Критичне мислення студентів та переконання, характерні для епохи постправди

Размещено на http://www.allbest.ru/

Критичне мислення студентів та переконання, характерні для епохи постправди

Ольга Лозова, доктор психологічних наук, професор кафедри; Ярослав Коркос, аспірант 4-го року навчання, викладач кафедри практичної психології Київського університету Бориса Грінченка

Анотація

Епоха постправди є сумою історичних умов, за яких об'єктивні факти менше впливають на формування суспільної думки, ніж звернення до емоцій та особистих переконань людини. Проявами епохи постправди є фальшиві або неправдиві новини, чутки, містифікації та політична брехня. Постправду можна трактувати як продукт епістемологічної світоглядної позиції, що припускає скептицизм до об'єктивного знання, релятивізацію та децентрацію істини. З метою дослідити, як саме переконання постправди, взаємопов'язані з критичним мисленням, нами було розроблено семантичний диференціал «Переконання постправди», який базується на ключових аспектах постправди, виявлених під час теоретико-методологічного аналізу наукової літератури. Об'єм вибірки склали 200 студентів віком від 18 до 23 років. Опитування відбувалось онлайн за допомогою інструменту Google Forms.

За допомогою критерію кореляції Спірмена виявлено, що існує слабка кореляція між критичним мисленням та переконаннями, що характерні для епохи постправди. Цей зв'язок вказує на можливий вплив переконань постправди на спроможність особи аналізувати й оцінювати інформацію критично. При цьому слабка кореляція може вказувати на те, що інші фактори також впливають на рівень критичного мислення та його вираженість у досліджуваній групі. Також виявлено, що здатність до абстрагування та оперування вербальними поняттями має помірний прямо пропорцій взаємозв'язок з критичним мисленням.

Це дозволяє краще окреслити критичне мислення як наукову категорію та розвивати критичне мислення за допомогою окремих мисленнєвих операцій. Перспективою для дослідження вбачаємо: розширення цільової аудиторії, уточнення взаємозв'язку між когнітивною сферою особистості (особливо інтелекту) та критичним мисленням, розробці навчального курсу для протидії російським наративам та пропаганді, враховуючи їх специфіку та схожість з феноменами постправди.

Ключові слова: критичність мислення, епоха постправди, семантичний диференціал, кореляційний аналіз, постмодернізм, інформаційна безпека.

Abstract

Students' critical thinking and post-truth beliefs

Olga Lozova, Full Professor, Professor at the Department; Yaroslav Korkos, Postgraduate Student, Lecturer, Lecturer at the Department of Practical Psychology Borys Grinchenko Kyiv University

The post-truth era is a historical condition in which objective facts have less influence on the formation of public opinion than appeals to emotions and personal beliefs. Its manifestations include fake or false news, rumors, hoaxes, and political lies. Post-truth can be interpreted as an epistemological position that assumes skepticism of objective knowledge, relativization, and decentering of truth.To investigate how post-truth beliefs are interconnected with critical thinking, we developed a semantic differential, "Post-truth beliefs," based on key aspects of post-truth revealed during the theoretical and methodological analysis of scientific literature. The sample size is 200 students aged 18 to 23. The survey was conducted online using the Google Forms tool. Using the Spearman correlation test, we found a weak correlation between critical thinking and beliefs characteristic of the posttruth era. This relationship indicates the possible influence of post-truth beliefs on a person's ability to critically analyze and evaluate information. At the same time, a weak correlation may suggest that other factors also affect the level of critical thinking and its expression in the studied group.

It was also found that the ability to abstract and operate with verbal concepts has a moderately direct relationship with critical thinking. This finding allows us to better define critical thinking as a scientific category and predict critical thinking with the help of separate thinking operations. We see the prospect of research expanding the target audience, clarifying the relationship between the cognitive sphere of the individual (especially intelligence) and critical thinking, and developing a training course to counter Russian narratives and propaganda, taking into account their specificity and similarity to post-truth phenomena.

Keywords: critical thinking, post-truth era, semantic differential, correlational analysis, postmodernism, information security.

Постановка проблеми

Епоха постправди визначається Оксфордським словником як сума історичних умов, «за яких об'єктивні факти впливають на формування суспільної думки менше, ніж звернення до емоцій та особистих переконань» [11]. В одному з трактувань постправда виступає філософською концепцію, що унеможливлює існування об'єктивних стандартів істини. Так, на думку українського філософа В. Волковського, постправда це «...такий стан суспільно-політичного дискурсу та практики, коли правдивість чи хибність фактів та суджень іґнорується» [2, c. 90].

У часи комплексних соціальних криз, прикладом якої є російсько-українська війна, змінюється стан суспільної свідомості, остання набуває ознак трансформаційності. Нами було описано низку онтологічних проявів трансформаційного стану суспільної свідомості, як от: функція забезпечення групової згуртованості; домінування наочно-чуттєвого відображення; переважання довербальних образів відображення над вербально-логічними, поняттєвими структурами; поява нових форм категоризації світу; зміни процесів рефлексії, самосвідомості, внутрішнього діалогу [4]. Зроблені висновки потенціюють проблематику критичності мислення в епоху постправди.

Серед учених не існує консенсусу в розумінні змістового наповнення поняття «епоха постправди». Не зважаючи на це, більшість вчених пов'язує її з комунікаційними феноменами, такими як фальшиві або неправдиві новини, чутки, містифікації та політична брехня. Відповідно, причини постправди полягають у поляризованій та неетичній політиці, нерегульованих соціальних медіа, некомпетентній журналістиці та поширенні цифрових технологій [1].

Зазначені комунікативні феномени постправди ведуть свій початок від парадигми постмодернізму, яка припускає скептицизм до об'єктивного знання, релятивізацію та децентрацію істини [1; 3; 6; 7]. A. Сокал та Дж. Брікмонт переконливо продемонстрували на прикладах основних праць представників (Ж. Лакан, Ж. Бодрійяр, П. Гваттарі, Г. Дельоз та ін.) постмодернізму, що подібний епістемологічний підхід часто призводить до псевдонаукових концепцій та породжує тексти, що не мають сенсу [10].

Постправда, виходячи з цих положень, стимулює індивіда до некритичного споживання інформації та заважає формуванню власної позиції. Цей підхід акцентує на тенденції віддавати перевагу емоційному враженню від інформації над її об'єктивною правдивістю, що може призвести до втрати здатності до аналізу та розуміння об'єктивних фактів. Відсутність у індивіда критичного підходу до інформації у світлі постправди може ускладнити розвиток критичного мислення та самостійного формування поглядів, заважаючи об'єктивному сприйняттю світу.

Особливої актуальності постправда як сфера дослідження набуває у зв'язку з триваючою російсько-українською війною, за якої агресор використовує весь спектр інструментів пропаганди (ЗМІ, соціальні мережі, «фабрики тролів»), що особливо гостро потребує від українських громадян здатності критично споживати інформацію. Більше того, основною метою російською пропаганди у низці випадків є формування в аудиторії переконань, що істинність твердження залежить від точки зору, тобто все суб'єктивно та неоднозначно, - базовою смисловою опорою епохи постправи.

Разом із тим, взаємозв'язок між переконаннями, що характерні для постправди, та критичного мислення залишається слабко дослідженим емпірично. Тому, у зв'язку з потребою емпіричних доказів, нами поставлено за мету дослідити наявність кореляційних зв'язків між критичним мисленням та переконаннями, що характерні для студентів в епоху постправди.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти критичності мислення та її розвитку розглянуто у наукових працях зарубіжних (Д. Весс, Д. Клустеа, Р. Пауль, Д. Халперн) та українських вчених (А.Авершина, С. Терно, О. Пометун, К. Костюченко.) Аналіз постправди як гносеологічної позиції представлений у працях Т. Андіна, Ю. Брамс, А. Конделло, С. Фуллер, С. Хаак, К. Вайт та ін.

Водночас взаємозв'язок між критичним мисленням та переконаннями, що характерні для епохи постправди, залишається малодослідженим та набуває все більшої актуальності в умовах агресивного інформаційного середовища як виклику для громадян України.

Мета статті - емпірично дослідити взаємозв'язок між критичним мисленням студентів та переконаннями, характерними для епохи постправди.

Виклад основного матеріалу

Епоху постправди можна розглядати крізь призму епістемологічної позиції особистості, що базується на низці переконань, які в першу чергу стосуються суб'єктивності істини та неоднозначності. З метою дослідити ці переконання серед респондентів, нами було розроблено семантичний диференціал «Переконання постправди». Зазначений опитувальник уможливлює оцінку філософсько-ціннісних, епістемологічних позицій та переконань респондентів. Семантичний диференціал розроблений на основі теоретико-методологічного аналізу семантики епохи постправди. Методика складається з 16-ти наборів протилежних тверджень, з яких 7 є прямими шкалами, а 9 - зворотними.

Для оцінки критичного мислення було використано «Тест критичності мислення», (Л. Старкі, адаптація О. Луценко), призначений для студентів та дорослих осіб для діагностування рівня критичного мислення та його особливостей. Тест складається з 27-ми завдань, які відображають характерні принципи та якості критичного мислення. Зокрема, завдання мають на меті перевірити здатність досліджуваного зосереджуватись для ефективного вирішення завдання, визначати актуальну проблему, індуктивно та дедуктивно мислити, шукати інформаційні ресурси тощо. Тест був адаптований українською дослідницею О. Луценко у 2014 році на базі лабораторії психодіагностики Харківського національного університету імені В. Каразіна [4].

Для дослідження індивідуальних відмінностей у мисленні респондентів використано «Методику дослідження особливостей мислення» (МДОМ-2), яка виявляє здатність до абстрагування та оперування вербальними поняттями. Методика складається з 20-ти завдань, у яких досліджуваному потрібно вибрати зайве поняття, яке логічно не поєднується з іншими. В інструкції надаються наочні приклади розв'язання завдань.

Вибірка дослідження охопила 200 осіб віком від 18 до 23 років. Опитування відбувалось онлайн за допомогою інструменту Google Forms. Для забезпечення репрезентативності у вибірку ввійшли досліджувані, які є студентами Київського університету імені Бориса Грінченка, Херсонського державного університету, Львівського університету імені Івана Франка та інших університетів України. Крім того, вибірка представлена студентами різних профілів підготовки, а саме: психологи, педагоги, соціальні працівники, а також студенти, які отримують освіту технічного спрямування.

Гіпотеза нашого дослідження полягала в очікуванні обернено пропорційної кореляції між критичністю мислення та переконаннями, характерними для епохи постправди. З метою перевірки цього припущення було використано критерій Спірмена (IBM SPSS Statistics 27). Вибір критерія зумовлений ненормальним розподілом даних. Результати кореляційного аналізу даних, отриманих за методиками «Тест критичності мислення», «МДОМ-2» та «Переконання постправди», висвітлено у табл. 1.

Таблиця 1. Кореляційна матриця між тестом на критичність, МДОМ-2 та переконаннями постправди