Джерела до вивчення освітньо-опікунської діяльністі Теодора Цеклера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Джерела до вивчення освітньо-опікунської діяльністі Теодора Цеклера

Клоновський Юрій Ярославович здобувач третього (освітньо- наукового) рівня вищої освіти спеціальності 011 «Освітні, педагогічні науки», Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці

Анотація

У даній статті актуалізується важливість даної проблеми та її значимості для пошуку історичних матеріалів, які збагатять науково-історичну палітру з досвіду заснування становлення та побудови майбутньої освітньо-просвітницької та соціальної системи України. Висвітлено досвід освітньо-соціальної роботи в закладах міжвоєнного періоду у Станиславівському воєводстві (тепер Івано-Франківськ). Проведено життєпис та вклад у розвиток освітньо-просвітницької системи фундатора, організатора та генератора цих проблем - Теодора Цеклера. У роботі подано освітній вклад Т. Цеклера як лютеранського пастора та організатора і реформатора протестантської освітньої системи.

Подано аналіз джерел, які стосуються даної проблематика та труднощів пошуку цих історичних матеріалів. Зауважується про цінність історичних документів які висвітлюють міжетнічні відносини історії євангельського руху, складнощі у розбудові системи освітніх закладів. Описані історичні матеріали тогочасних періодичних видань у яких аналізується робота тодішніх освітніх закладів, система їх функціонування, фінансової підтримки та контролю за її використанням. Заслуговує на увагу запропонована Теодором Цеклером система підбору кадрів освітнього процесу та критеріїв щодо їх моральних та світоглядних цінностей, побудованих на принципах християнської культури. Можна вважати значимими вимоги до учнів які навчалися в заснованих Т. Цеклером закладах як поєднання освітнього процесу та трудової діяльності (діти повинні поєднувати навчання з працею. У статті робиться наголос на тому, що історичний досвід побудови системи навчальних та соціальних закладів може стати основою для розбудови сучасної системи освіти та роботи з проблемною молоддю в полікультурному та поліетнічному середовищі України.

Вважаємо, що досвід Т. Цеклера є цінним внеском у розвиток національної школи та розбудови системи християнської освіти. Можна вважати що, розроблені ним освітньо-виховні принципи стали фундаментом сучасної опікунської діяльності багатьох соціальних закладів України.

Ключові слова: архів, опікунська діяльність, виховні заклади, Теодор Цеклер, освітні заклади, протестанти, Станиславів, архівні документи.

Klonovsky Yuriy Yaroslavovich PhD student of the third (educational and scientific) level of higher education, specialty 011 «Educational, pedagogical sciences», Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi

SOURCES FOR STUDYING THE EDUCATIONAL AND TUTELAGE ACTIVITIES OF THEODOR ZЦCKLER

Abstract. This article actualizes the importance of this problem and its significance for the search for historical materials that will enrich the scientific and historical palette of the experience of founding and building the future educational and social system of Ukraine. The experience of educational and social work in the institutions of the interwar period in the Stanislaviv Voivodeship (now Ivano-Frankivsk) is highlighted. The life story and contribution to the development of the educational system of the founder, organizer and generator of these problems - T. Zцckler - are presented. The paper presents the educational contribution of T. Zцckler as a Lutheran pastor, organizer and reformer of the Protestant educational system. цеклер станиславівський воєводство лютеранський

The author analyzes the sources related to this issue and the difficulties of finding these historical materials. The value of historical documents that highlight interethnic relations in the history of the evangelical movement and the difficulties in building a system of educational institutions is emphasized. The author describes historical materials of periodicals of the time that analyze the work of educational institutions of the time, the system of their functioning, financial support and control over its use. Noteworthy is the system of recruitment of educational personnel proposed by Theodor Zeckler and the criteria for their moral and ideological values based on the principles of Christian culture. The requirements for students who studied in the institutions founded by T. Zцckler as a combination of the educational process and work can be considered significant (children should combine study and work. The article emphasizes that the historical experience of building a system of educational and social institutions can become the basis for the development of a modern system of education and work with problematic youth in the multicultural and multiethnic environment of Ukraine.

We believe that the experience of T. Zцckler is a valuable contribution to the development of the national school and the development of the system of Christian education. It can be assumed that the educational principles he developed have become the foundation of modern foster care activities of many social institutions in Ukraine.

Keywords: archive, guardianship, educational institutions, Theodor Zцckler, educational institutions, Protestants, Stanislaviv, archival documents.

Постановка проблеми

В часи становлення України як демократичної держави зростає роль досвіду і розвідок написаних відомими діячами освіти й опікунської діяльності. Непересічною особистістю в цьому розрізі є постать Теодора Цеклера - єпископа та доктора теології, засновника освітньо-виховних закладів, які відомі під назвою «Станиславівські заклади». Історичний вклад Теодора Цеклера як генератора новаторських педагогічних ідей стане тим ґрунтом на фундаменті якого може бути започаткована архітектура побудови сучасних освітніх та соціально-гуманітарних закладів. Варто зазначити, що відкриті Т. Цеклером школи та сиротинці працювали в роки Першої світової війни в еміграції, а по завершенню військових подій відновили свою діяльність в Станиславові.

Досвід функціонування навчально-виховних закладів, відкритих Т. Цеклером, може стати прикладом для збереження освітньої системи в умовах сьогодення, особливо під час російсько-української війни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню окремих питаньосвітньої діяльності Т. Цеклераприсвятили праці: В. Полєк, О. Руда, П. Сіреджук, О. Домбровський, І. Монолатій, Л. Федик, Л. Любащенко, О. Вознюк, І. Остащук. Також ця тема була предметом вивчення зарубіжних науковців: О. Вагнера (О.Wagner), Е. Цеклера (E. Zцckler), І. Родескау-Ридель (I. Rцskau-Rydel), В. Лемппа (W. Lempp,), А. Які (A. Jaki), Л. Цеклер (L. Zцckler), А. Алабрудзінська (E. Alabrydziсska), Е. Мюллера (E. Mьller), К. Бекх (K. Boeckh), В. Гастпара (W. Gastpary), С. Грелевського (S. Grelewski), А. Келлера (A. Keller), Г. Коха (H. Koch). Важливим джерелом вивчення творчого спадку педагогастали матеріалиДержавногоархівуІвано-Франківськоїобласті(ДАІФО), ЦентральногодержавногоісторичногоархівуУкраїниуЛьвові (ЦДІАЛУ), Архіву актів нових у Варшаві (AAN) (Archiwum Akt Nowych wWarszawie)таархівубібліотекиМартінаОпіца(Німеччина).З документів взято цінні відомості про діяльність та функціонування євангельських навчальних закладів у місті Станиславові.

Зважаючи на те, що наукових праць, які присвячені цілісному вивченню творчого спадку Теодора Цеклера, в українській науковій літературі наразі немає, ми здійснили спробу систематизувати доступні матеріали й висвітлити правдиву історію освітньо-опікунської діяльності педагога в умовах поліетнічності міжвоєнної Галичини.

Мета статті - дослідити освітньо-опікунську діяльність Теодора Цеклера в Станиславові.

Виклад основного матеріалу

Теодор Цеклер народився в 1867 році у німецькому місті Грайфсвальді. Становлення майбутнього освітянина проходило під впливом ідей європейських університетів. Юнаком він закінчив гімназію та університет, як це було прийнято в освічених колах середнього класу, й отримав ґрунтовну богословську освіту в Грайфсвальді, Лейпцигу та Ерлангені. Прагнення юнака до знань давало підстави сподіватися, що він піде слідами свого батька професора, доктора теології Отто Цеклера. Проте, мрією Теодора Цеклера на подальше життя була місіонерська діяльність. Для її реалізації майбутній місіонер переїхав у східний галицько-румунський прикордонний регіон Австрійської монархії, де у великій кількості проживали євреї та рабини з давніми релігійними зв'язками.

У 1891 році 23-річний юнак поїхав до свого друга в Станиславів (сучасний Івано-Франківськ) у Східній Галичині. Нові умови життя стали для Теодора Цеклера джерелом педагогічної творчості та наснаги до організаторської діяльності. Вражений матеріальними, духовними та релігійними труднощами, які побачив, Т.Цеклер вирішив подбати про долю соціально незахищених людей міста. Спочатку, за матеріальної підтримки своєї дружини, Теодор у 1896 році заснував дитячий будинок, при якому згодом відкрив німецьку початкову школу. У закладах здобували освіту діти з з усієї Європи. Тому на знак вдячності та шани благодійницю Ліллі стали називати «Матір'ю Цеклера». У 1904 році, коли у заснованих освітніх закладах стало понад сотня дітей, подружжя придбало ще два будинки для навчання хлопчиків і дівчаток. А уже в 1908 році вони купили багатоквартирний будинок, де розмістили кооперативні універмаги, Райфайзен касу, будинок для іноземних учнів, семінарію для молодих богословів.

Значну увагу Теодор Цеклер приділяв духовно-моральному піднесенню свідомості населення Галичини. Він був лютеранським пастором у місцевій лютеранській церкві, а з 1924 по 1939 роки - єпископом Союзу церков євангельсько-ауґсбурзького і гельвецького визнання (СЦАГ). Зазначимо, що євангельський пастор за своє життя написав і видав сімнадцять німецькомовних книг на історичну й теологічну тематику, кілька десятків поезій, редагував два періодичні

видання. Видатний громадський діяч розмовляв польською, українською, й ідиш. Найцікавішими для нас сьогодні є роботи Т. Цеклера, що безпосередньо стосуються українців та німців нашого краю. Зокрема, це:

«Наша місія в діаспорі» (1896), «Євангелістський дитячий дім у Станиславові» (1912), «Німці в Галичині» (1915; 2-ге вид. 1917), «Меморіал до справи євангелістсько-українського руху в Малопольщі» (1933), «Різдвяне прохання євангелістських установ у Станиславові» (1935), «25 років дияконської праці в польських Карпатах» (1938)[6, С.14].

Незважаючи на значний вклад дослідників, які займалися дослідженням творчої спадщини педагога, громадського діяча, єпископа, в науковий обіг досі не введено багатий різноманітний джерельний матеріал, що знаходиться в закордонних та частково українських архівах. Варто зазначити, що його висвітлення має важливе наукове значення для дослідження освітянської практики єпископа. Архівні матеріали які стосуються діяльності Теодора Цеклера в українських архівах розпорошені по різних фондах, що ускладнює їх виявлення та узагальнення. Натомість, у закордонних архівах, документи містяться у спеціалізованих тематичних фондах, що дозволяє швидко знайти потрібну інформацію.

Найбагатший джерельний матеріал до історії діяльності протестантської громади Східної Галичини очолюваної єпископом Теодором Цеклером ми виявили у бібліотечному архіві Мартіна Опіца (Martin-Opitz-Library), Німеччина. Архівні матеріали які передав до бібліотеки онук Теодора Цеклера Еразм Цеклер розповідають про те що, у родинному домі у підвальному приміщенні довший час зберігалися ящики із старовинними документами, які у 1939 році під час виселення галицьких німців з Галичини, його дідусю Т. Цеклеру вдалося вивести у Німеччину. Джерельний матеріал насправді є дуже цінний, тому, що це першоджерела, які розкривають нам цілу епоху діяльності родини Цеклерів у Галичині з 1891-1939 роки. Насамперед, варто підкреслити, що у цих матеріалах знаходяться понад 5 тисяч листів Т. Цеклера до відомих історичних та політичних діячів початку ХХ століття. Окрім листів у фондах зберігаються договори, протоколи, установчі документи, звіти, з історія протестантської діаспори та німецької меншини, а також документи які стосуються діяльності та функціонування «Цеклерівських доброчинних та освітніх закладів» у місті Станиславові міжвоєнного періоду.

Важливе значення для дослідження даної проблематики мають архівні документи, що знаходяться у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові (ЦДІАЛУ). У фонді № 427 «Правління євангелицької церковної громади, м. Львів 1778 - 1940 рр.», зберігаються документи про діяльність євангельської громади у м. Станиславові. Серед документів, які мають для нас історичне значення насамперед звіти євангельської школи та гімназії якими опікувався Т. Цеклер. У звітах описано історію заснування шкіл, призначення учительсько-викладацького складу, заснування і реалізація стипендійних фондів, звіти про перевірку стану шкіл і церков, анкетні листи шкіл тощо.

Цінним джерелом до вивчення творчої спадщини видатного діяча Галичини є документи про діяльність євангелицької спілки ім. Ґустава Адольфа (Gustav-Adolf-Verein), яка активно підтримувала місцеві протестантські парафії та освітньо-виховні заклади спілки ім. Ґустава Адольфа, відігравала велику роль у функціонуванні Станиславівських закладів [13].

Про діяльність приватної початкової школи у Станиславові розкривають документи фонду Ф. 287 «Станиславівська німецька приватна євангельська школа»[1]. У даному фонді здебільшого зберігаються класні журнали євангельської школи, за допомогою яких можна проаналізувати освітню систему закладу, національний та конфесійний склад дітей та вчителів. Варто зазначити, що серед навчальних предметів крім німецької та польської мови була також і українська мова, що дає підставу стверджувати про багатонаціональний склад учнів та відкритість закладу для всіх верств населення тогочасного Станиславова. Про функціонування освітніх закладів цікаву інформацію можна почерпнути у фонді Ф.69 та у фонді 289 «Станиславівська приватна німецька гімназія». За допомогою цих фондів, можна прослідкувати інформацію з яких німецьких колоній діти навчалися у гімназії, а також систему навчального процесу, опіки шкільною молоддю та гуртки які були створені при закладах [4].

На сторінках документів «Місячний звіт повітових старост про політичну обстановку в повітах Станиславівського воєводства» можна знайти документи, які стосуються діяльності Т. Цеклера. У звітах здебільшого публікувалися дані стосовно святкування визначних ювілеїв та історичних дат закладів. Здебільшого у них детально описувалася програма святкування та теми рефератів які зазвичай читали відомі гості із Європи, а також сам засновник і опікун закладів Т. Цеклер [2].

Релігійна та опікунська діяльність Т. Цеклера частково представлена у архіві актів нових у Варшаві (AAN) (Archiwum Akt Nowych w Warszawie). У фонді «Ministerstwo Wyznaс Religijnych i Oњwiecenia Publicznego w Warszawie» (Міністра релігійних конфесій і громадської просвіти у Варшаві) зберігаються щорічні місячні звіти воєвод польському уряду про соціально-економічну і політичну обстановку у Станиславівському воєводстві. Цінність цих документів насамперед в тому, що зібрана в них інформація унікальна та не повторюється в жодному вітчизняному архіві. На деяких документах можна знайти штамп «Taine» (таємно), ці документи зберігали конфіденційну інформацію насамперед це були перемовини Т. Цеклера із закордонними дипломатами [9].

Важливим джерелом для об'єктивного дослідження даної тематики, є порівняльний аналіз тогочасної преси. У міжвоєнний період на території Галичини виходила друком багатонаціональна та конфесійна преса. Важливо підкреслити, що українська періодика, на противагу польській, позитивно оцінювала діяльність Т. Цеклера. Зокрема, в журналі який видавався у Львові «Українська Реформація» за грудень 1929 року, у статті «Свято 33-тих роковин заснування євангельських захистів в Станиславові», детально описано святкування 33 річниці заснування Станилавівських опікунських закладів Т. Цеклера. У статті зазначено: «Дня 31 жовтня, 1 і 2 листопада цього року відбулося у Станиславові величаве свято 33-літнього ювілею існування євангельських захистів (опікунські заклади - авт.), які покликав до життя тамошній пастор, суперінтендент доктор Теодор Цеклер. Цими захистами користується в першу чергу убоге німецьке населення. Але від часу, коли між українським народом пробудився євангельський рух, знаходить тут опіку й не одна українська дитина. Тому уважаємо за відповідне помістити в нашому місячникові «Українська Реформація» кілька слів про це велике свято» [8]. Варто підкреслити, що на подібні урочистості до Станиславова приїжали відомі гості з Німеччини, Швеції, Голландії, Австрії, Скандинавії Америки та інших країн, що дозволяло називати Станиславів важливим духовним центром cвітового значення. З усього світу на утримання опікунських закладів Т. Цеклера надходили благодійні пожертвування [7].

Про діяльність Станиславівських закладів цікаві відомості знаходимо на сторінках журналу «Новий Світ», 1932 року. Під заголовком «Велике діло віри і любові» у статті розповідається про благодійну та освітню діяльність Теодора Цеклера та його дружини Лілі Цеклер, яка впродовж всього життя активно допомагала своєму чоловіку у керівництві закладами. В публікації детально описано історію започаткування різних типів закладів, їхню специфіку розвитку, та призначення дитячих притулків для формування християнської культури та світогляду.

Варто звернути увагу, що Т. Цеклер всіляко сприяв вихованню дітей у християнському дусі, молодь та діти були задіяні у різних гуртках, співали в церковному хорі, а також брали активну участь у біблійних уроках, які зазвичай проводив сам Т. Цеклер. Роль християнського виховання, організованого Т. Цеклером, для духовного розвитку Галичини достойно оцінила преса: «Євангельські станиславівські заведення під проводом і зарядом доктора Теодора Цеклера і його достойної дружини стараються прийти з поміччю усім конечно потребуючим помочи й упослідження природою братам по вірі. Мимо тяжкого лихоліття під час світової війни і післявоєнної хуртовини це велике діло віри і чинної християнської любові устоялося (самоствердилося - авт.), а в останніх дванадцяти роках ще більше розвинулося. У цей час у згаданих заведеннях живе понад 530 осіб враз із обслугою, а на їхнє удержання складаються пожертви братньої любові від євангеликів зблизька і здалека. Також не один українець завдячує своє добре виховання цим заведенням, котрі і для нас українців повинні служити взірцем гідним до наслідування, і бути переконуючим доказом сили євангельської віри і чинної християнської любові»[6].

Освітні проблеми піднімалися також на сторінках першої газети, адресованої німецьким колоністам «Evangelisches Gemeindeblatt fьr Galizien und die Bukowina» («Євангелічна громадська газета для Галичини та Буковини»). Вперше часопис побачив світ у лютому 1904 року і виходив щомісяця на 8 сторінках (згодом на 12 та на 16 сторінках) спочатку під редакцією суперінтенданта Германа Фрітше у друкарні Андреаса Медлера в Бялі, а від початку 1907 року - у Станіславові під керівництвом пастора Теодора Цеклера, який також був одним з ініціаторів створення цього видання. Як деномінаційна газета,

«Evangelisches Gemeindeblatt» висвітлювала типові проблеми Церкви в діаспорі. Вступна стаття майже кожного номера була присвячена біблійним роздумам, постійними рубриками, розлогим новинам з життя євангельських громад Галичини та Буковини, а також новинам з життя євангельської церкви, школи у світі. З 1907 року до серпня 1939 року газета нерозривно пов'язана з особою Теодора Цеклера та заснованими ним і його дружиною євангельськими школами і закладами опіки в Станіславові, так званими «Інститутами Цеклера» [14].

Перу Т. Цеклеру належить «Bericht des Evangelischen Kinderheims

u. der mit ihm verbundnen Anstalten in Stanislawow Polen ьber das Jahr 1934-1935» (Звіт Протестантського дитячого будинку та пов'язаних з ним установ у Станіславові, Польща, за 1934-1935 роки). На той час він був управителем і директором протестантських закладів різного типу.

Цей звіт надрукований на 20 сторінках, ілюстрований фотографіями Станиславівських закладів. На вкладному аркуші було зазначено:

«Погляд на 40-річчя протестантської освітньо-рятувальної організації згадка про 70-річний ювілей Теодора Цеклера, який незабаром відзначатиметься». У документі також знаходимо інформацію про фінансові труднощі закладів, відкритих Т. Цеклером. Зокрема, мова йде про те, що: «Ситуація з установами в даний час дуже складна. Ми не повинні приховувати цього ні від себе, ні від наших друзів. Тим не менш, ми сподіваємося на Бога, що святкування 40-річчя і 70-річчя керівника установи, які відбудуться незабаром після цього, будуть відзначені не демонтажем, а прославленням і подякою, і що всі труднощі і турботи, які так часто переживали протестантські установи в Станіславі, тепер також перетворяться в благословення і силу»[10]. Документи з подібною інформацією можна було знайти у багатьох листах та звітах цеклерівських закладів, тому, що їх фінансування здебільшого відбувалося за рахунок пожертвувань протестантських церков та організацій Європи, яких було недостатньо.

Безперечним джерелом до вивчення проблеми є звіт на шістнадцятьох сторінках виданий у серпні 1908 року під назвою «Das Evang. Kinderheim in Stanislau in Galizien» («Протестантський дитячий будинок у Станіславі в Галичині»). Документ містить інформацію стосовно створення та функціонування дитячого будинку у Станиславові. Зокрема, у документі Теодор Цеклер вперше опублікував шість головних ідей чому необхідно підтримувати протестантський дитячий будинок а саме:

-«тому що дитячий будинок є єдиним сирітським, рятівним і виховним закладом для величезної діаспорної території (Галичина за винятком Бяла, Буковина, сусідні райони Угорщини, Румунії та Росії), в якій проживає близько 100 000 розсіяних німців-протестантів;

-тому що без дитячого будинку сотні німецьких протестантських дітей втратили б свою віру і рідну мову, а багато бідних сиріт або напівсиріт взагалі не мали б належної освіти;

-тому що дитячий будинок не отримує жодної підтримки від держави, а може утримуватися лише завдяки дарам любові, пожертвам і підтримці;

-тому що в дитячому будинку зараз проживає 165 дітей, 103 з яких заклад має утримувати повністю, а для більшості інших доводиться сплачувати значну частину витрат на утримання;

-тому що потрібно буде прийняти набагато більше бідних дітей, які не можуть бути прийняті зараз через брак місця;

- тому що дитячий будинок є свідченням сили нашого Спасителя в нашій протестантській церкві, яке також може дати зрозуміти людям інших віросповідань, що наша протестантська церква є церквою віри і любові»[13].

З такими подібними закликами Т. Цеклер неодноразово звертався до людей у своїх листах, промовах, проповідях та лекціях які були прочитані на різноманітних світових з'їздах протестантських церков.

Варто підкреслити, що саме такі звіти слугували закликом до населення з приводу активної фінансової підтримки закладів. Освітянин постійно робив щорічні звіти з різних напрямів діяльності його шкіл, опікунських закладів, друкарні, лікарні, фабрики. У звітах він відображав усі надходження та витрати, а вони були великими. Одного разу на одному із ювілею святкування він зазначив, що місячна витрата утримання установ становить понад 20. 000 тисяч злотих.

Історію становлення гімназійної освітньої системи можна побачити у «Звіті з нагоди 10-річчя приватної гімназії для хлопчиків та дівчат у Станиславові». У документі є інформація про викладацький склад з 1919 по 1929 роки, перелік освітніх навчальних предметів, а також занепокоєння щодо малої кількості учнів в ній [11].

Серед праць, у яких містяться важливі відомості про життя німців Галичини, їхні відносини з представниками інших національностей краю, чільне місце займають спогади дружини німецького пастора та громадського діяча Т. Цеклера Ліллі Цеклер [6]. Зі спогадів можна почерпнути інформацію про церковну діяльність Т. Цеклера, його роль у розбудові німецькомовного приватного шкільництва, участь у німецьких релігійних і культурно-освітніх товариствах. Цінність даної праці в тому, що це першоджерело яке передає нам інформацію про історію важливих подій як сім'ї Цеклерів так і Станиславівських закладів. Лілі Цеклер вдалося детально описати всі робочі моменти розквіту та труднощів які вдалося пройти разом із чоловіком. У цих матеріалах зібрані унікальні спогади про ідеї створення закладів, їхній розвиток та переміщення під час Першої світової війни.

Підкреслимо, що широко проблема висвітлена у Документальному матеріалі представленому у праці Das Deutschtum in Galizien: seine geschichtliche Entwicklung und gegenwдrtige Lage / herausgegeben vom

«Bund der christlichen Deutschen in Galizien» (Німці в Галичині: його історичний розвиток і сучасне становище / видавництво «Об'єднання німців-християн у Галичині»). Зокрема, у документах зазначено: «За Божим провидінням у січні 1891 року з Грайфсвальда в Померанії прибув кандидат протестантської теології Теодор Цеклер як наступник Августа Віганда, однодумця з Мекленбурга, який кілька місяців працював з благословенням у Станіславі. Він з великою любов'ю опікувався невеликою, голодуючою групою німців-протестантів, відвідував їх, збирав, відправляв для них німецькі богослужіння, створив співочий гурток, навчав дітей німецькій мові та вченню протестантської церкви. У перший же день свого перебування в Станіславі він побачив, на свій превеликий жаль, що через відсутність німецького протестантсь- кого сиротинця багато дітей були втрачені через батьківську віру та етнічну приналежність. Оскільки цей досвід продовжував примножу- ватися, його любов до протестантської церкви та німецького народу це спонукала його до заснування «Протестантського дитячого будинку» у 1896 р. Який розпочав свою роботу з 11 дітей 31 серпня. Це показало, наскільки гостро потрібен був заклад, який швидко розвивався.

Наприкінці третього року їх було 50, а сьогодні є понад 200 дітей, які користуються тут ретельною протестантською та німецькою освітою. Багато сотень дітей пройшли через заклад і таким чином були врятовані від неминучої ополячення. Діти крім навчання також повинні були працювати по господарству та на кухні у вільний час (більшість з них відвідує німецьку протестантську школу, деякі особливо обдаровані діти відвідують також муніципальні середні школи).

У травні 1911 року було закладено перший камінь у фундамент нового відділення для калік і немічних дітей, яких раніше не можна було приймати. Восени того ж року було відкрито спеціальне відділення закладу для німецьких учнів середньої школи. Утримання закладу, в якому працюють троє вихователі, окрім значної кількості помічників основного господарства та кухні, коштувало щорічно понад 60 000 крон, які здебільшого доводиться платити за рахунок благодійних пожертв. У перші кілька років після заснування заклад майже повністю утримувався засновником та його знатною дружиною, яка була його однодумцем і вірно підтримувала його в роботі» [12].

Із цього історичного опису видно, що Теодор Цеклер як духівник і як морально відповідальна особистість не тільки розумів освітній процес і його проблеми, але й зумів застосувати цей досвід в поліетнічному середовищі на практиці.

Висновки

На підставі архівних матеріалів та історичних розвідок можна зробити наступні висновки:

1.Вивчення маловідомих історичних матеріалів, історичного досвіду розбудови системи християнських, освітньо-опікунських закладів в Станиславівському воєводстві є цінним джерелом для розбудови української освітньої системи. Тому що відкриті Т. Цеклером заклади, мали європейське визнання і багаті педагогічні традиції, ґрунтувалися на національній духовній спадщині.

2.Теодор Цеклер розробив та втілив у практику систему освітніх закладів яка поєднувала християнську освіту та трудову працю.

3.Адміністративно-господарська діяльність, започаткованих Т. Цеклером освітньо-виховних закладів, базувалася на фінансуванні через пожертвування, спонсорській допомозі та громадському контролі за використанням фінансів.

4.Відомий освітянин Теодор Цеклер розробив критерії підбору кадрів для відкритих ним навчальних закладів. Основними вимогами до претендентів були: наявність в них високого рівня освіти, моральної культури та любові й поваги до учнів.

5.Розроблена теологом система опікунства дозволяла не тільки давати повноцінну освіту, але й формувала життєвий досвід і здатність пристосовуватися до будь яких життєвих ситуацій.

6.Напрацьований Т. Цеклером досвід може слугувати для розробки сучасної системи освіти, для вдосконалення роботи соціальних закладів під час військового стану, та для вирішення міжконфесійних і міжетнічних проблем.

Література:

1.ДАІФО (Державний архів Івано-Франківської області). Ф.287. Станиславівська німецька приватна євангельська школа, м. Івано-Франківськ. Оп. 1. Спр. 5.

2.ДАІФО, Ф.2. Станіславське воєводське управління, м. Станіслав Станіславського повіту Станіславського воєводства, м. Івано-Франківськ. Оп. 1. Спр. 838.

3.ДАІФО, Ф.289. Приватна коедукаційна гімназія євангелістської громади з німецькою мовою викладання у м. Станіслав Станіславського повіту Станіславського воєводства, м. Івано-Франківськ. Оп. 1. Спр. 12.

4.ДАІФО, Ф.69. Станіславське повітове управління державної поліції воєводства, м. Станіслав Станіславського повіту, м. Івано-Франківськ. Оп. 1. Спр. 503.

5.ЦДІАЛУ (Центральний державний історичний архів України у місті Львові). Ф. 427. Правління євангелицької церковної громади, м. Львів 1778 - 1940 рр., м. Львів. Оп.1 Спр.1294.

6.Цеклер Л. Бог чує молитву. Життя Теодора Цеклера розказане Ліллі Цеклер: спогади / Л. Цеклер. - пер. з нім. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007. - 168 с.

7.Яремко П. Свято 33-тих роковин заснування євангельських захистів в Станиславові / П. Яремко // Українська Реформація - релігійно-освітній місячник орган Української Євангельсько-Реформованої Церкви. - 1929. - № 3. - С. 47-48.

8.Ярчук Т. Велике діло віри і любові / Т. Ярчук // Новий Світ. - 1932. - №11. -

С.4-7.

9.AAN (Archiwum Akt Nowych w Warszawie) zesp. 9. Ministerstwo Wyznaс

Religijnych i Oњwiecenia Publicznego w Warszawie, sygn. 1295.

10.Bericht des Evangelischen Kinderheims u. der mit ihm verbundnen Anstalten in Stanislawow. Stanislau: Polen ьber das Jahr 1934-1935. Evangelisches Kinderheim, 1935. - s.18.

11.Bericht des Gymnasialausschusses aus Anlass des 10-jдhrigen Bestehens des Privatgymnasiums fьr Knaben und Mдdchen mit deutscher Unterrichtssprache der evangelischen Gemeinde in Stanislau: Stanisіawow - 1929. - s. 12.

12.Das Deutschtum in Galizien. Seine geschichtliche Entwicklung und gegenwдrtige Lage. - Lemberg: Verlag vom Bund der christlichen Deutschen in Galizien, 1914. - s. 203.

13.Das Evangelische Kinderheim zu Stanislau in Galizien und die Zцcklersche Arbeit im Weltkriege, Verlag des Ev. Hьlfsbundes f. Innere Mission in der Diaspora, 1917. - s. 16.

14.Zцckler, T., Fritsche, H. Evangelisches Gemeindeblatt fьr Galizien und die Bukowina: Amtliches Organ der Galizisch-Bukowinaer Evangelischen Superintendentur A. u.

H. B. Gallneukirchen.

References:

1.DAIFO (State Archives of Ivano-Frankivsk Oblast) F.287. Stanyslavivska nimetska pryvatna yevanhelska shkola.[F.287. Stanislavivska German private evangelical school] Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti, Descr. 1. Сase 5.[in German].

2.DAIFO, F.2. Stanislavske voievodske upravlinnia, m. Stanislav Stanislavskoho povitu Stanislavskoho voievodstva, [F. 2. Stanisіawski Voivodeship, Stanisіawуw, Stanisіawski Poviat, Stanisіawski Voivodeship] m. Ivano-Frankivsk. Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti, Descr. 1. Сase 838. [in Ukrainian].

3.DAIFO, F.289. Pryvatna koedukatsiina himnaziia yevanhelistskoi hromady z nimetskoiu movoiu vykladannia u m. Stanislav Stanislavskoho povitu Stanislavskoho voievodstva, [F. 289. A private coeducational gymnasium of the Evangelical community with German as the language of instruction in the city of Stanisіaw, Stanisіawski County, Stanisіawski Voivodeship] m. Ivano-Frankivsk. Derzhavnyi arkhiv Ivano-Frankivskoi oblasti, Descr. 1. Сase 12. [in German].

4.DAIFO, F.69. Stanislavske povitove upravlinnia derzhavnoi politsii voievodstva,

m. Stanislav Stanislavskoho povitu, [F. 69. Stanisіawуw Poviat State Police Office, Stanisіawуw, Stanisіawуw Poviat] m. Ivano-Frankivsk. Derzhavnyi arkhiv Ivano- Frankivskoi oblasti, Descr. 1. Сase 503. [in Ukrainian].

5.TsDIALU (Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u misti Lvovi)

F.427. Pravlinnia yevanhelytskoi tserkovnoi hromady, m. Lviv 1778 - 1940 rr., m. Lviv, [F. 427. Board of the Evangelical Church Community, Lviv, 1778-1940, Lviv] m. Lviv. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy u misti Lvovi, , Descr. 1. Сase 1294. [in German].

6.Tsekler, L. (2007). Boh chuie molytvu. Zhyttia Teodora Tseklera rozkazane Lilli Tsekler: spohady /per. z nim [God hears prayer. The life of Theodor Zeckler as told by Lilli Zeckler: memoirs / L. Zeckler] Ivano-Frankivsk: Lileia-NV [in Ukrainian].

7.Yaremko, P. (1929). Sviato 33-tykh rokovyn zasnuvannia yevanhelskykh zakhystiv v Stanyslavovi [Celebration of the 33rd anniversary of the founding of the Evangelical Defense in Stanislav]. Ukrainska Reformatsiia - relihiino-osvitnii misiachnyk orhan Ukrainskoi Yevanhelsko-Reformovanoi Tserkvy. 3, 47-48 [in Ukrainian].

8.Yarchuk, T. (1932). Velyke dilo viry i liubovi [A great work of faith and love].

Novyi Svit 11, 4-7 [in Ukrainian].

9.AAN (Archiwum Akt Nowych w Warszawie) zesp. 9. Ministerstwo Wyznaс Religijnych i Oњwiecenia Publicznego w Warszawie, sygn. 1295.

10.Bericht des Evangelischen Kinderheims u. der mit ihm verbundnen Anstalten in Stanislawow. (1935). Stanislau: Evangelisches Kinderheim [in German].

11.Bericht des Gymnasialausschusses aus Anlass des 10-jдhrigen Bestehens des Privatgymnasiums fьr Knaben und Mдdchen mit deutscher Unterrichtssprache der evangelischen Gemeinde in Stanislau. (1929). Stanisіawow [in German].

12.Das Deutschtum in Galizien. Seine geschichtliche Entwicklung und gegenwдrtige Lage. (1914). Lemberg: Verlag vom Bund der christlichen Deutschen in Galizien [in German].

13.Das Evangelische Kinderheim zu Stanislau in Galizien und die Zцcklersche Arbeit im Weltkriege. (1917). Verlag des Ev. Hьlfsbundes f. Innere Mission in der Diaspora [in German].

14.Zцckler, T., Fritsche, H. Evangelisches Gemeindeblatt fьr Galizien und die Bukowina: Amtliches Organ der Galizisch-Bukowinaer Evangelischen Superintendentur A. u.

H. B. Gallneukirchen 1904-1939. [in German].

Размещено на Allbest.ru