Концептуальні та методичні засади організації процесу формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний гуманітарний університет

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ТЕКСТОТВІРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ У ПИСЬМОВОМУ ПЕРЕКЛАДІ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ ТЕКСТІВ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ

Адамова Ганна Володимирівна декан

факультету лінгвістики та перекладу

м. Одеса

Анотація

В статті на основі врахування досягнень сучасної психолінгвістики, методики викладання іноземних мов, теорії і практики перекладу висвітлено концептуальні та методичні засади організації процесу формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську.

Текстотвірна компетентність у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську потлумачена як професійно важливе новоутворення особистості майбутніх філологів, яке виникає в результаті здобуття ними системи знань про текст як лінгвістичну й комунікативну одиницю, усвідомлення правил побудови тексту мовою перекладу для здійснення ефективної комунікації в аспекті перекладацької діяльності; оволодіння вміннями й навичками текстосприймання й текстотворення з дотриманням чинних норм мовленнєвого етикету (шляхом сприймання висловлювання, розуміння й інтерпретації його для прогнозування подальшої текстотвірної діяльності; оцінювання тексту з погляду змісту, форми й інформаційної вагомості; створення власного тексту перекладу з урахуванням особливостей адресата й умов спілкування), набуття досвіду міжкультурного спілкування й вдосконалення перекладацької майстерності.

Продемонстровано, що авторська методика формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську заснована на концептуальних засадах певних концептуальних підходів: лінгвістичного (перетворення тексту з мови оригіналу в текст на мові перекладу за допомогою перекладацьких трансформацій); комунікативного (розгляд перекладу як процесу письмової комунікації у міжмовному середовищі); когнітивного (врахування особливостей когнітивних процесів у свідомості перекладача при відтворення тексту мовою перекладу); дискурсивного (переклад є мультиаспектним процесом інтеркультурної текстотвірної діяльності, результатом якої є текст перекладу).

Доведено правомірність відбору навчального матеріалу для формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську з урахуванням принципів: доступності, послідовності, систематичності, зворотнього зв'язку, комунікативної доцільності, тематичності, частотності вживання, відповідності, інтегративності. Добір німецькомовних публіцистичних текстів доцільно здійснювати за критеріями: посильності, автентичності, перекладацької цінності, інформативності та авторитетності джерел, відповідності структурним параметрам публіцистичного тексту, жанрово-стилістичної відповідності публіцистичного тексту, емоційності та естетичної цінності. текстотвірний компетентність переклад німецький

Узагальнено, що формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську відбувається поетапно:

- рецептивно-аналітичний етап сприяє ознайомленню студентів зі структурними та лінгвостилістичними особливостями німецькомовних публіцистичних текстів, а також зі способами їх письмово перекладу;

- трансформаційний етап спрямований на використання системи вправ на розвиток лексичних та граматичних навичок письмового перекладу, а також навичок вживання засобів міжфразового зв'язку (через перекладацькі трансформації: додавання, опущення, генералізація, компенсація, антонімічний переклад та зміна порядку слів);

- завершальний етап передбачає виконання студентами системи вправ на перекладацький аналіз тексту оригіналу, проектування й створення текстів письмового перекладу відповідно до прийнятих у мовному середовищі правил, самоаналіз та редагування текстів мовою перекладу.

Ключові слова: текстотвірна компетентність майбутніх філологів, письмовий переклад з німецької мови на українську, публіцистичний текст, принципи відбору навчального матеріалу, система вправ, критерії добору німецькомовних публіцистичних текстів, методика формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів.

Annotation

Adamova Hanna Volodymyrivna Dean of the Faculty of Linguistics and Translation, International Humanitarian University, Odesa

FORMATION OF TEXTUAL COMPETENCE OF FUTURE PHILOLOGISTS IN WRITTEN TRANSLATION OF JOURNALISTIC TEXTS FROM GERMAN INTO UKRAINIAN

This article, based on the achievements of modern psycholinguistics, foreign language teaching methodology, theory, and practice of translation, highlights the conceptual and methodological principles of organizing the process of forming the future philologists' textual competence in written translation of journalistic texts from German into Ukrainian. Textual competence in the written translation ofjournalistic texts from German into Ukrainian is interpreted as a professionally important new formation of the future philologists' personalities, which arises as a result of their acquisition of a knowledge system about the text as a linguistic and communicative unit, understanding the rules of text construction in the target language for effective communication in the aspect of translation activity, mastering the skills of text perception and text production while adhering to the current norms of speech etiquette (by perceiving the statement, understanding and interpreting it for predicting further text-forming activity; evaluating the text in terms of content, form, and informational significance; creating their own translated text taking into account the characteristics of the addressee and communication conditions), acquiring experience in intercultural communication and improving translation skills.

It is demonstrated that the author's methodology for forming the textual competence of future philologists in the written translation of journalistic texts from German into Ukrainian is based on the conceptual principles of certain conceptual approaches: linguistic (transformation of the text from the original language into the target language through translation transformations); communicative (considering translation as a process of written communication in an interlingual environment); cognitive (taking into account the features of cognitive processes in the translator's consciousness when reproducing the text in the language of translation); discursive (translation is a multi-aspect process of intercultural text-forming activity, the result of which is the translated text).

The legitimacy of selecting educational material for forming the textual competence of future philologists in the written translation of journalistic texts from German into Ukrainian is substantiated based on the principles of accessibility, consistency, systematicity, feedback, communicative expediency, thematic relevance, frequency of use, compliance, and integrative nature. It is specified that the selection of German-language journalistic texts should be carried out according to criteria such as suitability, authenticity, translation value, informativeness and authority of sources, correspondence to structural parameters of journalistic text, genre-stylistic correspondence of journalistic text, emotional and aesthetic value.

It is summarized that the formation of the textual competence of future philologists in the written translation of journalistic texts from German into Ukrainian takes place in stages, as follows:

- the receptive-analytical stage contributes to familiarizing students with the structural and linguo-stylistic features of German-language journalistic texts, as well as with methods of their written translation;

- the transformational stage is aimed at using a system of exercises to develop lexical and grammatical skills of written translation, as well as skills in using means of interphase linkage (through translation transformations: addition, omission, generalization, compensation, antonymous translation, and word order change);

the final stage involves students performing a series of exercises on translation analysis of the original text, designing and creating translated texts in accordance with accepted rules in the language environment, self-analysis, and editing of texts in the language of translation.

Key words: textual competence of future philologists, written translation from German into Ukrainian, journalistic text, principles of selecting educational material, system of exercises, criteria for selecting German-language journalistic texts, methodology for forming the textual competence of future philologists.

Постановка проблеми

В умовах розширення міжнародної співпраці України із зарубіжними партнерами й посилення міграції населення, зумовленої рядом криз глобалізованого суспільства, на початку другого десятиліття ХХІ століття значно зріс соціальний попит на письмовий переклад з іноземної мови на українську і навпаки [10]. Означені соціально-політичні тенденції спричинили суттєвий вплив на трансформацію змісту бакалаврських та магістерських програм спеціальності 035 Філологія, які впроваджуються в українських закладів вищої освіти, зумовивши їх переорієнтацію на послідовне й системне формування перекладацьких компетентностей майбутніх філологів [3], зокрема, в рамках певних спеціалізацій, серед яких чільне місце займає спеціалізація 035.043 Німеціка мова та література (переклад включно), перша - німецька.

Крім того, осмислення вітчизняними фахівцями провідних ідей проекту «Європейський магістр перекладу» [7], який орієнтує на досягнення здобувачами спеціальності 035 Філологія вищих рівнів текстотвірної компетентності в письмовому перекладі текстів з двох іноземних мов на рідну та навпаки, сприяло інтенсифікації їхньої перекладацької підготовки як в теоретичному, так і, особливо, в практичному аспектах. Останнє спричинило переорієнтацію провідних завдань перекладацької підготовки майбутніх філологів в напряму цілеспрямованого формування їхньої особистості як висококваліфікованих, професійно мобільних і конкурентоздатних фахівців сфери перекладацьких та інтелектуальних послуг на основі набуття ними вмінь письмового перекладу текстів різних жанрів та опанування способів текстотворення в контексті врахування особливостей певного дискурсу (особистісного, ділового, наукового, технічного, публіцистичного тощо).

Значущість формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів в письмовому перекладі текстів з іноземної мови на рідну і навпаки випливає, з одного боку, з розуміння перекладу «як евристичного текстотворення засобами мови перекладу» [9, c. 54], а з іншого, - з усвідомлення провідної мети навчання письмовому перекладу - створення цілісного й зв'язного тексту перекладу [10, c. 76]. Практична необхідність формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі текстів з іноземної мови на рідну і навпаки зумовлюється функціонально-стильовою складністю та варіативністю текстів, що вимагає знань типологічних характеристик різножанрових текстів та умінь відтворювати їх у перекладі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз чисельних наукових праць, виконаних з теорії та лінгводидактики перекладу, засвідчив обмаль спеціальних теоретичних та емпіричних досліджень, присвячених проблемі формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі текстів з іноземної мови на українську. Проте, опосередковано феномен текстотвірної компетентності розглядався зарубіжними (Р. Белл, Ж. Дансетт, С. Кемпбелл Д. Кіралі, А. Нойберт) та вітчизняними (В. Желясков, І. Задорожна, Т. Кавицька, Ж. Таланова, Л. Черноватий) науковцями в контексті вдосконалення практичної підготовки перекладачів до кваліфікованого здійснення функцій з письмового перекладу. При цьому вчені одностайні в думці, що:

- якість продукту перекладу залежить від рівня сформованості у перекладача комунікативної компетентності в іноземній мові загалом та, особливо, від наявності в нього текстотвірної компетентності (textual competence) як її складової [5, с. 65];

- успішність письмового перекладу тексту з іноземної мови на рідну мову та навпаки прямо залежить від рівня сформованості текстотвірної компетентності перекладача [6, с. 97];

- якість перекладу в залежності від типу тексту, що перекладається, повною мірою визначається сформованістю комунікативно-текстової компетентності перекладача (модель перекладацької компетентності Д. Келлі), так і рівнем прояву його текстотвірної компетентності (В. Нойнціг), різновидом якої є також жанрова компетентність (genre competence) [8, с. 59].

Узагальнення творчого внеску вчених доводить, що проблема формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі автентичних публіцистичних текстів, зокрема з німецької мови на українську, значно актуалізувалася останнім часом з огляду на необхідність їхнього більш глибокого занурення під час навчання у закладі вищої освіти у німецькомовне середовище, оскільки саме публіцистичні тексти насичені різноманітними фактами з будь-якої тематики суспільного життя, мають лексико-стилістичне забарвлення та вирізняються стислістю, чіткістю та прагматичністю.

Натомість, попри вагомий внесок науковців, до сьогодні залишаються недостатньо висвітленими аспекти, які стосуються, як реального стану, так і способів формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську.

Мета статті - висвітлити концептуальні та методичні засади організації процесу формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську.

Виклад основного матеріалу

Зацікавившись проблемою формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську, ми передусім завдалися метою з'ясування її сутності як особливого феномена через опрацювання праць провідних учених. За результатами дисертаційного дослідження Т. Кавицької [1], яка проаналізувала одинадцять моделей структури фахової компетентності професійного перекладача, запропонованих зарубіжними вченими, було встановлено, що тільки у чотирьох з них (Д. Келлі, С. Кемпбелла, А. Нойберта та В. Коміссарова) текстотвірна компетентність виступає окремою складовою. Автори інших моделей, розглядаючи переклад в якості міжмовної та міжкультурної текстової діяльності, фактично підтверджують наявність текстотвірної компетентності, тому що виокремлюють основні фази перекладацького текстотворення: аналіз тексту на мові оригіналу та створення тексту на мові перекладу.

Ми, дотримуючись думки Д. Келлі та С. Кемпбелла, розглядаємо текстотвірну компетентність професіонала в галузі письмового перекладу з іноземної мови на рідну як особливу складову перекладацької майстерності, тому що:

- текстова компетентність разом із комунікативною та граматичною, а також лексичним перекодуванням значення та здатністю лексичного переносу є компонентом «майстерності» (proficience) та «налаштованості» (disposition) на виконання завдань з перекладу текстів [6, с. 42];

- перекладацька компетентність, представлена у вигляді піраміди, основу якої складає комунікативно-текстова компетентність, є тісно пов'язаною з міжкультурною, предметною, професійно-інструментальною, психо-фізіологічною, міжособистісною та стратегічною компетентностями принаймні у двох мовах та культурах [8, с. 63].

Проаналізувавши різні інтерпретації феномена «текстотвірна компетентність», нашу увагу привернули ті з них, які розкривають його суть і специфіку як:

- комплекс умінь усвідомлювати тему висловлювання і будувати його відповідно до окресленої теми; визначати основну думку майбутнього тексту та будувати власне висловлювання з урахуванням певного задуму і комунікативної стратегії; збирати й систематизувати матеріал для побудови власного тексту; планувати зміст висловлювання, надавати йому певного стилістичного забарвлення; правильно і свідомо добирати необхідні мовні засоби для оформлення висловлювання відповідно до ситуації спілкування; знаходити і виправляти недоліки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань; оцінювати побудований текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення [10, с. 87];

- інтегровану характеристика особистості, яка поєднує в собі її готовність до створення зв'язних висловлювань різних типів і стилів мовлення, володіння текстотворчими знаннями та вміннями, суб'єктивний досвід текстотворення у різних стандартних і нестандартних ситуаціях, здатність оцінювати та відповідати за власну текстотворчу діяльність» [11, с. 395];

- здатність особистості, що є результатом здобування знань про текст в аспекті професійної комунікації, оволодіння вміннями й навичками текстосприймання й текстотворення, набуття досвіду міжособистісного й міжкультурного спілкування [5, с. 248].

- професійно важливе новоутворення особистості фахівця з іноземної філології як вторинної мовної особистості, що забезпечує «адекватне сприймання й відповідне передавання ним професійно важливої інформації, обираючи потрібний комунікативний код; чітко, лаконічно й зрозуміло висловлювати свою думку, дотримуючись стратегій і тактик безконфліктного спілкування; вести конструктивний діалог, обстоюючи власну думку переконливими аргументами та прикладами й ілюструючи мовну толерантність, протидію мовній агресії; викликати бажану реакцію співрозмовника вербально або невербально, залучаючи його до спільних дій, підтримуючи зворотній зв'язок, інтерпретуючи зміст висловлювань у зв'язку зі зміною ситуації» [9, с. 54].

Враховуючи надбання означених вище вчених, текстотвірна компетентність у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську потлумачено як професійно важливе новоутворення особистості майбутніх філологів, яке виникає в результаті здобуття ними системи знань про текст як лінгвістичну й комунікативну одиницю, усвідомлення правил побудови тексту мовою перекладу для здійснення ефективної комунікації в аспекті перекладацької діяльності; оволодіння вміннями й навичками текстосприймання й текстотворення з дотриманням чинних норм мовленнєвого етикету (шляхом сприймання висловлювання, розуміння й інтерпретації його для прогнозування подальшої текстотвірної діяльності; оцінювання тексту з погляду змісту, форми й інформаційної вагомості; створення власного тексту перекладу з урахуванням особливостей адресата й умов спілкування), набуття досвіду міжкультурного спілкування й вдосконалення перекладацької майстерності.

Уточнено, що специфіку й структуру текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську зумовлюють:

- текстотвірні знання: фонові знання; предметні знання; знання особливостей публіцистичних текстів; знання структурних особливостей публіцистичних текстів; знання лінгвостилістичних особливостей публіцистичних текстів; знання особливостей перекладу публіцистичних текстів; знання роботи з довідковою літературою;

- текстотвірні навички: навички письмового перекладу публіцистичних текстів; лексичні навички письмового перекладу; граматичні навички письмового перекладу; навички вживання засобів міжфразового зв'язку; навички лексичних, граматичних і лексико-граматичних трансформацій;

- текстотвірні вміння: уміння визначати основну думку, мету, тип та жанр публіцистичних текстів для підбору перекладацьких методів; уміння диференціювати ключову і додаткову інформацію тексту оригіналу; уміння здійснювати доперекладацький аналіз тексту оригіналу; уміння адекватно проектувати зміст висловлювання; уміння збирати, систематизувати матеріал та правильно підбирати необхідні лінгвостилістичні засоби для побудови тексту цільовою мовою; уміння оформляти логіко-структурну побудову тексту із застосуванням когезивних засобів і добирати необхідні засоби її відтворення мовою перекладу; уміння аналізувати та оцінювати еквівалентність виконаного перекладу з обгрунтуванням вибору перекладацьких стратегій і тактики (рішення); уміння редагувати текст перекладу, знаходити і виправляти недоліки та помилки у змісті, побудові і мовному оформленні.

З врахуванням означеного вище було запропоновано авторську методику формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську шляхом виокремлення концептуальних засад (підходів), принципів та критеріїв добору навчального матеріалу, розроблення системи вправ та завдань.

Методика формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську засновувалася на основних положеннях сучасних концептуальних підходів:

- лінгвістичного підходу щодо перетворення тексту з мови оригіналу в текст на мові перекладу за допомогою перекладацьких трансформацій;

- комунікативного підходу щодо розгляду перекладу як процесу письмової комунікації у міжмовному середовищі;

- когнітивного підходу щодо врахування особливостей когнітивних процесів у свідомості перекладача при відтворення тексту мовою перекладу;

- дискурсивного підходу щодо здатності текстів обумовлювати процес перекладу за комунікативними ситуаціями, де власне переклад виступає мультиаспектним процесом інтеркультурної текстотвірної діяльності, результатом якої є текст перекладу.

Відбір навчального матеріалу для формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську здійснювався з урахуванням принципів: доступності, послідовності, систематичності, зворотнього зв'язку, комунікативної доцільності, тематичності, частотності вживання, відповідності, інтегративності.

Добір німецькомовних публіцистичних текстів здійснювався за критеріями: посильності, автентичності, перекладацької цінності, інформативності та авторитетності джерел, відповідності структурним параметрам публіцистичного тексту, жанрово-стилістичної відповідності публіцистичного тексту, емоційності та естетичної цінності. При цьому, лінгвостилістичні особливості німецькомовних публіцистичних текстів було схарактеризовано:

- на рівні логічно-структурної композиції, на якому публіцистичні тексти вирізняються послідовністю, об'єктивністю, чіткістю викладу інформації і містять заголовок, складаються зі вступної й основної частини та висновку, містять когезивні засоби зв'язку інформації, які забезпечують просування по тексту;

- на лексичному рівні, з огляду на який публіцистичні тексти характеризуються вживанням термінів, ідеологем, неологізмів, скорочень та абревіатур, фразеологізмів, прислів'їв;

- на граматичному рівні, в аспекті якого публіцистичні тексти характеризуються оптимальним вибором порядку слів у реченні і побудови структури самого речення, а також граматично-стилістичними труднощами передачі інформації українською мовою, які представлені риторичними питаннями, складними реченнями;

- на стилістичному рівні, з позиції якого публіцистичні тексти характеризуються вживанням метафор, епітетів.

Експериментальну методику формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську було впроваджено в три етапи під час навчання студентів факультету лінгвістики та перекладу Міжнародного гуманітарного університету за спеціальністю 035 Філологія впродовж 2020-2023 рр.

На першому - рецептивно-аналітичному етапі формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську здійснювалося їхнє ознайомлення зі структурними та лінгвостилістичними особливостями німецькомовних публіцистичних текстів, а також зі способами їх письмово перекладу. Для цього застосовувалася спеціально підібрана система вправ (на аналіз структурних особливостей публіцистичних текстів; на аналіз лінгвостилістичних особливостей публіцистичних текстів; на аналіз особливостей письмового перекладу публіцистичних текстів з німецької мови на українську).

На другому - трансформаційному етапі формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську використовувалася система вправ на вдосконалення їхніх лексичних навичок письмового перекладу; на розвиток граматичних навичок письмового перекладу; на тренування навичок вживання засобів міжфразового зв'язку. Основна увага зверталася на перекладацькі трансформації, серед яких: додавання, опущення, генералізація, компенсація, антонімічний переклад та зміна порядку слів, використання яких зумовлюється різними лексико-граматичними системами німецької та української мов з урахуванням соціокультурних особливостей представників німецькомовного та українськомовного суспільства.

На третьому - завершальному етапі формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську застосовувалася система вправ на розвиток їхніх умінь здійснювати перекладацький аналіз тексту оригіналу; вдосконалення навичок з проектування й створення текстів письмового перекладу відповідно до прийнятих у мовному середовищі правил; на самоаналіз та редагування текстів мовою перекладу. Цей етап характеризувався вдосконаленням перекладацької майстерності майбутніх філологів на основі відпрацювання варіативних способів висловлювання мовою перекладу та представленням оптимальних текстів письмового перекладу.

Емпіричні дані, отримані у процесі проведення експерименту з формування текстотвірної компетентності майбутніх філологів у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську подано у таблиці 1.

Як слідує з таблиці 1, після впровадження експериментальної методики навчання текстотвірна компетентність у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську виявилася на високому рівні у 65% студентів експериментальної групи та лише у 7% студентів контрольної групи. Середнього рівня сформованості цієї компетентності досягли 64 % студентів контрольної групи та 30% студентів експериментальної групи. При цьому, 25 % студентів контрольної групи продемонстрували вияв означеної компетентності на достатньому рівні. Жоден із студентів обох груп не виявив текстотвірну компетентність у письмовому перекладі публіцистичних текстів з німецької мови на українську на низькому рівні або стадії формування.

Таблиця 1