Лялькотерапія як напрям артпедагогіки у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лялькотерапія як напрям артпедагогіки у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами

Яковишина Тетяна В'ячеславівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки початкової, інклюзивної та вищої освіти, Рівненський державний гуманітарний університет, м. Рівне

Анотація

У публікації акцентуємо увагу на тому, що артпедагогіка є однією з найбільш ефективних галузей педагогіки, що використовується в початковій школі. Цей підхід базується на ідеї, що мистецтво може бути корисним засобом для розвитку креативності, вираження емоцій та підвищення самооцінки учнів, зокрема з особливими освітніми потребами.

У статті аналізується лялькотерапія як напрям артпедагогіки, який включає в себе використання ляльок та інших іграшок для взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами з метою поліпшення її психічного, емоційного та соціального благополуччя. Таким чином, у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами лялькотерапія може бути дуже ефективним інструментом, сприяючи їхньому розвитку та покращенню якості життя.

Мета статті: схарактеризувати артпедагогіку, артпедагогічний супровід у цілому та лялькотерапію як перспективний розділ артпедагогіки, окреслити форми, методи, прийоми артпедагогічної роботи з молодшими школярами, зокрема з учнями з особливими освітніми потребами.

У публікації наголошуємо, що застосування лялькотерапії в освітньому процесі має низку переваг. Так, лялькотерапія дозволяє дітям виражати свої емоції через гру з ляльками. Це особливо корисно для дітей, які можуть мати обмежену комунікативну спроможність або затруднення в вираженні своїх почуттів словами. Гра з ляльками сприяє розвитку соціальних навичок, таких як спілкування, співпраця та робота в групі. Для дітей з особливими потребами це може бути особливо важливим, оскільки ці навички є ключовими для їхньої інтеграції в суспільство. Лялькотерапія може включати в себе використання різних текстур, форм та матеріалів, що сприяє сенсорній стимуляції. Це може бути корисним для дітей з особливими потребами, які можуть мати особливості у сприйнятті чи реагуванні на зовнішні подразники. Гра з ляльками сприяє розвитку творчості та уяви. Для дітей з особливими освітніми потребами це може бути важливим для підтримки їхнього розвитку та стимулювання когнітивних процесів. Особливого значення набуває лялькотерапія як частина терапевтичного підходу для розвитку різних навичок, таких як мовлення, координація рухів, сприйняття простору та інші.

У висновках акцентуємо увагу на тому, що важливо, щоб лялькотерапія проводилася кваліфікованими фахівцями, такими як асистенти вчителів, психологи, педагоги-дефектологи чи інші спеціалісти, які мають досвід у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Також слід враховувати індивідуальні особливості кожної дитини з особливими освітніми потребами та адаптувати методи, форми, засоби лялькотерапії відповідно до їхніх потреб. артпедагогічний супровід соціальне благополуччя

Ключові слова: артпедагогіка, артпедагогічний супровід, дитина з особливими освітніми потребами, креативність, лялькотерапія.

Yakovyshyna Tetiana Vyacheslavivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Primary, Inclusive and Higher Education Pedagogy, Rivne State University of the Humanities, Rivne

PUPPET THERAPY AS A DIRECTION OF ART PEDAGOGY IN

Постановка проблеми

Артпедагогіка - це галузь педагогіки, яка вивчає методи і принципи навчання та розвитку через мистецтво. Вона спрямована на розкриття творчих здібностей і розвиток особистості через використання різних видів мистецтва, таких як музика, живопис, танець, театр, література та інші виразні форми.

Головна ідея артпедагогіки полягає в тому, щоб стимулювати творчий розвиток особистості, розширювати світогляд учнів і розвивати їхній внутрішній світ через взаємодію з мистецтвом. Артпедагогіка може бути використана в різних сферах, таких як освіта, соціальна робота, реабілітація та в інших галузях, де важливий творчий підхід до навчання і розвитку особистості.

Артпедагогіка є однією з найбільш ефективних та цікавих методів навчання, що використовуються в початковій школі. Цей підхід базується на ідеї, що мистецтво може бути корисним засобом для розвитку креативності, вираження емоцій та підвищення самооцінки учнів.

Однією з переваг артпедагогіки є те, що вона дозволяє учням увиразнити свої емоції та думки за допомогою різних видів мистецтва, таких як малювання, скульптура, театральна майстерність, танцювально-рухова діяльність тощо. Це допомагає дітям розвивати свій творчий потенціал та вдосконалювати свої навички спілкування. Тому артпедагогіка може бути корисною для молодших школярів, які мають проблеми зі сприйняттям та розумінням математичних та наукових понять. Робота з мистецтвом допомагає дітям збільшувати свою увагу та концентрацію, розвиває їхню здатність до абстрактного мислення та збільшує їхній інтелектуальний потенціал.

Отож, артпедагогіка є ефективним засобом роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Вона дозволяє дітям виражати свої емоції та почуття через мистецтво, що може бути особливо корисним для дітей, які мають проблеми з комунікацією та вираженням своїх почуттів словами.

Артпедагогіка допомагає дітям з особливими освітніми потребами розвивати свої творчі здібності та розуміння мистецтва, що може мати позитивний вплив на їх загальний розвиток. Діти можуть використовувати різні види мистецтва, такі як малювання, скульптуру, музику та танець, щоб виразити свої почуття та емоції.

Використання артпедагогіки може бути дуже ефективним у початковій школі. Наприклад, учителі можуть використовувати мистецькі завдання для покращення розвитку мовлення та сприяння розвитку креативності й самовираження учнів. Крім того, артпедагогіка може бути використана для покращення соціальної інтеграції дітей, зокрема, для розвитку комунікативних навичок та співпраці в групах.

Отже, застосування артпедагогіки в початковій школі є ефективним інструментом для підвищення якості навчання та розвитку особистості дитини, особливо учня з особливими освітніми потребами. Вона допомагає здобувачам виразити свої емоції, розвиває їх творчий потенціал та сприяє соціальній інтеграції. Учитель, який використовує артпедагогіку, може допомогти дітям зрозуміти складні поняття та збільшити їхній інтерес до навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Справжній професіонал рано чи пізно прийде до усвідомлення необхідності застосовувати у своїй практиці різноманітні артпедагогічні техніки, адже їхнє основне покликання - соціальна адаптація засобами культури, формування здатності до усвідомлення дитини себе як особистості, прийняття себе та розуміння власної цінності як людини. На необхідність творчого розвитку вказувала низка вчених: В. Звягінський, О. Кульчицька, В. Радкіна, В. Рибалка, Т. Руденька, В. Швирка). У багатьох роботах арттерапія і артпедагогіка вивчається, як нерозривне ціле в контексті корекційної педагогіки (Ю. Шевченко,

0. Крепиця). Підґрунтям для розуміння змісту та практики педагогічного процесу художнього розвитку дітей і питання формування основ художньої культури через мистецтво та художньо-творчу діяльність досліджували науковці О. Медвєдєва, І. Левченко, Л. Комісарова, Т. Добровольська).

Лялькотерапія є одним із найцікавіших та водночас малодосліджених видів артпедагогіки, який має інтеграційний характер впливу на дитину та використовується у найрізноманітніших варіантах під час виховної, корекційної, навчальної, діагностувальної роботи педагога. Так, психологи

1. Медвєдєва і Т. Шишова описали у своєму доробку, як за допомогою театру ляльок вони лікують дітей від неврозів. Т. Калошна використовує ляльок- маріонеток у психотерапевтичній роботі.

Мета статті - схарактеризувати артпедагогіку, артпедагогічний супровід у цілому та лялькотерапію як розділ артпедагогіки, окреслити форми, методи, прийоми артпедагогічної роботи з молодшими школярами, а також з учнями з ООП.

Виклад основного матеріалу

Артпедагогіка є ефективним засобом роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Вона дозволяє дітям виражати свої емоції та почуття через мистецтво, що може бути особливо корисним для дітей, які мають проблеми з комунікацією та вираженням своїх почуттів словами.

Артпедагогіка допомагає дітям з особливими освітніми потребами розвивати свої творчі здібності та розуміння мистецтва, що може мати позитивний вплив на їх загальний розвиток. Діти можуть використовувати різні види мистецтва, такі як малювання, скульптуру, музику та танець, щоб виразити свої почуття та емоції [1].

Артпедагогіка також допомагає дітям з особливими освітніми потребами розвивати соціальні навички та покращувати комунікацію з оточуючими. Діти можуть працювати у групах та взаємодіяти один з одним через мистецтво, що може бути особливо корисним для дітей, які мають проблеми з соціальною взаємодією [3].

Артпедагогіка може також допомагати дітям з особливими освітніми потребами знижувати рівень стресу та тривоги. Вона дозволяє дітям зосередитися на творчому процесі та відволіктися від проблем, які можуть турбувати їх у повсякденному житті.

Нарешті, артпедагогіка може бути використана як додатковий метод роботи з дітьми з особливими освітніми потребами у рамках інших педагогічних програм та методів. Вона може допомогти дітям більш повно осягнути свої цілі, підвищити самооцінку та здібності до самостійності.

Отже, артпедагогіка є ефективним та цікавим методом роботи з дітьми з особливими освітніми потребами. Вона допомагає дітям виразити свої емоції та почуття через мистецтво, розвиває їх творчі здібності та соціальні навички, знижує рівень стресу та тривоги, а також може бути використана як додатковий метод роботи в рамках інших терапевтичних програм та методів [1].

Артпедагогічний супровід молодших школярів - це комплексна педагогічна практика, яка спрямована на розвиток творчих здібностей, емоційної стійкості та соціальної адаптації учнів. Артпедагогічний супровід дозволяє молодшим школярам розвивати творчість, уяву, сприймання світу навколо, здатність до самовираження та комунікації з іншими людьми.

Основна мета артпедагогічного супроводу - розвиток особистості школяра в цілому, тобто не тільки розвиток інтелектуальних, а й емоційних, творчих, моральних та соціальних компетенцій. Артпедагогічний супровід може бути виконаний різними методами, які включають музику, малювання, танці, драму та інші види мистецтва.

Один із ключових елементів артпедагогічного супроводу - це використання мистецтва як засобу комунікації та самовираження. Діти взаємодіють між собою та з дорослими, використовуючи мистецтво як спосіб виразити свої почуття, думки та емоції. Це дозволяє дітям відчути впевненість у собі та своїх можливостях, розвиває їхні творчі здібності та сприяє формуванню позитивної самооцінки.

Ще одним важливим аспектом артпедагогічного супроводу є соціальна адаптація молодших школярів з особливими освітніми потребами. Це означає, що вони навчаються співпрацювати, слухати один одного, висловлювати свої думки та ідеї, дотримуватися правил спілкування та етики. У процесі артпедагогічного супроводу діти навчаються розуміти інші культури та традиції, шанувати різноманітність та приймати людей без упереджень та стереотипів [3].

Отож важливо зазначити, що артпедагогічний супровід може бути дуже ефективним у роботі з дітьми з особливими потребами. Мистецтво може допомогти таким дітям знайти спосіб самовираження та підвищити їхню самооцінку. Важливо також зазначити, що артпедагогічний супровід повинен бути проведений професійними педагогами з відповідною підготовкою та досвідом у роботі з дітьми.

Відтак, артпедагогічний супровід молодших школярів - це важлива практика, яка дозволяє розвивати творчі та соціальні здібності дітей, сприяє їхньому емоційному та моральному розвитку та допомагає виробляти навички комунікації та співпраці. Особливо це ефективно у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами.

Ідея використання ляльок в освітньому процесі має стародавню історію, що сягає історичних та археологічних свідчень існування людей на планеті, стверджувала О. Федій [2]. На відміну від інших дитячих іграшок ляльки несуть в собі образ людини з усіма її рисами та ознаками. Лялька залишається з людиною упродовж усього дитинства та відіграє терапевтичну роль «замінника людини», «захисника», «друга» або необхідного «співробітника» в іграх та діяльності дитини. Таким чином, улюблена лялька полегшує дитині згоду залишатися вдома наодинці або спати в темній кімнаті, а також відвідувати дитячий садок чи школу (без батьків).

Дійсно, улюблені ляльки є основним засобом створення власного комфортного середовища для дитини. Застосування лялькотерапії в навчальному процесі дітей з особливими освітніми потребами процесі може бути цікавою та корисною ідеєю, адже лялькотерапія може внести різноманіття в освіту та сприяти розвитку різних навичок: комунікативних (дитина може створити власних «розмовників» з ляльками і використовувати їх для вивчення мови, навчання нових слів та практики мовлення; рольові ігри з ляльками можуть сприяти розвитку ефективного спілкування та вирішенню конфліктів); соціальних (групові проєкти з використанням ляльок можуть сприяти розвитку соціальних навичок, які включають співпрацю, спільне прийняття рішень та толерантність; діти можуть створювати вистави або ігрові сценарії з ляльками, що сприяє розвитку творчості та уяви); емоційних (лялькотерапія може допомагати дітям з особливими освітніми потребами виражати свої емоції та розвивати навички емоційної регуляції через ігровий процес, створення лялькових персонажів, які відображають різні емоції, дозволить дітям вивчати та розуміти свої власні почуття); адаптаційних (лялькотерапію можна адаптувати для роботи з конкретними потребами дітей з особливими освітніми потребами, наприклад, використовуючи спеціально розроблені ляльки для дітей із затримкою у розвитку чи іншими особливостями; важливо враховувати індивідуальні потреби дітей з особливими освітніми потребами та підходити до лялькотерапії як до творчого процесу, що сприяє розвитку різних аспектів особистості) та ін.

Отже, лялькотерапія є однією з форм артпедагогіки, що використовує ляльки як інструмент для психолого-педагогічної роботи з дітьми та дорослими. Цей метод допомагає людям виражати свої емоції та почуття через ляльки, що може бути особливо корисним для тих, хто має проблеми з комунікацією та вираженням своїх почуттів словами.

Як узагальнила О. Федій, світовий досвід сучасного розвитку лялькотерапії в психолого-педагогічній науці та практиці дозволив виокремити такі три основні напрями застосування лялькотерапії у формуванні особистості дитини: терапевтичностабілізуючий напрям - лялька як засіб полегшення стану хворих дітей, які перебувають на стаціонарному лікуванні; психо-корекційний напрям - лялькотерапія у роботі з дітьми, які потребують підвищеної уваги (ляльки використовуються як інструмент у психо-корекційний роботі та як метод - у соціально- просвітницьких проєктах); освітньо-виховний напрям - лялькотерапія використовується у закладах освіти, має місце в окремих освітніх програмах (музичне виховання, заняття з розвитку мовлення, природничі дисципліни тощо) [2].

Отже, лялькотерапія є розділом артпедагогіки, який використовує ляльки як засіб для допомоги людям у розвитку позитивних емоцій та відновленні психічного стану. Окрім того, цей метод стає все популярнішим серед фахівців з педагогіки та психології, які працюють з людьми різного віку та з різними психолого-педагогічними проблемами.

Лялькотерапія дозволяє людям виражати свої емоції та почуття через ляльки, які можуть бути як звичайними, так і фантазійними персонажами. Ляльки можуть стати своєрідним символом для певних людей, які використовують їх для передачі своїх почуттів та думок у безпечному середовищі. Одним із головних принципів лялькотерапії є прийняття людини такою, якою вона є, без засудження та критики. Це допомагає знизити стрес та тривогу у людей, які часто мають проблеми зі своєю самооцінкою.

Лялькотерапія може бути ефективною для людей з різними психологічними проблемами, такими як депресія, тривога, страхи та травми.

Вона також може допомогти дітям у розвитку соціальних та емоційних навичок, які вони можуть використовувати у своєму повсякденному житті.

Лялькотерапія може бути проведена як індивідуально, так і у групі. Вона може включати в себе різні види діяльності, такі як розмальовування ляльок, створення власної ляльки, гра з ляльками та інші.

Лялькотерапія виконує наразі такі функції:

> комунікативна: має на увазі формування емоційного контакту дітей у колективі;

> релаксаційна: відзначається зняття емоційного перенапруги;

> виховна: психокорекція проявів особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій;

> розвивальна: розвиток психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття тощо), моторики;

> освітня: збагачення інформацією про навколишній світ.

У роботі з дітьми з особливими освітніми потребами застосовуються директивна та не директивна форма лялькотерапії. Особливістю застосування директивної форми ігротерапії є безпосереднє включення фахівця в ігровий процес. Практики стверджують, що у творчій реабілітації дітей з порушеннями розвитку ефективно себе показали ігри-драматизації, заняття в театральних та лялькових гуртках, пізнавальні ігри, конкурси, турніри, змагання, арт-ігри, рухливі, імпровізаційні ігри тощо [3].

Не директивна лялькотерапія - це діяльність, спрямована на організацію самостійного ігрового процесу на основі задуму, реалізації сюжету для вираження власного внутрішнього самопочуття.

Лялькотерапія є найефективнішим методом ігротерапії, застосовується для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з порушеннями у розвитку. Алгоритм використання лялькотерапії з дітьми з порушеннями розвитку:

> збір анамнезу, необхідний для врахування специфіки порушення дитини під час розробки ігрового сюжету;

> проведення бесіди з усіма учасниками освітнього процесу (діти, батьки, педагог) для вивчення особливостей характеру та поведінки дитини, умов виховання;

> вибір форми участі дитини у грі. Форма участі визначається ступенем самостійності дитини (чи є вона глядачем або безпосередньо учасником) та ступенем залучення педагога в ігровий процес (педагог є безпосереднім учасником або спостерігачем);

> розробка сценарію гри;

> реалізація сценарію з подальшим відтворенням психотравмуючих ситуацій.

Отже, лялькотерапія є однією з форм артпедагогіки, яка застосовується в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Цей метод може бути особливо корисним для дітей, які мають проблеми з комунікацією, емоційною регуляцією та соціальним взаємодією.

Форми роботи у лялькотерапії можуть бути різними, в залежності від віку та потреб дитини. Наприклад, з дітьми можуть використовувати різні типи ляльок, такі як звичайні іграшкові ляльки, маріонетки, ляльки-мотанки, театралізовані ляльки та інші. Для дорослих можуть бути використані більш складні типи ляльок, такі як терапевтичні ляльки.

Один із методів роботи у лялькотерапії - це рольова гра з ляльками. Дитина може створити свій власний сценарій та відіграти його з ляльками, що дозволяє виразити свої емоції та почуття, а також допомагає розвивати соціальні навички.

Ще один метод - це лялькові історії. Педагог може розповісти історію, яка включає ляльки, та запропонувати дитині створити свою власну версію цієї історії з ляльками. Це може допомогти дитині виразити свої емоції та почуття, а також сприяти розвитку творчих здібностей.

Ефективним є метод - ляльковий театр. Ляльковий театр - це форма роботи у лялькотерапії, яка дозволяє учневі створювати театралізовані сценки з ляльками. Цей метод може бути корисним для розвитку творчих здібностей, комунікаційних навичок та роботи в групі. Також, ляльковий театр може бути використаний як інструмент для виразної терапії, коли дитина використовує ляльки для вираження своїх емоцій та почуттів.

Одним із прийомів роботи у лялькотерапії є зображення себе чи іншої людини через ляльки. Цей прийом може допомогти дитині побачити себе з боку, зрозуміти свої почуття та емоції, а також відчути себе більш контрольованим та самостійним.

Інший прийом - це використання ляльок для вираження емоцій. Дитина може використовувати ляльки для виразу своїх емоцій та почуттів, надіючись на звільнення від стресу та тривоги.

Окрім того, лялькові фахівці можуть використовувати різні методи, такі як танці, спів, малювання та інші, для підвищення ефективності роботи з ляльками. Наприклад, танці з ляльками можуть допомогти дитині виразити свої емоції та почуття, а спів може сприяти заспокоєнню та підвищенню самооцінки.

Усі ці форми, методи та прийоми роботи у лялькотерапії можуть бути використані для досягнення різних цілей, таких як зниження рівня стресу та тривоги, покращення самооцінки та здібностей до виразності, покращення комунікації та взаємодії з іншими людьми, а також для підвищення рівня самосвідомості та розвитку творчих здібностей.

Однією з важливих переваг лялькотерапії є те, що цей метод може бути застосований в різних вікових групах, від дітей до старших людей. Крім того, лялькотерапія може бути ефективною для роботи з людьми з різними проблемами, від депресії та тривоги до травматичних подій та неврозів.

Загалом, форми, методи та прийоми роботи у лялькотерапії дозволяють дітям відкрити свої емоції та почуття, збільшити свідомість про себе, знизити рівень стресу та тривоги, розвивати творчі здібності та покращувати комунікаційні навички. Лялькотерапія може бути важливим інструментом для фахівців, які працюють з людьми з різними проблемами та допомагають їм досягнути психологічного благополуччя та здоров'я.

Однією з форм лялькотерапії, яка є ефективною для дітей з особливими освітніми потребами, є ігрова терапія з використанням ляльок. Цей метод полягає в тому, щоб дитина могла використовувати ляльки, щоб висловлювати свої емоції та почуття, а також для відтворення реальних ситуацій та розвитку соціальних навичок. Дитина може відтворювати ситуації, які її турбують, та розігрувати різні варіанти поведінки, що може допомогти їй зрозуміти, які дії є правильними.

Ще одним методом лялькотерапії є техніка «Я - лялька». Ця техніка полягає в тому, щоб дитина стала лялькою, а педагог став білінгвом між дитиною та реальним світом. Таким чином, дитина може відчути себе в безпечному середовищі та відкрити свої почуття і емоції, що може допомогти їй зрозуміти та пережити свої емоції.

Для дітей з особливими освітніми потребами також можна застосовувати техніку «Лялька-друзі». Цей метод полягає в тому, щоб дитина створювала ляльки, які стають її друзями. Це може допомогти дитині покращити комунікацію та соціальну взаємодію, а також розвивати творчі здібності.

Висновки

Якщо провідним завданням артпедагогіки є формування здатності до усвідомлення дитини себе як особистості, прийняття себе та розуміння власної цінності як людини, усвідомлення свого взаємозв'язку зі світом та свого місця в оточуючому соціокультурному просторі, творча самореалізація особистості, то у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами саме лялькотерапія проявила себе найбільш ефективно, оскільки гра з лялькою - це світ реальності, у якому живе дитина з особливими освітніми потребами. Лялькотерапія дозволяє об'єднати інтереси дитини та корекційні завдання фахівця, дає можливість природного та безболісного втручання фахівця у психіку дитини з особливими освітніми потребами з метою її корекції чи психопрофілактики. За своєю суттю лялька - це прототип людини, у неї є руки, ноги, тулуб, голова та схожі пропорції. Коли дитина сама робить ляльку, вона несвідомо проєктує себе на неї. У ляльці дитина з особливими освітніми потребами, як правило, відображає свої несвідомі затискачі, блоки, страхи, переживання. Працюючи з лялькою, роблячи її гармонійнішою, дитина працює над собою.

Окрім того, важливо, щоб лялькотерапія проводилася кваліфікованими фахівцями, такими як асистенти вчителів, психологи, педагоги-дефектологи чи іншими спеціалістами, які мають досвід у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами. Також слід враховувати індивідуальні особливості кожної дитини з особливими освітніми потребами та адаптувати методи, форми, засоби лялькотерапії відповідно до їхніх потреб. Ця обставина й визначає перспективи подальших розвідок та досліджень.

Література:

1. Павлюк Р.О. Артпедагогіка як наука: зміст, суть, значення та форми впровадження. Педагогічний альманах: зб. наук. пр. / [редкол. В. Кульменко (голова) та ін.]. 2013. С. 67-73.

2. Федій О.А. Лялькотерапія у професійній діяльності педагога. Постметодика. № 1 (85). 2009. С. 46-51.

3. Яковишина Т.В. Педагогічна цінність арттерапії. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / [редкол.: А. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. Запоріжжя: КПУ, 2020. Вип. 71. С. 166-171.

References:

1. Pavliuk R.O. (2013). Artpedahohika yak nauka: zmist, sut, znachennia ta formy vprovadzhennia [Art pedagogy as a science: content, essence, significance and forms of implementation]. Pedahohichnyi almanakh: zb. nauk. pr. 67-73. [in Ukrainian].

2. Fedii O.A. (2009). Lialkoterapiia u profesiinii diialnosti pedahoha [Puppet therapy in the professional activity of a teacher.]. Postmetodyka, 1 (85). 46-51 [in Ukrainian].

3. Yakovyshyna T.V. (2020). Pedahohichna tsinnist art-terapii [Pedagogical value of art therapy] Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh: zb. nauk. pr., 71. 166-171. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru