Моральні ідеали виховання у творчій спадщині блаженнішого Любомира Гузара

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Моральні ідеали виховання у творчій спадщині блаженнішого Любомира Гузара

Шипка Марія Ігорівна аспірантка кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти

м. Дрогобич

Анотація

У статті проаналізовано педагогічні ідеї відомого релігійного діяча та морального авторитета нації Любомира Гузара. Виокремлено виховні ідеали та цінності у виховному процесі, які висвітлені у його творчому доробку. Доведено, що виховний ідеал, який був пропагований Любомиром Гузаром базується на засадах християнської моралі, гуманізму, антропоцентризму, єдності, народності та патріотизму.

Також у статті досліджено поняття виховного ідеалу та його важливості у системі педагогічного вчення. Обґрунтовано значимість спадщини Любомира Гузара для українського суспільства та актуальність його поглядів в наш час.

Гармонійний та всебічний розвиток залежить від низки виховних впливів, що здійснюються на особистість впродовж її формування та становлення. Крізь призму поглядів Любомира Гузара у статті висвітлено його підхід до виховного процесу та основні засади на яких вони ґрунтуються.

Проаналізовано християнсько-гуманістичні основи виховання, що є фундаментальними для формування гармонійно розвиненої, морально стійкої особистості, яка здатна до самовдосконалення та позитивної взаємодії з суспільством. Досліджено творчий доробок Любомира Гузара, де провідною темою простежується ідея непорушної гідності людини, яка випливає з усвідомлення, що кожна особа є сотворінням Божим, створена на Його образ і подобу.

У статті висвітлено, що виховний ідеал з призми вчення Любомира Гузара полягає у комплексному підході, де всебічно розвинена особистість живе в гармонії з собою, оточенням та згідно з високими духовними ідеалами. З'ясовано, що в основі поглядів Любомира Гузара лежить переконання, що усвідомлення своєї гідності та гідності кожної іншої людини є ключовим для будування справедливого, милосердного та гуманного суспільства.

Згідно з вченням Любомира Гузара можна сказати, що в основі емоційного та духовного благополуччя людини лежить не просто потреба в любові, а глибоке усвідомлення того, що ми є об'єктом любові. Водночас варто зазначити, що гідність людської особи є основоположною проблематикою для формування виховних поглядів Любомира Гузара.

Ключові слова: Любомир Гузар, мета виховання, виховний ідеал, моральні засади, цінності виховання, виховання у творчості.

Abstract

Shypka Mariia Ihorivna Postgraduate Student of the Department of General Pedagogy and Preschool Education, Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University, Drohobych

MORAL IDEALS OF UPBRINGING IN THE HERITAGE OF HIS BEATITUDE LUKHOMYR HUSAR

The article analyzes Lubomyr Husars' pedagogical ideas as our nation's famous religious leader and moral authority. The educational ideals and values in the educational process, which are highlighted in his heritage, are distinguished. The article proves that the educational ideal promoted by Lubomyr Husar is based on the principles of Christian morality, humanism, anthropocentrism, unity, nationality, and patriotism.

The article also explores the concept of the educational ideal and its importance in the system of pedagogical teaching. The significance of the legacy of Lubomyr Husar for Ukrainian society and the relevance of his views in our time are substantiated.

Harmonious and comprehensive development depends on several educational influences exerted on a personality during its formation and growth. Through the lens of Lubomyr Husar`s views, the article highlights his approach to the educational process and the basic principles on which they are based.

The author analyzes education's Christian and humanistic foundations, which are fundamental for forming a harmoniously developed, morally stable personality capable of self-improvement and positive interaction with society. The author examines the works of Lubomyr Husar, where the leading theme is the idea of inviolable human dignity, which stems from the realization that every person is a creation of God, created in His image and likeness.

The article highlights that the educational ideal from the perspective of the teachings of Lubomyr Husar is an integrated approach where a fully developed personality lives in harmony with his environment and by high spiritual ideals. It is found that the basis of Lubomyr Husar's views is the conviction that the realization of one's dignity and the dignity of every other person is critical to building a just, merciful, and humane society.

According to the views of Lubomyr Husar, it can be said that the basis of a person's emotional and spiritual well-being is not just the need for love but a deep awareness that we are the object of love. At the same time, it should be noted that the dignity of the human person is a fundamental issue in the formation of Lubomyr Husar's educational views.

Keywords: Lubomyr Husar, purpose of education, educational ideal, moral principles, values of education, education in creativity.

Постановка проблеми

Впродовж усього розвитку людського суспільства завжди актуальною є тематика процесу виховання, що постійно потребує вдосконалення відповідно до історичних умов, особливостей того чи іншого періоду, соціокультурних чинників тощо. Мета виховання реалізовується та втілюється у виховному ідеалі, зокрема в особистісному взірці, який можна вважати за досконалий та такий, що гідний наслідування [4].

Творча спадщина визначних постатей українського народу, зокрема моральних авторитетів, які є взірцями та духовною основою, формує шляхи та способи вдосконалення різноманітних суспільних процесів, зокрема, що стосуються виховання. Значимість творчої спадщини Любомира Гузара важко переоцінити для розвитку та становлення українського суспільства, його народу, зокрема у його виховних ідея. Проблематика виховного процесу, ідеалу виховання визначається основоположними християнськими, морально-етичними принципами, де гідність людської особи є визначальною.

Аналіз та узагальнення наукової літератури вказує на те, що тематика ідеалу виховання у творчості Любомира Гузара є досить новою та актуальною, особливо зважаючи на сучасні обставини нашого суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження тематики «виховного ідеалу» та моральних ідеалів у виховному процесі зробили відомі українські педагоги. Свій вагомий внесок зробили видатні вітчизняні науковці зокрема: Г. Ващенко, К. Ушинський, С. Русова та інші. Серед сучасних дослідників предметом яких є «виховного ідеалу» варто відзначити: О. Вишневський, О. Невмержицька, М. Пантюк, Т. Пантюк, М. Фіцула, Н. Калита, М. Матковський, Н. Майборода та низка інших. Про значення виховного ідеалу для національно- патріотичного виховання можемо простежити у наукових дослідженнях К. Чорної, О. Вишневського, Ю. Руденка, А. Алексюк, В. Шевченка. У своїх працях науковці доводять, що виховний ідеал є визначальним для формування всебічно та гармонійно розвиненої особистості, яка буде діяти задля загального блага суспільства. моральний виховний гузар творчий

Мета статті - розглянути поняття та зміст ідеалу виховання у творчій спадщині Любомира Гузара.

Виклад основного матеріалу

Впродовж різних етапів становлення людства незмінно актуальним залишається процес виховання та формування підростаючого покоління. Взірці, а також ідеали виховання, що формуються та вдосконалюються під впливом різних чинників, видозмінюються і викристалізовуються у досконалий та гідний наслідування приклад, що у свою чергу базується на системі цінностей.

Кожна країна характеризується своєю унікальною системою виховання, що формується впродовж віків. Для різних держав притаманною є своя система виховання, яка враховує особливості того чи того народу, його мову, культуру, звичаї, традиції, історико- культурну спадщину тощо. Незважаючи на те, що система виховання зазнає численних зовнішніх впливів, що безпосередньо та опосередковано видозмінюють та вдосконалюють її.

Система виховання, адаптуючи найкращі здобутки світової культури, сприяє формуванню відкритого, толерантного світогляду, готовності до діалогу, взаємоповаги та розуміння міжкультурних відмінностей. У цьому контексті виховання виступає як ключовий елемент соціального прогресу та гармонійного розвитку суспільства, здатного пристосуватися до змін та викликів сучасного світу.

Наша система виховання має свої характерні риси та особливості на що варто звернути увагу. Якщо мова про особливості виховного процесу в українській педагогіці, то треба зазначити, що сама система виховання базується на національних засадах та ідентичності українського народу. З огляду на складні сторінки в історії нашого народу, глибинні національні традиції були під забороною, проте сьогодні національна виховна система відроджується та набирає нових форм. Кожна система виховання має свій ідеал, досконалий взірець, до якого стремить та на який рівняється.

Виховний ідеал українського народу широко розкривається у працях відомих українських педагогів, зокрема Григорія Ващенка, Софії Русової, Костянтина Ушинського та багато інших. Згідно з наукової спадщини вище згаданих педагогів можна виокремите те, що пріоритетом у вихованому процесі вони визначають формування та становлення молодого покоління на засадах національної ідеї. Ушинський писав, що «Кожен народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особах. Ідеал цей у кожного народу відповідає його характерові, визначається його громадським життям, розвивається разом з його розвитком…» [18, с. 76].

Софія Русова вважала, що мета виховання тісно пов'язана із формулюванням вищих цінностей життя. Українська педагогиня зазначає, що у кожної людини є свої ідеали, мета життя, уявлення про добро та зло, тому очевидним є той факт, що мета і завдання виховання повинні мати різносторонній характер [17, с. 160].

Григорій Ващенко окреслює поняття виховного ідеалу як «образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися педагог, виховуючи молоде покоління» [3, с. 41]. На його переконання, «Людина як моральна і соціальна істота не могла жити без певного уявлення про те, якою вона мусить бути» [3, с. 104]. Григорій Ващенко визначає, що загальнолюдські та національні цінності є духовним надбанням народу, які лежать в основі виховного ідеалу: «служіння Богові та своїй нації» [19, с. 65]. До переліку загальнолюдських цінностей педагог включає моральний закон, зокрема вміння творити добро та боротися зі злом, пошук справедливості та правди, додержуватися ідеалів любові та краси. На його думку виховний ідеал у відповідь на виклики часу трансформується і вдосконалюється [19, с. 65].

У контексті історичного формування виховного ідеалу українського народу варто відзначити його християнське коріння. Християнство на теренах України набувало національних форм. та не заперечувало того, Те, чим жив народ до його прийняття християнство не спростовувало і не заперечувало, а природньо інтегровувалось у суспільство. Відповідно залишало і освячувало те, що не суперечило його догмам. Отже, світогляд, моральні принципи і звичаї у народу видозмінювалися поєднуючи в собі євангельське вчення з несуперечливими християнству аспектами первинної національної культури [3, с. 109].

Церква та релігійні інституції відігравали провідну роль у розвитку освіти в Україні. Монастирі та церковні школи були серед перших освітніх закладів, які не лише забезпечували релігійне виховання, але й навчання грамоти, літератури, історії та інших наук. Це сприяло поширенню грамоти серед широких верств населення, закладаючи основи для розвитку культурного та наукового потенціалу суспільства.

Роль релігійних осередків у розвитку освіти не обмежувалася лише формальним навчанням. Церква відіграла важливу роль у збереженні та передачі культурної спадщини, біблійних текстів, які слугували джерелом моральних взірців та етичних настанов. Виховна роль християнської релігії розширювалася через проповіді, богослужіння та церковні свята, які формували духовність, почуття громадської єдності та моральної відповідальності [8].

В українській педагогіці глибоке коріння мають християнсько- гуманістичні основи виховання. Вони відображають багатовікове поєднання національних традицій, культурної світової спадщини та християнських цінностей на яких творилася українська культура. Християнсько-гуманістичні основи виховання виступають як фундамент для формування особистості, заснованого на принципах любові, поваги, моральної чистоти та самовдосконалення, орієнтиром яких є високі етичні стандарти, співчуття, відповідальність і повагу до інших. Українська педагогіка через призму християнсько- гуманістичних цінностей акцентує на розвитку всебічної, гармонійної особистості, здатної до саморефлексії, емпатії та відповідального ставлення до себе та оточуючих. Християнсько-гуманістичні основи виховання є фундаментальними для формування гармонійно розвиненої, морально стійкої особистості, яка здатна до самовдосконалення та позитивної взаємодії з суспільством. Ці принципи наголошують на моральному компасі, надаючи особі міцний фундамент для керування високими моральними принципами у своєму житті і для розрізнення добра та зла. Вони підкреслюють повагу до гідності кожної людини, підтримуючи її право на самореалізацію та непорушність особистої свободи [8].

Важливість цих основ у вихованні також полягає у розвитку особистісної відповідальності та соціальної зрілості, що дає індивіду змогу ефективно взаємодіяти в суспільстві, розуміти та приймати соціальні норми та цінності. Цей підхід сприяє гармонійному розвитку особистості, забезпечуючи баланс між духовними, інтелектуальними та емоційними аспектами розвитку.

У сучасній Україні ці засади адаптуються до потреб сучасного суспільства, знаходячи відображення у шкільних програмах, виховних проектах та методиках навчання, спрямованих на формування молоді, готової до викликів сучасного світу, але зберігаючи при цьому вірність національним цінностям та культурній спадщині. Християнсько-гуманістичні основи виховання таким чином сприяють збалансованому розвитку особистості, яка характеризується моральною стійкістю, духовністю та активною соціальною позицією.

Процес творення педагогічної думки справді є надзвичайно динамічним і відображає широкий спектр впливів, що походять і від сучасних педагогів, філософів, культурних та релігійних діячів. Це динамічне поле постійно оновлюється завдяки інноваційним ідеям та підходам, які вносяться різними діячами. Відкритість до нових ідей та готовність враховувати їх у формуванні педагогічної думки є ключовими для адаптації освіти до змінних потреб суспільства та розвитку особистості.

Блаженніший Любомир Гузар, будучи одним із найбільших духовних лідерів та моральних авторитетів українського народу, неодноразово заглиблювався у питання виховання та навчання. У своїх повчаннях, він залишив помітний слід у сфері педагогіки, пропонуючи власне бачення виховного ідеалу. Його вчення та життєвий шлях відкривають перед нами образ особистості, вихованої у дусі християнських цінностей, глибокої моральності та гуманізму. Важливо підкреслити, що для Гузара виховання не було вузькоспеціалізованим процесом або набором формальних знань та навичок, але безперервним процесом цілісного формування особистості, здатної до самопізнання, самовдосконалення, відповідальності перед собою, іншими та Богом.

Розглядаючи процес виховання, зокрема і виховний ідеал, крізь призму вчення Блаженнішого Любомира Гузара, ми не можемо обмежитися лише традиційним розумінням, змістом та парадигмою педагогічної науки. Його підхід включає ширше розуміння виховання, яке охоплює духовний розвиток, формування моральних принципів та активну соціокультурну позицію особистості. Тож, виховний ідеал у вченні Гузара полягає у комплексному підході, де всебічно розвинена особистість живе в гармонії з собою, оточенням та згідно з високими духовними ідеалами. «Людина має три рольові зв'язки: стосовно свого творця, стосовно себе, стосовно ближнього», - казав Любомир Гузар. І продовжував: «Спілкування з кожним дає сенс життя» [1, с. 20].

Педагогічні погляди та духовна місія Блаженнішого Любомира Гузара тісно переплетені із його життєвим кредо. Він часто говорив:

«Хочу бути людиною!» і це висловлювання - несе в собі не просто прагнення до людяності в її традиційному розумінні, але й закликає до глибоких метафізичних та етичних роздумів щодо сутності людського існування, моральності та доброчесності. Саме людяність як характерна прикмета відкриває перспективу в глибину роздумів щодо педагогічних ідей Любомира Гузара. «Моя мрія у житті -- бути людиною. Але я не є стовідсотково певний, що то значить бути людиною», -- ці слова Патріарха відображають його невпинний пошук і роздуми про істинне значення людського буття, вказуючи на шлях самопізнання та самовдосконалення, який він вважав необхідним для кожної особистості [14].

Любомир Гузар наголошував, що «людина -- це створіння, цінність якої полягає не тільки в тому, що вона осягнула, а й у тому, до чого змагала», людина - не та особа, яка досягла досконалості, а та, яка не перестає старатися розвивати свої дари та жити згідно з своїми цінностями, бо справжня досконалість полягає не в бездоганності, а в прагненні до розвитку та самовдосконалення [1]. Таке бачення Любомира Гузара глибоко відображає його розуміння людського розвитку та особистісного зростання. Він підкреслював, що зрілість людини не вимірюється її здатністю досягти досконалості у звичному розумінні цього слова, а в її нескінченному прагненні до самовдосконалення, всебічного та гармонійного розвитку згідно з своїми цінностями. Варто звернути увагу на те, що для Блаженнішого, справжня досконалість полягає не в бездоганності чи відсутності помилок, а в невпинному зусиллі бути кращою версією себе, в усвідомленні та активному використанні своїх можливостей для особистісного росту. Можна сказати, що такий підхід відображає глибоке християнське розуміння людського життя як шляху до самовдосконалення та духовного зростання, де кожна особа покликана розвивати надані їй Богом дари в служінні іншим.

Філософія Любомира Гузара полягала у короткому, проте дуже змістовному вислові: «Бути людиною», у якому чітко простежується тематика поваги до людської гідності. Блаженніший Любомир завжди підкреслював, що саме гідність є тим, що всіх єднає та формує колегіальну платформу для побудови стосунків. Повага та любов є тими двома стовпами на яких можна творити всі інші людські спільноти [9, с. 6].

Аналізуючи творчий доробок Любомира Гузара, провідною темою можна простежити ідею непорушної гідності людини, яка випливає з усвідомлення, що кожна особа є сотворінням Божим, створеною за Його образом і подобою. Ця фундаментальна істина визначає не лише ставлення людини до себе та до інших, але й формує її ставлення до світу загалом. Підкреслюючи, що «людина сотворена Богом за його образом і подобою» [6, с. 45]. Гузар водночас вказує на величезну відповідальність, яку несе кожен перед собою та своєю гідністю, закликаючи до необхідності самопізнання та відповідального ставлення до власного призначення та місії. Людина «є твором Божим, повинна старатися пізнати себе та з відповідальністю ставитися до тієї гідності» [7].

Блаженніший Любомир Гузар у своїх повчаннях глибоко занурюється в питання людської гідності, виходячи з переконання, що вона нерозривно пов'язана з усвідомленням людини як сотворіння Божого. Він активно протиставляється атеїстичним поглядам, які зводять людське існування до результату біологічних процесів та випадковостей, наголошуючи на тому, що зачаття та народження кожної людини відбуваються з Божої волі [16]. Таке розуміння підкреслює унікальність та велич кожної особистості, закладаючи фундамент для взаємоповаги та взаєморозуміння між людьми.

Отже, в основі поглядів Любомира Гузара лежить переконання, що усвідомлення своєї гідності та гідності кожної іншої людини є ключовим для будування справедливого, милосердного та гуманного суспільства. Людина, яка розуміє свою божественну сутність і відповідальність перед Творцем, здатна на великі звершення та відкрита до глибокого духовного росту і розвитку. Це вчення покликане нагадати кожному про велику цінність життя та необхідність жити його з відповідальністю, любов'ю та повагою до себе, до інших та до всього створіння.

Блаженніший Любомир Гузар у своєму підході до розуміння людської гідності акцентує на важливості бути простою людиною, яка не прагне до зовнішніх проявів гордості чи самовеличання. Він вважав, що саме в такій простоті криється справжня гідність - здатність бути самим собою, не намагаючись щось доказувати іншим або підлаштовуватись під чужі очікування. Гузар називав людей, з такою характеристикою як простота, дуже шляхетними. Тим самим підкреслював, що їхня поведінка заснована на внутрішній гармонії та справжності, а також є вищим вираженням поваги до себе та до Божого задуму. Ця «шляхетна простота» стає виразом глибокої духовної зрілості, що дозволяє людині жити життям, наповненим змістом та значенням, будувати відкриті та щирі взаємини з тими, хто її оточує [13]. Справжня шляхетність проявляється у здатності, жити відповідно до власних цінностей та принципів, незважаючи на зовнішні тиски чи очікування суспільства.

Водночас Блаженніший Любомир Гузар наголошував, що кожна людина є унікальним творінням, обдарованим Богом особливими талантами та бажаннями, які визначають її індивідуальний шлях у житті. Він переконував, що реалізація цих талантів не лише сприяє особистому розвитку та здобуттю внутрішнього задоволення, але й стає служінням іншим, втіленням вищих цінностей добра, милосердя та любові у світі. Любомир Гузар був переконаний, що кожен має власну важливу місію, яка перевищує особисті амбіції та прагнення, виражаючи собою служіння спільноті та відданість народу заради його блага. Він закликав людей не ігнорувати свої природні здібності та інтереси, а розвивати їх та використовувати для втілення позитивних змін у суспільстві та у світі загалом. Незалежно від того чи це мистецтво, наука, освіта, чи будь-яка інша сфера діяльності, кожна людина може знайти свій унікальний шлях до втілення своїх талантів у служінні іншим. Він вважав, що таке служіння не тільки збагачує життя ближніх, але й приносить найглибше задоволення та радість самій людині, відкриваючи перед нею сенс життя та наповнюючи її глибокою вдячністю та миром [12].

Важливим та вкрай серйозним завданням є розпізнати своє покликання у житті. У виховному процесі одним із найголовніших завдань є розпізнати схильності дитини та супроводити у її виборі згідно власних здібностей та талантів, щоб вона почувала себе з гідністю і корисною у суспільстві. Важливою частиною цього процесу розпізнання свого покликання, на думку Любомира Гузара, є вислуховування порад та думок ближніх-- родини, друзів, знайомих, які могли допомогти краще зрозуміти та розпізнати сильні сторони та особистісний потенціал. Це допоможе визначити чи є потрібні таланти для реалізації певних ідей чи проєктів, а також чи буде це корисним для особистості і суспільства [15].

У творчій спадщині Любомира Гузара можна простежити ідеї щодо глибокої важливості відчуття любові. Такий позитивний стан є основоположним для душевного благополуччя кожної людини. Блаженніший стверджував, що хоча любити інших є чудовою та благородною річчю, проте ще більш важливим є усвідомлення того, що ти сам є любленим. Це відчуття любові від інших не тільки підтримує нас у труднощах, але й стає джерелом внутрішньої сили та натхнення. За словами Гузара, людина, яка відчуває себе любленою, може подолати будь-які виклики, оскільки це глибоке усвідомлення надає людині віри в себе та відчуття підтримки. Він підкреслює, що почуття любленості перетворює особистість, дозволяючи долати внутрішню порожнечу та нещастя, навіть коли вона стикається зі труднощами та випробовуваннями [1]. Блаженніший казав: «Людина, яка не відчуває, що хтось її любить, дуже нещаслива. Але людина, яка відчуває, що вона є люблена, які б не були обставини, які б не були потреби, які б не були труднощі в житті, оце відчуття, розуміння: «Хтось мене любить, хтось мені хоче помогти» - воно підносить нас на дусі» [2]. Ця думка відображає розуміння того, що в основі нашого емоційного та духовного благополуччя лежить не просто потреба в любові, а глибоке усвідомлення того, що ми є об'єктом любові.

Розвиваючи тему гідності, Любомир Гузар вважав, що саме дане поняття є основоположним даром від Бога, а його розвиток є важливою частиною духовного та морального зростання. Фундаментом взаємопо- ваги та любові Любомир Гузар вбачав визнання цінності кожної людини та власної цінності, тому постійно робив на цьому акцент. Розуміння гідності через призму любові до себе та усвідомлення власної цінності є глибоким і значущим уроком від Блаженнішого Любомира. Людська гідність це не просто визнання власних досягнень чи якостей, а глибше усвідомлення того, що наша сутність та життя є безцінним даром від Бога, який виявляє свою любов через це дарування [1]. Таке глибоке усвідомлення власної гідності та гідності інших є основою для здорових міжособистісних відносин, суспільної гармонії та особистісного зростання. Воно нагадує нам про важливість любові, поваги та милосердя у нашому спілкуванні з іншими, а це в свою чергу провадить до формування більш справедливого та люблячого суспільства, яке керується ціннісними орієнтирами. Також Гузар вказує на те, що усвідомлення Божої любові до нас може стати каталізатором для того, щоб поділитися цією любов'ю з іншими. Він стверджує, що відчувши на собі безмежну та безкорисливу любов Бога, ми набуваємо бажання бути милостивими, ділитися любов'ю, яку ми отримали, з іншими. Таким чином, за його словами, ми найкраще наслідуємо Бога, коли передаємо Його любов до нас іншим людям [11].

Цей погляд Блаженнішого Любомира Гузара підкреслює нерозривний зв'язок між відчуттям бути любленим та здатністю любити інших. Він нагадує нам, що основою для будь-яких здорових та гармонійних відносин є любов: любов, яку особистість відчуває до себе, любов, яку отримує від інших, та любов, яку готова дарувати світу. В цьому процесі взаємодії та обміну любов'ю виявляється справжня суть «бути людиною». Також ці думки відображають глибоку віру Блаженнішого Любомира в те, що основою гармонійного життя є любов -- як відчуття того, що ти є любленим, так і активне вираження любові до інших. Він вчить нас, що відчувати себе любленим -- це внутрішній стан, який дає силу і впевненість, допомагає подолати труднощі та знаходити радість у житті, незалежно від зовнішніх обставин. Цими словами Блаженніший Любомир Гузар нагадує нам про необхідність бути відкритими до любові, цінувати її в нашому житті та активно ділитися нею з іншими. Він закликає, щоб не лише шукати любов у своєму житті, але й бути джерелом любові для оточуючих, втілюючи її через добрі вчинки, милосердя та підтримку [10].

Аналізуючи слова Блаженнішого Любомира Гузара, можна побачити глибокий вимір взаємовідносин між людьми та важливість особистої відповідальності в процесі змін у суспільстві. Він вважав, що основою будь-яких позитивних змін є внутрішня трансформація індивіда, його здатність до самовдосконалення та саморефлексії. Любов до ближнього, за Гузаром, не просто моральний імператив, але й основа для побудови справедливого та гуманного суспільства, де кожен індивід цінується та поважається.

Вчення Блаженнішого Любомира Гузара про важливість бути «нормальною, доброю людиною» відкриває новий вимір у розумінні християнської духовності та процесу виховання, де святість і людяність не протистоять одна одній, а доповнюють та поглиблюють взаємні аспекти людської особистості. Це підкреслює універсальність його педагогічного послання, актуальність якого поширюється далеко за межі церковної спільноти, звертаючись до кожного, хто прагне до морального та духовного розвитку [5].

Висновки

Отже, тематику виховного ідеалу досліджували та розвивали чимало відомих українських педагогів, науковців та громадських діячів тощо. Виховним ідеалом є досконалий та гідний наслідування взірець, що має здатність вдосконалюватись та видозмінюватись. Ватро зазначити, що виховний ідеал ґрунтується на ціннісних орієнтаціях, до формування яких варто стреміти. Однією із фундаментальних ознак виховного ідеалу є його національність, що проявляється у формулі «Бог і Україна».

Чимало відомих постатей нашого народу своєю діяльністю впливали на молоде покоління українців, щоб формувати його в тих ідеалах, що викристалізовувались впродовж віків, зокрема такою постаттю був Блаженніший Любомир Гузар. Актуальність морального ідеалу виховання у творчому доробку відомого авторитету нашої нації ми можемо спостерігати у його цінних ідеях звернених до сучасників. Любомир Гузар у своїх численних зверненнях до українського народу, зокрема молодого покоління говорить про абсолютні вічні та національні цінності, які необхідно плекати та формувати задля добра кожної особистості зокрема та цілого народу.

Література

1. Блаженніший Любомир. Думки у спадок / упор. О. Гнатишин. Львів : Свічадо, 2018. 128 с.

2. Блаженніший Любомир: "Найбільшим щастям людини є відчути, що ми є люблені", 2016. youtube.com.

3. Ващенко Г. Виховний ідеал. Полтава : Полтавський вісник, 1994. 191 с.

4. Вишневський О. Український виховний ідеал і національний характер (витоки, деформації і сучасні виклики) / О. Вишневський. Дрогобич : Видавець Святослав Сурма, 2010. 160 с.

5. Владика Богдан Дзюрах: «Бути людиною! Простота, людськість та мудрість Блаженнішого Любомира», 2020

6. Гузар Л. Про гріхи і чесноти. Харків : Фоліо, 2018. 45 с.

7. Кардинал Любомир(Гузар): бути патріотом - значить любити свою Батьківщину не теоретично, а практично, 2015.

8. Кислашко О.П., Сіданіч І.Л. Християнська педагогіка: навч. посіб. Київ : Духовна вісь, 2015. 510 с.

9. Климончук О. Кобзар Незалежної України. Блаженніший Святослав про Блаженнішого Любомира. Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. 160 с.

10. Любити - це дуже гарна річ, але набагато важливіше є бути свідомим, що я є любленим, 2014. youtube.com.

11. Любомир Гузар про любов Божу, 2016.

12. Любомир Гузар. У чому сенс життя?, 2013.

13. Любомир Гузар. Чому важко бути простими?, 2013.

14. Любомир. Бути людиною. 1 серія. Документальний фільм про Блаженнішого Любомира Гузара. УГКЦ, 2016.

15. Останнє інтерв'ю Любомира Гузара Громадському, 2017.

16. Пастирське послання Блаженнішого Любомира про Рік християнського покликання з особливим наголосом на покликанні до богопосвяченого життя, 2010.

17. Русова С. Дидактика / С. Русова // Русова С. Вибрані педагогічні твори : у 2 кн. - Київ, 1997. - Кн. 2.134 - 300 с.

18. Ушинський К. Про народність у громадському вихованні / К. Ушинський // Вибрані педагогічні твори у 2 т. / Київ : Радянська школа, 1983. Т. 1. 43 - 104 с.

19. Фіцула М. Педагогіка. Київ : Видавничий центр “Академія”, 2002. 528 с.

References

1. Hnatyshyn O. (2018). Blazhennishyi Liubomyr. Dumky u spadok [His Beatitude Lubomyr. Thoughts are inherited]. Lviv: Svichado. [in Ukrainian]

2. Blazhennishyi Liubomyr: “Naibilshym shchastiam liudyny ye vidchuty, shcho my ye liubleni”. (2016). [His Beatitude Lubomyr: "The greatest happiness of a human is to feel that you are loved"].

3. Vashchenko, H. (1994). Vykhovnyi ideal [Educational ideal]. Poltava: Poltavskyi visnyk [in Ukrainian]

4. Vyshnevskyi, O. (2010). Ukrainskyi vykhovnyi ideal i natsionalnyi kharakter (vytoky, deformatsii i suchasni vyklyky) [The Ukrainian educational ideal and national character (origins, deformations and modern challenges)]. Drohobych : Vydavets Sviatoslav Surma [in Ukrainian]

5. Vladyka Bohdan Dziurakh: «Buty liudynoiu! Prostota, liudskist ta mudrist Blazhennishoho Liubomyra». (2020). [To be human! Simplicity, humanity and wisdom of His Beatitude Lubomir].

6. Huzar, L.(2018). Pro hrikhy i chesnoty [About sins and virtues]. Kharkiv : Folio [in Ukrainian]

7. Kardynal Liubomyr(Huzar): buty patriotom - znachyt liubyty svoiu Batkivshchynu ne teoretychno, a praktychno. (2015). [Cardinal Lubomyr Husar: to be a patriot - means to love the Motherland not in theoretical but in practical way]

8. Kyslashko, O.P., & Sidanich, I.L. (2015). Khrystyianska pedahohika [Christian pedagogy]. Kyiv: Dukhovna vis [in Ukrainian]

9. Klymonchuk, O. (2023) Kobzar Nezalezhnoi Ukrainy. Blazhennishyi Sviatoslav pro Blazhennishoho Liubomyra [The Kobzar of Independent Ukraine. His Beatitude Sviatoslav about His Beatitude Lubomyr]. Lviv: Vydavnytstvo Staroho Leva [in Ukrainian]

10. Liubyty - tse duzhe harna rich, ale nabahato vazhlyvishe ye buty svidomym, shcho ya ye liublenym (2014). [To love is a good thing, but it is much more important to be recognised that you are loved].

11. Liubomyr Huzar pro liubov Bozhu. (2016). [Lubomyr Husar about the love of God].

12. Liubomyr Huzar. U chomu sens zhyttia? (2013). [Lubomyr Huzar. What is the sense of life?].

13. Liubomyr Huzar. Chomu vazhko buty prostymy? (2013). [Lubomyr Husar. Why it is difficult to be a simle?]

14. Liubomyr. (2016). Buty liudynoiu. 1 seriia. Dokumentalnyi film pro Blazhennishoho Liubomyra Huzara. [Lubomir To be human. 1 series. Documentary film about His Beatitude Lubomir Husar].

15. Ostannie interviu Liubomyra Huzara Hromadskomu. (2017). [Lubomyr Husar's last interview for Hromadske].

16. Pastyrske poslannia Blazhennishoho Liubomyra pro Rik khrystyianskoho poklykannia z osoblyvym naholosom na poklykanni do bohoposviachenoho zhyttia. (2010). [Pastoral message of His Beatitude Lubomyr about the Year of Christian Consecration with a special focus on the vocation to consecrated life].

17. Rusova, S. (1997) Dydaktyka [Didactics]. Kyiv[in Ukrainian]

18. Ushynskyi, K. (1983). Pro narodnist u hromadskomu vykhovanni [About nationality in public education]. Kyiv: Radianska shkola [in Ukrainian]

19. Fitsula, M. (2002). Pedahohika [Pedagogy]. Kyiv: Vydavnychyi tsentr “Akademiia” [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru