Методика впровадження мистецтва сучасного натюрморту в образотворчу практику школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методика впровадження мистецтва сучасного натюрморту в образотворчу практику школи

Підгурний Іван Станіславович кандидат мистецтвознавства, доцент,Кам'янець-Подільський національний університет імені

Івана Огієнка, м. Кам'янець-Подільський

Бренюк Алла Григорівна кандидат мистецтвознавства, старший викладач, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам'янець-Подільський,

Бучковський Володимир Йосипович асистент, Кам'янець- Подільський національний університет імені Івана Огієнка, м. Кам'янець-Подільський

Анотація

Натюрморт, як один із провідних живописних жанрів, має багато функціональних особливостей, іноді його називають камерною музикою живопису і використовують як навчальну постановку, первинні кроки вивчення натури в період навчання.

Натюрморт, як жоден із жанрів, представляє характеристику багатьох можливостей для занять формальними живописними новаціями. Він також може стати самостійною картиною, що по-своєму розкриває вічну тему мистецтва - тему буття людини.

Місце сучасного натюрморту в шкільній програмі повинно бути побудоване таким чином, щоби дати школярам ясні уявлення про систему взаємодії мистецтва з життям. Тут передбачається широке залучення життєвого асоціативного досвіду дітей, прикладів з навколишньої дійсності.

Художня діяльність школярів на уроках знаходить різноманітні форми виразу: зображення на площині і в об'ємі (натура, по пам'яті, за уявленням); декоративна і конструктивна робота; сприйняття явищ дійсності і витворів мистецтва; обговорення робіт товаришів, результатів колективної творчості і індивідуальної роботи на уроках;

вивчення художньої спадщини; підбір ілюстративного матеріалу до тем, що вивчаються; величезне значення має пізнання художньої культури, традицій і обрядів свого народу, які допомагають етнічній ідентифікації кожної особистості. натюрморт образотворчий навчання мистецтво

Тематична цілісність і послідовність розвитку розроблених програм допомагають забезпечити міцні емоційні контакти з сучасним мистецтвом на кожному етапі навчання, не допускаючи механічних повторів.

Процес упровадження мистецтва сучасного натюрморту в образотворчу практику школи складний і багатогранний. Основна мета - допомогти вчителям пов'язати завдання сучасного натюрморту, як живописного жанру, з їхньою практичною діяльністю, запропонувавши певний мінімум теоретичних знань і набір конкретних методичних прийомів.

Ключові слова: нова українська школа, образотворче мистецтво, натюрморт, композиція, колір, методика виконання.

Pidgurnyi Ivan Stanislavovych PhD of Art Criticism, Associate Professor, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi

Brenyuk Alla Hryhorivna PhD of Art Criticism, Senior Lecturer, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi,

Buchkovsky Volodymyr Yosypovych assistant, Kamianets-Podilskyi Ivan Ohiienko National University, Kamianets-Podilskyi

METHODOLOGY OF IMPLEMENTATION OF CONTEMPORARY ART STILL LIFE IN SCHOOL ART

PRACTICE

Abstract. Still life, as one of the leading painting genres, has many functional features, it is sometimes called the chamber music of painting and is used as an educational production, the primary steps of studying nature during the training period.

Still life, like none of the genres, presents a characteristic of many opportunities for engaging in formal pictorial innovations. It can also become an independent picture, which in its own way reveals the eternal theme of art - the theme of human existence.

The place of modern still life in the school curriculum should be built in such a way as to give schoolchildren a clear idea of the system of interaction between art and life. Here, a broad involvement of life associative experience of children, examples from the surrounding reality is assumed.

The artistic activity of schoolchildren in lessons finds various forms of expression: images on a plane and in volume (nature, from memory, from imagination); decorative and constructive work; perception of reality phenomena and works of art; discussion of comrades' works, results of collective creativity and individual work in lessons; study of artistic heritage; selection of illustrative material for the topics being studied; it is of great importance to know the artistic culture, traditions and rituals of one's people, which help the ethnic identification of each individual.

The thematic integrity and sequence of development of the developed programs help ensure strong emotional contacts with modern art at every stage of education, preventing mechanical repetition.

The process of introducing the art of modern still life into the art practice of the school is complex and multifaceted. The main goal is to help teachers connect the tasks of modern still life, as a painting genre, with their practical activities, offering a certain minimum of theoretical knowledge and a set of specific methodical techniques.

Keywords: New Ukrainian school, fine art, still life, composition, color, technique of performance.

Постановка проблеми

Радість безпосереднього спілкування з натурою, живе джерело образотворчого мистецтва, в роботі над сучасним натюрмортом у процесі становлення і розвитку нової української школи (НУШ) набуває особливого сенсу.

Разом з побутовим жанром натюрморт довгий час вважався другорядним видом живопису, в якому неможливо висловити високі суспільні ідеї та цивільні чесноти. Дійсно, багато з того, що властиве творам історичного, батального та інших жанрів, натюрморту недоступно. Водночас, великі майстри пензля довели, що речі можуть характеризувати і соціальне положення, і спосіб життя їх власника, породжуючи таким чином різні асоціації і соціальні алюзії.

Сучасний натюрморт як жанр живопису можна назвати творчою лабораторією живопису, оскільки він є і складовою частиною і пробним каменем станкового мистецтва. У ньому максимально розкриваються пластичні і колористичні можливості живописця, виявляються особливості його мислення. Тому актуальність поставленої проблеми не викликає сумніву, а також, безперечно, важливе кваліфіковане впровадження сучасного натюрморту в практику роботи школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Педагогічна діяльність в умовах конкретної країни або етнічного регіону неможлива без опори на специфічні форми навчання і виховання дитини, як представника певного національно-культурного середовища. Педагогічний процес, який є передачею досвіду і знань, повинен охопити, в першу чергу, норми моралі, накопичену мудрість, життєвий устрій регіонального середовища, яке оточує людину. Це правило знайшло відображення в працях А. Дистерверга, Я. А. Каменського, І. Г. Песталоцці, Ж. Ж. Руссо, К. Д. Ушинського та ін. Знання національної культури в сукупності з оволодінням методами їх реалізації в педагогічній діяльності допомагають формуванню у майбутніх вчителів творчого підходу до роботи, а в учнів - здібностей до активної творчості. Сучасні дослідники методик впровадження образотворчого мистецтва в практику школи, такі як О. Гайдамака, Л. Лємєшева, Л. Кондратова, Л. Аристова, Г. Кізілова, Л. Гринишина, Т. Рубля, Т. Щеглова, Л. Масол [1] досліджують і отримують позитивні результати, адаптуючи традиційні і новітні методики викладання образотворчого мистецтва у новій українській школі (НУШ). Натомість бракує конкретизуючих розвідок у цій галузі, тому мета статті - розкрити місце і значення сучасного натюрморту у шкільній програмі, визначити базові цілі і завдання у виконанні дітьми творів цього жанру, окреслити основні правила і прийоми постановки сучасних натюрмортів.

Виклад основного матеріалу

Жанр натюрморту має багато функціональних особливостей, іноді його називають камерною музикою живопису і використовують як навчальну постановку, первинні кроки вивчення натури в період навчання. Професійний художник нерідко звертається до сучасного натюрморту як до живописного етюду з натури.

Натюрморт, як жоден із жанрів живопису, представляє характеристику багатьох можливостей для занять формальними живописними новаціями. Він також може стати самостійною картиною, що по-своєму розкриває вічну тему мистецтва - тему буття людини. Така ємкість функцій натюрмортного жанру і робить живопис неживих предметів сферою пошуку не лише форм і змісту, але і пошуку особистого ставлення художника на те, що оточує, його розуміння і відчуття життя, вироблення свого стилю, манери подачі.

«Натюрморт - одна з гострих бесід живописця з натурою». У роботі над натюрмортом ніхто не відволікає художника, примушуючи його зосередитися на власному творі, бо від краси, глибини і виразності живописної мови залежить в натюрморті краса і глибина виразного образу, гострота тих асоціацій, які цей образ народжує у глядача. Осмислення натурального через складність форми, пластичність та кольорність предметів як частинка реальності робить неабиякий акцент та натяк на сприйняття живописного твору таким який є цей чудовий жанр живопису [7, с.19-32].

Місце сучасного натюрморту як живописного жанру в шкільній програмі повинно бути побудоване таким чином, щоби дати школярам ясні уявлення про систему взаємодії мистецтва з життям. Тут передбачається широке залучення життєвого асоціативного досвіду дітей, прикладів з навколишньої дійсності. Робота на основі спостереження і естетичного переживання навколишньої реальності є важливою умовою засвоєння дітьми програмного матеріалу. Прагнення до виразу свого відношення до дійсності повинне служити джерелом розвитку творчих здібностей, образного мислення.

Однією з головних цілей викладання сучасного мистецтва стає завдання розвитку у дитини інтересу до внутрішнього світу людини, здатності «заглиблення в себе», усвідомлення своїх внутрішніх переживань. Це є базою розвитку здатності співпереживання.

Художня діяльність школярів на уроках знаходить різноманітні форми виразу: зображення на площині і в об'ємі (натура, по пам'яті, за уявленням); декоративна і конструктивна робота; сприйняття явищ дійсності і витворів мистецтва; обговорення робіт товаришів, результатів колективної творчості і індивідуальної роботи на уроках; вивчення художньої спадщини; підбір ілюстративного матеріалу до тем, що вивчаються; величезне значення має пізнання художньої культури, традицій і обрядів свого народу, які допомагають етнічній ідентифікації кожної особистості.

Тематична цілісність і послідовність розвитку розроблених програм допомагають забезпечити міцні емоційні контакти з сучасним мистецтвом на кожному етапі навчання, не допускаючи механічних повторів, піднімаючись рік за роком, від уроку до уроку, по сходинках пізнання дитиною особистісних людських зв'язків зі всім світом, з його художньо-емоційною культурою.

Мистецькі знання, уміння і навички є основним засобом залучення до художньої культури. Форма, пропорції, простір, світло-тінь, колір, лінія, об'єм, фактура матеріалу, ритм, композиція групуються навколо загальних закономірностей художньо-образних мов образотворчих, декоративних, конструктивних мистецтв. Ці засоби художньої виразності дають учням глибше зрозуміти та абстрагувати сучасне мистецтво.

Три способи художнього засвоєння дійсності - образотворчий, декоративний і конструктивний - на уроках в школі виступають для дітей в якості добре ними зрозумілих, цікавих і доступних видів художньої творчості:зображення, прикраси, споруди. Постійна

практична участь школярів в цих трьох видах діяльності дозволяє систематично залучати їх до світу мистецтва сучасності. Варто враховувати, що, будучи представлені в загальноосвітній школі в ігровій формі як «Брати-майстри» зображення, прикраси, споруди, ці три види художньої діяльності повинні вивчатися всі роки навчання. Вони допомагають спочатку структурно членувати, тобто розуміти діяльність мистецтв в навколишньому житті, а потім допомагати і в складнішому усвідомленні мистецтва, зокрема сучасного натюрморту.

При всій передбачуваній свободі педагогічної творчості необхідно варто постійно мати на увазі ясну структурну цілісність даної програми, основні цілі і завдання кожного року і чверті, що забезпечують безперервність поступального розвитку учнів.

Процес упровадження мистецтва сучасного натюрморту складний і багатогранний. Проте в ньому можуть бути виділені деякі головні моменти, складові, утворюючі мовби основну схему, модель цього процесу.

Першим компонентом моделі можна назвати формування емоційно-етичного відношення до явища дійсності, до сучасного мистецтва. В процесі залучення дітей до мистецтва педагог так організовує свою діяльність, щоб дати їм можливість емоційно пережити твір. Як другий компонент даної моделі виступає процес формування в дитини здібності до самопізнання в естетичній сфері та свободи вибору фантазій.

Формування здібності до самонавчання, самопізнання, самоконтролю дасть можливість дитині правильно організувати свою пошукову діяльність, самостійно знаходити нові знання, ідеї, фантазії, засвоювати їх. В області мистецтва дитина вчиться самостійно знаходити виразні образотворчі засоби для передачі образу, експериментує [29, с.1-9].

Розглядаючи жанр натюрморту як живописного жанру, можна відмітити, що він відрізняється своєрідними принципами. Сучасний натюрморт стає витвором мистецтва якщо учень бачить його сюжет, вміє стилізувати та емоційно аналізувати особливості композиції, форми, колірну гамму, як єдине ціле пластичне явище.

Особливості роботи над сучасним натюрмортом:етапи й специфіка виконання. Урок образотворчого мистецтва - особливий тип заняття, структура та елементи якого мають підпорядковуватися законам мистецтва під час виконання сучасного натюрморту та пізнання його техніки виконання. Він повинен будуватися на основі художніх методів пізнання, а не лише на законах формально-педагогічної логіки. Створення такого уроку - це побудова художньо-педагогічного процесу, в якому передача соціального (художньо-емоційного) досвіду від учителя до учня проходить через естетичне переживання, естетично-емоційне напруження, які породжують та супроводжуються захопленням, натхненням.

На уроці мистецтва почуття співпереживання, захоплення, натхнення виникають у дітей і вчителя від змісту матеріалу, форми подачі та засвоєння цього матеріалу. Його структура переважно залежатиме від учителя і учнів, їхнього взаємного діалогу, поглядів, позицій щодо проблем, які вирішуються. Як і в мистецтві, структура виконання сучасного натюрморту носить особистісний, авторський характер [2, с. 13-17].

Основні цілі і завдання виконання натюрморту на уроці образотворчого мистецтва:

1. Формувати художньо-графічні уміння в передачі форми, стану і кольору предметів, в розташуванні і співвідношенні ближніх і дальніх предметів в малюванні натюрморту з натури.

2. Познайомити дітей з колірним кругом з 12 кольорів, виробивши вміння у них називати всі відтінки колірного кола.

3. Розвивати у дітей колірне бачення. Заглиблювати їх уявлення про образотворчі і виразні можливості кольору в картині, знайомлячи з техніками змішування фарб.

4. Розвивати у учнів спостережливість: бачення і відмінність кольору в зображенні з натури, а також емоційну сприйнятливість кольору.

На відміну від портретного живопису, що зображує тільки людину, або краєвидом, що відтворює природу і архітектуру, натюрморт може складатися з різних речей домашнього і особистого ужитку людини, елементів рослинного і тваринного світу, витворів прикладного і образотворчого мистецтва.

Одним з важливих особливостей виконання є постановка натюрморту. Натюрморт для учнів виконується легше, ніж, наприклад, портрет або пейзаж. Предмет в натюрморті нерухомий, його форму легко зрозуміти і передати в малюнку. У цій роботі учень краще засвоїть самі основи малюнка, без яких малювати складніші об'єкти, наприклад, фігуру людини, буде абсолютно непосильно.

Щоби робота була цікавою, необхідно вибрати групу нетривіальних предметів. Найкрасивіші групи предметів потрібно шукати в навколишній дійсності. Це можуть бути найрізноманітніші за своїм змістом групи: посуд на столі, куточок кухні, група предметів на дворі. Краса таких груп полягає в їх життєвості, в тому, що вони мають сенс і зміст. Простота і повсякденність об'єкту, що зображується, залишають великий простір для творчості. Ці натюрморти можна малювати такими, якими їх вдалося побачити. Можна ввести і деякі поправки. Але найчастіше, особливо для тривалої роботи, групу предметів доводиться «ставити», тобто знаходити потрібні предмети і самому складати їх, комбінуючи з них натюрморт. Ставити натюрморт потрібно просто, природно розташовуючи предмети в просторі в глибину. Предмети бувають високі або низькі, про яких ми говоримо «стоять» або «лежать» (глек - стоїть, яблуко - лежить).

Варто не компонувати предмети в одну купку і не розставляти їх в ряд. Не треба також ставити високі предмети тільки на задньому плані. Їх можна поставити і попереду, але так, щоб задній план був в достатній мірі видний. Окремі предмети можуть бути частково загороджені іншими, як це часто доводиться спостерігати в побуті.

Спочатку варто уникати важких і складних композицій, тому, при постановці натюрморту потрібно дотримуватись наступних правил:

1. Натюрморт повинен бути поміщений так, щоб нижні частини предметів (підстави) і їх розташування на столі були би видні. Для цього групу треба поставити нижче за рівень очей.

2. Натюрморт повинен поміщатися на будь-якому тлі. Фон краще всього гладкий, спокійний і не темний - стіна, картон, тканина без складок і тому подібне.

3. Підбираючи предмети, треба враховувати, наскільки важко їх малювати. Важчими треба вважати предмети, форма яких розчленована дрібними деталями, прикрасами і важко сприймається по конструкції.

До важких можна віднести і блискучі предмети - металеві, покриті глазур'ю, а також складки на матерії. Кожна складка має форму, об'єм, розібратися в них початківцеві важко і тому спочатку вводити в натюрморт тканини з складками не потрібно. Важко буде зображати крупні предмети з гладкими поверхнями (вазу, глек) поряд з дрібними предметами.

Приступаючи до малювання, варто пояснити учням щоби спочатку уявили собі, як виглядатиме малюнок - як розташується на папері вся група, весь натюрморт разом, щоби він не «упирався» в краї паперу. За допомогою «видошукача» (вирізаного з щільного паперу прямокутного «віконця») необхідно знайти оптимальний варіант.

Поставити завдання учням, щоби по-мірі наближення до натури зобразити натюрморт, або предмет, що стоїть перед очима. Необхідно прагнути якомога ближче підійти до зображення предмету як такого (форма, колір, поверхня, деталі, світлі і темні місця, відблиски, тінь, півтони). Проте пояснити, що потрібно писати не предмет окремо, а простір в цілому як основну тему натюрморту.

Спостерігаючи та малюючи предмети, дивиться на них з певної точки зору, де вони постають у виді його погляду в строго певному вигляді, обумовленому законом перспективи. Зображуючи натюрморт, необхідно всі складові предмети та інші елементи (відстані, проміжки, фон) підпорядкувати цій одній, встановленій для малюнка точці зору.

Крім того, предмети в натюрморті зв'язані між собою і освітленням - однаковими умовами освітлення для всіх предметів: у натурі встановлюється визначене, цілком закономірний розподіл світла, тіні, півтонів, освітленості окремих частин натюрморту [4, с. 5-9].

Композиційні рішення при виконані сучасного натюрморту. Сучасний натюрморт як такий об'єктивно не існує, він задумується і складається, компонується, спеціально, для того, щоби бути зображеним. При цьому неважливо, що він може мати цілком неправдоподібний, нереальний вигляд.

Вся композиційна робота зосереджується на питаннях розміщення натюрморту в межах картинної площини. Залежно від характеру натюрмортної групи її висоти і ширини, глибини простору, ступеня контрастності предметів по величині і кольору визначається формат і розміри площини, положення композиційного центру, знаходиться тональне і колірне рішення, ведуться пошуки найбільш оптимальної композиції, в якій знайдуть своє рішення питання рівноваги, пропорційних відносин.

У організації композиції, використовують різні види ритмів - лінійні, тонові, колірні. Особливу роль відграють контрасти. Виділяючи ті або інші ділянки зображення, вони роблять їх то помітнішими, то зникаючими.

Ритм організовує зображення. Закладений в структурну тканину натюрморту, він створює зоровий каркас, який керує нашим сприйняттям. Наочно зіставляючи одні елементи зображення з іншими. Питання формату в своїй основі залежать від задуму, а він, в свою чергу, виражає характер об'єднання предметів, пропорції.

До тонкощів пошуку формату відносяться з'ясування величини вільних місць зліва і справа, знизу від групи предметів. Задум в натюрморті повинен підказувати характер рішення простору в натюрморті. Це пов'язано з особливостями кольорового ладу. Особливості просторового рішення зв'язані також з кількістю щодо вільного місця ліворуч і праворуч.

Як правило, в натюрморті, основну групу предметів розміщують на другому просторовому плані, де знаходитьсясюжетно-композиційний центр.

Метою досягнення, взаємозв'язки композиції групи предметів з форматом є ритмічне вирішення картинної площини, чергування плям, інтервалів, врівноваженість картинної площини з визначенням смислового композиційного центру, розміщення другорядних частин, з пошуком колірних і тональних співвідношень.

Аналогічно ефекти вирішення композиції як в натюрморті, що створюється на основі задуму, так і при роботі спеціальною натурою постановки залежить від необхідності обліку різних рівнів зору і особливостей перспективного побудови. Різні рівні зору на постановку дають можливість учням побачити якнайкращий несподіваний варіант композиційного рішення що несе в собі новизну естетичного сприйняття відомих предметів.

Картинна площина може вирішуватися як декоративна композиція, де необхідно зберегти враження площини, і колір відіграє головну роль. У цьому випадку необхідно звернути увагу учнів на характер колірного рішення, на силу його емоційної дії.

Неабияку роль в створенні цілісного композиції натюрморту грає приведення колірного рішення в роботі до колористичної єдності, яка є вищою якістю живопису. Колірне вирішення композиції натюрморту може бути в теплому або холодному стані і формує так званий колорит.

В порівнянні з тематичною картиною або пейзажом, в сучасному творчому натюрморті художник вільніше розпоряджається компоновкою предметів, які можна у разі потреби змінювати місцями, пересувати, вилучати нарешті, змінювати рівень зору на постановку.

Світ речей в натюрморті завжди покликаний розкривати їх об'єктивну своєрідність, автентичну якість та красу. Разом з тим, це завжди людський світ, що відображає лад думок і відчуттів, ставлення до життя.

Предмети - це мова, якою говорить автор, і він повинен володіти цією мовою. В оберемку зелені живописець виражає повноту життя, в морській раковині - витончена майстерність природи, в кухонному посуді - радість буденної праці, в скромній квітці - прекрасний всесвіт.

Натюрморт - «не лише художнє завдання», але і цілий світогляд. Світ речей - це людський світ, створений, сформований і обжитий людиною. Це і робить натюрморт при всій зовнішній скромності його мотивів, жанром глибоким та змістовним.

Предмет побуту, зігрітий теплотою повсякденного спілкування з людьми дозволяє торкнутися їх життя більш близько та інтимно, чим це можливо в розгорненій сюжетній картині. Речі в живописі, не завжди звичайно, виступають в «жорсткому» спеціально ним присвяченому жанрі натюрморту. Вони пожвавлюють і заповнюють кімнати в живописних зображеннях інтер'єрів, грають іноді не меншу роль, ніж люди в жанрових або історичних сценах, нарешті, вони супроводжують нерідко людину і в портреті [6, с.143].

Показати речі впритул, на близьку відстань, змусити вдивлятися в них - в цьому і є зміст і пафос натюрморту.

Висновки

Таким чином, можна дійти висновку, що схвильованість автора віддзеркалюється в картині, якщо це супроводило її створення. Холодне мистецтво мертве. Не можна імітувати відчуття, вдавати, що переживаєш. Треба любити і хвилюватися, це захоплює і приваблює глядача. Відображаючи красу об'єктів навколишньої природи або речей, створених працею людини, натюрморти можуть хвилювати нас не менше, ніж жанрові картини.

Впровадження будь-якого нового напряму в педагогіці (як, втім, і в будь-якій іншій сфері) вимагає перш за все ентузіазму від вчителів. Основне призначення методики впровадження мистецтва, а зокрема сучасної інтерпретації натюрморту в образотворчий процес школи, - допомогти вчителям пов'язати завдання сучасного натюрморту, як живописного жанру, з їх практичною діяльністю, запропонувавши певний мінімум теоретичних знань і набір конкретних методичних прийомів, розглянутих в статті.

Побудова достатньо цілісної системи сучасної мистецької освіти вимагає координації зусиль на рівні школи. Пошуки такого характеру дають вчителям можливість перевірити свої творчі здібності, поповнити запас теоретичних і практичних знань, познайомитися з прийомами і технікою провідних живописців сучасності та донести їх до учнів шкіл.

References:

1. Masol, L. (2023) Mystetstvo: pidruchnyk intehrovanoho kursu dlia 6 klasu zakladiv zahalnoi serednoi osvity [Art]. Kyiv. 257 . NUSh [in Ukrainian].

2. Mystetstvo ta osvita [Art and education] (2001).1 (19). 13-17 [in Ukrainian].

3. Nehoda, B. M. (2005) Zhyvopys [Painting]: navchalnyi posibnyk. Kamianets- Podilskyi. 167. [in Ukrainian].

4. Obrazotvorche mystetstvo [Art] (2004). 3. 112. [in Ukrainian].

5. Prohrama zahalnoosvitnikh zakladiv «Obrazotvorche mystetstvo» 1-9 klasy [The program of general education institutions «Fine Art» grades 1-9] (1994). Kyiv [in Ukrainian].

6. Puchkov, A. S., &Tryselev A. V. (1982) Metodyka roboty nad natiurmortom [The method of working on a still life]. Kyiv. 160. [in Ukrainian].

7. Fylonovych, Y. N. (1975) Natiurmort [Still life]. Moskva. 95. [in Russian].

8. Пучков А С., Триселев А. В. Методика роботи над натюрмортом. Київ: Просвіта, 1982. 160 с.

9. Филонович И. Н. Натюрморт. Москва : Просвещение, 1975. 95 с.

Размещено на Allbest.ru