Одеська камерно-інструментальна виконавсько-педагогічна школа

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Одеська камерно-інструментальна виконавсько-педагогічна школа

ансамблевий музикування творчо-педагогічний освіта

Камерно-інструментальне ансамблеве музикування як вид музичної діяльності є важливою гілкою системи сучасної музичної педагогіки, що набуває особливого значення в процесі комплексної підготовки музиканта як один з дієвих методів музичного розвитку на всіх етапах навчання виконавця. Дисципліна «камерний ансамбль» входить у навчально-методичні програми музичних освітніх закладів різних рівнів, починаючи від ДМШ до вишів.

Шлях розвитку української мистецької освіти камерно-інструментального напрямку пройшов декілька етапів і своїм корінням сягає кінця ХІХ століття (наприклад, існування при Одеському та Київському училищах ІРМТ та консерваторіях дисципліни «Камерний ансамбль», що зазвичай була об'єднана з концертмейстерським класом [53; 172]). Тільки з другої половини ХХ століття в музичних освітніх закладах СРСР середнього та вищого рівня акредитації почали виокремлюватися в самостійні підрозділи відділи та кафедри камерного ансамблю. Чітке розмежування дисциплін і утворення автономних кафедр камерного ансамблю відбулося наприкінці 60-х років в Одеській (1968 р.), Київській (1969 р.) та на початку 70-х років в інших консерваторіях України.

Таким чином, у різних регіональних музичних центрах України ансамблеве музикування остаточно і практично одночасно вийшло із затінку інших музичних дисциплін у самостійну музично-педагогічну галузь, навколо якої почали об'єднуватись педагогічні кадри, виокремлювалися їхні лідери, уточнювались педагогічні позиції загального плану, а також напрацьовувались індивідуальні авторські творчо-педагогічні системи - тобто, була сформована національна музично-педагогічна школа камерно-інструментального напрямку в сукупності її регіональних відгалужень.

Поняття «музично-педагогічна школа» Н. Гуральник визначає як «соціальну групу, яка існує реально або на свідомому (віртуальному) рівні через покоління митців, кожний індивідуум якої поєднаний в ній системою нормативних педагогічних дій конкретного виду музичної діяльності в межах суспільно-історичного та власного досвіду й творчих новацій, що організовані в процесі міжособистісного спілкування майже рівноправних партнерів (педагог-студент) "на музичній моделі" в певних історичних умовах, у структурі відповідних закладів освіти» [32, 67]. Будь-який вид музичного мистецтва як система і феномен культури остаточно складається за умови досягнення базовими структурними компонентами (до яких відносяться композиторський, виконавський, мистецтвознавчий) високого професійного рівня, що забезпечується освітньо-педагогічною складовою. Відповідно, наявність музично-педагогічної школи на найвищому щаблі своєї організації свідчить про формування явища мистецтва у конкретній музичній галузі.

Одеська регіональна школа камерного ансамблю, що має давні традиції, з 1968 року функціонує в структурі кафедри камерного ансамблю і струнного квартету Одеської консерваторії. Натхненником створення і першим завідувачем кафедри став заслужений діяч мистецтв, професор Василь Петрович Повзун, який зібрав колектив професійних музикантів (переважно з числа однокурсників зі студентських років) з досвідом концертно-виконавської та педагогічної діяльності у складі: піаністи - В. Іваницька, Н. Кириченко, Г. Май, Б. Чарковський, скрипалі - А. Брусков, Л. Шевченко, віолончелістка - Е. Сігал, концертмейсте- ри-ілюстратори - Б. Орєхов та інші фахівці.

Поступово склад кафедри камерного ансамблю поповнювався шляхом залучення до педагогічної та концертмейстерської діяльності найбільш талановитих музикантів, зокрема, і колишніх випускників кафедри, серед яких учні В. Повзуна (Л. Зима, В. Томащук, О. Щербакова), В. Іваницької (В. Савченко, С. Шевченко) та Г. Май (В. Козаков, Г. Суворовська, О. Шкарпітний, С. Шольц), а також Н. Бузанова (працює з 1977 р.), П. Купін та Є. Петриченко (з 1989 р.). Це так зване «друге покоління» викладачів кафедри стало спадкоємцями і продовжувачами одеської освітньої традиції (учні В. Повзуна та В. Іваницької), яка збагатилась здобутками московської школи у послідовниках Г. Май (випускниці Одеської та Московської консерваторій) та через діяльність викладачів, що закінчили Московську консерваторію (П. Купін - випускник по класу М. Растроповича) та Факультет підвищення кваліфікації при ній (Л. Зима), а також асистентуру-стажування Російської академії музики імені Гнєсіних (на кафедрах камерного ансамблю - Н. Бузанова, Г. Суворовська, О. Шкарпітний та спеціального фортепіано - Є. Петриченко). На даний момент, поряд з викладачами «другого покоління» працюють їхні випускники: Л. Повзун, А. Сотнікова (клас Н. Бузанової) та Т. Кравченко (клас Є. Петриченко) - так окреслюється «третє покоління» професорсько-викладацького складу кафедри камерного ансамблю та струнного квартету Одеської національної музичної академії ім. А.В. Нежданової.

Освітня діяльність кафедри базується на творчо-педагогічних та методичних принципах, сформованих в «систему нормативних педагогічних дій» [32, 66]. Локалізований розробками представників одеської школи камерного ансамблю зріз праць демонструє змістовно-тематичну багаторівневість від оглядово-аналітичного до науково-дослідного блоку та відображає систему ансамблевої підготовки від її первинної до інноваційної ланок. Зокрема, розробляються методики підготовки спеціалістів у класі камерного ансамблю (наприклад, методичні рекомендації В. Повзуна [121], Е. Сігал [151]), аналізуються виконавські та інтерпретаційні проблеми окремих камерно-інструментальних творів у працях Г. Май (сонати для скрипки та фортепіано Л. Бетховена, квінтет Т. Маєрського [199]), Є. Петриченко (камерно-інструментальна творчість Й. Брамса, Р. Шумана), Б. Чарковського (скрипкові сонати Е. Гріга). Камерно-інструментальна музика композиторів ХХ століття (А. Ешпай, З. Кодай, В. Мартинов, Ф. Пуленк, П. Хіндеміт) досліджується Н. Бузановою та О. Шкарпітним.

У публікаціях Л. Повзун [124], Л. Зими, В. Іваницької, Е. Сігал [203] розглядаються теоретичні питання ансамблевої культури в її історичному, стильовому, жанровому, соціокультурному, етичному, семантичному, феноменологічному та комунікативно-психологічному аспектах. Поглиблюють науково-теоретичну базу напрацювань кафедри захищені дисертації Л. Повзун (2005 р.) [125], О. Щербакової (2012 р.) [187] та Л. Зими (2014 р.) [52] про діяльність концертмейстера як партнера ансамблевої творчості, жанрово-стильову специфіку фортепіанного дуету та фортепіанного квінтету.

У перші роки роботи кафедри групою викладачів систематизовано нотний матеріал з фондів бібліотек одеської спеціалізованої музичної школи П. Столярського, музичного училища і консерваторії та створений «Довідник літератури для камерних ансамблів» (1970 р.) [205]. На жаль, довідник, який на практиці застосовувався його розробниками як допоміжний орієнтир у процесі підбору індивідуальних програм для студентів, неопублікований і зберігається в архіві бібліотеки Одеської консерваторії (як і деякі інші цінні роботи з ансамблевої тематики одеських науковців, що перебувають в рукописах або машинописах в архіві). На сучасному етапі «Довідник літератури для камерних ансамблів» потребує видання з оновленням й доповненням переліку камерно-інструментальних творів, відповідно до нових надходжень нотного матеріалу в бібліотечні фонди (зокрема, і композицій одеських авторів). Таким доповненням може стати Бібліографічний список нотних видань та рукописів камерно-інструментальних творів композиторів Одеси кінця ХХ - початку ХХІ століть.

Кафедрою камерного ансамблю сформована навчальна програма фахової підготовки, що здійснюється за напрямами: камерний ансамбль (за участю фортепіано, струнних та духових інструментів), струнний квартет та фортепіанний дует. Навчальний процес побудований таким чином: камерний ансамбль викладається студентам кафедр оркестрових струнних інструментів та спеціального фортепіано з другого року навчання, а студенти-духовики опановують цей предмет з третього курсу. Окрім камерного ансамблю, струнники навчаються протягом всього терміну в квартетному класі. Фортепіанний дует як обов'язковий предмет, введений у середині 90-х років ХХ століття, викладається піаністам першого курсу. Також передбачена можливість продовження занять фортепіанним дуетом на факультативній основі з семестровим звітом у формі концертного виступу. Дисципліни «Камерний ансамбль» та «Струнний квартет» включені у перелік державних іспитів, за результатами яких присвоюється кваліфікація «Артист камерного ансамблю».

Як видно з навчальної програми, одеська школа камерного ансамблю має суто виконавський нахил, адже набуття випускниками підсумкової освітньої кваліфікації «Викладач камерного ансамблю» на разі не передбачено програмою. Хоча, безумовно, в залежності від наявності або відсутності цілеспрямованої мотивації на подальшу викладацьку діяльність, студент в процесі навчання, окрім набуття й вдосконалення виконавських навичок, на свідомому або несвідомому рівні переймає й педагогічні принципи свого викладача. На кафедрі розроблений курс лекцій з методики викладання камерного ансамблю (авторами якого є Н. Бузанова та Є. Петриченко) і навчальний посібник до курсу (Л. Повзун [123]), з 1997 року викладається предмет «Історія та методика камерно-інструментального виконавства», а також проводяться методичні конференції для викладачів камерного ансамблю спеціальних музичних шкіл та музичних училищ.

Навчальна програма одеської виконавсько-педагогічної школи камерного ансамблю реалізується шляхом застосування конкретної методики організації навчання і творчості, що традиційно складається з двох гілок. Одна з них спрямована на формування широкого спектру ансамблевих навичок, зокрема, на «розвиток простих і складних прийомів виконавської техніки та їх комбінацій, визначення шляхів спільного пошуку ансамблістами технологічних прийомів, набуття гнучкості реакції при зміні функції акомпаніатора на функцію солюючого лідера, зміцнення диригентської волі», а також «вдосконалення таких музичних здібностей, як: слухо-інтонаційна дисципліна, ритмічне відчуття конкретного виконавського процесу» - так конкретизує зміст раціонально-технічного компоненту ансамблевої методики доцент О. Щербакова [214]. Інша гілка методики навчання ансамблістів - художньо-змістовна - є основоположною, вона спрямована на розвиток художньої уяви та асоціативного мислення студентів як необхідної складової формування творчої особистості, а саме, на здійснення декодування музичного тексту і осягнення змісту музичного твору, віднайдення самостійних інтерпретаторських рішень, створення цілісної художньої концепції музичного твору.

Пошук адекватних, дієвих методів, пов'язаних з суто художніми аспектами музичної творчості, є провідною метою викладацької діяльності, адже постановка виконавських завдань технічного характеру детермінується конкретними художніми завданнями, ідеями, що народжуються у внутрішньо-духовному середовищі особистості, через механізми відчуття, сприйняття, емоційного переживання, уяви, мислення, концентрації уваги тощо. Баланс у методичних пріоритетах викладача може коливатися в залежності від загальної педагогічної культури та стилю викладання з одного боку, а з іншого - обумовлюється доцільністю застосування тих чи інших методів на окремих етапах роботи над музичним твором на основі індивідуального підходу до кожного студента як носія неповторних інтелектуально-творчих властивостей. Даний підхід в останніх наукових працях з питань теорії та методики музичного навчання отримує назву «мистецько-персоналізований» (О. Андрейко), сутність якого характеризується як «сукупність науково-педагогічних уявлень щодо необхідності спонукання студентів до фахового самоусвідомлення і творчого самовираження на основі педагогічного забезпечення інтеграції індивідуально-духовної, соціальної та художньо-технологічної складових навчального процесу як основи їх мистецького самотворення» [2, 3].

Згідно з цим, викладачами проводиться аналіз особистісно-професійних якостей студентів, на основі якого здійснюється підбір партнерів-учасників камерно-інструментального ансамблю та розробка індивідуального плану підготовки, що включає в себе аналітичний підхід до вибору музичного репертуару та різноманітних форм роботи з його освоєння, а також передбачає розвиток музичного мислення й креативості студента, формування високого рівня ерудиції і професійної компетентності. В процесі підготовки концертної презентації складається план роботи над кожним окремим твором (особливо це важливо для конкурсної підготовки). Увага звертається на розуміння форми і змісту твору, «прищеплення гранично уважного відношення до всіх вказівок у тексті композиції (авторських та редакторських, включаючи нотну графіку, ремарки, епіграфи і т.ін.), узгодження єдиної педальної партитури (для фортепіанного дуету), цільове використання жестів і пантоміміки, збереження емоціонального тонусу» [214], виховання сценічної витримки, швидкої адаптації, артистизму. Викладачами кафедри всіляко заохочується участь студентів у публічних виступах - концертах, конкурсах, майстер-класах, адже сценічна практика є мотиваційним стимулом для позитивного, ефективно- діяльнісного ставлення до самовдосконалення, пізнання власного потенціалу, критичної самооцінки результатів мистецької діяльності.

У підсумку зусилля одеської школи камерного ансамблю спрямовані на інтеграцію художньо-змістовного і раціонально-технічного рівня методики викладання сукупно з мистецько-персонолізованим підходом, що сприяє досягненню досконалого, акмерівневого результату професійної підготовки музиканта-ансамбліста. Поняття «акме» у данному випадку є виразником міри зрілості людини у різних площинах її життєдіяльності і життєтворчості та характеризує «багатовимірний стан людини, що охоплює значний у часовому відношенні етап її життя й показує, наскільки людина склалась як громадянин, як спеціаліст у певній галузі діяльності, як особистість» [66, 117].

Навчання в класі камерного ансамблю здійснюється в атмосфері своєрідного «мікрокосму» [128, 4], корпоративного міжособистісного спілкування замкнутого типу - спільної взаємодії декількох суб'єктів (педагог-концертмейстер-студенти або педагог-студенти), що є специфічною рисою освітнього процесу в ансамблевій галузі. Зважаючи на це, особлива увага викладачів приділяється налагодженню позитивного комунікаційного клімату та збереженню психологічної гармонії у внутрішньому середовищі колективу, що супроводжується уважним, відкритим, доброзичливим ставленням суб'єктів освітньо-фахової діяльності один до одного. Така педагогічна позиція сприяє придбанню студентами навичок комунікативного професіонального спілкування та відображає гуманістичну спрямованість освітньої стратегії одеської школи камерного ансамблю, що відповідає засадам сучасної освітньої парадигми.

З точки зору гуманістичної педагогіки, що прагне гармонізувати розвиток особистості у балансі отриманих знань, світоглядних позицій, глибинного шару суб'єктивного «Я» та повсякденної практики, пріоритетним завданням одеської школи камерного ансамблю є підготовка не тільки спеціаліста високої професійної кваліфікації, але й «фахово-культурного митця» [2, 1]. Адже надзвичайно актуальним є виховання різностороннє освіченого, поінформованого індивідуума, який вільно орієнтується в інформаційно-культурному просторі, здатен вибудувати власну аксіологічну шкалу щодо тих чи інших явищ, процесів («ціннісна свідомість», за О. Ребровою [130, 101]) та має мотивацію до самовдосконалення, постійного розширення горизонтів й можливостей власного пізнання.

Відповідно, освітня діяльність включає в себе, з одного боку, власне процес навчання, а з іншого - музично-виховну роботу, естетичний розвиток особистості за допомогою засобів музичного й, в цілому, мистецтва, з опорою на культурологічний підхід. Поєднання цих ланок формує ставлення до мистецької та освітньої діяльності як до культуротворення - креативного процесу, пов'язаного з народженням нових культурно-мистецьких орієнтирів, співзвучних загальнолюдським ідеалам і цінностям.

Вивчення концепції професійної підготовки музиканта-ансамбліста одеської виконавсько-педагогічної школи дає змогу унаочнити зміст основних її засад у моделі, яка складається з п'яти компонентів, сформульованих нами як: мотиваційно-персоналізований, художньо-змістовний, раціонально-технічний, потенційно-акмеологічний та аксіологічний. Художньо-змістовний (спрямований на створення цілісної художньої концепції музичного твору) та раціонально-технічний (спрямований на розвиток прийомів ансамблевої техніки) компоненти - утворюють дві базові гілки методики організації навчального процесу музиканта-ансамбліста, які спираються на мотиваційно-персоналізований компонент як такий, що передбачає застосування індивідуального підходу до кожного студента задля виявлення його особистісно-професійних якостей та спонукання до постійного самовдосконалення. Потенційно-акмеологічний та аксіологічний компоненти моделі вказують на прикінцеву мету підготовки музиканта-ансамбліста, що включає в себе як суто професійний розвиток - досягнення акмерівневого результату освітньо-творчої діяльності, так і особистісне зростання - естетичне виховання засобами художнього мистецтва та гармонізація розвитку особистості.

В структурі вищих навчальних музичних закладів музично-виховна діяльність і естетичний розвиток студентів як процес входження індивідуальної свідомості до кола загальнолюдського пізнання здійснюється в межах загальновузівських дисциплін і спеціальних курсів (філософія, естетика, теоретична і прикладна культурологія, теорія та історія культури, історія музики, старовинна музика, музична етнографія і фольклористика тощо). На своєму рівні одеська школа камерного ансамблю дбає про підвищення рівня культурної обізнаності шляхом виховання зацікавленого ставлення до освоєння композицій маловідомих авторів і стилів, гри в ансамблі камерно-інструментальної музики як оригінальної, так і перекладень симфонічних і оперних творів (зокрема, в процесі читання творів з аркушу самих студентів або викладача зі студентами), що значно розширює музичний кругозір та сприяє введенню до базового репертуарного списку нових композицій - це є дуже важливим, адже музичний репертуар репрезентує стильовий зміст музичної культури епохи і здатен не тільки відображати культурні пріоритети особистості й суспільства, але й формувати їх.

Розгляд одеської школи камерного ансамблю як культурно-історичного феномену крізь призму її репертуарної політики є окресленням того «ґрунту», на якому зростають покоління музикантів-фахівців, що дозволяє виявити духовні і естетичні запити часу та творчі прагнення школи. В процесі становлення і розвитку останньої відпрацьовуються традиції, пов'язані зі збігом пріоритетних музикантських положень лідерів та членів школи, що виводять в коло базового, найбільш вживаного й популярного музичного матеріалу певні камерно-інструментальні твори. Цей процес не є статичним, відбувається оновлення репертуару шляхом внесення окремими викладачами корекцій і доповнень у постійний репертуарний список. Помітні періоди інтенсифікації даного процесу найчастіше співпадають з оновленням викладацьких поколінь, а також спостерігається деяка залежність первинної спеціалізації викладача та його репертуарних вподобань.

2. Модель професійної підготовки музиканта-ансамбліста (на прикладі одеської виконавсько-педагогічної школи)

Оскільки клас камерного ансамблю ведуть спеціалісти різного фаху (кларнетисти, скрипалі, віолончелісти, піаністи), вибір викладача нерідко тяжіє до тих творів, що йому як виконавцю є знайомими, близькими. Незважаючи на високий рівень обізнаності та «універсальності» викладачів кафедри камерного ансамблю і струнного квартету, цей фактор може враховуватися при розподілі студентів (як і бажання студента навчатися у конкретного фахівця-ансамбліста). Наприклад, доцент Л. Зима згадує, що у класі В. Повзуна (за виконавським профілем - кларнетиста) плекалася «зворушлива любов до Брамса, <...> часто звучали дві брамсовські кларнетові сонати і ля-мінорне тріо (які сам Василь Петрович грав все життя зі студентських років» [53, 27], проте паралельно відзначає, що разом з тим, професор був надзвичайно відкритим до новацій і мистецьких пошуків, адже у його класі студіювалися композиції й таких авторів, як: Б. Барток, Л. Яначек, О. Мессіан, П. Хіндеміт, Б. Бріттен, Ч. Айвз, А. Шенберг.

Базовий репертуарний список одеської школи камерного ансамблю спирається на музичну класику у широкому сенсі цього поняття - загальновизнані, еталонні зразки творів академічного мистецтва. Зокрема, ядро становлять твори європейських класиків і романтиків (В. Моцарт, Й. Гайдн, М. Клементі, Л. Бетховен, Ф. Мендельсон, К. М. Вебер, Ф. Ліст, Й. Брамс, Г. Малер, К. Сен-Санс, Е. Гріг, Г. Форе, М. Брух). Міцно увійшли у виконавсько-педагогічну практику твори композиторів різних національних шкіл наступних поколінь (М. Равель, Ф. Пуленк, Д. Мійо, А. Дворжак, А. Мішек, В. Новак, Б. Мартіну, Дж. Гершвін, Е. Віла-Лобос та ін.), російської школи (О. Гречанінов, С. Рахманінов, П. Чайковський, М. Іпполітов-Іванов), радянських авторів різних народів СРСР (Д. Шостакович, С. Прокоф'єв, А. Волконський, А. Шнітке, А. Хачатурян, А. Бабаджанян, О. Тактакішвілі, Р. Щедрін, К. Караєв, В. Салманов, М. Раков, П. Плакідіс). Увага приділяється виконанню камерно-інструментальних творів українських композиторів (М. Лисенко, Д. Бортнянський, В. Барвінський, М. Скорик), зокрема, і одеських (Ю. Гомельська, Ю. Знатоков, А. Томльонова, К. Цепколенко, С. Шустов) та ін.

Сценічна практика студентів кафедри камерного ансамблю і струнного квартету організується на сцені Одеської консерваторії (академ-концерти, концерти класу окремих викладачів, творчі звіти кафедри, тематичні концерти) та інших концертних майданчиках Одеси, серед яких: Одеська філармонія, школа ім. П. Столярського, Будинок вчених, Літературний і Художній музеї, музична вітальня дому-музею М. Реріха. З 2011 року на регіональному рівні (міста Одеса та Південний) реалізується благодійний творчий проект «Камерфест», започаткований ініціативною групою викладачів і студентів кафедри з музично- просвітницьких міркувань.

Тематичний обшир організованих концертних заходів відзначається різноплановістю, серед них програми, присвячені пам'яті визначних викладачів і виконавців одеської школи камерного ансамблю («Пам'ять серця» пам'яті В. Повзуна, Г. Май, В. Томащука, О. Шкарпітного), окремим датам («До дня перемоги», «Різдвяні зустрічі», «Музичне привітання» до 45-річчя кафедри камерного ансамблю і струнного квартету, «Радісний концерт» до 100-річчя ОНМА ім. А.В. Нежданової), епохам, національним композиторським школам, стильовим напрямам, жанрам («...З шедеврів камерної музики різних епох», «Вечір французької камерної музики», «Камерна музика композиторів ХХ століття», «Камерна музика Відня», «Романтичні діалоги», «Камерні контрасти», «Від класики до сучасності», «Від дуету до квартету», «Скрипкова соната», «Klavir-Дует»), камерно-інструментальній творчості окремих композиторів («О, Моцарт, Моцарт», «Приношення Й. Брамсу», «Квінтети А. Дворжака», «Камерна музика В. Новака», «Камерні твори Ф. Пуленка» та ін.).

Серед проведених кафедрою камерного ансамблю і струнного квартету концертів відзначимо «Вечір камерної музики одеських композиторів» (24.11.2012 р. [68]). На концерті студентські ансамблі класу доцента О. Щербакової презентували у першовиконанні камерно-інструментальні твори одеських митців, такі як: Соната для скрипки і фортепіано С. Орфеєва, Соната для альта і фортепіано тв. 8 С. Хіцунова, «Посвята Чайковському» для двох фортепіано у 8 рук Г. Успенського, а також композиції О. Красотова - Соната для віолончелі і фортепіано (ІІІ частина), «Комоуріта» Варіації на тему старовинної японської пісні для двох фортепіано у 8 рук та Дві п'єси з «Триптих-сюїти на популярні теми» для струнного складу з фортепіано. Зокрема, твори Г. Успенського і О. Красотова ніколи не публікувалися й виконувались студентами з рукописів, чому передувала копітка праця з віднайдення автографів у приватних архівах і розшифровка рукописного нотного тексту. Таким чином, було введено у музичний обіг досі невідомі твори одеських композиторів, що відзначено музикознавцями як важлива подія в мистецькому житті міста і запропоновано підготувати й подати рукописи творів даних композиторів до видання.

Приклад 1. С. Хіцунов Соната для альта і фортепіано Тв. 8 (1961)

Приклад 2. О. Красотов "Триптих-сюїта на популярні теми"

Межі традиційних місць проведення сценічної практики розширюються у зв'язку з тенденцією інтенсивного розвитку конкурсного і фестивального руху. Студенти кафедри беруть участь у міжнародних фестивалях: «Kyiv Music Fest», «Два дні й дві ночі нової музики», «Music marine Fest», Фестиваль камерної фортепіанної музики пам'яті О. Зілоті, а також фестивалях-конкурсах і конкурсах, зокрема, ім. Б. Лятошинського (Україна), «Відродження» (Вірменія), ім. М. Юдіної, ім. С. Танєєва (Росія), ім. Ю. Зарембського (Польща) та ін. Підраховано, що за роки існування кафедри лауреатами і дипломантами конкурсів камерних ансамблів та фортепіанних дуетів стали близько 200 студентів (за станом на 2008 рік [53, 27]), а протягом наступних п'яти років, кількість студентів з особливими відзнаками виросла до більш ніж 350-ти (за останніми даними сайту академії [117]) - це є наочним свідченням успішності концепції викладання дисциплін камерного ансамблю і значного творчого потенціалу студентів та професорсько-викладацького складу кафедри.

В останнє двадцятиліття Одеська національна музична академія активно інтегрується у світове освітнє товариство шляхом укладання міжнародних угод, наприклад, про вступ академії до Асоціації Європейських музичних академій і консерваторій (1999 р.) та співпрацю між вищими навчальними закладами Німеччини і України (2000 р.), що безумовно сприяє міжкультурній комунікації у сфері музичного мистецтва, обміну досвідом та взаємодії національних освітніх систем. Окрім цього, сучасний освітній простір трансформується у зв'язку з функціонуванням «нових суб'єктів освітньої діяльності, що доповнюють або конкурують з традиційними освітніми установами» [178, 7-8], а саме різноманітних недержавних організацій, фондів, які опікуються створенням мистецьких і освітніх проектів. Спостерігається активізація спільної творчої діяльності представників Одеської консерваторії із зарубіжними вищими навчальними закладами та музичними колективами Великобританії, Італії, Іспанії, Китаю, Молдови, Німеччини, Польщі, Фінляндії, Хорватії.

Проте реалізація міжнародних культурно-освітніх програм на консерваторському рівні (включаючи і фінансову підтримку заходів) відбувається із залученням великих колективів: студентських оркестрів (народних інструментів, симфонічного), студентського хору, дитячого хору школи педагогічної практики та ін. За нашими спостереженнями студенти солісти і ансамблісти здобувають міжнародний (в першу чергу, європейський) досвід навчання, переважно, з приватної ініціативи. Відвідування зарубіжних майстер-класів є найпопулярнішою та, враховуючи українські реалії сьогодення, найбільш фінансово доступною формою освітньо-мистецької практики, що здійснюється в короткостроковий період поза основною навчально-освітньою базою, без відриву чи зміни провідного навчального закладу.

В особистісній площині досвід навчання у закордонних педагогів - представників різних національних музично-педагогічних шкіл, сприяє отриманню нових знань та практичних навичок, веде до занурення в освітнє та культурно- мистецьке середовище країни, де здійснюється навчання. Наприклад, член Асоціації фортепіанних дуетів України студентський фортепіанний дует у складі Світлани Мар'єнко - Анастасії Лагутіної-Кравченко (авторки даної монографії) завдяки творчій та організаційній підтримці викладача доцента О. Щербакової у 2006 та 2010 роках брав участь в міжнародних майстер-класах професорів Ганса-Пітера Штензеля (Hans-Peter Stenzl, Germany), Тамі Каназави (Tami Kanazawa, Japan), Юваля Едмоні (Yuval Admoni, Izrael) та М.А. Петрова (Росія), що частково були реалізовані за рахунок здобуття гранту Tel-Hai International Piano Master Classes (Izrael) на безкоштовне навчання [227]. Цей досвід сприяв підвищенню виконавської майстерності, встановленню комунікативних зв'язків з відомими митцями, педагогами та творчою молоддю різних країн світу та розширив уявлення про закордонні системи музичної освіти та педагогічні принципи східноазійської, близькосхідної, західно- та східноєвропейської шкіл камерно-інструментального ансамблю, що загалом вплинуло на інтернаціоналізацію мислення дуету.

Індивідуальний професіогенез як стійка потреба неперервного якісного оновлення знань, творчої, професійної самореалізації супроводжує музиканта-фахівця не тільки на етапі навчання, але й протягом майбутньої діяльності, адже «сучасні культурні смисли розвитку особистості засобами музично-педагогічної професії орієнтують на еволюціонуюче співбуття викладача музичного мистецтва і професійної музичо-педагогічної реальності, яке має забезпечуватись системою безперервної педагогічної освіти» [148, 13]. Постійне фахове зростання є актуальним для викладачів музичного мистецтва всіх спеціальностей як у педагогічному, виконавському, так і науковому аспектах та є основою творчого довголіття. Подібна наполеглива праця в сегменті постдипломної освіти є свідченням зацікавленості у професії і дає позитивні результати, зокрема, і з точки зору підтримування власної виконавської форми, що є важливим компонентом професії, оскільки процес навчання в музичному класі передбачає не тільки вербальну форму комунікації викладача і студента, але й невербальну (через відтворення окремих частин, фрагментів, партій музичних композицій).

Серед викладачів одеської школи камерного ансамблю наведемо як приклад шлях індивідуально-професійного удосконалення доцента О. Щербакової (викладає на кафедрі з 1999 року дисципліни «Фортепіанний дует» і «Камерний ансамбль»), яка в постдипломному сегменті освіти пройшла курси підвищення кваліфікації при Нижегородській консерваторії (1991 р.), де відвідувала майстер-класи та лекції артистів провідних фортепіанних дуетів СРСР (О. Сорокіна - О. Бахчієв, Р. Хараджанян - Н. Новік, Л. Брук - І. Тайманов), а також Курс Вищого вдосконалення при Музичній академії Пескарезе (Італія) у класі М. Круделлі - учениці А. Корто та К. Цеккі (1994-1996 рр.), Курс підвищення кваліфікації під керівництвом професора Московської консерваторії В. Мержанова (1998 р.) [214]. Активну концертно-виконавську діяльність у різних ансамблевих складах провадили/провадять В. Повзун, Г. Май, Л. Шевченко, В. Томащук, С. Шольц, І. Комарова, Т. Кравченко, Н. Бузанова, Л. Повзун, фортепіанні дуети В. Фрейдмана - Н. Журавської, Н. Кириченко - В. Іваницької, а також інші викладачі і концертмейстери-ілюстратори, що регулярно пропагували і пропагують камерно-інструментальне мистецтво на консерваторській (у традиційних викладацьких концертах, наприклад, програми «Роберт Шуман», «Камерна музика одеських композиторів») і філармонійній сценах Одеси, інших престижних концертних майданчиках України і світу, таким чином надихаючи студентів власним прикладом.

Не можна обійти увагою адміністративну та громадську роботу викладачів кафедри камерного ансамблю та струнного квартету ОНМА ім. А.В. Нежданової. Зокрема, засновник кафедри, заслужений діяч мистецтв України, професор В. Повзун з 1962-1968 роки обіймав посаду ректора консерваторії і окрім, власне, кафедри камерного ансамблю, відкрив кафедри теорії і композиції, народних інструментів, іноземних мов, побудував новий корпус консерваторії і гуртожиток та облаштував спортивно-оздоровчий студентський комплекс [122, 60]. Заслужений діяч мистецтв АР Крим О. Щербакова є Президентом Асоціації фортепіанних дуетів України - об'єднання музикантів, що покликане сприяти розповсюдженню традицій фортепіанно-дуетного виконавства, під егідою якого проходить фестиваль камерної музики «Одеські діалоги» [35; 76]. Н. Бузанова - Голова Асоціації камерної музики Одеського обласного відділення Всеукраїнського музичного союзу, засновник Одеської обласної організації «Світ через культуру», член міжнародного благодійного фонду «Співтворчість», фундатор і творчий керівник приватної, некомерційної радіостанції «Гармонії світу» програмна політика якої академічно орієнтована і спирається на ідею «підняття рівня культури на основі пропаганди світової та національної музичної і літературної класики» [83, 12], задля чого в ефірі транслюються передачі просвітницького, культурологічного напряму, над створенням яких певний період працювала музично-літературний редактор радіо, член Асоціації «Світ через культуру» Л. Зима. Така активна громадська позиція митців одеської виконавсько-педагогічної школи камерного ансамблю сприяє розвитку і збагаченню мистецького життя регіону та примноження здобутків камерно-інструментального виконавства Одеси.

Размещено на Allbest.ru