ІКТ у системі вищої освіти під час пандемії 2020-2021: закордонний та український досвід

- є потреба постійно розвивати на дистанційному рівні прямий зворотній зв'язок на рівні студент-студент, студент- педагог, педагог-педагог. Вказаний захід сприятиме зниженню виникнення соціальної ізоляції студентів, педагогів у випадку повторів пандемії 2020-2021 рр. [30; 32]. Додатково така комунікація сприятиме росту результативності викладання, навчання при впровадженні змішаних форм освіти у ВНЗ країни, а саме, при цифровізації певних неосновних предметів, курсів тощо, дасть змогу вивільнити час для аудиторних занять за основними предметами тощо.

Можемо розглянути характеристики переходу до дистанційної освіти в університетах США під час пандемії 2020-2021 рр.

Визначено, що пандемія COVID-19 змусила багатьох студентів вищих навчальних закладів у Сполучених Штатах різко перейти від очного до онлайн-навчання. Дослідники, науковці, фахівці в сфері вищої освіти висували деякі занепокоєння як щодо справедливого доступу до онлайн- курсів, так і щодо якості навчання на онлайн-курсах порівняно з очними курсами [21]. Вивчення результатів порівняння дистанційного та традиційного навчання в аудиторіях в

університетах США, яке існувало до пандемії показало наступне:

- студенти відмічали, що якість навчання за більшістю спеціальностей була нижчою після переходу до використання цифрових платформ, причому рівень залученості та активізації суттєво знизився через незрозумілість механізму участі у відеоконференціях, лекціях тощо;

- відбулося певне покращення результатів навчання після опанування всіма учасниками процедури дистанційної участі у відеоконференціях, лекціях, практичних і лабораторних роботах тощо;

- студенти, які віддають перевагу онлайн-навчанню, повідомили про незначну втрату якості навчання. Подібним чином студенти, які мають право на безкоштовне навчання через інвалідність, також повідомили про меншу втрату якості навчання. Докторанти повідомили про значно гірший доступ до наукових матеріалів за багатьма напрямками порівняно з попереднім досвідом очного навчання;

- було покращено якість та інформативність візуалізації певних напрямків навчального матеріалу, зокрема, того, який потребує широкого представленого багатомірних зображень із застосуванням інструментів та технологій 3D;

- студенти втратили доступ до електронних ресурсів, якими користувались до пандемії через створення та використання обраних навчальних платформ. Зазначене негативно вплинуло на студентів, які були орієнтовані на користування певними інформаційними, навчальними джерелами, що були зручними для цілей навчання;

- існує проблема налагодження комунікації у педагогів, які до початку пандемії використовували ІКТ мінімально.

2. Особливості використання ІКТ в процесі функціонування системи вищої освіти України під час пандемії 2020-2021

Україна, як і більшість країн світу не була готова до викликів пандемії, обмежувальних заходів, необхідних для захисту населення від розповсюдження хвороби. Через обмеження соціальних контактів, вимоги вакцинації, низький рівень розвитку ІКТ в регіонах держави багато українських ВНЗ не змогли швидко створити надійний та ефективний механізм дистанційної освіти. Хоча в 2021 р. більшість організаційних та методичних проблем було вирішено, українські ВНЗ змогли створити власні напрацювання та адаптувати кращий зарубіжний досвід. Вказане обумовлено активізацією учасників навчального процесу, участю держави в даній сфері.

Як показують статистичні дані розвитку цифровізації, Україна займала 64 місце в світовому рейтингу якості мобільного широкосмугового зв'язку (покриття та послуги 4G) і 61 місце в світовому рейтингу за рівнем бездротового широкосмугового зв'язку [34]. Це низький рівень розвитку забезпечення Інтернетом, він не сприяв швидкому та безперебійному функціонуванню навчальних процесів у ВНЗ. Низький рівень цифрового покриття існує переважно в сільській місцевості країни, в якій через брак інвестицій не здійснюється технологічний розвиток. Багато студентів із сільських територій під час пандемії вимушені були покинути міста, в яких розташовані університети через їх перехід на дистанційну форму навчання, фінансові проблеми, які вплинули на неможливість оплати оренди житла. Відповідно, виникала проблема доступу до Інтернету, який був відсутній або мав погану якість для дистанційного навчання. Також через власні та родинні фінансові проблеми у студентів не було можливості оплати послуг Інтернету, що обумовлювало складнощі цифрового навчання, участі у дистанційних комунікаціях із педагогами, одногрупниками тощо. Розглянемо стан та основні проблеми впровадження ІКТ в університетах України в період пандемії 2020-2021 рр.

Визначимо основні характеристики стану організації навчального процесу в українських ВНЗ із застосуванням ІКТ під час дії пандемії, серед яких, зокрема:

1) впровадження повністю дистанційної та змішаної форм навчання (основаної на засобах цифровізації) [4, с. 236];

2) відсутність досвіду переходу, навчання та викладання в умовах дистанційної або змішаної форми освіти у студентів і викладачів більшості національних університетів [4, с. 237];

3) широкий спектр інформаційно-технологічних засобів:

-традиційні міжнародні платформи для навчання (Classroom, ATutor, eFront, 24 Easy Steps, MixSumDu, Google Classroom, Claroline, Dokeos, Docebo, Sakai, Moodle, Blackboard, ClassDojo);

- індивідуальні університетські навчальні платформи, створені на початку пандемії. Як приклад можна назвати платформу «Сікорський» (SIKORSKY DISTANCE LEARNING PLATFORM), яка характеризується такими особливостями: створена на базі навчальної платформи Moodle, G Suite for Education (пакеті, який включає хмарні додатки Google для створення інформаційно-освітніх структур навчальних закладів), інших програмних засобах, необхідних для організації процесів дистанційної освіти; є відкритим віртуальним середовищем, яке забезпечує інтерактивну комунікацію, дає змогу управляти освітнім процесом [2];

- додатки для відеоконференцій (Skype, Zoom, Webex);

- адаптовані платформ, призначені для офісної діяльності (Microsoft Teams) [1; 4, c. 237]. Варто зазначити, що застосування зазначених засобів різнилось не тільки на рівні університетів, а і в межах факультетів, що свідчить про індивідуалізацію підходів до навчального процесу, вибір тих технологій, які є зручними, зрозумілими для всіх учасників тощо;

4) значний обсяг комп'ютерних засобів, розроблених і постійно оновлюваних на рівні ВНЗ, окремих факультетів до

початку пандемії було використано в період дистанційного і змішаного навчання в 2020-2021 рр. в університетах України. Зокрема, до складу таких засобів відносяться: електронні навчальні посібники електронні підручники; віртуальні лабораторні роботи; комп'ютерні симулятори; електронні енциклопедії електронні довідники; контролюючі і тестуючі системи тощо [2]. Вказаний перелік комп'ютерних засобів використовувався як додатковий матеріал в організації дистанційного навчання в КПІ ім. І. Сікорського (м. Київ) під час пандемії 2020-2021 рр.

На підставі аналізу наукових і емпіричних матеріалів, можемо виокремити основні проблеми використання ІКТ в системі вищої освіти в Україні в досліджуваний період пандемії (2020-2021 рр.), це, наступні:

- відсутність або низький рівень якості Інтернету у окремих місцях проживання, куди виїхали студенти на початку пандемії (сільські території, окремі території Донецької та Луганської обл., АР Крим), який виступав бар'єром для участі у відеоконференціях, всіх процесах дистанційного навчання [2; 3, с. 44];

- низький рівень знань і навичок використання ІКТ (близько 50% педагогів українських ВНЗ за станом на кінець 2019 - початок 2020 рр. пандемії мали елементарний рівень володіння даними технологіями; 12-14% педагогів демонстрували вільне володіння ІКТ у викладацькій роботі) [3, с. 42]. Педагоги, які не володіли ІКТ не могли впродовж перших кількох місяців налагодити навчальний процес, підключали консультантів в даній сфері. Педагоги з високим рівнем досвіду використання ІКТ (переважно тих, хто викладає технічні спеціальності у провідних ВНЗ України) здійснювали з колегами розробки і впровадження індивідуальних університетських навчальних платформ, консультування студентів, інших педагогів щодо їх застосування. Стосовно

педагогів, які мали початковий досвід використання ІКТ було складно адаптувати власні методики, навчальні і контрольно- оціночні матеріали до умов дистанційного навчання;

- недостатній або низький рівень навичок, знань, досвіду володіння ІКТ, комп'ютерних та інформаційно- комунікаційних засобів у студентів. Вказана проблема великою мірою характерна для студентів гуманітарних спеціальностей. Через складнощі вибору, використання, синхронізації технологій та техніки такі студенти не змогли одразу адаптуватись до умов дистанційного навчання в університетах;

- відсутність у студентів, педагогів інформаційно- комунікаційних засобів необхідних технічних характеристик, пов'язана із рівнем доходів вказаних користувачів ІКТ (застарілі комп'ютери, планшети, смартфони тощо). Через низький соціально-економічний рівень студенти, викладачі не можуть придати необхідну техніку для якісної участі у процесах дистанційних і змішаних навчальних процесах [4, с. 240].

Незважаючи на суттєвість проблем використання ІКТ українськими університетами під час пандемії, слід відмітити позитивний досвід, якого набули як педагоги, так і студенти. Серед основних переваг участі у непрогнозованому переході від традиційного до дистанційного і змішаного навчального процесів автори виділяють, зокрема наступні:

- набуття педагогами нових знань, навичок що здійснення переведення навчальних, оціночних матеріалів у електронну форму завдяки опануванню використання функціонального забезпечення сучасних навчальних електронних платформ, університетських індивідуалізованих навчальних електронних платформ [5, с. 128];

- отримання нових можливостей візуалізації навчально- практичного матеріалу, представленого в рамках курсів вивчення спеціальностей завдяки високим функціональним

налаштуванням, встановленим в структурі використовуваних навчальних електронних платформ [5, с. 128]. Додатково констатуємо, що висока візуалізація, представлена в рамках функціонального налаштування навчальних електронних платформ, забезпечує стимулювання опанування предметів студентами досліджуваних вищих навчальних закладів;

- можливість багаторазового повтору матеріалів лекцій у формі аудіо і відеоаписів, які можуть бути здійснені як самостійно студентами, викладачами, так і кожним із вказаних учасників навчального процесу і надіслано іншим (через обрані засоби комунікації). Зазначена перевага, безумовно, сприяє збереженню всіх даних лекцій, занять, які часто не встигають записати студенти в аудиторіях під час традиційного навчання. Хоча, на сьогоднішній день в період масового використання ІКТ багато педагогів здійснюють записи власних лекцій для навчально-інформаційного забезпечення та підтримки студентів, розвитку навчально- методичної роботи університетів тощо. Педагоги із досвідом розвитку науково-викладацької роботи в умовах ІКТ до пандемії створювали підкасти, аудіо- та відеолекції, курси, відповідно, для них не було складним здійснення відеозапису власних занять, лекцій і викладення їх у віртуальне сховище навчальної платформи для спільного користування студентів університету;

- зручні умови навчання (домашня обстановка, інші приміщення, зручні для користувачів), які забезпечують студентам ефективну участь у навчальних процесах [5, с. 128]. На наш, твердження стосовно зручності домашніх умов для навчання є дискусійним. Багато українських студентів проживають разом із родинами, не мають власного окремого житла або не в змозі його винаймати через падіння доходів, втрату місця роботи (принаймні, під час періоду пандемії, коли було зачинено багато підприємств малого і мікро- бізнесу

(підприємства готельно-ресторанної сфери, компанії в інших галузях, торговельні підприємства). Відповідно, в умовах спільного проживання в невеликих помешканнях студенти не завжди мають окрему кімнату, що впливає на неможливість створити зручних та комфортних умов для домашніх занять (зовнішній шум, постійне відволікання, спільна комп'ютерна техніка, яка необхідна іншим членам родини тощо). В таких умовах проживає значна частка студентів сільської місцевості, великих, малих та середніх міст. З огляду на це, неможливо стверджувати, що домашні умови навчання студентів українських університетів під час пандемії були зручними, більш комфортними порівняно із тими, які раніше існували при традиційній формі навчання в аудиторіях.

Ситуація з COVID-19 є абсолютно новим середовищем, і задоволення основних потреб під час навчання у вищій школі в умовах пандемії раніше не досліджувалося. Зважаючи на те, що закриття вищих навчальних закладів вплинуло на мільярди студентів у всьому світі та викликало гострі дискусії в деяких країнах, здається особливо доречним зрозуміти, які фактори постійно впливають на сприятливу або неадаптивну навчальну поведінку студентів та діяльність викладачів.

Аналіз досвіду переходу до прискореного впровадження ІКТ в системі вищої освіти розвинених країн і країн, що розвиваються (в тому числі України) показав, що ключовими факторами впливу були, зокрема:

1) негативні чинники технологічного, особистісного, соціально-економічного характеру. Визначено, що

технологічні проблеми, обумовлені наявністю Інтернету, ІКТ, комп'ютерних засобів у студентів, педагогів пов'язані із соціально-економічними і є притаманними для країн, що розвиваються. Зокрема, проблема оплати послуг Інтернету, придбання якісною і потужної техніки, яка може використовуватись для цілей дистанційного навчання є

нагальною для студентів із країн, що розвиваються, економіка яких досить сильно постраждала під час пандемії. Для країн, що розвиваються і для розвинених держав однаково актуальна проблема відсутності належних знань, навичок використання ІКТ, в тому числі в навчальному процесі. Стосовно особистісних проблем можна відмітити складність прийняття дистанційної форми навчання, яка є особливо неприйнятною для студентів, педагогів творчих спеціальностей. Студенти та викладачі технічних спеціальностей різних країн світу достатньо схвально відносяться до використання цифрових навчальних платформ;

2) сприятливі чинники. Виявлено, що серед таких можна виокремити: покращення адаптивності учасників (студентів, педагогів, університетів) до швидких змін середовища завдяки набуттю досвіду діяльності в період трансформацій навчального процесу; розвиток бази знань в сфері ІКТ та за спеціальностями, які вивчаються (або викладаються) завдяки розумінню механізмів використання цифрових технологій для практичних завдань, вивченню порядку та можливостей цифровізації процесів; удосконалення певних сфер подання навчального матеріалу, зокрема, покращення візуалізації даних через застосування новітніх технологій тощо.

Результати дослідження дозволили виокремити висновки, які можна розділити на фактори розвитку викладачів, які вплинули на їх досвід, і фактори розвитку студентів, які вплинули на їх досвід.

Можемо констатувати, що викладачі в умовах масштабного впровадження ІКТ повинні реалізовувати стратегії, які: залежать від рівня та типу університетів; дають змогу задовольнити потреби студентів у кращих інструкціях, належному методі викладання, відповідній схемі оцінювання для оцінки роботи та розуміння студентом навчального матеріалу; забезпечують проведення спільних проектів та

групових презентацій. Ці стратегії можуть допомогти підвищити успішність студентів і подолати їхні труднощі з дистанційним навчанням. Також важливою передумовою можливого використання ІКТ в перспективі виступає потреба постійного підвищення компетенцій педагогів щодо: знань в сфері поєднання технологій і педагогічної практики; знань і навичок застосування ІКТ.

Щодо напрямків розвитку студентів в розрізі подальшого використання ІКТ в навчальному процесі слід відмітити: підвищення здатності пристосуватися до швидко змінюваних умов навчання та життя (в тому числі з огляду на практику швидкого переходу до дистанціонування); прийняття особистої відповідальності за результати навчання; покращення варіантів комунікації в умовах змінюваної зовнішньої ситуації.

Висновки

Було виявлено, що Україна продемонструвала достатньо суттєві результати використання ІКТ в системі вищої освіти, які відповідають рівню, що реалізується в розвинених країнах. Зокрема, встановлено застосування: дистанційного і змішаного навчання; використання традиційних і індивідуалізованих навчальних платформ університетів; застосування традиційних технологічних додатків, необхідних для відеоконференцій і комунікації. Той факт, що провідні технічні університети України змогли достатньо швидко створити власні навчальні платформи (україномовні та англомовні) показує високий рівень інтегративної активності, здатності до прийняття та управління змінами. Зазначене може бути використано в перспективі, в тому числі в складних умовах війни та в період повоєнної відбудови багатьох українських територій.

Серед пріоритетів розвитку ІКТ в системі вищої освіти України, необхідних для швидкої адаптації до нових можливих викликів виступає, зокрема:

1) забезпечення викладачів сучасною технікою, ІКТ в цілях активізації їх діяльності за напрямком створення навчальних, оціночних матеріалів в цифровій формі. Придбання даних ресурсів може здійснюватися через використання державно-приватного партнерства або партнерства університетів із провідними технологічними компаніями світу. При цьому, в таких проектах педагоги, які отримають якісну техніку, ІКТ зможуть виконувати роль тестувальників якості зазначених ресурсів в часі, реєструвати досвід опанування, збоїв і проблем користування і відправляти таку інформацію компаніям. Додатково інвестиції на такі витрати можуть нести представники національного бізнесу в рамках реалізації корпоративної відповідальності перед суспільством, задекларованої на рівні власних стратегій розвитку. Великі національні компанії реалізуються напрямки такої відповідальності в межах цілей сталого розвитку програм ООН, серед яких виділено якісну освіту;

2) створення умов для підтримки малозабезпечених студентів, які мають бажання навчатись, зокрема: пошук благодійників для придбання техніки, оплати ІКТ, додаткових навчальних матеріалів; створення грантів для підтримки за рахунок благодійних внесків;

3) удосконалення технологічного забезпечення в сфері розвитку ІКТ: ініціативи із покращення покриття мережею Інтернет складно доступних або малонаселених територій; залучення міжнародних послуг Інтернету, які мають технічні можливості покриття територій (наприклад, Starlink).

Список використаних джерел

1. Близнюк Л. М., Козак А. В., Шостак У. В. Вивчення іноземної мови в часи пандемії: криза чи шанс. Інноваційна педагогіка. 2021. № 38. С. 102-105.

2. Гарєєва Ф. М., Чурсанова М. В., Савченко Д. В., Дрозденко О. В. Використання технологій дистанційного навчання для організації освітнього процесу в закладі вищої освіти в період карантину ССУШ-19. Вісник Запорізького національного університету. Педагогічні науки. 2021. № 1(37). URL: https://ela.kpi.ua/handle/123456789/43555

3. Колган О., Колган Т. Інформаційно-комунікаційні технології як важлива складова дистанційної освіти в умовах пандемії. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2021. № 1 (105). С. 40-49.

4. Осадча К. П., Осадчий В. В., Спірін О. М., Круглик В. С. Стан проблеми організації змішаного навчання у закладах вищої освіти України під час пандемії Covid-19. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2022. № 81. С. 235-241.

5. Червінська Т., Петленко Ю. Проблеми та виклики дистанційного навчання у вищій освіті України під час пандемії COVID-19. Актуальні проблеми філософії та соціології. 2021. № 27. С. 123-129.

6. Almendingen K., Morseth M.S., Gjolstad E. Student's experiences with online teaching following COVID-19 lockdown: a mixed methods explorative study. PloS One. 2021. Vol. 16(8). Р. 1-16.

7. Alquabbani S., Almuwais A., Benajiba N., Almoayad F. Readiness towards emergency shifting to remote learning during COVID-19 pandemic among university instructors. E-Learning and Digital Media. 2020. Vol. 18(5). Р. 460-479.

8. Ardiyanto A., Mulyadin T., Santi A. M., Dharma I. G. B. B. Online classes during COVID-19 pandemic: A survey of industrial engineering instructors in Indonesia. Higher Learning Research Communications. 2021. Vol. 11(1). P. 27-46.

9. Benito A., Yenisey K. D., Khanna K., Masis M. F., Monge R. M., Tugtan M. A., Araya L. D. V., Vig R. Changes that should remain in higher education post COVID-19: A mixed-methods analysis of the experiences at three universities. Higher Learning Research Communications. 2021. Vol. 11,. Р. 51-75.

10. Cha H., Park T., Seo J. What Should Be Considered when Developing ICT-Integrated Classroom Models for a Developing Country? Sustainability. 2020. No. 12(7):2967. URL: https://www.mdpi.Com/2071-1050/12/7/2967#cite

11. Contreras C. P., Picazo D., Cordero-Hidalgo A., Chaparro-Medina P.M. Challenges of Virtual Education during the COVID-19 Pandemic: Experiences of Mexican University Professors and Students. International Journal of Learning, Teaching and Educational Research. 2021. Vol. 20. No. 3. P. 188-204.

12. Cutri R. M., Mena J., Whiting E.F. Faculty readiness for online crisis teaching: transitioning to online teaching during the COVID-19 pandemic. European Journal of Teacher Education.

2020. Vol. 43(4). Р. 523-541.

13. Daimary P. E-learning in schools during COVID-19 pandemic in rural areas. International Journal of Management. 2020. Vol. 11(10). Р. 659-664.

14. Dintoe S. S. Information and communication technology use in higher education : Perspectives from faculty. International Journal of Education and Development Using Information and Communication Technology. 2018. Vol. 14(2). Р. 121-166.

15. Duki'C. D., Krzic A. S. Real-time facial expression recognition using deep learning with application in the active classroom environment. Electronics. 2022. Vol. 11(1240). Р. 1-21.

16. El Firdoussi S., Lachgar M., Kabaili H. Assessing distance learning in higher education during the COVID-19 pandemic. Education Research International. 2020. Vol. 1. Р. 1-13.

17. El Said G. R. How did the COVID-19 pandemic affect higher education learning experience? An empirical investigation of learners' academic performance at a university in a developing country. Advances in Human-Computer Interaction. 2021. 10 p.

18. Garcia-Morales V. J., Garrido-Moreno A., Martin-Rojas R. The Transformation of higher education after the COVID disruption: emerging challenges in an online learning scenario. Frontiers in Psychology. 2021. Vol. 12. Р. 1-6.

19. Hodges C., Moore S., Lockee B., Trust T., Bond A. The difference between emergency remote teaching and online learning. Educause Review. 2020. URL: https://er.educause.edu/articles/ 2020/3/the-difference-between-emergency-remote-teaching-and- online-learning

20. Holzmann-Littig C., Zerban N.L., Storm C. et al. One academic year under COVID-19 conditions: two multicenter crosssectional evaluation studies among medical students in Bavarian medical schools, Germany students' needs, difficulties, and concerns about digital teaching and learning. BMC Med Educ. 2022. Vol. 22. Iss. 450 (2022). URL: https://bmcmededuc.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12909- 022-03480-x#citeas

21. Ives B. University students experience the COVID-19 induced shift to remote instruction. Int J Educ Technol High Educ.

2021. Vol. 18(1):59. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/ articles/PMC8594957/

22. Maila D. H. Rahiem. Technological Barriers and Challenges in the Use of ICT during the COVID-19 Emergency Remote Learning. Universal Journal of Educational Research. 2020. Vol. 8(11B). Р. 6124-6133.

23. Munir M. T., Baroutian S., Young B. R., Carter S. Flipped classroom with cooperative learning as a cornerstone. Educ. Chem. Eng. 2018. Vol. 23. Р. 25-33.

24. Muller A. M., Goh C., Lim L. Z., Gao X. COVID-19 emergency e-learning and beyond: Experiences and perspectives of university educators. Education Sciences. 2021. Vol. 11(1). Iss. 19. URL: https://www.mdpi.com/2227-7102/11/1/19/htm

25. Ndibalema P. Constraints of transition to online distance learning in Higher Education Institutions during COVID-19 in developing countries: A systematic review. E-Learning and Digital Media. 2022. URL: https://journals.sagepub.com/doi/epub/ 10.1177/20427530221107510

26. Papouli E., Chatzifotiou S., Tsairidis C. The use of digital technology at home during the COVID-19 outbreak: views of social work students in Greece. Soc Work Educ. 2020. Vol. 39(8). Р. 1107-1115.

27. Raphael C., Mtebe J. S. A decade of technology enhanced learning at the university of Dar es Salaam, Tanzania: challenges, achievements and opportunities. International Journal of Education and Development Using Information and Communication Technology (IJEDICT). 2017. Vol. 13(2). Р. 103-115.

28. Roy S., Covelli B. COVID-19 induced transition from classroom to online mid semester: Case study on faculty and students' preferences and opinions. Higher Learning Research Communications. 2021. Vol. 11. Р. 10-32.

29. School Education during COVID -19: were Teachers and Students ready? OECD 2020. URL: https://www.oecd.org/ education/ Greece-coronavirus-education-country-note.pdf

30. Shah S., Diwan S., Kohan L., Rosenblum D., Gharibo Ch., Soin A. The technological impact of COVID-19 on the future of education and health care delivery. Pain Physician. 2020. Vol. 23. Р. 367-380.

31. Vega J., Marentes F., Chavez G., Paredes M. Distance Education: Technology and Connectivity as Preventive Resources in the COVID-19 Pandemic at Public Higher Teacher Training Schools in Baja California Sur, Mexico. Creative Education. 2022. Vol. 13. Р. 2597-2611.

32. Vladova G., Ullrich A., Bender B., Gronau N. Students' Acceptance of Technology-Mediated Teaching - How It Was Influenced During the COVID-19 Pandemic in 2020: A Study From Germany. Frontiers in Psychology. 2021. Vol. 12. URL: https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fpsyg.2021.636086/full

33. Wilantika N., Sensuse D. I., Wibisono S. B., Putro P. L., Damanik А. Grouping of Provinces in Indonesia According to Digital Divide Index. 2018 6th International Conference on Information and Communication Technology (ICoICT). 2018. Р. 380-388.

34. World Digital Competitiveness Ranking 2022. URL: https://www.imd.org/centers/world-competitiveness- center/rankings/world-digital-competitiveness/

35. Zaimakis Y., Papadaki M. On the digitalisation of higher education in times of the pandemic crisis: techno-philic and technosceptic attitudes of social science students in Crete (Greece). SN Soc Sci. 2022. Vol. 2(6):77. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/ pmc/articles/PMC9109950/pdf/43545_2022_Article_380.pdf

Размещено на Allbest.ru