконалення. Головним в оцінюванні, виконанні або невиконанні програми загалом є творчий ріст здобувача.

Хореографічна творчість дає широкий простір для розвитку творчого потенціалу, дає змогу разом з поширеною виконавською практикою використовувати такий елемент, як імпровізація - один зі способів роботи. У деяких випадках це приносить свободу: свободу слідувати імпульсу та моменту, свободу прийняти правильні параметри для структури цього моменту, не зв'язуючи це формальністю, свободу працювати зі швидкістю мислячого тіла та розуму. При створенні навчальних завдань на танцювальну імпровізацію необхідно спиратися на хореографічну підготовку, на тематику імпровізації і музичний матеріал, які можуть викликати в студентів позитивний емоційний відгук. Специфіка імпровізації як активного виду творчості полягає в тому, що здобувач, передаючи в танці своє індивідуальне ставлення до музичного образу, нікого не повторює, а створює зовсім новий продукт творчості.

Підготовка до заняття передбачає декілька етапів: вибір теми, визначення типу заняття, його мети, завдань та змісту, добір навчально -пізнавального та танцювально-тренувального матеріалу, а також методів, за допомогою яких будуть вирішені основні завдання заняття, визначення музичного матеріалу (робота з акомпаніатором, добір фонограм) та підготовка допоміжного реквізиту, наочно-ілюстративних, відеоджерел тощо.

Поряд з вирішенням навчальних та розвивальних завдань на заняттях з хореографії слід планувати й виховну роботу, спрямовану на вироблення культури одягу, культури поведінки, культури спілкування під час танцювальної діяльності, розвиток особистісних якостей (цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, самостійності, вимогливості, винахідливості, активного і творчого ставлення до себе та інших, організованості, відповідальності, працелюбності, доброзичливості, порядності, почуття колективізму тощо), вольових якостей (витримки, сили волі, наполегливості тощо), патріотичних почуттів (любові та інтересу до танцювальної культури України, національної гордості, емоційно-ціннісного ставлення до національних танцювальних традицій тощо), пізнавального інтересу до тієї чи іншої теми.

На різних етапах формування хореографічних умінь має змінюватись співвідношення методів і прийомів. Методи і прийоми доцільно добирати залежно від етапів навчання. На початковому етапі провідним вважаємо метод змістовно-образного ознайомлення здобувачів з рухом. Цей метод можна конкретизувати низкою прийомів: еталонний показ руху педагогом, цілісний та поелементний показ, аналіз музичного супроводу, імітація, пояснення, образні порівняння тощо.

На етапі поглибленого деталізованого навчання перевагу потрібно надавати методу вправляння, який доцільно доповнювати прийомами інтерпретації, ідеомоторного тренування, поляризації, змагання, контактного виконання, н е- формальних завдань тощо.

На етапі вдосконалення рухових навичок слід використовувати репродуктивні та продуктивні методи та прийоми: самоконтроль, зміну умов виконання, введення засвоєного руху до імпровізації, творчу інтерпретацію руху. Закріпленню та вдосконаленню хореографічних умінь і навичок може сприяти засвоєння здобувачами танцювального репертуару. Основою засвоєння здобувачів хореографічних навичок є увага, яка зовні виявляється в м'язовому напруженні, правильній поставі, зосередженості. Тому доцільно періодично змінювати змістове наповнення занять.

Отже, основні закономірності психічного, фізичного та музично-рухового розвитку майбутніх педагогів-хореографів ми проаналізували в контексті поділу освітніх завдань на розвивальні, навчальні та виховні. Структура заняття танцем повинна містити в собі три частини: вступну, основну та завершальну, кожна з яких вирішує специфічні навчально-виховні завдання. На різних етапах формування хореографічних умінь має змінюватись співвідношення методів і прийомів. Їх доцільно добирати залежно від етапів навчання. Важливо, щоб під час заняття педагог застосовував не тільки методи рухової, а й розумової активізації майбутніх педагогів-хореографів, поряд з виявленням у них сформованості тієї чи іншої танцювальної навички, визначав рівень знань, розширював світогляд, залучав до засвоєння танцювальної термінології, проводив виховну роботу. Важливо враховувати вікові особливості учнів, їхні інтереси.

Література

здобувач вищий освіта хореографія

1. Богута В.М. Деякі аспекти сучасних проблем хореографічного виховання у закладах освіти / Луган. держ. акад. культури і мистецтв. Луганськ, 2012. С. 22-25.

2. Тригуб І.В., Тригуб С.В. Організаційно-змістові пріоритети фахової підготовки вчителя-хореографа. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2009. № 2. С. 402-411.

3. Колногузенко Б.М. Методика роботи з хореографічним колективом. Хореографічна робота з дітьми: навч. посіб. Харків, 2005. С. 4-20.

Размещено на Allbest.ru