До історії створення системи забезпечення якості вищої освіти в європейському просторі вищої освіти

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія наук України

Державна установа «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва»

Відділ історії та соціології науки і техніки

До історії створення системи забезпечення якості вищої освіти в європейському просторі вищої освіти

Бессалова Т.В., к.і.н., с.н.с.

Київ

Анотація

Важливість дослідження зумовлена наростаючими процесами світової глобалізації, в умовах якої питання розвитку вищої освіти та забезпечення її якості отримали особливу актуальність. Встановлено, що реакцією європейських країн на світові виклики стало створення Європейського простору вищої освіти та системи забезпечення якості вищої освіти. Це значною мірою було обумовлено пошуком шляхів підвищення якості вищої освіти в європейських університетах та необхідністю формування якісного кадрового потенціалу для досягнення стратегічної мети - розбудови «Європи знань».

Встановлено, що необхідність функціонування систем забезпечення якості вищої освіти зумовлена основними тенденціями, які характеризують загальний розвиток світової системи вищої освіти, серед яких: перетворення вищої освіти в масове явище, що здатне суттєво послабити академічні стандарти; швидка зміна вимог ринку праці на професійні компетентності фахівців; зростаюча конкуренція на ринку освітніх послуг; впровадження практик вільного ринку в систему управління навчальними закладами, що сприяє змінам пріоритетів закладів вищої освіти у бік економічних показників; інтернаціоналізація освіти, яка визначається як стратегія інтеграції міжнародних, міжкультурних та глобальних перспектив в процеси викладання, досліджень, управління та призводить до високої мобільності, інтенсивному процесу конвергенції знань, ідей, людей та ресурсів.

Показано, що в цих умовах можливості протистояти викликам та гарантувати високий рівень освітніх стандартів, пов'язані, в першу чергу, із формуванням системи забезпечення якості вищої освіти та реалізацією заходів та визначених процедур забезпечення якості вищої освіти. Встановлено, що ключова роль у формуванні спільного освітнього простору та створені європейської системи забезпечення якості вищої освіти належала рішенням, що були прийняті в рамках Болонського процесу, який визначив основні напрями майбутнього розвитку вищої освіти ЄС та активізував початок руху національних освітніх систем до єдиних стандартів.

Ключові слова: європейський простір вищої освіти, якість вищої освіти, глобальні виклики, стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості, трансформація освітньої системи, європейський досвід.

Abstract

To the history of the creation of the higher education quality assurance system in the european higher education area

Bessalova T.V., C. Histor. Sci. senior researcher of the Department of History and Sociology of Science and Technology, State Institution «G.M. Dobrov Institute of Scientific and Technological Potential and History of Science», National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv

The importance of research is determined by the growing processes of world globalization, in the conditions of which the issues of the development of higher education and ensuring its quality have gained special relevance. It was established that the European countries' response to global challenges was the creation of the European Higher Education Area and the higher education quality assurance system. This was largely due to the search for ways to improve the quality of higher education in European universities and the need to build high-quality human resources to achieve the strategic goal of building a «Europe of knowledge».

It was established that the need for the functioning of higher education quality assurance systems is determined by the main trends that characterize the general development of the world higher education system, including: the transformation of higher education into a mass phenomenon capable of significantly weakening academic standards; rapid change in the requirements of the labor market for the professional competence of specialists; growing competition in the educational services market; the introduction of free market practices into the management system of educational institutions, which contributes to changes in the priorities of higher education institutions in the direction of economic indicators; internationalization of education, which is defined as a strategy for integrating international, intercultural and global perspectives into the processes of teaching, research, management and leads to high mobility, an intensive process of convergence of knowledge, ideas, people and resources.

It is shown that in these conditions, the ability to face challenges and guarantee a high level of educational standards is primarily related to the formation of a higher education quality assurance system and the implementation of measures and defined procedures for ensuring the quality of higher education. It has been established that the key role in the formation of a common educational space and the creation of a European system of quality assurance of higher education belongs to the decisions made within the framework of the Bologna process, which determined the main directions of the future development of higher education in the EU and activated the beginning of the movement of national education systems towards unified criteria and standards.

