Підготовка майбутніх фахівців в країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра педагогіки, психології, початкової, дошкільної освіти та управління закладами освіти

Закарпатський угорський інститут ім. Ференца Ракоці ІІ, м. Берегове

Анотація

Виокремлено основні принципи державної політики країн європейського союзу у сфері вищої освіти та основні засади на яких працюють заклади вищої освіти країн європейського союзу.

Визначальним пріоритетним напрямом створення єдиного європейського освітнього простору є розвиток полікультурної освіти та виховання, що зафіксовано у документах країн Європейського Союзу. У європейських країнах все більше усвідомлюють потребу вийти за рамки своєї країни у процесі вивчення історії, літератури, мистецтва. У зв'язку зі створенням об'єднаної Європи акцент частіше робиться на вивченні соціальних та інших проблем саме цього континенту.

Розповсюдження ідей полікультурної освіти в країнах Західної Європи відбувалося за двома основними напрямами, що розкрито у статті.

До найважливіших цілей заходів Європейського союзу у сфері вищої освіти відносяться такі: розвиток європейського виміру освіти; сприяння мобільності студентів та викладачів; підтримка співпраці між освітніми установами; розширення обміну інформацією та досвідом про спільні проблеми в рамках систем вищої освіти держав-членів ЄС і сприяння розвитку дистанційного навчання.

З точки зору оптимальної політики у сфері професійної освіти й навчання, в країнах ЄС чітко виокремлюється така перспективна тенденція - соціальне партнерство в професійній підготовці й розвитку виробничого персоналу з метою розширення меж професійної компетентності й мобільності, підвищення продуктивності праці та заробітної плати, зростання економічних показників, а також повноцінного саморозвитку й самореалізації працівників.

Ключові слова: підготовка майбутніх фахівців, країни Європейського Союзу, професійна освіта, полікультурна освіта, заклади вищої освіти, мобільність студентів та викладачів.

Kuchai Tetiana Petrivna Doctor of Pedagogical Sciences, professor of the department of pedagogy, psychology, elementary, preschool education and management of educational institutions, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute, Transcarpathia, Berehove

FUTURE SPECIALISTS TRAINING IN THE COUNTRIES OF THE EUROPEAN UNION

Вступ

Постановка проблеми. Політика у сфері освіти є одним із головних напрямів діяльності будь-якої держави. І саме за цим можна визначати соціальну зрілість певної країни, зацікавленість у розвитку суспільства та розуміння соціально-економічного й культурного поступу. Єврокомісія поставила на перший план чотири ключові пріоритети: високоякісні робочі місця і кращі умови праці, ринки праці, які краще функціонують, компетентні працівники і сильні стратегії створення нових робочих місць та сприяння попиту на робочу силу. Важливим питанням є адаптація випускників закладів вищої освіти до умов ринку, що потребує поліпшення зокрема через практику здобувачів вищої освіти. Для цього необхідно також поліпшити базу даних навчальної мобільності та результатів зайнятості.

ЄС приділяє значну увагу транспарентності, диверсифікації, мобільності та співробітництву вищої освіти. Крім цього, йдеться про те, щоб створити кращі ринкові умови для задоволення нинішніх та майбутніх потреб у кваліфікованій робочій силі у усіх сферах та уможливити зростання зайнятості [5].

В умовах посилення інтеграційних процесів пріоритетного значення набуває питання теоретико-методологічного обґрунтування підготовки сучасного фахівця в контексті неперервної професійної освіти. Об'єктивна потреба посилення уваги до проблем освіти впродовж життя зумовлена динамічними змінами в умовах інформаційно-технологічного суспільства, вимог ринку праці до компетентності фахівців, їх швидкої професійної адаптації, необхідністю постійно навчатися, перенавчатися, підвищувати кваліфікаційний рівень [2].

Тому метою статті є з'ясування особливостей підготовки майбутніх фахівців в країнах Європейського Союзу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теорія і практика зарубіжного освітнього процесу з метою з'ясування особливостей підготовки майбутніх фахівців в країнах Європейського Союзу стала предметом наукового пошуку провідних учених. У наукових працях Н. Абашкіної, Т. Гордієнко, Ю. Кіщенко, Н. Мукан, О. Олексюка, Н. Попович розкрито зарубіжний досвід професійної підготовки фахівців. Проблеми теорії вищої освіти за кордоном висвітлено у працях В. Андрущенка, І. Зязюна, В. Кременя, В. Лугового, Н. Ничкало та ін.

Виклад основного матеріалу

- гуманістичний характер освіти, пріоритет загально-людських цінностей, життя і здоров'я людини, вільного розвитку особистості;

- захист засобами освіти національних культур та регіональних культурних традицій, а також забезпечення єдності культурного і освітнього простору;

- загальнодоступність освіти, адаптивність системи освіти до рівнів та особливостей розвитку й підготовки;

- світський характер освіти в державних освітніх закладах, свобода і плюралізм в освіті;

- демократичний, державно-суспільний характер управління освітою, автономність освітніх закладів;

- незалежність державної системи освіти від політичних партій та інших громадських і релігійних організацій;

- єдність навчальної та наукової роботи, викладання, навчання і досліджень, взаємодія з ринком праці;

- гнучкість і прогностичність системи освіти, єдність і наступність, безперервність і багатоманітність освіти [5].

Європейський Союз сприяє розвитку спільних цінностей, водночас поважаючи культурні відмінності, різні традиції народів Європи і національну ідентичність держав-членів [4].

1. Забезпечення в рамках підготовки бакалаврів та магістрів запиту шляхом фундаментальної підготовки, що базується на новітніх наукових знаннях і широких компетенціях, щоб педагоги гарантували в освітніх закладах ЄС якість навчання.

2. Професіоналізація фахівців, щоб вони відповідали суспільним вимогам і могли найкращим чином виконувати свої професійні обов'язки і завдання.

3. Відповідність навчання вимогам закладів вищої освіти та актуальним науковим стандартам підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації та гарантування їх зв'язку з практикою.

4. Орієнтація навчання на динамічні професійні вимоги і трансфер нових наукових знань, пов'язаних із практикою, у фахову діяльність.

5. Шляхом підтримки міжнародної співпраці у сфері досліджень та викладання, розширення національної та міжнародної мобільності у сфері професійної підготовки зміцнювати європейський вимір в суспільстві.

6. Дотримання таких основних принципів, як: багатоманітність теорій, методів і поглядів у викладанні; зв'язок дослідження і викладання; свобода навчання; урахування вимог доступу до професії; урахування особливих потреб професійної освіти; участь здобувачів вищої освіти у вирішенні питань, зокрема навчання і викладання; відповідальність за розвиток суспільства шляхом професіоналізації випускників; посилення соціальної компетенції, включаючи здатність до поширення соціальних, етичних і релігійних цінностей та компетенції щодо гендерного підходу та багатомірності; застосування результатів навчання у педагогічній практиці; взаємодія студентів, викладачів та управлінського персоналу у сенсі культури викладання і навчання у закладі вищої освіти; участь у розвитку освітніх закладів шляхом наукових досліджень, пов'язаних із професією та роботою у соціальній сфері й освітній політиці; рівноправне становище чоловіків і жінок; соціальна рівність шансів; особливе врахування вимог людей із фізичними обмеженнями; економічність, бережливість та доцільність в управлінні справами.

7. Дослідження у ЗВО служить отриманню наукових знань, які сприяють розвитку професійних сфер фахівців.

8. Вищі ЗВО під час виконання своїх завдань реалізують стратегію гендерного підходу і враховують її в дослідженнях, відповідних студіях і дидактиці, чутливій до гендерних проблем.

9. Урахування ситуації працюючих студентів, зокрема можливості перенесення термінів складання іспитів.

ЗВО в освітньому просторі ЄС готують до професійної діяльності, яка вимагає наукових знань і наукових методів або здатності до творчості; сприяють підготовці сучасних науковців та митців, підвищенню кваліфікації свого персоналу.

У міжнародній сфері ЗВО сприяють міжнародній, особливо європейській, співпраці у сфері вищої освіти та обміну між іноземними закладами, ураховують особливі потреби іноземних студентів.

ЗВО під час виконання своїх завдань співпрацюють між собою та з іншими державними й такими, що підтримуються державою, дослідницькими і освітніми установами. ЗВО сприяють трансферу знань і технологій, інформують громадськість про виконання своїх завдань. Вони мають на ділі сприяти забезпеченню рівноправності жінок і чоловіків і працювати над усуненням існуючих обмежень [5]. Визначальним пріоритетним напрямом створення єдиного європейського освітнього простору є розвиток полікультурної освіти та виховання, що зафіксовано у документах країн Європейського Союзу.

У європейських країнах все більше усвідомлюють потребу вийти за рамки своєї країни у процесі вивчення історії, літератури, мистецтва. У зв'язку зі створенням об'єднаної Європи акцент частіше робиться на вивченні соціальних та інших проблем саме цього континенту.

Розповсюдження ідей полікультурної освіти в країнах Західної Європи відбувалося за двома основними напрямами:

1. реформування чи створення системи освіти для національних меншин як для «традиційних» етнічних груп, так і для «нових меншин», представлених новими співтовариствами іммігрантів (Фінляндія, Нідерланди та ін.);

2. виховання толерантності між представниками різних етнічних, релігійних, культурних та ін. груп в суспільстві, яке досягається реформуванням змісту освіти і організації педагогічного процесу для всієї системи освіти (Норвегія, Швеція). Ідеї полікультурної освіти розповсюджуються у багатьох країнах Європейського Союзу

Професійна підготовка фахівця, спрямована на забезпечення професійної самореалізації особистості, формування її кваліфікаційного рівня, забезпечується комплексом заходів щодо формування готовності фахівця працювати в полікультурному середовищі, вміння адаптуватися до змінних умов [1]. До найважливіших цілей заходів Європейського союзу у сфері вищої освіти відносяться такі: розвиток європейського виміру освіти; сприяння мобільності студентів та викладачів; підтримка співпраці між освітніми установами; розширення обміну інформацією та досвідом про спільні проблеми в рамках систем вищої освіти держав-членів ЄС і сприяння розвитку дистанційного навчання [5]. У царині безперервної професійної освіти і навчання в країнах ЄС ключовою тенденцією виглядає її всебічне збагачення європейськими цінностями шляхом реалізації ідеї європейського виміру в освіті - ЄВО. На сучасному етапі мова йде про формування в молодих європейців своєрідної «європейської» компетентності, яка охоплює знання, уміння, навички, цінності, ставлення та здатність до їхнього практичного застосування, надаючи можливість успішно жити й працювати в сучасному полікультурному європейському суспільстві. Інструментами досягнення такої компетентності в сфері професійної освіти і навчання стають: Європасс (Europass), Європейська кредитна система для професійної освіти і навчання (ECVET), Європейська система визнання і накопичення кредитів (ECTS), Європейське керівництво (European governance), Європейська кваліфікаційна рамка для навчання впродовж життя (EQF), Європейське оцінювання якості в професійній освіті і навчанні (EQAVET) та ін.

Запровадження ЄВО в базову і безперервну професійну освіту і навчання є окремим напрямом політики в цій галузі в країнах-членах ЄС. Внутрішньофірмовій професійній підготовці й розвитку виробничого персоналу відводиться особлива роль у реалізації таких завдань, як: збільшення гнучкого доступу до професійного навчання і кваліфікацій, перетворення освіти впродовж життя на реальність, підвищення якості та ефективності професійної освіти і навчання.

З точки зору оптимальної політики у сфері професійної освіти й навчання, в країнах ЄС чітко виокремлюється така перспективна тенденція - соціальне партнерство в професійній підготовці й розвитку виробничого персоналу з метою розширення меж професійної компетентності й мобільності, підвищення продуктивності праці та заробітної плати, зростання економічних показників, а також повноцінного саморозвитку й самореалізації працівників.

Соціальні партнери співпрацюють різними шляхами: за допомогою колективних договорів і угод, що приймаються на національному і галузевому рівнях, а також на рівні підприємств; забезпечення доступності професійної підготовки і розвитку фахівців на робочому місці; надання підтримки у проведенні виробничого навчання - виховання культури навчання на виробництві, що може передбачати виділення оплачуваного вільного часу для навчання тощо; забезпечення можливості для проходження стажувань і підвищення якості навчання; створення спеціальних навчальних фондів на галузевому і національному рівнях тощо [3].

