Сучасні цифрові виклики в системі військової освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні цифрові виклики в системі військової освіти

Носенко Юлія Григорівна кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу технологій відкритого навчального середовища, Інститут цифровізації освіти НАПН України, м. Київ

Анотація

У сучасному світі, де військові конфлікти та оборонні стратегії еволюціонують з надзвичайною швидкістю, критично важливою стає потреба в адаптації та трансформації системи військової освіти. В статті здійснено аналіз існуючої системи військової освіти в Україні, виокремлено ключові виклики та можливості для її модернізації у відповідності до сучасних вимог та стандартів. Автор розглядає важливість цифровізації, інформаційного забезпечення та інтеграції інноваційних технологій у процес навчання майбутніх офіцерів, а також підкреслює роль міжнародної співпраці та обміну досвідом з країнами НАТО. Особлива увага приділяється необхідності персоналізації навчання, формуванню критичного мислення, розвитку цифрових навичок, застосуванню інтерактивних методів навчання та оновленню навчальних програм. Стаття надає чітке бачення шляхів розвитку та адаптації військової освіти до сучасних умов, з акцентом на створенні сучасної, ефективної та гнучкої системи, здатної підготувати військовослужбовців до викликів сучасності та забезпечити високий рівень обороноздатності держави. Автор закликає до глибокої трансформації військової освіти, підкреслюючи її важливість у контексті загальнонаціональної безпеки та оборони. У контексті сучасних викликів, військова освіта має орієнтуватися на проблеми інформаційної цивілізації, враховуючи динамічний розвиток суспільства та збільшення потреби в ефективному управлінні інформацією. Відомості, необхідні для прийняття обґрунтованих рішень, стають все більш об'ємними, що зумовлює потребу в розробленні складних систем для пошуку, обробки, передачі, зберігання та використання інформації в різних формах і без обмежень за відстанню, часом та обсягом. Цифровізація військової освіти є ключовим шляхом до вирішення цих завдань. Вона передбачає не лише удосконалення засобів збирання, зберігання, розповсюдження, пошуку та обробки інформації, але й спрямована на збільшення інтелектуального потенціалу всіх учасників освітнього процесу. Це означає розвиток здібностей до сприйняття, аналізу та створення інформації, що є вирішальним для підвищення якості військової освіти та її відповідності до вимог сучасної інформаційної епохи.

Ключові слова: цифрова компетентність, цифровізація освіти, цифрові технології, військова освіта, професійний розвиток, військове управління, офіцери військового управління.

Nosenko Yuliia Hryhorivna PhD (in Pedagogics), Senior Researcher, Head of the Department of Technologies of Open Learning Environment, Institute for Digitalisation of Education of the NAES of Ukraine, Kyiv

MODERN CHALLENGES IN THE SYSTEM OF MILITARY EDUCATION цифрова компетентність персоналізація навчання

Abstract. In today's world, where military conflicts and defense strategies evolve at an extraordinary speed, the need for adaptation and transformation of the military education system becomes critically important. The article analyzes the existing system of military education in Ukraine, highlights key challenges and opportunities for its modernization in accordance with modern requirements and standards. The author considers the importance of digitalization, information provision and integration of innovative technologies in the process of training future officers, and also emphasizes the role of international cooperation and exchange of experience with NATO countries. Special attention is paid to the need for personalization of learning, formation of critical thinking, development of digital skills, application of interactive learning methods and updating of educational programs. The article provides a clear vision of ways to develop and adapt military education to modern conditions, with an emphasis on creating a modern, efficient and flexible system capable of preparing military personnel for modern challenges and ensuring a high level of state defense capability. The author calls for a deep transformation of military education, emphasizing its importance in the context of national security and defense. In the context of modern challenges, military education should focus on the problems of information civilization, taking into account the dynamic development of society and the increasing need for effective information management. The information needed to make informed decisions is becoming increasingly voluminous, which necessitates the development of complex systems for searching, processing, transferring, storing and using information in various forms and without limitations in terms of distance, time and volume. Digitalisation of military education is a key way to solve these problems. It involves not only improving the means of collecting, storing, distributing, searching and processing information, but is also aimed at increasing the intellectual potential of all participants in the educational process. This means the development of the ability to perceive, analyze and create information, which is crucial for improving the quality of military education and its compliance with the requirements of the modern information age.

Keywords:digital competence, digitalisation of education, digital technologies, military education, professional development, military administration, officers of the military administration.

Постановка проблеми

Еволюція форм та методів сучасного військового конфлікту, а також вимога до втілення ключових стратегій воєнної політики держави у рамках комплексної оборонної стратегії України, адаптація Збройних Сил України (ЗСУ) до стандартів Північноатлантичного альянсу (НАТО) зумовлюють необхідність глибоких перетворень у сфері військової освіти та навчання військових експертів. Ефективність застосування сил безпеки та оборони країни повинна охоплювати комплексну інтеграцію можливостей. Ключовим аспектом всебічного удосконалення ЗСУ є підвищення потенціалу безпеки та оборонних сил для ефективного виконання оборонних завдань, координації дій у межах єдиних структур військового управління, а також забезпечення взаємодії із збройними силами країн-членів НАТО. В цьому контексті відбувається розвиток сучасної системи військової освіти в Україні. Однак, збільшення кількості факторів, що впливають на її прогрес, вимагає впровадження змін в існуючу систему військової освіти та здійснення систематичної трансформації, напрямки якої мають бути ясно визначені та виокремлені.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання модернізації військової освіти в умовах цифрової епохи займає ключове місце у наукових розробках сучасності. В цьому аспекті вчені Д. Вітер, В. Оліферук та С. Горбачевський провели оцінку ефективності військових організаційних структур (зокрема, методичного забезпечення огляду вищих військових закладів освіти), маючи за ціль ідентифікацію напрямів інтеграції цифрових технологій у процес професійної підготовки військових фахівців [1]. Окрім того, ці ж дослідники, разом із М. Мигун, розробили детальні рекомендації щодо доктринального підходу до розвитку системи військової освіти [2].

Трансформація військової освіти набуває особливого значення на тлі переходу системи наукової та науково-технічної діяльності під егідою Міністерства оборони України до цифрового формату, як підкреслюють Г. Красота-Мороз, С. Горбачевський і М. Полторак [3]. У пошуках ефективних методичних рішень для зміни професійної підготовки офіцерів військового управління (ОВУ), науковці аналізують досвід освітніх систем країн НАТО (О. Мітягін [4]), а також розглядають основні аспекти трансформації військової освіти України відповідно до стандартів НАТО, як вказують С. Полторак [5], Д. Вітер та В. Телелим [6], І. Руснак, В. Мірненко [9], А. Сиротенко, В. Артамощенко [10], В. Мальовитий, В. Хома [11] та інші. Важливий внесок у цю сферу зробила Г. Руденська, яка деталізувала моделі та процеси життєвого циклу інформаційних систем управління оборонними ресурсами [7] та окреслила перспективи менеджменту знань на базі концепції

CALS для неперервної військової освіти [8]. З огляду на те, що цифровізація військової освіти лише набирає обертів, це вказує на необхідність подальших досліджень у цій області.

Мета статті - проаналізувати виклики сучасної військової освіти та висвітлити вагомість цифровізації як вектору подальшого її розвитку в Україні.

Виклад основного матеріалу

Система військової освіти представляє собою ключовий елемент сфери безпеки та оборони України, забезпечуючи Збройні Сили, інші військові утворення та окремі компоненти цього сектору, зокрема Державну прикордонну службу України (ДПСУ) та Національну гвардію України (НГУ), кваліфікованим офіцерським та сержантським складом. Військова освіта спрямована на здобуття особами цілісного набору професійних компетентностей, що відповідають їхній військовій спеціалізації, розвиток індивідуальних здібностей, які можуть бути отримані паралельно з отриманням середньої спеціальної, професійно-технічної, фахової передвищої або вищої освіти [9].

Унікальність військової освіти України полягає в її інтеграції в загальнодержавну освітню екосистему, регулюванні як загальними, так і спеціалізованими нормативно-правовими актами. Однак, в умовах збройної агресії рф та інших потенційних гібридних загроз суверенітету України, існує актуальна потреба в оновленні основоположних принципів державної політики у сфері військової освіти та підготовки. Це включає перегляд алгоритмів набуття військовослужбовцями вищих освітніх ступенів та рівнів кваліфікації через засвоєння нових освітніх і професійних компетентностей, а також перехід на програми, які є сумісними з освітніми програмами країн- членів НАТО та їх партнерів. Основним напрямком сучасних змін у системі військової освіти України є адаптація її параметрів до стандартів країн Північноатлантичного альянсу, з акцентом на взаємне визнання дипломів військових закладів освіти, враховуючи результати навчання.

Трансформація військової освіти в контексті стандартів НАТО передбачає вирішення ряду завдань, зокрема створення єдиної системи підготовки військових фахівців з урахуванням досвіду країн-членів альянсу, формування ефективної інтегрованої системи професійної освіти, підготовку фахівців оперативного та стратегічного рівнів, розвиток військової еліти через курси професійної військової освіти (лідерства), реалізацію принципу «Освіта протягом службової кар'єри», забезпечення якості освіти, що відповідає вимогам стандартів НАТО, та створення умов для взаємного визнання кваліфікацій, отриманих у військових закладах освіти держав-членів НАТО [10].

Тлумачення поняття «стандарти НАТО» у контексті військової освіти має декілька аспектів. З одного боку, воно включає імплементацію в українську систему військової освіти принципів, змісту, форм та методик, які відповідають стандартам НАТО, а з іншого - підкреслює мету досягнення такого рівня підготовки військових кадрів, який би був порівнянний з підготовкою військових спеціалістів у найбільш боєздатних арміях країн- членів НАТО [4]. Таким чином, основним завданням стає адаптація результатів освіти до стандартів НАТО, що в сучасних умовах вимагає впровадження інновацій у процес навчання.

Освітня екосистема майбутнього формується на основі переосмислення підходів до навчання та особистісного розвитку, акцентуючи на необхідності безперервного навчання та когнітивної гнучкості. В цьому контексті, навчальний процес має бути адаптований до унікальних потреб, здібностей та інтересів кожного слухача, щоб забезпечити максимальну ефективність та результативність освіти. Сучасні методи навчання мають сприяти швидкому трансферу теоретичних знань у практичні навички та компетенції.

Інтеграція інновацій у систему військової освіти України відіграє критично важливу роль у підготовці військовослужбовців, здатних ефективно виконувати свої завдання в умовах сучасного військового конфлікту. Перехід до гнучкої, індивідуалізованої освітньої моделі, яка активно використовує цифрові технології, забезпечує не тільки підвищення доступності та якості навчання, але й сприяє розвитку необхідних навичок і компетенцій.

Особливу увагу слід звернути на такі аспекти:

1. Персоналізація навчання:завдяки цифровим технологіям стає

можливим адаптувати навчальний процес до індивідуальних потреб, здібностей та темпів навчання кожного військовослужбовця. Це дозволяє максимізувати ефективність освіти та сприяти кращому засвоєнню матеріалу.

2. Формування критичного мислення та розвиток цифрових навичок: сучасні оборонні стратегії вимагають від військовослужбовців здатності до критичного аналізу, швидкого прийняття рішень та ефективного використання цифрових ресурсів. Впровадження інноваційних технологій у навчальний процес допомагає розвивати ці навички.

3. Застосування інтерактивних методів навчання: симуляції, ігри та інші інтерактивні методи дозволяють не тільки підвищити зацікавленість та мотивацію до навчання, але й ефективно моделювати реальні бойові ситуації, що сприяє кращому засвоєнню практичних навичок.

4. Оновлення навчальних програм: необхідно регулярно переглядати та оновлювати навчальні програми, включаючи в них останні досягнення в області військових технологій, стратегій та тактик. Це забезпечить випускникам актуальні знання та навички, необхідні для ефективної служби.

5. Міжнародна співпраця та обмін досвідом: співпраця з військовими закладами освіти країн НАТО та інших держав дозволить інтегрувати найкращі практики та стандарти в українську систему військової освіти, а також сприятиме взаємному визнанню кваліфікацій.

Застосування цих підходів дозволить створити сучасну, ефективну та гнучку систему військової освіти, яка буде здатна підготувати військовослужбовців до викликів сучасності та забезпечити високий рівень обороноздатності держави.

Акцентування на професійному вдосконаленні військових спеціалістів передбачає створення умов для оволодіння необхідними компетенціями та відповідності різноманітним освітнім запитам. У контексті сучасних тенденцій, як на території України, так і в глобальному масштабі, спостерігається значний інтерес до інтеграції синтетичних освітніх просторів. Такі простори, які ґрунтуються на використанні цифрових технологій, аналізуються у двох аспектах: як віртуальні та як виникаючі шляхом інтеграції реального фізичного середовища з результатами діяльності в сфері симуляції та моделювання.

Організація освітнього процесу в такому синтетичному середовищі підкреслює значення адаптивного навчання у взаємодіючому освітньому континуумі, використовуючи вільно доступний контент з різних куточків світу. Це переважає не лише за кількістю учасників освітнього процесу, але й забезпечує незалежність від часових та просторових обмежень, роблячи навчання доступним незалежно від місцеположення. Такий підхід до освіти базується на використанні хмарних технологій, що сприяє інтеграції окремих освітніх послуг та ресурсів, полегшує взаємодію користувачів із навчальними матеріалами та забезпечує ефективне управління даними без прив'язки до традиційних навчальних просторів, таких як аудиторії чи лабораторії.

Характеристики зазначеного методологічного підходу тісно взаємопов'язані з ключовими стратегіями впровадження воєнної політики України та стратегічними напрямками розвитку оборонних сил, що викладені в Стратегічному оборонному бюлетені країни. Зокрема, вони включають інтеграцію хмарних технологій в єдиний інформаційний простір оборони. В умовах сучасності, військові фахівці повинні бути оснащені всебічними знаннями та навичками новітнього століття. Дослідження сутності та нових форм синтетичного навчального середовища виявило зосередження наукової спільноти на проблематиці впровадження гейміфікації та моделювання як методів когнітивного розвитку, а також використання соціальних мереж як платформ для соціальної взаємодії в такому середовищі. Синтетичне навчальне середовище набуває статусу активного учасника освітнього процесу через розширення своїх змістовних та дидактичних можливостей, сприяючи компетентнісному розвитку учнів за допомогою залучення до активної взаємодії, вибору, діалогу, імерсії та адаптації навчальних процедур до індивідуальних потреб та можливостей учнів, а також їх соціалізації.

У цьому контексті, створення та розвиток інтегрованого інтелектуального освітнього простору (E-leaming) у рамках як формальної, так і неформальної військової освіти, що базується на досягненнях сучасних цифрових технологій і глибокій інтеграції цих технологій у повсякденне життя, видається особливо актуальним. Переваги електронного навчання, такі як можливість доступу до актуальної інформації в будь-який час і з будь-якого місця, гнучкість у виборі часу та місця для навчання, ефективність засвоєння матеріалу, постійний зв'язок з викладачем, індивідуальний навчальний графік, а також економія часу та коштів, підкреслюють важливість його впровадження. Освітні процеси в такому середовищі інтегрують інноваційні та традиційні методики, сучасні програмні засоби, інформаційні ресурси, забезпечують взаємодію учасників у рамках асинхронної моделі навчання, включають бази даних, програмні оболонки, засоби комунікації та інше.

Втілення цієї концепції через інтеграцію передових технологій та засобів в освітній процес вищих військових закладів освіти, а також у систему індивідуальної підготовки військовослужбовців, є важливим кроком у відповідь на потреби сучасного світу, що динамічно змінюється. Поряд із цим зростає значення інформаційних процесів у всіх аспектах людської діяльності, зокрема у сфері освіти, де спостерігається збільшення потреби в інформації, її створенні, обробці, зберіганні та використанні. Цифровізація освіти, що включає інтеграцію інформаційного середовища та використання інтернет- ресурсів у навчальний процес, є ключовим напрямком розвитку. Проте, досягнення єдності освітнього простору у вищих військових закладах освіти через розвиток інформаційно-освітньої мережі, що забезпечуватиме підготовку кваліфікованих фахівців для Збройних Сил України, залишається актуальним завданням. Реалізація такої системи сприятиме не лише підвищенню якості військової освіти, але й забезпеченню її відповідності динамічно змінюваним умовам сучасного інформаційного суспільства.

Розробка синтетичного навчального середовища в рамках системи військової освіти має потенціал створення оптимальної структури навчального процесу, включаючи розробку освітніх ресурсів та курсів з використанням вільно доступного програмного забезпечення. Це дозволить забезпечити гнучкість, легкість управління та інтеграцію з зовнішніми інформаційними ресурсами, зробивши освітній контент доступним для всіх складових Збройних Сил України відповідно до потреб освітньої діяльності.

Розробка такої системи на основі досягнення синтетичності освітнього середовища у вищих військових закладах освіти вимагає цілеспрямованого застосування цифрових технологій. Ця вимога випливає з існуючої суперечності між зростаючим обсягом науково-технічної, навчальної та соціальної інформації та обмеженим часом на навчання у військових закладах, а також зі збільшенням обсягів освіти та необхідністю індивідуалізації навчального та виховного процесів. Це ставить перед системою військової освіти завдання якісної трансформації, пошуку нових ефективних форм та методів навчання, які б забезпечили оптимізацію освітнього процесу.

Цифровізація військової освіти є ключовим шляхом до вирішення цих завдань. Вона передбачає не лише вдосконалення засобів збирання, зберігання, розповсюдження, пошуку та обробки інформації, але й спрямована на збільшення інтелектуального потенціалу всіх учасників освітнього процесу. Це означає розвиток здібностей до сприйняття, аналізу та створення інформації, що є вирішальним для підвищення якості військової освіти та її відповідності до вимог сучасної інформаційної епохи.

Таким чином, інтеграція цифрових технологій в систему військової освіти не тільки сприятиме оптимізації навчального процесу та підвищенню ефектив-ності управління, але й забезпечить формування необхідних компетентностей у військовослужбовців, дозволяючи їм успішно адаптуватися та діяти в умовах інформаційного суспільства.

Система військової освіти, як об'єкт цифровізації, має унікальні характеристики, що визначають її складність та вимоги до процесу цифровізації. Особливості цієї системи обумовлені її багатомірністю, багатовекторністю, а також потребою в неперервності, цілісності та гнучкості. Ці характеристики вказують на велику кількість установ і підрозділів, що входять доскладу системи військової освіти, їх територіальну

розосередженість, а також на наявність різноманітних процесів діяльності, що включають підготовку фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за множиною напрямів і спеціалізацій.

Цифровізація військової освіти передбачає використання цифрових технологій для вдосконалення та оптимізації всіх цих процесів. Особливості процесу цифровізації включають: високий ступінь складності загальної системи навчання, що потребує оперативного оновлення освітніх програм відповідно до змінних вимог і стандартів, а також забезпечення високої адаптивності та гнучкості у підготовці фахівців; необхідність моделювання та аналізу складних військово-спеціальних завдань і процесів, що вимагає застосування передових комп'ютерних технологій та спеціалізованого програмного забезпечення для ефективного вирішення задач на різних рівнях управління та планування; переважання інформаційних процесів над матеріальними, що підкреслює важливість засобів збору, обробки, зберігання та передачі інформації, а також необхідність забезпечення безпеки даних; порівняно висока тривалість циклів підготовки, що вимагає розробки та імплементації ефективних методів навчання для забезпечення глибокого засвоєння матеріалу і розвитку професійних навичок військовослужбовців; необхідність засвоєння нових фундаментальних та прикладних знань, що є основою для створення та застосування новітніх оборонних технологій, та вимагає неперервного оновлення освітнього контенту та освітніх ресурсів.

Процес цифровізації військової освіти має важливе значення для переорієнтації та підвищення ефективності підготовки фахівців та якості освітнього процесу з огляду та глобалізаційні процеси, адаптації освітнього процесу до сучасних умов і викликів, а також для забезпечення безпеки та актуальності інформаційних ресурсів, що використовуються у військовій освіті.

Такі трансформації неможливі без глибокої інформаційної підтримки освітнього процесу та аналітичного забезпечення управління системою військової освіти. Створення комп'ютерної мережі закладів освіти Міністерства оборони України є вирішальним кроком у цьому процесі. Необхідність впровадження власної корпоративної інформаційно-телекомунікаційної мережі системи військової освіти, забезпеченої доступом до мережі Інтернет, належить до пріоритетних задач. Така мережа має стати основою для оперативного управління та якісної підготовки військових фахівців на всіх рівнях освіти, використовуючи новітні методи та форми навчання.

Цей підхід не тільки сприятиме підвищенню якості освітнього процесу, але й забезпечить гнучкість і адаптивність навчання до швидко змінюваних умов сучасного інформаційного середовища. Таким чином, інтеграція військової освіти в глобальний освітній та інформаційний простір стане ефективним засобом підготовки кваліфікованих військових фахівців, здатних відповідати викликам сучасності.

Висновки

В контексті нинішнього етапу еволюції Збройних Сил України, імперативною є необхідність інтеграції новітніх цифрових технологій. Це відкриє можливості, з одного боку, для забезпечення високого рівня підготовки військових спеціалістів відповідно до міжнародних стандартів, зокрема НАТО, з акцентом на використанні комп'ютеризованих освітніх технологій (електронне та дистанційне навчання), а з іншого - для оптимізації керування діяльністю військових освітніх інституцій та зниження витрат на освіту.

Комплексна цифровізація освітнього процесу та впровадження передових інформаційних технологій вимагає значних зусиль і часу, пов'язаних з розробкою передового науково-методичного забезпечення для підготовки військових спеціалістів, а також з підготовкою та перепідготовкою науково-педагогічних кадрів і розвитком сучасної освітньої інфраструктури.

Втілення сучасних підходів до інформаційного забезпечення освітнього процесу у сфері військової освіти забезпечить: оперативний доступ до різноманітних даних, акумуляцію знань і інтелектуальних ресурсів військової освіти та науки; якісну підготовку військових кадрів на всіх рівнях освітньої кваліфікації через індивідуалізацію навчання, що сприятиме розвитку творчих здібностей та самостійному набуттю знань, вмінь та навичок; підвищення ефективності наукової роботи в рамках військової освіти, зокрема через доступ до актуальних наукових матеріалів і використання науково- інформаційного потенціалу. Відсутність інтегрованої системи інформаційно- аналітичного забезпечення управління освітньою системою ускладнює ухвалення обґрунтованих рішень військовими закладами освіти. Тому, автоматизація процесів збору та обробки інформації, створення спеціалізованих інформаційних систем і баз даних з розширеними аналітичними можливостями стане ключем до підвищення якості управління військовою освітою. Розвиток комп'ютерних мереж між закладами освіти Міністерства оборони України є необхідною умовою для досягнення цієї мети.

Література:

1. Вітер Д., Оліферук В., Горбачевський С. Оцінювання спроможностей військових організаційних структур (методичне забезпечення інституційного огляду вищих військових навчальних закладів). Військова освіта. 2021. № 1(43). С. 56-64. https://doi.org/10.33099/

2617- 1783/2021-43/56-63.

2. Вітер Д., Оліферук В., Мигун М. Доктринальне забезпечення розвитку системи військової освіти: методичні рекомендації. К.: НУОУ, 2023. 128 с.

3. Красота-Мороз Г., Горбачевський С, Полторак М., Трансформація системи наукової та науково-технічної діяльності в системі Міністерства оборони України шляхом цифровізації. Військова освіта, №2 (46),2022 р. С. 150-161 https://doi.org/10.33099/2617- 1783/2022-46/150-160.

4. Мітягін О. Освіта та індивідуальна підготовка у країнах НАТО. Збірник наукових праць “Військова освіта”. 2021. №2 (44). С. 131-143. https://doi.org/10.33099/2617-1783/ 2021-44/131-143.

5. Полторак С. Т. Трансформація системи військової освіти України на шляху до досягнення стандартів НАТО. Наука і оборона. 2018. № 2. С. 3-10. https://doi.org/10.33099/

2618- 1614-2018-3-2-3-10

6. Професійна військова освіта в Україні у сучасному безпековому середовищі: монографія / За заг. ред. Д. Вітера та В. Телелима. К.: НУОУ, 2021. 286 с.

7. Руденська Г.В. Моделі та процеси життєвого циклу інформаційної системи управління оборонними ресурсами. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2020. № 1 (68). С. 59-65. https://doi.org/10.33099/2304-2745/2020-0/59-65.

8. Руденська Г.В. Менеджмент знань на основі концепції CALS для системи безперевної військової освіти. Військова освіта. 2023. № 1(47). С. 254-262. https://doi.org/ 10.33099/2617-1783/2023 -47/254-262.

9. Руснак І., Мірненко В., Оліферук В., Вітер Д. Інноваційна військова освіта: стан та перспективи розвитку. Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку, Сер. “Економіка та менеджмент”. 2022. № 28. С. 238-250. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Piir_2022_28_24.

10. Сиротенко А. М., Артамощенко В. С. Набуття сумісності військової освіти і підготовки кадрів сил оборони на засадах якості. Національні вимоги і стандарти НАТО. Наука і оборона. 2021. № 1. С. 48-53. https://doi.org/10.33099/2618-1614-2021-14-1-48-53.

11. Формування та реалізація державної політики у сфері військової освіти: метод. посіб. / Д. Вітер, В. Оліферук, В. Мірненко, В, Мацьовитий, В. Хома та ін. К.: НУОУ, 2023. 144 с.

References: