Використання елементів практичної риторики на заняттях літературознавчих дисциплін

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань

Кафедра української літератури, українознавства та методик їх навчання

Використання елементів практичної риторики на заняттях літературознавчих дисциплін

Санівський Олександр Михайлович

кандидат педагогічних наук, доцент

Циганок Оксана Олександрівна

кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

риторичний компетентність фахівець мовлення

З розвитком процесів гуманізації та демократизації в українському суспільстві закономірно пожвавлюється науковий інтерес до загальної риторики, її теорії і практики, яка формує думку, мовленнєву майстерність, морально-етичні почуття, виховує мовно-естетичний смак. Теоретично обґрунтовано доцільність використання елементів практичної риторики на заняттях літературознавчих дисциплін, проаналізовано різні підходи до визначення сутності та структури риторичної компетентності. Установлено, що риторичні вміння є професійно необхідними для майбутнього педагога, а риторична освіта сприяє розвитку цілої системи особистісних якостей молодої людини (культури мислення, мовлення, поведінки, спілкування, виконавської майстерності, емоційної культури). На основі аналізу тлумачень поняття «риторична компетентність» різними науковцями з'ясовано, що риторична компетентність майбутнього педагога - це поєднання теоретичної та практичної готовності фахівця до продукування текстів різного типу відповідно до мети і ситуації публічного мовлення, умілого використання риторичних засобів з метою впливу на адресата в процесі мовної комунікації, риторичного й особистісного самовдосконалення. У процесі дослідження виділено структурні компоненти риторичної компетентності: риторичні знання, уміння, набір необхідних якостей особистості, відповідні ціннісні орієнтації, досконале володіння мовленнєвою стратегією і тактикою, уміння керувати комунікативним процесом та здійснювати бажаний вплив на аудиторію. Зазначено, що для ефективного здійснення професійно-риторичної діяльності майбутнього педагога необхідно знати предмет риторики, її тематику, термінологію, систему законів риторики.

Ключові слова: методика формування риторичної компетентності, майбутні учителі української мови і літератури, риторика, риторична діяльність, риторична культура, риторична компетентність.

Sanivskyi Oleksandr Mykhailovych Ph.D., Associate professor of Pedagogical Sciences of the Department of Ukrainian Literature, Ukrainian Studies and Methods of Teaching, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Tsyhanok Oksana Oleksandrivna Ph.D., Associate professor of Pedagogical Sciences of the Department of Ukrainian Literature, Ukrainian Studies and Methods of Teaching, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Use of elements of practical rhetoric in literature courses

Abstract

With the development of the processes of humanization and democratization in Ukrainian society, the scientific interest in general rhetoric, its theory and practice, which forms thought, speech skills, moral and ethical feelings, and educates linguistic and aesthetic taste, naturally revives. The expediency of using elements of practical rhetoric in classes of literary disciplines is theoretically substantiated, various approaches to determining the essence and structure of rhetorical competence are analyzed. It was established that rhetorical skills are professionally necessary for a future teacher, and rhetorical education contributes to the development of a whole system of personal qualities of a young person (culture of thinking, speech, behavior, communication, performance skills, emotional culture). Based on the analysis of the interpretations of the concept of "rhetorical competence" by various scientists, it was found that the rhetorical competence of the future teacher is a combination of theoretical and practical readiness of the specialist to produce texts of various types in accordance with the purpose and situation of public speaking, skillful use of rhetorical means to influence the addressee in the process of language communication, rhetorical and personal self-improvement. In the process of research, the structural components of rhetorical competence are highlighted: rhetorical knowledge, skills, a set of necessary personality qualities, appropriate value orientations, perfect mastery of speech strategy and tactics, the ability to manage the communicative process and exert the desired influence on the audience. It is noted that in order to effectively carry out the professional and rhetorical activity of the future teacher, it is necessary to know the subject of rhetoric, its subject matter, terminology, and the system of rhetorical laws.

