Основоположні принципи роботи над народною сценографією в закладах позашкільної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основоположні принципи роботи над народною сценографією в закладах позашкільної освіти

Анотація

У статті йдеться по те, що в умовах сучасного вітчизняного простору, виховання особистості має передбачати формування мотивації до пізнання, творчості, праці ознайомлення з цінностями і традиції культури українського народу. Система освіти прагне створити умови для збереження, підтримки та розвиток етнокультурних традицій і народного мистецтва. Один із найважливіших і ефективних механізмів, що сприяє збереженню народних традицій і народної творчості в нашому суспільстві - це народний танець, що реалізується у закладах позашкільної освіти. Автор статті акцентує увагу на тому, що оптимізація художньо-естетичного виховання потребує глибокого розуміння його принципів, які відображають загальні закономірності освітнього процесу та визначають вимоги до його змісту, форм і методів. Основоположні принципи роботи над народною сценографією в закладах позашкільної освіти є керівними твердженнями, випливають із загальних законів виховання і встановлюють вимоги до організації освітнього процесу та використання певних методів. Ці принципи узагальнюють досвід педагогічної діяльності та становлять систему вимог до всіх його аспектів. Вони спрямовані на формування цілісної художньо розвиненої особистості, забезпечуючи всебічний розвиток її здібностей. Такий підхід дозволяє створити ефективну систему виховання в закладах позашкільної освіти, що відповідає сучасним вимогам і потребам українського суспільства. Автор виділяє загальнонаукові та конкретнонаукові принципи. Кожна конкретна галузь науки чи мистецтва має власні методологічні принципи, які диктують підходи до проведення досліджень та вивчення явищ, орієнтується на вивчення та розвиток творчих здібностей, естетичних смаків і відображення культурних цінностей через різноманітні мистецькі форми. Важливим аспектом методології в галузі художньої освіти є розвиток критичного мислення та творчих навичок учнів у закладах позашкільної освіти, експериментування з різними мистецькими матеріалами і техніками, а також пошук індивідуального виразу через творчий процес. Система специфічних принципів для вирішення педагогічних завдань у художній галузі включає в себе стимулювання творчого самовираження, підтримку емоційного інтелекту та розвиток вміння сприймати та аналізувати мистецькі твори. Крім того, акцент робиться на розвитку візуальної грамотності та уміння аргументувати свої ідеї та інтерпретації творів мистецтва.

Ключові слова: основоположні принципи, народна сценографія, естетичні смаки, творчі здібності, танець, хореографія, заклади позашкільної освіти. народна сценографія творче самовираження

Lyudmila Mykhaylivna Sokil teacher, State institution "Luhansk National University named after Taras Shevchenko", Poltava

FUNDAMENTAL PRINCIPLES OF WORK ON FOLK SCENOGRAPHY IN OUT-OF-SCHOOL EDUCATION INSTITUTIONS

field of art education is the development of critical thinking and creative skills of students in extracurricular education institutions, experimentation with various art materials and techniques, as well as the search for individual expression through the creative process. The system of specific principles for solving pedagogical tasks in the art field includes stimulating creative self-expression, supporting emotional intelligence, and developing the ability to perceive and analyze works of art. In addition, the emphasis is on the development of visual literacy and the ability to argue one's ideas and interpretations of works of art.

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зважаючи на те, що ми розглядаємо проблему в педагогічній площині, до неї ввійшли праці науковців, у котрих досліджується методика хореографічної роботи з ансамблем у закладах позашкільної освіти, теоретичні засади організації дозвілля дітей і підлітків, дидактичні умови організації навчальної діяльності в закладах позашкільної освіти тощо. Це робота А. Тараканової (2015 р.) «Танцюйте з нами», де запропонована авторська модель вирішення всіх питань професійної роботи педагога-хореографа з учнями початкової школи, створення для них відповідних соціокультурних і педагогічних умов. Підручник С. Зубатова «Методика викладання українського народного танцю» (2018 р.) більшою мірою розрахований для хореографів - здобувачів освіти - середніх спеціальних навчальних закладів. Його матеріали можуть використовувати у творчій роботі керівники аматорських колективів народного танцю для удосконалення виконавських умінь. Дисертаційна праця К. Булаги «Дидактичні умови організації навчальної діяльності вихованців дитячого хореографічного колективу» (2020 р.) мотивується потребою вдосконалення мистецького, духовного і фізичного розвитку дитини під час опанування мистецтва зореографії в позашкільному навчальному закладі. У статті І. Костур «Методика викладання гуцульських народних танців» (2020 р.) простежуються спільні ідеї, що мали місце й підручнику С. Л. Зубатова. У монографії Т. Благової «Розвиток хореографічної освіти в Україні: історико-педагогічний концепт» (2020 р.) визначено методолого- теоретичні засади генези хореографічної освіти в Україні, проаналізовано еволюцію танцювального мистецтва як феномену професійної діяльності та напряму мистецької освіти. Дослідниця визначила передумови формування теоретичних засад кожного із видів хореографічного мистецтва в культурно- історичній площині, характеризкє етапи їхньої поступової професіоналізації, надала практико-виконавські та змістово-функційні характеристики, провідні тенденції, перспективи розвитку. Незважаючи на те, що освітньому процесу в закладах позашкільної освіти присвячено чимало праць, недостатньо таких були розкриті загальнонаукові й конкретнонаукові принципи роботи над народною сценографією.

Мета статті - проаналізувати основоположні принципи роботи над народною сценографією в закладах позашкільної освіти.

Виклад основного матеріалу

У сучасній педагогічній науці дослідники виділяють такі принципи навчання: загальнонаукові, які складають основу методології, конкретнонаукові принципи, що лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової педагогічної галузі, та систему конкретних специфічних принципів, що застосовуються для вирішення спеціальних педагогічних завдань із фахових занять художньої галузі.

Опора у хореографічній педагогіці на загальні дидактичні принципи, які перевірені століттями педагогічної практики (починаючи від Я.А. Коменського), застерігає сучасного керівника танцювального колективу від принципових помилок і хибних поглядів. Такими принципами є: наглядніть, послідовність, цілеспрямованість, усвідомленість, спостереження, доступності, науковість.

Так, наприклад, принцип наглядності зарекомендував себе як один із засобів активізації розвитку учнів при формуванні хореографічних якостей в учасників колективу закладу позашкільної освіти.

Дітям у всьому потрібна наглядність і якість. Тому варто іншомовні терміни пояснити рідною мовою. Тоді їм буде простіше виконати ту чи іншу вправу. Варто відзначити, що викладач повинен сам гарно й чітко виконувати кожну вправу, уміти розкласти її на складові елементи. Візуально сприйнявши детальну «розкладку» руху, діти спершу по «складах», а потім у цілому зможуть вправно виконати завдання.

Принцип послідовності виявляється у побудові екзерсісу, де поступове навантаження на м'язи дає можливість учням підготувати своє тіло до подальшої роботи. Принцип послідовності виявляється також під час викладу педагогом нового хореографічного матеріалу, постановки танцю. Принцип послідовності проявляється ще й у тому, щоб не пропустити того чи іншого завдання при розучування нового твору [1, с. 47].

Принцип систематичності виявляється у повторенні тренувальних рухів, які допомагають оволодіти як технічною, так і виконавською майстерністю, поступово перетворюючи складні задання на прості, доводячи рухи до автоматизму. Під систематичністю також мається на увазі й систематичне відвідування занять, завдяки якому не порушується сталий художній розвиток дитини (регулярність занять, безперервність, за якої недопустимо часті пропуски репетицій). Принцип систематичності логічно узгоджується з принципом повторюваності матеріалу, відповідного до якого систематичне повторення вироблюваних рухових навичок обов'язково призведе до покращення результатів.

Принцип цілеспрямованості полягає у продумуванні цілей і завдань при вивченні хореографічного матеріалу, розміщенні матеріалу, що вивчається так, щоб нова інформація була підготовлена попереднім заняттям. Під цілеспрямованістю ми мажмо на увазі й формування зацікавленості в дитини досягнути найкращого кінцевого результату, бути зацікавленою в гайуращій реаліхації художнього замислу хореографічного твору.

Принцип усвідомленості, міцності знань, здобутих на уроці хореографії, дає можливість забезпечити творчу роботу над хореографічним образом танцю, точністю виконання хореографічного матеріалу. Цей принцип тако полягає й в усвідомленні кожної деталі народного танцю, значення кожного руху та жесту в цілісній хореографічній побудові.

Принцип спостереження дає можливість викладачеві контролювати рівень засвоєння хореографічного матеріалу, виконання тих завдань, які були поставлені на занятті. Цей принцип є один із основних видів контролю, що застосовує вчительв процесі навчання дітей на заняттях хореографії .

Принцип доступності передбачає урахування вікових та індивідуальних хореографічних особливостей під час побудови хореографічного заняття, при виконанні етюдів певної складності, комбінацій, постановки танцювального номеру. Принцип доступності узгоджується з принципом поступового підвищення вимог до виконання дитиною все складніших і важких нових завдань, доцільного і припустимо поступового збільшення обсягу іінтенсивності навантажень [1, с. 52].

Принцип науковості дає можливість педагогу використовувати ті чи інші методики викладання хореографії, враховуючи вікові групи, рівень підготовки колективу; методично правильно будувати урок, доцільно організувати репетицію, використовуючи при цьому знання не тільки з хореографії, а й з педагогіки, психології, анатомії, біомеханіки тощо.

Тепер варто детальніше зупинитися на специфічних принципах, які хараутерні для організації хореографічних занять. На думку Г. М. Падалки, «принципи мистецького навчання» - це основні положення, що визначають сутність, зміст, провідні вимоги до взаємодії учителя та учнів, виконання яких передбачає досягнення результативності процесу оволодіння учнями мистецтвом». [Падалка ст. 148]

Ці принципи охоплюють узагальнені закономірності мистецького навчання, органічно пов'язуючи окремі його елементи в єдине ціле. Принципи потрактовуються як засадниче першоджерело, вихідні пункти теорії і практики, їхня корінна основа, навколо якої синтезуються провідні поняття й закони мистецького навчання.

Ми розглядаємо принципи хореографічного навчання, що мають нормативно-об'єктивну основу, що зумовлені рівнем розвитку педагогічної науки, психології, мистецтвознавства, історії хореографічного мистецтва. Вони спрямовані на поліпшення хореографічного навчання, удосконалення змісту народної сценографії в закладах позашкільної освіти.

Спираючись на наукові праці, ми виділяємо такі принципи навчання мистецької освіти:

• цілісності (орієнтує на досягнення цілісності навчального процесу, передбачає спрямованість змісту, всіх форм і методів навчальної роботи на єдину мету - особистісно-художній розвиток учня.)

• культуровідповідності (передбачає таке змістове наповнення навчального процесу, в результаті якого мистецтво сприймається учнями як культурна цінність, як надбання розвитку світової культури);

• естетичної спрямованості (означає звертання в процесі мистецького навчання до осягнення насамперед, естетичної цінності художніх творів, формування схильності учнів до сприймання мистецтва як явища, іцо містить величезний потенціал втілення прекрасного в житті людини);

• індивідуалізації (означає піклування про виявлення і збереження в учнів індивідуальної емоційно-оцінної реакції, смакових переваг в галузі мистецтва, розвиток здатності до вибору і застосування унікальних, неповторних саме для цієї особистості засобів мистецької творчості);

• рефлексії (спрямовано на спонукання учня в процесі мистецького навчання до співвіднесення власних життєвих позицій, світоглядних установок зі змістом художніх образів, зіставлення цінностей внутрішнього життя із морально-світоглядними позиціями, відтвореними в мистецтві, співвіднесення найглибших переживань особистіного «Я» із художніми оцінками автора твору).[2, с. 11]

Принцип цілісності у роботі з танцювальним колективом ми розгядаємо як різнобічний процес навчання - зміст танцювальних занять, використання різних методів викладання на заняттях та в організаційних засадах народної сценографії.

Працюючи над змістом занять, керівник народного танцю поєднує вивчення основ класичного танцю з народно-сценічним танцем; залучає до знайомства широкого спектру надбання танцювальної як української, так і

світової хореографічної культури; відбір найдоцільніших матеріалів у їхній взаємозалежній узгодженості з професійним рівнем і віковими категоріями учасників колективу. Це дає змогу якомога повніше удосконалювати танцювальність в учнів. Зміст занять, як показує практика, підпорядковується і узгоджується в навчальній програмі, в якій відображається творчий напрям колективу: зміст навчального хореографічного матеріалу; робота над репертуаром колективу; виховна робота; концертна діяльність.

Як ми зазначали, принцип цілісності проявляється і у методичному забезпеченні хореографічного навчального процесу. Підбір методів навчання підпорядковується меті та завданням конкретних занять, їх взаємодії між собою та у цілісному поєднанні становлять нерозривну єдність.

Так, наприклад, не можна, скажімо, запроваджувати в процесі навчання метод спонукання до саморозвитку і водночас використовувати метод поточих зауважень при кожному танцювальному «па».

Не менше впливає принцип цілісності на організацію навчально- виховного процесу. Складання програми, календарного плану допомагає педагогу-хореографу забезпечити послідовну, ефективну, різноманітну роботу свого колективу, його творчого зростання й прогресу. У кінці навчального року виникає необхідність проаналізувати спільну працю з вихованцями і зрозуміти подальший шлях розвитку колективу. Нажаль, є керівники, які нехтують навчальними планами або ставляться до них формально. І як показує практика, такі колективи мають низький рівень виконавської майстерності, зміст занять хаотичний, ці заняття не підпорядковані одне одному.

Принцип культуровідповідності під час навчання хореографічному мистецтву - наповнення змісту освітнього процесу через призму культурної цінності танцювального мистецтва, його історії, розвитку та місця в світовій культурі [2, с. 12].

Культуровідповідність - необхідна ознака мистецької освіти в сучасних умовах, що зорієнтована на усвідомлення учнями мистецтва як соціального явища, на осягнення значущості художньої культури в навколишньому бутті, на висвітлення соціальних функцій мистецької діяльності.[2, с. 13]

Культурологічна спрямованість хореографічного навчання передбачає знайомство учасниками колективу місце, час події які відображаються в хореографічного твору, історії задуму балетмейстером твору.

Принцип культуровідповідності виявляється в широкому ознайомленні учнів зі світом хореографічного мистецтва. Так, наприклад, маючи в репертуарі колективу український народний танець, учасники знайомляться з видатними етнографами, фольклористами, балетмейстерами-постановниками українського танцю (В. Верховинець, П. Вірський, О. Гуменюк, О. Зайцев); працюючи над технікою виконання навчальних вправ (екзерсису) з

класичного або з народно-сценічного танцю, учні паралельно знайомляться з історією розвитку хореографічного мистецтва (виникнення балету, творчі здобутки видатних танцівників балету та народно-сценічного танцю).

Принцип культуровідповідності також передбачає розвиток сценічної культури танцювального колективу і учасника колективу зокрема: підготовленість, навченість виконання хореографічного матеріалу та твору; розуміння театралізації твору (входженя в хореографічний образ); поведіка на сцені і за лаштунками, відношення до сценічного костюму.

Також, навчання хореографічному мистецтву передбачає розвиток культури учасників колективу, уміння сприймати хореографічні твори не на рівні «подобається» чи «не подобається», а на рівні більш глибокого аналізу і конкретизації самого твору та професійного рівня виконавців.

Принцип естетичної спрямованості. Хореографія має свою художню мову, завдяки утворенню хореографічного образу, який формується на основі музично-ритмічних рухів. Відтворюючи емоційний стан, переживання людини, хореографічне мистецтво дає можливість розкрити перед учасниками колективу багатогранний внутрішній світ особистості. Сам процес вивчення танцювального твору, його теми та ідеї створює передумови для виникнення почуття прекрасного, гармонійного, довершеного, художнього розвитку особистості.

Естетична спрямованість під час занять з хореографії - формування в учасників танцювального колективу естетичного ставлення до життя, здатності до адекватного оцінювання прекрасного у хореографічних творах і навколишньої дійсності, формування високих естетичних ідеалів.

На заняттях педагог-хореограф, який керується принципом естетичної спрямованості, не обмежить хореографічний розвиток учасника колективу формуванням у нього суто танцювальні здібностей (розвиненого музичного слуху, пластичності танцювальних рухів, координації, фізичної витривалості). Він буде використовувати дані здібності для розширення художнього світогляду, поєднувати емоційне забарвлення музичного супроводу з танцювальним рухом, виховувати відчуття до прекрасного.

Отже, принцип естетичної спрямованості передбачає такий зміст хореографічного навчання, який охоплює також естетичні завдання на формування світобачення учасників колективу, їхнє уміння відрізняти прекрасне від псевдопрекрасного, використовувати ці уміння у власній хореографічній діяльності [3, с. 89].

Принцип індивідуалізації. Це необхідний принцип для навчання хореографічним мистецтвом в танцювальному колективі, де сам процес навчання спрямований на колективну роботу. Для хореографічної педагогіки важливим є баланс та взаємодія узагальненого й індивідуального. У викладанні хореографії, як показує практика, домінує орієнтація на досягнення

загальноприйнятих, усереднених результатів підготовки. Виявлення ж і розвиток індивідуальних художніх характеристик учня приділяється значно менше уваги. Завдання педагога-хореографа орієнтуватися на його індивідуальну спрямованість до художніх смаків, вподобань та його особистість. Так, наприклад, працюючи над постановкою хореографічного твору з народно-сценічного танцю, особливо над сюжетним скдадником, керівник підбирає виконавців до відповідності з хореографічними образами. Це один із шляхів вдалої реалізації колективної творчої роботи.

Одна з основних складових танцювального колективу - репертуар. Аналізуюючи репертуар кращих дитячих танцювальних колективів України, ми помітили, що вони відповідають художній вимогливості, яка протидіє тенденціям стандартизації, уніфікації танцювальних творів. Кожен колектив несе в особі індивідуалі художні переваги, свій власний художній стиль та напрям в народно-сценічному танці.

Із цього можна зробити висновок, що орієнтація на усереднене нівелює мистецьке навчання, його художню спрямованість, і навпаки, унікальність колективу і його учасників створює успішний, неповторний творчий колективний проєкт [3, с. 47].

Принцип рефлексивності. Рефлексія - це осмислення й переживання особистістю досвіту власної діяльності, усвідомлення себе в контексті соціального життя, в контексті способу існування. Під рефлексією розуміють самоаналіз, інтроспекцію власної психіки, аналіз життєвих цінностей, світоглядних установок тощо. Рефлексія виступає інструментом самопізнання.

Рефлексію в площині хореографічного мистецтва ми розглядаємо як усвідомлення власного психологічного стану у процесі відтворення хореографічного твору, пізнання себе через мистецтво. Занурення в колективну творчу роботу сприяє виникненню питань до особистих цінностей життя, внутрішніх переживань і сприяє формуванню особистих якостей учнів. Здатність учасників колективу сприймати власні дії, враження, винки через хореографічний твір допомагає формувати їх життєву позицію, світоглядні орієнтири.

Ігровий принцип застосовується в реалізації народної сценографії в закладах позашкільної освіти з дітьми дошкіного й молодшого шкільного віку. Апи застосуванні цього принципу заняття будується винятково на грі, без висунення ґрунтовних вимог з боку педагога-хореографа. Дошкільнята й молодші усні самі мають досягти чи не досягти поставлених перед ними завдань.

Принцип інтерпретанційності - полягає у практичному відтворенні виконання танцювальної лексики за зразком професійного виконання артистів хореографічного мистецтва, відображення хореографічного образу у танцювальній постановці за задумом постановника.

Інтерпретація - один із основних елементів навчання хореографічному мистецтву. Процес самої інтерпретації в навчанні, ми розглядаємо не тільки як відтворювальний (репродуктивний), але і як можливість виявлення індивідуальних здібностей учнів закладів позашкільної освіти до виконання хореографічного матеріалу.

Так, наприклад, маючи різні природні здібності, учні під час виконання навчальної вправи (екзексису) за вказівкою педагога-хореографа відтворюють елементи вправи у межах своїх фізичних можливостях.

При виконанні хореографічного твору, учасникам колективу треба не лише технічно виконати твір, але й передати відчуття образу, настрою у власній трактовці, проявити усвідомлення хореографічного тексту і виразити власні почуття. З одного боку - колектив виступає як транслятор задуму балетмейстера-постановника, з іншого - привносить своє власне відтворення хореографічного образу / твору [3, с. 88].

Принцип узгодженості хореографічного твору з можливостями танцювального колективу. Цей принцип проявляється в узгодженості хореографічного матеріалу / репертуару з професійним рівнем аматорського колективу, віковими категоріями учасниками колективу; балетмейстера- автора та балетмейстера-постановника.

Під час розвитку хореографічного мистецтва взагалі і народно- сценічного, зокрема, з'явилось багато танцювальних зразків, створених талановитими балетмейстерами. Як практика показує, керівник аматорського танцювального колективу може бути фаховим педагогом, володіти знаннями, уміннями і навичками навчання з хореографії і не бути автором хореографічного твору і навпаки, маючи талант до створення хореографічної постановки, не може організувати навчальний, постановочний процес.

Працюючи над репертуаром свого хореографічного колективу, у керівника є декілька шляхів його створення.

Керівник як автор хореографічного твору. Балетмейстер-автор узгоджує свою власну постановку з урахуванням професійного рівня колективу (танцювальні можливості учнів), кількості учасників (дівчат і хлопців), вікової категорії (кожна категорія дітей відповідає своєму колу тематики у відповідності з психологічному і фізіологічному розвитку). По цьому ж принципу до авторської постановки підбирається танцювальна лексика, музичний супровід.

Керівник, який бере до репертуару свого колективу найкращі зразки хореографічного мистецтва. Мета керівника - зберегти творчий задум автора- балетмейстера, передати тему та ідею твору не порушуючи конструкцію і драматургію самого твору. Робота узгодження автором хореографічного твору і постановкою в аматорському колективі може вирішується таким чином: керівник колективу запрошує автора твору до свого колективу для постановки;

керівник питає дозволу у автора поставити його твір; при неможливості спілкування з автором твору, керівник досконало вивчає авторську постановку, запрошує минулих виконавців або самостійно працює над постановкою, узгоджуючи авторський задум з художнім баченням твору [4, с. 66].

Принцип театралізації хореографічного твору. Багатогранність сучасного хореографічного мистецтва проявляється у взаємозв'язку двох мистецтв - театру і хореографії. Кожен досвідчений керівник колективу з народно-сценічного танцю до підготовки сценічного показу хореографічного твору звертає увагу на: декорацію, світло, реквізит (за потребою). Окремо іде кропітка робота над створенням сценічного костюму, гриму (за потребою), за допомогою яких доповнюється хореографічний образ [4, с. 66].

Декорація - оформлення сцени, що відтворює обстановку дії вистави, концертної програми, танцювального номеру, що допомагає розкриттю їхньому ідейно-мистецького задуму. Так, наприклад, для показу українського хореографічного мистецтва декораціями на сцені виступають: українські орнаменти на кулісах, вінок зі стрічками тощо. Зайве захоплюватися ними не варто. Проте слід зазначити, для народно-сценічного мистецтва декорації не повинні бути занадто яскравими та відволікати увагу глядача від перегляду танцювального твору.

Сценічне світло у сучасному танцювальному мистецтві особливо інтенсивно використовується. Уміло поставити світло - одна з головних передумов для успіху номера. Сценічне світло: допомагає сприйняттю декорацій, костюмів та зовнішності танцівника; створює потрібну атмосферу, настрій (лірика, смуток, любов, тривога); вказує на час дії (зима, літо, вечір, ніч); дозволяє зосередити увагу глядача на головному персонажі (театральна гармата). Це спільна праця керівника колективу і працівника сцени зі світла [5, с. 111].

Реквізит - предмети, з якими виконується танець: відро, коромисло, гілочка, вінок, булава тощо. Функція реквізиту - допомогти розкрити зміст номера.

Сценічний костюм допомагає танцівнику знайти зовнішній вигляд персонажа, розкрити його внутрішній світ, визначити історичну, соціальну та національну характеристику середовища, в якому відбувається дія. Сценічний народний костюм - творче рішення фольклорного етнографічного костюма з сучасних позицій. Для цієї роботи потрібно консультуватись з художником. На народний сценічний костюм впливають: національність, регіон країни; епоха; характеристика дійових осіб; характер і діапазон танцювальних рухів; жанр (ліричний, драматичний, сатиричний, жартівливий). Сценічний костюм прагне до «збереження» форм активно рухомого тіла, його силуету і має свій особливий крій. В українському сценічному костюмі часто для вдосконалення костюму використовують аксесуари. Ними служать хустки, квітки, головні убори, взуття. Слід зауважити, що всі аксесуари повинні доповнювати і розкривати образ, а не використовувати їх як прикраси.

Необхідне доповнення до костюма - грим і зачіска. В основному в народній хореографії застосовується легкий грим. Для юнаків і дівчат використовується загальний молодий грим (прикрашає обличчя, робить виразним при сценічному освітленні, допомагає сприйняттю). Обережно і доречно використовується грим у дитячих танцювальних колективах з урахуванням вікових категорій танцівників. За допомогою гриму можуть підкреслюватися особливості персонажу (очі, ніс, рот). Грим дозволяє підкреслити: вік (старий, молодий); характер дійових осіб (добрий,

Принцип драматизації хореографічного твору проявляється у драматургі танцювального твору, розвитку дії, наявності конфлікту та його розв'язання. Поняття «драматургія» від «драма» (грец. - дія). Керівник, який працює над власними авторськими постановками, повинен: враховувати закони драматургії танцю (експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка); використовувати виражальні засоби (міміки, жесту, пози, танцювальну лексику), враховувати залежність побудови хореографічної образно-тематичної дії від виду, жанру, стилю танцю; працювати над малюнками, на основі яких будується лексично-композиційна дія твору; поєднувати танцювальну лексику у відповідності до теми твору.

При створенні народно-сценічного танцю, керівник як автор може використовувати різні форми танцю: малі (до шести осіб) та великі, орієнтуватись у жанрах хореографічного мистецтва (трагедія, драма, комедія тощо), жанрах українського народно-сценічного танцю (хороводи, побутові, сюжетні). Робота над постановкою українського танцю полягає ще і в рахуванні регіонів України і специфіки їх лексики, манери виконання, музики.

Принцип відповідності музичного тексту і танцювальних рухів полягає у вихованні музично-естетичного розвитку учасників танцювального колективу, вдосконаленню танцювальності.

Музичний супровід на заняттях - перший помічник педагога- хореографа. Під час гри мелодії для народного танцю треба враховувати різні фізичні й артистичні здібності учнів. Під час підбору музичного тексту для танцювальних рухів, вправ, керівник ставить такі вимоги до музичного супроводу: характер музики відповідає характеру руху (регіональні

особливості, жанру українського танцю); рух повинен відображати настій музики або передача настрою музики у русі, зкоординованість музичного супроводу з танцювальним рухом (квадратність, ритмічний малюнок, характер мелодії, наявність затакту, метро ритмічні особливості, темпо- розмір) [5, с. 113].

При ефективному використанні музичного супроводу, учасники танцювального колективу набувають такі уміння і навички як: музичне сприйняття метро ритму; ритмічне виконання рухів під музику, уміння

сприймати їх в єдності; уміння погоджувати характер руху з характером музики; розвиток уяви, художньо-мистецьких здібностей; уміння емоційно сприймати музичний матеріал; розширення музичного кругозору.

Висновки

Таким чином, характеризуючи основоположні принципи роботи над народною сценографією в закладах позашкільної освіти, ми можемо поділити їх на загальнонаукові, що складають основу методології і конкретнонаукові (специфічні) принципи [6]. До зальнонаукових принципів, які використовуються в хореографії як загальноприйняті привила, ми відносимо: принцип наглядності, принцип послідовності, принцип

систематичності, принцип цілеспрямованості, принцип усвідомленості, принцип спостереження, принцип доступності, принцип науковості. Специфічні принципи ми умовно поділяємо на дві групи: до першої належать педагогічні принципи навчання в мистецькій освіті, визначені Г. М. Падалкою (принцип цілісності, принцип культуровідповідності, принцип естетичної спрямованості, принцип індивідуалізації, принцип рефлексії); до другої групи - ті принципи, що визначено на основі педагогічного досвіду автора (принцип цілісності, принцип естетичної спрямованості, принцип індивідуалізації, принцип рефлексивності, принцип інтерпретанційності, принцип узгодженості хореографічного твору з можливостями танцювального колективу, принцип театралізації хореографічного твору, принцип драматизації хореографічного твору, принцип відповідності музичного тексту і танцювальних рухів). Всі зазначені принципи складають теоретику-практичну основу, на якій ґрунтується народна сценографія кінця ХХ - початку ХХІ століть.

Ця проблема багатогранна і не вичерпується нашим дослідженням та тими дослідженнями, що є на сьогоднішній день. Перспективним напрямом вважаємо вивчення принципу театралізації хореографічного твору.

Література:

1. Благова Т. О. Розвиток хореографічної освіти в Україні: історико-педагогічний концепт : монографія. Полтава : ТОВ «АСМІ», 2020. 488 с.

2. Булага К. М. Дидактичні умови організації навчальної діяльності вихованців дитячого хореографічного колективу : автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.09. Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. Полтава, 2020. 20 c.

3. Зубатов С. Л. Методика викладання українського народного танцю : підручник. Київ : Видавництво Ліра-К, 2017. 376 с.

4. Костур І. Методика викладання гуцульських народних танців. Актуальні проблеми української освіти. 2020. Вип. 14. С. 65-67.

5. Тараканова А. П. Танцюйте з нами : навч.-метод. посіб. для вчителів хореографії (1 - 4 кл.) і керівників хореографічних гуртків (початковий рівень) загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. Вінниця : Нова книга, 2010. 160 с.

6. Кміть О.В. Контрольно-оцінювальна компетентність майбутнього вчителя іноземних мов початкових класів. Вісник Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. Випуск 9(165). 2020. С.58-64.

References:

2. Bulaha, K. Dydaktychni umovy orhanizatsiyi navchal'noyi diyal'nosti vykhovantsiv dytyachoho khoreohrafichnoho kolektyvu (Didactic conditions for the organization of educational activities of students of the children's choreographic team): avtoref. dys. ... kand. ped. nauk : 13.00.09. Poltavs'kyy natsional'nyy pedahohichnyy universytet imeni V. H. Korolenka. Poltava, 2020. 20 c.

3. Zubatov, S. Metodyka vykladannya ukrayins'koho narodnoho tantsyu (Methodology of teaching Ukrainian folk dan): pidruchnyk. Kyyiv : Vydavnytstvo Lira-K, 2017. 376 s.

4. Kostur, I. Metodyka vykladannya hutsul's'kykh narodnykh tantsiv. Aktual'ni problemy ukrayins'koyi osvity (Methodology of teaching Hutsul folk dances. Actual problems of Ukrainian education). 2020. Vyp. 14. S. 65-67.

5. Tarakanova, A. Tantsyuyte z namy (Dance with us): navch.-metod. posib. dlya vchyteliv khoreohrafiyi (1 - 4 kl.) i kerivnykiv khoreohrafichnykh hurtkiv (pochatkovyy riven') zahal'noosvitnikh i pozashkil'nykh navchal'nykh zakladiv. Vinnytsya : Nova knyha, 2010. 160 s.

6. Kmit O. V. Control and evaluation competence of the future teacher of foreign languages of primary grades. Bulletin of the Chernihiv Collegium National University named after T. G. Shevchenko. Series: Pedagogical sciences. Issue 9(165). 2020. P.58-64.

Размещено на Allbest.ru