Проєктна технологія розвитку креативності майбутніх учителів технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Проєктна технологія розвитку креативності майбутніх учителів технологій

Хоруженко Тетяна Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технологічної і професійної освіти

м. Глухів

Анотація

Проблема формування креативності особистості є важливим завданням у підготовці майбутніх учителів технологій, адже вона відображає професійне становлення фахівця, який повинен бути компетентним в педагогічній діяльності та творчим у проєктно-технологічній. Розвиток креативності студентів є одним із ключових чинників успішності навчання, подальшої адаптації до змінних умов життя та успішності в професійній сфері.

Метою статті є обґрунтування проєктної технології як однієї з інноваційних педагогічних методик, що дозволяє успішно розвивати креативність майбутніх учителів технологій.

Про важливість розвитку креативності майбутніх фахівців зазначено в освітніх документах України, Європейського Союзу, деклараціях Всесвітнього економічного форуму. Головна мета педагогічної освіти - формування компетентних, креативних учителів, здатних не лише застосовувати знання та навички на практиці, а й приймати оригінальні рішення у професійній діяльності, зокрема в умовах нової української школи.

Тривалий час трактування креативності розглядалося як синонім творчості, а відмежовування цього поняття та його поширення у науковій спільноті відбулося у ХХ столітті. Креативність - це здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, вона є необхідною мотиваційною основою творчої діяльності.

В контексті розвитку креативності майбутніх учителів технологій особливого значення набуває проєктна технологія навчання. Успіх використання проєктної технології визначається роллю викладача, який виступає фасилітатором, організовуючи освітній процес. У процесі підготовки вчителя технологій впровадження методу творчих проєктів відбувається, в основному, під час засвоєння змісту вибіркових дисциплін циклу професійної підготовки, які мають прикладну спрямованість.

Важливим критерієм вибору теми для проєктування є його значущість для студента, соціальна орієнтованість, наявність підприємницького потенціалу, практичне застосування, творчий потенціал. Ефективними типами проєктів, які сприяють розвиткові креативності майбутніх учителів технологій, є інформаційний, дослідницький, творчий, ігровий, практико- орієнтований.

У висновку наголошено: проєктна технологія навчання створює сприятливі умови для розвитку креативності майбутніх учителів технологій, підготовки фахівців з високим рівнем професійної компетентності та творчого мислення.

Ключові слова: освіта, навчання, проєктна технологія, креативність, майбутній вчитель технологій.

Abstract

Khoruzhenko Tetiana Anatoliivna PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor of Technological and Professional education chair, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical university, Hlukhiv

PROJECT TECHNOLOGY FOR THE DEVELOPMENT OF CREATIVITY OF INTENDING TECHNOLOGY TEACHERS

The problem of developing personal creativity is an important task in the training of future technology teachers. It reflects the professional development of a specialist who must be competent in teaching and creative in project and technology activities. The development of students' creativity is one of the key factors in learning success, adaptation to changing living conditions, and success in the professional sphere.

The aim of the article is to substantiate project technology as one of the innovative pedagogical methods that allows successfully developing the creativity of future technology teachers.

The importance of developing the creativity of future specialists is indicated in the educational documents of Ukraine, the European Union, the declarations of the World Economic Forum. The main goal of pedagogical education is to form competent, creative teachers who are able to apply knowledge and skills in practice, make original decisions in their professional activities, particularly in the context of the new Ukrainian school.

The spread of the concept "creativity" in the scientific community took place in the twentieth century. Creativity is the ability to generate new, original ideas, it is a necessary motivational basis for creative activity.

Project-based learning technology is of particular importance for developing the creativity of future technology teachers. The success of using project technology is determined by the role of the teacher, who acts as a facilitator and organizes the educational process. In the process of training a technology teacher, the introduction of the method of creative projects occurs during the assimilation of the content selective disciplines of the professional training cycle, which have an applied focus.

An important criterion for choosing a project topic is its significance for the student, social orientation, entrepreneurial potential, practical application, creative potential. Effective types of projects that promote the development of future technology teachers' creativity are informational, research, creative, playful, practice-oriented.

The conclusion emphasizes that project-based learning technology creates favorable conditions for the development of creativity of future technology teachers, training of specialists with a high level of professional competence and creative thinking.

Keywords: education, training, project technology, creativity, intending technology teacher.

Постановка проблеми

Сучасна епоха вимагає нових підходів до засвоєння знань та їх застосування на практиці, тому проблема розвитку креативності молодого покоління стає особливо актуальною, адже головною умовою розвитку сучасного суспільства стають фахівці, здатні до нестандартного мислення. Креативність стає необхідною складовою конкурентоспроможності випускників та їх успішної професійної самореалізації. Зокрема, в Україні відчутна потреба у педагогах, які можуть творчо мислити та приймати оригінальні рішення. Важливість цієї навички полягає не лише в умінні реалізовувати методи навчання в освітньому процесі, але й у здатності новаторсько їх використовувати у змінених умовах, вміти втілювати інноваційні педагогічні технології та оригінально підходити до розв'язання різноманітних ситуацій педагогічної дійсності.

Проблема формування креативності особистості є однією з важливих завдань у підготовці майбутніх вчителів технологій. Незважаючи на значну кількість наукових досліджень і публікацій, проблема креативності майбутніх вчителів технологій залишається актуальною, оскільки досі не існує чіткої структури і розроблених теоретичних та методичних засад для її розвитку. Ця проблема пов'язана, з одного боку, з особливостями розвитку сучасного суспільства, а з іншого боку, вона відображає професійне становлення фахівця технологічної освітньої галузі, який повинен виявляти не лише компетентність в галузі педагогічної освіти, але й демонструвати творчий підхід у проєктно- технологічній діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання розвитку креативності особистості були предметом наукових розвідок багатьох дослідників. Так, наукові засади креативності досліджували Д. Богоявленська, Дж. Гілфорд, Д. Кугер, В. Моляко, О. Пономарьова, В. Роменець, С. Сисоєва, Р. Стенберг, П. Торренс, Д. Треффінджер та інші. Багато українських вчених досліджують проблему креативності у контексті проблем творчості, творчого мислення, розвитку творчих здібностей особистості, обдарованості. Так, Н. Кічук провела методологічний та змістовий аналіз творчої особистості педагога, М. Мусійчук визначила педагогічні умови ефективності розвитку творчих здібностей майбутніх учителів, а Г. Сємьонова - педагогічні умови розвитку творчих здібностей майбутніх учителів на основі особистісно орієнтованого підходу, Г. Пономарьова, Л. Петриченко, І. Полякова, А. Харківська, Антонова, С. Бурчак досліджували креативність майбутнього вчителя в загальній теорії творчості.

Одним із засобів розвитку креативності особистості є проєктна технологія, яка активно використовується в закладах освіти країн Європейського Союзу. Основоположниками методу проєктів були Сесіль Рейді та Руфус Стімсон, детальний розгляд проблема організації навчання за методом проєктів отримала в роботах Д. Дьюі, В. Кілпатрика, Е. Колінгса, розвиток методу проєктів у вітчизняних школах пов'язаний з іменами В. Ігнат'єва, М. Крупеніної, В. Шульгіна, Г. Ващенка, Е. Полата, окремі аспекти організації проєктно-технологічної діяльності майбутніх учителів технологій досліджували Андрощук, О. Коберник, В. Курок, В. Сидоренко, В. Стешенко, А. Терещук, В. Титаренко та інші.

Метою статті є обґрунтування проєктної технології як однієї з інноваційних педагогічних методик, що дозволяє успішно розвивати креативність майбутніх учителів технологій.

Виклад основного матеріалу

Про важливість розвитку креативності майбутніх фахівців зазначено у численних освітніх документах нашої держави - Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти, Законі України «Про вищу освіту», Доктрині збалансованого розвитку «Україна 2030» тощо. Що стосується освітніх документів Європейського Союзу, то важливість формування креативного випускника зазначена у таких документах: декларації Всесвітньої конференції з вищої освіти ЮНЕСКО «Вища освіта у XXI столітті: бачення та дії» (1998 р.), яка визначає креативність як інноваційний підхід в освіті; Лісабонській декларації про європейські університети (2010 р.), де відзначено, що університети Європи мають сприяти розвитку творчості, креативного мислення та інновацій; декларації Всесвітнього економічного форуму в Давосі (2017 р.), який визначив креативне мислення однією із ТОП-5 компетенцій найближчого десятиліття. Серед ТОП-10 навичок 2025 року, визначених учасниками Всесвітнього економічного форуму у Давосі (2023 р.), традиційно важливими є креативність, оригінальність та ініціатива. Дослідники проєкту FINCODA пропонують розглядати креативність як один із складників інноваційної компетентності фахівця.

Згідно з дослідженням Adobe, проведеним серед 1000 закладів освіти, 96% респондентів зазначають, що креативність є цінною навичкою для суспільства, а 78% вважають, що креативність важлива для успішного кар'єрного зростання. Майже 68% опитаних стверджують, що креативність є якістю, з якою людина народжується, але також їй можна навчитися, 71% респондентів вважають, що у навчальній програмі закладу освіти повинен бути предмет, присвячений креативному мисленню, а понад 78% здобувачів освіти висловлюють бажання бути більш креативними. Таким чином, одним із завдань сучасної вищої освіти стає переосмислення своєї ролі у підготовці фахівців нового покоління, які мають володіти нестандартним, самостійним мисленням.

В сучасній освітній діяльності розвиток креативності майбутнього вчителя вважається одним із ключових чинників успішності навчання, подальшої адаптації фахівця до змінних умов життя і важливим фактором його успішності в професійній сфері, адже креативність визначає готовність особистості до змін і відмови від стереотипів. За словами В. Павленка, у сучасному світі важливо, щоб учитель, який успішно розвиває креативність учнів, сам був креативною особистістю і прагнув подолати шаблони та формальності у навчанні[1]. Таким чином, головна мета педагогічної освіти сьогодні - це формування компетентних, креативних учителів, здатних не лише застосовувати знання та навички на практиці, а й приймати оригінальні рішення у професійній діяльності, зокрема в умовах нової української школи.

Важливо відзначити, що проблема розвитку креативності особистості знаходиться в центрі уваги педагогічних систем різних країн Європи та США. Перші методи розвитку креативного мислення були розроблені такими вченими, як Дж. Гілфорд, Е. Торренс, Р. Крачфілд, Е. де Боно, які отримали широке застосування в освітній практиці. Звернення до наукової літератури дозволило з'ясувати, що довгий час трактування креативності розглядалося як синонім творчості та пов'язувалося з особливостями творчого процесу, а відмежовування цього поняття та його поширення у науковій спільноті відбулося лише у ХХ столітті завдяки працям Дж. Гілфорда, який почав використовувати даний термін з метою позначення високого інтелектуального рівня людини, яка здатна раціонально та ефективно вирішувати проблеми, часто вдається до дій на підставі інтуїції та високо цінує ірраціональність у собі та інших. Основними ознаками креативності Дж. Гілфорд визначив наступні здатності: формулювати проблеми, генерувати велику кількість ідей, реагувати на подразники нестандартним чином, удосконалювати сприйняття об'єкта, додаючи конкретні деталі, вирішувати проблеми через використання аналітично-синтетичних операцій [2].

У словнику іншомовних слів знаходимо, що термін «креативність» походить від агл. сгеаїе (творити) та означає «творчу спрямованість людини, готовність до формулювання, прийняття і створення принципово нових ідей та рішень, що відрізняються від традиційних або загальноприйнятих» [3]. У сучасному тлумачному психологічному словнику термін креативність (від лат. creatura -- створення) тлумачиться як «здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації» [4]. Словник термінів і понять сучасної освіти трактує креативність як «характерну рису творчої особистості, що виявляється в зміні універсуму культури, здатності здійснювати щось нове: знаходити нове рішення проблеми, новий метод та інструмент, створювати новий художній продукт» [5].

Аналіз трактувань терміну «креативність» українськими дослідниками доводить, що неможливо надати єдиного визначення цього явища. Однак їх можна систематизувати за певними групами, а саме: 1) здатність до творчості, відмова від стереотипного мислення, наявність певного рівня творчих здібностей і можливостей особистості; 2) здатність осмислювати та розуміти нове, без страху відійти від звичного; 3) здатність до генерування ідей та вміння доводити їх до конкретного практичного результату; 4) як найвищий рівень інтелектуальних можливостей особистості; 5) як не вроджена риса особистості, а цілісний процес, що вимагає постійного розвитку [6].