Keywords: method of formation of rhetorical competence, future teachers of the Ukrainian language and literature, rhetoric, rhetorical activity, rhetorical culture, rhetorical competence.

Постановка проблеми

Модернізація освіти, задекларована в Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепції мовної освіти України, Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти, Національній стратегії розвитку освіти в Україні, а також інтенсивні соціокультурні трансформації, глобалізаційні комунікативні процеси пожвавлюють інтерес дослідників до особистості фахівця освітньої галузі, покликаного успішно виконувати соціальні запити, розв'язувати професійні завдання в мінливих умовах сучасного суспільства. Для фахівця освітньої галузі надважливо не лише вільно володіти державною мовою, накопичувати комунікативний досвід з урахуванням життєвих і професійних ситуацій, а й опановувати таємниці риторичного оформлення індивідуального мовлення задля ефективної міжособистісної взаємодії й продуктивної організації освітнього процесу в закладах вищої освіти. У цьому контексті особливої ваги набуває проблема формування риторичної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури, пов'язана з ефективним використанням досвіду спілкування в різноманітних сферах діяльності. Сприятливий ресурс для реалізації окресленої проблеми в умовах сучасного закладу вищої освіти закладено в змісті мовознавчих дисциплін, що уможливлює введення нових комунікативно значущих відомостей як підґрунтя для розвитку мовної особистості студентів, готових до ефективного спілкування, професійно зумовленої риторичної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичні основи формування риторичної компетентності майбутніх фахівців різних галузей обґрунтовано в працях В. Аннушкіна, З. Курцевої, Т. Ладиженської, Л. Мацько, А. Михальської, С. Мінєєвої, Г. Сагач, Л. Синельникової, Й. Стерніна, Л. Туміної та ін. У спеціальних дослідженнях окремі аспекти означеної проблеми розробляли Н. Голуб, Л. Горобець, А. Курінна, В. Нищета, А. Первушина, О.Ранюк, Я. Тарасевіч та ін. Аспектам удосконалення комунікативної підготовки студентів присвячено студії З. Бакум,Є. Голобородько, О. Горошкіної, Н. Дикої, С. Карамана, О. Караман, О. Копусь, О. Кучерук, А. Нікітіної, С. Омельчука, М. Пентилюк, Н. Подлевської, Л. Попової, Т. Симоненко, Г. Шелехової, В. Шляхової та ін.

Мета статті полягає в розробленні й обґрунтуванні теоретико методичних засад методики формування риторичної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури у процесі вивчення мовознавчих дисциплін.

Виклад основного матеріалу

Для фахівця освітньої галузі надважливо не лише вільно володіти державною мовою, накопичувати комунікативний досвід з урахуванням життєвих і професійних ситуацій, а й опановувати таємниці риторичного оформлення індивідуального мовлення задля ефективної міжособистісної взаємодії й продуктивної організації освітнього процесу в закладах вищої освіти. У цьому контексті особливої ваги набуває проблема формування риторичної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури, пов'язана з ефективним використанням досвіду спілкування в різноманітних сферах діяльності. Сприятливий ресурс для реалізації окресленої проблеми в умовах сучасного закладу вищої освіти закладено в змісті мовознавчих дисциплін, що уможливлює введення нових комунікативно значущих відомостей як підґрунтя для розвитку мовної особистості студентів, готових до ефективного спілкування, професійно зумовленої риторичної діяльності.

Необхідною умовою ефективної риторичної підготовки майбутніх учителів є якісне сприймання й розуміння тексту (Н. Антонюк, Є. Заїка, Л. Каплан, А. Маркова, А. Новиков, А. Смирнов та ін.). Сприймання - це пізнавальний психічний процес, який охоплює цілісне відображення предметів, явищ, обставин, які виникають у процесі безпосереднього впливу подразників на органи відчуття. Основними видами сприймання у процесі риторичної діяльності є слухове та зорове, залежно від того, що необхідно зробити (записати прочитане чи почуте). Сприймання інформації під час опрацювання друкованих навчальних матеріалів відбувається за допомогою зорового аналізатора, який, охоплюючи текст абзацами, дає змогу розпізнавати надруковане. Як зазначає І. Зимня, смислове перероблення певної інформації відбувається значно краще, коли обсяг оперативної одиниці сприймання значно більший, то, безперечно, можемо говорити про зв'язок якості сприймання від розвитку риторичної навички. Риторична підготовка майбутніх фахівців може розглядатися як підсистема цілісної системи професійної підготовки, що має на меті: надати студентам систематизовані знання про особливості організації публічного мовлення; визначення основних правил підготовки до публічного виступу; особливості співпраці з аудиторіями різних типів; теорію аргументації; досконале володіння професійною термінологією; ознайомити з сучасними методиками організації професійної комунікації; технологіями побудови інноваційних стратегій спілкування, діалогічної взаємодії у професійному дискурсі. Зрозуміло, що процес формування риторичної компетентності майбутніх учителів- словесників різнобічний та довготривалий [1, с. 15]. Зауважимо, що для продуктивної взаємодії у риторичному середовищі враховуються знання основних принципів та правил ораторського мистецтва, які впливають на риторичну майстерність майбутнього вчителя української мови та літератури.

Окремого роз'яснення у контексті з'ясування психологічних особливостей студентів-філологів, пов'язаних із публічним виступом, потребує поняття тривожності. На думку науковців (О. Білоус, В. Шевченко, Д. Мольченко), «тривожність у сучасній психології розглядається як психічна властивість, індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини до переживання тривоги» [2, с. 168].

Як зазначають В. Шевченко та Д. Мольченко, що «у результаті дослідження емоційної сфери людини було виявлено, що тривожність - це комплекс фундаментальних емоцій, що включають страх і такі емоції, як горе, гнів, сором, провину та іноді інтерес-збудження. Певний рівень тривожності є необхідним для людини, викликаючи потрібний рівень збудження для реалізації своєї активності, але такий рівень має бути оптимальним та залежить від індивідуальних властивостей кожної окремої людини. У випадку, коли небезпеці піддається життя людини, її фізична цілісність - з'являється тривога, що завжди пов'язана з соціальним аспектом. Вона являє собою переживання, що виникає при загрозі людині як соціальному об'єкту, коли небезпеці піддаються її положення в суспільстві: її цінності, уявлення про себе, потреби, зачіпається ядро особистості» [3, с. 232].

Риторична компетенція - це вміння управляти мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, знання механізмів цієї діяльності. Вона забезпечує вміння мовця оцінювати свій виступ із позиції слухачів, враховувати конкретну мовленнєву ситуацію [4].

Науковці Н. Дика та О. Глазова слушно зазначають, що майбутній учитель української мови та літератури має дбати про «збагачення активного словника назвами почуттів, емоційно забарвлених слів, виконання вправ і завдань, виконуючи які, учні аналізуватимуть і висловлюватимуть власні почуття, що сприятиме удосконаленню емоційної компетентності, розвитку емпатії, а відтак успішності у спілкуванні, і врешті-решт формуванню емоційного інтелекту, розвиток якого допомагатиме встановленню рівноваги між розумом і почуттями особистості, утримуватиме від виконання дій під впливом емоцій, запобігатиме маніпулюванню з боку інших осіб» [5, с. 110]. Формування риторичної компетентності майбутніх учителів української мови та літератури у процесі навчання мовознавчих дисциплін передбачає, що викладач має ґрунтовно знати зміст і систему роботи з мовознавчих дисциплін у закладах вищої освіти, усвідомлювати і реалізовувати потужний потенціал цих дисциплін, використовувати знання із загальної та вікової психології, психолінгвістики, педагогіки та лінгводидактики. Як засвідчує практика, у майбутніх учителів української мови і літератури спостерігається недостатній рівень мотивації вивчення української мови як засобу професійної самореалізації особистості, відтак і володіння українською мовою задля спілкування, пізнання, неперервного здобуття знань.

Потребує подальшого вивчення проблема трансформації мовної та мовленнєвознавчої теорії в риторичну компетентність, що забезпечує становлення вербального складника професійної компетентності особистості. Стратегічний закон риторики полягає у створенні ефективної стратегії, тобто певної програми дій, що є реалізацією концепції і характеризується сукупністю тих дій, які має виконати вчитель для досягнення мети уроку. Цей закон характеризується динамічністю, варіативністю та гнучкістю. Будь-яка стратегія передбачає: визначення певної мети та її диференціацію на низку конкретних запитань, які мають бути висвітлені. Також у межах дії цього риторичного закону важливе формулювання тези. Студенту-філологу необхідно передбачити ймовірність питань, які можуть виникнути під час його промови в учнів, і дати стислі відповіді. На завершення виступу майбутній педагог підбиває підсумки і робить узагальнення щодо всього сказаного. Це забезпечить змістовний, чіткий, структурний виклад думок. На нашу думку, не менш важливим є й закон словесної творчості, який передбачає вираження думки вербально. Він реалізується у комунікативних якостях мовлення. Розвиток нормативного мовлення, тобто виконання вправ, відвідування практичних занять, робота з різними словниками та спеціальною літературою, написання текстів різної складності, різних стилів та жанрів, слухання та аналіз взірцевих промов, - все це сприятиме, з одного боку, реалізації окресленого закону риторики, а з іншого - забезпечить ґрунтовне формування риторичної компетентності як однієї з основних компонентів професійної компетентності майбутнього вчителя української мови і літератури. Цей закон передбачає уникнення тавтології, плеоназму, вживання слова у невластивому для контексту значенні та інших лексичних помилок, образність мислення, тобто використання яскравих прикладів і, водночас, стислість і доцільність обраних для викладу думки мовних засобів (цитат, афоризмів, приказок, прислів'їв тощо). Варто зазначити, що неабияке значення для реалізації цього закону мають і фонетичні засоби, тобто інтонація, з якою говорить майбутній учитель, тембр голосу, дикція і темп мовлення. Перебіг практичної реалізації методики формування риторичної компетентності майбутніх учителів української мови і літератури в процесі вивчення мовознавчих дисциплін здійснювався поетапно та забезпечувався системою вправ та завдань, що мали узагальнювальний характер і ґрунтувалася на найбільш поширених у лінгводидактиці класифікаціях, зокрема, у контексті нашого дослідження, вагомого значення набувають тренінгові вправи і практикуми, що сприяють особистісній включеності студентів у процес мислення і діяльності, що істотно підвищує ефективність формування риторичної компетентності, а саме: досягається розвиток умінь виокремлення й розв'язання проблем, здатності взаємодії й подолання рефлексивних бар'єрів, збагачення риторичного досвіду. На нашу думку, тренінгові методики нині є одними із найрезультативніших.

Висновки

Отже, успіх і ефективність риторичної діяльності залежить від рівня підготовленості оратора, від того, як він виконує комунікативні завдання, зокрема, як долає дистанцію між собою та слухачем, як враховує психологічні засади стосунків між людьми в аудиторії, адже вплинути на слухачів, переконати їх у чомусь саме публічним виступом можна за умови органічного поєднання вербальних і невербальних засобів публічного спілкування. Багатофункційність педагогічної риторики, що характеризує об'єкт нашого дослідження як складний, компоненти якого співвідносяться з риторичними потребами освітньо-педагогічної сфери та суспільства загалом. Виділені функції мають різне значення відповідно до цілей професійно-педагогічній діяльності. Запитаність педагогічної риторики в сучасному суспільстві та освітній практиці зумовлює взаємодію риторики з іншими напрямами професійної діяльності педагога, а також визначає важливе місце педагогічної риторики в професійній підготовці. Незначна увага до окресленої проблеми в минулому столітті стала причиною недостатнього розвитку риторичної культури педагогів. Вихід із цієї ситуації вбачаємо в запровадженні курсу педагогічної риторики у ЗВО, у систему післядипломної підготовки вчителів та в програму самопідготовки освітян, оскільки педагогічна риторика є умовою ефективності педагогічного дискурсу й успішної професійної діяльності освітніх працівників.

Література

1. Андрончик В.О., Бушанська В.В., Дума Л.П. Розвиток життєвих навичок. Навч.-метод. посібник для роботи зі старшокласниками і випускниками інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Київ: ФОП Шарко, 2011. 160 с.

2. Білоус О., Шевченко В., Мольченко Д. Зв'язок тривожності з самооцінкою та особливості їх впливу на ефективність публічного виступу. Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. № 1 (19), 2018. С. 169-172.

3. Шевченко В., Мольченко Д. Психологічні особливості впливу ситуативної тривожності на ефективність публічного виступу. Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки, № 1 (16), травень 2016. С. 229-234.

4. Янц Н. Риторична компетентність як складова професійної компетентності соціального педагога / Н. Янц // Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди". Педагогіка. Психологія. Філософія. - 2014. - Вип. 33. - С. 174-182. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gvpdpu_2014_33_22.

5. Дика Н., Глазова О. Розвиток емоційного інтелекту як важливий компонент методики навчання мови в закладах загальної середньої освіти. Наукові записки БДПУ. Серія: Педагогічні науки. Вип. 3. Бердянськ: БДПУ, 2019. С. 105-112.

References

1. Andronchik, V.O., Bushans'ka, V.V., Duma, L.P. (2011). Rozvitok zhittevih navichok [Development of life skills]. Ki'iv: FOP Sharko [in Ukrainian].

2. BUous, O., Shevchenko, V., Mol'chenko, D. (2018). Zv'jazok trivozhnosti z samoocrnkoju ta osoblivosti 5i'h vplivu na efektivrnst' pubhchnogo vistupu [The relationship between anxiety and self-esteem and the peculiarities of their influence on the effectiveness of public speaking]. Naukovij visnik MNU imeni V.O. Suhomlins'kogo. Psihologichni nauki - Scientific Bulletin of the MNU named after V.O. Sukhomlynskyi. Psychological sciences, 1 (19), 2018, 169-172 [in Ukrainian].

3. Shevchenko, V., Mol'chenko, D. (2016). Psihologichni osoblivosti vplivu situativnot trivozhnosti na efektivnist' publichnogo vistupu [Psychological features of the influence of situational anxiety on the effectiveness of public speaking]. Naukovij visnik MNU imeni V.O. Suhomlins'kogo. Psihologichni nauki - Scientific Bulletin of the MNU named after V.O. Sukhomlynskyi. Psychological Sciences, 1 (16), traven' 2016, 229-234 [in Ukrainian].

4. Janc, N. (2014). Ritorichna kompetentnist' jak skladova profesijno'i kompetentnosti social'nogo pedagoga [Rhetorical competence as a component of the professional competence of a social pedagogue]. Gumanitarnij visnik Derzhavnogo vishhogo navchal'nogo zakladu "Perejaslav-Hmel'nic'kij derzhavnij pedagogichnij universitet imeni Grigorija Skovorodi". Pedagogika. Psihologija. Filosofija - Humanitarian Bulletin of the State Higher Educational Institution "Pereyaslav-Khmelnytsky State Pedagogical University named after Hryhoriy Skovoroda". Pedagogy. Psychology. Philosophy, 33, 174-182. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/gvpdpu_ 2014_33_22 [in Ukrainian].

5. Dika, N., Glazova, O. (2019). Rozvitok emocijnogo intelektu jak vazhlivij komponent metodiki navchannja movi v zakladah zagal'not seredn'ot osviti [Development of emotional intelligence as an important component of language teaching methods in institutions of general secondary education]. Naukovi zapiski BDPU. Serija: Pedagogichni nauki - Scientific notes of the BSPU. Series: Pedagogical sciences, 3, 105-112 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru