Роль симуляційного навчання у підготовці майбутніх лікарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль симуляційного навчання у підготовці майбутніх лікарів

Ляховський Віталій Іванович доктор медичних наук, професор, професор кафедри хірургії №1, Полтавський державний медичний університет, м. Полтава

Пехньо Василь Васильович кандидат медичних наук, доцент кафедри стоматології, Національний університет охорони здоров'я ім. П.Л. Шупика, м. Київ

Кравців Микола Ігорович кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри хірургії№1,Полтавськийдержавниймедичний університет,

м. Полтава

Нємченко Іван Іванович кандидат медичних наук, доцент, доцент кафедри хірургії№1,Полтавськийдержавниймедичний університет,

м. Полтава,

Анотація

У даній статті обговорена роль симуляційного навчання у підготовці студентів-медиків. На сьогоднішній день медична освіта в значній мірі дотримується традиційних методів навчання, яке передбачає проходження курсів лекцій та практичних занять. При здобутті медичної освіти повинен бути доступ до пацієнтів, щоб студенти-медики та лікарі могли отримати необхідні навички. З іншого боку, існує також зобов'язання забезпечити оптимальне лікування та гарантувати безпеку та благополуччя хворих. Вирішити дану дилему можна за допомогою впровадження у медичну освіту симуляційного навчання, яке забезпечує безпечне, комфортнее середовище для відточування практичних навиків і вмінь та дає змогу постійно їх удосконалювати.

Навчання, яке засноване на моделюванні, вважається важливою частиною проведення практичних занять. Моделювання клінічних ситуацій є найкращим альтернативним інструментом навчання та оцінювання, який здатний внести зміни в медичну освіту, навчання, покращити якість та оцінити роботу студентів-медиків. Симуляційне навчання розподіляється на декілька видів, до яких відноситься стандартизований пацієнт, віртуальний стандарти¬зований пацієнт та рольові ігри. Симуляції людини й пацієнта, що моделюють віртуальну зовнішність і поведінку, мають велике значення та є багатообі- цяючими інтерактивними системами навчання в різних спеціальностях, зокрема в невідкладній медицині.

В останні роки найпоширенішим інструментом медичної освіти стало високоточне моделювання, яке значно покращує розвиток нетехнічних навичок у невідкладній медицині, є методом розвитку та інновацій у медичній програмі. За необхідності при допомозі процесу інтеграції моделювання людини та пацієнта, тренажерів, муляжів, фантомів можна створювати відповідні середовища високої точності, які максимально наближені до клінічної ситуації чи стану хворого. Отже, навчання, яке засноване на моделюванні, вважається найкращим альтернативним інструментом навчання та оцінювання, який здатний внести зміни в медичну освіту та покращити якість практичної підготовки і оцінити роботу здобувачів вищої медичної освіти. Такий вид навчання допомагає студентам-медикам набути багатьох навичок, таких як професіоналізм, спілкування, самооцінка, управління часом і робота в команді. Також, симуляція забезпечує найкращі стандарти догляду за пацієнтами, їх безпеку та соціальну справедливість.

Ключові слова: медична освіта, симуляційне навчання, моделювання, безпека пацієнтів, здобувачі вищої медичної освіти.



Liakhovskyi Vitalii Ivanovych MD, Professor, Professor of the Department of Surgery No. 1, Poltava State Medical University, 23, Shevchenka St., Poltava, 36000, tel.: (0532) 60-20-51, https://orcid.org/0000-0003-1551-4891

Pekhnyo Vasyl Vasylovych Candidate of medical sciences,, Associate Professor, Department of Dentistry, Shupyk National University of Health, 9 Dorohozhytskoho St., Kyiv, 04112, tel.: (044) 205-48-34, https://orcid.org/0000- 0002-0075-6225

Kravtsiv Mykola Ihorovych Candidate of medical sciences, Associate Professor, Head of the Department of Surgery No. 1, Poltava State Medical University, 23 Shevchenko St., Poltava, 36000, tel.:(0532) 60-20-51,

Nemchenko Ivan Ivanovych Candidate of medical sciences, Associate Professor of the Department of Surgery No. 1, Poltava State Medical University, 23 Shevchenko St., Poltava, 36000, tel.: (0532) 60-20-51, https://orcid.org/0000-0002- 1738-1714

Liulka Oleksandr Mykolaiovych Candidate of medical sciences, Associate Professor of the Department of Surgery No. 1, Poltava State Medical University, 23, Shevchenko St., Poltava, 36000, tel.: (0532) 60-20-51, https://orcid.org/0000-0002- 1056-8308

THE ROLE OF SIMULATION TRAINING IN THE TRAINING OF

FUTURE DOCTORS

Abstract. This article discusses the role of stimulating learning in the training of medical students. Today, medical education largely adheres to traditional methods of teaching, which involve lectures and practical classes. In medical education, there should be access to live patients so that medical students and doctors can learn the necessary skills. On the other hand, there is also an obligation to provide optimal treatment and guarantee the safety and well-being of patients. This dilemma can be solved by introducing simulation training into medical education, which provides a safe, comfortable environment for honing practical skills and allowing for continuous improvement.

Simulation-based learning is considered an important part of practical training. Simulation of clinical situations is the best alternative learning and assessment tool that can bring changes in medical education, training, improve the quality and evaluate the performance of medical students. Simulation training is divided into several types, including standardised, virtual standardised patient and role-playing. Human and patient simulations, which model virtual appearance and behaviour, are of great importance and are promising interactive learning systems in various specialties, including emergency medicine.

In recent years, high-fidelity modelling has become the most common tool in medical education, which significantly improves the development of non-technical skills in emergency medicine and is a method of development and innovation in medical curricula. If necessary, through the process of integrating human and patient modelling, simulators, dummies, phantoms, it is possible to create appropriate high- fidelity environments that are as close as possible to the clinical situation or patient's condition. Thus, simulation-based learning is considered to be the best alternative teaching and assessment tool that can make changes in medical education and improve the quality of practical training and assess the performance of higher medical education students. This type of training helps medical students to acquire many skills, such as professionalism, communication, self-esteem, time management and teamwork. Simulation also ensures the best standards of patient care, safety and social justice.

Keywords: medical education, simulation training, modeling, patient safety, students of higher medical education.



Постановка проблеми

Шлях до заповітної мрії стати лікарем - це захоплююча подорож, яка вимагає від кожного великого зусилля та відданості. Здобуття медичної освіти - це ключ, який відкриває двері до світу лікування та надання медичної допомоги. Першим кроком у цій подорожі є вступ до медичного закладу вищої освіти, де вивчається теорія та здобуваються навики, які необхідні для роботи у сфері практичної охорони здоров'я. На молодших курсах студенти вивчають біологію, хімію, анатомію та інші науки, щоб зрозуміти структуру і будову людського тіла, функцію органів і систем організму та природу виникнення і розвитку різних захворювань. Однак теорія - це лише початок, а далі - праця у клініці: пацієнти, маніпуляційні та діагностичні кабінети, перев'язочні, операційні. Студенти залучаються до клінічної практики, де вони працюють під наглядом досвідчених лікарів і це дозволяє їм застосовувати свої знання на практиці, здобувати відповідні практичні навики та набувати вміння взаємодії з пацієнтами. Цей шлях може бути важким, але він відкриває можливості допомагати та змінювати життя. Медична освіта це не лише отримання знань, але й постійне служіння пацієнтам. Тобто, лікар - це не лише професія, але й призвання допомагати іншим, він є важливою ланкою в системі охорони здоров'я, де кожен може знайти підтримку та лікування.

На сьогоднішній день медична освіта в значній мірі дотримується традиційних методів навчання, яке передбачає проходження курсів лекцій, практичних занять, а опинившись на клінічних дисциплінах, вони навчаються, спілкуючись із лікарями та реальними пацієнтами. Однак, такий вид навчання може містити низку потенційних пасток, так як очікується, що студенти будуть застосовувати нещодавно отримані теоретичні знання та практичні навики зразу на пацієнтах. Така взаємодія може бути складною для обох сторін: студенти-медики будуть нервувати, а хворі, які є вразливою когортою, можуть боятися. І це зрозуміло, тому що, як би досконало викладач не навчав студентів типовим практичним навикам, які застосовуються при вивчені тієї чи іншої навчальної дисципліни, їх потрібно засвоїти самостійно, а деякі із них довести до автоматизму, і бажано спочатку не на реальних хворих. Хоча, при здобутті медичної освіти повинен бути доступ до живих пацієнтів, щоб студенти-медики та лікарі могли отримати необхідні навички. З іншого боку, існує також зобов'язання забезпечити оптимальне лікування та гарантувати безпеку та благополуччя пацієнтів. Ці дві конкуруючі потреби іноді можуть стати дилемою в медичній освіті [1]. Тоді на допомогу приходить такий вид здобуття медичної освіти, як симуляційне навчання, яке забезпечує безпечне, комфортне середовище для відточування навиків і дає змогу активно вдосконалюватися, хоча, знову ж таки, буває, що бракує, під час його проведення, нагляду старших досвідчених викладачів, які б надавали консультативну допомогу. Симуляція - це техніка для практики та навчання, яку можна застосовувати до багатьох різних дисциплін і типів слухачів. У медицині вона є імітацією певної реальної речі, ситуації чи патологічного процесу, яка замінює та розширює реальні враження та відтворює істотні аспекти реального світу [2].

Симуляція вже давно позитивно зарекомендувала у інших напрямках засвоєння знань, вона широко використовується в авіаційній та військовій підготовці і, на сьогодні, швидко стає формальним компонентом додипломної та післядипломної медичної освіти [3]. Особливе значення симуляції приділяють при дистанційному навчанні студентів, як це було під час пандемії COVID-19, де при забороні відвідувати практичні заняття у клінічних лікувальних закладах, набуття і засвоєння практичних навиків відбувалося у симуляційних центрах медичних закладів вищої освіти.

Симуляційне навчання на основі моделювання підвищує якість і безпеку в багатьох галузях, включаючи авіацію та охорону здоров'я. Не дивлячись на те, що аерокосмічна сфера діяльності є значно «молодшою» за медицину, такий вид самостійного навчання став стандартом у підготовці пілотів та інших авіаторів. Тому, авіація є однією з найбезпечніших галузей, незважаючи на притаманні їй надзвичайні ризики. Це підтверджується і тим фактом, що приблизно кожен десятий пацієнт у всьому світі отримує травму під час стаціонарного лікування в країнах з високим рівнем доходу, де до 50% таких випадків можна запобігти [4]. Потім концепції авіаційної симуляції почали поступово впроваджуватися в анестезію та інші галузі медицини, такі як реанімація, акушерство, невідкладна медицина та внутрішні хвороби. Моделі симуляторів всього людського тіла включають комп'ютеризовані моделі, які дуже наближені до нього з будови і фізіології [5]. Хоча симуляційне навчання використовується в охороні здоров'я протягом останніх століть, велика кількість помилок, яких можна було запобігти, робить госпіталізацію в лікарню у багато разів небезпечнішою, ніж авіапереліт. Тому, питання забезпечення якості та безпеки пацієнта під час засвоєння здобувачами вищої медичної освіти залишаються актуальними і сьогодні [6]. симуляційне навчання освіта

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У цій статті проведений аналіз наукових літературних даних, які присвячені вивченню сучасних методів симуляційного навчання, які використовуються для здобуття медичної освіти. Цей матеріал буде цінним для подальшого удосконалення навчання у медичних закладах вищої освіти.

Метою статті було покращити знання про сучасні методи симуляцій- ного навчання у медичних закладах вищої освіти шляхом проведення аналізу сучасної наукової літератури.

Виклад основного матеріалу

Сучасна симуляція у медичних закладах вищої освіти почала активно розвиватися ще у другій половині минулого століття і стала невід'ємною частиною навчального процесу. Однак, незважаючи на значні успіхи в моделюванні, багато практичних навичок здобуваються біля ліжка реальних пацієнтів, наражаючи їх на ризики, які пов'язані з набуттям студентами нових умінь [7], а симуляційні центри зі спеціальним обладнанням і навченим персоналом так і не стали стандартом медичної освіти [8]. Застосування симуляції має різні позитивні аспекти впливу, що може забезпечити спокійне, безпечне та педагогічне середовище, яке сприяє здобуттю вищої медичної освіти, а також забезпечує відповідну психологічну атмосферу при здійсненні помилок, а їх виправлення приводить до підвищення якості навчального процесу. Симуляція вважається ідеальною ситуацією для подолання розриву між теорією та практикою, тоді як існує інтеграція між фундаментальними та клінічними науками, оскільки здобувач вищої медичної освіти повинен вивчити теоретичні основи фундаментальні науки до початку практичного заняття [9].

Навчання, яке засноване на моделюванні, вважається важливою частиною проведення практичних занять. Це доволі активний навчальний процес, який необхідно залучати для подолання проблем з використанням реального пацієнта в навчанні, збереженні його етичних і юридичних прав. На сьогоднішній день моделювання клінічних ситуацій є найкращим альтернативним інструментом навчання та оцінювання, який здатний внести зміни в медичну освіту, навчання, покращити якість та оцінити роботу студентів-медиків [10].

Для проведення симуляційного навчання використовується чимало різних пристроїв та засобів. Здебільшого їх класифікують на симулятори низької, середньої та високої точності. На симуляторах низької точності засвоюються, як правило, типові практичні навики (наприклад - симуляція введення ін'єкцій, катетеризація сечового міхура, плевральна пункція та ін.). Більш схожими на реальні клінічні ознаки (звуки дихання, частота пульсу) є симулятори середньої точності, а високоточні симулятори - безпосередньо моделюють різні клінічні сценарії, патологічні стани та ін. [11].

Симуляційне навчання розподіляється на декілька видів, до яких відноситься стандартизований пацієнт, віртуальний стандартизований пацієнт та рольові ігри. Стандартизований пацієнт (симульований пацієнт) - це тип симуляції людини, який використовує добре підготовлену здорову людину (актора), щоб грати роль реального пацієнта зі симуляцією його фізичного стану, де студенти можуть тренуватися на навичках збору скарг, анамнезу захворювання, фізикального обстеження в безпечній імітованій клінічній ситуації. Симуляція пацієнта є динамічним методом навчання, який використовується в інтерактивному навчальному середовищі для покращення професійної поведінки здобувача освіти та для перевірки набутих ними клінічних та комунікативних навичок. Також, стандартизованого пацієнта можна використовувати в поєднанні з інструктором під час сеансів моделювання для більшої реалістичності змодельованого сценарію. Такий тип симуляційного навчання називається гібридним моделюванням [12]. Робота стандартизованого пацієнта вважається важкою, оскільки вимагає високого рівня продуктивності, і вона може бути запропонована не для всіх. Такий «пацієнт» повинен характеризуватися здоровим духом і тілом, інтелектом, надійністю, швидкістю, хорошою пам'яттю, здатністю слухати і добре розуміти, концентруватися і швидко реагувати під час тренувань, бути пунктуальним, досконало володіти усним та письмовим спілкуванням, бути стійким в емоціях, мати гарну артикуляцію [13].

Віртуальний стандартизований пацієнт забезпечує віртуальне навчальне середовище, яке допомагає студентам набути та відпрацювати клінічні навики. Він є реалістичним, чуйним, розумним і емоційним, завдяки чому здобувач освіти може говорити з ним природно [14]. Дизайн віртуального стандартизованого пацієнта полягає в інтеграції різних технологій, які можуть забезпечити запрограмовану систему для емоцій і поведінки, обробки природної мови, виразу обличчя та реакцій губ для імітації інтерв'ю між пацієнтом і лікарем. Деякі передові симулятори можуть виконувати це завдання, надаючи історію захворювання пацієнта, реальну інтерактивну фізіологічну реакцію, тривимірні змодельовані сценарії та записи для реалістичного фізикального обстеження [15]. Віртуальний стандартизований пацієнт може розпізнавати природну або неавторизовану розмову, розуміти слова та речення, що узгоджуються зі змістом опитування і, навіть, проводити звичайну розмову. Також, віртуальний стандартизований пацієнт може виражати свій біль, гнів і депресію виразом обличчя відповідно до контексту віртуального навколишнього середовища [16]. Фізикальне обстеження може бути проведене на віртуальному стандартизованому пацієнті за допомогою інтерактивної 3D-програми, яка показує ознаки та симптоми згідно з розробленим сценарієм з відповідною фізіологічною реакцією на надзвичайну ситуацію, таку як кровотеча, травма та гіпоксія. Ця програма також може взаємодіяти з успішними чи невдалими медичними втручаннями, такими як введення ліків [17].

Ефективною технікою моделювання є проведення рольової гри, яка вивчає поведінку особистих взаємодій шляхом створення моделей реальних ситуацій шляхом навчання через дію. Це є відповідним видом досвідченого навчання, яке показує, як емоційний аспект впливає на пізнання та поведінку і дає можливість студентам засвоїти знання та набути нових конкретних навиків [18]. Використання симуляції рольової гри в медичній освіті є дуже важливим для навчання та набуття комунікативних навичок, коли здобувач вищої освіти розвиває міжособистісну взаємодію. Такий підхід може допомогти студенту у майбутньому впоратися з багатьма аспектами складної комунікації в критичних ситуаціях, які породжують непрофесійну поведінку по відношенню до пацієнта, наприклад, повідомлення поганих новин. Також це є ефективним методом для отримання досвіду, коли студент може відновити свій попередній досвід в конкретній ситуації та проаналізувати, як лікар або пацієнт поводиться в цій ситуації з оцінкою та прогнозуванням їхніх реакцій. Його можна використовувати для навчання навикам інтерв'ю шляхом збору анамнезу, фізикального огляду та роботи з важким пацієнтом у критичній ситуації. Також, симуляція рольової гри може використовуватися в об'єктивному структурованому клінічному іспиті як станція для оцінювання студентів [19, 20].

Симуляційне навчання часто спирається на теорії Блума та Колба. Так, відповідно до переглянутої Таксономії навчання Блума [21], запам'ятовування та розуміння є найпростішими рівнями навчання. Здатність студентів застосовувати або аналізувати отримані знання є кращим показником їх компетентності. Навчання, яке засноване на моделюванні, може допомогти здобувачам вищої медичної освіти перейти від теоретичних знань до їх застосування в реальних клінічних середовищах. Цикл навчання, який описаний Колбом Д.А. [22], наразі є основною концептуальною структурою, що використовується для експериментального навчання. Він визначає експериментальне навчання як процес, за допомогою якого знання створюються шляхом перетворення досвіду. У запропонованій моделі, навчання складається із чотирьох частин: через конкретний досвід, роздуми, концептуалізацію та експериментування. Цикл починається із залучення студента до певного досвіду (наприклад, дії чи почуття); потім вони розмірковують про досвід з різних точок зору (рефлексивне спостереження, огляд або спостереження). Завдяки рефлексії вони об'єднують свої спостереження в більш абстрактні моделі, створюють узагальнення і принципи та роблять висновки. Потім людина використовує ці принципи та висновки, щоб керувати наступними рішеннями та діями (активне експериментування, застосування або виконання набутих знань), які призводять до нового конкретного досвіду [23].

Симуляції людини й пацієнта, що моделюють віртуальну зовнішність і поведінку, мають велике значення та є багатообіцяючими інтерактивними системами навчання в різних спеціальностях, зокрема в невідкладній медицині. Моделі з певною реакцією та реалістичними характеристиками можуть відображати неврологічні, фізіологічні або фізичні симптоми.

Впровадження комп'ютеризованих або попередньо запрограмованих сценаріїв залучає учасників тренінгу до активного спілкування та командної роботи. У сфері охорони здоров'я на продуктивність людини сильно впливає ситуаційний контекст, тобто взаємодія між завданням, середовищем і поведінкою членів команди. Для забезпечення безпеки пацієнтів когнітивних і технічних навичок недостатньо, саме вміння ефективно застосовувати командну роботу є обов'язковими [24]. Таким чином симуляційне навчання готовить учасників до рідкісних і надзвичайних ситуацій та різних інвазивних втручань.

Симуляційне навчання на початку свого розвитку було доволі високовартісним і небагато закладів освіти усвідомлювали, що це коштує інвестицій у довгостроковій перспективі. При цьому, значну частину вартості становлять витрати на технічний персонал, а також витрати на встановлення та обслуговування відповідних лабораторій чи центрів. Обладнання, яке програмується комп'ютером та інформаційними технологіями, покращує медичне навчання та гарантує, що студенти та лікарі вивчають процедури та протоколи лікування перед тим, як виконувати їх на реальних пацієнтах. Центри чи лабораторії медичного моделювання мають багато різних наукових і матеріально-технічних аспектів, які слід враховувати. До них відносяться: адміністрування, дизайн, технології, інструкції та їх оцінка [25]. Змодельоване середовище дозволяє навчатися та перенавчатися так часто, як це необхідно для виправлення помилок, дозволяючи людині, що навчається вдосконалювати навики для оптимізації клінічних результатів [26].

В останні роки найпоширенішим інструментом медичної освіти стало високоточне моделювання, яке значно покращує розвиток нетехнічних навичок у невідкладній медицині, є методом розвитку та інновацій у медичній програмі. Застосовуючи ефективну комунікаційну стратегію, відмічається позитивний вплив високоточного моделювання на самоефективність і передачу знань. За необхідності при допомозі процесу інтеграції моделювання людини та пацієнта, тренажерів, муляжів, фантомів можна створювати відповідні середовища високої точності, які максимально наближені до клінічної ситуації чи стану хворого [27, 28]. Навчання на основі моделювання забезпечує контрольоване, віртуальне, змодельоване та клінічне середовище, яке дозволяє інтегрувати теорію з практичними навичками для відпрацювання та опанування відповідними вміннями, а також оцінювання прикладних навиків [29].

Протягом останніх десятиліть розробляється колективне бачення того, яку роль відіграє симуляція, як навчати, відпрацьовувати та засвоювати процедури, розвивати практичні навики та підтримувати компетентність здобувачів освіти. З появою у охороні здоров'я нових, прогресивних технологій симуляційного процесу зникає зневажливе до нього ставлення.

Проведена значна робота, щоб зробити симуляцію точним інструментом для навчання та оцінювання [7]. Раніше симуляція здавалася актуальною лише для покращення психомоторних навичок, а у наш час значно розширилися можливості моделювання, яке включає в себе покращення командної роботи здобувачів вищої освіти, їх спілкування та посилення людських факторів.

Тільки клінічного досвіду недостатньо, щоб претендувати на компетентність у сфері охорони здоров'я. Це одна з причин, чому залучення симуляційного навчання, в першу чергу, стосується студентів-медиків. Симуляції застосовуються при вивченні багатьох клінічних дисциплін не тільки для формування та набуття навичок, але і для оцінки їх компетентності. Як приклад, відомо, що велика складність догляду за пацієнтами вимагає від лікарів та інших медичних працівників не лише володіння спеціальними знаннями і процедурними навичками, але і ефективного спілкування з пацієнтами, їх родичами, колегами, а також координації різноманітних заходів і дій з догляду за хворими. Лікарі, які є лідерами таких мультидисциплінарних команд, повинні опанувати необхідні практичні дії, щоб ефективно ними керувати [5].

Завдяки симуляційним методам навчання майбутні і сучасні лікарі, середній і молодший медичний персонал мають можливість розвивати та вдосконалювати свої навички та вміння, не піддаючи пацієнтів ризику. Медична освіта, яка заснована на моделюванні, може стати платформою для пом'якшення етичної напруги та вирішення практичних дилем. Методи навчання, інструменти та стратегії, що засновані на моделюванні, повинні бути застосовані для розробки структурованого навчального досвіду. Центри симуляційного навчання з їх новими методами та обладнанням пропонують унікальні можливості для відпрацювання та управління динамічними, складними та непередбаченими медичними ситуаціями. Також у симуляційних навчальних центрах можуть бути створені сценарії рідкісних або незвичайних випадків, які часто важко знайти в клінічних умовах. Змодельована ситуація та сценарії можуть дати здобувачам освіти реалістичне ознайомлення з такими випадками і це гарантує, що вони в процесі навчання набудуть відповідного клінічного досвіду, не покладаючись на випадковість. Навчання на основі моделювання підвищує ефективність процесу навчання в контрольованому та безпечному середовищі [30].

Дослідження деяких науковців показують, що навчання на основі моделювання є безпечним та ефективним інструментом для розвитку та підвищення компетенцій у охороні здоров'я [31]. Це дає можливість здобувачам освіти оцінити свої власні здібності та визначити власний прогрес у здобутті практичних навиків, даючи можливість тренуватися, повторювати та виправляти виявлені помилки. При такій формі навчання за допомогою доступних тренажерів студенти отримують більше часу у проведенні практичної роботи для досягнення навчальних цілей [32]. Симуляційне навчання сприяє самостійній роботі студентів-медиків і допомагає їм набути багатьох навичок, в першу чергу, таких як: професіоналізм, спілкування, самооцінка, управління часом і робота в команді. Тобто, симуляція, в майбутньому, підвищить ступінь прийняття молодого лікаря медичними працівниками лікувального закладу, що приводить до його позитивної психологічної підтримки [33].

Симуляція, яка проводиться з використанням тренажерів, муляжів чи фантомів, базується на інструментальних моделях людей, які відрізняються основними сферами стилів, характерами та прагненнями. Моделювання також є корисним для виявлення помилок і ідентифікації основних аспектів створеної клінічної ситуації. Медичні помилки, які призводять до смерті або травми, часто виникають через неякісну командну роботу. Таким чином, участь у симуляції навчання командній роботі може дозволити медичним працівникам покращити результати лікування пацієнтів [34]. Цей тип підходу до симуляції відомий як навчання міжпрофесійній командній роботі або командне навчання на основі моделювання [35]. Досвід, який набутий під час симуляційного навчання робить студента більш психологічно підготовленим і добре екіпірованим для того, щоб впоратися з ситуацією, коли вона виникне в реальності. При цьому зменшується ризик виникнення помилок при неперед- бачуваних надзвичайних ситуаціях, особливо в незнайомих місцях (наприк¬лад, на полі бою, шосе, або у відділенні невідкладної допомоги лікарні) [36].

Існують декілька ключових компонентів моделювання клінічних ситуацій при роботі командою, це: добре розроблені сценарії, зворотний зв'язок, підведення підсумків, стандарти звітності та перевірка результатів навчання. Збої в спілкуванні є одними з основних факторів, які сприяють виникненню негативних подій та смерті хворого [37]. Правильне використання методів моделювання при командній роботі може покращити надання допомоги, яка буде чітко орієнтована на пацієнта [38]. Тобто, навчання команди медичних працівників, включно з використанням моделювання, тісно пов'язане з покращенням результатів лікування пацієнтів і зменшенням побічних ефектів [39]. Високоякісна міжпрофесійна допомога сприяє підвищенню морального стану персоналу, більшому задоволенню пацієнтів і підвищує безпеку хворих.

Таким чином, для підвищення якості симуляційно-навчального курсу слід проводити репетицію курсу співробітниками з отриманням зворотного зв'язку від і до студентів. Також, необхідно оцінити успішність студента та ступінь оволодіння навичками, щоб отримати відгук про їх сильні та слабкі сторони для подальшого вдосконалення [40].



Висновки

Отже, навчання, яке засноване на моделюванні, вважається найкращим альтернативним інструментом навчання та оцінювання, який здатний внести зміни в медичну освіту та покращити якість практичної підготовки і оцінити роботу здобувачів вищої медичної освіти. Такий вид навчання допомагає студентам-медикам набути багатьох навичок, таких як професіоналізм, спілкування, самооцінка, управління часом і робота в команді. Також, використання симуляції базується на багатьох благородних цілях і етичних правилах. Вона забезпечує найкращі стандарти догляду за пацієнтами, їх безпеку та соціальну справедливість.



Література:

1.Jha AK, Duncan BW, Bates DW. Simulator based training and patient safety in: Making health care safer: a critical analysis of patient safety practices. Agency for Health care, Research and Quality, US dept of Health and Human Services. 2001:511-8

2.Gaba D. The future of simulation in health care. Qual Saf Health Care. 2004;13:2-10. doi: 10.1136/qhc.13.suppl_1.i2

3.Bienstock J, Heuer A. A review on the evolution of simulation-based training to help build a safer future. Medicine (Baltimore). 2022; 101(25):e29503. doi: 10.1097/MD.0000000000029503

4.10 facts on patient safety. World Health Organization. Published 2019. https://www.who.int/ news-room/photo-story/photo-story-detail/10-facts-on-patient-safety

5.Lateef F. Simulation-based learning: Just like the real thing. J Emerg Trauma Shock. 2010;3(4): 348-52. doi: 10.4103/0974-2700.70743

6.Owen Н. Early use of simulation in medical education. Simul Healthc. 2012;7:102-16. doi: 10.1097/SIH.0b013e3182415a91

7.Levine AI, Samuel Demaria, Schwartz AD, Sim AJ. The Comprehensive Textbook of Healthcare Simulation. New York: Springer; 2013. doi: 10.1007/978-1-4614-5993-4

8.Kurup V, Matei V, Ray J. Role of in-situ simulation for training in healthcare: opportunities and challenges. Curr Opin Anaesthesiol. 2017;30:755-60. doi: 10.1097/aco. 0000000000000514

9.Harder BN. Use of simulation in teaching and learning in health sciences: a systematic review. J Nurs Educ. 2010;49(1):23-8. doi: 10.3928/01484834-20090828-08

10.McGaghie WC, Issenberg SB, Petrusa ER, Scalese RJ. A critical review of simulation- based medical education research: 2003-2009. Med Educ. 2010;44:50-63. doi: 10.1111/j .1365- 2923.2009.03547.x

11.Seropian MA, Brown K, Gavilanes JS, Driggers B. Simulation: not just a Manikin. J Nurs Educ. 2004;43(4):164-9. doi: 10.3928/01484834- 20040401-04

12.Grand'Maison P, Brailovsky CA, Lescop J, Rainsberry P. Using Standardized Patients in Licensing/Certification Examinations: Comparison of Two Tests in Canada. Fam Med. 1997; 29(1):27-32

13.Berenson LD, Goodill SW, Wenger S. Standardized patient feedback: making it work across disciplines. J Allied Health. 2012;41(1):27-31

14.Block L, Brenner J, Conigliaro J, Pekmezaris R, DeVoe B, Kozikowski A. Perceptions of a longitudinal standardized patient experience by standardized patients, medical students, and faculty. Med Educ Online. 2018;23(1):1548244. doi: 10.1080/10872981.2018.1548244

15.Kodner C, Bonhert C. The longitudinal standardized patient project: innovation from necessity. Acad Med. 2015; 90:317-20. doi: 10.1097/ACM.0000000000000565

16.Mookherjee S. How to develop a competency-based examination blueprint for longitudinal standardized patient clinical skills assessments. Med Teach. 2013;35:883-90. doi: 10.3109/0142159X.2013.809408

17.Vest BM, Lynch A, McGuigan D, Servoss T, Zinnerstrom K, Symons AB. Using standardized patient encounters to teach longitudinal continuity of care in a family medicine clerkship. BMC Med Educ. 2016;16(1):208. doi: 10.1186/s12909-016-0733-y

18.Heru AM. Role-Play in Medical Education to Address Student Mistreatment. Virtual Mentor. 2014; 16(3): 177-81. doi: 10.1001/virtualmentor.2014.16.03.medu1-1403

19.Elshama SS. How to apply Simulation-Based Learning in Medical Education? Iberoamerican J of Med.2020; (2):79-86. doi: 10.5281/zenodo.3685233

20.Joyner B, Young L. Teaching medical students using role-play: twelve tips for successful role-plays. Med Teach. 2006; 28(3):225-9. doi: 10.1080/01421590600711252

21.Zigmont JJ, Kappus LJ, Sudikoff SN. Theoretical foundations of learning through simulation. Semin Perinatol. 2011;35:47-51. doi: 10.1053/j.semperi.2011.01.002

22.Stocker M, Burmester M, Allen M. Optimisation of simulated team training through the application of learning theories: a debate for a conceptual framework. BMC Med Educ. 2014; 14:69

23.Kolb DA: Experiential learning: Experience as the source of learning and development. 1984, Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall

24.Lateef F. What's new in emergencies, trauma, and shock? Role of simulation and ultrasound in acute care. J Emerg Trauma Shock. 2008;1:3-5. doi: 10.4103/0974-2700.41779

25.Cook DA, Hamstra SJ, Brydges R, Zendejas B, Szostek JH, Wang AT, et al. Comparative effectiveness of instructional design features in simulation-based education: Systematic review and meta-analysis. Med Teach. 2013;35(1):867-98. doi: 10.3109/0142159X. 2012.714886

26.Gaba D, Howard SK, Fish K. Simulation based training in anaesthesia crisis resource management: a decade of experience. Simulation and Gaming. 2001;32:175-93

27.Paul G, Lane E. Inside the Debriefing Room: Multidisciplinary Rapid Response Team Training Findings Revealed. Clin. Simul. Nurs. 2014;10:227-33

28.Fernandez R, Pearce M, Grand JA, Rench TA, Jones KA, Chao GT et al. Evaluation of a Computer-Based Educational Intervention to Improve Medical Teamwork and Performance During Simulated Patient Resuscitations. Crit. Care Med. 2013;41:2551-62

29.Datta CR, Upadhyay BKK, Jaideep SCC. Simulation and its role in medical education. Med J Armed Forces India. 2012;68:167-72. doi: 10.1016/S0377-1237(12)60040-9

30.Grantcharov TP, Kristiansen VB, Bendix J, Bardram L, Rosenberg J, Funch-Jensen P. Randomized clinical trial of virtual reality simulation for laparoscopic skills training. Br J Surg. 2004;91:146-50. doi: 10.1002/bjs.4407

31.Keddington AS, Moore J. Simulation as a method of competency assessment among health care providers: a systematic review. Nurs Educ Perspect. 2019;40(2):91-4. doi: 10.1097/01. NEP.0000000000000433

32.Okuda Y, Bryson EO, DeMaria S, Jacobson L, Quinones J, Shen B. et al. The utility of simulation in medical education: what is the evidence? Mt Sinai J Med. 2009;76(4):330-43. doi: 10.1002/msj.20127

33.McGaghie WC, Siddall VJ, Mazmanian PE, Myers J. Lessons for Continuing Medical Education From Simulation Research in Undergraduate and Graduate Medical Education. Chest. 2009;135(3):62-8. doi: 10.1378/chest.08-2521

34.Brown LL, Overly FL. Simulation-based interprofessional team training. Clin Pediatr Emerg Med. 2016;17:179-84

35.Simulation training. 2019;https://psnet.ahrq.gov/primer/simulation-training

36.Sood R, Adkoli BV. Medical education in India - problems and prospects. J Indian Acad Clin Med. 2000;1:210-13

37.Goolsarran N, Hamo CE, Lane S, Frawley S, Lu W-H. Effectiveness of an interprofessional patient safety team-based learning simulation experience on healthcare professional trainees. BMC Medical Education. 2018;18:192. doi: 10.1186/s12909-018-1301-4

38.Failla KR, Macauley K. Interprofessional simulation: a concept analysis. Clin Simul Nurs. 2014;10:574-80. doi: 10.1016/j.ecns.2014.07.006

39.Shrader S, Kern D, Zoller J, Blue A. Interprofessional teamwork skills as predictors of clinical outcomes in a simulated healthcare setting. J Allied Health. 2013;42:1-6

40.Aebersold M. Simulation-Based Learning: No Longer a Novelty in Undergraduate Education. Online J Issues Nurs. 2018;23(2):1. doi: 10.3912/OJIN.Vol23No02PPT39



References:

1.Jha AK, Duncan BW, Bates DW. Simulator based training and patient safety in: Making health care safer: a critical analysis of patient safety practices. Agency for Health care, Research and Quality, US dept of Health and Human Services. 2001:511-8

2.Gaba D. The future of simulation in health care. Qual Saf Health Care. 2004;13:2-10. doi: 10.1136/qhc.13.suppl_1.i2

3.Bienstock J, Heuer A. A review on the evolution of simulation-based training to help build a safer future. Medicine (Baltimore). 2022; 101(25):e29503. doi: 10.1097/MD.0000000000029503

4.10 facts on patient safety. World Health Organization. Published 2019. https://www.who.int/ news-room/photo-story/photo-story-detail/10-facts-on-patient-safety

5.Lateef F. Simulation-based learning: Just like the real thing. J Emerg Trauma Shock. 2010;3(4): 348-52. doi: 10.4103/0974-2700.70743

6.Owen Н. Early use of simulation in medical education. Simul Healthc. 2012;7:102-16. doi: 10.1097/SIH.0b013e3182415a91

7.Levine AI, Samuel Demaria, Schwartz AD, Sim AJ. The Comprehensive Textbook of Healthcare Simulation. New York: Springer; 2013. doi: 10.1007/978-1-4614-5993-4

8.Kurup V, Matei V, Ray J. Role of in-situ simulation for training in healthcare: opportunities and challenges. Curr Opin Anaesthesiol. 2017;30:755-60. doi: 10.1097/aco. 0000000000000514

9.Harder BN. Use of simulation in teaching and learning in health sciences: a systematic review. J Nurs Educ. 2010;49(1):23-8. doi: 10.3928/01484834-20090828-08

10.McGaghie WC, Issenberg SB, Petrusa ER, Scalese RJ. A critical review of simulation- based medical education research: 2003-2009. Med Educ. 2010;44:50-63. doi: 10.1111/j .1365- 2923.2009.03547.x

11.Seropian MA, Brown K, Gavilanes JS, Driggers B. Simulation: not just a Manikin. J Nurs Educ. 2004;43(4):164-9. doi: 10.3928/01484834- 20040401-04

12.Grand'Maison P, Brailovsky CA, Lescop J, Rainsberry P. Using Standardized Patients in Licensing/Certification Examinations: Comparison of Two Tests in Canada. Fam Med. 1997; 29(1):27-32

13.Berenson LD, Goodill SW, Wenger S. Standardized patient feedback: making it work across disciplines. J Allied Health. 2012;41(1):27-31

14.Block L, Brenner J, Conigliaro J, Pekmezaris R, DeVoe B, Kozikowski A. Perceptions of a longitudinal standardized patient experience by standardized patients, medical students, and faculty. Med Educ Online. 2018;23(1):1548244. doi: 10.1080/10872981.2018.1548244

15.Kodner C, Bonhert C. The longitudinal standardized patient project: innovation from necessity. Acad Med. 2015; 90:317-20. doi: 10.1097/ACM.0000000000000565

16.Mookherjee S. How to develop a competency-based examination blueprint for longitudinal standardized patient clinical skills assessments. Med Teach. 2013;35:883-90. doi: 10.3109/0142159X.2013.809408

17.Vest BM, Lynch A, McGuigan D, Servoss T, Zinnerstrom K, Symons AB. Using standardized patient encounters to teach longitudinal continuity of care in a family medicine clerkship. BMC Med Educ. 2016;16(1):208. doi: 10.1186/s12909-016-0733-y

18.Heru AM. Role-Play in Medical Education to Address Student Mistreatment. Virtual Mentor. 2014; 16(3): 177-81. doi: 10.1001/virtualmentor.2014.16.03.medu1-1403

19.Elshama SS. How to apply Simulation-Based Learning in Medical Education? Iberoamerican J of Med.2020; (2):79-86. doi: 10.5281/zenodo.3685233

20.Joyner B, Young L. Teaching medical students using role-play: twelve tips for successful role-plays. Med Teach. 2006; 28(3):225-9. doi: 10.1080/01421590600711252

21.Zigmont JJ, Kappus LJ, Sudikoff SN. Theoretical foundations of learning through simulation. Semin Perinatol. 2011;35:47-51. doi: 10.1053/j.semperi.2011.01.002

22.Stocker M, Burmester M, Allen M. Optimisation of simulated team training through the application of learning theories: a debate for a conceptual framework. BMC Med Educ. 2014; 14:69

23.Kolb DA: Experiential learning: Experience as the source of learning and development. 1984, Englewood Cliffs, NJ: Prentice Hall

24.Lateef F. What's new in emergencies, trauma, and shock? Role of simulation and ultrasound in acute care. J Emerg Trauma Shock. 2008;1:3-5. doi: 10.4103/0974-2700.41779

25.Cook DA, Hamstra SJ, Brydges R, Zendejas B, Szostek JH, Wang AT, et al. Comparative effectiveness of instructional design features in simulation-based education: Systematic review and meta-analysis. Med Teach. 2013;35(1):867-98. doi: 10.3109/0142159X. 2012.714886

26.Gaba D, Howard SK, Fish K. Simulation based training in anaesthesia crisis resource management: a decade of experience. Simulation and Gaming. 2001;32:175-93

27.Paul G, Lane E. Inside the Debriefing Room: Multidisciplinary Rapid Response Team Training Findings Revealed. Clin. Simul. Nurs. 2014;10:227-33

28.Fernandez R, Pearce M, Grand JA, Rench TA, Jones KA, Chao GT et al. Evaluation of a Computer-Based Educational Intervention to Improve Medical Teamwork and Performance During Simulated Patient Resuscitations. Crit. Care Med. 2013;41:2551-62

29.Datta CR, Upadhyay BKK, Jaideep SCC. Simulation and its role in medical education. Med J Armed Forces India. 2012;68:167-72. doi: 10.1016/S0377-1237(12)60040-9

30.Grantcharov TP, Kristiansen VB, Bendix J, Bardram L, Rosenberg J, Funch-Jensen P. Randomized clinical trial of virtual reality simulation for laparoscopic skills training. Br J Surg. 2004;91:146-50. doi: 10.1002/bjs.4407

31.Keddington AS, Moore J. Simulation as a method of competency assessment among health care providers: a systematic review. Nurs Educ Perspect. 2019;40(2):91-4. doi: 10.1097/01. NEP.0000000000000433

32.Okuda Y, Bryson EO, DeMaria S, Jacobson L, Quinones J, Shen B. et al. The utility of simulation in medical education: what is the evidence? Mt Sinai J Med. 2009;76(4):330-43. doi: 10.1002/msj.20127

33.McGaghie WC, Siddall VJ, Mazmanian PE, Myers J. Lessons for Continuing Medical Education From Simulation Research in Undergraduate and Graduate Medical Education. Chest. 2009;135(3):62-8. doi: 10.1378/chest.08-2521

34.Brown LL, Overly FL. Simulation-based interprofessional team training. Clin Pediatr Emerg Med. 2016;17:179-84

35.Simulation training. 2019;https://psnet.ahrq.gov/primer/simulation-training

36.Sood R, Adkoli BV. Medical education in India - problems and prospects. J Indian Acad Clin Med. 2000;1:210-13

37.Goolsarran N, Hamo CE, Lane S, Frawley S, Lu W-H. Effectiveness of an interprofessional patient safety team-based learning simulation experience on healthcare professional trainees. BMC Medical Education. 2018;18:192. doi: 10.1186/s12909-018-1301-4

38.Failla KR, Macauley K. Interprofessional simulation: a concept analysis. Clin Simul Nurs. 2014;10:574-80. doi: 10.1016/j.ecns.2014.07.006

39.Shrader S, Kern D, Zoller J, Blue A. Interprofessional teamwork skills as predictors of clinical outcomes in a simulated healthcare setting. J Allied Health. 2013;42:1-6

40.Aebersold M. Simulation-Based Learning: No Longer a Novelty in Undergraduate Education. Online J Issues Nurs. 2018;23(2):1. doi: 10.3912/OJIN.Vol23No02PPT39

Размещено на Allbest.ru

...