Медико-психологічні аспекти академічної прокрастинації у здобувачів вищої освіти в умовах дистанційного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова

Медико-психологічні аспекти академічної прокрастинації у здобувачів вищої освіти в умовах дистанційного навчання

Камінська Анна Олексіївна доктор медичних наук, професор ЗВО кафедри медичної психології та психіатрії

м. Вінниця

Анотація

Стаття присвячена проблемі впливу феномену академічної прокрастинації на стан психоемоційної сфери студентів вищих навчальних закладів в умовах дистанційного навчання. Актуальність представленого дослідження обумовлена широким розповсюдженням дистанційної форми навчання, що створює сприятливі передумови для відкладання виконання академічних завдань та пов'язаних із цим негативних психологічних наслідків.

Проблема академічної прокрастинації є типовою для студентів вищих навчальних закладів у зв'язку з особливостями організації навчального процесу, де необхідністю є виконання самостійної роботи, в т.ч. письмових завдань, що вимагає від здобувачів вищої освіти навичок ефективної самоорганізації та планування діяльності.

Серед вагомих дескрипторів академічної прокрастинації слід відзначити мотивацію, тривожність, імпульсивність, навички селф-менеджменту, перфек- ціонізм. Психологічними наслідками наявності академічної прокрастинації для здобувачів вищої освіти є хронічний стрес, почуття провини, втрата продуктивності, зниження самооцінки, порушення комунікації в академічному середовищі.

У роботі окреслено сутність поняття «академічна прокрастинація», визначено основні складові даного феномену (когнітивні, емоційні, поведінкові), основні наслідки впливу на психоемоційну сферу здобувачів вищої освіти.

З метою дослідження медико-психологічних аспектів впливу академічної прокрастинації на психоемоційну сферу студентів ВНЗ в умовах дистанційного навчання проведено обстеження 70 здобувачів вищої освіти з використанням відповідного психодіагностичного інструментарію: шкали загальної прокрастинації Лея (General Procrastination Scale, Lay), шкали Бека (Beck's Depression Inventory, BDI) та шкали тривожності Спілбергера (State- Trait Anxiety Inventory, STAI), а також спеціально розробленої анкети.

Окреслено основні результати дослідження. Визначено перспективи подальших досліджень.

Ключові слова: академічна прокрастинація, дистанційна освіта, академічна успішність, психоемоційні порушення, психокорекція.

Abstract

Kaminska Anna Oleksiivna Doctor of Medical Sciences, Professor at Medical Psychology and Psychiatry Department, National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia

MEDICAL AND PSYCHOLOGICAL ASPECTS OF ACADEMIC PROCRASTINATION AMONG UNIVERSITY STUDENTS IN DISTANCE LEARNING CONDITIONS

The article is devoted to the problem of academic procrastination effect on the state of psycho-emotional sphere of university students in the conditions of distance learning. Relevance of presented research is due to the wide spread practice of distance education, which creates favorable conditions for postponing the completion of academic tasks and associated negative psychological consequences.

Problem of academic procrastination is typical for students of higher educational institutions in connection with the organizational peculiarities of the educational process, where there is the need to perform independent work, including written assignments, which requires university students to have the skills of effective self-organization and activity planning.

Important descriptors of academic procrastination include motivation, anxiety, impulsivity, self-management skills and perfectionism. Psychological consequences of academic procrastination for university students include chronic stress, feelings of guilt, loss of productivity, lower self-esteem and impaired communication in the academic environment.

The work outlines the essence of the concept of "academic procrastination", defines the main components of this phenomenon (cognitive, emotional, behavioral), main consequences of the impact on the psycho-emotional sphere of university students.

In order to study medical and psychological aspects of the impact of academic procrastination on the psycho-emotional sphere of university students in distance learning conditions, a survey of 70 higher education applicants was conducted using appropriate psychological testing tools: General Procrastination Scale (GPS), Beck's Depression Inventory (BDI) and State-Trait Anxiety Inventory (STAI), as well as a specially developed questionnaire.

The main results of the study were outlined. Prospects for further research were determined.

Keywords: academic procrastination, distance education, academic performance, psycho-emotional disorders, psychological correction.

Постановка проблеми

Прокрастинація - добровільне, ірраціональне відкладання запланованих дій, незважаючи на те, що це дорого обійдеться або матиме негативний ефект для особистості (C.H. Lay). За даними сучасних досліджень, від 43% до 94% студентів вважають себе завзятими прокрасти- наторами [1, 6, 10]. Академічна прокрастинація - рутинне затягування виконання академічних завдань до такої міри, що відкладання на потім стає шкідливим для успішності, благополуччя та ментального здоров'я - являє собою серйозну особисту, системну та суспільну проблему [2]. Тим не менш, спроби запобігти та зменшити наслідки цього явища частіше виглядають як схеми лікування, а не як профілактичні заходи [3].

Сприятливе для відкладання виконання завдань середовище в академічних умовах може сприяти академічній прокрастинації у студентів. Такі фактори, як великий ступінь свободи в навчальній ситуації, довгі дедлайни, а також спокуси й відволікання можуть сприяти або посилювати прокрастинацію. Дослідження показують, що фактори навколишнього середовища мають незначний вплив на студентів із низьким рівнем прокрастинації, але натомість, сприяють і посилюють академічну прокрастинацію у студентів із середнім рівнем диспозиції до прокрастинації. Крім того, представлення матеріалу курсу як цікавого та забезпечення академічної та емоційної підтримки, взаємної поваги та взаємодії, пов'язаної із завданням, між студентами можуть зменшувати академічну прокрастинацію та сприяти зростанню академічної успішності. Крім того, академічна прокрастинація негативно корелює із результатами завдань, особливо в умовах дистанційного навчання [8].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Klingsieck [5, 6] влучно визначив прокрастинацію як "добровільне відкладання передбачуваної та необхідної та/або (особисто) важливої діяльності, незважаючи на очікування потенційних негативних наслідків, що переважають над позитивними наслідками відкладання".

Прокрастинація виявляється у тому, що людина, усвідомлюючи необхідність виконання цілком конкретних важливих справ (наприклад, написання реферату або курсової роботи, відпрацювання академічної заборгованості тощо), ігнорує цю необхідність, натомість приділяючи свою увагу побутовим дрібницям або розвагам.

У науковий обіг термін «прокрастинація» введено у 1977 році П. Рінгенбахом у книзі «Прокрастинація в житті людини». У цьому ж році була опублікована книга А. Елліса та В. Кнауса (Ellis, Knaus, 1977) «Подолання прокрастинації», в основу якої були покладені численнні клінічні спостереження. Потім з'явилася науково-популярна книга Дж. Бурка і Л. Юен (Burka, Yuen, 1983) «Прокрастинація: що це таке і як з нею боротися». І знову в основу цієї книги була покладена велика консультативна практика її авторів. Нарешті, в середині 1980-х років почав здійснюватися науково-академічний аналіз феномену прокрастинації (Solomon, 1984; Lay, 1986; Rothblum, Solomon, 1986). Були розроблені опитувальники для вивчення прокрастинації (Aitken, 1982; Lay, 1986; McCown et al., 1987; Tuckman, 1991).

Протягом останнього десятиліття було опубліковано значну кількість різноманітних наукових праць щодо прокрастинації, її причин та наслідків у різних аспектах життя [4, 8, 10].

Н. Мілгрем зі співторами (Milgram et al., 1993) первинно виділили п'ять видів прокрастинації [7]:

повсякденна (побутова) - відкладання домашніх справ, які повинні виконуватись регулярно;

прокрастинація у прийнятті рішень (у тому числі незначущих);

невротична - відкладання життєво важливих рішень, таких як вибір професії або створення сім'ї;

компульсивна - поєднує два види прокрастинації - поведінкову та у прийнятті рішень; дистанційний навчання академічний прокрастинація

академічна - відкладання виконання навчальних завдань, підготовки до іспитів і т.д.

Аналізуючи причини академічної прокрастинації з огляду на властивості самих завдань, які відкладаються, більшість авторів виділяють такі характеристики:

нав'язаність завдань ззовні;

відстрочені у часі наслідки невиконання;

тривалий термін, даний на виконання;

необхідність великих часових витрат на виконання завдання;

нудні, рутинні, неприємні завдання;

висока зайнятість іншими справами;

відтерміноване отримання задоволення або винагороди;

будь-які письмові завдання.

Дослідження показують, що прокрастинація негативно корелює зі схильністю до управління часом і самоконтролем, диспозиція до управління часом суттєво і позитивно корелює з самоконтролем, а самоконтроль не є істотно корельований з іншими змінними. Схильність до управління часом відіграє частково посередницьку роль між самоконтролем і прокрастинацією, тоді як непрямий зв'язок між самоконтролем і прокрастинацією через диспозицію до управління часом пом'якшується самоконтролем, а саме, самоконтроль пом'якшує ефект диспозиції до управління часом на прокрастинацію. Результати цього дослідження свідчать про те, що самоконтроль може посилити або послабити гальмівний ефект самоконтролю на диспозицію до прокрастинації, спрямовану на управління часом [11].

У зв'язку з описаними особливостями завдань, які вимагають навичок самоконтролю та тайм-менеджменту, студенти вищих навчальних закладів, що навчаються дистанційно, потрапляють в зону ризику негативних наслідків прокрастинації.

Актуальність та практичне значення дослідження - прокрастинація негативно впливає як на ефективність навчання, так і на особистісну ефективність та психоемоційний стан здобувачів вищої освіти. На теперішній час звертає на себе увагу як невелика кількість наукових досліджень у цьому напрямку в Україні, так і відсутність дієвих систем психокорекційних заходів та рекомендацій, спрямованих на редукцію стану прокрастинації у студентів вищих навчальних закладів. Практичного значення набуває обґрунтування етапності, послідовності та взаємодоповнення психокорекційних впливів, а також визначення оптимальних технік медико-психологічного втручання. Результати роботи та висновки можуть бути використані у діяльності лікарів- психологів та психотерапевтів.

Метою нашої статті було на підставі вивчення особливостей феномену прокрастинації у студентів Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія”, розробити систему його психологічної корекції з використанням технік когнітивно-поведінкової терапії. Для досягненння мети дослідження було визначено такі завдання:

дослідити поширеність прокрастинації серед учасників навчального процесу;

дослідити зв'язок між прокрастинацією та академічною успішністю студентів;

визначити психоемоційний стан студентів, що схильні виявляти прокрастинацію;

обґрунтувати засади та принципи побудови системи психокорекції методами когнітивно-поведінкової психотерапії.

Матеріали та методи

Для досягнення мети дослідження, на основі інформованої згоди за допомогою спеціально розробленої анкети та за Шкалою загальної пркрастинації (GP) (Lay, 1986) було обстежено 78 студентів, які навчаються на 2,3 та 4 курсі за спеціальністю “медична психологія” та 45 викладачів ВНМУ ім. М.І. Пирогова.

Методи дослідження: психодіагностичний, статистичний.

В якості психодіагностичного інструментарію дослідження було обрано опитувальники:

Шкала загальної прокрастинації (General Procrastination Scale, Lay J.) Складається з 20 тверджень, які оцінюються за 5-бальною шкалою: 1 - «зовсім не характерно» («extremelly uncharacteristic»), 5 - «повністю характерно» («extremely characteristic»). Методика призначена для визначення рівня прокрастинації у повсякденному житті. Приклади тверджень: «Я часто пропускаю концерти, спортивні події і т.п., тому що вчасно не потурбувався про придбання квитків» («I often miss concerts, sporting events, or the like because I do not around to buying tickets on іїте»),«Я постійно говорю: «Я зроблю це завтра» («I am continually saying "I'll do it tomorrow"»). Мінімальний показник прокрастинації за шкалою GP становить 20 балів, максимальний - 100 балів.

Шкала депресії Бека (Beck Depression Inventory) запропонована А.Т. Беком у 1961 р. і розроблена на основі клінічних спостережень, дозволяє виявити обмежений набір найбільш релевантних і значущих симптомів депресії.

Шкала тривожності Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI). Дозволяє визначити рівні ситуативної та особистісної тривожності.

Виклад основного матеріалу

Аналіз результатів опрацювання даних, отриманих за допомогою спеціально розробленої анкети дозволив окреслити основні складові феномену академічної прокрастинації:

когнітивні - думки щодо власної неспроможності, некомпетентності, неорганізованості, негативна оцінка своєї здатності добре та організовано навчатись, планувати свій час, організовувати свій робочий день;

емоційні - пригнічений настрій, незадоволеність собою, почуття провини та сорому, страх невдачі, емоційна лабільність, тривожність;

поведінкові - схильність відволікатись, непослідовність при виконанні завдань, відсутність режиму дня, запізнення зі здачею завдань, запізнення із виконанням завдань, тенденція робити все в останню мить або відкладати на завтра, відволікання на другорядні активності, невиконання запланованих на день справ, часті пропуски занять через невиконання завдань домашньої підготовки.

Слід зазначити, що всі перераховані компоненти є взаємопов'язаними та разом складають «порочне» коло академічної прокрастинації.

За результатами дослідження за шкалою GP, поширеність прокрастинації серед досліджених студентів становила 87% (49% виявляли помірний рівень та 38% - високий рівень загальної прокрастинації) (рис. 1).

Рис. 1 Рівень загальної прокрастинації у студентів

Серед опитаних викладачів 76% виявляли помірний та 24% - високий рівень загальної прокрастинації (рис. 2), що унеможливило подальше використання групи обстежених викладачів у якості групи порівняння.

Рис. 2 Рівень загальної прокрастинації у викладачів

Як свідчать отримані дані, конкретними проявами загальної прокрастинації у респондентів були: запізнення із виконанням завдань; схильність пропускати деякі події у житті через несвоєчасну підготовку; запізнення із підйомом з ліжка, відправкою листів, сплатою рахунків, здійсненням телефонних дзвінків, придбанням подарунків до свят, прийняттям рішень загалом; тенденція робити все в останню мить або відкладати на завтра, відволікання на другорядні активності, невиконання запланованих на день справ, зволікання з виконанням роботи тощо.

Рис. 3 Середнє значення загального рівня прокрастинації (GP) та академічна успішність

При вивченні стану психоемоційної сфери з використанням шкали Бека виявлено, що із загальної кількості студентів прояви депресивного реагування демонстрували 50% респондентів (25% - з вираженістю на рівні легкого рівня, 9% - помірного рівня та по 8% на рівні вираженого та високого рівнів) (рис. 4).

Рис. 4 Рівень депресивного реагування у респондентів ОГ1

Натомість у групі викладачів, було виявлено відсутність симптомів депресії у 86% та наявність легких симптомів депресивного стану - у 14% (рис. 5). Такі результати свідчать про відсутність статистичного зв'язку між симптомами депресії та рівнем загальної прокрастинації у групі викладачів.

Рис. 5 Рівень депресивного реагування у викладачів

При співставленні вираженості депресивних симптомів із рівнем загальної прокрастинації у групі студентів було виявлено, що найнижчі рівні GP демонстрували студенти з наявністю легких ознак депресивного стану (рис. 6), привертає увагу, що показники загальної прокрастинації (GP) у групах студентів з відсутністю депресивних симптомів та значними симптомами депресивного стану виявились однаковими, що знову ж таки є свідченням на користь різної природи цих явищ.

Рис. 6 Симптоми депресивного стану та середнє значення GP

Шкалою тривоги Спілбергера дозволяє окремо оцінити тривожність як індивідуально-психологічну особливість особистості та тривожність як ситуативно обумовлену емоційну реакцію. Виявлено, що більшість опитаних студентів мають високий рівень тривожності. Так у 41,7% опитаних має місце високий рівень ситуативної тривожності, середній рівень тривожності присутній у 47,2% опитаних, і лише 11,1% опитаних показали низький рівень ситуативної тривожності. Цей вид тривожності виявляється у випадках, коли студент опиняється в стресовій ситуації, і характеризується суб'єктивним дискомфортом, напруженістю, неспокоєм і вегетативним збудженням.

Особистісна тривожність являє собою індивідуально-психологічну рису особистості, яка обумовлює схильність студента реагувати на негативні події. При високому рівні особистісної тривожності кожна стресогенна ситуація матиме негативний вплив на суб'єкта і викликатиме у нього виражену тривогу.

Оцінивши рівень особистісної тривожності респондентів можна сказати, що високий рівень тривожності мають 37,3% опитаних, 54,5% мають помірний рівень особистісної тривожності, і лише 8,2% опитаних мають низький рівень особистісної тривожності.

Висновки

Таким чином, в результаті проведеного психологічного дослідження було виявлено, що:

Переважна більшість (48,7%) обстежених студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія” виявляють помірний рівень загальної прокрастинації.

Загальна прокрастинація є предиктором академічної прокрастинації.

У студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія” та мають середню успішність “3-4”, рівень прокрастинації визначається на ~20% вище, ніж у тих, хто навчається з успішністю в “4-5” балів. Помірний та високий рівень прокрастинації негативно впливають на академічну успішність.

Вираженість рівня академічної прокрастинації у студентів ВНМУ ім. М.І. Пирогова, що навчаються за спеціальністю “медична психологія”, суттєво не залежить від наявності чи відсутності депресивних симптомів.

На підставі аналізу отриманих даних планується розробка системи психокорекційних заходів із використанням технік когнітивно-поведінкової терапії, що є перспективою для подальших досліджень у цьому напрямку.

Література

1. Svartdal F. L0kke J. A. (2022). The ABC of academic procrastination: Functional analysis of a detrimental habit.Frontiers in Psychology, 13, 1019261. Advance online publication.

2. Соболєва С. (2014) Академічна прокрастинація як психолого-педагогічна проблема. Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу "Переяслав- Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди". Педагогіка. Психологія. Філософія. 34, 190-197.

3. Baars, G. J., Schmidt, H. G., Hermus, P., van der Molen, H. T., Arnold, I. J., and Smeets, G. (2021). Which students benefit most from an intervention aimed at reducing academic procrastination? Eur. J. High. Educ. 1-19, 1-19.

4. Gustavson, D. E., Miyake, A., Hewitt, J. K., and Friedman, N. P. (2014). Genetic relations among procrastination, impulsivity, and goal-management ability: Implications for the evolutionary origin of procrastination. Psychological science 25, 1178-1188.

5. Klingsieck, K. B. (2013). Procrastination: when good things don't come to those who wait. Eur. Psychol. 18, 24-34.

6. Klingsieck, K. B., Grund, A., Schmid, S., and Fries, S. (2013). Why students procrastinate: a qualitative approach. J. Coll. Stud. Dev. 54, 397-412.

7. Milgram, N. N., and Naaman, N. (1996). Typology in procrastination. Personal. Individ Differ. 20, 679-683

8. Nordby, K., Klingsieck, K. B., and Svartdal, F. (2017). Do procrastination-friendly environments make students delay unnecessarily? Soc. Psychol. Educ. 20, 491-512.

9. Schuenemann, L., Scherenberg, V., von Salisch, M., and Eckert, M. (2022). Ill worry about it tomorrow-fostering emotion regulation skills to overcome procrastination. Front. Psychol. 13:780675.

10. Procrastination remains an omnipresent phenomenon impeding especially students' academic performance and well-being.

11. Steel, P., and Klingsieck, K. B. (2016). Academic procrastination: psychological antecedents revisited. Aust. Psychol. 51, 36-46.

12. Zhao, J., Meng, G., Sun, Y., Xu, Y., Geng, J., and Han, L. (2021). The relationship between self-control and procrastination based on the self-regulation theory perspective: the moderated mediation model. Curr. Psychol. 40, 5076-5086.

References

1. Svartdal F. Lokke J. A. (2022). The ABC of academic procrastination: Functional analysis of a detrimental habit.Frontiers in Psychology, 13, 1019261. Advance online publication.

2. Sobolyeva S. (2014) Akademichna prokrastynatsiya yak psykholoho-pedahohichna problema. Humanitarnyy visnyk Derzhavnoho vyshchoho navchal'noho zakladu "Pereyaslav- Khmel'nyts'kyy derzhavnyy pedahohichnyy universytet imeni Hryhoriya Skovorody". Pedahohika. Psykholohiya. Filosofiya. 34,190-197.

3. Baars, G. J., Schmidt, H. G., Hermus, P., van der Molen, H. T., Arnold, I. J., and Smeets, G. (2021). Which students benefit most from an intervention aimed at reducing academic procrastination? Eur. J. High. Educ. 1-19, 1-19.

4. Gustavson, D. E., Miyake, A., Hewitt, J. K., and Friedman, N. P. (2014). Genetic relations among procrastination, impulsivity, and goal-management ability: Implications for the evolutionary origin of procrastination. Psychological science 25, 1178-1188

5. Klingsieck, K. B. (2013). Procrastination: when good things don't come to those who wait. Eur. Psychol. 18, 24-34.

6. Klingsieck, K. B., Grund, A., Schmid, S., and Fries, S. (2013). Why students procrastinate: a qualitative approach. J. Coll. Stud. Dev. 54, 397-412.

7. Milgram, N. N., and Naaman, N. (1996). Typology in procrastination. Personal. Individ. Differ. 20, 679-683.

8. Nordby, K., Klingsieck, K. B., and Svartdal, F. (2017). Do procrastination-friendly environments make students delay unnecessarily? Soc. Psychol. Educ. 20, 491-512.

9. Schuenemann, L., Scherenberg, V., von Salisch, M., and Eckert, M. (2022). Ill worry about it tomorrow-fostering emotion regulation skills to overcome procrastination. Front. Psychol. 13:780675.

10. Procrastination remains an omnipresent phenomenon impeding especially students' academic performance and well-being.

11. Steel, P., and Klingsieck, K. B. (2016). Academic procrastination: psychological antecedents revisited. Aust. Psychol. 51, 36-46.

12. Zhao, J., Meng, G., Sun, Y., Xu, Y., Geng, J., and Han, L. (2021). The relationship between self-control and procrastination based on the self-regulation theory perspective: the moderated mediation model. Curr. Psychol. 40, 5076-5086.

Размещено на Allbest.ru