Студентоцентризм як інновація та концептуальна основа сучасної європейської політики у сфері вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний гуманітарний університет

СТУДЕНТОЦЕНТРИЗМ ЯК ІННОВАЦІЯ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА СУЧАСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Добров Владислав Ярославович

аспірант кафедри романо-германської філології

та методики викладання іноземних мов

Анотація

студентоцентризм інновація освіта європейський

Стаття висвітлює особливості феномена студентоцентризму як інновації та організаційно-педагогічного інструменту сучасної європейської політики в сфері вищої освіти. Основна увага приділена аналізу міжнародних документів, а також праць провідних європейських експертів, в яких надано тлумачення сутності ідей студентоцентризму, а також чинників його популяризації впродовж динаміки розвитку Болонського процесу.

Продемонстровано, що актуалізації ідеї студентоцентризму як альтернативи інститутоцентризму на стику ХХ-ХХІ століть сприяли такі чинники, як: масовість і доступність вищої освіти, поява «середнього студента»; комерціалізація сфери вищої освіти, що вимагає врахування потреб і запитів студента, який розглядається як споживач освітніх послуг - клієнт; зростання ваги університетського менеджменту, в контексті якого викладач розглядається як найманий працівник для здійснення бізнес -проєкту; інформатизація вищої освіти й популяризація дистанційного навчання, виведення на перший план індивідуальної освітньої траєкторії студента та його міжособистісної комунікації з викладачем, що вимагає орієнтації останнього на задоволення освітніх запитів та пізнавальних інтересів, а також врахування можливостей конкретного студента.

Узагальнено, що єдиного сприйняття ідеї студентоцентризму серед провідних учасників освітнього процесу до наступного часу ще не вироблено. Наголошено, що студентоцентризм сприймається здобувачами вищої освіти як шанс реалізації нових можливостей у відстоюванні своїх прав на більш комфортні умови навчання та справедливе оцінювання академічних досягнень. Роботодавці зацікавлені у студентоцентризмі, оскільки він надає їм можливість корегувати й контролювати стан надання освітніх послуг у закладах вищої освіти й суттєво впливати на зміст освітніх програм та способи забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх фахівців відповідно сучасних вимог ринку праці. Професорсько -викладацький персонал вбачає в студентоцентризмі не тільки рух на позитивні зміни, але и певні загрози в порушенні своїх прав як провідних суб'єктів та організаторів освітнього процесу, інтереси і досвід якого вже не може домінувати. Це вказує на те, що студентоцентризм зумовлює залежність функцій викладача від запитів студентів, роль якого як духовного наставника, наукового експерта й просвітителя здебільшого перетворюється на формальну позицію фахівця сфери освітніх послуг, який лише супроводжує індивідуальні освітні маршрути здобувачів вищої освіти.

Ключові слова: студентоцентризм, студентоцентрований підхід, студентоцентроване навчання, європейська освітня політика, динаміка розвитку Болонського процесу, сфера вищої освіти, якість професійної підготовки, здатність до працевлаштування, працедавці, викладачі, здобувачі вищої освіти.

Annotation

Dobrov Vladyslav Yaroslavovych graduate student of the Chair of Romanic Germanic Philology and Methodic of Teaching Foreign Languages, International Humanitarian University, Odesa

STUDENT-CENTEREDNESS AS AN INNOVATION AND CONCEPTUAL BASIS OF MODERN EUROPEAN POLICY IN HIGHER EDUCATION

The article highlights the features of the phenomenon of studentcenteredness as an innovation and organizational pedagogical tool of modern European policy in higher education. The main attention is paid to the analysis of international documents, as well as works of leading European experts, which provide an interpretation of the essence of student-centeredness ideas, as well as factors of its popularization throughout the dynamics of the Bologna Process development.

It is demonstrated that the activation of the idea of student-centeredness as an alternative to institution-centeredness at the turn of the 20th-21st centuries was facilitated by such factors as: the massiveness and accessibility of higher education, the emergence of the "average student"; commercialization of the higher education sector, which requires consideration of the needs and demands of the student, who is considered as a consumer of educational services - a client; the growing importance of university management, within which a teacher is seen as a hired worker to carry out a business project; informatization of higher education and the popularization of distance learning, bringing to the forefront the individual educational trajectory of the student and their interpersonal communication with the teacher, which requires the orientation of the latter towards satisfying educational requests and cognitive interests, as well as considering the opportunities of the specific student.

It is generalized that a unified perception of the idea of student-centeredness among leading participants of the educational process has not yet been formed by the next time. It is emphasized that student-centeredness is perceived by higher education seekers as an opportunity to realize new possibilities in defending their rights to more comfortable learning conditions and fair evaluation of academic achievements. Employers are interested in student-centeredness because it allows them to adjust and control the provision of educational services in higher education institutions and significantly influence the content of educational programs and methods of ensuring the quality of professional training of future specialists according to modern labor market requirements. The professorial-teaching staff sees student-centeredness not only as a movement towards positive changes but also as certain threats to the violation of their rights as leading subjects and organizers of the educational process, whose interests and experience can no longer dominate. This indicates that student-centeredness determines the dependence of the teacher's functions on the requests of students, whose role as a spiritual mentor, scientific expert, and enlightener mostly transforms into a formal position of an educational service sector expert who merely accompanies the individual educational routes of higher education seekers.

Keywords: student-centeredness, student-centered approach, student-centered learning, European educational policy, dynamics of the Bologna Process development, higher education sector, quality of professional training, employability, employers, teachers, higher education seekers.

Постановка проблеми

Освітні реформи, які відбуваються у багатьох країнах світу, починаючи з кінця ХХ століття, спричинені різноманітними чинниками розвитку сучасного суспільства в добу глобалізації та європейської інтеграції, серед яких найбільш відчутними визнаються процеси інноватизації, цифровізації та демократизації відносин. Останні призвели до того, що вища освіта слала стрімко набувати ресурсу впливового фактора соціально - економічного й культурного прогресу суспільства, в якому найціннішим скарбом визнається людина, здатна до пошуку та опанування нових знань і технологій, прийняття нестандартних і відповідальних рішень в усіх сферах життєдіяльності [11].

Суттєво, що за визначенням, прийнятим ХХ сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО, під освітою розуміється процес і результат вдосконалення здібностей і поведінки особистості, за яким вона досягає соціальної зрілості й індивідуального зростання. В такому контексті освіта розглядається в декількох аспектах:

- як процес засвоєння індивідом узагальненого суспільного досвіду, норм і цінностей, здобуття знань і способів пізнавальної діяльності;

- як освітній рівень тих, хто її здобув або планує здобути (бакалавр, магістр, доктор філософії);

- як цінність окремої людини, що її опанувала, як цінність суспільства, що характеризує його людський капітал, як цінність соціально-економічних структур та організацій, що характеризує їхній кадровий потенціал [1, с. 35].

Не випадково, тому, в Європейському просторі вищої освіти об'єктами прогнозування та оцінювання все частіше виступають:

- тренди розвитку ринку певної індустрії та відповідної галузі вищої освіти, обсяг і структура витрат на підготовку необхідних кадрів;

- напрями науково-інноваційного розвитку, науково-педагогічний потенціал освітньої галузі та технічне переоснащення матеріально -технічної бази закладів вищої освіти;

- якість і конкурентоспроможність освітніх послуг, що мають бути привабливими, як для студентів країн Євросоюзу, так і інших континентів, через забезпечення більш широкого доступу до якісної вищої освіти, що базується на принципах демократії та автономності університетів, їхньої науково-дослідницької самостійності та фінансової незалежності, академічної свободи й мобільності здобувачів та науково-педагогічних кадрів, академічної доброчесності та студентоцентризму [8, с.107].

Натомість, на думку багатьох європейських експертів, у всьому світі існує занепокоєння тим, що вища освіта, базована на авторитарних взаємовідносинах викладачів зі студентами та традиційних моделях організації освітнього процесу, не здатна підготувати фахівців, професійно й психологічно готових до роботи в нових умовах розвитку інноваційного суспільства [9]. Вважається, що нині діючі бакалаврські та магістерські програми недостатньо озброюють випускників навичками професійного самовдосконалення та навчання продовж всього життя, вкрай необхідних для забезпечення успішної кар'єри. Крім того, вони майже не враховують, що роботодавцям потрібні випускники, які володіють широким спектром знань і якостей, а також високим рівнем розвитку академічних здібностей в галузі аналізу, синтезу, рефлексії, критики та оцінювання. Конструктивний вихід з ситуації, що є характерною для сучасного стану вищої освіти, європейські експерти вбачають у більш повній реалізації концепції студентоцентризму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Феномен студентоцентризму, який донедавна навіть не згадувався в науково-педагогічному дискурсі фахівців в галузі вищої освіти, в наступний час все частіше привертає увагу зарубіжних (B. McCombs, J. Froyd, N. Simpson, А. Sursock, J. Whistler) та українських (О. Біляковська, К. Біницька, Л. Гула, О. Заблоцька, І. Іринчина, І. Ніколаєва, Л. Рябовол, С. Толочко) вчених. Предметом їхніх досліджень стали різноманітні аспекти, які розкривають специфіку й теоретико - організаційні засади студентоцентризму. Натомість, оскільки в працях вітчизняних науковців відсутня єдність поглядів, то студентоцентризм тлумачиться по-різному й здебільшого розглядається як:

- інноваційна парадигма, яка в умовах стрімкого розвитку європейсь - кого освітньо-наукового простору здатна забезпечити високу якість освітнього процесу у вітчизняних закладах вищої освіти (О. Біляковська та К. Біницька);

- провідний тренд сучасної вищої освіти, що сприяє подальшій демократизації освітніх правовідносин й гуманізації системи професійної підготовки майбутніх фахівців (Н. Кушнаренко, А. Соляник);

- головний принцип сучасної академічної культури, організаційно - педагогічна основа якої спрямована на випуск конкурентоспроможних на ринку праці фахівців різних спеціальностей, зокрема, економічного (О. Єрмоленко, В. Лугова, О. Песцова-Світалка), документознавчого (Л. Ілійчук), педагогічного (М. Проць) профілю;

- новий інструмент вдосконалення й модернізації функцій професійної діяльності викладачів сучасного закладу вищої світи (Л. Рябовол).

З огляду на це, в науково-педагогічному дискурсі бракує досліджень, які б узагальнили творчі доробки науковців щодо розуміння сутності студентоцентризму і специфіки його концептуальних засад, їх ролі і впливу на забезпечення якості вищої освіти.

Мета статті - висвітлити концептуальні засади студентоцентризму як організаційно-педагогічного інновації та нормативно -правового інструменту сучасної європейської політики в сфері вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Згідно усталеного погляду науковців, ідея студентоцентризму зародилася у західній педагогіці ще на початку ХХ століття, що пов'язується з вченням Франка Хейворда [1, с. 33], хоча обґрунтування її актуальності вперше знайшло висвітлення у 30 -х роках XX століття в працях іспанського філософа й публіциста, громадського діяча й викладача Мадридського університету Хосе Ортега-і-Гассет, серед яких «Місія університету» та «Повстання мас». Виходячи з того, що вища освіта, яку надає університет, базується на навчанні інтелектуальних професій, проведенні наукових досліджень та підготовці майбутніх дослідників, відомий філософ наголошував на тому, що:

- університет повинен бути інституціональною проєкцією студента, характеристиками якої має стати, як дефіцит здатності набуття знань, так і необхідність набутого знання для життя;

- ключова роль у цьому процесі має займати розвиток мислення студентів, яких необхідно поставити через передавання культури на рівень сучасної епохи шляхом забезпечення можливості «відчути потребу в науці, а не вчити їх науці, котра їм не потрібна»;

- необхідно створювати й заохочувати діяльність таких освітніх інституцій, які будуть спиратися на постійну потребу пошуку відповідей на життєві питання студентів, базовими орієнтирами яких будуть свобода, демократія та сучасність [2, с. 30-31].

Крім того, у своїй найвідомішій праці «Повстання мас», перекладеній багатьма мовами, Хосе Ортега-і-Гассет застерігав, що на авансцену історії виходить носій «масової» свідомості, яким легко маніпулювати, тому що він не тільки нав'язує суспільству свої смаки, позначені примітивністю та антиінтелектуальністю, але й занурений у сферу меркантильних життєвих інтересів, дотримуючись стратегії «бути, як всі». Через це, відстоюючи ідею студентоцентризму, філософ пропонував не тільки розвивати науковий світогляд студентів, але й враховувати їхній життєвий досвід й розум, який тісно пов'язаний із глибинами людського життя, його духовними й екзистенційними проблемами, тому що ставить у центр уваги - людину, котра проходить історичне становлення. При проектуванні університету, на думку Хосе Ортега-і-Гассет «потрібно виходити з позиції студента, а не знання чи викладача», оскільки це сприяє усвідомленню ним самоцінності свого буття у світі, пошуку власного місця в універсумі, вираженню своєї індивідуальності [2, с. 53].

Не зважаючи на те, що виникнення іде] студентоцентризму має певну передісторію, їх популяризацію й актуалізацію в системі функціонування сучасних європейських закладів вищої освіти здебільшого пов'язують з динамікою розвитку Болонського процесу. При цьому, вперше питання про студентоцентризм в нових історичних умовах розвитку суспільства ХХІ століття було порушено у тексті Лондонського комюніке «На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації» (2007 р.) в контексті започаткування поняття «більш результативного, орієнтованого на студента, навчання» як такого, яке сприятиме:

- забезпеченню можливостей працевлаштування випускників через визнання ступенів, періодів навчання та запровадження усіх аспектів забезпечення якості вищої освіти відповідно до Європейських стандартів та рекомендацій;

- розширенню й вдосконаленню академічної мобільності студентів з наступним вирішення питань, які пов'язані з національними кваліфікаціями, результатами навчання, кредитами, навчанням впродовж життя та визнанням попереднього навчання» [5].

Суттєво, що ідеї студентоцентризму повністю пронизують преамбулу до Левенського комюніке «Болонський процес 2020 - Європейський простір вищої освіти у новому десятилітті» (2009 р.), яке орієнтує на реформування національних систем і політики в галузі вищої освіти в рамках європейських цінностей інституційної автономії, академічних свобод та соціальної справедливості [10]. В цьому міжнародному документі зазначалося, що до 2020 року європейська вища освіта має зробити вирішальний внесок у розвиток «Європи знань» як творчого та інноваційного процесу шляхом максимального розкриття талантів і здібностей всіх своїх громадян, які мають долучитися до навчання впродовж життя, а також на підставі більш широкої участі соціальних партнерів у системі вищої освіти. В цьому контексті акцентовано увагу на особливому - «студентоцентрованому навчанні», яке в добу глобалізації й прискорення темпів науково -технічного прогресу:

- відкриває нові можливості для покращення якості європейської вищої освіти за рахунок знаходження нових постачальників освіти, формування складу її нових здобувачів, впровадження нових форм організації освітнього процесу та вдосконалення академічної мобільності;

- передбачає реалізацію права активної участі студентів та співробіт - ників вищої школи у процесах пошуку й впровадження інновацій за рахунок інтеграції освіти та наукових досліджень на всіх рівнях вищої освіти;

- допоможе здобувачам вищої освіти сформувати компетентності, необхідні їм для працевлаштування на мінливому ринку праці, що дозволить стати активними й відповідальними громадянами [10].

Загалом, Левенське комюніке оприлюднило соціальну місію студенто - центрованого навчання, яке має відігравати ключову роль в успішному вирішенні сучасних проблем вищої освіти й сприятиме інтелектуально - творчому, соціально-культурному й професійно-особистісному розвитку здобувачів. Остання полягає в «забезпеченні якісної підготовки студентів до життя в якості активних громадян демократичного суспільства, а також до ефективної професійної кар'єри шляхом створення й постійного збагачення бази передових знань, стимулювання наукових досліджень, підтримки ініціатив щодо пошуку та впровадження інновацій» [10].

Як закономірний наслідок, студентоцентризм, згідно Європейського проекту Tuning (Гармонізація освітніх структур у Європі) [7], ґрунтується на ідеї максимального забезпечення шансів отримати переваги на ринку праці випускниками закладів вищої освіти згідно їхніх професійних інтересів та кар'єрних уподобань, що знайшло відображення в терміні «етрІоуаЬіїіїу» (придатність до працевлаштування), який останнім часом став досі популярним в сучасних європейських словниках. При цьому, придатність до працевлаштування, з одного боку, характеризує сукупність знань, умінь, навичок, володіння підходами для вирішення виробничої ситуації, а також здатність і бажання до неперервного удосконалення та професійного розвитку, а з іншого, - охоплює такі компетентності, як рівень самоорганізації, здатність до роботи в групі, уміння виконувати конкретні завдання, навички комунікації та грамотність, знання інформаційних технологій.

Натомість, підвищення рівня придатності випускників до працевлашту - вання, уточнюють J. Conzales, R. Wagenaar, головним чином спрямовано на задоволення потреб роботодавців шляхом забезпечення їхньої якісної підготовки як майбутніх фахівців до професійної діяльності відповідно до вимог сучасного європейського ринку праці, якому властиві наступні особливості:

- все менше стає місць праці, які можна займати протягом цілого життя, зростає відсоток тимчасових посад і робіт у рамках окресленої тривалості проектів;

- знижується міра захищеності займаного місця праці, наслідком чого стає не тільки постійна зміна місця праці, але й пошуки його на «чужих територіях», поза основною кваліфікацією;

- все частішими є випадки, коли працівник займає одночасно декілька місць праці;

- постійні зміни середовища праці приводять до швидкого старіння наявних у фахівців умінь та навичок, відповідних функціям їхньої професійної діяльності [3].

Завдяки девізу проекту Tuning - узгодження освітянських структур та освітніх програм на основі різноманітності та автономності - його зусилля було сконцентровано на:

- аналіз та визначення переліку основних загальних компетентностей, які характеризують універсальні навички та уміння здобувачів вищої освіти;

- розроблення переліків основних фахових компетентностей у рамках виділених предметних областей (subject areas);

- переосмислення суті та ролі ЄКТС та перетворення її на накопичувальну систему;

- забезпечення якості вищої освіти на основі вироблення рекомендацій щодо вдосконалення підходів до навчання, викладання та оцінювання;

- підвищення ролі студентів і налагодження їхньої співпраці з основними гравцями (стейкголдерами) в освітньому процесі: академічною спільнотою університетів, працедавцями та випускниками [7].

Отже, згідно настанов студентоцентризму цільовою аудиторією сучасної системи вищої школи є:

- студенти і викладачі закладів вищої освіти, вмотивовані набуттям потрібних ринку праці та суспільству загальних та фахових компетентностей;

- роботодавці та випускники, які декларують компетентності, знання та уміння, які потрібні для різних професій, а також корегують запит на певні спеціальності та спеціалізації фахівців, які формуються сучасним суспільством і ринком праці.

Це означає, що студентоцентризм в межах європейського освітнього простору, зокрема і завдяки Болонському процесу, пропагує впроваджувати тільки такі освітньо-професійні або освітньо-наукові програми, які, щоб забезпечити високу придатність випускників до працевлаштування, визнають пріоритет «орієнтації на вихід» й ґрунтуються на моделі фахівця, який є або буде в найближчому майбутньому затребуваним на ринку праці. Очевидно, що при «орієнтації на вихід» на початковому етапі розробки освітніх програм, на якому має здійснюватися аналіз потреб ринку праці та створення моделі фахівця, основну роль не можуть відігравати тільки члени науково-педагогічного персоналу закладів вищої освіти, тому що тон повинні задавати зовнішні стейкголдери: працедавці, випускники, зацікавлені особи з різних професійних і громадських організацій.

Через це, студентоцентризм передбачає, щоб під час розробки освітніх програм традиційний - викладацько-центрований підхід, «орієнтований на вхід», який відображує переважно інтереси, можливості й уподобання науково-педагогічних працівників, а також наявний науковий потенціал закладу вищої освіти щодо формування переліку нормативних (обов'язкових) дисциплін, був підпорядкованим провідному - підходу, «орієнтованому на вихід», який гарантує право вільного вибору студентами елективних (вибіркових) курсів та розробки індивідуальних освітніх траєкторій. Останнє передбачає зміщення акцентів від викладача до студента і того, що вивчається шляхом опори на активне (інтерактивне) навчання, на більш глибоке вивчення і розуміння навчального матеріалу, що зумовлює розвинене відчуття самостійності та підвищення відповідальності з боку студентів, їхній більш тісний взаємозв'язок з викладачами і один з одним на основі вияву взаємоповаги у відношеннях та рефлексії академічних досягнень та власної поведінки.

Отже, студентоцентризм розглядається в Європейському освітньому просторі як важливий фактор формування майбутніх лідерів для успішних і конкурентоспроможних громад, професійних спільнот, держав, а не як самоціль, пільги чи поступки студентам. Ініціюючи підготовку випускників до реалізації себе на ринку праці, студентоцентризм, формуючи цілі сучасної освітньої політики, орієнтує на організацію освітнього процесу з врахуванням потреб студентів, надання їм можливостей впливати на зміст, діяльність, вибір навчальних матеріалів та темп свого навчання. Зумовлено це тим, що студентоцентризм передбачає активну навчальну та самостійно-дослідницьку діяльність студентів при набутті необхідних знань та компетенцій, спрямовану на досягнення певного результату, що потребує зростання відповідальності за власне навчання. Студент з об'єкта педагогічних впливів перетворюється на суб'єкта навчальної діяльності й активного учасника освітнього процесу, який має власну позицію й авторську програму свого життя, свідомо ставить цілі із самореалізації та самовдосконалення, вирішує проблеми та визначає перспективи, що дозволяє максимально наблизити набуття ним компетенцій до індивідуальних можливостей, професійних і життєвих цілей.

Студентоцентризм, на думку європейських експертів (J.Froyd, N. Simpson), не має універсального підходу до організації освітнього процесу, але вимагає створення можливостей, а не інформування, зокрема, навчатися за різними стилями (метод спроб і помилок, практичний досвід, засвоєння інформації через опрацювання літератури або під час її обговорення), робити власний вибір з врахуванням індивідуального досвіду і рівня базових знань, самостійно контролювати своє власне навчання, співпрацювати з персоналом закладу вищої освіти. Останнє може включати такі прийоми як заміщення лекцій активним досвідом навчання, визначення проблем відкритого типу та проблем, що вимагають критичного чи творчого мислення, яке неможливо вирішити, якщо наслідувати шаблонним прикладам, залучення студентів до моделювання, рольових ігор та використання самостійного темпу та/або спільної роботи (командне навчання) [4].

Як наслідок, при дотриманні настанов студентоцентризму в навчанні, за визначенням B. McCombs та J. S. Whistler, здобувачі вищої освіти виступають у ролі співтворців у процесі навчання та як особи, які заслуговують на те, щоб їх ідеї та проблеми були почутими [6]. Зокрема, гарантоване студентоцентризмом збільшення питомої ваги власних повноважень студентів в організації навчання, дає можливість їм:

- висловлюватися про якість підготовки на сайтах, блогах та офіційних порталах закладів вищої освіти;

- виказувати пропозиції щодо вдосконалення побудови освітнього процесу з використанням інноваційних технологій (веб -квести, вирішення кейсів з реальними професійними ситуаціями, групова творча робота, використання гаджетів для навчання тощо);

- пропонувати перенесення навчальних матеріалів у онлайн площину для їх доступності та зручності у використанні;

- долучитися до формування й корекції змісту освітньої програми, що призводить до підвищення мотивації до навчання, збільшення частки залишкових знань, глибшого розуміння та позитивного ставлення до предметів, які викладаються [6, с. 78].

При цьому, найбільш зручними способами реалізації студентоцентризму вбачаються:

- використання індивідуальних освітніх траєкторій, які враховували б особистісні характеристики студентів як здобувачів вищої освіти з виокремленням їхніх бажань й потенційних можливостей та подальшим розвитком професійних інтересів та здібностей;

- уведення атрибутів академічної мобільності, підвищення ролі самостійної роботи студентів завдяки МООС (Massive Open Online Courses) з визнанням і трансфером кредитів, що їх набули студенти, опановуючи вибрані або рекомендовані викладачами курси;

- започаткування проектно-орієнтованого професійного спрямування факультетів і кафедр закладу вищої освіти із залученням фахівців з індустрії

для створення інкубаторів стартапів або фабрики кадрів для професійного кластеру [6, с. 55].

Означене вище свідчить про те, що популяризація ідей студенто - центризму досить тісно пов'язана з практичним упровадженням цілей Болонського процесу, серед яких: запровадження зрозумілих і порівнюваних освітянських ступенів для підвищення конкурентоздатності і шансів на працевлаштування для європейських громадян; європейська кооперація щодо забезпечення якості вищої освіти та навчання впродовж життя; перехід на трициклову систему вищої освіти за освітніми рівнями «бакалавр - магістр - доктор філософії» з дотриманням європейської та національної рамки кваліфікацій; застосування системи накопичення та трансферу кредитів (ЄКТС) з можливістю визнання попереднього навчання; впровадження зовнішньої і внутрішньої академічної мобільності студентів, викладачів та науковців; розширення міжнародної співпраці у створенні навчальних програм і застосування додатку до диплому європейського зразка; подальший розвиток автономії університетів та зростання ролі студентів та нових стейкхолдерів [9]. Але мета, сутність і специфіка студентоцентризму як інноваційної концептуальної ідеї та провідного інструменту сучасної європейської освітньої політики більш чітко визначені у Єреванському Комюніке (2015 р.). В цьому міжнародному документі наголошено, що студентоцентризм означає:

- повагу і врахування різноманітності студентів та їх потреб, уможливлення гнучкої освітньої траєкторії, використання різноманітних педагогічних методів;

- врахування та використовування різних способів надання освітніх послуг, їх регулярне оцінювання та коригування;

- підтримку відчуття автономності у того, хто навчається, забезпечення йому відповідного супроводу і підтримки з боку викладача, сприяння взаємній повазі у стосунках «студент-викладач»;

- акцент на самостійну діяльність і рефлексію, підвищення особистої відповідальності студентів за результати навчання та якість власної підготовки до професійної діяльності;

- визначення офіційної процедури розгляду скарг та звернень студентів;

- підготовку здобувачів освіти до життя як активних громадян демократичного суспільств, формування потреби в навчанні, удосконаленні впродовж життя [7].

Висновки

Отже, викладене вище дозволяє узагальнити, що актуалізації ідеї студентоцентризму як альтернативи інститутоцентризму на стику ХХ-ХХІ століть сприяли такі чинники, як: масовість і доступність вищої освіти, поява «середнього студента»; комерціалізація сфери вищої освіти, що вимагає врахування потреб і запитів студента, який розглядається як споживач освітніх послуг - клієнт; зростання ваги університетського менеджменту, в контексті якого викладач розглядається як найманий працівник для здійснення бізнес - проєкту; інформатизація вищої освіти й популяризація дистанційного навчання, виведення на перший план індивідуальної освітньої траєкторії студента та його міжособистісної комунікації з викладачем, що вимагає орієнтації останнього на задоволення освітніх запитів та пізнавальних інтересів, а також врахування можливостей конкретного студента.

Однак, незважаючи на те, що означені чинники діють уже тривалий час, єдиного сприйняття ідеї студентоцентризму серед провідних учасників освітнього процесу ще не вироблено. Пов'язано це з тим, що студентоцентризм сприймається здобувачами вищої освіти як шанс реалізації нових можливостей у відстоюванні своїх прав на більш комфортні умови навчання та справедливе оцінювання академічних досягнень. Роботодавці зацікавлені у студентоцентризмі, оскільки він надає їм можливість корегувати й контролювати стан надання освітніх послуг у закладах вищої освіти й суттєво впливати на зміст освітніх програм та способи забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх фахівців відповідно сучасних вимог ринку праці. Професорсько-викладацький персонал вбачає в студентоцентризмі не тільки позитивні зміни, але й певні загрози в порушенні своїх прав як провідних суб'єктів та організаторів освітнього процесу, інтереси і досвід якого вже не може домінувати, що вказує на порушення принципу рівності в бік залежності викладача від студентів, роль якого як духовного наставника, наукового експерта й просвітителя перетворюється на формальну позицію фахівця сфери освітніх послуг, який супроводжує індивідуальні освітні маршрути здобувачів вищої освіти.

Перспективи подальших досліджень полягають у виявленні способів впровадження різноманітних моделей студентоцентрованого навчання в закладах вищої освіти зарубіжних країн.

Література

1. Дебич М., Степаненко І. Інтернаціоналізація як інструмент розвитку лідерського потенціалу університету. Київ: ДП «НВЦ Прорітети», 2017. 44 с.

2. Ортега-и-Гассет Х. Миссия университета / пер. с исп. М. Н. Голубевой. Минск: БГУ, 2005. 104 с.

3. Conzales J., Wagenaar R. Tuning educational structures in Europe. Finalreport. 2003. URL: http://tuningacademy.org/wp-content/uploads/2014/02/ TuningEUI_Final-Report_EN.pdf.

4. Froyd J., Simpson N. Student-centered learning addressing faculty questions about student centered learning. Course, Curriculum, Labor and Improvement Conference. Washington, 2008. Vol. 30, № 11. URL: https://www.academia.edu/6577937/Student-Centered_Learning_ Addressing_Faculty_Questions_about_Student-_centered_ Learning.

5. McCombs B. & Whistler J.S. The Learner-Centered Classroom and School:Strategies for Increasing Student Motivation and Achievement. San Francisco, 1997: Jossey-Bass Publishers. 140 р.

6. Yerevan Communique. The Bologna Process Revisited: The Future of the European Higher Education Area (14-15 May 2015). URL: https://www.eurashe.eu/library/modernisingphe/EHEA_2015_Yerevan-Communique.pdf.

7. Report of the European Commission «Improving the quality of teaching and learning in Europe's higher education institutions». URL: http://ec.europa.eu/dgs/education_culture/ repository/ education/library/reports/modernisation_ en.pdf.

8. Shaping Higher Education with Students. Ways to connect research and teaching. / Ed. V.C.H.Tong, A.Standen, M.Sortiriou. London: UCL Press. 2018. 348 p.

9. The European Higher Education Area in the new Decade. Communique of the Conference of European Ministers Responsible for Higher Education (28-29.04.2009, Leuven and Louvain-la-Neuve). URL: ttps://www.eurashe.eu/library/modernisingphe/Bologna_2009_ LeuvenCommunique.pdf.

10. Trowler P. & Bamber R. Compulsory Higher Education Teacher Training: Joined-up Policies, Institutional Architectures and Enhancement Cultures. International Journal for Academic Development, 2005. Vol. 10, iss. 2. Pp. 79-93.

References

1. Debych M., Stepanenko I. Internatsionalizatsiia iak instrument rozvytku liderskoho potentsialu [Internationalization as a tool for university leadership development]. Kuiv: DP «NVTs Priorytety», 2017. 44 s. [in Ukrainian]

2. Ortega y Gasset J. Missiya universiteta [The mission of the University] /translated from Spanish by M. N. Golubeva. Minsk: BSU, 2005. 104 p. [in Rassian]

3. Conzales J., Wagenaar R. Tuning educational structures in Europe. Finalreport. 2003. URL: http://tuningacademy.org/wp-content/uploads/2014/02/ TuningEUI_Final-Report_EN.pdf.

4. Froyd J., Simpson N. Student-centered learning addressing faculty questions about student centered learning. Course, Curriculum, Labor and Improvement Conference. Washington, 2008. Vol. 30, № 11. URL: https://www.academia.edu /6577937/Student-Centered_Learning_ Addressing_F aculty_Questions_about_Student-_centered_ Learning.

5. McCombs B. & Whistler J.S. The Learner-Centered Classroom and School:Strategies for Increasing Student Motivation and Achievement. San Francisco, 1997: Jossey-Bass Publishers. 140 p.

6. Yerevan Communique. The Bologna Process Revisited: The Future of the European Higher Education Area (14-15 May 2015). URL: https:// www.eurashe.eu/library/modernisingphe/EHEA_2015_Yerevan-Communique.pdf.

7. Report of the European Commission «Improving the quality of teaching and learning in Europe's higher education institutions». URL: http://ec.europa.eu/dgs/education_culture/repository/ education/library/reports/modernisation_ en.pdf.

8. Shaping Higher Education with Students. Ways to connect research and teaching. /Ed. V.C.H.Tong, A.Standen, M.Sortiriou. London: UCL Press. 2018. 348 p.

9. The European Higher Education Area in the new Decade. Communique of the Conference of European Ministers Responsible for Higher Education (28-29.04.2009, Leuven and Louvain-la-Neuve). URL: ttps://www.eurashe.eu/library/modernisingphe/Bologna_2009_LeuvenCommunique.pdf.

10. Trowler P. & Bamber R. Compulsory Higher Education Teacher Training: Joined-up Policies, Institutional Architectures and Enhancement Cultures. International Journal for Academic Development, 2005. Vol. 10, iss. 2. Pp. 79-93.

Размещено на Allbest.ru