Аналіз зарубіжного досвіду організації дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Подільський державний аграрно-технічний університет

Аналіз зарубіжного досвіду організації дистанційного навчання

Прокопова О.П.

Ляска О.П.

Чинчик І.О.

Вступ

Стратегія модернізації вищої освіти в Україні визначається існуючими підходами щодо ступенів освіти і вимогами до підготовки компетентного фахівця. Перший базується на тезі про «надмірність» вищої освіти. Статистичні світові розрахунки (куди ввійшли і показники по Україні) стверджують про існування так званого «прорахованого балансу», відповідно до якого 65% населення світу вища освіта не потрібна [1]. Другий підхід полягає у визнанні вищої освіти соціальною нормою.

Проте, розмірковуючи про вищу освіту та її можливості, насамперед треба дбати не про її роль в сучасній економіці, а про її перспективи, тобто про ту, яка буде через 10 років. Такий підхід повинен стати методологічним орієнтиром модернізації вищої освіти з урахуванням головної мети освітньої політики сучасності, а пріоритетом має стати не лише забезпечення якості освіти, але й пропозиції побудови її змісту в доступному й ефективному форматі. В реалізації цього питання важливими є програмні документи, які визначають інноваційний розвиток вітчизняної системи освіти, розглядають реалізацію концепції навчання впродовж усього життя (life-long learning) в якості однієї з стратегічних задач.

Метою даного дослідження є аналіз зарубіжного досвіду впровадження дистанційної освіти, а також виявлення умов реалізації потенціалу дистанційного навчання в контексті модернізації вітчизняної системи вищої освіти. У представленому дослідженні зроблена спроба розкрити необхідні і достатні умови ефективної реалізації дистанційного навчання як інструменту підвищення якості освітньої діяльності у зарубіжних країнах.

Методи дослідження: категоріально-понятійний аналіз з метою уточнення базових понять дослідження; аналіз нормативної документації для визначення інституційних підстав реалізації дистанційного навчання та практики дистанційного навчання.

Виклад основного матеріалу

дистанційний навчання вищий освіта

Сьогодні у багатьох країнах світу заняття за індивідуальними схемами (траєкторіями) навчання користуються неабияким попитом. У ролі провайдерів дистанційного навчання (ДН) сьогодні виступають не тільки заклади вищої освіти, коледжі, школи, а й численні навчальні центри та консалтингові компанії, в результаті чого охоплені всі сфери діяльності - від широкого діапазону вузівських спеціальностей і різних програм МВА до дистанційного навчання ріелторів, туроператорів, перукарів, медпрацівників, стилістів, бухгалтерів і т. д. В українській освіті ця тенденція тільки починає посилено активізуватися ще й у зв'язку з карантинними заходами.

Освітні установи в багатьох країнах світу структурують навчальний процес відповідно до потреб ринку і попиту з боку роботодавців. Від випускника навчального закладу потрібні не тільки компетентності в професійній сфері, а й вільне володіння комп'ютером. Дистанційна форма навчання передбачає або наявність таких знань у момент навчання, або ж оволодіння ними в стислі терміни. Тобто, дистанційне навчання сприяє виробленню навичок пошуку необхідної інформації, структурування її, роботи з нею тощо, розширюючи тим самим загальний інтелект і мислення особистості.

До теперішнього моменту провідні університети Німеччини, Італії, Англії, Голландії, які працюють у сфері відкритого дистанційного навчання (ВДН), мають як загальні тенденції розвитку, так і унікальні риси, притаманні окремим державам, освітнім мережам або установам.

Одними з важливих в ДН є деякі особливості організації управління ним, що безпосередньо пов'язані з управлінням якістю педагогічними технологіями, які використовуються в освітніх системах різних країн.

Уряди європейських країн зацікавлені в розвитку мережі дистанційного навчання, однак підходи до ВДН і контингент слухачів в різних країнах істотно відрізняються.

У Великобританії, наприклад, навчання на відстані розраховане більшою мірою на спеціалістів-імігрантів - для якнайшвидшої їх адаптації та інтеграції; в Німеччині і Голландії акцент зроблений на навчанні студентів і ВДН широко використовується в університетах. Загальнонаціональної концепції ДН в Італії немає, проте на рівні держави здійснюються програми фінансування процесу комп'ютеризації освітніх установ. Крім того, для підтримки дистанційного навчання створено державний спеціалізований телеканал, безліч сучасних комп'ютерних програм для підготовки педагогічного персоналу за допомогою IT.

У європейському секторі дистанційного навчання освітні установи за формою організації поділяються на державні і приватні. Крім того, створені й успішно функціонують міжнародні та національні асоціації університетів, що працюють в системі організації ДН. Такі структури зазвичай керуються Радою директорів, стратегічним комітетом та іншими органами, що представляють собою колективні дорадчі об'єднання. Ними здійснюється і керівництво створених підрозділів, функції яких спрямовані на обслуговування освітньої мережі. Сюди зазвичай входять відділи технічної та методичної підтримки розробки та викладання курсів, а також контролю якості управління педагогічними технологіями і процесу навчання в цілому, загального маркетингу, фінансів і обліку та інших напрямків діяльності.

Розробка змісту навчальних дисциплін здійснюється спільними зусиллями професорсько-викладацького складу або за допомогою залучення експертів зі сторони.

Пріоритетним завданням при створенні і розвитку дистанційної освіти є надання студентам, громадянським і військовим фахівцям, найширшим колам населення, які проживають в будь-яких регіонах, рівних освітніх можливостей. Підвищення рівня освіти населення відбувається за рахунок більш активного використання наукового та навчального потенціалу провідних університетів й академій, які є лідерами галузевих центрів підготовки кадрів та інших освітніх установ.

Дистанційне навчання передбачає використання практично будь-яких баз даних і бібліотек, тим самим забезпечуючи доступ до багатьох джерел інформації, що знаходиться в мережі Інтернет. Можливість індивідуалізації навчального процесу та професійної підготовки фахівців шляхом складання індивідуальних планів для кожного учня (студента), систематичного контролю і коригування ходу навчання надається усіма провідними навчальними закладами світу.

Сьогодні докорінно змінюється вид комунікацій в ДН: відбувається заміна традиційних взаємодій на телекомунікаційні засоби, які здійснюють доставку слухачам основного обсягу досліджуваного матеріалу і забезпечують інтерактивне спілкування учнів (студентів) і викладачів в навчальному процесі. Однак слід враховувати, що дистанційні технології і методи можуть утворити свою самостійну, специфічну форму навчання лише за наявності відповідної інформаційної та телекомунікаційної інфраструктури, а також розвиненого комп'ютерного навчально-методичного забезпечення в освітніх закладах. Тому найпоширенішим дистанційне навчання стало в тих країнах, де для цього склалися відповідні передумови, а саме: добре розвинена телекомунікаційна інфраструктура, велика територія країни і розвинена система традиційної освіти.

В даний час можливість дистанційно навчатися надається більшістю американських і європейських університетів, крім того, постійно зростає кількість дистанційних короткострокових курсів з широкого спектру дисциплін. У США вищу освіту в режимі онлайн щорічно отримують близько 2 млн. чоловік.

Відповідно йде бурхливий розвиток програмного і апаратного забезпечення, призначеного для ДН. Зростання ринку ДН в середньому в світі в різних країнах становить 10-20% на рік. Компанія Cortona Consulting прогнозує, що до кінця десятиліття цей ринок складе 50 млрд. доларів, а дані Національного інституту стандартів і технологій США свідчать про те, що Америка вже використала цю суму.

Сьогодні, коли світова економічна криза стала відбиватися на всіх базових сферах життя суспільства, освіта в Америці та й інших країнах для багатьох людей стає більшою мірою самоосвітою. Якщо у людини є мотивація до навчання та здатність вчитися, шлях, який їй пропонують для отримання освіти засобами мультимедійних навчальних програм при консультативній допомозі тьютора і нечастих контрольних заходів, дозволяє отримати її якісну за значно менші гроші. Сьогодні в американських університетах відбувається зміна ролі і функції навчального закладу з джерела знань на координатора знань. В Європі ДН займає третину ринку освіти. У Туреччині половина студентів навчається дистанційно, бар'єр в мільйон слухачів в режимі онлайн перейшов Індійський університет ім. Індіри Ганді [2]. Інтенсивно розвиваються дистанційні форми навчання в країнах ближнього зарубіжжя: активно йде становлення системи ДН в Білорусії, Казахстані та інших державах. Сьогодні в Україні різні навчальні заклади пропонують варіанти організації ДН, при цьому відчуваючи істотні труднощі з багатьох спрямувань його побудови і використання на практиці. Це, насамперед, відсутність підготовлених для такої діяльності педагогічних кадрів, недостатня в сьогоднішніх економічних реаліях країни інтернетизація населення, відсутність досвіду і т. д.

Нові форми генерування ідей вимагають реорганізації наукових досліджень та підготовки фахівців, орієнтованих на рішення складних міждисциплінарних проблем.

Сьогодні перед системою освіти України стоїть задача об'єднання зусиль педагогічної й академічної спільноти для створення єдиної інфраструктури реалізації ДН в сучасному форматі і підготовки педагогічних кадрів для реалізації ДН, які були б здатні підтримувати повний цикл організації навчального процесу.

Навчальні заклади різних країн світу вносять свої корективи в здійснення процесу освіти з використанням новітніх технологій як педагогічних, так і управлінських, інформаційних, організаційних, технічних та ін. Інтернет-простір поступово інтенсифікує рух до єдиного загальносвітового освітнього співтовариства. При цьому до загальносвітової уніфікації освітніх технологій, безсумнівно, ще дуже далеко, хоча вже сьогодні бажаючі навчатися в найкращих університетах світу можуть собі це дозволити при дотриманні ряду умов, в тому числі мовного і цінового порядку. Однак, безперечно, що унікальний досвід організації ДН, який «працює» в різних країнах, сприяє розвитку всесвітньої мережі дистанційного навчання, в яку поступово вливаються нові держави.

Безсумнівно, при низці загальних вимог до ДН і необхідних для його реалізації умов і ресурсів (фінансових, інноваційно-технологічних, інформаційних, кадрових та ін.) в навчальних закладах різних країн існує своя неповторна специфіка, обумовлена географічними, етнічними, соціальними, культурними, освітніми традиціями, історичними фактами, політикою в країні в цілому і стратегією розвитку системи освіти зокрема. Все це в сукупності накладає відбиток на підходи до здійснення навчального процесу в сфері ДО і обумовлює ступінь потреби впровадження інноваційних форм навчання.

Кількість творчих освітніх програм і порталів в усьому світі зростає пропорційно легкості доступу до Інтернету. Ще недавно зовсім незнайомі з віртуальної мережею регіони сьогодні активно освоюють нові IT і можливості мережі Інтернет, в тому числі і з точки зору отримання освіти. Розширення інформаційного простору викликало масове переміщення навчання і освіти в мережу Інтернет, можливості якого обіцяють і нову роботу, і перспективи подальшого професійного і творчого розвитку. Однак на сьогоднішній день при всій інтенсифікації поширення інтернет-технологій в багатьох частинах світу до цих пір доступ до Інтернету обмежений.

За даними статистики, в 2018 році з 6,7 млрд. людей, що живуть на планеті, лише 3,162 млрд. (близько 46%) має такий доступ до віртуального інформаційного простору. Крім того, власники доступу до Інтернету розподілені по континентах нерівномірно. Якщо в Північній Америці троє з чотирьох жителів мали на той момент вихід в Інтернет, то в Азії на початку 2019 року - один з п'яти чоловік, і тільки один з сімнадцяти - в Африці.

Однак, незважаючи на низький рівень мережевого розвитку в Азії, сьогодні в даному регіоні світу більше 40 % людей (приблизно 650 млн.) звертаються до Інтернету. Ще десятиліття тому такого доступу тут не існувало. Потенційно подальший розвиток мережі Інтернет може зробити Азію планетарним центром електронної освіти і ДО [3,4].

Нерідко технічні проблеми і низький рівень технічних навичок студентів стають головними чинниками несприйняття ними дистанційної форми. Проведене анкетування слухачів вищої школи, що охоплювало такі параметри, як комп'ютерна компетентність, технологічні чинники, соціальна присутність і характеристики викладача (інструктора / тьютора), показало:

студентська комп'ютерна компетентність вимірюється частотою використання комп'ютера, знанням програмного забезпечення, частотою і типом використання Інтернету. Можна прогнозувати, що студент із достатньою комп'ютерною грамотністю буде позитивно сприймати дистанційне навчальне середовище;

навчальні послуги, що надаються на основі мультимедійних засобів, відеоконференцій, систем управління курсами і цікавими інтерфейсами користувача, підвищують сприйняття студентом дистанційної форми навчання. Наявність здорової, багатої і надійної ІТ-інфраструктури робить процес надання освітніх послуг максимально комфортним, тому технологічні фактори мають позитивний ефект для сприйняття повноцінності систем дистанційного навчання;

соціальна взаємодія є важливим компонентом сприйняття дистанційного навчання.

почуття колективізму і приналежності до цілого ( групи, системи, навчального предмету) є визначальними для успішності навчання в дистанційній формі.

Соціальний контекст в ДН є важливим елементом в технології комунікації. По суті, соціальна взаємодія - це ступінь сприймання індивіда як реальної людини у встановлених комп'ютером комунікаціях. Соціальне співробітництво забезпечує студентів можливостями перевірки і захисту їх власних уявлень в розширенні суті предмета, явища, процесу, порівнюючи свої результати з іншими.

Отже, соціальна взаємодія обумовлює успіх систем ДН з- за наступних умов:

викладач (інструктор/тьютор) відіграє центральну роль в ефективності ДН;

технічна компетентність викладачів (інструкторів/тьюторів) і їхнє ставлення до студентів можуть бути визначальними факторами в ефективності ДН;

позитивне ставлення викладача (інструктора/тьютора) до технології, діалогового стилю навчання і контролю над технологією під час занять значно впливають на мотивацію студента до вибору дистанційного курсу.

Таким чином, характеристики і якість роботи викладача (інструктора/тьютора) з інформацією в ІТ-середовищі в основному визначають студентське сприйняття ДН [5].

Розвиток дистанційних форм навчання в світовому освітньому просторі в довгостроковій перспективі спрямоване на те, щоб надати можливість всім бажаючим в будь-якій точці світу засвоїти освітню програму будь-якого навчального закладу за затребуваною дисципліною. Даний підхід пояснюється тим, що дистанційне навчання все частіше розглядається як рушійна сила розвитку економіки країни. Про серйозність економічних очікувань від впровадження ДН свідчить і те, що в розробці програмного забезпечення для найбільших освітніх мереж світу беруть участь такі відомі комп'ютерні компанії, як Novel, Microsoft, IBM, Apple, DEC, Sun і інші.

Що стосується питання управління якістю педагогічними технологіями, як показали зарубіжний і напрацьований вітчизняними освітніми установами досвід, найбільш доцільно використовувати комп'ютерні телекомунікації, які дозволяють:

оперативно передавати на будь-які відстані інформацію в будь-якому вигляді й обсязі;

здійснювати інтерактивний і оперативний зворотний зв'язок, без чого процес ДН трансформується в процес самоосвіти;

забезпечувати доступ до різних джерел інформації;

організовувати спільні телекомунікаційні навчальні проєкти, що вміщають розробки з різних країн;

запитувати інформацію з будь-якої актуальної теми через електронні конференції;

проводити контрольні заходи з метою виявлення ефективності управління якістю педагогічними технологіями, що застосовуються в навчальному закладі.

Висновки

Досвід зарубіжних країн може бути оперативно апробований і застосований для підвищення ефективності управління якістю педагогічними технологіями, що застосовуються в українській системі дистанційного навчання. Однак при цьому слід зазначити, що, незважаючи на безсумнівну цінність напрацьованого зарубіжними освітніми системами досвіду, в тому числі і в царині управління якістю педагогічними технологіями, не все є прийнятним для впровадження в українській освіті. Наприклад, прагнення зарубіжних ЗВО, коледжів, шкіл збільшити кількість навчальних курсів з метою залучення додаткового фінансування як з боку державних, так і приватних структур, тягне за собою перехід з інтерактивного навчання на самоосвіту, що знижує якість навчання, зменшує інтерес студента до проходження того чи іншого курсу, призводить до втрати виховного компонента в процесі навчання.

Список використаних джерел

1. Система дистанционного обучения МИЭЭ [Электронный ресурс]. Код доступа: www.edu.mieen.ru/moodle/login/index.php.

2. Корпоративные информационные технологии и решения [Электронный ресурс]. Код доступа: www.pcweek.ru.

3. Bonk, С.J., Lee, М., Thomas, Н. Reynolds, Т.Н. A Special Passage Through Asia E-Learning. International Journal on E-Learning. 2009. Vol. 8. № 4. P. 439-445.

4. Дела Пена-Бандалария Электронное образование на Филиппинах: тренды, направления и вызовы. Дистанционное и виртуальное обучение. 2010. № 2. Дайджест зарубежных изданий.

5. Аль-Фади, С. Факторы, влияющие на принятие дистанционного обучения: социологическое исследование в открытом университете Кувейта. Дистанционное и виртуальное обучение. 2010, № 2. Дайджест зарубежных изданий.

Размещено на Allbest.ru