Висновки

З точки зору оптимальної політики у сфері професійної освіти й навчання, в країнах ЄС чітко виокремлюється така перспективна тенденція - соціальне партнерство в професійній підготовці й розвитку виробничого персоналу з метою розширення меж професійної компетентності й мобільності, підвищення продуктивності праці та заробітної плати, зростання економічних показників, а також повноцінного саморозвитку й самореалізації працівників.

Подальші дослідження будуть спрямовані на соціальне партнерство в професійній підготовці й розвитку виробничого персоналу.

Література

1. Кристопчук Т. Є., Кочмар Д. А. Професійна підготовка фахівців в контексті ідей полікультурності в країнах ЄС. Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально- виховного процесу в школі та ВНЗ: зб. наук. праць Міжнарод. економ-гуманіт. ун. ім. акад. Степана Дем'янчука. Рівне. РВЦ МЕГУ ім. акад. С. Дем'янчука. 2019. 2(22). 93-100.

2. Ничкало Н.Г. Розвиток професійної освіти в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів: монографія. К.: Видавництво НПУ імені М.П. Драгоманова. 2014.

3. Пуховська Л. П., Ворначев А. О., Леу С. О. Професійний розвиток персоналу підприємств у країнах Європейського Союзу: посібник. Київ: ІПТО НАПНУ. 2015.

4. Сисоєва С. О., Заскалєта С. Г. Неперервна професійна освіта у документах Європейського Союзу. Київ. 2009. 345

5. Хоружий Г. Ф. Європейська політика вищої освіти. Монографія. Полтава: Дивосвіт. 2016. 384.

6. Кміть О. В. Формування методичної компетентності майбутнього вчителя англійської мови початкової школи з позиції контекстного підходу. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка; гол. ред. Носко М. О. Чернігів: ЧНПУ, 2016. Вип. 135. С. 92-95.

References

1. Krystopchuk T. YE., Kochmar D. A. (2019). Profesiyna pidhotovka fakhivtsiv v konteksti idey polikul'turnosti v krayinakh ES [Professional training of specialists in the context of ideas of multi culturalism in EU countries]. Psykholoho-pedahohichni osnovy humanizatsiyi navchal'no-vykhovnoho protsesu v shkoli ta VNZ: zb. nauk. prats' Mizhnarod. ekonom-humanit. un. im. akad. Stepana Dem"yanchuka. Rivne. RVTS MEHU im. akad. S. Dem'yanchuka. 2(22). 93-100.

2. Nychkalo N.H. (2014). Rozvytok profesiynoyi osvity v umovakh hlobalizatsiynykh ta intehratsiynykh protsesiv: monohrafiya [Development of professional education in the conditions of globalization and integration processes]. K.: Vydavnytstvo NPU imeni M.P. Drahomanova.

3. Pukhovs'ka L. P., Vornachev A. O., Leu S. O. (2015). Profesiynyy rozvytok personalu pidpryyemstv u krayinakh Yevropeys'koho Soyuzu [Professional development of enterprise personnel in the countries of the European Union]: posibnyk. Kyyiv: IPTO NAPNU.

4. Sysoyeva S. O., Zaskalyeta S. H. (2009). Neperervna profesiyna osvita u dokumentakh Yevropeys'koho Soyuzu [Continuing professional education in European Union documents]. Kyyiv. 345

5. Khoruzhyy H. F. (2016). Yevropeys'ka polityka vyshchoyi osvity [European higher education policy]. Monohrafiya. Poltava: Dyvosvit. 384.

6. Kmit O. V. Formation of methodological competence of the future English language teacher of primary school from the position of a contextual approach. Bulletin of the Chernihiv National Pedagogical University named after T. G. Shevchenko. Chernihiv National Pedagogical University named after T. G. Shevchenko; Goal. ed. Nosko M. O. Chernihiv: ChNPU, 2016. Issue 135. P. 92-95.

Размещено на Allbest.ru