Педагогічні шляхи формування дитячого колективу в закладах загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

ПЕДАГОГІЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ДИТЯЧОГО КОЛЕКТИВУ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Калашник Д.С., Ремзі І.В., Аксьонов Д.В.



Вступ

У Концепції Нової української школи однією з основних компетентностей, яка має бути сформована в учня, є соціальна, що передбачає вміння працювати з іншими, ефективно брати участь у громадському житті, попереджувати і розв'язувати конфлікти та ін. Формування цієї компетентності передбачає розвиток колективної взаємодії учнів.

В останні роки проблема соціально-психологічного клімату в колективі організації активно досліджується психологами, соціологами та управлінцями. Це обумовлено тим, що дане питання постає одним з визначальних чинників впливу на життєдіяльність працівників. Сприятливий соціально-психологічний клімат колективу установи є багатофункціональним показником рівня розвитку колективу, що забезпечує працездатність його членів та високу ефективність праці. Від нього залежить те, чи будуть реалізовані внутрішні потенціали як працівника, так і колективу в цілому. Представлене дослідження присвячено аналізу педагогічних шляхів формування дитячого колективу в закладах загальної середньої освіти [11].



Виклад основного матеріалу

Аналіз останніх публікацій за темою дослідження. Дитячий колектив як феномен упродовж ХХ ст. викликав і викликає інтерес представників різних наук: психології (О. Залужний, Я. Коломинський, А. Петровський), педагогіки (М. Красовицький, А. Макаренко, Л. Новікова, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська). Загальнотеоретичні аспекти проблеми групової згуртованості досліджували Г. М. Андреева, О. І. Донцов, Дж. Картрайт, А. Г. Кірпічник, К. Левін, А. та Б. Лотт, Дж. Морено, Ю. Л. Неймер. Але проаналізована література не містить в необхідній мірі всі аспекти напрямку дослідження. Тому для більш детального аналізу окресленого проблемного напрямку дослідження нами була вибрана дана тема роботи.

Метою дослідження є аналіз шляхів формування дитячого колективу в закладах загальної середньої освіти.

Для виконання сформульованої мети дослідження, нами були поставлені наступні завдання:

Проаналізувати зміст поняття «дитячий колектив» у поглядах сучасних науковців. дитячий колектив психологічний клімат

Перелічити головні види та назвати особливості дитячих колективів.

Проаналізувати психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку та зробити аналіз умов формування дитячого колективу.

Описати основні методики вивчення учнівського колективу (використання методики «Дослідження взаємовідносин в колективі» (За Е. В. Гуровою і Н. Ф. Шляхти), Методика оцінки психологічної атмосфери в колективі (за А. Ф. Фідлером).

Провести експериментальне дослідження рівня сформованості дитячого колективу молодших школярів. Об'єктом дослідження є дитячий колектив.

Предметом дослідження є сукупність необхідних умов, що забезпечують найкращий підхід до аналізу педагогічних шляхів формування дитячого колективу в закладах загальної середньої освіти.

Методи дослідження в роботі використані такі: аналіз науково-теоретичних джерел з проблеми дослідження групової згуртованості в молодшому шкільному віці, синтез, класифікація, систематизація і узагальнення результатів теоретичних та експериментальних досліджень, висвітлених у науковій літературі.

Джерельна база дослідження. Робота ґрунтується на аналізі науково-методичної літератури, методичних посібників, наукових статей, періодичних видань та напрацювань сучасних та попередніх та вчених і дослідників в галузі педагогіки та психології.

Теоретична та практична цінність роботи полягає в наявності теоретичного матеріалу по дослідженню, відсіяного з-поміж іншого в процесі пошуку інформації по темі, та в систематизації матеріалу напрямку дослідження.

Початкова школа ставить одним зі своїх завдань формування гармонійно розвиненої особистості, здатної бути частиною соціуму і готової взаємодіяти в ньому. Бути частиною суспільства - це бути частиною колективу, саме в початковій школі вчителю необхідно створити умови для формування дитячого колективу. Згуртованість, доброзичливість і єдність колективу молодших школярів є основна умова, потрібна для самоствердження особистості. Показник високого ступеня згуртованості дитячого колективу - це прагнення учнів займатися суспільно корисною працею, бажання показувати високі результати у різних видах діяльності [17].

Коли дитина приходить в школу, вона стає членом багатьох різних колективів, частину з яких вона вибирає самостійно (наприклад, гуртки), а членом інших вона стає внаслідок певних обставин, в першу чергу класного колективу. Будучи частиною колективу і суспільства дитина вчиться дотримуватися тих норм і правил відносин, які притаманні цьому колективу [1]. Так як дитина бажає бути прийнятою і визнаною, то не може не дотримуватися даних правил поведінки.

Для розвитку позитивного психологічного клімату в дитячому колективі, зміцнення колективу учитель організовує взаємодію учнів на досягнення спільних цілей. У зв'язку з цим під час урочної та позаурочної діяльності реалізуються різні форми роботи: в парах; в групі; колективні творчі справи; тренінг; командні ігри; круглий стіл; колективні творчі справи; спільна підготовка свят [4].

Кожна діяльність передбачає не тільки спілкування, але і взаємодію і взаємовідповідальність кожного, що дозволяє дітям відчути власну значимість для колективу, проявити свої вміння і якості і розвинути їх.

Таким чином, рішення завдань по формуванню колективу - невід'ємна частина духовно-морального розвитку і виховання учнів початкової школи на основі формування у них моральних норм, моральних установок, національних цінностей, прагнення допомагати і підтримувати своїх однокласників, нести відповідальність за колективну справу.

На основі експериментального вивчення дитячих груп О. Залужний запропонував свою класифікацію дитячих колективів, засновану на двох ознаках - ступені (рівні) організації і часу існування. Таким чином, він виокремлював:

1. Самовиникаючі колективи:

одноразово виникаючі або короткочасні, (наприклад, групи дітей, що граються, або вуличний натовп);

багаторазово виникаючі або довгочасні, які діють тривалий час (наприклад, компанії дітей із однієї школи або однієї вулиці) [9].

2. Організовані колективи:

короткочасні (наприклад, організовані ігри дітей, збори, конференції);

довгочасні прості, які об'єднують безпосередньо окремих осіб (наприклад, шкільні гуртки, класи);

довгочасні складні, які об'єднують цілі колективи, (наприклад, дитячі організації).

Говорячи про розвиток колективу, Я. Коломинський підкреслював, що цей розвиток іде від короткотермінових, самовиникаючих колективів до складних, довгочасних (довготривалих), організованих (таких, що виникають самостійно, стихійно, на певний нетривалий період).

Відмінною характеристикою (особливістю) перших контактних колективів є те, що вони егалітарні, тобто всі члени колективу рівні між собою і тому кожен член такого колективу має шанси стати лідером. І тільки з появою організованих колективів з'являється ієрархічна структура, за якої члени групи (колективу) займають певні, більше або менше чітко (суворо) фіксовані місця.

Цікавим є погляд О. Анісімова, який трактує соціально-психологічний клімат колективу як соціально-психологічний феномен, який відображає рівень комфортності існування у спільній діяльності та груповій взаємодії [2].

В результаті аналізу наукової праці А. Романова, можна зазначити, що соціально-психологічний клімат утворює систему взаємовідносин, що виникають між членами колективу. Під впливом індивідуальних особливостей, традицій всередині групи та певних стандартів формується комплекс психологічних умов, які сприяють чи перешкоджають ефективній спільній діяльності та різнобічному розвитку особи в групі для досягнення цілей окремого індивіда, колективу та усього підприємства [16].

Досліджуючи розвиток перших форм спільної діяльності у дітей, М. Красовицький виокремив чотири типи поведінки: захисно-негативістський; агресивний; первинно-соціальний; колективно-соціальний.

При цьому доречно зазначити, що два останні він об'єднував у один, говорячи про соціальну поведінку взагалі. Прослідковуючи розвиток цих форм поведінки в період перших трьох років життя дитини, вчений доводив, що сутність агресивного і негативного в поведінці з віком знижується, а соціального - збільшується. Важливу роль у розвитку соціального у поведінці відіграє перехід від «німих» взаємин до взаємин, які супроводжуються мовою, а потім і переростають у мовні взаємини (комунікацію, спілкування, діалог).

Крім того у процесі розвитку колективу з часом відбувається виокремлення лідерів, а також утворення навколо нього групи, центру, певного кола дітей, а також підгрупи дітей, які випадають із групи (колективу). О. Залужний вважав, що такі діти - це дезорганізатори, які заважають роботі інших дітей, або пасивні особи, які займаються своїми справами, не пов'язаними з роботою колективу.

Будь-який дитячий колектив має і офіційну структуру, що задається, як правило, дорослими, і структуру неофіційну, що характеризує його як соціально-психологічну спільність. Офіційну структуру дитячого колективу утворюють:

сітка складових його первинних колективів;

система координуючих їх зусилля і організовуючих загальну діяльність колективу органів самоврядування;

набір діяльностей, в яких бере участь колектив;

система реалізованих дітьми в процесі цієї діяльності соціальних ролей;

система ділових зв'язків колективу з навколишньою його дійсністю, між первинними колективами, між окремими школярами - його членами [14].

Офіційна структура дитячого колективу тісно пов'язана з ідеєю основної його осередку - первинного колективу. У колективі школи - це клас. Будь-який дитячий колектив виховного закладу або організації складається з цілої мережі первинних колективів, кожен з яких об'єднує ту чи іншу групу дітей в процесі спільної діяльності і опосередкованого нею спілкування. Однотипні первинні колективи в рамках одного виховного закладу пов'язані між собою і утворюють учнівський колектив установи або організації (школи, інтернату, учнівської бригади). Ці різні за своїми функціями, внутрішньої і зовнішньої структурі, способам входження в них дітей і педагогів колективи, функціонуючи в рамках однієї установи, утворюють єдиний учнівський колектив, який є органічною єдністю всіх цих відносно самостійних колективів різних типів [10].

Виховні можливості дитячого колективу обумовлюються, по-перше, змістом діяльності дітей; по-друге, тим, наскільки цей колектив як ціле є суб'єктом даної діяльності, і, по-третє, системою всіх відносин, які організовуються в процесі діяльності. При цьому виключно важливо формування всередині колективу відносин турботи про всіх його членах, що забезпечують оптимальне положення в ньому кожної дитини.

Неофіційна структура дитячого колективу складається у межах структури офіційної. Спільна діяльність, пробуджуючи почуття відповідальності за спільну справу, зближує дітей, пробуджує почуття симпатії між ними, посилює властиву дітям потребу у спілкуванні. В результаті між ними виникає ціла гама міжособистісних зв'язків та відносин емоційно-психологічного характеру. Серед них найбільш досліджено відносини виборчого характеру зв'язку та відносини, що об'єднують усіх дітей, що входять до колективу, як членів однієї соціально-психологічної спільності.

Міжособистісні зв'язки та відносини виборчого характеру призводять до утворення неофіційних емоційно-психологічних (дружніх, приятельських) мікрогруп, кожна з яких включає, як правило, невелику кількість дітей, які відчувають один до одного почуття зацікавленості, симпатії, прихильності. При цьому той самий школяр може бути членом не однієї, а кількох мікрогруп. Разом з тим не всі члени колективу входять до таких груп: одні діти мають дружні чи приятельські зв'язки поза цим колективом, інші взагалі не мають таких зв'язків.

Головною відмінною рисою дитячого колективу є спрямованість цілей, передбачених дорослими при об'єднанні дітей, побудові їх відносин. При цьому дитячий колектив становить умову і інструмент здійснення виховної функції. Будучи умовою, найбільш активного і цілеспрямованого впливу суспільства на особистість, дитячий колектив сам виконує виховні функції по відношенню до своїх членів. Ці функції дитячого колективу, тому і визначаються цільовими установками, завданнями, які ставить по відношенню до нього суспільство. В якості основного завдання виступає виховання особистості і формування соціальної спрямованості відносин в дитячих колективах [5].

У сучасних суспільних відносинах дитячий колектив займає своєрідне місце. Дитячий колектив являє собою особливе явище в системі суспільства як його майбутня продуктивна сила, визначається специфічний характер виховних завдань суспільства по відношенню до цього колективу.

Молодший шкільний вік є важливим у становленні особистості дитини, адже саме в цьому віці закладаються основи особистісного розвитку учнів початкової школи. Молодший шкільний вік триває з 6 до 10 (11) років [6].

В житті дітей семирічного віку відбувається рішучий перелом: вони вступають до школи. Перехід до шкільного навчання означає для дітей перш за все перехід до систематичного накопичення знань. Засвоєння основ наук розширює їх кругозір, розвиває мислення, змінює характер всіх психічних процесів - сприймання, пам'яті, уваги, роблячи їх більш свідомими і керованими, і головне - формує у дитини основи світогляду. Надходження дитини в школу означає для дітей перехід до нового способу життя, нової провідної діяльності; це рішуче позначається на формуванні всієї особистості дитини [8].

До вікових особливостей дітей 1-4 класів належать такі: незначний соціальний та моральний досвід, підвищена емоційність, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування. Основними потребами дитини в початкових класах є потреби: у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля [18].

У молодшому шкільному віці активно розвиваються пізнавальні потреби й інтереси, формуються мотиви навчання, продуктивні прийоми і навички навчальної роботи, так званого «уміння вчитися»; розкривається його індивідуальність; формуються навички самооцінки, самоконтролю і саморегуляції; засвоюються соціальні норми і зав'язуються міцні дружні зв'язки.

Для успішного формування дитячого колективу необхідною є наявність соціально значимої мети групи, яка б відповідала наступним вимогам [7]:

мета повинна мати чіткий результат;

мета повинна бути визначеною і зрозумілою кожному учаснику;

мета повинна бути технологічна, тобто містити у собі доступні молодшим школярам засоби її досягнення;

мета повинна бути особистісно привабливою для кожного молодшого школяра.

Необхідно враховувати, що характер цілей обов'язково повинен змінюватися в міру формування і розвитку колективу і бути адаптований до характерних особливостей як групи в цілому, так і кожної окремої особистості, що знаходиться в ній. Безперервна зміна перспектив, постановка нових найближчих перспективних завдань - обов'язкова умова формування учнівського колективу.

Важливою умовою формування учнівського колективу є також створення сприятливого соціально-психологічного клімату. Соціально психологічний клімат - це одна з цілісних характеристик колективу. У ньому відображаються взаємини, що складаються з плином часу, характер ділового співробітництва, особисте ставлення до значних явищ навколишнього дитячого життя. Соціально-психологічний клімат виступає в якості діагностичного показника соціальної зрілості учнівського колективу [12].

Створення сприятливого соціально-психологічного клімату в групі молодших школярів включає в себе організацію наступних заходів:

опору на найбільш активних і авторитетних членів групи;

попередження і вирішення міжособистісних конфліктів;

управління процесом формування змістовних компонентів клімату, які створюють загальний емоційний фон у групі;

підготовку кураторів до роботи зі шкільними групами [3].

Одним з першорядних умов формування колективу є стиль керівництва цим колективом, а в дитячому колективі важливу роль відіграє стиль педагогічного керівництва. Такі характеристики як працездатність групи, здатність успішно вирішувати поставлені завдання істотно залежать від особливостей взаємодії з куратором, або так званим класним керівником групи. Найважливіша умова формування дитячого колективу - інтеграція усіх впливів, що здійснюються на групу в єдину систему, яка забезпечує безперервність цих процесів. Така інтеграція досягається шляхом використання комплексу педагогічних впливів, постійної турботи членів групи один про одного, об'єднання зусиль усіх, хто бере участь в роботі з групою, здійснення цілеспрямованої, систематичної виховної роботи із дитячою групою в рамках концепції виховної роботи освітнього закладу [13].

Отже в розвитку колективу особлива роль належить спільній діяльності. Це визначає, по-перше, необхідність залучення всіх молодших школярів у різноманітну і змістовну в соціальному і моральному відношенні колективну діяльність, а по-друге, необхідність такої її організації та стимулювання, щоб вона об'єднувала і споріднювала вихованців в працездатний самокерований колектив. Звідси ми можемо зробити два вагомі висновки:

1. В якості найважливіших засобів формування дитячого колективу виступають навчальна та інші види різноманітної діяльності.

2. Діяльність вихованців повинна будуватися з дотриманням ряду умов, таких як вміле пред'явлення вимог, формування здорової громадської думки, організація захоплюючих перспектив, створення і примноження позитивних традицій колективного життя. Проведемо опис методики із вивчення соціально-психологічної комфортності колективу - методика «Дослідження взаємовідносин в колективі» (За Е. В. Гуровою і Н. Ф. Шляхта). Мета даної методики передбачає виявлення і кількісну оцінку чотирьох видів взаємин (соціальна дистанція, дружба, альтруїзм, відповідальність). Обробка та інтерпретація даних передбачає знаходження суми показників усіх анкет по кожному твердженню. Співвідношення коефіцієнтів Ki показує співвідношення типів взаємовідносин у групі: позитивних, нейтральних, негативних.

Методика «Наші взаємини» (за Л. Фрідман) дозволяє виявити рівень задоволеності дітей різними сторонами життя в колективі. Обробка та інтерпретація даних передбачає підрахунок частоти виборів респондентами у відсотках від кількості опитаних всіх наведених висловлювань. Висловлювання, які опинилися в пріоритеті в першій і другій групах будуть домінантними характеристиками тенденції на рівні конкретного дитячого колективу.

Л. М. Фрідман також розробив методику «Що важливіше», яка має на меті визначення рівня згуртованості групи. Учням пропонується анкета з 35 якостей, які характеризують: ставлення до навчання, стиль поведінки і діяльності, знання, розумові якості, навчально-організаційні вміння, ставлення до товаришів, ставлення до себе. Дана методика дозволяє визначити рівень згуртованості, а також побачити найбільш вагомі якості, які виділили учні, що належать до певної сфери, з якою учні пов'язують успіх своєї спільної діяльності [15].

В. С. Івашкін та В. В. Онуфрієва розробили методику «Визначення опосередкованої групової згуртованості», метою якої є встановлення рівня групової згуртованості, що опосередкована цілями і задачами спільної діяльності. Досліджуваним пропонується вибрати зі списку, що містить якість п'ять якостей, які вони вважають найбільш важливими для людини як члена колективу. За допомогою даної методики можна визначити не лише рівень групової згуртованості, а й встановити, які якості є визначальними для групи: емоційні (Е), ділові (Д) чи моральні (М).

Методика А. Ф. Фідлера «Діагностика психологічної атмосфери в організації» передбачає дослідження психологічної атмосфери в колективі. В основі методики, яка складається з 10 пунктів, лежить метод семантичного диференціала. На підставі індивідуальних профілів підраховується середнє значення по кожному пункту. Відповідь по кожному з 10 пунктів шкал оцінюється зліва направо від 1 до 8 балів. Чим лівіше розташований знак «*», тим нижчий бал та доброзичливіша психологічна атмосфера в колективі, на думку того, хто відповідає.

При обробці отриманих даних підраховується сума середніх значень та ділиться на кількість пунктів - 10. Підсумковий показник коливається від найбільш позитивної оцінки - 10, до найбільш негативної оцінки - 80 балів:

до 39 - свідчить про доброзичливу психологічну атмосферу у колективі;

40-59 - є середніми показниками і говорять про наявність у колективі незначних дестабілізуючих факторів;

60-80 - вказують на погану, недоброзичливу,

психологічну атмосферу у колективі.

На підставі індивідуальних профілів створюється середній профіль, який характеризує психологічну атмосферу колективу.

В дослідженні взяло участь 16 молодших школярів загальноосвітньої школи. Опитування проводилося у квітні 2021 року. Метою діагностичної роботи було підтвердження взаємозв'язку між особливостями психологічної атмосфери в дитячому колективі молодших школярів і закономірностями протікання в ній низки процесів (навчання, виховання і т.д.). Дана методика дала змогу визначити ступінь задоволеності кожного члена дитячого колективу молодших школярів психологічною атмосферою в цілому, через оцінку окремих її компонентів.

За результатами обстеження ми з'ясували, що в дитячому колективі молодших школярів переважно домінує нестійка, суперечлива емоційна атмосфера. Всього 45% молодших школярів в даній групі оцінюють пропоновані критерії емоційної атмосфери позитивно, а інші 55% школярів відзначають своє ставлення до компонентів емоційної атмосфери як негативні. З чого можна зробити попередній висновок, що група молодших школярів недостатньо сформована і тому більшість її членів некомфортно себе почувають серед однолітків.

Вони відчувають байдужість і холодність з боку однокласників, відчувають свою безуспішність і непродуктивність в навчальній діяльності. Результати діагностики показують, що кожен член дитячого колективу із молодших школярів відчуває себе відокремлено, тобто не бачить своєї причетності до групи оточуючих його людей. Такі результати діагностики показують, що на даному етапі формування дитячого колективу молодших школярів з боку педагогів створено недостатньо умов для його ефективного розвитку [19].

На наступному етапі експерименту нами було проведено діагностичне обстеження того ж дитячого колективу молодших школярів, за допомогою методики визначення рівня ціннісно-орієнтаційної єдності групи, як однієї з умов розвитку колективу (А. Ф. Фідлер).

Результати визначення рівня ціннісно-орієнтаційної єдності групи, як однієї з умов розвитку колективу (А. Ф. Фідлера) представлено в таб. 2.1.

Таблиця 2.1

Результати визначення рівня ціннісно-орієнтаційної єдності групи, як однієї з умов розвитку колективу, (А. Ф. Фідлера)

№ учня з класу	Дружелюбність	Згода	Задоволеність	Продуктивність	Теплота	Співпраця	Взаємопідтримка	Захопленість	Цікавість	Успішність
1	2	2	2	1	3	3	2	1	2	2
2	2	3	3	2	2	1	3	3	3	2
3	1	2	1	1	3	2	2	2	2	3
4	2	1	1	3	3	1	2	2	2	2
5	1	2	2	3	3	1	1	2	3	3
б	3	1	1	2	2	2	2	2	2	2
7	4	4	4	4	3	1	4	4	4	5
8	5	5	4	4	4	3	5	3	3	5
9	4	4	4	4	5	5	4	4	4	4
10	1	2	4	3	2	2	2	2	1	4
11	1	1	1	2	2	3	3	3	2	3
12	2	3	2	3	1	3	3	2	3	2
13	2	2	2	2	2	3	3	2	3	2
14	2	2	3	4	2	3	3	2	3	4
15	2	2	3	4	2	3	1	2	3	1
16	3	1	4	4	2	3	3	2	3	1

Обробка і інтерпретація результатів

1. Підраховується загальна кількість обраних респондентами якостей. Для цього загальна кількість респондентів (членів групи) N множиться на 5. (кількість зроблених кожним респондентом виборів): N х 5.

2. Підраховується загальна кількість емоційних (Е), ділових (Д) і моральних (М) якостей, зазначених усіма членами групи. В результаті отримаємо S Е =...; S Д =...; S М =...

3. Обчислюється відсоток виборів, що припадають на емоційні (Е), ділові (Д) і моральні (М) якості. Для цього загальна сума кожного блоку якостей (відповідно, S Е =...;

S Д =...; S М =...) ділиться на N х 5 і множиться на 100%.

Е = S Е х 100% / N х 5;

Д = S Д х 100% / N х 5;

М = S М х 100% / N х 5.

1. В результаті отримуємо відсоткове співвідношення трьох шкал (Е, Д, М) у вигляді Е%: Д%: М%, яке відображає основні орієнтації в групі.

2. Визначаємо рівень групової згуртованості. При цьому маємо на увазі, що:

- якщо Д > 55% або Д - М> 60%, то групова згуртованість висока (3 бали) - усі молодші школярі дитячого колективу відчувають сильну прихильність та симпатію один до одного. В такому колективі цінується та поважається кожний член класу;

- якщо М >55%, то групова згуртованість середня (2 бали) - в класі відсутня єдність колективу, налічується лише певна кількість мікрогруп, що об'єднані за симпатіями, інтересами;

- в інших випадках, при 35% <М <55% - групова згуртованість низька - існують лише окремі лідери, колективні справи вирішуються рідко, учні здебільшого не відчувають прихильність і симпатії один до одного.

За критеріями даної методики, дуже низьким рівнем ціннісно-орієнтаційної єдності групи прийнято вважати 50%. Нами було відзначено, що у даному дитячому колективі молодших школярів відносно низький рівень ціннісноорієнтаційної єдності (всього 70%), що підтверджують розбіжності при виборі тих чи інших наданих суджень. Це ймовірно пояснюється тим, що дана група молодших школярів ще недостатньо адаптувалася до умов навчання в школі, а також знаходиться на першій стадії формування колективу.

Молодші школярі по-різному сприймають сенс запропонованих суджень, тим самим показуючи відмінності в ціннісних орієнтаціях. Такі результати діагностики показують, що на даному етапі формування учнівського колективу недостатньо створених умов для його розвитку. У групі недостатньо проводяться адаптуючі виховні заходи, що також може несприятливо позначатися на емоційному забарвленні атмосфери всередині учнівської групи.

У результаті проведення методики А. Ф. Фідлера «Діагностика психологічної атмосфери в організації» було констатовано той факт, що 15% досліджуваних молодших школярів вважають психологічну атмосферу у дитячому колективі доброзичливою; на думку 45% опитуваних у колективі наявні незначні дестабілізуючі фактори; решта 40% переконані, що у групі панує недоброзичлива психологічна атмосфера. Кількісні показники прояву означених характеристик подано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Кількісні показники прояву психологічної

атмос(	)ери дитячого колективу
Недоброзичлива	Нейтральна	Доброзичлива
(кількість осіб)	у %	(кількість осіб)	у %	(кількість осіб)	у %
16	40	18	45	6	15

З даних, представлених в таблиці 2.2 можна бачити, що незначна кількість досліджуваних (15%) психологічну атмосферу у учнівському колективі вважають доброзичливою. За комфортних стосунків члени колективу з повагою та симпатією ставляться один до одного, що сприяє підвищенню продуктивності навчання.

Задоволення молодших школярів характером міжособистісних відносин та умовами навчання значно впливають на стан соціально-психологічного клімату учнівського колективу. На думку 45% респондентів у учнівському колективі наявні незначні дестабілізуючі фактори, що негативно впливають на психологічну атмосферу колективу й породжують певні загрози для успішного його існування. Згідно результатів нашого дослідження, 40% учасників учнівського колективу відчувають недоброзичливу психологічну атмосферу. Зазвичай члени таких колективів байдуже ставляться один до одного й до колективу в цілому, не виявляють інтересу до того, що їх безпосередньо не стосується.



Рис. 2.1 Кількісні показники прояву психологічної атмосфери в учнівському колектив молодших школярів

Кількісний аналіз результатів групової згуртованості учнівського колективу за методикою «Дослідження взаємовідносин в колективі» (За Е. В. Гуровою і Н. Ф. Шляхта» 4-А клас (експериментальна група) представлено в таб. 2.3.

Таблиця 2.3

Кількісний аналіз результатів групової згуртованості учнівського колективу за методикою «Дослідження взаємовідносин в колективі»

№	Ініціали молодшого школяра	Номери запитань	Загальна сума балів
		1	2	3	4	5
1.	К. О.	2	3	2	3	2	12
2.	Л. В.	2	3	2	2	2	11
3.	Б. Д.	2	3	2	2	2	11
4.	Р. М.	2	3	2	2	2	11
5.	3. Л.	1	2	3	2	3	10
6.	К. О.	1	2	1	3	3	11
7.	М. Є.	2	3	2	2	3	12
8.	Л. А.	1	2	1	3	3	11
9.	К. В.	1	2	2	3	3	11
10.	М. О.	1	2	2	2	3	10
11.	К. І.	3	4	2	2	1	12
12.	Л. І.	1	3	1	3	2	11
13.	С. Д.	1	3	2	2	2	10
14.	X. М.	3	3	3	2	2	13
15.	В. А.	2	4	2	2	2	12
16.	Т. М.	1	3	2	2	3	11

Обробка і інтерпретація результатів

1. 4-А nx5 28 * 5 = 140

2. S Е = 42 S Д = 47 S М = 49

3. Е = S Е х 100% / N х 5;

Д = S Д х 100% / N х 5;

М = S М х 100% / N х 53,4)

1. Е = 42 х 100% / 16 х 5=30%

Д = 47х 100% / 16 х 5=34%

М = 49 х 100% / 16х 5=36%

Переважає моральний блок якостей

Аналіз результатів за методикою «Дослідження взаємовідносин в колективі» (За Е. В. Гуровою і Н. Ф. Шляхта» показав зростання індексу групової згуртованості. Так, після відвідування корекційних занять кількість учасників з низьким рівнем групової згуртованості з 10% знизилася до 8%; з рівнем нижче середнього з 20% - до 15%; з середнім рівнем з 35% - до 22%; показники респондентів з рівнем вище середнього зросли з 20% до 25%; а високого рівню піднялися з 15% до 30%. Кількісні показники рівнів групової згуртованості в колективі перед початком проведення педагогічного експерименту та після його завершення представлено в таблиці 2.4



Таблиця 2.4

Кількісні показники рівнів групової згуртованості в колективі

Рівень розвитку	Кількість респондентів (у %)
	Експериментальна група
	Констатувальний експеримент	Контрольний експеримент
Низький	10	8
Нижче середнього	20	15
Середній	35	22
Вище середнього	20	25
Високий	15	30

Наочне представлення результатів наведено на рис 2.2.

Рис. 2.2 Графічне зображення результатів групової згуртованості учнівського колективу за методикою «Дослідження взаємовідносин в колективі»

Вищенаведені показники є свідченням того, що в результаті впровадження психокорекційних заходів, збільшилася кількість досліджуваних з високим рівнем групової згуртованості, тобто поліпшилася спільна діяльність, спрямована на досягнення спільної мети колективу.



Висновки

1. На початку дослідження проаналізовано особливості дитячого колективу в поглядах сучасної педагогіки та психології. Розкрито сутність такого основного поняття даної роботи, як «дитячий колектив». В якості найбільш вдалих трактувань наведено визначення О. Залужного, Я. Коломинського, М. Богомолова, О. Анісімова, М. Красовицького.

2. Охарактеризовано основні види дитячих колективів та перелічено їх особливості. Зазначено, що офіційну структуру дитячого колективу утворюють: сітка складових його первинних колективів; система координуючих їх зусилля і організують загальну діяльність колективу органів самоврядування; набір діяльностей, в яких бере участь колектив; система реалізованих дітьми в процесі цієї діяльності соціальних ролей; система ділових зв'язків колективу з навколишньою його дійсністю, між первинними колективами, між окремими школярами - його членами. Наголошено на неофіційній структурі дитячого колективу.

3. Окремо наведено психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку та зазначено, що до вікових особливостей дітей 1-4 класів належать такі: незначний соціальний та моральний досвід, підвищена емоційність, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування. Основними потребами дитини в початкових класах є потреби: у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків.

4. В практичній частині дослідження дано короткий опис головних методів вивчення учнівського колективу та описано порядок обробки результатів. Проведене експериментальне дослідження засвідчило, що в експериментальній групі молодших школярів переважно домінує нестійка, суперечлива емоційна атмосфера. Всього 45% молодших школярів в даній групі оцінюють пропоновані критерії емоційної атмосфери позитивно, а інші 55% школярів відзначають своє ставлення до компонентів емоційної атмосфери як негативні. Для корекції існуючої ситуації запропоновано психокорекційні заходи.



Список використаних джерел

1. Акіменко В. М. Формування культури взаємин учнів старшого шкільного віку. Таврійський вісник освіти. 2015. № 4 (52). С. 100-104.

2. Бадер С. О. Управління розвитком учнівського колективу в педагогічній спадщині А. С. Макаренка. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. 2013. № 7 (266). Ч. ІІ. С. 133-139.

3. Білошицька Т. Ю. Особливості роботи класного керівника в сучасних умовах. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2013. № 4 (70). С. 111-115.

4. Бродовська А. В. Розвиток групової згуртованості молодших школярів в умовах соціально-психологічного тренінгу. Актуальні проблеми особистісного зростання. Житомир, ЖДУ ім. Івана Франка, 2017. С. 13-15.

5. Бродовська А. В. Особливості міжособистісних взаємовідносин молодших школярів у шкільному колективі. Пріоритети розвитку педагогічних та психологічних наук у ХХ! столітті. Одеса: Видво ГО «Південна фундація педагогіки», 2017. 104 с.

6. Булага К. М. Удосконалення змісту навчальної діяльності вихованців дитячого хореографічного колективу: на прикладі програми занять народного художнього колективу ансамблю танцю «Барвінок». Ресурсно-орієнтоване навчання в «3D»: доступність, діалог, динаміка: матеріали IV Всеукр. наук. - практ. інтернет-конф., м. Полтава, 17-21 лютого 2020 р. Полтава: КУЕП ПДАА, 2020. С. 196-200.

7. Гриневич Л. Організація освітнього процесу в школах України в умовах карантину: аналітична записка. К.: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2020. 76 с.

8. Зуб Л. Будуємо майбутнє разом: програма профілактики конфліктів та правопорушень серед учнівської молоді: навчально-методичний посібник для фахівців. К.: ТОВ «ОБНОВА КОМПАНІ», 2016. 298 с.

9. Каменєва Н. С. Колектив учнів початкової школи як проблема сучасної педагогічної практики. Соціум. Наука. Культура. URL: http://intkonf.org /kameneva-ns-kolektiv-uchnivpochatkovoyi-shkoli-yak-problema-suchasnoyipedagogichnoyipraktiki/. (дата звернення: 18.10.2022).

10. Москаленко О. А. Учнівське самоврядування в школі як засіб формування соціальної активності та громадянської самосвідомості учнівської молоді. Класний керівник. 2013. №17-18. С. 149-150.

11. Попадич О. О. Методика виховної роботи у початковій школі: Методичні матеріали. Ужгород: ДВНЗ «УжНУ», 2019. 52 с.

12. Порохня Л. А. Учнівський колектив як важлива складова учнівського середовища. Педагогіка та психологія. 2015. Вип. 48. С. 67-74.

13. Романовська Д. Формування позитивного психологічного мікроклімату класних та педагогічних колективів. Психолог. 2012. № 21. С. 19-23.

14. Сараєва О. Дитячий колектив: психологопедагогічний вимір проблеми. Людинознавчі студії. Серія: Педагогіка. 2015. Вип. 31. С. 280-292. 43.

15. Сеїтосманов А. Автономія як шлях до ефективного менеджменту школи. Методичні рекомендації. К., 2019. 47 с.

16. Червінська І. Б. Теоретико-методичні засади виховної роботи в початковій школі: навч. - метод. посіб. для студ. Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2012. 15 с.

17. Фурман О. Є. Психологічні параметри інноваційнопсихологічного клімату загальноосвітнього навчального закладу: дис д-ра психол. наук; ДЗ «Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського». Одеса, 2015. 37 с.

18. Щукіна О. В. Колектив як засіб виховного впливу на особистість. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2015. № 4 (35). С. 18-23.

19. Юрченко В. В. Колектив та основи безконфліктних відносин в ньому. К.: Наукова думка, 2016. 67 с.



Додатки

Додаток А

Приклад корекційних заходів з покращення соціально-психологічного клімату в учнівському колективі

Вправа «Снігова куля»

Мета: з'ясувати рівень обізнаності учасників щодо поняття «соціально-психологічний клімат».

Хід вправи: учасникам по черзі пропонують відповісти на питання - як вони розуміють, що таке соціальнопсихологічний клімат і наскільки ця тема є актуальною зараз. Всі думки учасників записуються на ватмані, який передається від одного учасника до іншого. Проводиться за допомогою методу мозкового штурму, під час якого важливо дати можливість висловишся всім учасникам.

Вправа Л. Кокоренко «Сніданок-обід-вечеря»

Мета: діагностика та корекція сприймання людиною себе та серед інших людей, стабілізація самооцінки, прийняття ресурсних і проблемних сторін своєї особистості.

Хід вправи: учасникам необхідно об'єднатися в групи по п'ять-сім чоловік і обрати, що вони малюватимуть: сніданок, обід чи вечерю. Як тільки групи обрали теми для малювання, учасники не мають права обговорювати й радишся з допомогою вербальних та інших засобів стосовно того, хто і де буде малювати. Кожному учаснику потрібно уявити себе у вигляді страви на сніданок, обід чи вечерю. Після завершення роботи зазвичай відбувається обговорення, яке починається з емоційного реагування групи в цілому, а пізніше аналізується індивідуальна робота учасників.

Ймовірні запитання:

1. Що це за страва? Яка вона? Чи давно була приготована? Як готувалася?

2. Як часто даний продукт повинен з'являтися за столом?

3. Чи характерною є страва для нашої культури чи відноситься до екзотичної кухні?

4. Як при подачі оформлена страва?

5. Це перша, друга чи третя страва?

6. Які температурні та естетичні характеристики має страва?

7. Де саме на столі буде розташована страва?

8. Як почуває себе страва стосовно інших страв?

9. Для кого вона була приготована?

Вправа «Малюнок на жатому папері»

Мета: актуалізація та вираженій почуттів, пов'язаних зі самосприйняттям людини в даний період часу, їх усвідомлення та інтеграція, корекція внутрішнього контролю та скованості, розуміння психологічного стану інших людей, зниження прояву агресії.

Хід вправи: необхідно взяти листок паперу і повністю змочити його водою, розвернути та покласти перед собою. Учасникам пропонується створити образ, який існує насправді або ж у їх фантазії. Рекомендується фіксувати свої відчуття в ході роботи. Після завершення процесу малювання учасники показують один одному створені роботи та коментують, відповідаючи на такі питання:

1. Що Ви створили?

2. Які відчуття викликає у Вас створена робота?

3. Що Ви відчували під час створення роботи?

4. На що схоже малювання на жатому папері якщо порівняти цей процес з життям?

5. Який досвід може отримати людина малюючи на жатому папері?

Размещено на Allbest.ru

...