Keywords: European area of higher education, quality of higher education, global challenges, standards and recommendations for quality assurance, transformation of the educational system, European experience.

Постановка проблеми

Зростання в світі ролі вищої освіти, яка разом із дослідженнями та інноваціями створює економічний фундамент, забезпечує глобальну конкурентоздатність та підтримує процеси демократизації сучасного суспільства, актуалізувало питання забезпечення її якості. Особливо це стосується європейської вищої освіти, яка прагне стати привабливою для як найбільшої кількості людей у світі.

Актуальність дослідження обумовлена можливістю використання найбільш цінних досягнень європейської теорії та практичного досвіду. Це пов'язано з успіхами, що демонструє європейська вища освіта. В Україні, яка здійснює модернізацію освітньої системи та працює над підвищенням рівня якості освіти, дослідження прогресивного європейського досвіду з розбудови системи забезпечення та гарантування високої якості вищої освіти є пріоритетним завданням. Це потребуватиме вивчення основних складових процесу розбудови європейської системи забезпечення якості вищої освіти, яка характеризується високим рівнем ефективності. Проведене дослідження сприятиме уточненню існуючих уявлень про процеси, які відбувалися в європейському освітньому вимірі, про їх ефекти та проблеми. Це дозволить врахувати історичний досвід ЄС при розбудові українського простору вищої освіти за європейськими стандартами та створить умови для інтелектуального і духовного розвитку українського суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Створенню Європейського простору вищої освіти і його важливої складової - системи забезпечення й гарантування якості, присвячені дослідження В. Андрущенка, В. Антонюк, О. Горпинича, С. Іванової, В. Кухарського [10], Г. Калінічєвої [5], В. Салова, О. Локшиної та ін., в яких аналізуються тенденції розвитку та пріоритети функціонування Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) в умовах глобальних викликів.

Теоретичні та практичні питання у сфері забезпечення якості вищої освіти в умовах функціонування Європейського простору вищої освіти аналізуються в роботах І. Бабина [1], К. Балабанова, Р. Барнета, І. Вакарчука, О. Висоцької [3], Н. Дупак, Т. Добка, І. Єременко [13], М. Згуровського, О. Зайчука, М. Карпенка, О. Козієвської, Т. Кристопчук, С. Калашнікової, Г. Клімової [7], В. Лугового, С. Ніколаєнка, С. Сбруєвої [13], М. Степка [2], В. Шаповала та ін. Так, значний внесок у розробку наукової проблеми внесла монографія А. Сбруєвої та І. Єременко

«Формування європейського виміру забезпечення якості вищої освіти в контексті інтернаціоналізації освітнього простору» (2019 р.), в якій досліджено теоретичні, нормативні, організаційні та змістовно-процесуальні засади формування європейського виміру забезпечення якості вищої освіти (ЗЯВО) в контексті інтернаціоналізації освітнього простору [13].

Важливим в проблематиці забезпечення якості вищої освіти є питання оцінки її якості, якому присвячені праці Н. Батечко, А. Василюк, М. Дей, П. Полянського, В. Кременя, О. Корнілової, М. Кісіля [6], С. Ніколаєнка, Т. Лукіної, Ю. Ващенко, Л. Даниленко та ін. Так, в роботах науковців аналізуються сучасні стандарти якості вищої освіти в міжнародному контексті, розкриваються сутність поняття «якість вищої освіти» та оцінка значення цього поняття, досліджуються чинники, критерії, показники, індикатори та інші складові процесу оцінки якості вищої освіти, аналізуються ключові проблеми, пов'язані з оцінкою якості вищої освіти.

Отже, різні аспекти формування та розвитку європейської системи забезпечення якості вищої освіти знайшли своє висвітлення в працях українських та зарубіжних науковців, втім коло питань щодо узагальнення історичного досвіду європейських країн з розбудови систем забезпечення якості вищої освіти, і зокрема вивчення тенденцій цього процесу, потребують подальшого дослідження.

Мета статті - проаналізувати та узагальнити історичний досвід розбудови системи забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Як зазначають дослідники, головним напрямом дискусії щодо розвитку вищої освіти з початку 2000-х рр. є проблема її якості, відповідності сучасним викликам та бачення майбутнього [8, с. 44]. Отже якість освіти стає одним із найважливіших показників, за яким у міжнародній практиці прийнято визначати результативність системи освіти та ефективність управління нею [4].

Тривалий час на європейських теренах не існувало цілісної системи інституційної оцінки діяльності освітніх установ. До початку 80-х рр. XX століття в європейських країнах як на рівні начальних закладів, так і на урядовому рівні не розроблялося спеціальних механізмів або інструментів забезпечення якості вищої освіти [1]. Першими європейськими країнами, які з середини 80-х рр. почали процеси, пов'язані із забезпечення якості у вищій освіті, стали Велика Британія, Франція та Нідерланди [7].

В 1991 році Комісією Європейського співтовариства було опубліковано Меморандум про вищу освіту, в якому визначалася її роль у підготовці майбутніх громадян Європи. Документ окреслив основні напрями з підтримки високої якості вищої освіти та підкреслив важливість запровадження принципів європейської спільності та єдності, які, як зазначає І. Бабин, в подальшому стали однією з обов'язкових умов нової якості вищої освіти [1].

Передувало створенню європейської системи забезпечення якості вищої освіти формування Європейського простору вищої освіти. Ці процеси отримали прискорений розвиток з прийняттям Великої хартії університетів (1988 р.), Ліссабонської конвенції про визнання кваліфікації для систем вищої освіти європейського регіону (1997 р.) та Сорбонської декларації щодо узгодження структури систем вищої освіти в Європі (1998 р.).

Важливим для формування Європейського простору вищої освіти та розбудови системи забезпечення якості освіти стало утворення у 2000 році Європейської мережі гарантії якості у вищій освіті (з 2004 р. - Європейська асоціація забезпечення якості вищої освіти), завданням якої стали активізація європейської співпраці у сфері забезпечення якості освіти, обмін досвідом та інтеграція національних систем управління якістю. Підґрунтям для її діяльності стали - «Європейський пілотний проект по оцінці якості вищої освіти» (1994-1995 рр.), матеріали Рекомендацій Єврокомісії зі співробітництва з питань гарантії якості у вищій освіті від 24 вересня 1998 року та матеріали Болонської декларації [5]. Зазначені документи зіграли важливу роль у поширені практики забезпечення якості вищої освіти в Європі та сприяли прийняттю у 1998 році Радою міністрів з освіти ЄС Рекомендацій щодо європейського співробітництва в питаннях забезпечення якості вищої освіти. Зокрема, у Декларації, прийнятій Міжнародною конференцією з вищої освіти в листопаді 1998 року зазначалося, що якість освіти - це поняття, яке охоплює всі напрями діяльності вищого навчального закладу: навчальні та академічні програми, наукову і дослідницьку роботу, професорсько-викладацький склад, студентів, навчальну та матеріально-технічну базу тощо. Отже, документ підтвердив, що забезпечення й контроль якості повинні зосереджуватися саме на основах освітньої діяльності навчального закладу. Принципово нового значення набувають питання широкого публічного висвітлення результатів контролю якості [2, с. 171].

Втім, найбільш оптимальною організаційною й інституційною формою для проведення загальноєвропейської дискусії щодо якості вищої освіти, як зазначають А. Сбруєва та І. Єременко, став Болонський процес і підписання у 1999 році Болонської декларації, стратегічною метою якої було визначено створення Європейського простору вищої освіти - конкурентоспроможного та привабливого для студентів з усього світу [13, с. 34]. Саме в рамках Болонського процесу почало формуватися бачення необхідності запровадження сумісних критеріїв та методологій в питаннях забезпечення якості вищої освіти. Втім, як підкреслює О. Висоцька, запровадження спільних засад функціонування систем вищої освіти в країнах, що приєдналися до Болонської декларації, не означає відмови від національних культурно-історичних традицій. Дослідниця наголошує, що Болонський процес, передусім ґрунтується на цінностях європейської освіти і культури і не має на меті руйнації національних особливостей освітніх систем країн Європи [3, с. 110]. Сьогодні європейська освітня спільнота сходиться на думці, що в умовах інформаційного суспільства немає і не може бути єдиної інтернаціональної системи забезпечення якості вищої освіти. Кожна країна вирішує це питання з урахуванням національних особливостей. Як зазначає О. Висоцька, необхідною умовою інтеграції освіти до європейського простору є розбудова, насамперед національних систем освіти та їхнього узгодження з європейськими стандартами [3, с. 111].

Треба зазначити, що фахівці в галузі освіти неодноразово вдавалися до спроб визначити сутність поняття «якість вищої освіти». Так, в документі ЮНЕСКО «Реформа та розвиток вищої освіти» (1995 р.) якість вищої освіти розглядається як багатовимірна концепція, яка охоплює всі основні функції та різновиди діяльності навчальних закладів, що спрямовані на забезпечення випускникові можливостей швидко й ефективно включитися в трудову діяльність в інтересах суспільного розвитку, роботодавця та для власної користі [9]. Наприклад, М. Кісіль у своєму дослідженні, зазначає, що під якістю вищої освіти розуміється сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і зумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства [6]. Таким чином, для поняття «якість вищої освіти» існує багато визначень, але загалом якість вищої освіти розглядається як результат взаємодії між викладачами, студентами та інституційним навчальним середовищем [12]. Проблема якості вищої освіти отримала свій розвиток на зустрічі представників європейських вищих навчальних закладів в Іспанії (2001 р.).

Так, у прийнятому за підсумками зустрічі документі зазначалося, що якість освіти розглядається як «неодмінна умова встановлення довіри, співвідносності, мобільності, порівнянності й привабливості в Європейському просторі вищої освіти» [1]. Наприклад, у розробленому Європейською асоціацією університетів документі «Забезпечення якості у вищій освіті» (2001 р.), зазначалося, що оцінка якості повинна: ґрунтуватися на довірі й співробітництві між вищими навчальними закладами й організаціями, що здійснюють оцінку; ураховувати цілі й завдання навчальних закладів, а також освітніх програм; забезпечувати баланс між традиціями й новаторством, академічною спрямованістю та економічною релевантністю, логічною обґрунтованістю навчальної програми й свободою вибору для студента; включати перевірку викладання, дослідницької роботи, управління й адміністрування; ураховувати відповідальне ставлення керівників вищих навчальних закладів до потреб студентів та послуг, що їм надаються [1]. європейський якість вищий освіта україна

Таким чином, питання оцінки та підвищення якості вищої освіти, а також відкритості та підзвітності навчальних закладів за результати своєї роботи, стають важливими складовими всіх процесів забезпечення якості вищої освіти, що здатні підтримувати розвиток культури якості та сприяти удосконаленню діяльності закладів вищої освіти.

Подальшу підтримку процесів формування європейського виміру вищої освіти та розбудову системи забезпечення її якості було підтверджено у деклараціях, прийнятих у Празі (2001 р.), Берліні (2003 р.), Бергені (2005 р.) та наступних конференціях. Зокрема, питання підвищення конкурентоздатності європейської вищої освіти та забезпечення її високої якості були розглянуті у вересні 2003 року на Берлінській конференції, яка наголосила, що забезпечення якості є основою створення Європейського простору вищої освіти і одним із пріоритетів в галузі вищої освіти. Реалізуючи положення Берлінського комюніке, Європейська асоціація університетів (EUA), Європейський союз студентів (ESIB) та Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти (ENQA) в рамках Групи «Є4» розпочали роботу з вироблення узгоджених «Стандартів і рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти». Важливим напрямом діяльності Групи стало вивчення можливостей створення системи зовнішньої експертизи для структур із забезпечення контролю та акредитації [5]. Зокрема, всім країнам, які приєдналися до Болонського процесу було визначено завдання розробити до 2005 року національні системи гарантії якості, які мають включати:

- визначення відповідальності органів та навчальних закладів, що беруть участь у діяльності;

- оцінку програм закладів, яка передбачає внутрішній контроль, зовнішню перевірку, участь студентів та публікацію результатів;

- систему акредитації, сертифікації або подібні процедури;

- міжнародну участь, співпрацю та створення спілок.

В історії розвитку європейської системи забезпечення якості вищої освіти учені А. Сбруєва та І. Єременко виділяють чотири ключові етапи її становлення. Етап розробки й експериментальної перевірки національного та європейського вимірів методології й процедур ЗЯВО (1991-1997 рр.). В цей період, як зазначають дослідниці, було розпочато експериментальні роботи з розробки та запровадження єдиної методології ЗЯВО у європейському регіоні, насамперед, процедур та інструментів зовнішньої оцінки якості у межах освітніх програм однієї чи двох спеціальностей в окремих університетах. Досвід було визнано вдалим и він активно почав поширюватися на країни Європи. Етап інституалізації європейського виміру ЗЯВО (1997-2005 рр.). Зокрема, було вперше сформульовано пропозиції і рекомендації, щодо розвитку співробітництва у сфері ЗЯВО в європейському регіоні, а проблема якості вищої освіти після прийняття низки важливих документів та початком Болонського процесу, набула нового динамічного розвиту. Етап стандартизації європейського виміру ЗЯВО (2005-2015 рр.) пов'язаний із підготовкою та прийняттям у 2005 році «Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти» (ESG). Етап легітимізації європейського виміру ЗЯВО (2015 р. - та донині) характеризується схваленням нової редакції ESG у 2015 році на саміті в Єревані [13, с. 59-60].

Отже, важливу роль у формуванні європейської системи забезпечення якості вищої освіти відіграли «Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти» (ESG-2005), які окреслили загальні орієнтири для навчальних середовищ у вищій освіті та ключові аспекти заходів із забезпечення якості. Зокрема, прийнятий документ визначив загальну структуру для систем забезпечення якості, навчання і викладання та окреслив основні цілі та принципи системи забезпечення якості вищої освіти, яка повинна: підтримувати розвиток культури якості; враховувати потреби і очікування студентів та інших зацікавлених сторін; реагувати на різноманітність систем вищої освіти, навчальних закладів, програм і студентів; формувати та підтримувати взаємну довіру та забезпечувати прозорість цього процесу; сприяти підвищенню якості вищої освіти в ЄПВО. Так, в документі зазначалося, що в умовах розмаїття політичних систем, систем вищої освіти, соціокультурних та освітніх традицій, мов, прагнень та очікувань, широке прийняття всіх стандартів є передумовою для побудови спільного розуміння контролю якості в ЄС [11]. ESG поділено на три складові - внутрішнє забезпечення якості; зовнішнє забезпечення якості та агенції із забезпечення якості, які пов'язані між собою та є важливими елементами, що утворюють європейську систему забезпечення якості вищої освіти. «Стандарти і рекомендації» стали відправним документом для побудови та функціонування внутрішніх та зовнішніх систем забезпечення якості в країнах Болонського клубу.

Важливим для становлення європейської системи забезпечення якості вищої освіти стало створення у 2008 році Європейського реєстру забезпечення якості (EQAR) та підготовка документів щодо подальшого розвитку європейської системи забезпечення якості вищої освіти (Доповідь 2009 року та Доповідь 2014 року), в яких було підтверджено завершення ключових структурних реформ в європейському вимірі та констатовано створення національних та міжнародних агенцій ЗЯВО та їх мереж на загальноєвропейському та субрегіональному рівнях. Зокрема, з 2000 по 2005 рр. відбулося утворення цілої низки міжнародних агенцій ЗЯВО, що мали як загальноєвропейський, так і субрегіональний характер. Це - Європейська Асоціація забезпечення якості вищої освіти (ENQA); Європейський консорціум з акредитації у вищій освіті (ECA); Європейська фундація якості в електронній освіті (EFQUEL); Мережа (Асоціація) агенцій забезпечення якості вищої освіти країн Центральної та Східної Європи (CEENQA); Мережа (Асоціація) агенцій ЗЯВО країн Північної Європи (NOQA); Європейський форум з проблем ЗЯВО (EQAF) [13, с. 63; 69].

Ключовим в зазначених документах стало питання необхідності удосконалення існуючих «Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти». ESG- 2005 відіграли важливу роль у становленні європейської системи забезпечення якості вищої освіти та стали ефективним інструментом досягнення цілей Болонського процесу. Так, за цей час було досягнуто значних результатів у сфері європейської вищої освіти, наприклад, запроваджено кваліфікаційні рамки, Європейську кредитно-трансферну накопичувальну систему, додатки до дипломів, що сприяло переходу до студентоцентрованого навчання, викладання та оцінювання. Зокрема, застосування нового підходу до організації освітнього процесу було викликано, насамперед необхідністю стимулювання студентської мотивації, саморефлексії та більш широкого залучення студентів в освітній процес в якості суб'єктів, що безпосередньо несуть відповідальність за забезпечення якості. Формування інших тенденцій, серед яких - визнання важливості формування професійних компетентностей майбутніх фахівців; активне використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні та викладанні; необхідність запровадження в діяльність закладів освіти принципів прозорості, відкритості та доброчесності; забезпечення проведення регулярного моніторингу і періодичного перегляду навчальних програм з метою підтримки належного рівня освітніх послуг та створення сприятливого навчального середовища для студентів; посилення процесів інтернаціоналізації тощо, засвідчило зміну контексту та важливість розпочати процедуру оновлення ESG, аби «зробити їх чіткішими й кориснішими до застосування та розширити сферу їхньої дії» [12]. У ході роботи над новою редакцією «Стандартів» було проведено ряд консультативних нарад організацій і міністерств. Одержані від ключових сторін пропозиції створили підґрунтя для подальшої реалізації заходів із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Нова редакція ESG була затверджена в 2015 році на Єреванському саміті і завершила собою процес створення Європейського простору вищої освіти, який спирається на спільно визначені цілі та принципи щодо забезпечення якості вищої освіти. Як ESG-2005, так і ESG-2015 відіграли та продовжуватимуть відігравати важливу роль у майбутньому розвитку національних та інституційних систем забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти, а також на міжнародному рівні.

Важливими для подальшого функціонування створеної системи забезпечення якості вищої освіти стали документами, що були прийняті на Єреванській конференції - «Європейський підхід до забезпечення якості спільних програм» (European Approach for Quality Assurance of Joint Programmes) та нова редакція «Посібника для користувачів ЄКТС» (ECTS Users'Guide). Зокрема, вагомий внесок у розвиток європейського виміру ЗЯВО зробив «Посібник для користувачів ЄКТС» (2015 р.), у вступі до якого наголошувалося, що Європейська кредитно-трансферна накопичувальна система (ЄКТС) стала ключовим інструментом підтримки високого рівня якості вищої освіти, який створив умови для розробки й запровадження навчальних програм, підтримки процесів визнання кваліфікацій і періодів навчання та мобільності студентів [13, с. 98].

На Єреванському саміті було обговорено питання необхідності оновлення «Рамки кваліфікацій» (QF for the EHEA), яка свого часу відіграла важливу роль у становленні Європейського простору вищої освіти. Завершила цей процес Паризька конференція 2018 року, яка затвердила оновлену «Рамку кваліфікацій». Прийняті документи сприяли подальшому розвитку Європейського простору вищої освіти та удосконаленню існуючої системи забезпечення якості вищої освіти та створили умови для її ефективного розвитку.

Висновки

В кінці ХХ - на початку ХХІ століття глобальний світ став свідком безпрецедентного розвитку вищої освіти та посиленням її ролі в економічному, інноваційному та соціальному розвитку. Цей період увійде в історію вищої освіти як період динамічних змін та нових прагнень. Сьогодні вища освіта вирішує важливі завдання, зокрема підготовки високоякісного людського капіталу для інноваційної економіки, побудови широкої бази наукових знань, стимулювання досліджень та інновацій. Вирішення цих та інших завдань безпосередньо пов'язано з ефективним функціонуванням систем забезпечення якості вищої освіти. Важливим в цьому сенсі є європейський досвід розбудови таких систем, створення яких стало відповіддю на нові виклики та вимоги, що висуваються до вищої освіти і, зокрема до її якості.

За допомогою історико-наукознавчого аналізу прослідковано, що формування системи забезпечення якості вищої освіти в ЄС стало підсумком тривалого історичного розвитку та було викликано необхідністю реагування на виклики та нові завдання, що стояли перед освітньою системою ЄС в умовах соціокультурних трансформацій сучасного суспільства. Встановлено, що під їх безпосереднім впливом відбувалася корекція розвитку європейської системи вищої освіти та змінювалися її пріоритети. Аналіз показав, що ключову роль в розвитку європейської вищої освіти, зокрема, її демократизації, інтернаціоналізації та високої якості, зіграв Болонський процес, який сприяв консолідації зусиль наукової та освітянської спільноти й національних урядів для підвищення конкурентоздатності європейської вищої освіти і науки у глобальному вимірі. Встановлено, що під його безпосереднім впливом відбувалося формування Європейського простору вищої освіти та розбудова системи забезпечення і оцінювання якості вищої освіти, пріоритетними завданням якої стали: підтримка високого рівня європейської вищої освіти та сприяння її динамічному розвитку; формування та підтримка довіри до європейських навчальних закладів та їх випускників в усьому світі; запровадження принципів прозорості та відкритості щодо інформування громадянськості та інших зацікавлених сторін про якість діяльності європейських навчальних закладів; реалізація політики забезпечення якості, як важливої складової стратегічного управління закладів вищої освіти; сприяння всебічному розвитку культури якості в навчальних закладах.

Досягнення, які демонструє сьогодні європейська вища освіта свідчать про те, що активна підтримка та долучення до процесів забезпечення якості дозволило європейським системам вищої освіти гарантувати високий рівень якості навчання та підготовки фахівців, збільшувати прозорість, що сприяє довірі до кваліфікацій, програм та інших освітніх послуг, в також краще адаптуватися до викликів та змін. І в цьому сенсі європейський досвід є цінним для України, адже успішно інтегруватися в європейський освітній простір неможливо без розуміння сучасної європейської практики забезпечення якості вищої освіти. Важливим для України є усвідомлення того, що питання якості вищої освіти повинні стати пріоритетом держави, адже країна, яка розуміє важливість інвестицій у розвиток вищої освіти та забезпечення її якості, здатна сформувати передовий кадровий потенціал, що створюватиме соціально-економічні можливості для розвитку власної країни та бути привабливою для молоді з інших країн світу.

Література

1. Бабин І. Забезпечення якості вищої освіти: європейський, національний та інституційний рівні. Наука і освіта. 2011. 1. С. 7-14.

2. Вища освіта України і Болонський процес: навч. посіб. / М. Степко та ін.; за заг. ред. В. Кременя. Тернопіль: Навчальна книга, 2004. 384 с.

3. Висоцька О. Освіта сталого розвитку: науково-методичний посібник. Дніпропетровськ. 2011. 200 с.

4. Енциклопедія освіти / за заг. ред. В. Кременя. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

5. Калінічева Г. Імплементація європейської системи забезпечення якості вищої освіти в Україні: досвід і перспективи. Наука і освіта. 2009. С. 66-70.

6. Кісіль М. Оцінка якості вищої освіти. Вища школа України. 2005. №4 (14).

С. 82-87.

7. Клімова Г. Забезпечення якості вищої освіти у сучасному інформаційному суспільстві. Соціально-гуманітарний вісник. Харків: Соціально-гуманітарна науковотворча майстерня «Новий курс». 2022. Вип. 39. С. 21-26.

8. Моніторинг інтеграції української системи вищої освіти в Європейський простір вищої освіти та наукового дослідження: аналітичний звіт / за ред. Т. Фінікова, О. Шарова. Київ: Таксон, 2014. 144 с.

9. Реформа и развитие высшего образования: программный документ. Париж: ЮНЕСКО, 1995. 49 с.

10. Система забезпечення якості освіти в Україні: розвиток на засадах європейських стандартів та рекомендацій: посібник / В. Кухарський та ін.; за заг. ред. В. Кухарського, О. Осередчук. Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2018. 248 с.

11. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Київ: Ленвіт, 2006. 35 с.

12. Стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Київ: ТОВ «ЦС», 2015. 32 с.

13. Формування європейського виміру забезпечення якості вищої освіти в контексті інтернаціоналізації освітнього простору: монографія / за заг. ред. А. А. Сбруєвої. Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2019. 254 с.

References

1. Babyn, I. (2011). Zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity: yevropeys'kyy, natsional'nyy ta instytutsiynyy rivni [Quality assurance of higher education:Evropean, national and institutional levels]. Science and education. 1. S. 7-14.

2. Stepko, M., Bolyubash, Ya., Shinkaruk, V., Grubinko, V. & Babyn, I. (2004). Vyshcha osvita I Bolons'kyy protses [Higher education of Ukraine and the Bologna]: Teaching Manual /zag. edited by V. Kremenya. Ternopil: Educational book. 384 s. [in Ukrainian].

3. Vysotska, O. (2011). Osvita staloho rozvytku [Education of sustainable development]: Scientific and Methodical Manual. Dnipropetrovsk. 200 s. [in Ukrainian].

4. Kremen, V. (Ed.). (2008). Entsyklopediya osvity [Encyclopedia of education]. Kyiv: Yurinkom Inter. 1040 s. [in Ukrainian].

5. Kalinicheva, G. (2009). Implementatsiya yevropeys'koyi systemy zabezpechennya yakosti vishchoyi osvity v Ukrayini: dosvid i perspektyvy [Implementation of the European system of quality assurance of higher education in Ukraine: experience and prospects]. Science and education. 4. S. 66-70.

6. Kisil, M. (2009). Otsinka yakosti vyshchoyi osvity [Assessment of the quality of higher education]. Vyshcha osvita Ukrayiny, 14. S. 82-87 [in Ukrainian].

7. Klimova, H. (2022). Zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity v suchasnomu informatsiynomu suspil'stvi [Ensuring the quality of higher education in the modern information society]. Social and humanitarian bulletin. Kharkiv: Social and humanitarian scientific and creative workshop «New course». Issue 39. S. 21-26 [in Ukrainian].

8. Finikov, T., Sharov, O., Tereshehuk, V., Melnyk, S., Smirnov, O. & Lotarev, A. et al (2014). Monitorynh intehratsiyi ukrayins'koyi systemy vyshchoyi osvity v Yevropeys'kyy prostir vyshchoyi osvity ta naukovoho doslidzhennya [Monitoring the integration of the Ukrainian system of higher education info the European area of higher education and scientific research]: analytical report /edited by T. Finikov, O. Sharov. Kyiv: Takson. 144 s. [in Ukrainian].

9. Reforma i razvitiye vyssshego obrazovaniya: programmnyy document (1995) [Reform and development of higher education: policy document]. Paris: UNESCO. 49 s. [in Russian].

10. Kuharskyi, V., Osredchuk, O., Mazurkevich, M., Bugrov, V., Vashchenko, Yu. & Alekseev, M. et al. (2018). Systema zabezpechennya yakosti osvity v Ukrayini: rozvitok na zasadakh yeropeys'kykh standartiv ta rekomendatsiy: posibnyk [The education quality assurance system in Ukraine: development based on European standards and recommendations]: Manual / zag. edited by V. Kukharskyi, O. Osredchuk. Lviv: LNU named after I. Franko. 248 s. [in Ukrainian].

11. Standarty i rekomendatsiyi shchodo zabezpechennya yakosti v Yevropeys'komu prostori vishchoyi osvity (2006). [Standards and recommendations for quality assurance in the European Higher Education Area]. Kyiv: Lenvit. 35 s. [in Ukrainian].

12. Standarty i rekomendatsiyi shchodo zabezpechennya yakosti v Yevropeys'komu prostori vishchoyi osvity (2015). [Standards and recommendations for quality assurance in the European Higher Education Area]. Kyiv: TOV «TSS» 32 s. [in Ukrainian].

13. Sbruyeva, A. & Yeremenko, I. (2019). Formuvannya yevropeys'koho vymiry zabezpechennya yakosti vishchoyi osvity v konteksti internatsionalizatsiyi osvitn'oho prostoru [Formation of the European dimension of higher education quality assurance in the context of the internationalization of the educational space]: Monogrammed / zag. edited by A.A. Sbruyeva. Sumy: SumDPU named after A.S. Makarenko, 254 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru