Методики навчання та специфіка виховання оперного співака з огляду на закони акустики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

.

Методики навчання та специфіка виховання оперного співака з огляду на закони акустики

Teaching methods and specifics of education of opera singer with regard to the laws of acoustics

Страхов Роман Юрійович

З точки зору фізики процесу, стиснення гортані є наслідком невідповідності величини тиску під зв'язками і імпедансу ротоглоточного рупора, який підведений безпосередньо до зв'язок. Виходів може бути два: перший - знизити тиск під зв'язками (зменшити опору), другий - за рахунок змін у налагодженні рупора, підвищити його імпеданс.

Для оперного співу правильним буде другий шлях. Практично для співака це означає, що вібраційні відчуття в передній частині обличчя (масці) повинні посилитися. Виникне сильний і яскравий звук, який викличе сильніші вібраційні відчуття також і в грудях. При цьому гортань ніби перестає брати участь в процесі, виникає відчуття звукового стовпа, що впирається в маску. Звук як би «злітає» з передньої частини обличчя в простір. Висновок - до звільнення гортані призводить тільки високий імпеданс ротоглоточного рупора. Це безумовна істина для співу в великому залі в супроводі оркестру та без підсилення.

Поява підсилювальної техніки призвело до виникнення різного роду проміжних технік (техніка джазового, естрадного і рок-вокалу), які є різновидом технік з низьким імпедансом. Але для академічного вокалу є тільки один правильний тип вокальної техніки і тисячі неправильних.

Наявність вібрації в масці - це головний показник правильного налаштування рупора. У нашому організмі діє механізм зворотного зв'язку по вібрації. Коли рецептори фіксують вібрацію в масці, їх сигнали передаються корі головного мозку. Звідти зв'язкам надходить команда збільшити тонус змикання. Звук стає більш сильним і яскравим, що в свою чергу ще більше посилює вібраційні відчуття. Таким чином, зворотний зв'язок є позитивним. Навпаки, якщо вібрація в масці відсутня, тонус змикання зменшується, звук стає слабким і тьмяним, і тоді ніякі хитрощі з диханням не зможуть врятувати ситуацію. Рупор не готовий виконати свою роботу. Ось чому вібраційні відчуття в масці - це ключ до всієї вокальної техніки і головний орієнтир для співака.

У повністю заглушеному приміщенні співати неможливо, тому що зв'язки активно змикатися не будуть. У цей процес ми втрутитися не можемо. Він проходить повністю автоматично і в режимі реального часу. Потрібно просто знати про його існування і все.

Явище відбиття в приміщенні характеризується терміном «реверберація (післязвучання). Вона вимірюється в секундах, відлік яких ведеться від початку звуку до його повного загасання в конкретному приміщенні, характеризуючи його «гулкість». Для вокалу існує оптимальна реверберація, яка відрізняється від оптимальної реверберації для оркестру, для фортепіано, для мови тощо. При співі з супроводом реверберація приміщення повинна бути оптимальною саме для вокалу. Це важливо і для співака, і для слухача.

Однією з проблем сучасних жіночих голосів (яка виявлялася і раніше) є недостатня ясність в головному регістрі. Однією з найбільш важливих речей, яких не існує в сучасних голосах, крім сили і інтенсивності, є краса звуку, яка об'єктивна і має свої стандарти.

Що ж це за стандарти?

Жіночий голос, який можна вважати красивим, повинен мати правильно координований «м'який звук», який надає головному голосу гладке, темне, «спокійне» звучання. Цим досягається хороша ясність, а голос отримує гарне, м'яке, темне, рівне звучання.

Жіночі голоси без розвинених регістрів, як правило, в сенсі вокальної техніки при переходів з регістру в регістр звучать одноманітно. Технічно перехід з регістра в регістр не відчувається, але це тому, що обидва регістра однаково погано розвинені (або краще сказати - нерозвинені).

Сьогодні існує величезне різноманіття вокальних технік. Навіть якщо виключити з розгляду різноманітні техніки естрадного чи джазового вокалу, то і в межах академічного вокалу ми знайдемо багато різновидів техніки. Для того, щоб розібратися в них, потрібен якийсь головний критерій для визначення. Спробуємо такий критерій винайти.

1. Євгенія Мірошниченко

2. Анна Нетребко

3. Альбіна Шагімуратова

4. Марія Каллас.

Аналізуючи техніку співу деяких співаків, можна дати абсолютно справедливі оцінки переваг і недоліків їх вокальної техніки, але важко запропонувати критерії для систематизації типів вокальної техніки.

Таким основним критерієм може і повинен стати імпеданс надставної трубки (рупора), тобто хвильовий опір, який рупор створює для голосових зв'язок. Високий імпеданс рупора досягається на високих частотах, на низьких частотах він майже не впливає на режим роботи голосових зв'язок безпосередньо. Але за рахунок механізму позитивного вібраційного зворотного зв'язку впливає опосередковано, в значній мірі змінюючи режим роботи голосових зв'язок і на низьких частотах в тому числі. Зв'язки починають змикатися щільно і глибоко. З'являється грудний тон і правильне вібрато.

Розглянемо це на конкретних прикладах.

Євгенія Мірошниченко - найнижчий імпеданс рупора. Вібрація в масці (ознака високого імпедансу) практично відсутня. Гортань знаходиться в високому становищі і стиснута. Різке і неглибоке змикання голосових зв'язок призводить до того, що грудний тон в тембрі відсутній. Звук білий, з горловим призвуком. На високих нотах відчуття стискання гортані посилюється.

Анна Нетребко - спроба підключити грудний голос і збільшити опору. З цією метою гортань опущена і стиснута. Але імпеданс рупора доволі низький (вібрації в масці відчуваються слабко), тому звук широкий і розфокусований.

Цей тип вокальної техніки на жаль притаманний більшості співаків як сучасних, так і минулих поколінь, починаючи зі знаменитих «горловиків» Великого театру Євгена Кібкало та Павла Лісіціана, через Дмитра Гнатюка, та Дмитра Хворостовського до сучасних - Йозефа Кауфмана, Хосе Кури.

Альбіна Шагімуратова - гортань опущена і вільна. В голосі присутній грудний тон. Імпеданс рупора близький до максимального значення. Якщо співачка буде й надалі прагнути зберегти імпеданс на цьому рівні або навіть збільшити його, то її кар'єра буде успішно розвиватися.

Марія Каллас - еталон техніки високого імпедансу. Гортань знижена, розслаблена і знаходиться у стані легкого «позіхання». Відчуваються лише дуже слабкі і розпорошені вібраційні відчуття в межах гортані. Чітко виражені вібрації в масці свідчать про високий імпеданс рупора. Сильний грудний тон при міцній опорі дихання надає відчуття звукового стовпа та вокального «відлуння».

Якщо розташувати надані приклади в міру зростання імпедансу, то вийде така послідовність: Є. Мірошниченко - А. Нетребко - А. Шагімуратова - М. Каллас.

Таким чином, імпеданс рупора - це вирішальний фактор, що визначає режим роботи голосового апарату співака. Всі інші фактори, хоча вони і важливі, все-таки носять другорядний характер. Високий імпеданс рупора досягається лише при низькій гортані та відсутності назалізації. Але цих умов недостатньо. Необхідна наявність чітких і виразних вібраційних відчуттів у масці. Лише за цих умов досягається одна і тільки одна правильна техніка, що підходить для співаків великої опери. Технік з низьким імпедансом - безліч, але для співаків великої опери вони не підходять.

оперний академічний вокал співак

Размещено на Allbest.ru