Особливості акомодації магістра-хореографа з України в системі мистецької освіти США

Размещено на http://allbest.ru

Особливості акомодації магістра-хореографа з України в системі мистецької освіти США

Бевзенко-Грін Валерія Валеріївна Бевзенко-Грін Валерія Валеріївна, магістерка хореографії, хореографиня-постановниця проекту «Войовничі Валькірії» на базі Центру мистецького руху Арменталіті / Armentality Movement Arts Center (Гранд-Рапідс, Мічиган, США)

Анотація

Хореографія стала частиною державної освіти Сполучених Штатів Америки на початку 1900-х років. Принципи та засади хореографічного мистецтва в Сполучених Штатах Америки надзвичайно близькі до українських. Так само, як і в Україні, однією з головних дисциплін є класична хореографія. США - це багатонаціональна країна, тому «народний танець» досить різноманітний. У вищих хореографічних школах є програми вивчення танців народів світу, проте це не головна дисципліна для вивчення. Найчастіше хореографію народів світу об'єднують з окремими сучасними танцювальними стилями.

Ключові слова: хореографія США, танцювальна освіта K-12, «народні танці» США, український танець «Веснянка».

Різноманітні форми мистецького світу є невід'ємною частиною динаміки суспільства в глобальному контексті. Світові освітні системи стикаються з великою кількістю культурних проблем, такими як бідність, дискримінація та соціальна нерівність. Мистецтво, зокрема танець, може вплинути на людей і суспільство, що переживають складні ситуації, у яких наявний конфлікт або відчуття ізоляції.

Хореографічне мистецтво сприяє можливості емоційно та фізично поєднувати й передавати ідейно-символічне сприйняття ситуації. Хореографія як універсальна система дає можливість людям з різних куточків світу взаємодіяти та спілкуватися на мові танцю. Такий вербальний аспект хореографії дає змогу розуміти та цінувати історичні перспективи, ділитися і приймати культурні відмінності, виховувати повагу до всіх індивідів і різноманітних культурних традицій [5, 8].

Танцювальне мистецтво стало частиною державної освіти Сполучених Штатів Америки на початку 1900-х років. Така можливість стала реальною після того, як концепції гімнастики та вправ на свіжому повітрі стали популярними в Європі.

Приблизно в той час, коли Джон Дьюї (американський психолог, реформатор освіти та філософ), найбільш відомий своїми освітніми реформами, пропагував навчальну програму для посилення демократії, Г ертруда Колбі розробляла «природні танці», допомагаючи віддзеркалити давньогрецькі ідеали, які можна знайти в сучасному мистецтві. Популярні танцівниці, такі як Айседора Дункан та її послідовники, наголошували на розвитку, що був заснований на законах і принципах природного руху та ритму [7]. танець хореографія урок мистецтво фізичний виховання

Першою танцювальною школою в США була «Denishawn School of Dance and Related Arts», яку заснували 1915 року Рут Сент-Дені та Тед Шон. Вона вважається джерелом американського сучасного танцю. Виховала таких провідних сучасних танцюристів, як Марта Грем, Доріс Хамфрі та Чарльз Вайдман. Сент-Дені і Шон вважали, що всі танцювальні техніки важливі та повчальні, тому їх школа пропонувала заняття зі східних, іспанських танців, основ балету, власні інноваційні методики та пізніше техніки сучасного танцю, які в Європі розробили Рудольф Лабан та Еміль Жак-Далькроз [4].

Сучасне визначення танцювальної освіти потребує вивчення хореографічного мистецтва в багатьох його аспектах і проявах. Знання про танець передається від покоління до покоління, від однієї людини до іншої, тому живе й розвивається як вид мистецтва і як навчальна дисципліна. Танцювальна спадщина величезна, форми її варіюються від автентичних до класичних та сучасних.

Протягом ХХ століття танець виконував різноманітні суспільні цілі та завдання, так хореографічна освіта існувала в різноманітних формах освітніх установ. У ХХІ столітті танцювальне мистецтво набуває значення як діяльність здорового способу життя, що сприяє розвитку та підтримці себе як особистості [3].

Сьогодні хореографія - це важливий компонент поряд з іншими навчальними предметами мистецької освіти. На початку ХХ століття в США танець викладали на уроках фізкультури як естетичний, чи спортивний. Протягом більшої частини ХХ століття танець був життєздатною частиною навчальної програми з фізичного виховання. Постійні зусилля артистів хореографічного жанру і педагогів зумовили визначення танцю як окремої мистецької дисципліни.

Після того як танець відокремився від фізичного виховання, його часто поєднували з іншими мистецькими дисциплінами. Проте танець згодом все ж став окремою визнаною дисципліною, яка розвивалася як система або напрям. Незалежно від позиціонування танцю в школі, коледжі й університети готують викладачів танцю до викладання в освіті K-12, де увагу сконцентровано на вивченні хореографічних основ [3].

Танцювальна освіта K-12 - це конкретна програма зарахування, яка пропонує студентам подати заявку та пройти прослуховування для зарахування через процес вступу на факультет. Кандидати повинні оволодіти танцювальною освітою K-12 Pre-major і записатись на Dance 241R, Dance 290 та Dance 261 протягом першого курсу. Для вступу до спеціальності необхідно пройти:

- кваліфікаційне прослуховування,

- поставлене соло з власною хореографією,

- співбесіду,

- мінімальні академічні вимоги,

- Бюро кримінальних розслідувань Юти (UBCI) і відбитків пальців ФБР,

- успішне завершення танцю 276R [2].

Досвідчені викладачі ставлять перед студентами мету - опанувати методику танцю на основі чуттєвих уявлень і відповідного життєвого досвіду.

Танцювальна освіта передбачає реалізацію таких завдань:

- сформувати в студентів навички доцільного руху протягом усього життя;

- надати творчі перспективи;

- зародити відчуття і розуміння природної потреби в танці;

- уміти демонструвати переживання в танці.

Залучення вихованців до створення та вивчення природних основ танцю - засіб, який педагог використовує для сприяння творчого зростання танцівників.

Педагог танцю не тільки знайомить вихованців з руховими навичками, різноманітними прийомами та культурним надбанням, але також вчить їх бачити, пізнавати, рухатись, спілкуватися та реагувати танцюючи.

Викладачі хореографії серйозно ставляться до танцювальної освіти, її принципів та практики. Досвідчені педагоги керуються такими правилами:

- поважати та розуміти танцювальний контент, щоб розробити навчальні посібники та підручники;

- цілі та завдання навчальної програми адаптувати до навчання з національними стандартами;

- формувати навчальні цілі на основі відповідних потреб студентів;

- використовувати творчість як основний засіб розвитку та вдосконалення навичок критичного мислення танцівника [6, 5].

Досвідчені викладачі обмірковують щоденні заняття та виконання завдань шляхом моніторингу, аналізуючи й оцінюючи їх досягнення у зв'язку з успіхами вихованців. Зазначена концепція дослідження слугує розширенню та збагаченню бази знань з педагогіки мистецької освіти. Також у щоденну навчальну програму для стимулювання студентів навчатися викладачі інтегрують різноманітні інструменти оцінювання, наприклад рубрики.

Крім того, за тим, як педагог проводить заняття, спостерігають керівництво або колега-педагог / наставник у межах підвищення кваліфікації.

Спостереження за рівнем викладання на занятті дає змогу обміркувати побачене, зазначити сильні сторони викладача та запропонувати допомогу в проблемних зонах. Дослідження та оцінювання є необхідним танцювальним критерієм навчального плану з метою адаптації занять до підготовки вихованців під час досягнення професіоналізму з метою підготовки танцівників до наступного рівня [6, 16].

Засади хореографічного мистецтва в Сполучених Штатах Америки надзвичайно близькі до українських. Так само, як і в Україні, однією з головних дисциплін є класична хореографія.

США - це багатонаціональна країна, тому «народний танець» у ній досить різноманітний, наприклад: кантрі, який «створили» переселенці з Великої Британії як показ переходу від старого світу до нового; сквер-данс (квадратний танець), поява якого пов'язана із поєднанням різних народних танців Європи; індіанські або американські індійські танці, пов'язані з ритуальними подіями або шаманізмом; джаз, що походить від афроамериканців.

У вищих хореографічних школах є програми з вивчення танців народів світу, проте вони не є головною навчальною дисципліною. Найчастіше хореографію народів світу об'єднують з окремими сучасними танцювальними стилями.

Тому в мистецтві й системі освіти поняття народний танець у професійному значенні відсутній. Приїхавши до Сполучених Штатів, український фахівець з хореографічної освіти стикається з проблемою, коли потрібно пояснювати, що таке спеціалізація народна хореографія (National dances diversity - різноманітність національних танців).

Афіша «Dance for Ukraine»

На засадах волонтера організувала захід «Dance for Ukraine» на базі Центру мистецького руху Арменталіті, під керівництвом Лори Арменти (Armentality Movement Arts Center; Гранд-Рапідс, Мічиган, США).

Лора Армента (Laura Armenta) - хореографка мексиканського походження, артистка, педагогиня та художня підприємиця. Трохи більше ніж за 20 років вона створила цілу низку робіт, які внесли значний вклад у виконавське мистецтво в Західному Мічигані [1].

У межах заходу розповідала про війну в Україні. Розучили український танець «Веснянка», що відображає культурні цінності мого народу, який, попри випробування, передає з покоління в покоління обрядові надбання, які живлять нашу душу.

Усі виручені кошти були перераховані RPCV Alliance for Ukraine.

Ця організація закуповує медичні та гуманітарні товари в США. Представники фірми в минулому були волонтерами Корпусу Миру, більшість з них працювали в Україні.

Сучасний світ захоплений мистецтвом України - ця тенденція поширилася і на Сполучені Штаті Америки. Як український фахівець з мистецтва народного танцю відчуваю радість і гордість за танцюючу Батьківщину, радію можливості долучитись до світового флешмобу мистецтва народу України.

Література

1. Armentality Movement Arts Center. URL: https://armentality.com/lauraarmenta/ (дата звернення: 15.06.2022).

2. Dance Education K-12. URL: https://catalog.byu.edu/fme-arts-and-communications/dance/ dance-education-k-12-ba (дата звернення: 10.06.2022).

3. Defining dance education. URL: https://us.humankinetics.com/blogs/excerpt/defining-dance- education (дата звернення: 01.06.2022).

4. Denishawn School of Dancing and Related Arts. URL: https://www.britannica.com/topic/ Denishawn-School-of-Dancing-and-Related-Arts (дата звернення: 17.06.2022).

5. Kacy E. Crabtree. A Snapshot View: Dance Education in America. MFA, MAAA, 2007. 11 p.

6. National Dance Education Organization. Professional Teaching Standards for Dance in Arts Education. MD 20814-6065 301-657-2880ph 301-657-2882f info@ndeo.org www.ndeo.org. NDEO 2005. 18 p.

7. Patricia Reedy «A Mini History of Dance Education». URL: https://dancersgroup.org/ 2009/12/a-mini-history-of-dance-education/ (дата звернення: 08.06.2022).

Abstract

Features of accommodation of a master of choreographer from Ukraine in the system of art education of the USA

Valeriia Bevzenko-Green

(Grand Rapids, Michigan, USA)

Choreography became part of public education in the United States in the early 1900s. The principles and principles of choreographic art in the United States of America are extremely close to the Ukrainian ones. As in Ukraine, one of the main disciplines is classical choreography. The United States is a multinational country, so the "folk dance" is quite diverse. Higher choreographic schools have programs to study the dances of the peoples of the world, but this is not the main discipline to study. Most often, the choreography of the peoples of the world is combined with some modern dance styles.

Keywords: choreography of the USA, dance education K-12, "folk dances" of the USA, Ukrainian dance "Vesnyanka".

Размещено на Allbest.ru