Класифікація сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в історичній освіті дорослих і школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в історичній освіті дорослих і школярів

Лобода Дмитро Олександрович доктор філософії, начальник

навчально-методичного відділу, старший викладач кафедри всесвітньої історії, релігієзнавства та методик їх викладання, Полтавський

національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Анотація

Представлена стаття присвячена розробці та презентації класифікації сучасних (станом на 2024 рік) інформаційно-комунікаційних технологій, що можуть бути використані в процесі навчання (викладання) історії школярам і дорослим. Використовуючи методи систематизації та узагальнення, автор проаналізував існуючі класифікації інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, зокрема за родом засобів вони поділяються на апаратні та програмні; за типом занять, на яких можуть бути використані - технології вивчення нового навчального матеріалу; формування і вдосконалення вмінь та навичок; закріплення та застосування знань, вмінь та навичок; узагальнення та систематизації знань; контролю і корекції знань, умінь та навичок, комбіновані; за роллю учнів - пасивні та активні, за роллю вчителя - самостійного або дистанційного навчання (вчитель виступає в ролі «оператора» дидактичних засобів), проєктного або проблемного навчання (вчитель - керівник / ментор), колективного «включеного» навчання (вчитель - співучасник / фасилітатор), комбінованого типу (вчитель як помічник та наставник); рівнем віддаленості учасників освітнього процесу - аудиторні, універсальні (змішані) та дистанційні; за їхнім безпосереднім функціональним призначенням - навчально-демонстраційні, навчально-контролюючі, інформаційно-пошукові, розвивально-ігрові (імітаційні), імерсивні (використання доповненої або віртуальної реальності), тренажери, організаційно-методичні.

Водночас з'ясовано, що запропоновані в науково-методичній літературі класифікації ІКТ є достатньо узагальненими (абстрагованими від дидактичних потреб викладача історії) та, з огляду на бурхливий розвиток комп'ютерної техніки, вже не можуть вважатися вичерпними. Одні й ті самі програмні засоби можуть бути віднесеними до тих чи тих видів за різних педагогічних ситуацій. Тому автор статті запропонував власну класифікацію ІКТ за ознакою спеціально-історичних (предметних / фахових) компетентностей, які ставить собі за мету конкретного уроку (заняття) сформулювати вчитель (викладач) у здобувачів. Розроблена класифікація містить такі основні групи видів: ІКТ- технології формування хронологічних і картографічних вмінь; ІКТ-технології формування образного історичного мислення; ІКТ-технології формування логічних історичних умінь та оціночних суджень; ІКТ-технології комбінованого дидактичного спрямування.

Ключові слова: апаратні засоби навчання, інформаційно-комунікаційні технології в освіті, історична освіта, дидактика історії, класифікація, методика, професійний інструментарій вчителя (викладача), предметно-історичні компетентності, програмні засоби навчання.

Loboda Dmytro Oleksandrovych PhD, Head of the Educational and Methodical Department, Senior Lecturer of World History, Religious Studies and their Teaching Methods, Poltava V. G. Korolenko National Pedagogical University, Poltava

CLASSIFICATION OF MODERN INFORMATION AND COMMUNICATION TECHNOLOGIES IN HISTORICAL EDUCATION FOR ADULTS AND SCHOOL STUDENTS

Abstract

The article represents the development of the classification of modern (as of 2024) information and communication technologies that can be used in the process of learning (teaching) history to school students and adults. Based on the methods of systematization and generalization, the author analyzed the existing classifications of information and communication technologies in education. They can be divided into hardware and software ones according to the type of means; according to the types of classes that can be used i.e. technologies for learning new educational material; formation and improvement of abilities and skills; consolidation and application of knowledge, skills and abilities; generalization and systematization of knowledge; control and correction of knowledge, abilities and skills combined; according to the role of students - passive and active, according to the role of the teacher - independent or distance learning (the teacher acts as an “operator” of didactic tools), project-based or problem-based learning (the teacher is a leader/instructor), collective “included” learning (the teacher is a participant/facilitator), combined type (teacher as an assistant and instructor); by the level of remoteness of participants in the learning process - classroom, blended and remote; according to their immediate functional purpose - educational and demonstration, educational and control, informational and search, developmental and game (simulation), immersive (use of augmented or virtual reality), simulators, organizational and methodical.

At the same time, it has been found that the ICT classifications proposed in the scientific and methodological publications are sufficiently generalized (abstracted from the didactic needs of the history teacher) and, given the rapid development of computer technology, can no longer be considered exhaustive. The same software tools can be assigned to certain types in different pedagogical situations. Therefore, the author of the article proposed his own classification of ICT on the basis of special-historical (subject / professional) competences, which the teacher (instructor) sets as the goal of a specific lesson (class) to formulate in the acquirers. The developed classification contains the following main groups of types: ICT technologies for the formation of chronological and cartographic skills; ICT technologies for the formation of imaginative historical thinking; ICT technologies for the formation of logical historical skills and evaluative judgments; ICT technologies of combined didactic direction.

Keywords: learning hardware, information and communication technologies in education, historical education, didactics of history, classification, methods, teacher's professional tools, subject-historical competences, software learning tools.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасна історична дидактика активно насичується новітніми досягненнями і технологіями діджиталізації освітнього процесу. Сприяли цьому не лише активний розвиток науки і техніки, а здебільшого ті соціально-політичні катаклізми, яких зазнала Україна і людство: постковідні й воєнні реалії змушують шукати нові способи комунікації учасників освітнього процесу, а також нові платформи і ресурси реалізації освітніх завдань. Не менш амбітними постають завдання Нової української школи, концепція якої серед ключових цілей роботи вчителя з сучасними дітьми передбачає формування інформаційно-комунікативної компетентності на уроках різних навчальних дисциплін [16, с. 8]. Сучасний онлайн-простір перенасичений різноманітними цифровими застосунками і додатками, що покликані спростити чи диверсифікувати роботу вчителя середньої чи викладача вищої школи. Усе це щоразу гостріше ставить на вістря питання теоретично-практичного та науково-методичного переосмислення питання використання інформаційних технологій в освіті за різними галузями знань і навчальними дисциплінами, у тому числі, історичними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інтерес серед дослідників дидактики історії до обґрунтування методичних умов, прийомів і методики використання інформаційних технологій у навчанні (викладанні) історії спостерігався відносно давно: наприкінці 1990-х- на початку 2000-х років. З часом це стало предметом розрізнених публікацій, що носили достатньо практикоорієнтований характер. Зокрема, Д. Десятов одним із перших порушив проблему використання інтерактивної дошки історичній освіті, запропонував використовувати соціальні сервіси Інтернету на уроках історії, а також комп'ютерні програми для створення мультимедійних опорних конспектів [7, 8, 9, 10]. О. Подобєд обґрунтувала доцільність проведення віртуальних екскурсій історичними просторами України та зарубіжжя [19]; Я. Бахматюк - використання мультимедійного забезпечення навчального процесу з історії [2]; В. Богданова - використання сучасних ІКТ-технологій під час контролю знань [4]; Л. Карташова - супровід навчального посібника засобами веб-технологій [11]. Природньо, що не осторонь стояли і класики дидактики - В. Биков, О. Пометун, Г. Фрейман, К. Баханов та ін. [1, 3, 20, 21].

Утім, наведені праці були опубліковані не пізніше 2012 року, а за останні більш ніж 10 років відбувся значний розвиток як технічних засобів, так і програмного забезпечення, що може слугувати інформаційними технологіями в освіті. Більше того, розширився спектр ресурсів і платформ, з'явилися нові організаційно-технічні можливості до використання ІКТ на різних етапах, типах і формах уроків. Сьогодні ІКТ дозволяють не лише унаочнено представити навчальний матеріал з історії чи здійснити комп'ютеризований тест знань учнів (студентів), а і в інтерактивній формі організувати взаємодію учасників освітнього процесу, навіть якщо вони перебувають у віддалених один від одного місцях. Тому наукові розвідки останнього часу були присвячені здебільшого конкретним застосункам, додаткам чи технологіям у конкретних педагогічних ситуаціях і умовах. Назвемо найостанніші з таких: дослідження проблеми візуалізації на уроках історії України з теми «Наш край» засобами онлайн-сервісів В. Гладуна [6]; застосування флеш-фільмів на уроках історії Л. Колєсніченко [12]; особливостей використання ментальних карт на уроках історії О. Кравчук [13]; формування інфомедійної грамотності на уроках історії в ЗЗСО А. Кучеренко [14]; американського досвіду використання комп'ютерних ігор у процесі вивчення історії П. Лещенка [15]; інфографіки на уроках історії як засобу візуалізації образів В. Ободовської [17]; STEM-навчання на уроках історії М. Півень [18]; гейміфікації та ігрового навчання на уроках історії А. Ставицької [22]; використання тестової технології на уроках історії та використання Інтернет-сервісу Learningapps.org на уроках історії майбутніми вчителями історії у процесі їх професійної підготовки О. Ухналь [23].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Помітним з аналізу останніх публікацій є те, що вони здебільшого стосувалися різних аспектів упровадження тих чи тих технологій і методів. Увага дослідників була прикута до конкретних платформ, ресурсів чи застосунків. Однак у контексті цілісної підготовки майбутніх вчителів і викладачів історії актуальним є узагальнення і систематизація найпоширеніших і найвідоміших інформаційних технологій у межах певної класифікації, що могла б стати елементом професійно-педагогічного інструментарію вчителя-предметника або викладача історичних дисциплін закладу вищої освіти.

Формулювання цілей статті. З огляду на зазначене мета статті полягає у розробці та презентації класифікації сучасних (станом на 2024 рік) інформаційно-комунікаційних технологій, що можуть бути використані в процесі навчання (викладання) історії школярам і дорослим.

Виклад основного матеріалу

Задля коректної класифікації інформаційних технологій в історичній освіті дорослих і школярів, необхідно визначити адекватні суті ІКТ критерії поділу. Це, в свою чергу, вимагає точності у визначенні категорії «інформаційно-комунікаційні технології в освіті», яка має деякі відмінності в працях різних дослідників. «ІКТ навчання» визначають як систему технічних, комп'ютерних, програмних і комунікаційних засобів, способів та новаторських методик їхнього застосування, що дозволяють оптимізувати, унаочнити та автоматизувати освітній процес, а також досягти вищого рівня якості та ефективності викладання [24, с. 399].

Перш за все, в контексті навчального предмету історії розпочнемо класифікувати ІКТ узагальнено, виходячи з ознак власне технологічних засобів як критерію поділу. У цьому випадку ІКТ у навчанні (викладанні) історії варто поділяти за родом засобів на два види: апаратні та програмні. Вочевидь, до першого виду будуть віднесені такі технічні рішення (підвиди), як персональний комп'ютер (у його варіаціях від настільного до лептопа); мобільні гаджети (смартфони, планшети, електронні книги); локальні та глобальні мережі; сучасне периферійне обладнання (від звичайного маніпулятора і клавіатури - до інтерактивної дошки та окулярів віртуальної реальності). До другого виду будуть віднесені такі підвиди, як системні (операційна оболонка), прикладні (наприклад, програми для створення генеалогічних дерев), універсальні (текстові та графічні процесори), спеціальні (наприклад, для проведення онлайн відеоконференцій) та інструментальні засоби навчання (наприклад, програми-утиліти інтерактивних дошок).

Утім, наведена вище класифікація, хоча і є універсальною, проте не слугує конкретним дороговказом вчителю (викладачу) до застосування конкретних технологій у тих чи тих педагогічних ситуаціях. Особливо це стосується програмних засобів - якщо з апаратними все зрозуміло, то належного підходу до класифікації програмних засобів у навчанні (викладанні) історії не було застосовано донині. Тому справедливим вважаємо уточнити, що далі у цьому дослідженні класифікацій ІКТ ми будемо робити акцент саме на програмних засобах, подекуди звужуючи зміст цього поняття.

Оскільки ІКТ стосується освіти і безпосередньо є елементом дидактики навчального предмету, класифікувати інформаційно-комунікаційні технології варто саме в цьому ключі. Зокрема, до недавнього часу ІКТ в історичній освіті можна було поділити синхронно типу занять, на яких їх заплановано зреалізувати. Наприклад, уроки класифікують за дидактичною метою. Так само можна було представити клсифікацію ІКТ на уроках історії: для вивчення нового навчального матеріалу (електронні підручники, презентації); формування і вдосконалення вмінь та навичок (наприклад, інтерактивні онлайн-мапи); закріплення та застосування знань, вмінь та навичок (онлайн-тренажери LearningApps.org, H5P тощо); узагальнення та систематизації знань (наприклад, Quizlet); контролю і корекції знань, умінь та навичок (Kahoot, онлайн-тестери); комбінованого виду. Станом на сьогодні, з огляду на бурхливий розвиток дистанційної освіти, згадані програмні засоби значно вийшли за межі цієї класифікації [19, c. 5]. Зокрема, сучасні електронні підручники чи презентації можуть бути застосовані як на уроках вивчення нового матеріалу, так і на уроці контролю знань - усе залежить від інформатичної компетентності вчителя та його готовності упроваджувати педагогічну інноватику.

Також інформаційні технології у навчанні історії можна класифікувати за роллю учнів: пасивні та активні (у т. ч. інтерактивні). До першого виду віднесемо інформаційні технології, що дозволяють, як правило, подати навчальний матеріал у готовому унаочненому вигляді (фільми, відеофрагменти, звичайні мультимедійні презентації, статичні електронні зображення історичних мап, слайд-шоу тощо). До другого виду відносимо ті ІКТ, що дозволяють учневі бути активним «гравцем» у засвоєнні навчального матеріалу з історії або взаємодіяти «на електронних майданчиках» учням між собою (організовувати інтерактивну взаємодію). Серед прикладів такого виду технологій - технології геймінгу, імерсивні технології, інтерактивні дошки (як апаратний засіб в аудиторії чи програмний - онлайн), інтерактивні онлайн- вікторини тощо. Доконаним є той факт, що від ступеня залученості учнів у навчальний процес, а саме їхньої активності, прямо залежить відповідний рівень засвоєння ними знань та формування компетентностей [19, c. 9]. Проте і в такому випадку можуть виникнути ситуації, коли наведена класифікація зазнає невдачі через перетин певних підвидів, згаданих нами у прикладах. Насамкінець, платформи дистанційної освіти можуть слугувати для учня і пасивним, і активним видом технологій навчання. ІКТ напряму залежать від розвитку науки і техніки, а в галузі комп'ютерних технологій цей процес відбувається з достатньо високим ступенем прогресії.

Аналогічно цьому можна класифікувати ІКТ за роллю вчителя (викладача) у процесі навчання: самостійного або дистанційного навчання (вчитель виступає в ролі «оператора» дидактичних засобів: Moodle, Schoology); проєктного або проблемного навчання (вчитель - керівник / ментор проєкту: Padlet, Miro); колективного «включеного» навчання (вчитель - співучасник: наприклад, застосування іммерсивних технологій онлайн-екскурсій історичними місцями чи реконструкцій подій минулого); комбінованого типу (вчитель як помічник та наставник: соціальні мережі, навчальні чати, вебінари, тестування тощо) [5, с. 97]. Однак і ця класифікація не полишена недоліків, наведених у попередньому абзаці.

З огляду на зазначене класифікувати інформаційні технології в історичній освіті доречно не синхронно педагогічній та дидактичній термінології, а паралельно. Річ у тім, що для реальної щоденної професійної практики вчителю (викладачу) можна запропонувати певний готовий набір технологій та їх видів, який складав би його стабільний педагогічний інструментарій.

Для цієї мети більш зручнішою може слугувати класифікація, що була б побудована навколо спеціально-історичних (предметних / фахових) компетентностей, які ставить собі за мету конкретного уроку (заняття) сформулювати вчитель (викладач) у здобувачів. За цією ознакою існуючі відомі програмні засоби ІКТ в історичній освіті ми пропонуємо поділити на такі групи, види та підвиди:

1. Група технологій формування хронологічних і картографічних вмінь:

1.1. хронологічних - програмні засоби для створення, редагування, публічного перегляду і коментування ілюстрованих стрічок часу (напр. TimeGraphics, TimeRime, Timetoast, StoryMap, TikiToki, Sutori, Preceden, SmartDraw);

1.2. картографічних - статичні зображення історичних мап;

1.3. комбіновані: активні мапи з можливістю перегляду на одному географічному тлі історичних мап станом на різні дати (GeaCron, Atlas.Ostellus, Worldhist.org, Omniatlas).

2. Група технологій формування образного історичного мислення:

2.1. демонстрації класичного пасивного унаочнення:

2.1.1. презентації та зображення (у тому числі, портрети) (Power-Point, Google-Презентації, Canva, Prezi);

2.1.2. відеофрагменти і художні фільми (програми-відеоплеєри, YouTube, TED тощо);

2.1.3. аудіофрагменти, голоси, звуки і мелодії епох / цивілізацій (програми для відтворення аудіо);

2.2. виготовлення постерів, колажів, мап, потретів, відеофрагментів тощо (Adobe Photoshop, Lightroom та ін.);

2.3. реконструкції ієрархій, політичних систем, генеалогічних дерев тощо (Padlet).

2.4. роботи з інтерактивним унаочненням (інтерактивні дошки, онлайн- дошка Miro, Zoom);

2.5. дизайну історичних портретів (соціальні мережі, редагування і наповнення Вікіпедії);

2.6.імерсивні технології (віртуальні екскурсії, реконструкції, 3D мапи, подорожі в часі тощо);

2.7.розробка, дизайн і наповнення веб-сторінок з певної історичної тематики (GoogleSites).

3. Група технологій формування логічних умінь та оціночних суджень (Quizlet, Kahoot, Padlet, текстові офісні пакети, LeamingApps.org, H5P, onlinetestpad, Classtime, програми для генерації хмар слів, пошукачі):

3.1. Технології формування навичок пошуку і обробки історичної інформації;

3.2. Технології навчання ідентифікації понять, дат і історичних персоналій;

3.3. Технології формування причинно-наслідкових зв'язків;

3.4. Технології формування навичок зіставлення і порівняння історичних відомостей і фактів;

3.5. Технології навчання читанню історичних джерел і фактчекінгу;

3.6. Технології формування мовленнєвих компетентностей;

3.7. Технології формування ціннісних установок.

4. Група технологій комбінованого спрямування (наприклад, комп'ютерні ігри на історичну тематику як допоміжний засіб формування просторових, хронологічних, образних і логічних понять).

Позаяк у запропонованій класифікації ніби «розчиняється» розмежування ІКТ за рівнем віддаленості учасників освітнього процесу. У цьому достатньо узагальненому міжпредметному вимірі ІКТ варто класифікувати на аудиторні, універсальні (змішані) та дистанційні. Більшість із наведених у прикладах ресурсів і платформ попередньої класифікації можуть бути використані як в аудиторному, так і в дистанційному форматі організації освітнього процесу, що природньо ідентифікує їх як універсальних (звичайно, за умови належного рівня комп'ютеризації освітнього середовища закладу).

Логічно, що до суто дистанційних ІКТ-технологій варто відносити здебільшого організаційні засоби навчання. Із цього випливає потреба в додатковій класифікації ІКТ за їхнім безпосереднім функціональним призначенням: навчально-демонстраційні, навчально-контролюючі, інформаційно-пошукові, розвивально-ігрові (імітаційні), імерсивні (використання доповненої або віртуальної реальності), тренажери, організаційно-методичні. У такому випадку серед останніх, окрім платформ дистанційного навчання, доцільно представити такі технології, як електронний підручник, е-журнал, е-щоденник тощо. Існують окремі класифікації на підвиди технологій дистанційного навчання (LMS, CMS, PLE, MOOC) [5, c. 100], однак аналізувати ці таксони у межах даної статті вже є недоцільним.

Висновки

інформаційний комунікаційний історична освіта

Узагальнюючи вище наведене, можна зробити висновок, що до питання класифікації інформаційно-комунікаційних технологій в історичній освіті дорослих і школярів науковці зверталися достатньо побіжно. Основні праці відомих теоретиків і практиків педагогіки і дидактики історії були звернені або на абстраговані від навчального предмету категорії, або на практичні кейси застосування конкретних технологій.

На основі аналізу наявних підходів до загальної класифікації ІКТ ми запропонували таку, що була б корисною як дослідникам у галузі теорії і методики навчання (викладання) історії, так і практикам - вчителям історії закладів середньої освіти та викладачам фахової передвищої, вищої школи. Класифікація на основі спеціальних (предметно-історичних / фахових) компетентностей передбачає поділ на такі групи видів: ІКТ-технології формування хронологічних і картографічних вмінь; ІКТ-технології формування образного історичного мислення; ІКТ-технології формування логічних історичних умінь та оціночних суджень; ІКТ-технології комбінованого дидактичного спрямування. Перші три з видів ІКТ-технологій мають також поділ на підвиди. Важливим вважаємо також і те, що класифікація містить приклади тих чи тих програмних засобів, що конкретизують суть поділу та можуть стати дорожньою картою для інформатизації історичної освіти школярів і дорослих.

Насамкінець, запропоновані класифікації можуть виявитися неповними з огляду на стрімкий розвиток комп'ютерних, інформаційних технологій та емпіризований погляд на проблему з боку автора статті, а її зміст може бути уточнений і розширений у подальших наукових розвідках.

Література