У статті, погоджуючись з думкою С. Бурчака, розглядаємо креативність як інтегративну сукупність якостей особистості, які спонукають її до творчої діяльності та проявляються в різних сферах активності і розглядаються як відносно незалежний фактор обдарованості та як умова самореалізації особистості. Креативність - це здатність генерувати нові, оригінальні ідеї, вона є творчою здібністю та необхідною мотиваційною основою творчості [6].

Розвиток креативних здібностей здобувачів освіти - це завдання викладача, реалізація якого полягає в управлінні процесами творчого пошуку, створенні ситуацій, які сприяють творчій активності та направленості студента, а також розвитку його уяви, асоціативного мислення, здатності розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися та розв'язувати все більш складні творчі завдання. Ключовими аспектами формування креативності здобувачів освіти є наступні:

виявлення творчих здібностей студентів, визнання унікальності кожного з них, врахування індивідуальних та вікових особливостей, акцент на творчому потенціалі кожного студента;

забезпечення сприятливого, стимулюючого освітнього середовища, атмосфери взаєморозуміння та підтримки, толерантного та доброзичливого ставлення до студентів, де вони зможуть відчувати відкритість та свободу у висловлюванні своїх ідей;

визнання важливості та стимулювання розвитку творчих навичок;

використання завдань для пробудження інтересу та розвитку допитливості, мислення, фантазії, уяви, активного мислення, творчих здібностей здобувачів освіти;

використання новітніх підходів та освітніх технологій для підтримки та розвитку творчого мислення студентів, зокрема створення проблемних, нестандартних ситуацій, стимулюючих завдань, використання інтерактивних методів, сприяння груповій співпраці та використання інноваційних підходів, тощо; креативність професійний компетентний творчий

сприяння пошуково-дослідницькій роботі, стимулювання студентів бути ініціативними та самостійними у вираженні своїх творчих ідей;

створення структурованого плану роботи, який дозволяє планувати, систематизувати та вдосконалювати робочі процеси.

Одними із найефективніших інструментів для досягнення цілей розвитку креативності здобувачів освіти є інноваційні технології навчання, які забезпечують позитивну мотивацію студентів до здобуття знань, активізують їх інтелектуальні та вольові функції, створюють ситуації успіху та сприятливі умови для повноцінної творчої реалізації. Серед інноваційних технологій, які розглядаються дослідниками, слід відзначити ідеї інтерактивного навчання (запропоновані О. Пометун та Л. Пироженко), проєктні технології (розроблені К. Бахановим, В. Гузєєвим, І. Єрмаковим, О. Пєхотою, О. Коберником) та особистісно орієнтованого навчання (запропонованого О. Савченком та С. Подмазіним).

Новий зміст, цілі та завдання технологічної освіти вимагають використання нових технологій навчання, методичних прийомів організації освітнього процесу, а також свідомої та творчої діяльності майбутнього вчителя. Слід відмітити, що підготовка вчителя технологій неможлива без набуття досвіду проєктно-технологічної діяльності, яка визнана основною на уроках технологій в закладах загальної середньої освіти. Під час навчання у ЗВО студенти отримують необхідну психологічну, педагогічну та методичну підготовку. Однак під час виготовлення об'єктів проєктно-технологічної діяльності у майбутніх учителів технологій значно підвищується здатність до самостійного мислення, вони вчаться розв'язувати проблеми, які виникають у процесі проєктування та виготовлення виробів, розвивають свої комунікативні якості, уміння працювати у команді та здатність до прийняття самостійних рішень. В контексті розвитку креативності майбутніх учителів технологій особливого значення набуває проєктна технологія навчання. Ключовими аспектами, які обґрунтовують впровадження проєктної технології в професійну підготовку здобувачів освіти, є наступні:

активне навчання, адже проєктна технологія передбачає вивчення нового матеріалу, пошук рішень для створення та реалізації проєктів, що сприяє більш свідомому і глибокому засвоєнню знань, розвитку пізнавальної активності студентів;

розвиток критичного мислення, оскільки процес проєктування часто ставить перед студентами завдання, які вимагають аналізу, оцінки та критичного мислення;

інтеграція предметів - навчальні проєкти можуть охоплювати кілька дисциплін, що сприяє узагальненню різнопланової інформації, розумінню взаємозв'язків між освітніми компонентами. Це допомагає студентам не тільки успішно засвоювати теоретичний матеріал, а й розвивати ключові компетентності, необхідні для їхньої подальшої професійної діяльності;

розвиток комунікативних навичок, адже робота у групах та спілкування з одногрупниками в рамках проєкту сприяє розвитку навичок спілкування та співпраці;

застосування отриманих знань, оскільки проєктування залучає студентів до виконання практичних завдань та застосування отриманих знань на практиці під час виготовлення виробів. Також проєктна діяльність сприяє кращій орієнтації студентів в інформаційному просторі шляхом виконання завдань по пошуку необхідної техніко-технологічної інформації;

самостійність та відповідальність - проєктування сприяє самостійному конструюванню знань, розвиває у студентів уміння шукати, аналізувати та систематизувати інформацію, приймати самостійні рішення, що сприяє розвитку відповідальності, почуття власної важливості;

мотивація - як правило, проєкти є цікавими для студентів, а це позитивно впливає на їхню мотивацію до навчання.

Таким чином, загальною метою впровадження проєктної технології в систему підготовки майбутніх учителів технологій є не лише передача знань, але і формування гнучких навичок (soft skills), зокрема креативності, які стануть корисними в майбутній професійній діяльності.

Успіх використання проєктної технології в процесі підготовки майбутнього вчителя технологій визначається не лише активністю студентів, а й важливою роллю викладача, який виступає фасилітатором, організовуючи освітній процес. Так, під час організації проєктної діяльності здобувачів освіти викладач виконує різні функції, кожна з яких відіграє важливу роль у розвитку професійної компетентності майбутнього вчителя технологій, зокрема сприяє розвитку його креативності. Розглянемо детальніше кожну із цих функцій:

Підтримка та заохочення. Створення позитивного навчального середовища, ситуацій успіху, де здобувачі освіти відчувають свою значимість, поціновування їхньої ініціативи та творчості. Це може досягатися підкресленням важливості внеску кожного з них, підтримуванням висунутих ідей, засобами словесних похвал, застосування різноманітних видів заохочень тощо.

Допомога у пошуку інформації, адже навчання студентів способам визначення найбільш значущих ресурсів для їхнього проєкту та формування навичок пошуку інформації є ключовим завданням викладача в проєктній діяльності.

Координація роботи. Грамотне керування груповою діяльністю, розподіл завдань за здібностями та інтересами студентів, контроль процесу та надання своєчасної допомоги - важлива функція викладача в організації проєктної діяльності майбутніх учителів технологій.

Розвиток творчого мислення, що досягається пропонуванням таких завдань та ситуацій, які будуть стимулювати здобувачів освіти до генерації нових ідей і рішень.

Роль консультанта, яка полягає у допомозі студентам під час вирішення складних аспектів завдання та наданні необхідних пояснень.

Оцінювання. Коректне оцінювання якості роботи студентів з урахуванням якості як процесу, так і його результату, є важливим етапом підтримки творчого пошуку здобувачів освіти та подальшого його розвитку та удосконалення.

Узагальнивши все вище зазначене, можна підсумувати, що роль викладача в проєктній діяльності майбутнього вчителя технологій полягає в тому, щоб створити умови для творчого розвитку студентів, надаючи їм можливість виявити свій потенціал та самостійно досліджувати тему, яка їх цікавить. У процесі організації індивідуальної чи колективної проєктної роботи викладач має організовувати дружелюбну атмосферу, передбачати та запобігати можливим конфліктним ситуаціям та вільно орієнтуватися у міждисциплінарному середовищі.

Організовуючи проєктне навчання майбутніх учителів технологій, на ознайомчому етапі викладач виступає ініціатором та направляє діяльність студентів у відповідному напрямку. Поступово, коли здобувачі освіти засвоять основні принципи та навички роботи над проєктом, їх залучають до обговорення теми проєкту і, згодом, до вибору конкретного проєкту. Таким чином, значно посилюється самостійна та науково-дослідна робота майбутніх учителів технологій, що дозволяє їм брати участь не лише у безпосередньому виконанні проєкту, але й у його плануванні. У групах, де створені сприятливі умови для діалогу та дискусії, здобувачі освіти формують навички вільного висловлення та доведення своїх думок навіть тоді, коли вони відрізняються від думки викладача чи одногрупників. Таким чином, метод проєктів позитивно впливає на розвиток і самореалізацію здобувачів освіти. Важливим аспектом при цьому є повага до кожного студента та створення умов, що сприяють успішному засвоєнню знань, формуванню вмінь та розвитку особистих якостей та компетентностей здобувачів освіти.

Слід відмітити, що у процесі підготовки вчителя технологій впровадження методу творчих проєктів відбувається, в основному, під час засвоєння змісту вибіркових дисциплін циклу професійної підготовки, а результатом діяльності на заняттях з фахових дисциплін є проєкт. Змістове наповнення вибіркового складника навчальних планів підготовки бакалаврів, як правило, має прикладну спрямованість і реалізовується на основі практичних форм і методів організації занять, що створює сприятливі умови для впровадження проєктного навчання. Основними вимогами до проєктного навчання майбутніх учителів технологій з огляду на розвиток їх креативності, є наступні:

наявність проблеми або завдання, яке вимагає інтеграції знань та здійснення творчого пошуку для його вирішення;

теоретична та практична значущість проєктної діяльності;

почергова зміна видів самостійної роботи студентів (індивідуальної, парної, групової) в залежності від виконуваної роботи;

визначення структурних частин проєкту та формулювання його поетапних результатів;

використання дослідницьких методів навчання, що передбачають визначення проблеми, формулювання завдань, висування гіпотез, обговорення методів дослідження, проведення емпіричних досліджень, аналіз отриманих даних, оформлення кінцевих результатів, підведення підсумків, корегування та формулювання висновків.

Важливим критерієм вибору теми для проєктування є його значущість для студента, включаючи особистісну цінність, корисність для сім'ї, родини, академічної групи, факультету, громади. Також важливо враховувати соціальну орієнтованість або наявність підприємницького потенціалу теми проєкту. Неприпустимим є проєктування та виготовлення виробу лише для опанування технології чи отримання оцінки. Вироби, які майбутні учителі технологій створюють у процесі проєктної діяльності, повинні мати практичне застосування, викликати гордість, відображати їхні досягнення та творчий потенціал.

У навчальній діяльності майбутніх учителів технологій ефективними типами проєктів, які сприяють розвиткові їх креативності є інформаційний, дослідницький, творчий, ігровий, практико-орієнтований. Так, рекомендується розпочати проєктну діяльність студентів з інформаційних проєктів, які передбачають збір конкретної інформації, її вивчення учасниками проєкту, аналіз та узагальнення отриманих даних. Такі проєкти відрізняються добре продуманою структурою та систематичним коригуванням роботи студентів. Здобувачам освіти рекомендується уважно визначити мету проєкту та його актуальність, обрати оптимальні методи отримання інформації (вивчення літературних джерел, засобів масової інформації, проведення емпіричних досліджень - бесід, інтерв'ю, анкетування тощо), а також спланувати обробку інформації (аналіз, узагальнення, порівняння, аргументація, висновки). Важливим є також передбачення результатів роботи та визначення форми їх презентації (повідомлення на занятті, реферат, доповідь на науковій конференції, наукова публікація тощо).

На відміну від інформаційних, творчі проєкти характеризуються відсутністю чітко визначеної структури і розвиваються у напрямку досягнення запланованого результату. Також практико-орієнтовані проєкти мають передбачений результат роботи, який може включати виготовлення виробу або надання певної послуги. Щодо ігрових проєктів, то вони передбачають розігрування учасниками певних ролей, обумовлених змістом проєкту. Наприклад, якщо проєкт пов'язаний з проведенням народних або календарних свят, студенти можуть імітувати соціальні та ділові стосунки, ускладнені вигаданими ситуаціями. Однак під час гри всі учасники вирішують певні техніко-технологічні завдання, визначені викладачем.

Найбільш складними є дослідницькі проєкти, оскільки вони повинні відповідати логіці наукового дослідження та мати добре обмірковану структуру. Вони включають чітко сформульовану мету та завдання, аргументовану актуальність предмета дослідження та соціальну значущість для кожного з учасників проєкту, визначені методи дослідження та спрогнозовані результати.

Проєкти можуть бути особистісними, парними або груповими в залежності від кількості студентів, що беруть в них участь. За тривалістю в часі вони можуть бути короткотерміновими (кілька занять), середньої тривалості (до одного місяця) і довготривалими (кілька місяців). Важливо відзначити, що в практиці підготовки майбутнього вчителя технологій найчастіше зустрічаються змішані типи проєктів.

При організації проєктної діяльності студентів також важливо визначити критерії для оцінювання якості проєктів. Це дозволяє підвищити ефективність виконання проєкту, уникнути можливих труднощів та внести відповідні корективи. Підсумкова оцінка творчого проєкту не лише підбиває підсумок роботи здобувачів освіти, але також має велике виховне значення.

Висновки

Отже, залучаючи майбутніх учителів технологій до проєктної діяльності, створюються умови, за яких вони мають можливість проявляти ініціативу, розвивати комунікабельність, креативність, демонструвати свої творчі та організаторські здібності, самовдосконалюватися. Участь студентів у колективному проєктуванні сприяє формуванню не лише професійних, але й певних особистісних якостей, які розвиваються під час виконання завдань і не можуть бути повністю передбачені словесно. Зокрема, це включає вміння усвідомлювати власну відповідальність за вибір, працювати у колективі, нести відповідальність за результати діяльності та проводити аналіз виконаної роботи.

Таким чином, формування творчого та креативного майбутнього вчителя технологій зі сформованим критичним мисленням та здатністю до ефективного вирішення різноманітних професійних завдань, стає неможливим без впровадження в освітній процес проєктної технології навчання. Ця технологія сприяє всебічному розвитку студентів, враховуючи не лише їхні академічні навички, але й соціальні, комунікативні, креативні та критичне мислення. Проєктна технологія навчання передбачає спрямування уваги студентів на пошук реальних проблем, вирішення яких вимагає проведення дослідження, результати якого будуть основою для знаходження оригінальних варіантів розв'язання проблеми та творчого їх втілення в життя, що дозволяє студентам наблизити своє навчання до реального життя. Процес проєктування створює сприятливі умови для розвитку креативності майбутніх учителів технологій, підготовки фахівців з високим рівнем професійної компетентності та творчого мислення.

Література

1. Павленко В.В. Креативність учителя як чинник розвитку педагогічної творчості. Формування дидактичної компетентності педагогів дошкільної та початкової освіти. Збірник науково-методичних праць. Житомир : Вид-во ЖДУ ім.І.Франка, 2015. С.145-150.

2. Guilford J.P. New frontiers of testing in the discovery and development of human talent / J. P. Guilford // Seventh Annual Western Regional Conference on Testing Problems. Los Angeles, 1958.

3. Словник іншомовних слів.

4. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків : Прапор, 2007. С.225.

5. Словник термінів і понять сучасної освіти / за заг. ред. Л. М. Михайлової; уклад. Л. М. Михайлова, О. В. Пагава, О. В. Проніна. Сєвєродонецьк, 2020. C.91.

6. Бурчак С. О. Креативність майбутнього вчителя в загальній теорії творчості: теоретичний аспект. Інноваційна педагогіка : щомісячний науковий журнал Причорноморського науково-дослідного інституту економіки та інновацій. (Випуск 18). Херсон : видавничий дім «Гельветика», 2019. С. 91-95.

References

1. Pavlenko, V.V. (2015). Kreatyvnist uchytelia yak chynnyk rozvytku pedahohichnoi tvorchosti [Teacher's creativity as a factor in the development of pedagogical creativity]. Formuvannia dydaktychnoi kompetentnosti pedahohiv doshkilnoi ta pochatkovoi osvity - Formation of didactic competence of preschoolandprimary education teachers, 145-150 [in Ukrainian].

2. Guilford, J.P. (1958). New frontiers of testing in the discovery and development of human talent. Seventh Annual Western Regional Conference on Testing Problems [in English].

3. Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words]. (n.d.)

4. Shapar, V. B. (2007). Suchasnyi tlumachnyi psykholohichnyi slovnyk [Modern explanatory psychological dictionary]. Kharkiv: Prapor [in Ukrainian].

5. Mykhailova, L. M., Pahava, O. V. & Pronina, O. V. (2020). Slovnyk terminiv i poniat suchasnoi osvity [Dictionary of terms and concepts of modern education]. Sievierodonetsk [in Ukrainian].

6. Burchak, S. O. (2019). Kreatyvnist maibutnoho vchytelia v zahalnii teorii tvorchosti: teoretychnyi aspect [Creativity of the future teacher in the general theory of creativity: theoretical aspect]. Innovatsiinapedahohika - Innovative pedagogy, 18, 91-95 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru